Варіанти іммобілізації кінцівок

першої допомоги при ударах заклечається в змазуванні області удару настойкою йоду і накладання давлючої пов’язки. Кінцівці після удару необхідно придати піднятий стан і забезпечити повний спокій.

Ураженим, у яких є удари з розтрощеними м'язами і великими кровозливаннями у м'які ткані кінцівок, обов'язково проводять шинування кінцівок (для полегшення евакуації).

При вивихах необхідно накласти тугу пов'язку або шину. У випадку ушкодження хребта ураженого необхідно обережно покласти на щит, двері, дошку і т. д. і терміново доставити у лікувальний медичний заклад.

У постраждалих, що знаходяться у завалах, можуть бути здавлені кінцівки або інші частини тіла. Після того як уражених визволять із завалу, вони деякий час можуть почувати себе задовільно, але потім на здавлених місцях починається набряк, шкіра становиться синюшною і на ній з'являються пухирі, наповнені кров'янистою рідиною; загальний стан ураженого знач-но погіршується, порушується обмін крові і функціонування нирок (майже до повного припинення сечі), наступає омертвіння ушкоджених тканин, появляються великі рани. Такого роду потерпілих з самого початку необхідно рахувати важко пораненими (незважаючи на уявний задовільний стан на перший час після визволення із завалу), після накладання їм пов'язок і шин необхідно доставляти у лікувальні медичні заклади.

Допомога при опіках, обмерзаннях, шоку, памороках. В осередках ураження внаслідок надзвичайних ситуацій велика кількість уражених може отримати опіки, обмерзання, шок, втратити свідомість.

Опіки - це ушкодження, які викликані дією високої температури (полум'я, гарячий пар, кип'яток, напалм) або їдких хімічних сполук (сильні кислоти, луги та інші). Розпізнають опіки наступних ступенів:

І ступеня, коли на місці опіку є почервоніння і відчувається біль;

ІІ ступеня, коли на місці опіку з'явилися пухирі;

ІІІ ступеня, який характеризується омертвінням усіх шарів шкіри;

ІV ступеня, коли уражена не тільки шкіра, але і ткані: сухожилля, м'язи, кістки.

Опіки площею більш 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя людини.

Надання першої медичної допомоги складає, поперед усього, у гасінні одягу на потерпілому (облити водою, а якщо її нема, накинути на потерпілого ковдру, піджак або пальто та інші, щоби закінчити доступ кисню). Потім частину тіла, яка має опіки, звільнити від одягу. Якщо потрібно, одяг розрізають, частини одягу, які пристали до тіла, не зривають, а обрізають навколо і залишають на місці. Зрізати і розривати пухирі неможливо. При значних опіках після зняття одягу потерпілого краще всього завернути чистою білизною, прийняти - заходи проти шоку і направити в лікувальний заклад.

При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку необхідно протерти спиртом, одеколоном, водою, а на місце опіку накласти суху стерильну пов'язку. Змазувати поверхню опіку жиром або якою-небудь маззю не потрібно.

При невеликих опіках 1 ступеню на почервонілу шкіру необхідно накласти марлеву салфетку, змочену спиртом. На перший час печія і болісність декілька підвищиться, але скоро біль стихне, а почервоніння зменшиться.

При опіках 11, а тим паче 111 і 1У ступеню потерпілого, після надання йому першої допомоги, необхідно терміново відправити у лікувальний заклад. Перша медична допомога при опіках від світового випромінювання оказується так, як і при звичайних опіках.

При великих опіках часто розвивається шок. При таких опіках обов'язково проводять протишокові заходи. Потім для боротьби з інфекціями використовують антибіотики (протибактеріальний засіб №1 із аптечки АІ-2, біоміцин, пеніцилін та інші). Всім потерпілим необхідно у великій кількості давати пиття - 4-5 л у перші дві доби. Для цього приготовляють підсолену воду (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), дають її теплою або гарячою невеликими порціями.

При низькій температурі може настати пошкодження тканин. Залежно від пошкодження розрізняють:примерзання, обмороження, замерзання. Ці пошкодження виникають в результаті одноразової чи багаторазової дії низької температури на органи людини, особливо в сиру, холодну погоду.

Примерзання виявляються у вигляді синьо-багрових плям, що набувають фіолетового відтінку. Допомога полягає в змазуванні йодною настойкою ураженої ділянки та накладанні зігрівального компресу.

Обмороженняпершого ступеня характеризується почервонінням з відтінком синюшності, набряклістю шкіри, жаром у тілі і болем. Допомога - розтерти побілілу ділянку чистим сукном чи хустинкою змоченою у горілці, спирті, одеколоні, змазати жиром та накласти пов'язку.

При обмороженні другого ступеня шкіра має багровий колір з пухирями. Допомога - накладання сухої стерильної пов'язки, розтирання заборонено.

При обмороженні третього і четвертого ступеня настає відносно поверхневе та глибинне омертвіння тканини. Необхідна термінова медична допомога.

Замерзання настає при тривалій дії холоду на весь організм. Подавати допомогу слід обігріванням, розтиранням тіла, наданням ванни з температурою води до 20 градусів, потрохи збільшуючи її до 30-35 градусів.

Шок - складна реакція організму на больові роздратування від різних травм. Виникає головним чином при тяжких ранах, переломах і опіках, які супроводжуються кровотечею і великою втратою крові, переляку, перевтомою, променевим ураженням, інфекційними захворюваннями.

Розрізняють дві фази шоку. Перша фаза збудження: уражений неспокійний, стогне, кидається, пульс у нього напружений. Ця фаза коротка і швидко переходить у другу - пригнічення: блідість, холодний піт, дихання поверхневе, кров'яний тиск падає, наступає стан заціпеніння (уражений може і не втрачати свідомість, але ні нащо не реагує або реагує слабо).

Для профілактики шоку або коли він наступив необхідно:

- зупинити кровотечу; накласти шину (якщо поламана кінцівка);

- використати протибольовий засіб із аптечки АІ-2 або її аналогів (засіб вводиться уколом у м'язи, у невідкладних випадках через одяг) або дати морфін, анальгін, у крайньому випадку 100-150 г горілки; тепло накрити потерпілого, дати теплої (гарячої), краще підсоленої води (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), чаєм або кофе; з усіма заходами обережності доставити у медичний заклад.

Непритомність (памороки) - стан, який розвивається внаслідок нервового потрясіння, переляку, великої втрати крові. Признаки непритомності: різка блідість, холодний піт, послаблення серцевої діяльності, втрата свідомості.

Для надання допомоги потрібно розстібнути у потерпілого комір, зняти ремінець, винести його на відкрите місце, куди вільно поступає свіже повітря. Ноги потерпілого необхідно підняти вище голови. Внаслідок цього поліпшується кровообіг мозку і в більшості випадків потерпілий приходить до свідомості. Якщо непритомність глибока і свідомість не повертається, ураженому необхідно дати понюхати нашатирний спирт, збризнути груди і обличчя холодною водою.

Допомога при ураженні електричним струмом. Нерідко можливі випадки ураження людей електричним струмом внаслідок стихійних лих, виробничих аварій і в биту, а також при проведенні пошуково-рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.

Людину, яка попала під напругу, необхідно як можливо швидко звільнити від джерела струму - виключити струм вимикачем, зняти запобіжники або перерубати провід, наприклад, сокирою з сухою дерев'яною ручкою.

Якщо потерпілий лежить на землі, то його можна відділити від електричного проводу сухою палицею, дошкою; іноді потерпілого можна відтягнути від предмету, який проводить струм, взявши його за сухий одяг, уникаючи при цьому тіла потерпілого. Якщо струм проходить через тіло потерпілого в землю, необхідно перервати подавання струму.

Після того, як потерпілий буде звільнений від джерела струму, йому негайно надається допомога: робиться якщо це необхідно - штучне дихання, на місця опіків накладаються пов'язки, госпіталізація.

Допомога утопленику. Утопленику, якого витягнули із води, якщо у нього відсутнє дихання необхідно зробити штучне дихання. У порядку підготовки до цього необхідно виконати на-тупне: спочатку видаліть воду з дихальних шляхів, для чого потерпілого покладіть грудьми собі на коліно так, щоб голова висіла вниз і декілька разів натисніть на грудну клітину долонями, що буде сприяти швидкому видаленню води.

Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, потрібно очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого покладіть на спину, підклавши спочатку валик з одягу під поперек, і починайте робити штучне дихання до появи ознак життя.

Допомога при сонцевому ударі. Внаслідок перегрівання організму і надмірного припливу крові до голови спостерігається тимчасова втрата свідомості. Ознаки сонячного удару:

почервоніння обличчя, висихання шкіри, нудота, часта блювота. Пульс ледве відчутий. Потерпілого перенести у тінь або накрити голову, придати тілу наполовину сидяче положення, розстібнути комірець, грудну клітину та голову змочити холодною водою. При необхідності зробити штучне дихання. При необхідності звернутися за допомогою до медичного працівника.

Допомога при харчових отруєннях. Харчове отруєння найбільш часто випадає при вживанні недоброякісних продуктів, головним чином: м'яса, риби, консервів, грибів тощо. Найбільш вразливими є центральна нервова система, органи травлення, серцево-судинна система. Загальні ознаки отруєння: головний біль, блювота, підвищення температури, пронос, слабкість, судороги. Захворювання починається через 2-12 годин після отруєння.

Перша допомога при отруєннях: негайно промити шлунок, дати послаблююче, зробити очисну клізму, дати багато питва. Після чого постраждалим необхідно надати термінову кваліфіковану медичну допомогу.

Допомога при інфекційних захворюваннях. Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині Інфекційні хвороби проявляються в виді епідемічних осередків. Характерними інфекційними захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера, ботулізм, натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф, енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та ряд інших захворювань.

Всі інфекційні захворювання людей розподіляються на 4 групи: кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кров'яні інфекції, інфекції зовнішніх покровів.

З метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань і ліквідації осередку, який виникнув, проводиться комплекс ізоляційних обмежувальних заходів, що називаються карантином або обсервацією, які передбачають виконання визначених правил.

Неможливо без спеціального дозволу покидати місце проживання. Без крайньої необхідності не виходьте з даму, уникайте місць великого скупчення людей. Два рази на добу вимірюйте

температуру собі і членам сім'ї. Якщо вона підвищилася, і почуваючи себе погано, вам необхідно ізолювати себе від навколишніх в окремій кімнаті або відгородитися ширмою. Терміново повідомте про захворювання медичний заклад. В окремих випадках інфекційних захворювань дійте у відповідності з рекомендаціями територіальних органів охорони здоров'я. Після госпіталізації хворого зробіть в квартирі дезінфекцію: постіль і посуд треба прокип'ятити на протязі 15 хвилин в 2 % розчині соди, після чого посуд вимийте гарячою водою, а постіль пропрасувати, кімнату та інші приміщення почистити, вимити і провітрити. Знайте, що простими і надійними методами дезінфекції є кип'ятіння і прасування гарячою праскою.

 

Надання першої допомоги при зупинці дихання

Штучне дихання виконується сумісно з непрямим масажем серця при всіх нещасних випадках: ураженнях електрострумом, тяжких травмах, отруєннях, заклинаннях водою та інших, якщо настала клінічна смерть. При наданні допомоги однією людиною 3-5 вдихань, 5-8 надавлювань поперемінно. Найбільш ефективними способами штучного дихання рахуються способи "із рота в рот" і "із рота в ніс ".

Головним показником необхідності надання допомоги є реакція зіниці ока на світло. При настанні біологічної смерті - зіниця розширена на величину райдужної оболонки і не реагує на світло. Штучне дихання продовжувати довго, інколи протягом двох-чотирьох годин. Припиняють його, коли потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно, безперервної. Якщо після відновлення дихання воно знову припиняється, штучне дихання необхідно відновити.

Якщо у потерпілого нема пульсу і розширені зіниці, то це означає, що призупинилася серцева діяльність, її можна відновити за допомогою непрямого масажу серця і штучного дихання. Масаж серця роблять так: ритмічно, різкими поштовхами, надавлюють м'якими частинами долоні обох рук на нижню третину груді; вдавлюючи груди на 3-4 см, руки швидко знімають, щоби груди швидко випрямилися. Ритм таких дій - 60-80 надавлювань за хвилину. Штучне дихання необхідно через кожні 5-8 здавлювань грудної клітини. Обі процедури зручно виконувати разом з іншою людиною: виковуються вони до відновлення серцевої діяльності і природного дихання у потерпілого.

 

Надання заходів першої допомоги потерпілому можливо не тільки там, де сталося ураження, а і в автомобілі (поїзді і т.д.) при доставці потерпілого у лікувальний медичний заклад. Тільки при появі явних, прикмет біологічної смерті - трупних плям, дубіння м'язів (спочатку дубіють м'язи нижньої щелепи, потім все з більшим трудом розгинаються суглоби) - надання допомоги слід рахувати безкорисною.

3. Основи догляду за хворим

 

Догляд за хворим - це поєднання заходів, які забезпечують багатогранне обслуговування хворого, створюють оптимальні умови і обстановку, що сприяють благополучному перебігу хвороби, скорішому видужанню, полегшення страждання і попередженню ускладнень, виконанню лікарняних призначень. Важливо захищати хворого від впливу негативних чинників, відривати його від надмірної уваги до свого часом важкого стану. Правильний підхід припускає створення сприятливої побутової і психологічної обстановки на всіх етапах лікування.

Стримане, рівне і спокійне відношення допомогти підтримати необхідне терпіння у хворого, здійснити продиктовані лікарем раціональний режим і лікування. Уміння створити оптимістичний настрой у хворого - вагомий внесок у справу його видужання. Важливо пам'ятати, що особисті, психічні чинники істотно впливають на перебіг хвороби, на її хід.

На переживання людини під час хвороби впливають не тільки її характер і можливі наслідки, але і домашня і службова обстановка, обмеження і незручності, пов'язані з лікуванням, і т.д. Правильний підхід припускає знання основ психології хворого, порушення звичних умов існування, стабільності внутрішнього світу призводить до занепокоєння, страху, тривогам.

Знання особливостей психології хворих дозволяє встановлювати правильні взаємовідносини між хворим і тим хто доглядає, що полегшує догляд за хворим: повага і розуміння (більшість), недовіра й обережність (меншість), невіра і повне заперечення (одиниці); довіра і взаємна повага

Загальний догляд. Обсяг догляду залежить від стану постраждалого, відповідно до якого лікар може призначити йому суворий постільний режим (не вирішується сидіти), постільний режим (можна рухатися в постелі, не покидаючи її), напівпостільний режим (можна ходити по помешканню) і так званий загальний режим, коли рухова активність хворого істотно не обмежується. Природно, що чим менше вона обмежена, тим у більшому ступені хворий може обслуговувати себе самий. Проте навіть можливість повного самообслуговування не звільняє близьких від необхідності догляду за ним, створення при цьому максимально можливих умов комфорту, необхідного психологічного клімату, забезпечення рекомендованого лікарем режиму харчування і раціону, спостереження за станом хворого і виконанням їм лікарських призначень.

Кімната, що призначена для хворого, повинна бути простора, світла, і по можливості, захищена від шуму, ізольована. Достаток повітря і світла, оптимальний температурний режим у помешканні роблять сприятливий вплив на організм при будь-якому захворюванні При відсутності кондиціонера помешкання провітрюють. Для захисту хворого, від холодного потоку повітря під час провітрювання кімнати, його тіло добре прикривають ковдрою, а голову - рушником або шарфом. Влітку вікна можуть бути відкриті цілодобово, зимою відчиняти фрамуги (кватирки) протягом 3-5 разів на добу. Неприпустимо замість провітрювання опилювати помешкання різноманітними ароматними засобами. Температура в помешканні повинна бути постійна, у межах 18-20 градусів, а відносна вологість повітря - 30-60%. При необхідності підвищення вологості в кімнаті ставлять судини з водою або кладуть зволожене дрантя на опалювальні батареї, для зменшення вологості помешкання посилено провітрюють. Достаток денного світла необхідно хворому, вид сонця і неба сприятливо впливає на його настрій і стан. Силу світла варто зменшувати лише при захворюваннях очей і деяких хвороб нервової системи. Електричні лампочки повинні бути прикриті матовими абажурами, а вночі залишають включеними лише нічники.

 

Необхідно старанно підтримувати чистоту помешкання. Убирання варто проводити не рідше 2 разів у день: віконні рами, двері, меблі протирають вологим дрантям, поли миють або протирають щіткою, обгорнутою вологим дрантям. Килими, портьєри й інші предмети, де може накопичуватися пилюка, переважно видалити або часто витрушувати або чистити пилососом. Завжди необхідні шумозахисні міри: ізоляція від транспортних і вуличних шумів, зниження гучності звучання телевізорів, радіоприймачів і інше.

Для важкохворих необхідна підкладна клейонка, гумове коло, підкладне судно, сечоприймач. Постіль хворого повинна бути достатньої довжини і ширини, із рівною поверхнею, зручною й охайною. Бажано використовувати багато секційний матрац, поверх якого кладуть простирадло, при необхідності під простирадло підкладають клейонку. У ряді випадків, наприклад при поразках хребта, під матрац кладуть твердий щит. Бажано таке розміщення ліжка, яке дозволяє підійти до хворого по обидва боки, ліжко не варто ставити поруч о джерелами обігріву помешкання.

Важкохворим допомагають роздягтися, зняти взуття, в особливих випадках при необхідності одяг обережно розрізають.

Зміну постільної білизни важкохворим потрібно робити уміло, не створюючи для них незручної пози, змушеного м'язової напруги, не завдаючи біль. Хворого бережно пересувають на край постелі, щоб звільнилася частина простирадла, скатують як бинт, на цій частині постелі розстеляють свіже простирадло, на яке і перекладають хворого. Найважливіше значення має дотримання правил особистої гігієни хворому. Необхідно щоденний ранковий і вечірній туалет, щоб шкіра була чиста і нормально функціонувала. Варто пам'ятати, що шкіру хворого забруднюють виділення сальних і потових залоз, рогові лусочки, мікроби і пилюка, а шкіру промежини - виділення сечостатевих органів і кишечнику. При відсутності протипоказань хворого з дозволу лікаря миють у ванній або під душем не рідше 1 разу в

тиждень. Якщо ванна і душ протипоказані, то, крім умивання, його щодня обтирають ватяним тампоном, змолоченим кип’яченою або туалетною водою, краще горілкою або одеколоном. Голову, шию і верхню частину тулубу варто мити щодня, руки перед кожним прийомом їжі. При суворому постільному режимі ноги миють не рідше трьох разів у тиждень, ставлячи для цього на ліжко тазик.

Пахова область, пахові складки, складки шкіри під грудними залозами, регулярно миють або протирають камфорним спиртом, горілкою або одеколоном щоб уникнути попрілості.

Важкохворі, виснажені і ті, що знаходяться тривалий час у постелі, потребують в особливо ретельному догляді за шкірою, щоб уникнути утворення пролежнів у місцях, що піддаються тривалому тиску. З цією ціллю протирають шкіру хрестця і попереки два рази в добу камфорним спиртом і підкладають під хрестець гумове коло, обгорнене чистою наволочкою.

Раціональне харчування хворих - суттєвий елемент у лікуванні та догляді, так як характер їжі і режим харчування можуть сприятливо вплинути на течію хвороби і прискорити одужання. Основні принципи харчування - збалансування їжі і раціональний режим (посилене харчування або щадячи дієта).

Спостереження за станом постраждалого - важлива умова успіху лікування. Лікарю необхідно доповідати про всі зміни, які проходять з хворим (як за станом психіки так і за станом хвороби). При догляді за хворим - необхідно враховувати як особливості віку хворого, так і особливості догляду за хворими при різних захворюваннях (органів дихання, серцево-судин-ними, травмами, ранами, опіками, інфекційними захворюваннями, шлунково-кишкового тракту, очей, отруєннях (зараженнях), ударах, переломах, вивихах, кожних покровів, психічних захворюваннях, травмах тощо).