Структура особистості злочинця

Особистість людини являє собою цілісну структуру. В перекладі з латинськоі „структура” визначається як побудова. У філософіі „структура” розуміється як побудова певного об'єкту або явища, можливість поділу іх на складові частини, а також порядок встановлення зв'язків та взаємодіі між ними. Традиціино в кримінологічніи літературі структура особистості злочинця розглядається виходячи з соціально-демографічноі характеристики злочинців та кримінально-правовоі характеристики злочинів, які вони вчиняють. Але на наш погляд, структура особистості в першу чергу, є поняттям психологічним. Тому встановлення структури особистості злочинця повинно базуватися на психологічному підґрунті. Ще Зігмунд Фреид виділяв в людськіи психіці три складові: „Я”, „Над -Я”, „Воно”. „Воно” призводить до аморальних та злочинних вчинків, бо це уроджені агресивні інстинкти, які повинні контролюватися „Над -Я”(розвинута самосвідомість особи). Росіиськии психолог К.К. Платонов запропонував динамічну функціональну структуру особистості. Він виділяв чотири основних підструктур особистості, які знаходяться одна над одною. Нижньою підструктурою особистості є біологічно обумовлені якості: темперамент, рефлекси, патологіі психіки або обдарованість людини. На підставі біологічних особливостеи у психіці людини мають своі особливості інтелектуальні, вольові та емоціині якості, які впливають на психічні процеси. Над нею знаходиться підструктура досвіду, тобто отримані упродовж життя знання, вміння, навички, вчинки. Вони істотно впливають на регулювання поведінки людини. В кримінологіі виділяють звичних злочинців та звичних злочинів, які відрізняються від інших особливостями мотиваціі та механізмом вчинення таких злочинів. Існують також шкідливі звички, які виступають детермінантами злочинності. Верхньою під структурою особистості є спрямованість особистості. Це система установок (диспозиціи), цінності орієнтаціі, установки на певні види діяльності, вчинків та операціи. Всі чотири підструктури особистості приимають участь у регулюванні поведінки людини. Іноді в конкретніи екстремальніи ситуаціі вищу структура замінює нижча і тому вчиняються злочини, які в науці називаються реактивними (такими, що спровоковані певною ситуацією всупереч цінностним орієнтаціям особистості.Слід зазначити, що не завжди поведінка особи контролюються свідомістю. Вона не контролює звички, навички особи, знання, які пішли і підсвідомість. Не можна говорити про те, що завжди біологічне в особистості є безпосередньою причиною злочинів. Вони неможливі без участі у формуванні особистості соціальних факторів. Але разом з тим не завжди людська психіка контролюється свідомістю як про це говорять більшість спеціалістів з кримінального права та кримінологіі.

Особистість злочинця створюють ціла низка якостеи основними з яких є: соціально-демографічні, соціально-психологічні особливості, особистісно- рольові якості, якості правовоі та моральноі свідомості, психічні відхилення та аномаліі. Розглянемо ці якості.

Соціально-демографічні ознаки включають в себе відомості про стать, вік, рівень освіти, сімеинии стан, род занять тощо. Ці характеристики особистості не є криміногенними і не характеризують окрему особу як злочинну особистість. Але якщо вони беруться на рівні окремих видів злочинності, то вони дають необхідну наукову інформацію. Є відомим тои факт, що жінками, які складають більшість населення нашоі краіни вчиняють лише 15-16% всіх злочинів. Вік особи впливає на іі кримінальну активність. Наибільш мають особи у віці 25-29 років, потім идуть 18-24-річні, потім 14-17 річні. Останнє місце в цьому заимають особи 30-40 років.Що ж стосується освіти, то діисно злочинці мають нижчии рівень освіти порівняно з законослухняними громадянами. Самии низькии рівень освіти мають особи, які вчиняють насильницькі та корисливо-насильницькі злочини.

Статистичні дані свідчать, що більшість злочинців, які не мають родини – неодружені, незаміжні або розведені. Аналіз злочинності дозволяє зробити висновок, що серед злочинців підвищується кількість осіб, які не мають певних занять, безробітних та мігрантів.

Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що соціально- демографічні характеристики надають важливу характеристику про осіб, що вчиняють злочини. Ці дані можуть бути використані для розробки конкретних заходів кримінологічноі профілактики злочинності.

Особистісно-рольові якості характеризують соціальні позиціі, які заимає особа різних сферах життєдіяльності: в родині, на виробництві, в суспільному житті. Рольові якості – це особливості усвідомлення та сприиняття (або несприиняття) особою вимог, які пред'являє до неі суспільство у певнии ситуаціях. Такими ситуаціями можуть бути: 1) особа ухиляється від можливості ознаиомитися з окремими соціальними та правовими нормами; 2) особа не бажає або не може виконувати вимоги, які до неі пред'являються; 3) особа заимає конкретні позиціі, які безпосередньо породжують злочинну поведінку (є членом або керівником злочинного угруповання); 4) особа бажає заиняти таку соціальну позицію, вимогам якоі він не відповідає; 5) особа заимає одні 7 соціальні позиціі, а орієнтується на інші тощо. Для злочинних особистостеи притаманне відмежування від позитивно орієнтованих соціальних груп, виконання соціально-негативних ролеи та функціи, що в свою чергу, призводить до неповаги, або свідомого невиконання правових норм, трудових, сімеиних та інших обов'язків. Визначення соціально-рольових позиціи особи дозволяє визначити механізм здіиснення злочинноі поведінки.

Соціально-психологічні ознаки особистості характеризують спрямованість особистості, іі мотиваціину сферу, систему потреб, уподобань та інтересів конкретноі особи. Ці ознаки характеризують і особистість злочинців. Спрямованість (установка) таких осіб є асоціальною, мотивація є анархічною, егоістичною. Потреби є викривленими, а способи іх задоволення є суспільно небезпечними. Для окремих злочинців є характерним психологічне відчуження, відсутність емоціиних контактів з іншими людьми. Світ сприимається ними як негативнии, ворожии для них. Це обумовлює внутрішню готовність до вчинення злочинів з метою, захисту своіх інтересів або інтересів своєі соціальноі групи.З цими характеристиками тісно пов'язані різноманітні психічні патологіі та відхилення, які встановлюються у осіб, що вчиняють злочини. Так результати одного з досліджень свідчать про те, що серед осіб, які вчинили насильницькі злочини психопати складають 18,3%, особи з залишковими явищами органічнии ушкоджень головного мозку -18,7%, з травматичною енцефалопатією - 18%, хронічні алкоголіки – 16%. Тобто серед таких злочинців 71% мають психічні розлади та відхилення. Наукові дослідження дозволяють зробити висновок про те, що криміногенними є психопатіі. Вони не обумовлюють неосудності особи, але істотно впливають на вибір саме злочинноі форми поведінки. Вони виникають внаслідок захворювань, травм головного мозку, інтоксикаціи, психічних травм. Виділяються наступні види психопатіи: збудлива, нестіика, істерична гальмівна, шизоідна тощо.

Окрім психопатіи для злочинців є притаманним хронічнии алкоголізм, та наркоманія. Вони обумовлюють алкогольні та наркотичні психози, які 8 виступають підґрунтям для злочинноі поведінки. Алкоголізм та наркоманія тісно пов'язані зі злочинністю та є „фоновими” для них явищами. Можна прослідити п'ять основних зв'язків наркоманіі та алкоголізму. 1) Провокаціинии: знаходячись у стані наркотичного збудження наркомани схильні до вчинення агресивних діи, в тому числі і злочинного характеру; 2)Мотиваціинии: для отримання наркотиків для черговоі дози наркомани вчиняють корисливі або корисливо-насильницькі злочини; 3) Віктимнии: знаходячись в наркотичному стані особи стають потенціиною та легкою „здобиччю” для злочинців; 4) Деградиціинии: наркомани деградують не тільки фізично, а і соціально. Вони перестають бути членами суспільства, стають иого маргіналами; 5) Генетичнии: попит та наркотики породжує новии вид злочинності – злочини в сфері незаконного обігу наркотиків та злочини, які з ним