Наукові основи безпеки життєдіяльності

 

& Безпека - це стан, при якому небезпека не загрожує будь-кому чи будь-чому.

& Безпека - це локалізована ідентифікована потенційна небезпека.

Безпека є складовою структурною частиною життєдіяльності. Безпека є обов^’язковою умовою забезпечення практично усіх напрямків життя та діяльності людини.

З точки зору системного підходу можна з певністю стверджувати, що поняття безпеки має багатофункціональну, багаторівневу структуру.

Безпека в різних її аспектах є об’єктом дослідження багатьох різноманітних наук. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків «РОК.М-О5Е» науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:

§ гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);

§ природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

§ інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);

§ науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);

§ науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

Науки про безпеку мають спільну та окремі частини (мал. 1).

Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна культура, соціальна екологія та інші науки.

Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін.

Часто в літературі дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, науки про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває. Тут слід уточнити, що зараз безпека життєдіяльності як наука перебуває в стадії формування. Відбувається процес формування і вдосконалення власної теоретичної бази, методів, методології та структури досліджень, термінології – всіх атрибутів і складових частин, що роблять галузь знань наукою.

Наука — це сфера діяльності, функціями якої є опрацювання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а метою — опис, пояснення і передбачення процесів та явищ, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває.

 

Наукові дослідження показують, що з розвитком сучасної цивілізації, подальшим запровадженням досягнень науково-технічного прогресу рівень безпеки життєдіяльності людей зменшується.

Можна навести такі прогнози, які стосуються безпеки життєдіяльності в XXI столітті:

- тривалість життя буде збільшуватися у різних країнах по різному до 72...75 років. Середній вік населення планети буде надалі збільшуватися;

- чисельність населення збільшиться на початку першої половини століття до 8 млрд. чоловік;

- основними проблемними хворобами будуть: рак, захворювання серця, інсульти;

- значно збільшиться у структурі людства частка людей похилого віку (до 1 млрд. чоловік);

- прогнозується збільшення чисельності населення земної кулі до кінця CCI століття до 20 млрд. чоловік.

Ці важливі висновки безпосередньо впливатимуть на рівень безпеки життєдіяльності. Це виявиться у наступному:

§ у порушенні екологічного балансу у системі “людина – середовище мешкання”,

§ у зміні параметрів клімату,

§ у збільшенні навантаження на довкілля через виникнення нових населених пунктів, промислових центрів, міст,

§ у скороченні площ під сільськогосподарськими угіддями,

§ у збільшенні забруднення довкілля відходами життєдіяльності,

§ у інтенсифікації експлуатації природних ресурсів.

Зі зростанням чисельності населення необхідно збільшувати виробництво продуктів харчування, споживання питної води, енергоресурсів тощо. Тобто виникає необхідність вводити у обіг нові сільськогосподарські площі за рахунок земель лісових насаджень, рекреаційних зон, лугів. Все це погіршує умови для фотосинтезу у природі, що в свою чергу загрожує зміною кількості кисню в атмосферному повітрі. Через перенасичення атмосфери вуглекислим газом може збільшитися вплив на процеси кліматоутворення ”парникового ефекту”.

Таким чином, розвиток сучасної цивілізації в умовах обмеженого простору Землі, збільшення чисельності населення, подальшої інтенсифікації виробничої діяльності людства неминуче призведе до активізації додаткових небезпек: екологічних, фізіологічних, біологічних, економічних, соціальних тощо, що змінить рівень безпеки життєдіяльності населення.

Якщо покласти у основу такий постулат:

“Будь-яка діяльність є потенційно небезпечною”,

то можна стверджувати, що подальший розвиток науково-технічного прогресу призводить до збільшення кількості небезпек, розширення сфери їх дії.

Тому однією з актуальніших проблем при вивченні безпеки життєдіяльності є наукове дослідження та ідентифікація ступеню небезпеки і визначення комплексу заходів по забезпеченню безпечної діяльності людей.

Людина, як суб’єкт природного, техногенного, соціального, побутового середовища, суспільно-політичної системи, не може існувати окремо від них. Вона тисячами зв’язків тісно взаємодіє з оточенням. Умови та параметри цієї взаємодії можуть змінюватися, деформуватися, можуть з’являтися додаткові негативні фактори, що безперечно призводить до виникнення небезпек, збільшення ризику чи загрози для безпечної життєдіяльності. Рівень небезпеки визначається такими поняттями як ризик, загроза, вражаючий фактор, будь-які можливі шкідливості тощо. Іноді в літературі зустрічається таке поняття як стресор, під яким розуміють негативний фактор, що діє на людину.

Забезпечення безпеки життєдіяльності – це задача приоритетного значення для будь-якої особи, суспільства, спільноти і держави в цілому. При цьому необхідно мати на увазі другу постулат, який стверджує, що

Безпека окремої особи не може бути забезпечена без забезпечення безпеки суспільства та держави.

Як наслідок, безпека має ієрархічну структуру (мал.1).

Надалі під терміном “безпека” ми будемо розглядати в основному безпеку людини. Термін “безпека” у тлумачному словнику Ожегова трактується як

“стан, при якому небезпека не загрожує будь-кому чи будь-чому”,

тобто відсутня будь–яка загроза.

Але, з іншого боку, абсолютної безпеки не існує. Нам завжди щось загрожує. Завжди існує можливість отримати шкоду. Тому справедливим є також таке визначення безпеки.

Під безпекою розуміють такий рівень небезпеки, який на даному етапі наукового, економічного і соціального розвитку не викликає суспільного напруження.

Наведемо визначення терміну БЕЗПЕКА ЖИТТЕДІЯЛЬНОСТІ.

& 1. Безпека життєдіяльності ( як галузь наукових знань, як учбова дисципліна) – це галузь наукових знань, що вивчає загальні небезпеки, які загрожують людині, і відповідні способи захисту від них у будь-яких умовах діяльності.

& 2. Безпека життєдіяльності (як поняття, пов’язане з життєдіяльністю людей) - це сукупність умов, параметрів і норм середовища існування та їх взаємозв’язків, при яких забезпечується мінімальна загроза здоров’ю, життю і діяльності людини.

Це визначення безпеки життєдіяльності формально виходить з фізичної сутності безпеки. Очевидно, що основним змістом дій по забезпеченню безпеки життєдіяльності людини є виявлення і локалізація факторів небезпеки (ризику). Тому за основу наших подальших наукових і методичних положень приймемо такий третій постулат:

Безпека - це локалізована ідентифікована потенційна небезпека.

Для пояснення цього постулату слід привести наступні визначення.

& Потенційна небезпека - це явища, процеси, об’єкти, їх властивості, які у своєму розвитку можуть досягти такого свого стану, при якому будуть реально небезпечні.

& Локалізація - це по можливості найбільш точне визначення властивостей, параметрів, характеристик і координат явища

& Ідентифікація - це встановлення належності даного об’єкту до відомого класу об’єктів з відомими визначеними властивостями

Якщо в будь-якому процесі чи явищі існує потенційна небезпека, яка до цього була невідома, і ми за допомогою системи ідентифікації виявили її, а потім локалізували, то вважається, що така небезпека практично не може і не повинна себе проявити і, отже, не являє загрози для життєдіяльності. Звідси стає очевидним, що для забезпечення безпеки необхідно знати не тільки структуру сфери небезпек але й сукупність методів їх ідентифікації та локалізації.

Щоб зменшити або мінімізувати можливі збитки або шкоду, необхідно знати, як впливають різні за своєю природою і властивостями небезпеки на фізіологічні характеристики організму людини безпосередньо і як вони впливають на безпеку опосередковано, тобто через зміну параметрів середовища діяльності.

Попередження небажаного прояву небезпеки є завданням профілактики небезпеки.

& Профілактика небезпеки – це комплекс заходів, направлених на попередження виникнення, небажаного розвитку і впливу небезпеки на людину.

Для успішного вирішення завдань профілактики необхідно:

· визначити необхідні і достатні умови безпечної діяльності,

· визначити області існування фізичних явищ, процесів, які можуть генерувати потенційні небезпеки,

· визначити прийнятний діапазон параметрів, характеристик і норм цих фізичних явищ, процесів по всій сфері життєдіяльності,

· визначити аномальні і критичні значення параметрів існування, починаючи з яких будь-яка людина може отримати якусь шкоду (наприклад, фізіологічну шкоду: нервовий струс, хворобу, травму, інвалідність, і навіть смерть).

Отже, профілактика небезпек, а також захист від них - важливі напрямки забезпечення безпеки життєдіяльності.

Таким чином, ми розглянули методологічні основи безпеки життєдіяльності і визначили можливі способи розв’язку задач забезпечення безпеки в різних умовах. Етапи вирішення цих задач містять: виявлення сфери небезпек, ідентифікацію небезпек, встановлення ступеню впливу небезпек, локалізацію небезпек, профілактику небезпек та захист від них.

 

СФЕРА НЕБЕЗПЕК ЯК ФАКТОР РІВНЯ БЕЗПЕКИ

 

Небезпека – одне з найважливіших понять у теоретичному дослідженні безпеки. У словнику Ожегова є таке визначення небезпеки:

“Небезпека - можливість загрози чого-небудь небезпечного”.

Це можуть бути якісь процеси, явища, пристрої, агрегати, системи, речовина, їх ознаки і параметри, які можуть створити яку-небудь загрозу. Очевидно, що до категорії потенційно небезпечних необхідно віднести всі системи та їх складові структурні частини, які несуть в собі яку-небудь енергію, або біологічно небезпечні компоненти, а також їх характеристики та параметри, що знаходяться поза межею раціональних значень, що визначають нормальні умови життєдіяльності.

Ознаками, що визначають небезпеку, є:

- загроза для життя,

- можливість нанесення шкоди здоров’ю,

- порушення умов нормального функціонування організму людини,

- можливість нанесення будь-якої шкоди життєвим інтересам людини,

- заподіяння шкоди довкіллю.

Небезпеки за своєю природою є:

- потенційними (тобто прихованими),

- перманентними (постійними, неперервними)

- тотальними (загальними, всеохоплюючими).

На Землі немає жодної людини, якій би не загрожували небезпеки. Але переважна більшість людей про це навіть не підозрюють. Їх свідомість працює в режимі відчуження від цієї реалії, це є особливістю психіки, її захисною властивістю.

Сфера небезпек визначається в основному галуззю практичної діяльності людини (виробничої, гуманітарної, побутової, спеціальної). Вона включає в свій склад:

· Номенклатуру небезпек

· Таксономію небезпек

· Сферу прояву небезпек

1. Номенклатура небезпек. Номенклатуру небезпек (перелік, склад, список небезпек) доцільно представляти в декількох рівнях: глобальна (загальнолюдська) небезпека, загальнодержавна, регіональна, галузева (групова), місцева (локальна) та індивідуальна небезпеки.

 

 

 

До загальної номенклатури небезпек (в алфавітному порядку) входить: алкоголь, аномальна температура повітря, аномальна вологість, рухомість, барометричний тиск повітря, аномальне освітлення, аномальна іонізація, вакуум, вибух, вибухові речовини, втома, шум, електромагнітне поле, емоційне перевантаження, отруйні речовини тощо.

Локальну номенклатуру небезпек складають: вулканічна активність, жорсткість води, постійно високі (низькі ) температури, підтоплення ґрунту тощо.

До галузевої категорії слід віднести: підвищену іонізацію, загазованість, запиленість, вібрації, пожежонебезпека, підвищена місткість токсинів тощо.

Місцева номенклатура небезпек визначається специфікою виробничої діяльності того чи іншого об’єкту.

Індивідуальна номенклатура небезпек практично для будь-якого об’єкту визначається низьким професійним рівнем, невідповідністю психофізіологічних характеристик, низьким рівнем практичних навиків, порушеннями правил та норм поведінки тощо.

При виконанні конкретних досліджень складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів (виробництв, цехів, робочих місць, професій тощо). В такі номенклатурі міститься повний перелік потенційних небезпек, що полегшує процес ідентифікації.

 

2. Таксономія небезпек – це класифікація і систематизація небезпек за певними ознаками, що упорядковує та систематизує вимоги при вивченні небезпеки.

Термін “таксономія” розглядається як розділ систематики. Термін запропоновано у 1813 році швейцарським ботаніком О. Декандолем.

Наведемо приклад систематизації небезпек за такими ознаками:

> За причинами виникнення;

> За характером впливу на людину;

> За ступенем і місцем локалізації;

>

За викликаними наслідками;

> За характером заподіяної шкоди (мал. 2)

 

Можна навести також інші приклади систематизації небезпек:

Ø За видами діяльності людини:

Виробничі небезпеки в основному обумовлюються такими факторами:

- помилки проектного, технологічного, технічного та експлуатаційного характеру;

- недостатній рівень кваліфікації персоналу;

- фізична та моральна зношеність виробничого обладнання;

- відхилення параметрів та характеристик робочих процесів від оптимальних (раціональних, робочих, експлуатаційних і т.д.) значень.

- невідповідність психофізичних, антропометричних та інших характеристик індивідуума виробничій задачі, яка вирішується;

- неуважність, недбайливість виконавців;

- порушення технологічної дисципліни;

- порушення правил техніки безпеки.

Побутові небезпеки реалізуються в основному за такими обставинами:

- неграмотна експлуатація побутової техніки;

- незнання або недооцінка потенційних небезпек в застосуванні побутових приладів, пристроїв;

- використання небезпечних технологій в побуті;

- порушення правил експлуатації систем побутового енергозабезпечення;

- різного роду випадкові небезпеки.

Транспортні небезпеки займають одне з провідних місць за кількістю постраждалих та величиною збитків. Рівень аварійності на автотранспорті визначається такими факторами:

- слабкий рівень підготовки водіїв;

- порушення правил дорожнього руху;

- неграмотна підготовкою автотранспортних засобів до експлуатації;

- фізична зношеність техніки;

- незадовільний стан доріг, суттєвий вплив погодних умов та ін.

Небезпеки спортивної діяльності проявляються через:

- використання недосконалих, фізіологічно необґрунтованих систем підготовки спортсменів;

- завзяте прагнення досягнення високих результатів будь-якою ціною;

- порушення технології спортивної підготовки;

- суперництво;

- неадекватна оцінка фізіологічних можливостей спортсмену;

- при різноманітних випадкових небезпеках.

 

Можна вказати і інші структурні складові сфери небезпек за видами діяльності.

Ø За етапами життєвого циклу людини.

Доцільно виділити такі етапи життєвого циклу людини: внутрішньо-материнський дошкільний, шкільний, етап підготовки до професійної діяльності, професійна праця та пенсійний етап.

Вкажемо на основні фактори, що визначають безпеку людини на різних етапах життєвого циклу (таблиця 1).

 

 

Внутрішньо-материнський

генетична несумісність батьків

хвороби батьків

статева безграмот­ність батьків

порушення режиму і якості харчування

різного роду зловживання матері

стресові ситуації

 

Дошкільний етап

шкідливий вплив урбаністичних факторів

порушення параметрів зовнішнього середовища

відсутність практичних навичок і умінь

 

Шкільний етап

великі розумові та емоційні навантаження

швидкий процес фізіологічного і психічного розвитку

стресові ситуації

надлишковий романтизм

 

Етап професійної підготовки

великі розумові навантаження

недостатні практичні навички

порушення режиму і якості харчування

недостатня фізична активність

Етап професійної діяльності

професійні хвороби,

професійні небезпеки

обмеження виробничого простору

випадкові виробничі та невиробничі фактори.

Пенсійний етап

зменшення навантажень (фізичних, емоційних, розумових, тощо),

- несвоєчасна і неповна адаптація організму до нових умов

фізіологічне старіння

психологічна перебудова

 

Ø По етапам локалізації.

Сферу небезпек можна розділити по етапах локалізації на:

1) Виявлення причин небезпек.

- фізична сутність процесів, які досліджуються;

- можливі види відмов, дефектів, обставин виникнення небезпек;

- потенційно небезпечні види діяльності для конкретного технологічного процесу, об’єкту, робочого місця;

- вивчати, узагальнювати, аналізувати небезпеки та робити висновки по виявленню їх причин.

2) Ідентифікація небезпек

Це виявлення та встановлення кількісних, часових, просторових та ін. характеристик, які необхідні для наступної локалізації та профілактики. В результаті ідентифікації необхідно виявити:

- номенклатуру небезпек;

- вірогідність їх проявлення;

- просторові та часові координати;

- кількісні характеристики можливого збитку;

- можливі шляхи локалізації.

Повністю ідентифікувати небезпеку не завжди можливо. Наприклад, встановити причини деяких хвороб до сих пір не вдається (рак, СНІД).

3) Локалізація небезпек передбачає вирішення таких задач:

- розробка систем блокування, енергетичної нейтралізації, фізичного захисту від найбільш вірогідних небезпек;

- вибір ефективних способів та засобів локалізації найбільш вірогідних небезпек;

- нормування процесів, явищ, параметрів та характеристик;

- використання макетів, тренажерів для придбання навичок локалізації небезпек;

- розробка системи спостережень, удосконалення алгоритмів локалізації небезпек;

 

4) Профілактика, усунення причин небезпеки.

Основною задачею профілактики є недопущення перетворення потенційної небезпеки в реально заподіяну шкоду. Як правило цей процес є багатопричинним. Це означає , що та ж сама небезпека може бути реалізована у небажану подію через різні причини. Тому в основі профілактики небезпек лежить пошук та усунення їх причин.

Вкажемо деякі заходи, які запобігають виникненню небажаних наслідків. Це:

- своєчасна організація та проведення різноманітних за характером та фізичним процесам профілактичних заходів (технічного обслуговування, профілактичних робіт, ремонту, регулювань та налагодження, контрольних спостережень і ін.);

- суворий об’єктивний облік технічного ресурсу обладнання, наробок, термінів експлуатації, облік особливостей сезонної експлуатації та ін.;

- своєчасне проведення різноманітних доробок для запобігання реалізації небезпек;

- безперервний аналіз та систематизація робіт по профілактиці небезпек;

- узагальнення досвіду профілактичних робіт та розповсюдження інформації про їх результати;

- суворе документування всіх профілактичних заходів.

Способи усунення причин: заміна, підвищення надійності, відновлення ресурсу, встановлення прийнятних умов, параметрів, норм, фізичне блокування, нейтралізація та інше. Таким чином, сфера небезпек, як важка система, включає в свій склад небезпеки від всіх видів діяльності людини, природні, екологічні, біологічні, соціальні та інші види небезпек. З метою систематизації та уніфікації робіт в ланцюгу “небезпека–причина–наслідок” доцільно розглянути методологію побудови “дерева причин та небезпек”.

 

Логічне дерево аналізу небезпек

Небезпека реалізується як сукупність окремих подій (факторів, компонент). Вони взаємопов’язані та утворюють ієрархічні ланцюгові структури. Ці аналітичні схеми отримали назву “логічно-причинне дерево аналізу небезпек”. Такі побудови дозволяють проводити ефективні дослідження по виявленню причин виникнення та розвитку негативних подій (аварій, катастроф, пожеж, травм та ін.).

Терміном „дерево” позначають певний клас структур, що мають такі загальні ознаки:

Ø ця структура має тільки один початок;

Ø наявність „гілок” 1-го, 2-го, 3-го і т.д. порядку

Ø Всі „гілки” (дуги) мають визначену направленість від початку;

Ø відсутність замкнених контурів тощо (мал. 2).

Пропонуємо самостійно визначити, які структури за наведеними ознаками відносяться до дерев (мал. 3).

Логічний аналіз передбачає такі дії, результатом яких може бути лише два можливих виходи: «так» – логічна 1, та «ні» – логічний 0. Таким чином, елементом логічного аналізу є так званий логічний оператор (логічний блок), який має один вхід та тільки два виходи, що відповідають логічним значенням 1 – «так» і 0 – «ні». З будь-якого вузла логічного дерева виходить тільки 2 гілки, як це показано на мал. 4, б). Читач може самостійно знайти з прикладів на мал. 3 структуру, яка є логічним деревом.

 

 

 

 

 

 

На мал.2 показано “дерево небезпек “Токсичні речовини” (ТР), які взяті з [2].

На мал.2 зазначені позиції:

1.1. – пожежа на борту космічного літального апарату (КЛА);

2.1. – невірний вибір матеріалів кабіни КЛА;

2.1 .– порушення герметичності систем з токсичними речовинами;

1.1

– відмова системи забезпечення газового складу;

1.1.1 – наявність концентраторів теплового випромінювання;

1.1.2 – коротке замкнення в електромережі КЛА.

 

 

 

 

Отже, “Токсичні речовини” – категорія особливої небезпеки для членів екіпажу КЛА. Людський організм в замкнутому просторі сам може бути джерелом токсичної небезпеки. Так при находженні в герметичному об’ємі людина виділяє через шкіру, шлунковий тракт, легені, волосся шкідливі речовини: аміак та його сполуки, окис вуглецю, альдегіди та інші шкідливі та достатньо небезпечні речовини. При формуванні безпеки за цим джерелом небезпеки спеціалісти на етапах проектування, виробництва повинні передбачити систему нейтралізації шкідливих виділень та розглянути всі альтернативні варіанти можливого проявлення небезпеки “ТР”.

На прикладі позиції 1 покажемо, як можна локалізувати небезпеку “ТР”. Поява токсичних речовин можлива при виникненні пожежі у кабіні КЛА. Тоді поставимо запитання: коли вона може виникнути? Відповіді дві: коли є чому горіти і коли є тепловий імпульс. Як спосіб локалізації небезпеки “ТР” на етапі проектування повинна бути вимога до конструкційних матеріалів (елементам електросистеми, конструкційним матеріалам кабіни, герметикам, лаковим покриттям, клею та ін.) абсолютного негоріння, а до елементів електросистеми – абсолютна надійність ізоляції ланцюгів з метою виключення короткого замикання при аварійних ситуаціях.

Якщо ці вимоги по яким-небудь причинам будуть ігноровані на етапі проектування та створення КЛА, то буде існувати потенційна небезпека “ТР” із майже визначеною вірогідністю її реалізації.

Таким чином, використовуючи розглянуту систему побудови дерев, суків, гілок по всій сфері потенційних небезпек, можна відпрацювати систему профілактичної локалізації, що забезпечить в кінцевому підсумку потрібний рівень безпеки будь-якої системи.

Пропонується самостійно відпрацювати шляхи локалізації небезпеки “ТР” за позицією 2 та 3. Дати їх опис.

 

 

2.3. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ

 

В структурі загальної теорії безпеки принципи та методи відіграють винятково важливу роль. Використання принципів і методів дозволить отримати об’ємну уяву про характер задач в галузі забезпечення безпеки.

Принцип – це реалізація головної сутності.

Метод – це шлях досягнення поставленої мети.

Засіб забезпечення безпеки – це конструктивне, організаційне, матеріальне втілення, конкретна реалізація принципів і методів.

 

2.3.1. Принципи

 

Принципи забезпечення безпеки можна розділити на таки класи:

§ Світоглядні,

§ Технічні,

§ Організаційно-управлінські,

§ Законодавчі.

Світоглядні принципи: допомагають швидко розібратися в обстановці та забезпечити потрібний рівень безпеки. До них відносяться:

- Принцип активності людини-оператора;

- Принцип гуманності людської діяльності;

- класифікація;

- системність;

- зниження небезпеки.

Технічні принципи:

- блокування;

- герметизація;

- параметрична надмірність;

- функціональна надмірність;

- захист відстанню;

- захист часом;

- візуалізації;

- Принцип заміни неефективного оператора;

- запасу міцності;

- слабкої ланки (наприклад, запобіжник в електричній мережі);

- екранування.

- резервування ( є біля 300 видів резервування);

Організаційно-управлінські принципи:

- інформаційної забезпеченості (засвоєння інформації, яка забезпечує безпеку);

- нормування безпеки (встановлює норми безпеки: наприклад, ГДК);

- професійний добір кадрів;

- послідовності;

- адекватності дій;

- безперервності контролю;

- зворотного зв’язку;

- персональної та колективної відповідальності;

- плановості;

- управління;

- ефективності.

 

 

Законодавчі принципи. Основні законодавчі принципи в галузі забезпечення безпеки такі:

1. Гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я

2. Абсолютний пріоритет захисту життя і здоров'я людини

3. Соціальний захист людини, яка постраждала від дії небезпек

4. Відшкодування шкоди особам, які потерпіли від небезпек

5. Повна поінформованість населення, вільний доступ людей до інформації щодо стану їхньої безпеки

6. Відсутність дискримінації по будь-яким ознакам щодо права людини на безпеку

7. Нормування, ліцензування та нагляд у сфері небезпечних видів діяльності

8. Координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми безпеки

9. Особиста відповідальність громадян і їх піклування про власну безпеку

10. Гарантування державою екологічно безпечного середовища для життєдіяльності людей

Більш детально законодавчі принципи забезпечення безпеки розглядаються в розділі «Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності».

 

 

2.3.2. Методи

 

Існує декілька способів забезпечення безпеки в системі «людина - небезпека», або в системі «людина - машина». Вони достатньо добре викладені в таких наукових напрямах як інженерна психологія, котра досліджує умови, параметри і норми виробничого середовища людини. Ергономіка розглядає більш вузькі проблеми робочого простору, обмежуючи його системою „людина – машина”.

Небезпека здебільшого проявляється в обмеженому просторі, який називають небезпечною зоною. Людина, яка виконує якісь дії, наприклад, виробничого або споживчого характеру, може потрапляти на певний час в зону дії небезпечних факторів. На мал. 6 показано графічні варіанти взаємного розташування небезпечних зон та зон перебування людини.

Існує декілька методів забезпечення безпеки:

 

1. Просторове і часове розділення гомосфери і ноксосфери.

 

		Розділення в просторі

 

 

 

Приклад 1. Управління технологічним процесом виробництва вибухових речовин (ВВ) за допомогою промислової телевізійної установки ПТУ-2 (просторове розділення).

Приклад 2. Використання енергії вибуху для виконання корисної роботи. Спочатку створюється ноксосфера (створюється за допомогою вибуху траншея, канал, насип, обрушення породи та ін. види роботи), а потім людей виводять за межі дії небезпечних факторів вибуху, і лише після вибуху людина використовує результати вибуху в своїх виробничих інтересах. (розділення у часі).

2. Гомосфера і ноксосфера в більшості випадків людської діяльності в тій чи іншій мірі перетинаються одне з одним.

 

		І.

 

Найбільш небезпечна ситуація виникає тоді (варіант І), коли людина знаходиться в небезпечній зоні, не має або не використовує (неефективно використовує) засобів захисту. Безпека в цьому випадку може досягатися такими засобами:

виконанням спеціальних правил поведінки

застосуванням ефективних засобів захисту

зміною параметрів та характеристик небезпечного явища в зоні його дії в такому напрямі, щоб загроза людині була мінімальною, а рівень безпеки – максимальним для даних умов.

Приклад: захист від газу, шуму, вібрацій та ін.

3. Третій спосіб також передбачає суміщення гомосфери і ноксосфери, але більш надійно забезпечується гомосфера за рахунок профвідбору, професійне навчання, професійної адаптації, та ін.

 

МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ
Розділення	Нормалізації	Адаптації
Гомосфера і ноксосфера розділені:	Умови, параметри і характеристики ноксосфери нормалізуються до безпечних	До умов параметрів і характеристик гомосфери людина адаптується
часом
простором
часом і простором

 

2.3.3. Засоби

 

Конкретна реалізація принципів і способів забезпечення безпеки здійснюється за допомогою засобів. Їх дуже багато. Класифікація їх поки не склалася. Але відомі конструкційні, технічні, організаційні та інші групи засобів, за допомогою яких досягається заданий рівень безпеки.

Наприклад, на таких апаратах як космічні літальні апарати, літаки, ракети у вигляді засобів забезпечення безпеки та використовується дублювання систем життєзабезпечення і енергозабезпечення, введення функціональної і параметричної надлишковості, спеціальний захист найбільш відповідальних систем, створення технічних засобів індивідуального захисту.

В сфері виробництва однією з найважливіших задач впровадження робототехніки є задача забезпечення безпеки виробничого персоналу.

Засоби забезпечення безпеки можуть бути індивідуального захисту (ізолююча одежа, протигаз, респіратор, герметична кабіна та ін.) та засоби колективного захисту (різного призначення захисні споруди, система протипожежного захисту, протиепідемічний захист та ін.). Багатьом принципам і способам відповідають і багато засобів забезпечення безпеки.

По закінченню цього питання необхідно вказати, що принципи, способи і засоби відіграють важливу роль в процесі реалізації різних захисних заходів забезпечення безпеки.

 

 

ОСНОВНІ НАПРямки забезпечення БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

У зв’язку з тим, що безпека життєдіяльності є складною багатофункціональною системою із складними зв’язками і взаємозалежностями, то зупинитися на всіх напрямках її забезпечення є неможливим.

В теперішній час людина найбільше страждає від небезпеки, яку сама створює. Статистичні дані свідчать про те, що більше всього людей гине, стає інвалідами і хворими від небезпек природного, екологічного, техногенного, антропогенного, біологічного і соціального походження. Безумовно, що крім вказаних напрямків існують і інші, без врахування яких забезпечення безпеки буде неповним.

З урахуванням специфіки розвитку нашого суспільства на сучасному етапі питання забезпечення безпеки життєдіяльності стає проблематичним, як по формі, так і по змісту. По абсолютній більшості актуальних проблем, особливо соціально-економічного характеру забезпечення БЖД стає особистою справою кожного. Для того, щоб забезпечити безпеку свого життя і діяльності, необхідно, крім великого бажання, ініціативи, мобілізації всіх своїх духовних і фізичних можливостей, чіткі уявлення про структуру і основні напрямки забезпечення безпеки. На малюнку 2 показана структура основних напрямків забезпечення безпеки життєдіяльності.

 

Надамо коротку характеристику кожного із вказаних напрямків.

Екологічна безпека. Забезпечення екологічної безпеки передбачає таку сферу діяльності людей, суспільства і держави по підтримці умов, параметрів і норм навколишнього середовища в потрібних межах. Вони не повинні призводити до різкого падіння рівня безпеки життєдіяльності, до виникнення екологічних криз і скорочення життєвого простору для населення. До компонентів природно-екологічної сфери відносяться: природнокліматична структура, всі явища в ній, флора, фауна, біосфера, навколишні планети.

Вони прямо або посередньо впливають на безпеку життєдіяльності. Всі природно-екологічні фактори можна поділити на такі 3 групи:

1. Абіотичні фактори - всі компоненти неживої природи, серед яких найбільш важливими є світло, температура, вологість повітря та ін., а також склад води, повітря та ґрунту.

2. Біотичні фактори - фактори взаємодії в природних спільнотах.

3. Антропогенні фактори - вся різноманітна діяльність людини, яка призводить до зміни природи, як середовища існування людини і всіх живих організмів.

Найбільш сприятливі компоненти факторів забезпечують необхідний рівень безпеки життєдіяльності.

Природно-екологічне середовище є структурною частиною загального поняття «середовище існування» для управління та контролю за станом екологічного балансу і рівнем безпеки в державі можуть створюватися спеціальні органи (міністерства, комітети, управління), а серед населення - партії ( наприклад партія «зелених») чи інші об’єднання.

Безпека від природних катаклізмів передбачає таку систему заходів, яка могла б звести до мінімуму людські і матеріальні втрати від впливу різних стихійних лих.

В систему цих заходів повинні входити вивчення і встановлення закономірностей проявлення природних катаклізмів (частота, періодичність, характер), встановлення типових ознак їх проявлення і розробка ефективної системи їх попередження. В систему повинні входити також заходи захисного характеру особливо в потенційно небезпечних районах, місцях або окремих ділянках (схід снігових лавин, селів, зміщення гірських порід та ін. Часто природну небезпеку викликає сама людина своєю антропогенною діяльністю. Так, згідно міжнародної статистики, близько 80% зсувів, що відбуваються, спричинені факторами, пов’язаними з діяльністю людини (підтоплення, знищення насаджень тощо). В результаті активної вирубки лісу порушується баланс в екологічному ланцюгу «ліс-ґрунт–вода», збільшується селева активність, збільшуються імовірність виникнення і катастрофічність паводків та ін.

В загальному випадку структура заходів, що забезпечує безпеку від природних катаклізмів повинна включати організаційні заходи інженерно-технічного плану, відповідні сільськогосподарські роботи, медичні та інформаційні.

Біологічна безпека передбачає захист від біологічно небезпечних носіїв, які існують в середовищі (повітрі, воді, ґрунті, тваринах, рослинах, в людях, та штучних спорудах). Біологічною називають небезпеку, що виникає від діяльності живих організмів, які мають кліткову будову. Клітина - найменша частина органічної живої матерії, здатна в придатних умовах існувати самостійно.

До категорії біологічно-небезпечних субстратів відносяться хвороботворні (патогенні) мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети), отруйні гриби (бліда поганка, червоний мухомор, гриби-паразити рослин та ін), отруйні рослини (чілибіха, анчар, білина, тютюн, конопля, бузина, та ін.), потенційно небезпечні тварини (медузи, скорпіони, павуки, кліщі, акули, піраньї та ін.), отруйні земноводні (ящірки, змії, крокодили та ін.) та деякі ссавці тощо.

Забезпечити біологічну безпеку можна лише в тому випадку, коли людина чітко знає сферу біологічної небезпеки, впевнено володіє системою профілактики і захисту і не допустить суміщення гомосфери з біологічною ноксосферою.

Відповідно, характер поведінки людини, його вчинки в середовищі існування відіграють виключно важливу роль в системі забезпечення біологічної безпеки.

Техногенна безпека визначається системою безпеки практично у всіх видах діяльності людини. Найбільш загрозливою сферою діяльності людини є виробнича діяльність, яка включає в свій склад абсолютну більшість технологічних небезпек. До них слід віднести найбільш розповсюджені

- механічна небезпека (енергетичні, потенціальні),

- механічні коливання (вібрації, шум, інфразвук, ультразвук),

- електромагнітні поля,

- іонізуючі випромінювання,

- електробезпека,

- вибухи,

- пожежі,

- хімічна небезпека та ін.

Із усіх видів небезпек, техногенна небезпека є самою складною з точки зору створення необхідних умов для безпеки діяльності людини. Для забезпечення техногенної безпеки повинні розроблятися спеціальні системи їх забезпечення, необхідно залучати додаткові ресурси, здійснювати безперервний та строгий нагляд за дотриманням правил і норм безпеки і вирішувати багато інших супутніх завдань.

Соціальна безпека характеризується впливом відповідної групи людей (соціуму) на людину, котра може навіть не входити в структуру соціуму. Всі закономірності в цих групах в суспільстві вивчає соціологія. Соціальна небезпека дестабілізує соціальну безпеку.

До соціальних небезпек відносяться небезпеки психічної дії на людину (шантаж, злодійство, обман), фізична дія (розбій, бандитизм, терор, зґвалтування), психотропної дії (наркоманія, алкоголь, куріння), пов’язані з тяжкими захворюваннями (венеричні хвороби, СНІД), суїцидів (агресивність, жорстокість). Якщо соціальні небезпеки отримують широке поширення, то в сфері цієї небезпеки приймають участь представники всіх груп населення.

По суті соціальні небезпеки породжуються соціально-економічними процесами в суспільстві.

З усієї сфери соціальні небезпеки відносяться до категорії найбільш небезпечних для людини та суспільства в цілому. Вони підривають віру людини в свої сили, руйнують прогресивну і утворювальну функцію соціуму і в кінцевому випадку можуть призвести до його деградації.

Захистом від соціальних небезпек є різного роду профілактичні заходи, медична диспансеризація, широка пояснювальна робота, юридична, психологічна, інформаційна, фізична підготовка тощо.

Медична безпека передбачає наявність такої структури і характеру діяльності всіх систем охорони здоров’я, які повинні забезпечити здоров’я населення, виключити втрати людей від хвороб та епідемій. Охорона здоров’я повинна бути активним регулятором здоров’я людини в залежності від факторів навколишнього середовища, від умов праці, побуту та відпочинку, успішно проводити профілактичну роботу.

Правова безпека забезпечується Конституцією, як юридичної основи для всіх нормативних актів, що торкаються всієї сфери небезпек. Нормативні акти повинні забезпечувати соціальний захист, екологічну, природну і біологічну безпеку, попередити і не допустити масові епідемії, поширення тяжких захворювань, забезпечити високий рівень техногенної безпеки, гарантувати права і свободу людини, створювати необхідні юридичні умови для забезпечення безпеки і по іншим напрямкам.

Інформаційна безпека базується на своєчасній, об’єктивній та повній інформації, що доводиться до населення. Інформаційного вакууму по питанням, що цікавлять людей, бути не повинно. Якщо інформація відсутня, то, як правило, вакуум заповнюється чутками, вимислами, а іноді і прямою неправдою, тобто дезінформацією.

Основне призначення інформаційної безпеки заключається в проведенні повсякденної утворюючої роботи по формуванню позитивних емоцій, утворюючого характеру праці, патріотичного виховання населення і прогресивного розвитку населення.

Ще в давнину говорили: «Хто володіє інформацією - той володіє ситуацією».

Є й інші напрямки забезпечення безпеки життєдіяльності: побутова, духовно-політична, забезпечення безпеки в умовах надзвичайних ситуацій і інші напрямки.

В завершення цього питання можна вказати фактори безпеки, які є визначаючими. Це:

-структура, склад, умови і характеристики природного середовища;

-структура, склад і характеристики штучного середовища;

-соціально-економічна захищеність населення;

-мирний, продуктивний характер всіх видів діяльності;

- відсутність соціальних та військових конфліктів;

- розвиненість правового забезпечення безпеки;

- наявність системи забезпечення, управління і контролю за безпекою населення;

- наявність систем прогнозування і запобігання надзвичайних ситуацій та ін.

Якщо сфера небезпек по цим напрямкам буде своєчасно ідентифікована і локалізована, то буде забезпечена безпека не лише людини, але і суспільства в цілому.