КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана у відділі конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

 

Науковий керівник – кандидат юридичних наук

Батанов Олександр Васильович,

Інститут держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України,

старший науковий співробітник

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор

БАЙМУРАТОВ Михайло Олександрович,

Маріупольський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри правознавства

 

кандидат юридичних наук, доцент

Кампо Володимир Михайлович,

суддя Конституційного Суду України,

Конституційний Суд України (м. Київ)

Провідна установа – Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка (м. Київ),

кафедра конституційного та адміністративного права

 

 

Захист відбудеться 22 грудня 2006 р. о 17⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, Київ – 1, вул. Трьохсвятительська, 4.

 

 

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.

 

Автореферат розіслано 21 листопада 2006 р.

 

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Тарахонич

 

загальна характеристика роботи

 

Актуальність теми дослідження. Одним з найбільш примітних явищ у становленні та розвитку демократичної державності в Україні є відродження місцевого самоврядування як принципово нової системи організації публічної влади на місцях та, на цій основі, – формування муніципального права як самостійної галузі права України. Сьогодні муніципальне право – галузь права, яка динамічно розвивається. В основі її формування знаходяться об’єктивні матеріальні передумови, які пов’язані насамперед з наявністю самостійного для муніципального права предмета правового регулювання як особливої сфери суспільних відносин, які виникають на базі тієї системи самоорганізації людей, яка визнається та функціонує за місцем їх проживання. Саме складність матеріального змісту, багатогранність та комплексність муніципальних правових відносин детермінують особливості відповідної галузі права.

Слід констатувати, що сучасна вітчизняна наука конституційного права не приділяє належної уваги суспільним відносинам у сфері місцевого самоврядування, зокрема в юридичній науці відсутній їх комплексний суб’єктний аналіз. Предметом наукового інтересу були окремі суб’єкти правових відносин у сфері місцевого самоврядування, зокрема громадяни, територіальні громади, місцеві ради, сільські, селищні, міські голови, органи самоорганізації населення. Але, незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених проблемам місцевого самоврядування, у науці недослідженими залишаються питання щодо поняття суб’єктів правових відносин у сфері місцевого самоврядування, їх класифікації, взаємодії між ними. Бракує досліджень таких суб’єктів як Український народ, етнонаціональні меншини, корінні народи, держава та інших учасників правових відносин у сфері місцевого самоврядування. Фактично не розробленими є й проблеми принципів правосуб’єктності суб’єктів правових відносин в галузі місцевого самоврядування, форм та принципів взаємодії цих суб’єктів між собою, гарантій їх діяльності, юридичної відповідальності тощо.

Такий науковий “вакуум” приводить до того, що як у теорії, так і на практиці фактично не враховується, що на рівні місцевого самоврядування не лише “локалізується” влада Українського народу та відбувається децентралізація публічної влади, результатом чого є формування самостійного виду влади – публічної влади територіальної громади. На цьому рівні реалізується ідея індивідуалізації владовідносин, коли останні виступають своєрідним сумарним вираженням політичної та економічної влади населення, здійснення індивідуальних та колективних прав та свобод особи за місцем проживання, що є своєрідним “детектором” демократичності держави.

Слід зазначити, що безпосередньо проблема суб’єктів правових відносин у сфері місцевого самоврядування ще не була предметом комплексного дисертаційного дослідження. Теоретичну основу дисертації складають здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі теорії держави і права, конституційного, адміністративного, муніципального права, які прямо або побічно торкаються питань статусу окремих суб’єктів правових відносин у сфері місцевого самоврядування. Так, у спеціальній літературі розгляд проблем статусу цих суб’єктів проводився у працях таких вітчизняних вчених як М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, В.І. Борденюк, І.П. Бутко, М.П. Воронов, Р.К. Давидов, І.В. Дробуш, В.М. Кампо, А.А. Коваленко, М.І. Корнієнко, В.В. Кравченко, І.Л. Литвиненко, М.П. Орзіх, О.С. Орловський, В.Ф. Погорілко, М.О. Пухтинський, Ю.М. Тодика, П.А. Трачук, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал та ін.

Аналіз окремих суб’єктів правових відносин у сфері місцевого самоврядування у зарубіжній науці проводився у працях І.В. Бабічева, М.С. Бондаря, В.І. Васильєва, І.В. Видріна, А.Р. Єрьоміна, Ю.Д. Казанчева, М.О. Краснова, А.М. Костюкова, О.О. Кутафіна, Л.А. Нудненко, М.В. Постового, Ю.О. Тихомирова, В.І. Фадєєва, О.І. Черкасова, В.Є. Чиркіна, К.С. Шугриної та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планової теми відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Конституційно-правові основи політичної системи України” (номер державної реєстрації 0102U001599).

Мета та основні завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є визначення теоретичних засад участі суб’єктів конституційного права у правовідносинах, що складаються у сфері місцевого самоврядування в Україні, визначенні принципових засад закріплення та реалізації їх правосуб’єктності, а також розробці висновків і пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування в Україні.

Для досягнення поставленої мети дисертантом були поставлені такі завдання:

визначити основні ознаки та види правовідносин у сфері місцевого самоврядування, з’ясувати їх місце серед конституційних правовідносин;

розкрити зміст понять “суб’єкт конституційного права”, “суб’єкт правовідносин у сфері місцевого самоврядування” та “суб’єкт місцевого самоврядування” та провести їх порівняльну характеристику;

сформулювати основні ознаки правосуб’єктності суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування та її складових елементів;

визначити суб’єктний склад правовідносин у сфері місцевого самоврядування в Україні та класифікувати видові групи суб’єктів;

виокремити принципи закріплення та реалізації правосуб’єктності суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування в Україні;

з’ясувати правову природу права громадян на місцеве самоврядування;

визначити особливості правосуб’єктності окремих суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування в Україні.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, які виникають між суб’єктами конституційного права України та регулюються нормами даної галузі права.

Предметом дослідження є теоретичні засади конституційно-правового статусу суб’єктів правових відносин у сфері місцевого самоврядування в Україні, питання їх класифікації та специфіки правосуб’єктності.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні методи, принципи та підходи визначення ознак правовідносин у сфері місцевого самоврядування та особливостей правосуб’єктності їх суб’єктів, місця та ролі у механізмі здійснення місцевого самоврядування в Україні. Методи дослідження складає система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів, що забезпечують об’єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням теми, мети і завдань дослідження, автор застосовував наступні методи: метод діалектичної логіки (використовувався для розкриття загальних конституційно-правових та специфічних ознак правовідносин у сфері місцевого самоврядування); формально-логічний метод (за його допомогою визначені основні поняття юридичних конструкцій, правові засади участі суб’єктів конституційного права у правовідносинах у сфері місцевого самоврядування); порівняльно-правовий метод (його застосування дозволило проаналізувати та порівняти такі поняття як “суб’єкт конституційного права”, “суб’єкт правовідносин у сфері місцевого самоврядування” та “суб’єкт місцевого самоврядування”); системно-функціональний метод (використовувався як засіб з’ясування місця окремих суб’єктів у системі місцевого самоврядування і їх функціонального призначення); структурно-функціональний метод (використовувався під час з’ясування підходів до розгляду особливостей організаційно оформлених суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування) тощо.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є одним із перших наукових досліджень, присвячених теоретичним засадам суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування в Україні. Наукову новизну дисертаційного дослідження відображають наступні його основні результати:

сформульоване авторське визначення правових відносин у сфері місцевого самоврядування, згідно якого правові відносини у вказаній сфері розглядаються як суспільні відносини, які виникають між відповідними суб’єктами конституційного права переважно з приводу безпосереднього або опосередкованого вирішення питань місцевого значення, породжують права і обов’язки учасників цих відносин у сфері місцевого самоврядування, частково носять публічно-владний характер та регулюються комплексом норм права публічно-приватного характеру;

обґрунтовано, що правосуб’єктність суб’єктів правових відносин у сфері місцевого самоврядування за особливостями свого змісту може бути загальною, спеціальною, функціональною та ситуаційною, при цьому загальною визначається правосуб’єктність, яка не передбачає особливих характеристик змісту, спеціальною – правосуб’єктність, яка обумовлюється специфікою місця, яке займає той чи інший суб’єкт у системі суспільних відносин (наприклад, займання посади в органах публічної влади), функціональною (рольовою) – правосуб’єктність, яка визначається напрямом діяльності того чи іншого суб’єкта та ситуаційною – правосуб’єктність, яка визначається виникненням конкретної ситуації (юридичного факту);

запропоновано авторську теоретичну конструкцію співвідношення понять “суб’єкт конституційного права”, “суб’єкт правовідносин у сфері місцевого самоврядування” та “суб’єкт місцевого самоврядування” та проведена їх порівняльна характеристика;

запропоновано авторську класифікацію суб’єктів правових відносин у сфері місцевого самоврядування за різними критеріями та визначені особливості запропонованих видів. Зокрема, найбільш важливе значення має поділ таких суб’єктів за наявністю владної природи суб’єкта правовідносин та її характером на суб’єктів системи місцевого самоврядування, суб’єктів державної влади та невладних суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування і особливостями волевиявлення суб’єкта права на індивідуальних та колективних суб’єктів (організаційно оформлених та організаційно неоформлених);

сформульовано авторську концепцію системи принципів закріплення та реалізації правосуб’єктності суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування, та надано їх видову характеристику;

вперше обґрунтовано необхідність розрізнення дефектної та усіченої правосуб’єктності суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування в Україні, перша з яких, є наслідком недосконалого закріплення комплексу прав і обов’язків вказаних суб’єктів, що призводить до обмеження їх участі у відповідних правовідносинах, а друга – є повноцінною юридичною властивістю суб’єкта, яка дозволяє йому без окремих елементів змісту правосуб’єктності вступати до правовідносин у сфері місцевого самоврядування;

доведено, що для держави і адміністративно-територіальних одиниць, як суб’єктів правовідносин у сфері місцевого самоврядування специфічними атрибутами, які характеризують особливості їх правосуб’єктності є: обов’язкова наявність легітимізованої владно-структурної організації, яка опосередковує реалізацію відповідних прав і обов’язків та наявність об’єктивно існуючих (народ, територіальні громади) або спеціально створюваних суб’єктів (органів публічної влади), через які дані суб’єкти здатні вступати у правовідносини;

обґрунтовано наявність у держави такого атрибуту як правосуб’єктність у сфері місцевого самоврядування, визначену як субправосуб’єктність або правосуб’єктність пасивного характеру, яка може знаходити своє відображення лише у правосуб’єктності легітимних представників держави;

доведено, що народ як носій суверенітету та єдине джерело влади можна вважати суб’єктом правовідносин у сфері місцевого самоврядування з особливою усіченою правосуб’єктністю установчо-владного характеру, яка, з одного боку, виражається у локалізації влади народу, а, з іншого, – у децентралізації та роздержавленні публічної влади, результатом чого і є поступове формування самостійного виду публічної влади – публічної влади територіальної громади;

визначено, що право громадян на місцеве самоврядування – це комплексне конституційне право громадян України, яке реалізується у правовідносинах трансформуючись у конкретні переважно публічні суб’єктивні права (наприклад, право на участь у місцевих референдумах та місцевих виборах, право на рівний доступ до служби в органах місцевого самоврядування, право на участь в управлінні об’єктами комунальної власності, право на звернення до органів місцевого самоврядування тощо) як індивідуального, так і колективного характеру;

обґрунтовано положення про те, що наявність у громадян права на безпосередню участь у вирішенні питань місцевого значення дозволяє розглядати їх, одночасно із територіальною громадою, як первинних суб’єктів місцевого самоврядування, зокрема, пропонується визнавати громадянина первинним індивідуальним суб’єктом місцевого самоврядування, а територіальну громаду – первинним колективним суб’єктом місцевого самоврядування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки дисертації можуть бути використані у подальших дослідженнях загальнотеоретичних питань, пов’язаних з участю різноманітних суб’єктів конституційного права у правовідносинах, які виникають у сфері місцевого самоврядування, створенням дієвого механізму гарантій їх правосуб’єктності, зокрема, визначення принципових засад реалізації суб’єктивних прав і обов’язків даних суб’єктів у самоврядних відносинах в Україні. Висновки, концептуальні підходи, що передбачені дисертаційним дослідженням можуть бути використаними в законопроектній діяльності, правотворчій роботі органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ряд положень дисертації можуть бути корисними у процесі підготовки проектів законів про відповідальність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також при вдосконаленні існуючого законодавства про місцеве самоврядування. Матеріали дисертації можуть використовуватися у навчальному процесі, а саме – при викладанні курсів конституційного права, муніципального права, теорії держави і права тощо.

Особистий внесок здобувача.Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень автора. Всі наукові праці, в яких відображено зміст дисертації, написані без співавторів, окрім статті “Система суб’єктів конституційно-правової відповідальності в місцевому самоврядуванні України” (Часопис Київського університету права. – 2003. – №3. – С. 22–29), яка написана у співавторстві з кандидатом юридичних наук О.В. Батановим (Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України). Особистий внесок здобувача в цій статті полягає в обґрунтуванні критеріїв класифікації суб’єктів конституційно-правової відповідальності в місцевому самоврядуванні.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема, “Проблемні питання регіональної політики та розвитку місцевого самоврядування” (м. Київ, 10 квітня 2003 р.); “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 30 червня – 1 липня 2004 р.); „Актуальні проблеми теорії та історії держави і права” (м. Санкт-Петербург, 24 грудня 2004 р., тези опубліковані)

Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у 5 наукових статтях та тезах виступів.

Структура та обсяг дисертаційної роботи визначається її метою, предметом та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, двох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, в т.ч. список використаних джерел – 43 сторінки (всього – 362 найменування).