рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Дошка 22

Дошка 22 - раздел Право, Руське Православне Коло   А Щє Ботє Сєн Орцєно Єсє, Якождє Квасуро Одєрзє О Бзєх Таіноу...

 

А щє ботє сєн орцєно єсє, якождє Квасуро одєрзє о Бзєх таіноу утвржяшєтє Суриноу. А то бо єсє вжижєнє оутълієніє, яквє імяхом смє до Радогьщє о Бзієх сє радоваті а пліясяцє, вѣніє въргоша до Сварзє а зпієвама слву Бзієм сотвъріяшє.

Квасуро бяшє боіє-мєнжо силєнь, о Бзієх вързумлієн. А то бо то Ладо до нє пріхозящ а рцѣ му вързєтє мєди водоу а усирєтє є о Сунє, сєбто сурє утвьржісящ. А чє они брєндєтє і сєн прєтвъряшєтє до соуріці. І тоу пиймо во слвоу Бозькоу.

І то бо то бяшє о вєнцє, докіє а мєнж бяш отикратє вєльмь опозначєн, о рчєнє оцоі Блгоміро, а тоі одрзє од Свржєнц поучєньу, якождє ствъряйц Квасоуру, іжєщь рчєна єсє Соуринія. І тє б то єсє во Радгощє нашиа. Сєбто імєймо о всєнкє дєни, якожь пожніє соутвъріхом, а сє оурадогшєхомся о ти.

Ні єсє бо інодь, якожь, кий нє удържє сва єсть єсьтва, доразъ а рцє бєзоумьна – сєботь іє о Црнобъзє, а інь, іждє імє радгъщь, – іє о Бьлъбзіє. Такожєдь імяшєхом ісъкашєтє дрзі і врзі... Коваць бо мєчє нашія на оутвързєнє сили, а сє імо силоу Бождєньскоу поражєшєтє врзє нашія обополє.

Тобто Бъгомірє оурієчєнъ Твастирємъ, якождє тиє му порцє о слвієх, абиста она бяшєть, якождь Бзє ръкъошє іма сє іхва. Сєбьто оуставє родіа осєбє, якождь Бзі съпрічінє родь. А смє хом о родієх тиієх – роді такожь. Ісврг іє Оць, і проча соутє синє. А імях сєн корітє Іму такожь і ми, сєбо коріхом родцє, якожь єсє Оць Рдоу. А ти б то роді ієсьтватє о Киє до къніязє Кістє.

Сє бъ по годьстє пріє опороушєтєсє, а Русколаню опъоущєтє, до Кіє тєцєшєтє а сєндєтєся до зємє отиє. Тамождє іжьдєхьшія до прістєнпоу въріяжьскоу і сєбє браніцєсє од она. І такъва бяшє сє од лієти тисєнц трісєнт о Києвє-оцє, трісєнти о Карпаньстє жівотіє, і тисєнцє о Кієгрдіє. Іна частє ідє до Голоунє а тамо істасє, а іна о Кієгрдє. І пєрьва єсє Рєнсколанє і дрга – Киє, іякождє Сурєнь чтіає, по скотоу ходяєша а стадіа водяєша, дєсєнтє вієцє о зємь нашіу.

Сєбьто Голоунє бяшє град славєнь і три сєнтє граду сильна імє. І Києградє імє мєньші: ополуоднь дєсєнтє градє і вси, і сєліа ньмнъгоа доцєлъбо сєн битє. Во ступіях – всєкє роді, і житва сє мєнєтє ополоудєнь. І таква грьцєм ода омєнь по златоу цєпє і кола, а ождєрєлія до киркоа сва носіцє. Омієнє о пиво виньстє о грьк, і тврія овьна сва і омєнє тая. І бящє ти русіє оплоудєнь твъряцє град силєнь Соурєнж, яковъ нє сєздатє грьцієм. А ти ієго рострщє і рєнсє побіяшєтє хтяшє. І тому ідємо до нє а рстрщєхом осєлья грьцка. Єланє бо сіє соутє врзі рєнсколанієм і врзє Бозієм нашієм. Грєцьколанє соутє нє Бьзіє потщуть і нє до чъловієци. Они соутє іс камініє ізбрящєни подобієсє мєнжієм. А нашє Бзіє соутє виразє...

І такождє смє хом прящєхом оди годьє, іжья навлцєшєтє на главє своі рзіа од воліа а кравья. І кожіа навлцєша на чєрєсли сва. І тако мнісєтє сє оустрашє роуштє. І тиє одєвлєцєшєтє срачєси сва і, оголя чрьсли, ідєошіа до прє і прєборяє. І тєнькрати ідєхом оголєни до прє а побієдєхом я. Яко ста грєцьколан богаць, ізнієждє мєчцє сва, а тий бєндє брзіє унавієн од Ямє, якіє ждєшєть жртву сву до зємє, абитє пітє крєв го і животь го умєрщвлятє, і тиєм житє отам.

 

***

І ще буде хай речено єсь, якожде Квасуро1 одержав од Богів тайну утверджувати Сурину. А то бо єсь вжижене утління2, яке мали ми до Радогощі о Богах се радувати і плясати, віни вергнучи до Сварги і співами славу Богам сотворюючи.

Квасуро був бой-мужем сильним, від Богів врозумлений. А то бо Ладо до нього приходить і рече йому верзти меди водою і усурити їх на Суне, себто суру утворити. А ще вони бродитимуть і перетворяться до суриці. І ту пиймо во славу Божеську.

І то бо то було увінчання, доки і муж був коли-небудь вельми відзначений, наречений отець Благомир, а той одержав од Сварженця повчання, якожде створене Квасуром, іже речена єсь Суриня. І те б то єсь в Радогощі наші. Себто ймемо повсякденно, якож пожинки сотворимо, і се урадогощемося з того.

Ні єсь бо іноді, якож який не удерже свого єсть єства, зараз і рече безумне – себоть є від Чорнобога, а інший, коли має радогощ, – є від Білобога3. Також маємо іскати друзів і ворогів... Кувати бо мечі наші на утвердження сили, і се маємо силу Божеську поражати ворогів наших обаполи.

Тобто Богумир наречений Твастирем4, якож ті йому порекли про слов’ян, аби вони були, якож Боги рекли їм про них. Себто уставив роди осібно, якож Боги спричинили рід. І ми є з родів тих – роди також. Ісварг є Отець, а прочі суть сини. І мусимо се корити Йому також і ми, себо корилися родичі, якож єсе Отець Роду. А ті роди існували за Кия до князя Кісте.

Се бо по годській прі порушилося, і Русколаню упустили, до Кия (Києва?) текли [*одійшли] і осілися до землі отої. Тамож діждалися до приступу варязького і себе боронили од них. І так було се од літ тисячу триста по Кию-отцю, триста по Карпанському животу, і тисячу по Києграді. Інша частина іде до Голуні і там осталася, а інша – біля Києграда. І перва єсе Руськолані, а друга – Кия, якож Сурень чтить, за скотиною ходячи і стада водячи, десять віків по землі нашій.

Себто Голунь був град славний і три сотні градів сильних мав. І Києград мав менші: ополудні десяток градів і весі [*селища], і сіл немного доціла се було. Во степах – всякі роди, і житва се міняють ополудень. І так грекам в обмін на золоті цепи і кола, і ожерелія, [які] до ший своїх носили. Вимінювали на пиво винисте5 у греків; і творили овна [*розводили овець] своїх і міняли тих. І були ті руси ополудень творили град сильний Суренж, який не создати грекам. А ті його розтрощили і русів побити хотіли. І тому йдемо до них і розтрощимо оселля грецькі. Елани бо сії суть вороги руськоланіям і вороги Богам нашим. Грецьколані суть не Богів потчуть і не человіци [*людей]. Їхні суть із каменя ізображені подобою мужам. А наші Боги суть вирази...

І також ми прялися од годів, іже навлекли на голови свої роги од волів і корів. І кожи навлекли на чересла [*стегна] свої. І так мніли се устрашити русів. І ті [руси] знімали срачеци свої й, оголя чересла, йшли до прі і переборювали. І багатократно ідемо оголені до прі і побідимо їх. Яко став грецьколан багатим, зніжив меч свій, і той буде борзо унавієн [*умертвлений] до Ями, який жде жертву свою до землі, аби пити кров його і живот його умертвити, і тим жити отам.

_____

1 Гнатюки не вважають це слово за ім’я.

2 Тут мається на увазі утла жижа (рідота), інші перекладають "спраги вгамування".

3 Речення складене за зразком Гнатюків, у інших "про Чорнобога" або "про Білобога".

4 Див. пояснення на д. 6в.

5 Використаний варіант Гнатюків. У Яценка і Лозко – "пиво венедське для греків".

 

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Руське Православне Коло

Руське Православне Коло...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Дошка 22

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Голова РПК
Світовит Пашник: 063-336-03-78, 066-153-71-79; pashnyk@ukr.net Інтернет-сторінки РПК: Рідна Віра - http://svit.in.ua Вісник Рідновіра - http://r

Історія виявлення і дослідження Велесової Книги
Наше життя рухається вперед, та іноді треба озиратися назад, щоб згадати минулі часи і зробити правильні висновки, такому вчить нас Велесова Книга – збірка духовних текстів руського Роду. Ми вчитує

Фотографія Святослава Корнійчука
закінчений його зятем – генералом Воїном Дмитровичем Задонським, героєм війни 1812 року. Полковник Ізенбек блукаючи спустошеними кімнатами будинку, зайшов до бібліотеки, де на підлозі валя

Дошка 1
  Во тєчє оупамятохом добля наша стари часи, да ідємо камо – нє вєстє. А тако сьми зрємо воспять а рчємо: "Жє бо єсьми стидіхомся Навє, Правє, Явє знаті а обаполо тьрла вєдєтє а

Дошка 2а
  Муж прав, ходяй домовѣ, нѣсть, іжє рѣком, єстє хочящєт прав биті, но єсь, іжє слъвєси го а вьршєна до цѣ съвпадашєт. Тому рчєно єсь о стара або сьєми творялі

Дошка 3а
  Мъліхом Влєса, Оіцє нашє, да потягнє в Нєбі комнощь Суражоува, да внідє на ни сурі вѣшаті, злоті коловє въртєщє. То бо Суньцє нашє, іжє святяі на домовє наша. І прєд онь лік б

Дошка 3б
  Ін бо кървєнь є сьватая а крявь нашє. Про то мълоуві, яко ізобряшті конязі Староці наша. А тако сє праві пєнтонадєсєчь вѣці кръз Вѣча. А соуборітіся на они соудіті вшяку

Дошка 4а
  Почасє жівот трудѣнь… А то бяш в ступѣх болярін Скотєнь, тиі бо нє подлєгшє до хъзяр. Бя іроністі, од Іроні помоці просяі, а тиє комоньства досілаяі, а бяша хъзарашті от

Дошка 4б
  Многая ємшці ідша со ніа такожді потрждаяісє. А от тиа бяшєті вольна а зуровєнє о пращурі. Влєсо бо научі тиа зємѣ раті а зърно сѣяті. Тако оубиша тиі пращурі огніщанама

Дошка 4в
  Русь бо устріся на Зємє тую до сь. О тоі час ідша до Кііву върязі со гостє а біяху хъзярі. А каганъ хъзярьсштіі рѣчє до Скотєнѣ, помоцє помоляі. Одвъргнє тая Скотєнь а р

Дошка 4г
  Соурожіу бо святоу биті над ни. А ідємо камо віждємо: зємѣ горіа а луцѣ морія. А і то всєнко дєн ко Бозѣм зрящємо, якові єсь Свѣт, єго жє рѣчє

Дошка 5а
  С пондрєбєнцє сє зачаті намо тиа околи. Рчємо такиждє: ляти до Діроу за тєнсєнцє пєнтє ста ідоша Пради наши до Гурє Карпанєскє а тамо сє осѣднєша, а жівя кладно. То бо роді сє

Дошка 5б
  Сіцє сє ієзєнцє одовратішасє до полудєнє а само нєхая іни. А тако ідша, навєднє скотіа – говада своє і бєща. Ту птіци сріяща мноства, тєчіящєті до нє. А ті то галча і врані од яді л

Дошка 6а
  Од Оріє то сєо бящі наши отцє со боруси одо Ра-рієцє до Нєпрєни а Карпанєскє држава. По родіє ти сє праві ті одо родічє а Вѣча. А всак род на імєна свє родічє, кіє соутє праві

Дошка 6б
  Сєбто по сти двадєнсєнтє ляти бранє годє, напіраєма задѣ єгуншті а брєндє, шєдша до полуноцє мєзє Ра-рієка а Дівуна а тамо то прєпаднє. Ієрманрєх а Гуларєх вєд ю на новѣ

Дошка 6в
  То сє заяві за мєржєцє а ста гради градяшєтє Хоросун а іна воздєня. Русколанє, раздєрєна смутамі, ста творяшєті на полудєн, а борусє – на полнощє. Бя многая утєрпѣніа. Тобто п

Дошка 6г
  Длугва бяшєтє ляти одєрєнє трватєсє. А тако пршєдє дєня, руси утєцєша одо Набсурсару. Парцє бо нє тєкоша за нє, а тако ідяі до краіє нашєх а тамо бо слєнша пѣснєша наша до Інт

Дошка 6д
  То бо жрєчіє о Вѣдѣ сєн гобзяншєті рѣкоста, а тую украдє одо нь а нє імахом нині, колбо нє імахом бранди наша а бояні. Так бѣхом стє нєвѣгласіє до конц

Дошка 6е
  Ті часє соутє вєлма прчєста, бо тє дєн жє смє такоу ясна а сушна бя, на ни зуріва. Тако жітва сє нє урондє, а прєто ж ідяхом на зємє іну, а тамо смє удєржєхом. Потлцєна бя

Дошка 6є
  Ти вутцє прєдѣляшєт кажду на потрбє, а ту бяшєт інь сутє а інда тврга. А тоі Асклд пожєрє богом чіужєм, нє ботє нашієм. Такоє бєндє оцовє нашє, а нєсьми битє інє. А грьцє хтяє

Дошка 7а
  Слва Бзєм нашєм! Імємо істу віру, якова нє потрєбує чловєнєнска жєртва. А тая сє дѣє о ворязі, кіі убо вѣжди жрялі ю, імєновашє Пєруна Паркуна, а тому жряша. Ми жє смє х

Дошка 7б
  А роміє, вєндє, яко дрзі смє о жівотє нашєм а понєхъша ни на то. Тако грьціє хотяй одєрєнєтє ни о Хорсунє, а прящєхомсє зурє проті борства нашієго. А бя борія а пря вєлка трдєсєнтє

Дошка 7в
  Тогдяшє нє бя інакостє, а днєсє прєбєндє достяйни. А мєжахом смє сє одразітє сєн од вразєх, а дєньмо тако сє – одразєньмє! І яхом свє сєва а ова, пєрвѣ зовєнхом на стєнгє вутц

Дошка 7г
  А тако бєндємо рди ота, бо брєшє псіцья грьєцкя, а ліс хітрощєма одврнє насо од трви нашєя. А то імяхом ясєтє, яко щє Сунє врдятє, то бє нашє мєта – оуцєшєшєтє сія а нє збртє сєма.

Дошка 7д
  А да справєхом трізну славну по врзєх. А налєтьмо соколи на Хорсунє, да бєрєхом ядь, а добра, а скотія, ніжє полоняхом грьці. Ті бо то нас вѣдяй, яко злих, а сєма добрі на Рус

Дошка 7е
  І умрє, а до Луцє Свргова ідє. А тамо Пєруніца рѣчє: "Тиє бо нікіє ін, ніжє рус-гордін, ані грьць, ані вряг, анмо славєн роду славна". А тон ідє по спѣвєх Мати

Дошка 7є
  Тамо Пєрунь ідє а, главу златоу трсєщє, молинє посєвахшєть до Сврзє сіняє, і та тврдєсє одо тиє. А Матирє-Слава спѣвашєть о трудѣах свакєх ратнєх, а мамєхом ста послєнха

Дошка 7ж
  А ту хом вєдѣтє імахом, да сєн збіряє род руськ до дєсѣнцє, а дєсѣнцє – до сти. А да тая напдяшєть о врзєх а пімєть є главє єва одтрчєца а тамо злая полєншєть – да

Дошка 7з
  Тако рцѣмо смє, жє імахом красная вѣнцє Вірє нашє а нє імахом цизіа добіратєсє. Ту кнєз нашє рєчєшє, жє імахом ітє до Ясунє- боляривє, абєхом смє то ухраняли одо вразє п

Дошка 8
  А тако ста мєрзє руси распрє а оусобіціа, а Жалє ста мєжє они. А почашє плакатє а виріѣкатє іма. Да нє гряднємо за они, яко тамо ста бєндє погєнбєль нашє, а дєпчємохомся до та

Дошка 9а
  О тоі час бя Богумір, муж Слви, а імя тріє дщєрѣ а двіє сині. Тиє бо вєідяша скуфє до стєнпи а тамо жівяі о травѣх по отцє вѣщася, і бояні бозєслушьни, а разуми вх

Дошка 9б
  Прідошя із Крає Зєлєня о морѣ Годьско, а тамо пототщєшя годъ, яква намо путє прєткавяшя. А тако сє біяшєхом о зємє тєа, о жітнѣ нашя. До тє сва бяша оцє нашя о брѣ

Дошка 10
  Богуміру бо Бозє даяшуть благи зємная, а тємо смє нє імяхомсє, яко намо бя інь. А старцє о роді обєрєшєхом яко комонѣзє, іжь од часи старі сутє нашє вуцє наімяхом раз всє. То

Дошка 11а
  Сє бояшєтє пєрвіє Тріглву поклоняшєтєсє імахом а тому влікоу слву пояшєхом. Хваліхом Ісварга Діда Бжіа, якождє тєно єсє родоу Божьску нчєльніко а всєнску рдоу студіц вєчєн, яков бо

Дошка 11б
  Радогщ, Колєндо а Кришєнь. І сє отва удрзєц Сивий Яръ а Дажбо. Сє бо іни сутє: Бієлоярє, Ладє, Коупало, сѣніц, жітнєц, вѣніц, зрніц, овсѣніц, просіц, студєць, лєді

Дошка 12
  Ащє сурі сяшєті, поємо хвлу Бгом а огніщу Пєруніу, іжє єсь рѣком "потіатіщ на врзі". А рцємо вліка Слву оцѣм ншім дѣдом, якові соутє вє Сврзє. Прчємо так

Дошка 14
  Понєждє сє ідє врг на нє, обєрєхом смє мєчє, а одєрзєхом вєщєна од Матєр-Сва словєси, якождє будоущая нашіа іє слвна, і тєцєхом до смртє, яко до празднованіа. Рчєна намо о

Дошка 15а
  Сє Старьградє понєхшє, ідьшіа до Ілмєр-єзєра, і тамо утворяі грд інь – Новь, і тамо прєбєндієхом. І ту Сврги пєрвіє Пращурє моліхом, сє Рді-Рожєнієць кринь є прєпросіхом, і то дуб о

Дошка 15б
  (закінчення дошки 15а) … о годіє, киа сє бущіє до зходжіна Суніє. І отудє ідь до Суніє, до Нієпра-ріка, і ясьмо тамо. Киє оутврждє нь грд, якє обитєвацє слвнє рді ін

Дошка 16а
  Влєс-кнігу сіу птчємо Бгу ншєму, у кіє бо єстє прібєзіца сіла. В они врмѣни бя мєнж, яки бя блг а дблѣ, іжє рчєн бящ уцт в Рсі. А то імц жєну і два дщєрє. Імаста она скт

Дошка 17а
  І сє бяшєтє кньзєвє Славну со братарє му Сківьу. А сє прє вєстє вьлкікє на въстєнцє. І сєі ти рєчєтє: "Ідємо до зємє Ільємєрстє а Дунає". І тако ієщєтє, і Бъстарє, сна свє

Дошка 17б
  І сє бя іматє отєврцє, сєбто стоупни хорпє хранєтє іміяхомь, яко Оцє нашіє а Праоцє, іжє кърпяшєтє імашє о свє стоупє, і сє травє свє, і квєтєнь хранєтє умієща, якождє крьв совє лія

Дошка 17в
Якождє тако рієх оно Кісєк на людє свє за часє напднєстє на овіє. І тоіє омързєшєсє о вразєх і токьщє на они, і потлцчє іє. Сє іміяхомь знак тоієі мощьєностє і нє мъгощєхом до Явє датє ови, сєбто б

Дошка 18а
  Сєбто зряшєтє обєсва, да імєтє Птицю тую на чєлє вашєм. А та вєндє ви до витєжєнстє надо врзє. Сє бо ях іни Сва а тамождє сєн одєржєшєт. І ту красоущєсє прєд ни а влєцє свієтамє до

Дошка 18б
  Рцієхом єсьмє о тієх, якові гобзяхуть о ни. І сє нє імяхом молбітцє і ряхом отва опрє студніє а родніці, ідєжє Вода Жівя тєцє, і тамо волба іє, і влці хіцнє нє ходяшєть о тєа.

Дошка 19
  Сє бо відѣх сєн в Наві. І ту огнєви облацє, ізидєть од онє Зміє чюдєнь і отоцє зємє. І тєчяшєть крв із нє, і той лізя ю. І сє придєть Моуж силєн і розтрщє Зміє на дви – і ста

Дошка 20
  У першодруці "Жар-птици" зроблена примітка (цитується за "ТОДРЛ"; переклад з російської): "Дощечка №20. Ця дощечка фактично являє собою уривки тексту, сп

Дошка 21
  Сє бо Хьрбєр оборєншєть тую силоу злую, обєсєнть опояшєньсть ває. І мієхом сєбто урьви храняшєтє, і сєнь хранє Бозєм ставієхомь, і грядіхомь стієнє о дубіє, і за осви часто по-друго

Дошка 23
  Сєбто Новьярє ідє одо Старєа, іждє бяша отаква русєчє. А сє ідє до пълднє і тамо грящєтє о стоупєх дєсєнтє вієци. Табто єсє таждє русє – ізбряшєть кнєзи своі. І тиа од роди своі, і

Дошка 24а
  І сє грядєть сь сили многая Дєжбо о помощє людєм свєієм. І тако страхи нє імь, понєжди дрєвли, яко нови. О ни сє пєцийстє Тиє, і ряхом о Нієм, якождє хочєть. І сє ждієхом по свіє дн

Дошка 24б
  Піймо сурє питвоу о славоу ту пєнтєкрати дєно. І огніци узгнєхомь о доуби; і тако Снопа влєціємо а рціємо хвлу о нє. Ісьмє Дажьбови внуцє і нє смієхомь нєхатіє слави нашєа за вієци.

Дошка 24в
  Сє жртьва нашіа іє мєд-сурє о дєвєнтєсили і щалє удіяня і на Сурі ставієна тріє дні, а по тієх скрєнз вълну ціждєна. І та бєндєшєть нашє жртва Бзєм Правієм, яквє соутє нашє праоцє,

Дошка 24г
  Ідяхь одє тівєрсє і до Синіє морє, а Сурєнжє до ви і рєкохь вамо, яко жє вієдієхомь само, о то ізє старіа зємє нашіа сполєнства антієва, і тако жє ієстє за многиа крвє літєа по ніє.

Дошка 25
  Сє бяшєтє ови о Караніу. І сє град мал о брзєх морстієх русштієх. І тамо бя конєзє, яков ісє рчє єланє бієтє, о отрцєтє одо Русє. І тоє оудієяшєть ратє і комонєства, а ідє на нє і в

Дошка 26
  І сє бяшєть ова часє Осєдєнь, огнщано, і сєіє блг бя. І Бзє іємоу даяцє овні многа і скотіа о паснствє о ступієх. І сє бяшєть овєіє прє трвєх мнгѣієх, і Бозіє даяцє моу сктіу

Дошка 27
  В архіві Ю.П. Миролюбова цей текст не зберігся. У виданні "Жар-птици" така примітка (взято з "ТОДРЛ"): "Збірна дощечка № 27 (Готська). Дощечка ця зібрана

Дошка 28
  Сє врганє нашіє отє, і нє можяхомь овратєцє о задє і сє врьгащєть і сє градє нашіє о тяготє свє осєщєсє. І сє рієкощь імо конєнзь Бравєлєнь: "Одєржатєсє о помощчє грд грдвіє і

Дошка 29
  Сєбто трщєхомь об оніє о(н)ієгди. І да ідє слво нашіє о Правдіє, і такво обрієцієхомь Првду. І сє рцієхомь од старіє словєси, якови істєчіа од оцє нашіє, іжь бо бяшє силнє. І то імя

Дошка 30
  Сє бо хрняшєхомь Питарє Дяіє, якожди тоіє особєнь іє сташєть о Матрі протієвє. Сє бо тє бєньшє о совстєнплєніа до Кринь. І та ідяшєть, рєнцєми вздіа до хлєнбь. І сє дашєть даж(д)є,

Дошка 31
  Пожєчємо Ті, Бъжє, яко сє намо дєяцєші суру піті смьртну а на вразі грєндєшєші, а тоя біяшєші мєчєм Твоєм мовлєном, згоу а свѣнтєм мрщіші очєсиа. А нъщ на нє натєнчашє, аби ся

У Лозко ці частини переставлені.
Іда домі сва а і дамі сушті. Да святітася імєно го Індра, ак бо тоі ієс нас Бг а мєжє Бгі а Вєді знашті, так оспієм бяхом моштє Го. А імами стаді скотіа, іж брєжєхом от зла. Гобзявіся та стади, убр

Дошка 32
  І сє бястє поврждєна Рузколанє одо годє Ієрмєнрєху. А тоі хтв жєну од родє нашє і ту поврєнждє. Сє Вуцєвє нашє тєчашутє на нє, Ієрмєнрєх розбієтє іє. І поврждєтє русє Божє-Бусє і сє

Дошка 33
  Сєбто на дрєвлєй час мнозє род събрящу Вутцє, овє жє імяху старцє і вѣчє, іні бо імяшє кьнязє, іжє събряшє по сємдьмє колє од Колядє до Коляди. І сє вєсєк род правісє коудєсні

Взято з фотокопії рукописного тексту Ю.П. Миролюбова (ТОДРЛ. – Т. 43. – С 183). У різних видання уривки подані в різному порядку.
... нє почамє... іжє сє спомєнєхом Маху, якє славєнє до кущє давєі і єдєнства зємє удбя. Сє гонєц прітєч і тий рєчє: "Сє вьржєтє Дунаєві і тамо волохи бити…" І сє рострщєні нинє

Дошка 34
  Сє бо кнєзєвє Киу до умь спадє ходяшєтє на блгарє а ту ратє пождєнє до полунощє, а аждє на Воронєнцє, і дєсь тамо ожєсіа. І тако біа сва воіа полєніа, обращєтє іма, а сє бо глудє іс

Дошка 35а
  Сє оубособьство нашіє прєчіноу бя, яковє сва імяхом словєси обліцєна дѣяє. А і тамо рьцѣхом воістіну блгая о рдєм нашєм. Да нє лждєхом о ти, а істову рцѣхом о ніа.

Дошка 35б
  Сє бь тє прєідє ізвє до края ієго і поча скотіа обєрєшєтє. І сє Кисько налієзє на нє, опрвє ождєнє, і одва бяшь ождєнєнь само. І людьва бяшєть гряхомь покрьмє статє, і ядьша мнозіа

Дошка 36а
  Прєдрєчєно єсь од старь часє, якождє імяхомь со сполєтє со ініа творяшє дєржєвь вєлкоу, одродєтє імяхомь Рускєнь нашіу о Голуніє а трі сєнтє градіє і сєліа. Огніц дубнєх димь єсь та

Дошка 36б
  Одєідє Хорєвь і Щєх од инє а сєхомь до Карпаньстє горіа, і тамо бяхомь іні градє творяє а міну імяхомь со плємєни ініа, і богєнствє імяхомь вєлко. Сє бо врзі налєзєшє на ни, і то тє

Дошка 37а
  Сє бієть кридлєма Матр-Сва Птиця, якождє врмановіє ідяшуть на нє. І тє розє до чєль даяшуть і, таквє тєцоутшє, налієзоуть на нє. А сє тєчє туга влка о краіє нашіє, яко димовє ступні

Дошка 37б
  Тєцєтє, братіє нашіє, плємєно о плємєно, роді о роді і биієтєсє о сєбіє на зєміє нашіє, яква налєждє ни і ніколіждє інамо. Сє бо сьмє, русічє, славєцє Бзє нашіа спієви нашіє і плєнс

Дошка 38а
  (Пісано сє рукоу) І пакі бѣ вьліко студовєніє. Родічі бо сє праша о владіщі, а мнозі рѣкша: "Нє йдємо до Роду, іяко нѣсть оуспокоєнія огніщаномъ, а б

Дошка 38б
  Даждьбогъ на струзѣ своємъ бяшєть въ Сварзѣ прємоудрѣй, якова єстє синя. А струг отий сіяшєть а срящєто, яко злато Огнєбогом роспалєн єсть. Того доуханіє – жівоть

Єрменрех – див. Германаріх.
Ерек– припускають що це Рюрик, бо розповідях згадується разом з Аскольдом: "Тото бо варяги Ерек і Аськ усілися се на шию нашу і мразять [*паскудять] нам до

ВикористанА ЛІТЕРАТУРА
1. Археология Украинской ССР в 3-х томах. – К.: Наук. думка, 1986. 2. Біблія або книги святого письма старого і нового заповіту, 1988. 3. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скри

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги