Структура філософського знання.

Як і кожна розвинена наука, філософія має власну внутрішню спеціалізацію. Класичними розділами філософії вважаються онтологія, гносеологія, логіка, етика, естетика й історія філософії.Кожна філософська система має власну структуру. Між основними розділами філософії в жодній системі немає жорстких кордонів, їхній вміст перетинається, проблеми, студійовані тільки в розділах, розглядаються та інших.

Найважливішим розділом філософії є онтологія.Онтологія — це вчення про все, що є. Вона вивчає найбільш загальні форми буття, відволікаючись від своїх конкретного змісту. Ці форми виражаються у основних онтологічних категоріях: буття й небуття, матеріальне і ідеальне, матерія і знепритомніла, простір та палестинці час, переривчастість і безперервність, рух, зміну цін і т. Д.У складі онтології виділяють свої підрозділи.

Філософія природи, чи натурфілософія (від латів. >rtatura — природа) — найдавніший розділ філософії. Його предметом є основні закономірності існування природи.Натурфилософия прагне узагальнити наявні знання по фізичному світі, створити картину світу, вона міцно пов'язана з природничонауковим знанням. Найважливішою філософської проблемою вивчення природи є запитання про походження фізичного світу.

Філософська антропологія (від грецьк. >anthropos — людина) — філософське вчення про людину. Як самостійна галузь вона сформувалася в XVI ст. Філософська антропологія вивчає проблеми походження людини, сенсу його існування, взаємовідносин людини з суспільством.

Соціальна філософія (від латів. >socium — суспільство) — наука про основні закони існування суспільства. Сучасна соціальна філософія розглядає суспільство в розумінні системи як сукупність взаємодіючих елементів.

Другим основним розділом філософії виступає гносеологія.

>ГНОСЕОЛОГИЯ (від грецьк. >gnosis— знання) — вчення про пізнанні, теорія пізнання.

>Гносеология вивчає суть і зміст процесу пізнання, досліджує стосунки між суб'єктом і об'єктом пізнання, розглядає проблеми кордонів, джерел, форм та способів пізнання існуючого світу.

У сучасному гносеології виділяються такі провідні галузі, як епистемология і наукознавство.

>Эпистемология (від грецьк. >episteme — знання) — вчення про знання узагалі.

>Наукознавство — дисципліна, вивчає теоретичні проблеми розвитку науки.

Наступним після онтології і гносеології провідним розділом філософії є логіка (від грецьк. >logos — слово, поняття, думку, вчення, наука) — наука про закони мислення. Логіка вивчає закони, форми, способи, кошти мислення, розглядає проблеми, пов'язані з інтелектом, зокрема і штучним (машинним). Логіка зародилася в античний період.

Крім зазначених основних розділів у складі філософії інші, звані периферійні розділи: етика, естетика, історія філософії.

Етика (від грецьк. ethos — звичай, характер) — вчення про моральності, моралі

Естетика (від грецьк. >aisthetikos — відчуває, чуттєвість) — вчення про закони прекрасного.

Історія філософії вивчає розвиток у філософській думці від неї зародження донині.

8. Філософія: основні теми дослідження. «Вічні» філософські питання.

Філософія одне з найважливіших надбань людської культури. саме філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.

Філософські ідеї, школи, напрями подібно до людей, які їх створили, завжди належать до певної епохи, країни. Але частина ідей, проблем, думок зберігаються століттями і навіть тисячоліттями. В історії філософії склалися так звані вічні проблеми. Що таке людина? Що таке природа, або ширше — Всесвіт? Який між ними зв'язок, залежність? Чи може людина пізнати себе, природу, суспільство? Які форми, методи, засоби пізнання? В чому відмінність явищ і сутності матеріального і духовного, ідеального світу? Який з цих двох світів є основою для виникнення й існування другого світу? Чи вони незалежні один від одного? Що таке свобода? Чи є підстави для того, щоб людина і суспільство могли сподіватися на здобуття свободи? Що таке людські цінності — Істина, Добро, Мудрість, Гармонія? Що таке життя та смерть, яке їхнє ціннісне значення для окремої людини і суспільства?

Це далеко не повний перелік "вічних" філософських проблем. Розвиток суспільства, пізнання висуває нові й нові філософські проблеми. Під впливом нових знань і нових духовно-культурних та соціальних умов "вічні" філософські проблеми також вирішуються по-новому.

Філософія вивчає світ і людину разом, всі здобуті знання вона обов'язково співвідносить із людиною. Що таке людина? Яке її місце у світі? Як складаються її взаємовідносини з іншими людьми, з природою тощо? Спираючись на які принципи .можна досягти макси­мального успіху в організації суспільного життя? У чому полягають критерії суспільного прогресу? На ці та багато інших важливих запитань може дати відповідь тільки філософія.