Методичні вказівки до виконання роботи

Куб є одним з найпростіших геометричних тел. Щоб краще зрозуміти геометричну форму куба, його просторову конструктивну схему (структуру), розглянемо каркас куба. Це дає можливість ясно представити об'ємно-просторову характеристику його форми, дозволяє бачити його конструктивні вузли - точки, невидимі на звичайних тілах.

Мал. 1.1

Куб характеризується вісьма крапками на кутах і дванадцятьма лініями ребер. Співвідношення сторін куба становлять пропорцію 1:1:1. Для того щоб куб виглядав вірогідно в тривимірному зображенні, студентам варто визначити таку точку зору, при якій предмет виглядає досить переконливим в об’ємі. Зображення каркаса куба виробляється з урахуванням його пропорцій, за законами перспективи. При звичайному погляді зверху (у ракурсі) основа каркаса куба (квадрат) виглядає ромбом. Перспективна побудова куба відповідно до його повороту варто починати із квадрата підстави, тобто з його плану, що лежить у горизонтальній площині, що йде в глибину до лінії обрію (мал.1.1). Щоб одержати нижню основу (ромб), необхідно позначити чотири точки й з'єднати їх чотирма лініями. Із крапок підстави проводять вертикальні лінії - ребра. Для завершення побудови, як і в першому випадку, позначають чотири точки й, з'єднавши їх чотирма лініями, одержують верхню основу куба (ромб). Необхідно відзначити одну немаловажну деталь, що стосується характеру ліній при побудові зображення на площині. Крім дотримання пропорції й перспективи, лінії, що визначають просторову глибину, повинні бути проведені в різному ступені контрастності. Лінії прилеглих ребер варто проводити більш контрастно, ніж тих, що перебувають у перспективному видаленні. Причому різниця ліній повинна бути гранично помітної відповідно до просторової глибини.

Перспективний малюнок куба може бути порівняно легко побудований і перевірений різними способами. Одним з таких способів є прийоми, давно застосовувані на практиці старими майстрами, - це порівняння й візування. Для визначення основних більших розмірів предмета в малюнку важливі видимі, перспективно змінені їхні співвідношення, а не реальні розміри об'єкта і його частин. Так, наприклад, відношення ширини якої-небудь грані до висоти переднього ребра виміряють олівцем на витягнутій руці, перпендикулярно лучу зору, сполучаючи тильну сторону олівця із краєм форми предмета вимірюваної частини моделі. При цьому більшим пальцем відзначають видимі розміри частин предмета. Не міняючи положення великого пальця на витягнутій руці й повертаючи олівець у вертикальному положенні, співвідносять цей відрізок олівця з вертикальним ребром куба, визначаючи візуально їхнього розходження (мал.1.2).

Мал. 1.2. Вимірювання пропорційних величин

Працюючи над конструктивною побудовою куба, потрібно уважно стежити за його перспективним скороченням. Для цього необхідно подумки представити форму з даної точки зору в плані, тобто побачити неї зверху. Таке подання дає можливість краще розібратися, як погодяться площини між собою й у цілому. У малюванні з натури важливо правильно передати не тільки видимі співвідношення величин, але й величини кутів між основами двох видимих граней, тобто перспективні ракурси.

Для їхнього правильного визначення варто зробити перевірку механічним способом візування. Тримаючи олівець за кінчик на витягнутій руці, потрібно сполучити лінію самого олівця з вершиною переднього нижнього кута підстави предмета й визначити на око кут нахилу предмета в перспективі. Запам'ятавши побачене, проведіть на своєму малюнку відповідну допоміжну горизонтальну лінію. Порівнюючи величину нахилу (кута) правої й лівої сторін моделі, уточните малюнок. При необхідності додаткового уточнення варто повторити перевірку. На мал.4 наочно показані способи виміру розмірів і перевірки перспективного нахилу горизонтальних ребер куба. Помітимо, що, малюючи з натури, не потрібно зловживати прийомом візування, оскільки він носить чисто механічний характер визначення розмірів і не сприяє розвитку окоміру. Ним користуються на початковій стадії навчання малюванню з натури, і він повинен служити лише для допоміжного контролю й перевірки вже виконаних робіт.

При положенні куба зі зміщеним трохи вправо від центра переднім вертикальним ребром горизонтальні ребра його лівої грані в перспективі будуть наближатися до горизонталі, а ребра правої, навпаки - відхилятися від неї. Отже, чим більше скорочується права грань, тим менше буде скорочення лівої й навпаки. Це обумовлено взаємним прямокутним розташуванням площин куба.

Мал.1.3. Послідовність малювання куба

Для кращого засвоєння матеріалу по вивченню геометричних тіл необхідно виконати академічне завдання по малюнку куба. Засвоюючи закономірності будови форми куба, варто мати на увазі, що за їхнім дотриманням потрібно стежити протягом усього процесу малювання з натури. Робота над тривалим малюнком вимагає дотримання методичної послідовності як в аналізі будови форми, так і в процесі побудови зображення. Це дає можливість закріплювати окремі етапи навчального малюнка, без чого неможливо зрозуміти основний зміст навчального матеріалу. При цьому слід зазначити, що членування процесу роботи над малюнком на окремі етапи носить досить умовний характер. Це пов'язане з помилками в рішенні завдань, які могли бути допущені на попередньому етапі, і необхідністю їхнього виправлення в процесі роботи.

Розглянемо послідовність виконання малюнка куба (мал.1.3).