Оскарження у сфері діяльності митних органів - раздел Право, АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Крім Вищезгаданих Законодавчих Актів Загального Характеру, Порядок Розгляду С...
Крім вищезгаданих законодавчих актів загального характеру, порядок розгляду скарг у митних органахрегулюється відомчим нормативно-правовим актом — Інструкцією про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організацію прийому громадян у митних органах України (затвердженою наказом Державної митної служби України (на той час Державного митного комітету) від 23.04.1993 р.)1 (далі — Інструкція).
Хоча дана Інструкція була прийнята ще до появи Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 p., але відтоді не зазнала будь-яких змін. У ній невизначеним є як предмет захисту, так і предмет оскарження. Водночас в Інструкції передбачено поділ скарг на первинні та повторні. При цьому повторними вважаються листи, що надійшли від однієї і тієї ж особи і з того ж питання, в яких: а) оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням; б) повідомляється про несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу його надходження минув установлений законодавством термін розгляду; в) вказується на неповернення оригіналів документів, що були додані до звернення.
Скарги громадян розглядаються по суті протягом місяця з дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення й перевірки, — 15 днів.
Загалом процедура адміністративного оскарження рішень, дій та бездіяльності органів митної служби має усталений характер. Особливістю даного порядку є норми щодо забезпечення перекладу скарг осіб з іноземної мови. Серед недоліків необхідно відзначити невизначеність предмета захисту і предмета оскарження.
§ 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні
Запровадити судовий захист прав громадян,що порушувалися в сфері державного управління, намагалися ще в радянський період. Згідно із ст. 58 Конституції СРСР (1977 р.) дії службових осіб, які вчинені з порушенням закону, з перевищенням повноважень і які обмежують права громадян, могли бути у встановленому законом порядку оскаржені до суду. Ст. 56 Конституції УРСР (1978 р.) передбачала таке саме положення.
Проте зазначений припис було втілено в життя лише через 10 років, в період перебудови, коли було прийнято Закон СРСР «Про порядок оскарження в суді неправомірних дій службових осіб, які ущемляють права громадян» від 30.06.1987 р. Предметом судового оскарження згідно з цим Законом були дії службових осіб, вчинені з порушенням закону, з перевищенням повноважень, що обмежують права громадян, внаслідок чого громадяни незаконно позбавлялися можливості повно або частково здійснювати право, надане їм законом чи іншим нормативним актом, або на них незаконно покладався якийсь обов'язок.
На підставі даного Закону 25 квітня 1988 р. Цивільний процесуальний кодекс України (далі — ЦПК) було доповнено главою 31-А «Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності». 2 листопада 1989 р. був прийнятий новий Закон СРСР «Про порядок оскарження в суді неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян», яким було розширено предмет судового оскарження: тепер йому підлягали дії не тільки службових осіб, а й органів державного управління, тобто одноосібні та колегіальні дії.
Відповідно до глави 31-А громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець — до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи (частина перша статті 248і ЦПК).
До суб'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду (суб'єкти оскарження), належать:
1) органи виконавчої влади та їх службові особи;
2) органи місцевого самоврядування та їх службові особи;
3) керівники установ, організацій, підприємств та їх об'єднань незалежно від форм власності;
4) керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.
31 жовтня 1995 р. глава 31-А ЦПКбула викладена в новій редакції, згідно з якою предметом судового оскарження можуть бути як колегіальні, так і одноосібні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, акти як нормативного, так і індивідуального характеру, в зв'язку з якими громадянин вважає, що:
0 порушено або порушуються його права чи свободи; 0 створено або створюються перепони для реалізації ним своїх конституційних прав чи свобод (або вжиті заходи щодо реалізації його прав є недостатніми); 0 на нього покладено обов'язки, не передбачені законодавством або передбачені, але без врахування конкретних обставин, за яких ці обов'язки повинні покладатися, або вони покладені не уповноваженими на це особою чи органом; 0 його притягнуто до відповідальності, не передбаченої законом, або до нього застосовано стягнення за відсутності передбачених законом підстав чи неправомочною службовою особою або органом. Ст. 55 Конституції України гарантує право на судовий захист: «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб». Проте ні ст. 55 Конституції України, ні глава 31-А ЦПКне визначають, які саме рішення, дії чи бездіяльність зазначених органів та осіб можуть бути оскаржені, встановлюючи тим самим принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.11.1997 р. № 6-зп вказав, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня щодо того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність)1. Наприклад, до суду можна оскаржити: відмову в реєстрації акту громадянського стану; відмову в оформленні паспорта для виїзду за кордон чи в продовженні терміну його дії, тимчасову затримку видачі паспорта чи його вилучення; рішення місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про введення не передбачених законом податків і зборів, про встановлення обмежень на вивіз товарів за межі адміністративно-територіальної одиниці і т. ін.
Із Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу» від 31.10.1995 р. випливає, що оскарження у сфері управлінської діяльності поширюється і на приватні, акціонерні, змішані підприємства та установи. Цей Закон (ст. 248і) бачить різницю між організаціями і державними установами чи підприємствами та їх посадовими й службовими особами. Отже, Закон і ст. 55 Конституції України передбачають судову відповідальність не тільки посадових чи службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а й посадових, службових осіб установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та посадових осіб, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції тощо. їх об'єднує один процесуальний порядок розгляду справ — за правилами глави 31-А ЦПК2 — щодо поновлення прав чи свобод, проголошених Конституцією України чи законами і порушених суб'єктами оскарження, рішення, дії чи бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.
Якщо за Законом СРСР від 30.06.1987 р. в Україні у 1988 р. було розглянуто кілька сотень справ, то після введення в дію глави 31-А ЦПК у редакції від 31 жовтня 1995 р. суди України розглядали уже десятки тисяч таких справ за рік. Зокрема, у 2002 р. кількість розглянутих справ досягла майже 8 тисяч.
Цьому сприяла й та обставина, що відповідно до ст. 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розвиток цього положення Верховна Рада України прийняла Закон «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 p., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. Відтак названа Конвенція стала частиною національного законодавства України. У статтях 2, 6, 13 цієї Конвенції закріплено право громадян на судовий захист своїх прав і свобод від порушень, допущених суб'єктами оскарження у сфері управлінської діяльності. Це право конкретизовано у цілому ряді законів України.
Конституція України передбачає подальше розширення компетенції судів, які розглядають адміністративні справи. Право звертатися до суду виступає не лише в тому разі, коли спір має взагалі публічно-правовий, а й тоді, коли він набуває конституційно-правового характеру. Це означає, що суди загальної юрисдикції компетентні вирішувати правовий спір, якщо його сторонами є органи державної влади, розгляд справ у зв'язку з актами яких належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, а саме: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
При цьому слід наголосити, що судам загальної юрисдикції підвідомчі адміністративні справи, в яких вирішується спір саме щодо законності правового акту, тоді як Конституційний Суд вирішує питання щодо їх конституційності, тобто відповідності оспорюваного акту Конституції України.
У зв'язку з подальшим розвитком законодавства України, на виконання приписів Основного Закону, з метою повнішого гарантування захисту прав і свобод людини в Україні на базі прийнятого 21.06.2001 р. Верховною Радою України пакету законодавчих актів про внесення змін та доповнень до дванадцяти чинних законів, які
регулюють діяльність судів і визначають їх повноваження, а також повноваження правоохоронних органів, розпочалася так звана мала судова реформа. Важливим результатом реалізації цього пакету законодавчих актів про внесення змін до діючого законодавства є створення в Україні єдиної системи судів загальної юрисдикції.
Змінами до Закону України «Про судоустрій України» передбачено також створення системи спеціалізованих адміністративних судіві як перший крок визнано за необхідне утворити Вищий адміністративний суд, який би був касаційною інстанцією в адміністративних справах, розглянутих місцевими й апеляційними судами. Отже, йдеться про формування в Україні повноцінної адміністративної юстиції.
Глава 23. Адміністративна юстиція — провідний засіб судового захисту прав громадян у державному управлінні
§ 1. Створення системи адміністративних судів в Україні
У демократичних державах обов'язковим є судовий контрольза тим, як виконавча влада додержує приписи закону. Механізм цього контролю спрацьовує внаслідок оскарження громадянами та іншими особами актів, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади або посадових осіб. Для здійснення такого контролю створюються спеціалізовані суди, до компетенції яких віднесено розгляд спорів (конфліктів) у сфері державного управління.
При цьому маються на увазі конфлікти між особою і владними органами з приводу легітимності прийнятих останніми актів і вчинених ними дій. У цьому полягає докорінна відмінність адміністративної юстиції від судового розгляду справ про адміністративні проступки (правопорушення), суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. Адже вчинки останніх підсудні загальним судам. Адміністративна ж юстиція запроваджується з іншою метою і являє собою систему спеціалізованих адміністративних судів, покликаних вирішувати не конфлікти, джерелом яких є дії чи поведінка приватних осіб, а спори, зумовлені управлінською (адміністративною) діяльністю владних суб'єктів. Саме цим і пояснюється, чому даний вид юстиції зветься адміністративною.
В цілому адміністративна юстиціяявляє собою систему судових органів (судів), які контролюють дотримання законності у державному управлінні шляхом вирішення в окремому процесуальному порядку публічно-правових спорів, що виникають у зв'язку зі зверненнями фізичних чи юридичних осіб до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб.
Конституція України визначила конкретні орієнтири для побудови нової судової системи, яка могла б ефективно виконувати свою роль щодо здійснення правосуддя. Ці орієнтири для побудови системи судів визначені у ст. 125 Конституції України, яка передбачає єдину систему судів загальної юрисдикції, сформовану за принципами територіальності та спеціалізації.
7 лютого 2002 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про судоустрій України» у новій редакції, в якому було визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлено загальний порядок забезпечення діяльності судів та врегульовано інші питання судоустрою держави. У частині другій підпункту 16 пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень згаданого Закону записано, що формування системи адміністративних судів здійснюється протягом трьох років (тобто до червня 2005 p.).
Система адміністративних судів,на відміну від інших судів загальної юрисдикції, має певну специфіку. Зокрема, на відміну від місцевих судів загальної юрисдикції, що утворюються відповідно до районів (районів у містах), місцеві адміністративні судиутворюються в округах відповідно до Указу Президента України. Вони складаються з суддів місцевого адміністративного суду, голови та заступника голови суду. У місцевому адміністративному суді, де більше п'ятнадцяти суддів, може бути призначено більше одного заступника голови суду.
До компетенції місцевих адміністративних судів округів віднесено розгляд адміністративних справ, пов'язаних з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють відповідні військові суди.
Оскільки Конституцією України (пункт 8 частини третьої статті 129) кожному гарантується право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, до системи адміністративних судів України входять також апеляційні адміністративні суди.Законодавцем вони віднесені до спеціалізованих судів, що утворюються в апеляційних округах відповідно до Указу Президента України. Апеляційні адміністративні суди — це суди другої ланки єдиної системи судів загальної юрисдикції.
До цих судів може бути подана апеляційна скарга на рішення або на окрему частину рішення адміністративного суду першої інстанції, які не набрали законної сили, та на ухвали адміністративного суду округу першої інстанції у випадках, передбачених законом. Перегляд справ у апеляційному порядку передбачає можливість перевірити за скаргою учасника судового процесу обставини справи щодо наявності певних правовідносин або доведеність створення конфлікту конкретною особою на основі вивчення як тих доказів, що були досліджені в суді першої інстанції, так і нових.
У складі апеляційного адміністративного суду округу можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. В апеляційному адміністративному суді округу для вирішення організаційних питань діє Президія.
Повноваження апеляційних судів, у тому числі апеляційного адміністративного суду, викладені в ст. 26 вищезгаданого Закону, є базовими. Вони дали змогу розробити цілу низку конкретизуючих статей у проекті нового Адміністративного процесуального кодексу України1, в якому питанням апеляційного оскарження присвячена окрема глава.
Касаційне оскарження рішень усіх апеляційних судів проводиться до відповідних підрозділів (у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та інших справах — згідно із системою діючих спеціалізованих судів) Верховного Суду України, бо останній є найвищою судовою інстанцією, а касаційний розгляд — остаточною перевіркою судових рішень.
ЗМІСТ... Слово до... Вступ до академічного курсу РОЗДІЛ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Оскарження у сфері діяльності митних органів
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Академічний курс. Том 1
УДК 342.92 Гриф надано Міністерством освіти
ББК67.9(Укр)3 і науки України
А28 (лист № 1/11-2104від 14травня 2004
РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
ГЛАВА 1. Основні етапи історичного розвитку адміністративного права..........................................15
§ 1. Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до а
ЮЗДІЛ ХІ. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО У СУЧАСНІЙ ЄВРОПІ
ГЛАВА 31. Адміністративне право окремих західноєвропейських країн.................................533
§ 1. Адміністративне право Франції...........................................53
Слово до читача
Основна мета підготовки академічного курсу «Адміністративне право» (далі — Академічний курс) — створення підручника, який би більшою мірою, ніж існуючі вузівські підручники, став теоретико-методоло
Слово до читача
Основна мета підготовки академічного курсу «Адміністративне право» (далі — Академічний курс) — створення підручника, який би більшою мірою, ніж існуючі вузівські підручники, став теоретико-методоло
Необхідність зміни традиційного погляду на адміністративне право
Таке розуміння адміністративного права враховує лише переважно сферу його застосування, а тому не цілком повно і, головне не досить точно відображає основнесуспільне призначення цієї галузі. Тим бі
Перехід до адміністративного права
Докорінні зміни в економічному розвитку в другій половині XIX ст. розширили діяльність держави. Перехід європейських країн від аграрного до індустріального розвитку, швидкий розвиток населених пунк
Камеральні науки і наука поліцейського права
Перші наукові праці з державного управління з'явилися у XVI ст., коли утверджувалася абсолютна монархія. Ці праці мали теологічний зміст і давали поради правителям, як управляти державою. Метою упр
Становлення науки адміністративного права
Якщо поліцейське право використовувалося для впорядкування суспільних відносин шляхом застосування методів прямого примусу, то виникнення адміністративного права пов'язане з принципово іншим підход
Поняття рецепції римського права та його типи
Загалом рецепція праваявляє собою сприйняття його духу, ідей, головних засад та окремих положень тією чи іншою сучасною цивілізацією на певному етапі її розвитку. Відповідно
Про рецепцію права щодо адмініетративного права
Адміністративне право тісно пов'язанез регулюванням управлінської (адміністративної) діяльності держави. Державнауправлінська діяльність виникла одночасно з виникненням публічної влади, і норми, що
Виконавча влада у світлі принципу поділу державної влади.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. Цей загальновизнаний у світовій державотворчій практи
Загальне поняття управління та його види
Термін «управління» завдяки полісемантичності сучасної мови використовується у різних значеннях.
Управлінські аспекти виявляються у фізичних, хімічних, біологічних явищах, технологічних і
Загальне поняття управління та його види
Термін «управління» завдяки полісемантичності сучасної мови використовується у різних значеннях.
Управлінські аспекти виявляються у фізичних, хімічних, біологічних явищах, технологічних і
Широке і вузьке розуміння державного управління
У минулий період у вітчизняній адміністративно-правовій літературі досить активно дискутувалося співвідношення так званих широкого та вузького тлумачень поняття державного управління. Причому з час
Поняття державного управління
Державне управління, хоч і є окремим видом діяльності держави, проте не є виключною прерогативою якогось одного виду державних органів. Державне управління у тому чи іншому обсязі виявляється у дія
Загальнонаукове розуміння регулювання та управління
На рівні загальної науки управління поняття «регулювання» та «управління» майже ніколи не використовуються як ідентичні, проте співвідношення між ними тлумачиться по-різному. Загальновизнано, що ре
Загальні риси методу
В адміністративному праві використовуються способи регулювання, що властиві обом загальним методам правового регулювання — імперативному та диспозитивному.
Відтак загальними
Галузеві особливості методу.
Широко використовуваний адміністративним правом імперативний методправового регулювання дістає відображення у певних специфічних способах регулювання суспільних відносин, що перебу
Поняття та класифікація принципів адміністративного права
Принципи слід розуміти як засаднжі (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями і механізми
Поняття та класифікація принципів адміністративного права
Принципи слід розуміти як засаднжі (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями і механізми
Комплекс наук про управління
На сучасному рівні пізнання науки про управління становлять певний комплекс наук, для визначення якого можна користуватися збірним поняттям «наука управління» В цьому комплексі дедалі
Сутність і призначення порівняльного правознавства
Порівняльно-правовий метод у науці адміністративного права можна вважати досить давнім і водночас «молодим» засобом наукового освоєння державно-правової дійсності.
Методи порівняльн
Визначення поняття адміністративно-правових норм
В юридичній літературі існують різні варіанти визначення поняття адміністративно-правових норм. Серед найтиповіших визначень наведемо деякі, які містяться у навчальних виданнях російських та україн
Структура адміністративно-правової норми
Специфіка адміністративного права полягає у тому, що зазначені елементи норми досить часто містяться не в одному, а в різних актах законодавства. До того ж у більшості адміністративно-правових норм
Поділ права на публічне і приватне
Становлення в Україні демократичної, соціальної, правової держави висуває на порядок денний необхідність приведення системи права України у відповідність з тими принципами, на яких побудовані відпо
Публічно-правові риси адміністративного права
Адміністративне право як одна з основних галузей публічного права є найбільшим за обсягом свого змісту, регулює величезне коло суспільних відносин. Особливістю даних відносин є те, що вони виникают
Громадяни України
Адміністративно-правовий статус громадян частиною їх загального правового статусу, визначеного Конституцією і законами України, зокрема Законом України «Про громадянство», міжнародними договорами,
Іноземці та особи без громадянства
Згідно із Законом України «Про правовий статус іноземців» іноземцямивизнаються іноземні громадяни, тобто особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами
Поняття органу виконавчої влади
Поняття «орган виконавчої влади» є похідним від ширшого поняття «державний орган» (або «орган державної влади»). В цьому розумінні орган виконавчої влади є окремим видом державних органів. На них п
Види органів виконавчої влади
Класифікація видів органів виконавчої влади можлива за різними критеріями (ознаками). Зокрема, ці органи поділяються на види залежно від: характеру компетенції (або змісту функцій) — на орга
Поняття системи органів виконавчої влади.
Поняття «система органів» щодо гілки виконавчої влади означає: по-перше, відокремленість відповідної групи державних органів, що входять до конкретної системи, від решти видів органів
Склад місцевих органів виконавчої влади
Виконавчу владу на місцевому територіальному рівні, тобто в областях, районах,Автономній Республіці Крим, у містах Києвіта Севастополі, здійснюють обласні, районні, Київська та Севас
Склад місцевих органів виконавчої влади
Виконавчу владу на місцевому територіальному рівні, тобто в областях, районах,Автономній Республіці Крим, у містах Києвіта Севастополі, здійснюють обласні, районні, Київська та Севас
Релігійні організації
Здійснення громадянами гарантованої ст. 35 Конституції України свободи світогляду і віросповідання породжує суспільні відносини, значна частина яких має правовий характер. Так, закріплене у цій ста
Функції органів виконавчої влади
Функції органів виконавчої влади слід розуміти як відносно самостійні та якісно однорідні складові діяльності цих органів, які характеризуються цільовою спрямованістю. Спираючись на висновок
Класифікація функцій управління
В адміністративно-правовій літературі є різні варіанти класифікації функцій управлінської діяльності. Традиційним є поділ на такі види:
а) загальні (або основні) функції;
Компетенція органів виконавчої влади
Оскільки фактична діяльність органів виконавчої влади неможлива без використанняпевних прав і виконання певних обов'язків,то функції органів органічно пов'язані з державно-владними повноваженням
Дискреційні повноваження
Повноваження щодо реалізації адміністративного розсуду, коли вони не передбачають обов'язків органу узгоджувати (в будь-якій формі) свої рішення з будь-яким іншим суб'єктом, мають назву «дискрец
Поняття адміністративно- правового режиму та його елементи
Найбільш поширеним вважається визначення поняття адміністративно-правового режимуяк певного поєднання адміністративноправових засобів регулювання, опосередковного імперативним м
Види адміністративно- правових режимів
Велика кількість адміністративно правових режимів зумовлює необхідність їх класифікації.Остання дає змогу розглянути ці режими всебічно і глибше виявити характер їх різних видів.
Поняття форм управління
Виходячи з наведеного у попередній главі загального визначення форм управлінської діяльності як способів зовнішнього вираження її змісту, слід зазначити, що державне управління виявляється в конкре
Класифікація форм управління
Оскільки виконувані в процесі управління дії та взаємозв'язки різноманітні за своїм характером, призначенням та наслідками, до яких вони призводять, то виникає необхідність класифікації фор
Поняття правового акту управління
Видання правових актів управління слушно розглядається як провідна форма реалізації завдань, функцій та компетенції органів виконавчої влади. Адже саме з допомогою таких актів досягається упорядков
Види правових актівуправління
Вадміністративно-правовій науці розподіл правових актів управління на видиздійснюється за різними критеріями (ознаками).
За критерієм юридичної природи
Вимоги, що ставляться до правових актів управління
З юридичної точки зору, тільки розробити та прийняти якісний правовий акт управління зовсім недостатньо. Незважаючи на всю складність та відповідальність даного етапу, котрий є, власне кажучи, поча
Порядок прийняття правових актів управління
Порядок прийняття правових актів управління (далі — актів управління, актів) охоплює наступні стадії.
1. Підготовка акту.Значна кількість ак
Питання чинності правових актів управління
Щодо чинності актів управління дослідники слушно пропонують виділяти чотири окремі юридичні стани:
1)припинення;
2) зупинення;
3) зміна;
Службау суспільстві: різноманітність видів
Сучасне суспільство об'єднує значну кількість різноманітних організаційних утворень — органів і організацій. Вони залежно від форми власності, на основі якої здійснюють свою діяльність, можуть бути
Поняття державної служби, її принципи та види
Державна служба— один з важливих видів суспільно корисної діяльності, зміст якої полягає у виконанні завдань і функцій держави відповідно до обсягу компетенції відповідного орга
Правове регулювання державної служби
Останнім часом вжито певних заходів щодо вдосконалення правового регулювання державно-службових відносин та організації державної служби. Слід врахувати, що Закон України «Про державну службу» лише
Поняття посади
Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну службу» посада— це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку пок
Поняття посадової особи
Якщо наведеним у Законі України «Про державну службу» поняттям посади можна досить успішно користуватися в законотворчій і правозастосовчій практиці, то цього не можна сказати про наведене в Законі
Загальне поняття державного контролю
Загалом контроль використовується для перевірки відповідності діяльності учасників суспільних відносин встановленим приписам, в рамках і межах яких вони мають діяти. Мета контрою
Місце і роль контролю у державному управлінні
З розуміння суті контролю в державному управлінні як здійснення перевірки відповідності діяльності керованого об'єкта приписам керуючого суб'єкта та усунення виявлених недоліків випливає, що
Контроль через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Важливим напрямом парламентського контролю є контроль за додержанням прав і свобод людини і громадянина в усіх сферах діяльності держави, в тому числі у сфері державного управління, здійснення яког
Контроль через Рахункову палату
Серед напрямів парламентського контролю важливе місце належить контролю за викори-
станням коштів Державного бюджету України. Такий контроль здійснює Рахункова палата
Оскарження у сфері діяльності податкових органів
Порядок адміністративного оскарження рішень та дій органів державної податкової служби(далі — податкові органи) регламентується законами України «Про систему оподаткування», «Про д
Оскарження у сфері діяльності органів внутрушніх справ
В органах внутрішніх справдіяльність з розгляду скарг грунтується на Законі України «Про міліцію», Положенні про Міністерство внутрішніх справ України (затвердженому Указом Президе
Заходи адміністративної відповідальності.
Такий поділ найбільш чітко відображає правоохоронне призначення адміністративного примусу.
Окремі вчені-адміністративісти висловили думку про відсутність адміністративно-запобіжних заходів
Поняття заходів адміністративного припинення
Заходи адміністративного припинення — найчисленніші та найрізноманітніші з усіх адміністративно-примусових заходів — характеризуються насамперед тим, що їх застосування спричиняється реал
Заходи припинення загального призначення
Заходи адміністративного припинення загального призначення, які застосовуються в повсякденній практиці багатьма правоохоронними органами, переважно поділяються, виходячи з мети їх застосу
Заходи припинення спеціального призначення
Заходи припинення спеціального призначенняслід визначити як комплекс виняткових екстраординарних засобів адміністративного впливу. Спеціальний характер зазначених зах
Поняття адміністративного проступку
Вперше поняття адміністративного пробуло законодавчо закріплене у ст. 7 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення, і без змін було перенесено до КпАП союз
Склад адміністративного проступку
Склад адміністративного проступку становить передбачена нормами права сукупність ознак, за наявності яких відповідне протиправне діяння визначається саме як адміністративний проступок. До ци
Склад адміністративного проступку
Склад адміністративного проступку становить передбачена нормами права сукупність ознак, за наявності яких відповідне протиправне діяння визначається саме як адміністративний проступок. До ци
Поняття адміністративних стягнень та їх класифікація
Сутність адміністративної відповідальності виявляється в накладенні адміністративних стягнень на осіб, які вчинили протиправні дії або бездіяльність.
Адміністративне стягнен
Перелік адміністративних стягнень
Стаття 26 КпАП передбачає, що попередженнявиноситься у письмовій формі або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим встановленим способом. Як правило, попередження в
Накладення адміністративних стягнень
Глава 4 КпАП передбачає основні правила накладення адміністративного стягнення. Воно накладається в межах установлених санкціями статей КпАП або іншими чинними законодавчими актами
Матеріальна відповідальність в адміністративному праві
У трудовому праві матеріальна відповідальністьрозглядається як покладення на працівника обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну ним роботодавцю. Враховуючи компенсаційний
Презумпція невинуватості
Дотримання презумпції невинуватостіє одним із найважливіших принципів, що істотно впливає на правове становище громадянина в демократичному суспільстві. Конституція У
Презумпція правомірності правової позиції громадянина
Ця презумпція найбільш характерна для провадження за скаргами громадян на рішення дії чи бездіяльність органів та посадових осіб. Ознаки даної презумпції полягають внаступному.
П
Поняття і види адміністративно- процесуального статусу
Адміністративно-процесуальний статус громадянина слід розглядати в широкому й вузькому значеннях, які співвідносяться між собою як ціле й частина.
У вузькому значенні це сукупність
Президент України Л. КУЧМА
У каз Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади»
(із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України
Президент України Л. КУЧМА
м. Київ
15 грудня 1999 року
№ 1573/99
Додаток до Указу Президента України
від 15 грудня 1999року № 1573/99
Схема органі
Президента України В. ЛИТВИН
У каз Президента України «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні»
(із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України в
Президент України Л. КУЧМА
м. Київ
29 травня 2001 року
№ 345/2001
У каз Президента України «Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних ор
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов