Законодавчі гарантії права на інформацію - раздел Образование, Урок №1. Органи влади
Під Час Захисту Права На Інформацію Журналіст Повинен Знати, ...
Під час захисту права на інформацію журналіст повинен знати, що право кожного на інформацію в Україні гарантується Конституцією України, законами та підзаконними актами. Основу правового регулювання права на інформацію в Україні складає Конституція України. Конституційні гарантії права на інформацію закріплені, перш за все, у статтях 32, 34, 40 та 50 Основного Закону.
Зокрема, стаття 32 Конституції встановлює такі важливі у журналістській діяльності принципи, як недоторканість особистого та сімейного життя людини; заборона збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; право кожного знайомитися з інформацією про себе; судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, вимагати вилучення такої інформації та відшкодування заподіяної шкоди, у т.ч. моральної.
Стаття 34 Конституції України гарантує право кожного на свободу думки, слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Вона містить загальні принципи свободи обігу інформації та вказує на можливі випадки його обмеження в інтересах:
національної безпеки,
територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам,
для охорони здоров'я населення,
для захисту репутації або прав інших людей,
для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або
для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
Стаття 40 Конституції України гарантує право кожного направляти зверненнядо органів влади:
„Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.”
Стаття 50 встановлює право на безпечне довкілля, а також гарантію права вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Конституція має пріоритетне значення, вищу юридичну силу порівняно з будь-яким іншим нормативним актом. Журналіст має право вимагати реалізації своїх прав, закріплених у Конституції. Слід пам’ятати, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Це означає, що у разі порушення права журналіста на інформацію, він може звертатися до суду навіть на підставі самих лише конституційних положень.
Наступними за ієрархією після Конституції України в інформаційній сфері є Закон України «Про інформацію» та Закон України «Про доступ до публічної інформації» - базові правові акти щодо реалізації закріплених Конституцією інформаційних прав.
Право кожного на інформацію гарантується ст. 5 Закону України «Про інформацію», що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Гарантіями такого права (ст.6) є:
створення механізму реалізації права на інформацію;
можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;
обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.Це право гарантується обов'язком розпорядників інформації (ст. 3) надавати та оприлюднювати інформацію, визначати відповідальних осіб або відповідальні підрозділи, які забезпечують доступ, забезпечувати доступ до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, гарантувати можливість здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації та встановленням юридичної відповідальності за порушення права на доступ.
NB. Закон про інформацію було ухвалено ще 1992 року. Провідний як для свого часу закон уже за 10 років став серйозною перешкодою в отриманні інформації, зокрема, через достатньо тривалий строк розгляду — 30 днів із можливістю відстрочки на невизначений термін, обмежене коло органів, до яких можна було подати запит (до переліку не потрапляли органи прокуратури, органи місцевого самоврядування та органи зі спеціальним статусом), а також можливість відмови в доступі до інформації на підставі накладання обмежувальних грифів на весь документ, а не на його частини. Також закон не вимагав обов'язкового оприлюднення публічної інформації, що дозволяло органам місцевого самоврядування приховувати інформацію про виділення земельних ділянок та про витрачання коштів місцевого бюджету.
Право на інформацію є загальним правом кожного, у тому числі журналістів. У більшості країн (а з 2011 року і в Україні) законодавство зовсім не розрізняє особливих прав журналістів щодо доступу до інформації, а розглядає їх як пересічних громадян. На практиці ідентифікація журналістом себе як, власне журналіста може мати як позитиви — менша вірогідність відмови на запит, так і негативи — зокрема, недопуск до засідань колегіальних органів, як це сталося з журналістом Єгором Соболєвим, якого не пустили на сесію Київради. Відтак, журналіст в кожній конкретній ситуації має вирішувати чи є потреба в ідентифікації себе як журналіста.
Основними шляхами для отримання інформації, необхідної журналістам, є запити щодо доступу до публічної інформації; використання додаткових можливостей здобуття інформації від органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб за допомогою механізму акредитації; інтерв’ю, коментарів тощо.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення versus Державний комітет телебачення і радіомовлення... На перший погляд дуже складно розібратися у чому різниця між цими двома дуже... Урок Доступ до інформації...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Законодавчі гарантії права на інформацію
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Верховна Рада України
Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади. Повноваження Верховної Ради України можна розділити на дві частини: нормотворчі та кадрові.
У межах нормотворчих повноваже
Ради національної безпеки і оборони України
До повноважень Ради національної безпеки і оборони України відносяться питання інформаційної безпеки. Відповідно до статті 107 Конституції України, Рада національної безпеки і оборони України є коо
Кабінет Міністрів України
З поверненням Конституції України 1996 року, а також у зв’язку зі змінами в законодавстві Кабінет Міністрів України отримав свою частку впливу в інформаційній сфері. Перш за все, це стосується підп
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
Національна рада є незалежним позавідомчим органом, вона не входить до структури Уряду, тобто не підконтрольна Кабінету Міністрів України. Національна рада подає звіт Верховній Раді України та През
Державний комітет телебачення і радіомовлення
Незважаючи на свою назву, Державний комітет лише частково має справу з телебаченням і радіо. Насправді, він є основним урядовим органом відповідальним за інформаційну політику в державі, в тому чис
Міністерство юстиції України та Державна реєстраційна служба
З 2006 до 2010 Міністерство юстиції України виконувало функцію державної реєстрації друкованих видань та інформаційних агентств. Як вже зазначалося, до 2006 року цю функцію виконував Держкомтелерад
Державна служба інтелектуальної власності
Окремо згадаємо про ще один орган, дотичний до медіа сфери – Державну службу інтелектуальної власності України, яка також є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і ко
Право на інформацію
Змістом права на інформацію є можливість кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на власний вибір. Це право, я
Що таке запит на інформацію?
Запит на інформацію є однією з основних форм реалізації права на доступ до публічної інформації, яку передбачає Закон України „Про доступ до публічної інформації” (надалі — ЗДПІ). В
Що можна запитувати?
Предметом запиту на інформацію може бути будь-яка відкрита публічна інформація, а у певних випадках і публічна інформацію з обмеженим доступом, якщо право суспільства в її от
Хто має відповідати на запити?
Новий закон про доступ до публічної інформації суттєво розширив перелік осіб, що зобов’язані відповідати на запит. Стаття 13 ЗДПІ наводить перелік таких осіб — це суб'єкти в
Реквізити інформаційного запиту. Подання запиту
Як вже зазначалося, запит на інформацію повинен містити обов'язкові реквізити (ч.5 ст.19 ЗДПІ), відсутність яких може призвести до його ігнорування або відмові у розгляді:
Розгляд інформаційного запиту та відповідь на нього
Стаття 16 Закону визначає, що запит, зареєстрований у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
П
Відшкодування витрат
Однією з новел ЗДПІ є положення про відшкодування фактичних витрат у разі виготовлення копій документів. Так, у випадку, якщо ви хочете отримати інформацію, що міститься в документа
Особливості доступу до реєстрів і архівів
Законодавством може бути встановлений особливий порядок отримання інформації у певних розпорядників. Зокрема це стосується архівної і статистичної інформації, а також інформації дер
Режими доступу
Вся інформація відповідно до ст. 20 закону про інформацію інформації поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. У свою чергу, інформація з
Відкрита інформація
Зауважимо, що закон про доступ до публічної інформації базується на принципі максимальної відкритості, а відтак обмеження в доступі може відбуватися лише за наявності законних на те
Конфіденційна інформація
Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (крім суб'єктів владних повноважень). Такі особи самостійно і за своїм бажанням в
Службова інформація
Категорія «службова інформація» є новим режимом інформації. Для журналіста цей режим може становити одну з найбільших перешкод в отриманні публічної інформації від суб'єктів
Таємна інформація
Стаття 8 ЗДПІ визначає таємну інформацію як таку, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі і доступ до якої обмежується відповідно до проведеного трискладов
Державна таємниця
Державною таємницею є таємна інформація, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розг
Трискладовий тест
Закон про доступ до публічної інформації передбачив, що обмеження в доступі до інформації можливе лише за умови проведення відповідальною особою розпорядника перевірки за спеціальни
Звільнення журналістів від відповідальності
Перші спроби увести в українське законодавство звільнення від відповідальності за поширення суспільно значимої інформації, яка містилася в документах з обмежувальним грифом було уве
Захист посадових та службових осіб
Закон про доступ до публічної інформації у статті 11 чи не вперше встановив захист чиновників - "викривачів" за поширення інформації, що становить суспільний інтерес:
Тема 4. Захист журналістських джерел
Журналісти виконують свої професійні обов’язки, володіючи переважно тими ж правами, які належать всім без винятку, зокрема, правом на свободу слова та правом на доступ до інформації
Урок №5. Дифамація. Частина 1
Тема 5. Дифамація (частина 1)
Дифамація – це поширення про особу недостовірної інформації, яка принижує її честь та
Урок №6. Дифамація. Частина 2
Тема 6. Дифамація (частина 2)
Сторони у справах про дифамацію. Як і в більшості цивільних судових процесів, сторонами у справах про дифамацію є пози
Тема 7. Дифамація. Звільнення від відповідальності
Законодавство передбачає низку випадків, коли журналіст або інша особа, яка поширила інформацію, не буде нести відповідальність за її зміст. Найчастіше це пов’язано з тим, що журнал
Оціночні судження
Інформацію поділяють на факти та оціночні судження. Якщо достовірність фактів можна перевірити, то достовірність оціночних суджень встановити неможливо. Не можливо переконливо довес
Добросовісність журналіста
Положення щодо оціночних суджень є універсальним захистом, яким мають право користуватися як журналісти, так і будь-які інші особи. Поряд з цим, закон містить ще одну форму захисту,
Про дифамацію в політичному процесі
http://justinian.com.ua/article.php?id=430
7. Спеціальні випадки звільнення ЗМІ від відповідальності за поширення недостовірної інформації
http://www.telekritika.u
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов