Серцеві аритмії, що не корегуються дефібриляцією.

У пацієнтів з електричною активністю серця без пульсу (ЕАБП) присутні механічні скорочення міокарду, які, проте, дуже слабкі, щоб створити адекватний тиск і пульсову хвилю. Виживання при зупинці кровообігу внаслідок асистолії або ЕАБП значно нижче, ніж при ФШ/ШТ, однак ймовірність відновлення ритму зростає при усуненні етіологічних чинників, які позначають за правилом 4 «Г» та 4 «Т»:

4 «Г»:

1. Гіпоксія.

2. Гіповолемія.

3. Гипо-, гіперкаліємія, гіпокальціємія, ацидоз.

4. Гіпотермія.

4 «Т»:

1. «Тугий» (напружений) пневмоторакс.

2. Тампонада серця.

3. Токсичне ураження.

4. Тромбоемболія легеневої артерії.

Реанімаційні заходи починаються з комплексу СЛР (30 : 2) протягом 2 хвилин і введення 1мг адреналіну відразу після здійснення внутрішньовенного доступу. Після введення адреналіну необхідно продовжувати СЛР з перевіркою серцевого ритму кожні 2 хвилини і введенням 1мг адреналіну кожні 3-5 хвилин реанімації (після кожного другого циклу СЛР).

Якщо є сумніви в наявності асистолії або слабо вираженої ФШ, не можна робити спроб дефибриляції. Натомість варто продовжувати компресії грудної клітки і штучну вентиляцію легенів. ФШ, яку важко диференціювати з асистолією, не конвертується в ефективний ритм за допомогою дефибриляції, а СЛР, що продовжується, може збільшити частоту і амплітуду фібриляцій, тим самим збільшуючи вірогідність «ефективної» дефибриляції.