За призначенням

Залежно від призначення леговану сталь поділяють на конструкційну, інструментальну і сталь з особливими фізико-хімічними властивостями.

Конструкційну сталь застосовують для виготовлення деталей машин і будівельних конструкцій.

Інструментальну сталь застосовують для виготовлення різальних, вимірювальних, штампових та інших інструментів.

До сталей з особливими властивостями належать нержавіючі, жаростійкі, зносостійкі, з особливими магнітними та електричними властивостями і т. ін.

Конструкційну леговану сталь маркують таким чином: перші дві або три цифри показують вміст вуглецю в сотих частках процента, літери – наявність відповідних легуючих елементів; а цифри, що стоять за літерами – процентний вміст цих елементів у сталі. Якщо після якоїсь літери немає цифри, то це означає, що сталь містить даний елемент у кількості до 1 %. Наприклад, марка 40Х означає конструкційну сталь, що містить 0,40 % вуглецю і до 1% хрому. Літера Л в кінці будь-якої марки сталі означає, що ця сталь ливарна, бо деталі з цієї сталі одержують литтям. Якщо сталь високоякісна, то в кінці марки сталі додають літеру А (наприклад, 30ХГСА). Якщо при маркуванні сталі літера А стоїть в середині марки, то це вказує на те, що сталь легована азотом. Треба пам’ятати, що коли літера А стоїть на початку марки сталі (наприклад, А20), це означає, що сталь автоматна. Деталі з цієї вуглецевої сталі виготовляють на верстатах-автоматах і щоб полегшити зняття стружки і виготовити гладку поверхню при обточуванні на верстаті, допускається підвищений вміст фосфору (до 0,15 %) і сірки (до 0,20 %).

Інструментальну леговану сталь маркують таким чином: кількість вуглецю зазначається однією цифрою, що показує вміст вуглецю в десятих частках відсотка (наприклад, 9ХС). Якщо першої цифри немає, то це означає, що сталь містить вуглецю близько 1 % (наприклад, ХВГ). Далі порядок маркування за легуючими елементами такий, як і для легованої конструкційної сталі.

Деякі сталі спеціального призначення мають особливе маркування з літер, що ставляться спереду: А – автоматна, Ш – шарикопідшипникова, Р – швидкорізальна, Е – електротехнічна сталь, Є - магнітна

Леговані сталі бувають тільки якісними (вміст шкідливих домішок не перевищує 0,04 % фосфору і 0,04 % сірки ) і високоякісними (Р≤0,03 %, S≤0,03 %).

Нестандарті сталі маркують літерами ЕД і ЕП, та номерами. Це означає, що сталь виплавлена на заводі “Електросталь” (літера Е), дослідна (літера Д), або пробна (літера П). Номер означає черговий номер запису марки сталі у заводському журналі.(Наприклад, сталь ЕП276 або ЕД269).

Шарикопідшипникові сталі маркують великою літерою Ш, за якою вказують легуючий елемент – хром. Цифра, або цифри за літерою Х означають вміст хрому в десятих частках відсотка, а не в цілих відсотках. Це виняток з правила і це треба пам’ятати (наприклад, ШХ6, ШХ15. Цифри 6 та 15 – це 0,6 % та 1,5 % хрому відповідно).

 

 

Сталі з особливими властивостями.

Багато машин мають деталі, до яких ставляться особливі вимоги щодо фізичних та хімічних властивостей: опір корозії і дії хімічних агресивних середовищ – нержавіюча сталь (наприклад, 30Х13), жароміцність (наприклад, 45ХІ4НІ4В2Н), жаростійкість (наприклад, 40Х9С2), зносостійкість (наприклад, Г13), особливі магнітні властивості (наприклад, ЄХ3), особливі теплові властивості (наприклад, Н36).

Швидкорізальну сталь маркують літерою Р, за якою йде цифра, чи цифри, які вказують на вміст основного легуючого елемента – вольфраму у цілих відсотках. Далі порядок маркування за легуючими елементами такий, як і для легованих конструкційних сталей (наприклад, Р18К5Ф2 – швидкорізальна, легована інструментальна сталь, яка містить 18% вольфраму, 5% кобальту та 2% ванадію).

 

Тверді інструментальні сплави.

Твердими інструментальними сплавами називають металокерамічні сплави, основною складовою частиною яких є карбіди вольфраму, титану та танталу. Кобальт використовують у якості сполучного матеріалу. Ці сплави застосовують у вигляді пластинок до різального інструменту.

Тверді інструментальні сплави поділяють на 3 групи:

1) карбідовольфрамові (ВК2, ВК3, ВК6, ВК8)

2) карбідотитанові (Т5К10, Т14К8, Т15К6, Т30К4)

3) карбідотитанотанталові (ТТ7К12, ТТ8К6, ТТ20К9)

Маркують тверді інструментальні сплави таким чином:

ВК2 – карбідовольфрамовий твердий сплав, який містить 2 % кобальту, решта (98 %) – карбід вольфраму;

Т5К10 – карбідотитановій твердий сплав, який містить 10 % кобальту, 5 % карбідів титану, решта (85 %) – карбід вольфраму;

ТТ7К12 – карбідотитанотанталовий твердий сплав, який містить 12 % кобальту, 7 % карбідів титану і танталу (разом), решта (81 %) – карбід вольфраму.

 

5 ОСНАЩЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

 

5.1 Методичні вказівки до лабораторних робіт

5.2 Конспект лекцій

5.3 Література та довідки

5.4 Варіанти індивідуальних завдань до лабораторної роботи

 

 

6 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ

ТА СКЛАДАННЮ ЗВІТУ

6.1 Вказати, які літерні позначення легуючих елементів використовуються у маркуванні сталі

6.2 Розшифрувати і записати розшифровку марок легованої сталі за індивідуальним варіантом завдання

6.3 Розшифрувати запропоновані марки легованих сталей із особистими властивостями

6.4 Привести основні види інструментальних сталей і сплавів

6.5 Розшифрувати і записати розшифровку марок інструментальних сталей і сплавів за варіантом завдання

6.6 Привести марки матеріалів, які використовуються для виготовлення основних деталей тракторів і сільськогосподарських машин

 

7 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

 

7.1 Як класифікують леговані сталі?

7.2 Як маркують леговані сталі?

7.3 Область застосування легованих сталей.

7.4 Як класифікують інструментальні сталі і сплави?

7.5 Що такі тверді інструментальні сплави?

Область їх застосування.

7.6 Як маркують сталі та сплави з особливими властивостями?