Основна загальна мета семінару

1. Головна мета семінару це вирішення комплексу завдань навчального, герменевтичного, виховного спрямування, т.б. вірного розуміння певних знань, чіткого їх засвоєння та перетворення в елемент світогляду, який допомагає формуванню особистості студента.

2. Семінар слугує не тільки розширенню поінформованості студента, але й утвердженню світоглядних знань, що формують особистість.

3. Вивчити лекційний чи самостійний матеріал на високому теоретичному і практичному рівні. Вдосконалювати попередні знання, поглиблювати розуміння наукових проблем, розуміти їх актуальність для сьогодення.

 

Спеціальні цілі семінару:

1. Навчитися добре володіти знаннями, розуміти їх предметний зміст, розкривати їх структуру, елементи, форми.

2. Навчитися теоретично аналізувати матеріал, виділяти головне і вторинне, бачити сутність проблеми, прослідковувати зв`язки і відношення в проблемі.

3. Вчитися мислити конкретно, точно, послідовно, логічно. Враховувати всі компоненти певної проблематики. Уважно ставитися до коректного подання матеріалу, не порушуючи його структуру і зміст.

4. Критично ставитися до нетворчого сприйняття та засвоєння знань, вчитися сприймати матеріал синтетично і органічно не розриваючи його з власним світоглядом, а намагаючись пов`язати з попереднім знанням.

5. Самостійно мислити, навчитися висловлювати і відстоювати власний погляд на проблему, захищати своє бачення шляхів її вирішення.

Для реалізації поставлених завдань необхідно: безпосередньо, самостійно і предметно вивчати проблему за першоджерелами, літературними текстами, документами; знати рівень сучасної її розробки в науці, перспективи подальшого її вивчення; вміти порівнювати і зіставляти різні погляди і напрями, давати їм оцінку; визнавати свої помилки, приймати іншу точку зору, якщо вона більш обґрунтована.

 

В процесі семінару у студента:

· формується активна життєва позиція, відбувається становлення світогляду і рис особистості;

· відбувається ознайомлення з новим матеріалом, розширюється загально-гуманітарний кругозір, стверджуються власні погляди на проблему;

· виробляється необхідне вміння критичного аналізу джерел, діяльності людей.

· формується участь студента в важливих феноменах, явищах і проблемах історії та сучасності, проникнення в глибинний їх зміст, особисте їх засвоєння і переживання;

· вироблення вмінь і навичок практичного використання знань.

 

Загальні принципи проведення семінару:

1. Готовність викладача відповісти на будь яке, навіть гостре питання студента. Обговорювати в групі будь яку проблему.

2. Повага до думки студента. Готовність викладача вислухати думку студента, не відкидаючи її одразу, а терпляче, аргументовано і акуратно підводити студента до можливості сприйняти іншої позиції. На фактах і прикладах довести студенту помилковість його позицій, якщо вона справді така.

3. Вміння викладача погодитися з думкою студента, якщо вона складає тверду переконаність і має під собою чіткі доведені принципи та позиції.

4. Семінар повинен не стільки формувати погляди студента, скільки вчити студента виробляти ці погляди самостійно і аргументовано, послідовно їх захищати, надавати інформацію для роздумів і створювати певні умови для такої самостійної роботи.

5. Викладач знайомить студента з рівнем дослідження в науці проблеми з тим як вона вирішувалася до цього часу, з підходами, що виробило людство до її осмислення. Студент повинен, добре ознайомившись з сутністю проблеми та станом її розуміння в історії, науці, виробити власний світоглядний підхід до її сприйняття і вирішення, який повинен спиратися на світовий досвід і мати цінність для науки і культури, т.б. пошук студентом вирішення проблеми повинен проходити в межах підходів і принципів заданих культурою і її ціннісними нормами.

6. Обговорення та дискусії важливо не пускати на неконтрольований перебіг, тримати увагу студентів на сконцентрованості в межах проблеми, слідкувати за дотриманням правил дискусії, не переводити вирішення проблеми у особисту сферу, робити періодичні висновки для утримання уваги і орієнтації студентів, висказувати свою позицію з проблеми, що обговорюється.

Форми семінарських занять:

Традиційний семінар −виносяться декілька питань і студенти готують відповіді користуючись переважно лекціями та підручниками.

Семінар-диспут –під час семінару викладач пропонує декілька проблемних тем та запитань по них. Організує обговорення їх з студентами.

Семінар-доповідь, доклад – підготовка для семінару рефератів, або доповідей за складом: на одну тему 1 доповідач, 2 опоненти. Доповідач самостійно готує матеріал в формі доповіді чи реферату, а опоненти складають рецензію на нього наперед ознайомившись з його змістом.

Семінар−аналіз першоджерел −в процесі роботи викладач знайомить студентів з певним документальним джерелом і пропонує дати йому аналіз, прокоментувати. Для цього від студента вимагається максимум підготовки і розуміння, поваги, обережності і коректності в тлумаченні тексту.

 

Робота з літературою:

Опрацювання першоджерел, монографій, статей самостійно і під час семінару складає дуже важливий засіб формування знань у студентів. Інформацію про них студент може отримати в бібліотеці, або в Інтернеті.

Специфіка роботи з першоджерелами полягає в тому, що тут студент безпосередньо зустрічається з оригінальним текстом філософського, релігійного чи наукового змісту. Як правило такий текст супроводжується коментарями чи вступною частиною, тому необхідно ознайомитися з змістом вступу та звертатися до коментарів під час опрацювання тексту. Засвоєння і розуміння оригінального тексту важке, але важливе завдання. Стикаючись з ним студент поринає в світ думок автора, в поле його мови, символів, образів, понять. Опрацювання такого тексту тим і важливе, що дає можливість побачити манеру і характер твору в тому вигляді, який йому надав сам автор. Розуміння змісту твору відбувається поряд з освоєнням його зовнішньої форми, що дуже важливо. Звичка до манери тексту відкриває простір для глибокого занурення в сенс написаного.

Особливо це стосується релігійних текстів, мова яких часто міфологічно – образна, або умовно-символічна чи теологічно – витончена. Розуміння такого тексту передбачає достатньо високий загальний рівень підготовки отриманий на заняттях логіки, історії культури, всесвітньої історії, широка ерудиція і освіта.

Робота з монографіями і статтямипередбачає грунтовну обізнаність студентів в матеріалі і зацікавленість в його поглибленому вивченні. По перше студент повинен знати головні видані наукові праці з певної теми, або коло авторів, що займаються переважним дослідженням цієї теми в науці. Можна вибирати загальновідомих чи маловідомих авторів та їх праці.