Оціночні судження - раздел Образование, Урок №1. Органи влади
Інформацію Поділяють На Факти Та Оціночні Судження. Якщо Дост...
Інформацію поділяють на факти та оціночні судження. Якщо достовірність фактів можна перевірити, то достовірність оціночних суджень встановити неможливо. Не можливо переконливо довести чи заперечити, що: „погода жахлива”, „музика прекрасна”, „керівник непрофесійний”, а „політик негідник”. Всі ці вирази пов’язані із суб’єктивною оцінкою, зробленою конкретною людиною. Якщо питання достовірності в принципі вирішенню не підлягає, то і не можливо людину притягнути до відповідальності за дифамацію (тобто за поширення недостовірної інформації), навіть якщо ця інформація є негативною і принижує честь і гідність.
Концепція оціночних суджень є простою і складною одночасно. Вона широко застосовується українськими судами при розгляді спорів за участю журналістів. Спочатку суди опиралися лише на Європейську конвенцію з прав людини, однак з 2003 року визначення оціночних суджень з‘явилося і в українському законодавстві:
«Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості».
Проте, нова редакція ЗУ «Про інформацію» дає особі скористатися правом на відповідь, спростування та/або вимагати компенсацію моральної шкоди:
«Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду».
(Стаття 30 Закону України «Про інформацію»
«Звільнення від відповідальності»)
Як правило, наявність оціночних суджень легко встановити. Оціночне судження – це якісна оцінка певної події чи явища (певного факту). Тобто, журналіст має повну свободу давати власні оцінки політичним подіям, посадовим особам та інше. Визначення в законі прямо вказує на такі види оціночних суджень як критика та оцінка дій. Свобода критики є незаперечною.
При вживанні оціночних суджень завжди присутні два елементи: безпосередньо факт і оцінка цього факту. При цьому, журналіст буде звільнений від відповідальності виключно за оцінку факту, однак може отримати претензії щодо достовірності фактів. Наприклад, у фразі „Фонд державного майна прийняв недалекоглядне рішення розпочати приватизацію підприємства на початку року” оціночною частиною буде „недалекоглядність рішення”, за неї журналіст не може нести відповідальності. Однак, рішення про початок приватизації є твердженням факту і, якщо цей факт буде недостовірним, то журналіст нестиме відповідальність на загальних підставах.
Для наявності оціночного судження має бути і судження (думка, погляд) і оцінка. Деякі журналісти помилково вважають, що будь-які їх думки є оціночними судженнями. Додавання до речення слів „я думаю” не робить автоматично вираз оціночним судженням. Порівняємо: а) „він нікчемний агроном” і „я думаю, він нікчемний агроном” б) „він вкрав 10 000 доларів” і „я думаю, він вкрав 10 000 доларів”. Додавання виразу „я думаю” не сильно змінює контекст фрази. У першому випадку і без цих слів зрозуміло, що мова йде про особисту позицію людини. Однак, у другому випадку мова йде про факт крадіжки. Чи стає вираз оціночним судженням від додавання слів „я думаю”? Ні. У ньому немає оцінки. Він стає судженням, але не оціночним, а судженням про факт. Достовірність факту (крав 10 000 доларів чи ні) встановити можна. А отже, навіть якщо це була лише думка (вигадка) журналіста за неї може наставати юридична відповідальність. У подібних випадках, журналістам треба бути дуже обережними, особливо коли їхні судження є звинуваченнями у вчиненні злочину.
Друга частина законодавчого визначення оціночних суджень відносить до них алегорії, гіперболи та сатиру. Випадки вживання таких мовних засобів є частими і дуже яскравими. Можна пригадати українські судові справи, де ображені відомі особи судилися з журналістами за те, що були названі, наприклад, „вампіром”, „нільським крокодилом”, або „політичною повією”. Всі ці приклади є оціночними судженнями, оскільки вирази вживалися у переносному значенні.
Разом з тим, вживання мовних засобів не завжди буде віднесено до оціночних суджень. Закон говорить про випадки „коли висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів”. При використанні термінів у переносному значенні потрібно дивитися на реальне значення слова, яке журналіст мав на увазі у публікації. Якщо людину називають „козлом”, то мають на увазі не факт, а оцінку інтелектуального рівня. Однак якщо, наприклад, у переносному значенні використовують слово „голубий”, маючи на увазі сексуальну орієнтацію, то це становитиме факт і жодного захисту через оціночні судження у такому випадку бути не може.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення versus Державний комітет телебачення і радіомовлення... На перший погляд дуже складно розібратися у чому різниця між цими двома дуже... Урок Доступ до інформації...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Оціночні судження
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Верховна Рада України
Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади. Повноваження Верховної Ради України можна розділити на дві частини: нормотворчі та кадрові.
У межах нормотворчих повноваже
Ради національної безпеки і оборони України
До повноважень Ради національної безпеки і оборони України відносяться питання інформаційної безпеки. Відповідно до статті 107 Конституції України, Рада національної безпеки і оборони України є коо
Кабінет Міністрів України
З поверненням Конституції України 1996 року, а також у зв’язку зі змінами в законодавстві Кабінет Міністрів України отримав свою частку впливу в інформаційній сфері. Перш за все, це стосується підп
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
Національна рада є незалежним позавідомчим органом, вона не входить до структури Уряду, тобто не підконтрольна Кабінету Міністрів України. Національна рада подає звіт Верховній Раді України та През
Державний комітет телебачення і радіомовлення
Незважаючи на свою назву, Державний комітет лише частково має справу з телебаченням і радіо. Насправді, він є основним урядовим органом відповідальним за інформаційну політику в державі, в тому чис
Міністерство юстиції України та Державна реєстраційна служба
З 2006 до 2010 Міністерство юстиції України виконувало функцію державної реєстрації друкованих видань та інформаційних агентств. Як вже зазначалося, до 2006 року цю функцію виконував Держкомтелерад
Державна служба інтелектуальної власності
Окремо згадаємо про ще один орган, дотичний до медіа сфери – Державну службу інтелектуальної власності України, яка також є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і ко
Право на інформацію
Змістом права на інформацію є можливість кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на власний вибір. Це право, я
Законодавчі гарантії права на інформацію
Під час захисту права на інформацію журналіст повинен знати, що право кожного на інформацію в Україні гарантується Конституцією України, законами та підзаконними актами. Основу прав
Що таке запит на інформацію?
Запит на інформацію є однією з основних форм реалізації права на доступ до публічної інформації, яку передбачає Закон України „Про доступ до публічної інформації” (надалі — ЗДПІ). В
Що можна запитувати?
Предметом запиту на інформацію може бути будь-яка відкрита публічна інформація, а у певних випадках і публічна інформацію з обмеженим доступом, якщо право суспільства в її от
Хто має відповідати на запити?
Новий закон про доступ до публічної інформації суттєво розширив перелік осіб, що зобов’язані відповідати на запит. Стаття 13 ЗДПІ наводить перелік таких осіб — це суб'єкти в
Реквізити інформаційного запиту. Подання запиту
Як вже зазначалося, запит на інформацію повинен містити обов'язкові реквізити (ч.5 ст.19 ЗДПІ), відсутність яких може призвести до його ігнорування або відмові у розгляді:
Розгляд інформаційного запиту та відповідь на нього
Стаття 16 Закону визначає, що запит, зареєстрований у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
П
Відшкодування витрат
Однією з новел ЗДПІ є положення про відшкодування фактичних витрат у разі виготовлення копій документів. Так, у випадку, якщо ви хочете отримати інформацію, що міститься в документа
Особливості доступу до реєстрів і архівів
Законодавством може бути встановлений особливий порядок отримання інформації у певних розпорядників. Зокрема це стосується архівної і статистичної інформації, а також інформації дер
Режими доступу
Вся інформація відповідно до ст. 20 закону про інформацію інформації поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. У свою чергу, інформація з
Відкрита інформація
Зауважимо, що закон про доступ до публічної інформації базується на принципі максимальної відкритості, а відтак обмеження в доступі може відбуватися лише за наявності законних на те
Конфіденційна інформація
Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (крім суб'єктів владних повноважень). Такі особи самостійно і за своїм бажанням в
Службова інформація
Категорія «службова інформація» є новим режимом інформації. Для журналіста цей режим може становити одну з найбільших перешкод в отриманні публічної інформації від суб'єктів
Таємна інформація
Стаття 8 ЗДПІ визначає таємну інформацію як таку, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі і доступ до якої обмежується відповідно до проведеного трискладов
Державна таємниця
Державною таємницею є таємна інформація, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розг
Трискладовий тест
Закон про доступ до публічної інформації передбачив, що обмеження в доступі до інформації можливе лише за умови проведення відповідальною особою розпорядника перевірки за спеціальни
Звільнення журналістів від відповідальності
Перші спроби увести в українське законодавство звільнення від відповідальності за поширення суспільно значимої інформації, яка містилася в документах з обмежувальним грифом було уве
Захист посадових та службових осіб
Закон про доступ до публічної інформації у статті 11 чи не вперше встановив захист чиновників - "викривачів" за поширення інформації, що становить суспільний інтерес:
Тема 4. Захист журналістських джерел
Журналісти виконують свої професійні обов’язки, володіючи переважно тими ж правами, які належать всім без винятку, зокрема, правом на свободу слова та правом на доступ до інформації
Урок №5. Дифамація. Частина 1
Тема 5. Дифамація (частина 1)
Дифамація – це поширення про особу недостовірної інформації, яка принижує її честь та
Урок №6. Дифамація. Частина 2
Тема 6. Дифамація (частина 2)
Сторони у справах про дифамацію. Як і в більшості цивільних судових процесів, сторонами у справах про дифамацію є пози
Тема 7. Дифамація. Звільнення від відповідальності
Законодавство передбачає низку випадків, коли журналіст або інша особа, яка поширила інформацію, не буде нести відповідальність за її зміст. Найчастіше це пов’язано з тим, що журнал
Добросовісність журналіста
Положення щодо оціночних суджень є універсальним захистом, яким мають право користуватися як журналісти, так і будь-які інші особи. Поряд з цим, закон містить ще одну форму захисту,
Про дифамацію в політичному процесі
http://justinian.com.ua/article.php?id=430
7. Спеціальні випадки звільнення ЗМІ від відповідальності за поширення недостовірної інформації
http://www.telekritika.u
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов