Письменах

Сенсаційна доповідь, нещодавно зроблена московським ученим Анатолієм Кифішиним в Інституті археології Російської академії наук, викликала, з одного боку, інтерес, а з другого — жорстку критику фахівців. Він оголосив, що йому вдалося встановити ідентичність розписів двох найдавніших з відомих на нашій планеті святилищ — Кам’яної Могили під Мелітополем та Чатал Хююк у Малій Азії. Більше того, доповідач стверджував, що ці розписи є не декоративними орнаментами, які датуються VI-V тисячоліттями до н. е., а найдавнішими на землі текстами, записаними за 2 тисячоліття до появи шумерського клинопису. За твердженням А. Кифишина, йому вдалося дешифрувати близько 40 з 60 написів та ідентифікувати їх як протошумерське письмо [16].

Юрій Шилов переконує, що петрогліфи Кам’яної Могили переказують текст Біблії, зокрема Старий Заповіт про вигнання з раю, всесвітній потоп, а найдавніші тексти датуються ХІ – VI тис. р. до н.е. На Кам’яній Могилі знайдено прототекст, який у Біблії виступає у вигляді «10 заповідей Мойсея». Тут він аж у шести варіантах. Вони до того ж написані вже не одним, як на Альтамірі, а кількома різними почерками: про такі самі основи праведної поведінки — «не вбий», «не возлюби жони ближнього свого» [14].

Чимало фактів підтверджують і спростовують вищезазначене. Але так чи інакше, Кам’яну Могилу справедливо вважати найважливішим утворенням в Україні, де збереглися давні приклади письма, до того ж саме в надрах Кам’яної Могили загоджувалась міфотворчість, що згодом в свідомості людини конкретизувалась у своєрідну модель, допомагаючи homo sapiens осмислити природне середовище, поняття буття і небуття.

« На потолках гротов появились рисунки, сменявшиеся символами, а затем идеограммами. В особо очерченных локусах заключались надписи, переписанные с каменных табличек – вероятно, их тексты почитались древнейшими и наиболее священными. Увековечивались деяния тех, кто становился мифическим воплощением предков-прародителей. Шло время, потолки гротов падали, так образовалось почти 3000 каменных плит-святилищ» [5. – C. 58-59].

Близько п’яти тисяч років тому поселенці,які кочували в оточуючих цю могилу степах, збиралися біля Кам’яної Могили для обговорення й розв’язання різних питань. Тут же проводились й їхні свята. Лише родоначальники, вожді і віщуни та їх найбільші помічники мали доступ в межі Кам’яної Могили і могли підійматися на неї. У таємних гротах вони виконували релігійні обряди, на стелях та карнизах креслили зрозумілі для них знаки та малюнки [8. – C.9]

«Следует рассказать и ещё об одной находке – это чуринги, священные предметы, изготовленные древним человеком и наделенные сверхъестественными свойствами, якобы способствующие благополучию или связанные с тотемом ( с живым родичем, другом)» [12].

У підніжжя кам’яного «кургану» предки створювали антропоморфні стели для поховання, відображаючи в них образи людей,які за канонами культу родючості приносили в жертву. Вони вважали, що людина, яка була принесена в жертву, приймає божественну подобу, тому, як правило. Обличчя на цих стелах висічені у вигляді невеликого виступу. Все це знайшло відображення в петрогліфах Кам’яної Могили, де давнім художником зображена сцена культового жертвоприношення людини і тварини [7. – C. 21-22].

« Наиболее древняя группа изображений Каменной Могилы, состоящая из композиции реалистически переданных фигур крупного рогато скота, сопровождается несколькими типами дополнительных символов – короткими вертикальными линиями. В последних не трудно видеть деревянные загородки. Просверленные на фигурах животных округлые углубления, несомненно, передают раны, а следы постукивания на них можно истолковать как следы ритуального «убивания» изображенных животных » [3].

Однак пройдемось по печерам і гротам цієї пам’ятки первісного мистецтва, що віщує нам про конкретні релігійні обряди і міфічні уявлення наших предків.

З північно-західного блоку Кам’яної Могили яскраво ілюструє релікти релігійного життя наших предків грот «бика». Усередині його добре видно, що стела дуже задимлена від ритуальних вогнищ стародавніх людей. Тут же зображена і ворожбита в позі заклинання («комлання»). Безпосередньо перед місцем, де була плита із зображення бика, тобто центром грота, лежить камінь з рівною поверхнею. На його поверхні витерто чотирнадцять ви глибин (мисочок). Вони призначались для жертовних приносин або узлівань, або для урочистого освітлення грота. Певно, в них наливали жир і, вкладаючи в нього гнота, освітлювали це темне місце і таємниче приміщення під час виконання певних обрядів, і тоді пофарбована східна стіна в протилежному кутку грота спалахувала червоним сяйвом. Якщо інтерпретація цього каменя вірна – все підтверджує культову обстановку грота – санктуарія [10. – C. 47-48]

Рисунки грота "Бика" - єдиний відомий науці хронологічний і змістовий вузол (виключаючи пізньосередньовічні руни), в якому закладено міфотворче мистецтво місцевих племен, засноване на обожнюванні образу бика. У шумерському міфі "Енки і світостворення" розповідається про божество Енки, яке піклувалось про блага богів, людей і говорило про себе:

Я - істинне насіння великого дикого бика,
старший син Ана,
Могутній ураган, що спадає
в "велике підземне (царство)",
Великий правитель Землі... [15]

Великий інтерес у гроті "Бика" викликає зображення трьох собак у польоті.
У тій же "Рігведі" собака Сарама є супутником героя Індри, який став "єдиним господарем божественних корів". Саме у ній наголошується, що корови (перебування, схованка) пов'язані з печерою (горою):

Мудрі проклали дорогу до (корів),
Які знаходяться в скелі [17]

Особливе значення у віруванні наших предків займали «кінські плити». У гротах № 25-27 зображення коней вільно розкидані. На плиті нема символічної лінії землі. Мабуть, якраз це свідчить про астральний зміст цих рисунків. Адже відомо, що в міфології коні, як правило, пов'язувались із космічними уявленнями. У "Рігведі" сказано, що "золотисті коні постійно приносять хто сяйво світла, хто тьму". Життя багатьох кочівників-скотарів було немислиме без коней, їхнє світовідчуття було пов'язане саме "із кіньми, які летять, палаючи вогнем, іскри з-під копит висікаючи".

Давні люди пов’язували коня з космічними уявленнями. «Батько історії» Геродот повідомляв,що массагети ( племена кочовиків, які жили за Волгою) поклонялися богу сонця – Гелію – і приносили в жертву йому коней: найшвидшому з богів – найшвидша тварина. Астральний зміст цього зображення підтверджується малюнком на плиті № 27, де відтворено крилату колісницю, в колесах якої художник відтворив змія, який зіставляється з давньогрецьким міфом про Тріптомеля, який на колісниці, що запряжена зміями, облетів всі країни та навчив людей землеробству [7. – C. 6-8, 14]

На схід від «кінських плит» розміщуються плити № 34 і 44а із зображеннями «слідів». За уявленнями давніх людей, це сліди божества, яку крокує по світу. На плиті № 49 вигравірувана сокира, що символізує небо. Не менш цікавий грот «Дракона», в якому зображена скульптура дракона, що описана в давніх гімнах Рігведи (2 тис. р. до н.е.) [17]. Один із гімнів присвячений дракону Врітру, що поглинає воду, з яким б’ється напівбог Індра, який вбиває першого,а його слід залишається у вигляді стопи на Кам’яній Могилі.

Не менш цікавим є інший сюжет із гроту "Чаклуна" ( знаходите № 52), де зображено вбивство мамутеняти. Над твариною - танцюючі жінки в масках оленя, поруч - чаклун у багатоликій масці, а біля нього - благородний олень. Щоб зрозуміти композицію з грота "Чаклуна", слід звернутись до існуючої думки про визначну роль жінки в первісному суспільстві (матріархат). Зокрема, прийнято вважати, що образ жінки пов'язано з культом плодючості, праматері чи жриці, наділеної магічними властивостями. Найвиразніший її образ зустрічається на кам'яномогильських петрогліфах у печерах "Чаклуна", де жіночі обриси розміщені поблизу тварин і "хижки" [4].

Отже, Кам'яна Могила давніша за Stonehengeі за піраміди Єгипту, тому й була "Меккою" тодішніх жерців з усіх усюд: протягом тисячоліть вони залишали в святилищі красномовні знаки своєї життєдіяльності. Закономірно, що від найдавніших часів вона була об'єктом поклоніння вірників різних релігій і конфесій завжди! Кам'яна Могила виконувала функцію "світової гори", як Олімп у Древній Греції. Це своєрідна модель Всесвіту, що віддзеркалювала сутність космічного ладу: тут – вхід у нижній світ, у потойбіччя. З другого боку, Кам'яна Могила – це поселення й оригінальний храм. Роль храму, що поєднував і об'єднував три світи - небесний, земний і підземний, - вона виконувала протягом багатьох тисячоліть.