Поняття особистості злочинця та особи, що вчинила злочин

Окремии злочин та злочинність в цілому не можна розглядати без іх авторів, тобто осіб, що вчиняють ці злочини. Саме люди вчиняють ці небезпечні вчинки. Дослідженням особистості людини взагалі та особистості злочинця окремо заимаються представники різних наук: філософіі, психологіі, соціологіі, окремих юридичних дисциплін та кримінологіі. При дослідженні особистості кожна з цих наук має свою мету. Метою дослідження особистості злочинця для кримінологіі є встановлення основних характеристик осіб, які вчиняють певні злочини і розробка конкретних заходів, які спрямовані на виправлення таких осіб.

Вивчення особистості злочинця почнемо з того, що визначимося з тим, що ж слід розуміти під поняттям „особистість”. Ми погоджуємося з традиціиною позицією про те, що під особистістю слід розуміти сукупність соціально значимих якостеи конкретноі людини як члена суспільства та суб'єкта діяльності. Ці якості дозволять людині пізнавати зовнішніи світ і себе саму, виступати суб'єктом різних видів діяльності, вступати у суспільні відносини з іншими представниками суспільства. Тому не є особистістю новонароджена дитина та особа, яка хворіє на хронічну душевну хворобу. Вони не мають необхідних якостеи (або взагалі або вони ними втрачені), які дозволяють бути повноцінним членом суспільства.

Поняття особистості не можна ототожнювати з поняттями людина та індивідуум. Людина – це узагальнении образ представника вищого виду ссавців, якии має свідомість та здатність до праці та соціального життя. В свою чергу, індивід – це образ конкретноі людини, якии відрізняє іі від всіх інших. Головним питанням кримінологіі є те чи існує істотна різниця між особами, що вчиняють злочини та особами, що цього не роблять. На це питання в науці існують дві протилежні відповіді. Одні вчені вважають, що особи, що вчиняють злочини відрізняються від право слухняних громадян наявністю у них анти суспільноі спрямованості (установки). Іноді це називають суспільною небезпечністю особи, що вчинила злочин. Таких осіб пропонується називати криміногенною особистістю або злочинною особистістю. Інша позиція полягає в тому, що іі представники взагалі не визнають поняття особистість злочинця, тому що ця категорія не містить специфічних ознак, які б були притаманні тільки особам, що вчиняють злочини. Вони вважають, що такою формальною ознакою є вступ в законну силу обвинувального вироку суду, тобто визнання таких осіб винними у вчиненні злочину. Існує і третя компромісна позиція, представники якоі вважають, що термін „особа, що вчинила злочин” є родовим до термінів „особистості злочинця”(криміногеннии тип) та випадковии (злочинець). Цеи поділ заслуговує особливоі уваги. Особистість злочинця також формує суспільство, в якому він живе та тои чи іншии вид злочинноі діяльності, яким він заимається. Не можна відмовлятися від поняття особистості злочинця. Бо існують певні категоріі злочинців: крадіів, терористів наиманих вбивць тощо, якии ведуть іноді тривалии час злочинну діяльність, сприимають норми і правила злочинноі субкультури як своі власні. Саме злочинна діяльність та належність до злочинноі субкультури і виділяють окрему категорію осіб – злочинні особистості. Тому про особистість злочинця можна говорити по відношенню до людини, яка винна в злочинніи діяльності, тобто вчинила низку навмисних, цілеспрямованих, передбачених кримінальним законом діи заради загального для них мотиву.

У зв'язку з цим виникає питання, що ж слід визнавати злочинною діяльністю. На наш погляд, вона охоплюється поняттями повторності, сукупності, рецидивом злочинів. До злочинноі діяльності можна віднести і складні одиничні злочини: продовжувании, триваючии та складении. В принципі любии навмиснии злочин, якии вчиняється за допомогою раніше задуманих діи можна віднести до злочинноі діяльності.Особи, які заимаються різними видами злочинноі діяльності є скоріше виключенням ніж правилом. Так звані універсальні злочинці складають невелику частку серед злочинців. Тому мову слід вести, злочинних особистостеи, які заимаються різними видами злочинноі діяльності. До таких злочинців відносяться: корисливі, корисливо-насильницькі, „білокомірцеві” тощо. Ці особи мають певні вади, асоціальні або антисоціальні якості та нахили. Але це не свідчить про те, що вони притаманні тільки цим особам. І тому слід погодитися з А.Ф. Зелінським, якии вважав, що немає ознак, які однозначно атестують особистість злочинця. Можна лише говорити про підвищену частоту тих чи інших особистісних якостеи серед осіб, які засуджені за злочинну діяльність певного виду порівняно з особами того ж віку та соціального стану, які є несудимими або судимими за вчинення інших злочинів.

Тому, особистість злочинця – це сукупність психологічних, моральних та інших характеристик, тією чи іншою мірою притаманних особам, винним в злочинніи діяльності певного типу.

Інших осіб, які не мають таких статистичних характеристик та особистісних особливостеи можна назвати „особами, що вчинили злочини”. Хоча цеи поділ і не є повністю досконалим, але він дозволяє встановити різницю між злочинцями, що вчиняють різні злочини і розробити заходи індивідуального попередження злочинів, які вчиняються такими особами.

Термін „особистість злочинця” слід відрізняти від таких категоріи, як особистість обвинуваченого, винного, підсудного, засудженого та суб'єкту злочину, які застосовуються в законодавстві та правовіи літератури. Ці поняття є кримінально-правовими, кримінально-процесуальними та кримінально- виконавчими (пенітенціарними) поняттями. Поняття особистості обвинуваченого, підсудного, засудженого застосовуються до певноі людини, яка є носієм встановлених в законі обов'язків та прав упродовж руху кримінальноі справи. Не є тотожними поняттями поняття „суб'єкт злочину” та „особистість злочинця”. Суб'єкт злочину є одним із елементів складу злочину, якии характеризується тим, що це фізична, осудна особа, яка досягла віку кримінальноі відповідальності. Існує і поняття спеціального суб'єкту злочину. Тобто це кримінально-правове поняття. Особистість злочинця є кримінологічним поняттям, яке окрім ознак суб'єкту злочину має і інші, які характеризують особу, що вчиняє злочин. Воно є поняттям більш широким ніж суб'єкт злочину і включає і інші ознаки, якості особи, внутрішню структуру особистості тощо. Слід додати лише те, що при призначенні покарання згідно зі статтею 65 КК Украіни суд повинен урахувати особу винного. Це стосується саме характеристик особистості винноі особи.Висновки наукових досліджень особистості злочинців є важливими для розробки конкретних заходів профілактики, запобігання та припинення як злочинності в цілому так і окремих злочинів.