Порядок надання відпустки для батьків, що мають дітей
Порядок надання відпустки для батьків, що мають дітей - раздел Образование, Поняття, умови та підстави припинення трудового договору Жінці, Яка Працює І Має Двох Або Більше Дітей Віком До 15 Років, Або Дитину-І...
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Ця стаття, як і ст. 19 Закону "Про відпустки", сформульована невдало. Але це не звільняє відповідних осіб від обов'язку дати їй тлумачення, яке відповідає змісту цієї статті.
Безспірно, що в ст. 1821 КЗпП названо п'ять категорій працівників, що мають право на додаткову відпустку. Таке право мають: 1) жінка, що має дітей у відповідній кількості чи стані; 2) жінка, яка усиновила дитину; 3) одинока мати; 4) батько, який виховує дитину без матері (в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі; 5) особа, яка взяла дитину під опіку.
Жінка, яка має дітей, отримує право на додаткову відпустку за наступними підставами: 1) наявність двох або більше дітей у віці до 15 років; 2) наявність дитини-інваліда.
Оскільки дитиною вважається особа, що не досягла віку 18 років (ст. 1 Закону "Про охорону дитинства"), підставою виникнення права на додаткову відпустку є наявність дитини у зазначеному віці.
Жінка, яка усиновили дитину, тобто особу, що не досягла віку 18 років, також має право на додаткову відпустку. В цьому випадку право на додаткову відпустку виникає у разі усиновлення хоч би однієї дитини. Здорова дитина чи вона є інвалідом - це не має значення для виникнення права на додаткову відпустку.
Одинока мати має право на додаткову відпустку за наявності принаймні однієї дитини віком до 15 років або дитини-інваліда.
Батько, який виховує дитину без матері (в тому числі в разі її тривалого перебування в лікувальному закладі) отримує право на додаткову відпустку в силу наявності хоч б однієї дитини. Оскільки нічого не йдеться про вік дитини, право на таку пільгу при зазначених умовах працівник одержує за наявності хоча б однієї дитини у віці до 18 років.
Особа, що взяла дитину під опіку, також одержує право на додаткову відпустку, хоч б це була лише одна дитина. Вік дитини - на день встановлення опіки має не перевищувати 14 років, оскільки відповідно до Цивільного кодексу опіка над дітьми старше 14 років не встановлюється. За наявності такої умови право на додаткову відпустку зберігається до досягнення дитиною 18 років.
Менш жорсткі правила щодо підстав виникнення права на додаткову відпустку у жінок, що усиновили дітей, у батьків і осіб, що взяли дитину під опіку, обумовлені неординарністю ситуації, в силу якої законодавець і встановив у відповідних випадках більш пільгові умови одержання права на додаткову відпустку.
Додаткова відпустка переліченим категоріям працівників надається тривалістю 7 календарних днів без врахування святкових і неробочих днів. Але за наявності декількох підстав для одержання додаткової відпустки її загальна тривалість складає 14 календарних днів без врахування святкових і неробочих днів (частина друга ст. 5 Закону "Про відпустки").
Декілька підстав мають місце в наступних випадках:
1) жінка має двох дітей, хоча б одна з яких є інвалідом. Однією підставою права на додаткову відпустку є наявність двох дітей, другою - наявність дитини-інваліда. Те, що наявність дитини-інваліда формує юридичний склад, що дає право на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів (поряд з наявністю другої дитини у віці до 15 років), не може перешкоджати виникненню на підставі цього факту права на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів;
2) жінка має двох чи більше здорових дітей і, крім того, дитину-інваліда;
3) жінка має двох дітей-інвалідів;
4) жінка має усиновлену дитину віком до 18 років і двох своїх дітей, що не досягли віку 18 років; жінка є одинокою матір'ю і при цьому має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
5) жінка усиновила дитину-інваліда. Вона має право на додаткову відпустку за однієї підставою, якою є усиновлення, і за іншою підставою, якою є наявність дитини-інваліда. Те, що ці дві підстави можуть бути поділені лише ідеально, не може бути приводом для твердження про те, що існує лише одна підстава. Навіть у сфері кримінального права дії правопорушника кваліфікуються з урахуванням не тільки реальної, але й ідеальної сукупності злочинів;
6) батько без матері виховує двох чи більше дітей, одна з яких не досягла віку 15 років. Є дві підстави для додаткової відпустки: 1) виховання дитини батьком (в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); 2) наявність двох дітей (це правило поширюється на батьків в силу ст. 1861 КЗпП);
7) батько без матері виховує дитину-інваліда. Є дві підстави додаткової відпустки: 1) виховання дитини без матері; 2) наявність дитини-інваліда (це правило поширюється на батьків в силу ст. 1861 КЗпП);
8) якщо особа взяла дитину під опіку і має свою, хоча б одну, дитину, то на неї в силу ст. 1861 КЗпП поширюються гарантії, що встановлені ст. 1821 КЗпП. Це означає, що така особа має право на додаткову відпустку за двома підставами: 1) як така, що взяла дитину під опіку; 2) як така, що має двох або більше дітей. Така особа отримує право на додаткову відпустку за двома підставами також у випадках, коли вона взяла під опіку дитину-інваліда.
До додаткових відпусток працівникам, що мають дітей, в силу відсилки, яка сформульована в частині третій ст. 182-1 КЗпП, застосовуються правила ст. 80 КЗпП про перенесення чи продовження відпустки.
7. Правове регулювання відпусток без збереження заробітної плати:
Трудове законодавство України та правнича наука використовують різні терміни для позначення припинення трудових правовідносин При цьому загалом... Однак є підстави стверджувати що не завжди припинення трудових правовідносин... Термін розірвання трудового договору вживається у випадках коли трудовий договір припиняється за ініціативою однієї...
Поняття робочого часу та його правові ознаки
Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору п
Види робочого часу
Робочий час - це час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію відповідно до трудового договору і законодавства про працю. Саме так дане поняття повинне розумітися в межах т
Скорочений робочий час та його види
Скорочений робочий час характеризується певними ознаками, закріпленими у КЗпП, а саме:
- перелік працівників, які можуть працювати на умовах скороченого робочого часу, вичерпно передбачени
Порядок та умови застосування неповного робочого часу
Як випливає з даної статті, неповний робочий час має меншу, ніж це встановлено нормативними актами, тривалість. Нормальна і скорочена тривалість робочого часу встановлюється нормативними актами, у
Заборона залучення до надурочних робіт
До надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати:
1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття
Особливості залучення до роботи у нічний час
У ст. 54 КЗпП, як і в попередній статті, говориться про тривалість роботи. Однак у цій статті з'являється істотна деталь: після слів "тривалість роботи" у дужках зазначено "зміни&quo
Поняття режиму робочого часу
Режим робочого часу — це порядок розподілу норми робочого часу протягом відповідного календарного періоду. Режим робочого часу встановлюється переважно локальними актами, хоча у деяких випадках він
Склад робочого часу
Кодекс законів про працю не тільки не дає нормативно-правової підстави для визначення складу робочого часу, а й не встановлює, чия ж це компетенція - регулювати склад робочого часу.
У таки
Види режимів робочого часу
Розрізняють режим робочого часу, який встановлюється для працівників і режим роботи підприємства. Вони можуть співпадати або ж не співпадати. Трудове право регулює лише режим робочого часу працівни
П’ятиденний та шестиденний робочий тиждень як режим роботи
Відповідно до статті 52 КЗпП, для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається пра
Умови та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу
На безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і деяких видах робіт, де за умовами виробництва не може бути додержана встановлена для даної катег
Ненормований робочий день як спеціальний режим робочого часу
Режим ненормованого робочого дня відповідно до Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказ
Поділ робочого дня на частини
Особливим видом режиму робочого часу є перервний робочий час. Відповідно до ст. 60 КЗпП України на роботах з особливими умовами і характером праці в порядку та у випадках, передбачених законодавств
Особливості встановлення гнучкого режиму роботи
В останні роки існування СРСР у законодавстві про працю з'явилися нормативні акти, які регулюють порядок застосування гнучкого графіку роботи (менш вдалий термін - "гнучкий робочий час").
Вахтовий метод організації робіт
Роботу за вахтовим методом організації робіт варто кваліфікувати як таку, що має ознаки двох правових конструкцій, притаманних чинному законодавству України про працю. По-перше, виконання працівник
Поняття та види часу відпочинку
Право працівників на відпочинок забезпечується не тільки встановленням норми тривалості робочого часу (ст. 50 КЗпП), а й наданням працівникам відповідно до законодавства часу відпочинку. Конкретні
Перерва для відпочинку і харчування: поняття, порядок її надання
Відповідно до статті 66 КЗпП, працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування по
Поняття вихідних днів, загальний порядок їх встановлення
Щотижневий відпочинок - це вільні від роботи дні календарного тижня. Мінімальна тривалість безперервного щотижневого відпочинку не може бути меншою 42 годин.
До щотижневого відпочинку нале
Порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
Поняття та гарантії права працівників на відпустку
Відпустки за своїм характером та призначенням бувають досить різноманітними. Тому спроба дати визначення поняттю «відпустки» є досить непростою. Адже є відпустки, які дійсно встановлюються з метою
Щорічна основна відпустка: поняття, види та тривалість
З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції випливає, що відпустка – це один з видів часу відпочинку, що надається працівнику на встановлений законом строк. На час відп
Додаткова відпустка за особливий характер праці
П. 1 частини першої ст. 8 Закону "Про відпустки" передбачає надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів окремим категоріям працівни
Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством України
Іншим різновидом щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці є відпустка, надана працівникам з ненормованим робочим днем.
Списки посад, робіт і професій, робота за якими нада
Стаж роботи, що дає право на одержання щорічної відпустки
Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації
Порядок надання щорічних відпусток у перший рік роботи
Щорічні основна та додаткові відпустки повною тривалістю у перший рік роботи надаються після 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки можут
Порядок надання щорічних відпусток у наступні роки роботи
Щорічні відпустки за наступні роки роботи надаються працівнику у будь-який час відповідного робочого року згідно з графіком відпусток. Цей графік затверджуються роботодавцем за погодженням з виборн
Порядок поділу щорічної відпустки на частини
Закон передбачає право працівника використати щорічну відпустку повністю або частинами. Поділ щорічної відпустки на частини допускається на прохання працівника при наявності згоди роботодавця за ум
Відкликання працівника з щорічної відпустки
Законодавством передбачена можливість відкликання працівника з щорічної відпустки. Таке відкликання може відбутись: за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або
Творча відпустка: поняття, особливості та порядок надання
Відповідно до статті 77 КЗпП творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість, порядок,
Поняття, види та особливості соціальних відпусток
Визнаючи за жінкою не тільки роль трудівниці, а й її соціальну материнську роль, Українська держава на доповнення загальних правових норм надає жінкам додаткові права, що створюють реальну можливіс
Порядок надання відпустки з вагітності та пологів
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у ра
Новости и инфо для студентов