Методичні вказівки до виконання роботи

Після освоєння малюнка простих геометричних тіл і відповідно до принципів "від простого до складного" і "від загального до частки" варто перейти до малювання більше складних форм. До них, насамперед, варто віднести предмети побуту, такі, як меблі, ящики, коробки, телевізори, холодильники, книги, посуд і багато чого іншого. Побутові предмети, прості і ясні за формою й конструкцією, найбільш близькі у своїй основі до простих геометричних тіл. Геометричні тіла: куля, куб, призма, циліндр, конус, піраміда - становлять основу будови будь-яких складних форм. До найбільш простих з них варто віднести предмети, що сполучать у собі одну або дві різні геометричні форми. Наприклад, візьмемо предмети, що мають в основі одну геометричну форму, - кухоль і піскові годинники, де корпус кружки складається із циліндра, а піскові годинники - із двох усічених конусів, спрямованих друг до друга вузькими основами. Одну прямокутну (паралелепіпед) геометричну форму мають табурет, стіл, книга, шафа, ящик, картонна коробка, холодильник і т.п. Інші предмети містять у собі дві геометричні форми. Наприклад, бідон, основні частини якого - корпус і горловина складаються із циліндрів, а їхня з'єднуюча частина - з усіченого конуса.

Найбільш складними за формою предметами є ті, які сполучать у собі різні геометричні форми. До них, як правило, ставляться складні тіла обертання. Наприклад, глиняний горщик, виконаний на гончарному колі, являє собою кулю, що сполучається із циліндром або конусом. Тут нижній корпус є куля, а горловина - циліндр або конус. Підставка підстави кулі являє собою усічений конус із певною товщиною плашки. На мал. 5.1 показане зображення глечика, конструкцію якого можна розглядати подвійно. У першому випадку вона складається із двох конусів, спрямованих широкими основами друг до друга (корпус), і циліндра (горловина), у другому - з кулі (корпус) і конуса (горловина). При аналізі конструкцій різних предметів дуже важливо привчити себе бачити в них сукупність геометричних тіл, з'єднаних між собою в різних сполученнях.

Предмети, що сполучать у собі різні геометричні форми, мають більше складну структуру будови. Ніж складніше структура, тим складніше зображувати предмет, тому що його конструкція, як правило, схована від очей і виявити її можна лише по деяких характерних ознаках. До таких найбільш складних за формою предметів можна віднести різні елементи архітектури й людського тіла, які мають сховану внутрішню конструкцію. Це має бути ще розглянуте, а зараз перейдемо до аналізу форм різних предметів побуту і їхній конструктивній побудові.

Мал. 3.1

Спочатку розглянемо більше прості предмети, що мають в основі одну геометричну форму, близьку до прямокутного - кубу або паралелепіпеду (ящики, коробки, книги, столи, табуретки й т.п.). У міру освоєння простих предметів перейдемо до малювання більше складних, що сполучать дві геометричні форми - циліндра й конуса (бідон, пилосос, банка, пляшка, чашка, термос, каструля й т.п.).

Побудова конструкцій предметів здійснюють у лінійно-конструктивному зображенні з урахуванням пропорції й перспективи з різних точок зору. Такий метод сприяє розвитку просторового мислення й закріпленню навичок перспективної побудови зображення.

Правила й прийоми побудови зображення конструкцій бідона й циліндра практично нічим не відрізняються. Обидва предмети відносяться до тіл обертання й мають ту саму закономірність будови форми. Виключення становить усічений конус, що з'єднує два різних за діаметром циліндра у верхній частині предмета. Малий радіус підстави цього конуса дорівнює діаметру малого циліндра. Отже, конструкція бідона складається із двох основних геометричних форм - циліндра й конуса, де всі три утворюючі мають одну загальну вісь обертання. Для побудови конструкції бідона важливо зрозуміти, як утвориться його загальна форма при сполученні різних геометричних тел. Тільки після цього приступають до побудови зображення на площині.

Як завжди, зображення предмета варто починати із загальної форми, висоти й ширини. Провівши центральну вісь обертання, намічають на ній загальну висоту предмета, потім визначають ширину бідона, співвідносячись її з висотою. При цьому починати треба як знизу, так і зверху, відкладаючи радіус основної утворюючої від центральної осі обертання. Намітивши основні розміри, варто перейти до визначення пропорції висоти корпуса стосовно висоти бідона і його верхнього розділу, що складає з малого циліндра й конічної поверхні. Потім помічається радіус горловини бідона, висота верхньої конічної поверхні корпуса і його бічних контурів. Таким чином, з урахуванням пропорційних величин виявлений характер форми бідона й можна перейти до передачі об'ємно-просторової форми предмета.

Припустимо, що бідон перебуває у звичайному ракурсному положенні, коли лінія обрію розташовується приблизно у два рази вище предмета. Такий оптимальний ракурс дозволяє вільно робити побудову обсягу бідона. Почати треба з побудови еліпсів (окружностей). Їх тут буде чотири, крім краю крайки горловини. Із правилами й прийомами побудови окружності в перспективі (еліпса) ви вже знайомі. Наприклад, верхній еліпс стосовно еліпса нижньої підстави повинен бути завжди ледве вже.

Побудувавши зображення об'ємної форми бідона, варто приступитися до уточнення його деталей.

Уточнюючи розташування ручки бідона на корпусі,

Мал. 3.2

необхідно правильно визначити точки її кріплення до поверхні горловини. Для цього на еліпсі через крапку осі обертання проводять пряму лінію, що відповідає положенню ручки на натурній моделі. Від отриманих крапок перетинання цій прямій з окружністю варто опустити вертикальні лінії, визначаючи в такий спосіб місця кріплення ручки. Потім, з урахуванням перспективного скорочення, позначають їх крапками й приступають до побудови ручки. При цьому дерев'яна рукоятка бідона має в основі форму циліндра, що, у міру уточнення, добудовується згідно формі ручки натурної моделі. І, нарешті, вернувшись до верхньої крайки вальцювання на горловині, будують ще один еліпс із урахуванням його виступу від поверхні горловини, не порушуючи при цьому товщину вальцювання.

Закріпленню отриманих навичок допоможуть вправи над побудовою бідона з різних точок зору в горизонтальному положенні без застосування тону, лише в лінійно-конструктивній схемі.

Таким чином, завершивши роботу над конструктивною побудовою зображення бідона, ще раз уточнивши характер форми і його пропорції, варто перейти до виявлення об'ємної форми світлотінню. При цьому послідовність ведення малюнка залишається тієї ж, що й при малюванні геометричних тіл (мал.3.2).