Петренко В.Р.,Олада Т. В., Стрижак А.А.

Макетування і верстка: Навчальний посібник

Кременчук: КУЕІТУ, 2006.371 с. 100 екз.

Рецензенти:Міхальов О.І., д.т.н., проф.., зав. кафедрою інформаційних технологій і систем Національної металургійної академії України;

Левикін В.М., д.т.н., проф., зав. кафедрою ІУС Харківського національного університету радіоелектроніки;

Тимошик М.С., проф., д.ф.н., зав. кафедрою”Видавнича справа та редагування” інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У посібнику розглянуті основні питання дисципліни «Макетування і верстка», яка вивчається студентами спеціальності «Видавнича справа та редагування». У розділах викладені теми, список використаних джерел, перелік контрольних запитань та методичні вказівки щодо роботи з навчальною літературою для підготовки до виконання лабораторних робіт.

Посібник розроблено, набрано і зверстано на кафедрі інформатики Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій і управління.

КУЕІТУ

© Петренко В.Р., Олада Т. В., Стрижак А.А., 2006
© Оформлення. Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій і управління, 2006.

ПЕРЕДМОВА

 

Курс «Макетування і верстка» є складовою частиною комплексу дисциплін за фахом «Видавнича справа та редагування», що призначений для вивчення видавничого процесу на додрукарському етапі професійних дій, спрямованних на підготовку різних видів видавничої продукції. Курс дає студентові уявлення про масштаби сучасного видавництва, динаміку і тенденції його розвитку. Дисципліна розглядає принципи оформлення видань, закони розташування матеріалів на сторінці, засоби кольороподілу та характеризує в цілому структуру додрукарського етапу.

Вивчення основних розділів дисципліни «Макетування і верстка» дає майбутньому фахівцеві можливість ознайомитися з основними етапами технологічного процесу створення публікації. У зв'язку з цим важливе значення надається розглядові фундаментальних питань, які виникають у процесі підготовки публікації.

У посібнику з дисципліни «Макетування і верстка» розглянутий матеріал, що покликаний активізувати процес вивчення комп'ютерних технологій на даному етапі навчання. Досягненню поставленої мети повинні сприяти висока самоорганізація студента, його активність, зацікавленість при оволодінні знаннями і навичками в галузі програмних засобів для обробки інформації на етапі додрукарської підготовки видання.

Відповідно до Державних та галузевих стандартів вищої професійної освіти сфера діяльності фахівця видавничої справи охоплює сфери й інших систем масових комунікацій, систем організації і керування, реклами, науково-технічної інформації, а, головне, видавничого підприємства. У цьому зв'язку в навчальному процесі поряд з лекційним курсом організовуються практичні і самостійні заняття, що разом із засвоєнням і закріпленням матеріалу до дисципліни прищеплюють студентам навички самостійної роботи, аналізу наявної інформації, синтезу раціональних рішень. Саме на лабораторних заняттях студент одержує уроки реалізації необхідних фахівцеві видів діяльності, визначених у ДСТ, а саме, організаційно-управлінської, інформаційної, творчої.

Мета дисципліни «Макетування і верстка» полягає в тому, щоб дати студентові загальне уявлення, як зробити видання прийнятним з погляду поліграфічних вимог, ознайомити його з сучасним видавництвом і тенденціями його розвитку.

Завданнями дисципліни є:

· дати необхідну суму знань про основні етапи сучасного видавничого технологічного процесу;

· сформувати у студентів уявлення про організаційні структури сучасних видавництв і про місце редактора у видавничому процесі;

· ознайомити з основними формами і методами видавничого потенціалу України та в її регіонах з використанням матеріалів і інформації, які публікуються у періодичній пресі та інших джерелах.

У результаті вивчення даної дисципліни майбутній фахівець видавничої справи, що освоїв повний курс даної дисципліни, повинен забезпечувати формування видавничого процесу, проектувати та створювати видання різних типів і видів.

Після вивчення курсу «Макетування і верстка» студент повинен знати:

· українську та світові видавничі системи;

· організацію видавничої справи;

· особливості і тенденції підготовки різних видань з використанням нових інформаційних технологій;

· сучасні інформаційні системи у видавничій справі.

Він повинен опанувати навички використання сучасних апаратних та програмних засобів додрукарської підготовки з метою одержання ефективних результатів при створені різних видів публікацій.

Студент повинен уміти:

· професійно формулювати основні етапи додрукарського процесу;

· розробляти макети та верстати видання;

· користуватися сучасними видавничими системами.

Допомогти студентові самоорганізуватися в процесі оволодіння необхідними знаннями — головне завдання даного посібника. У методичних розробках з організації самостійної роботи студентів рекомендується розглядати її і як засіб навчання, і як спосіб навчально-наукового пізнання. При цьому варто враховувати:

· рівень комп'ютерної підготовки студента;

· ступінь володіння спеціальними знаннями у сфері видавничої справи і поліграфії;

· забезпечення навчального закладу і самого студента комп'ютерною технікою і програмами;

· уміння і готовність виконувати не тільки обов'язкову навчальну програму, але й самостійну роботу;

· схильність і прагнення активно брати участь у навчально-науковій роботі.

З метою надання допомоги студентові в самоорганізації при оволодінні знаннями із програмних засобів обробки інформації використовуються:

· підготовка викладачем роздаткового матеріалу за темами;

· підготовка викладачем опису ходу виконання лабораторних робіт;

· тісний взаємозв'язок лекційного матеріалу і лабораторного практикуму як у тематичному, так і в погодинному плані;

· обговорення на лабораторних заняттях проблем, що викликають у студентів запитання;

· демонстрація на комп'ютері основних етапів виконання лабораторної роботи;

· оцінка ходу і результату виконання кожної лабораторної роботи;

· перенесення виконання частини лабораторних робіт (за бажанням студентів) у домашні умови на особистих ПК;

· підготовка викладачем переліку питань, що виносяться на залік (іспит);

· складання контрольних запитань за окремими темами у кожному розділі;

· складання переліку літератури з вказівкою сторінок за темами.

Структура посібника має наступні особливості:

У першій частині наводиться зміст дисципліни «Макетування і верстка» та організація додрукарського процесу.

Друга частина містить матеріал, що складається з огляду комп’ютерних програм настільної верстки, які є загальновизнаними — Adobe PageMaker, Adobe InDesign і QuarkXpress, а також подається матеріал з відповідними темами комп’ютерної верстки. У кожній темі звертається увага на основні проблеми верстки та макетування, наводиться перелік контрольних запитань та зміст лабораторних робіт.

У третій частині даються методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів.

ЧАСТИНА I

ВСТУП ДО ДИСЦИПЛІНИ

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОДРУКАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ

 

· Зміст дисципліни та методичні рекомендації з вивчення дисципліни

· Невеличкий екскурс в історію видавничих систем

· Традиційні поліграфічні технології і настільні видавничі системи (DTP-НВС)

· Організація технологічного процесу набору і верстки

· Порівняння процесів підготовки тексту в текстових редакторах і системах верстки

· Види видань

· Шрифт

· Набір тексту

· Верстка

· Макетування

· Ілюстрації

· Колір

· Друк

1 Зміст дисципліни та методичні рекомендації з вивчення дисципліни

Метою навчальної дисципліни є вивчення особливостей інструментального середовища в програмах, які використовуються у комп'ютерних видавничих системах, обробці текстової і графічної інформації друкованих видань.

Дисципліна за назвою «Макетування і верстка» містить наступні теми:

· Технологічний процес;

· Шрифт;

· Текст;

· Набір;

· Верстка;

· Макетування;

· Ілюстрації;

· Колір;

· Друк;

· Тиражування.

1.1 Індивідуальні завдання

Наведені в даному посібнику контрольні запитання мають на меті надати методичну допомогу студентам у самостійному вивченні навчального матеріалу. Завдання складаються таким чином, що в сукупності містять у собі перелік основних питань, що пропонується вивчити самостійно з використанням літературних джерел і бажано персонального комп'ютера з відповідним програмним забезпеченням. Рекомендується переглянути перелік контрольних запитань із використанням літературних джерел у процесі самостійної роботи, а також у процесі підготовки до модульного контролю, заліку та іспиту.

1.2 Самостійна робота

Для поглибленого вивчення окремих розділів дисципліни студентам пропонується, окрім контрольних запитань, виконати самостійну роботу відповідно до завдання у частині 4. Виконану роботу студенти представляють у електронному вигляді перед здачею заліку та іспиту.

1.2.1 Структура самостійної роботи

· Титульний аркуш за стандартною формою.

· Огляд і коротка характеристика апаратних і програмних засобів створення публікації з використанням комп'ютерної техніки. Потрібно сформулювати напрямок можливого удосконалення, запропонувати можливі альтернативні варіанти.

· Електронний варіант публікації.

· Перелік використаних літературних джерел.

1.2.2 Варіанти самостійної роботи.

Варіант самостійної роботи передбачає, що основою змістової текстової журнальної сторінки буде індивідуальна тема студента, за якою він працює на кафедрі «Видавнича справа та редагування».

 

1.2.3 Альтернативні варіанти самостійної роботи.

За узгодженням з викладачем для найбільш підготовлених студентів можливі альтернативні варіанти виконання частини самостійної роботи. У цьому випадку замість виконання самостійної роботи за загальною формою пропонується:

· підготовка роздаткового матеріалу одного із нових програмних продуктів.

· підготовка виступу з використанням демонстраційного матеріалу про сучасні апаратні і програмні засоби, які застосовуються при обробці текстової і графічної інформації (електронні видання, програми оптичного розпізнавання символів, розпізнавання мови, програми для обробки векторної та растрової графіки);

· опрацювання матеріалу за темою, запропонованою студентом і затвердженою викладачем.

1.2.4 Загальні відомості про програмне забезпечення

Програмне забезпечення можна умовно розділити на наступні складові:

1. Системне програмне забезпечення

1.1. Операційна система типу Wіndows.

2. Прикладне програмне забезпечення.

2.1. Текстовий редактор Word.

2.2. Графічні редактори.

2.2.1. Програми векторної (контурної) графіки CorelDraw, Adobe Illustrator.

2.2.2. Програми растрової (піксельної) графіки PhotoShop.

2.2.3. Програми трасування піксельних зображень.

2.3. Програми макетування і верстки (Page Maker, ІnDesіgn, Quark XPress).

2.4. Програми обробки Web-сторінок (Front Page і ін.).

3. Спеціальні програми.

3.1. Оптичне розпізнавання символів (Fіne Reader і ін.).

3.3. Машинний переклад (Socrat, Stylus, Pragma і ін.).

3.4. Архівування, перевірка на наявність вірусу (WіnZіp, WіnArj, NOD32 та ін.).

1. 3.5. Робота з цифровими шрифтами (Font Manager, Font Navіgator, Adobe Type Manager Deluxe і ін.).

2. Невеличкий екскурс в історію видавничих систем

 

Комп'ютерні видавничі системи з'явилися порівняно недавно, а історія розвитку поліграфії налічує більше п'яти століть. Друкарство з'явилося в XV столітті завдяки винаходові Йоганна Гутенберга. Кілька століть друковані видання, тобто книги, газети і журнали, були основним засобом поширення візуальної інформації. Основою виготовлення друкованої продукції служив оригінальний металевий набір, а металева матриця (пізніше — стереотип) була інформаційною основою для тиражування.

У другій половині XX століття з'явилося нове поняття — «нематеріальний носій», — під яким розумівся будь-який електронний засіб тривалого збереження інформації, на якому записане видання в цілому або його частина. Найчастіше інформація зберігалася на магнітному носієві: магнітній стрічці або магнітному дискові. Однак такі носії залишалися недосконалими: надійність збереження і щільність запису інформації були низькі. Тому такі засоби у видавничій практиці використовувалися досить рідко. У більшості вітчизняних видавництв процес підготовки видань ґрунтувався на використанні «паперових» технологій. Автор здавав рукопис, надрукований на друкарській машинці. У видавництві вона редагувалася й в остаточному вигляді також передруковувалася друкарками видавництва, і цей видавничий машинописний оригінал використовувався як основа для типографського набору.

Останні десятиліття XX століття характеризуються швидким удосконаленням та розвитком електроніки і комп'ютерних інформаційних технологій. Саме в цей період практично усі видавництва перейшли на комп'ютерний набір і верстку газет, журналів та книг. Видання зберігалося в пам'яті комп'ютера увесь час набору і верстки, тобто залишалося в електронній (нематеріальній) формі протягом усього процесу підготовки, аж до виводу на принтер так названого посторінкового оригінал-макета. Цілком зверстане і підготовлене до друку видання, збережене в пам'яті комп'ютера (на твердому магнітному диску) або в спеціальному запам'ятовуючому пристрої довгострокового типу можна назвати «електронним виданням».

У виданнях Іоганна Гутенберга друкарським способом відтворювався текст, а ініціали і орнаменти на полях робилися вручну. Проте вже в XVI столітті книжкові видання відрізнялися високим рівнем поліграфічного виконання, самобутністю шрифтів і графічних прикрас. Декоративна готична текстура і округла італійська антиква епохи Відродження є прототипами сучасних шрифтових груп Times і Garamond, а рукописний почерк Петрарки лежить в основі курсивного зображення Italic. Кириличний шрифт «стародрукованих» книг (від «Апостола» Івана Федорова) склався на основі півуставних почерків московських рукописів. Рішучий крок від кирилиці до латиниці був зроблений завдяки введенню цивільного шрифту при Петрові I. Якщо порівняти між собою сучасну кирилицю і латиницю, то стане очевидно, що частина літер просто співпадає, а частина побудована за схожими принципами. Комп'ютерні шрифти увібрали в себе рисунки багатьох давно відомих шрифтів. Проте, як відомо, на відміну від речовинних шрифтоносіїв комп'ютерні шрифти зберігаються в пам'яті комп'ютера у вигляді растрових точок або векторних зображень. У растрових шрифтах символи зберігаються у вигляді поточкового розкладання. Векторні шрифти зберігаються у вигляді набору математичних виразів, що описують спосіб побудови кожного символу. Вони гнучко масштабуються і змінюють своє зображення.

Цікаво, що спроби застосувати до проектування шрифтів точні математичні закони були зроблені ще на початку XVI століття, але єдина друкарська система заходів довгий час була відсутня. У результаті цього шрифти різних словолітчиків неможливо було зібрати в одній формі. Перший крок у цьому напрямі зробив паризький друкар П`єр Фурньє, який ввів, як одиницю вимірювання шрифту, друкарський пункт. На жаль, через відсутність у Фурньє королівського фута (еталону довжини) він допустив у розрахунку невелику неточність: всього 0,0313 мм на один пункт. Помилку помітив і виправив інший відомий паризький друкар — Фірмен Дідо, що став автором відомої типометричної системи.

3. Традиційні поліграфічні технології і настільні видавничі системи (DTP-НВС)

Підготовка публікацій до видання — складний і тривалий у часі процес. Він складається з довгого ланцюжка взаємопов'язаних етапів. До недавнього часу кожний етап виконував професіонал вузької спеціалізації: редактор, коректор, художник, складач, друкар. Поява настільних видавничих систем (Desktop Publishing = DTP) сприяла злиттю окремих етапів підготовки видань. Потужність засобів автоматизації видавничої праці, включених в DTP, настільки велика, що практично весь процес підготовки публікації до видання може виконати одна людина. Очевидно, що такий «професіонал широкого профілю» повинен добре розбиратися в технологічних особливостях окремих етапів, ураховуючи при цьому їхній взаємозв'язок і взаємозалежність.

Технології поліграфічних виробництв зазнали в останні десятиліття драматичних змін. Сьогодні на зміну матричному фотонабору прийшли лазерні фотоскладальні автомати.

Коротко викладемо основні етапи традиційної, домінуючої сьогодні технології поліграфічного виробництва. У поліграфічному циклі можна виділити декілька етапів:

· комп'ютерна верстка: макет публікації готується в спеціальних програмах, а саме: Adobe PageMaker, Adobe InDesign, Adobe Illustrator, QuarkXpress, Corel і т.п.;

· виробництво плівок: виведення фотоформ проводиться декількома способами, кожний з яких підходить для різного рівня якості одержуваної поліграфічної продукції. Як правило, при друці газет, книг та іншої поліграфічної продукції при виробництві плівок достатньо тієї якості, що одержується при друці із плівок з лініатурою растру не вище 150 lpi;

· виготовлення форм із плівок: експоновані і проявлені плівки розташовують в копіювальну раму поверх офсетної пластини, накривають кварцовим склом, через яке проникне ультрафіолет. З-під скла в рамі викачується повітря. Вакуум, що отримали таким чином, забезпечує максимальний контакт плівки з офсетною пластиною, та дозволяє уникнути її неповного прилягання. Очевидно, що будь-який дефект на плівці, такий як пил, механічні пошкодження або неточність прилягання до пластини, буде помітний на одержаній формі і, відповідно, на кінцевому продукті. Оброблену ультрафіолетом пластину пропускають через проявочний формовий процесор, а після цього вона практично готова до установки на формовий циліндр офсетної друкарської машини. Останнім часом з'явилися офсетні пластини, що можливо експонувати лазерним променем у фотоскладальних автоматах.

У сучасних НВС на комп'ютері роблять всі операції верстки, аж до спускового монтажу (який враховує особливості розташування на машинному аркуші, що буде підданий фальцюванню, окремих полос видання). Замовник переглядає підготовлене видання на екрані комп'ютера, або на роздруківці, виготовленій на лазерному принтері. Оператор дає команду: «Друк!» — і комп'ютеризована система видає готову офсетну пластину. Не всі компанії мають такі досконалі системи, але більшість сервіс-бюро мають, принаймні, можливість робити за допомогою фотоскладальних автоматів готові плівки.

Враховуючи реальні умови, при яких цілком очевидно зменшення тиражів і скорочення термінів виконання замовлень, а також жорсткої цінової конкуренції, розвиток друкарень йде шляхом прискорення додрукарської підготовки. Вже сучасні видавництва переходять на CTP (Computer-to-Plate). Суть цього методу — перенесення макету зображення на офсетні пластини, минувши фотоформи. А так як CTP повною мірою відповідає всім вимогам технології поліграфічного виробництва, то стає очевидно, що фотонабірним автоматам теж залишилося жити недовго. Зрештою, враховуючи, що Європа вже практично не купує для власних підприємств фотонабірні автомати, то у найближчому осяжному майбутньому їх використання збережеться, ймовірно, тільки для спеціальних видів друку.

4. Організація технологічного процесу набору і верстки

Технологічний процес набору і верстки складається з декількох стадій. При традиційній технології металевого набору, а пізніше при фотонаборі число стадій, що проходило видання, було набагато більшим, що обумовлювалося необхідністю багаторазового набору тексту і складністю роботи з ілюстраціями.

У комп'ютерній технології завдяки застосуванню текстових процесорів і професійних видавничих систем схема технологічного процесу виявилася у значній мірі уніфікованою (рис. 4.1).

Рис. 4. 1. Схема технологічного процесу.

За допомогою типових програмно-апаратних модулів будь-яка видавнича організація може організувати технологічний процес за наведеною схемою, трохи модифікуючи її в залежності від характеру продукції, що випускається, та масштабів видавничої діяльності, програмно-апаратних засобів, які є у розпорядженні користувача, а також від підготовленості персоналу.

Звернемося до наведеної схеми. Вихідним документом для оператора комп'ютерного набору є видавничий текстовий оригінал. При його підготовці все частіше використовується магнітний носій і роздруківка, які автором надані видавництву. Перед здачею в набір видавничі текстові оригінали і супровідні документи повинні пройти перевірку відповідно до вимог видавництва. Текст, що набирається, відразу ж обробляється програмою правопису. Разом з тим перевірка орфографії не знімає необхідності одержання коректурної копії і наступної 1-ї видавничої коректури. Виправлення тексту здійснюється складачем або коректором у режимі текстового редактора.

Вихідним матеріалом для комп'ютерної верстки служать текстові і графічні файли, що зберігаються в заданих форматах і імпортуються у верстальну програму. Верстка видань здійснюється з використанням професійних видавничих систем, наприклад PageMaker 7.0 або QuarkXPress 4.0, при дотриманні загальних і спеціальних правил. Підготовка ілюстрацій здійснюється з використанням пакетів ілюстративної графіки CorelDraw, Adobe Іllustrator, Adobe Photoshop і ін. У результаті формується макет видання у вигляді файлів зверстаних полос. Коректурна копія верстки виводиться на лазерному принтері в режимі чорнового друку (ілюстрації друкуються з низькою роздільністю або позначаються тільки рамкою). Оскільки файли полос вже існують, виправлення макета (2-га видавнича коректура) бажано проводити без переміщень тексту.

Оригінал-макет, що складається із зверстаних полос, виводиться на лазерному принтері у форматі PostScrіpt у режимі чистового друку, у якому ілюстрації друкуються з високою роздільністю, і відсилається на передплатну коректуру. Зміни в макеті після передплатної коректури не бажані. Зовнішній вигляд видання в цілому дає можливість оцінити контрольний відбиток, на якому сторінки видання представлені у вигляді мініатюр, розміщених по декілька штук на аркуші. У результаті електронного спуска здійснюється автоматичне перекомпонування полос у відповідності зі схемою спуска і форматом аркуша, а також встановлення полів з розміщенням типографських поміток та інших контрольних елементів. Файли спускового макета, передані в репроцентр для виводу на фотоавтомат, повинні відповідати цілій низці вимог до шрифтів, штриховим і напівтоновим зображенням, кольоровим растровим і плашковим зображенням.

5. Порівняння процесів підготовки тексту в текстових редакторах і системах верстки

Отже, як ми знаємо, Adobe PageMaker, Adobe InDesign, Adobe Illustrator, QuarkXpress, Corel і т.п. — є програмами верстки, оскільки можуть використовуватися для об'єднання в публікацію всіх елементів сторінок видання: тексту, рисунків і фотографій. У наші дні подібними можливостями володіє більшість високоякісних текстових процесорів (Microsoft Word, WordPerfect або Macwrite Pro.). І природно, останні п'ять років, за які текстові процесори так прогресивно розвинулися, програми верстки теж не стояли на місці. Програми верстки можуть розташовувати фрагменти тексту в будь-якому місці сторінки, підготовлювати ділення кольору плівки видання у чотирьохколірному процесі, автоматично виділяючи щільність стандартних поліграфічних пігментів із присутніх на полосах видання кольорових елементів (рисунків, фотографій і тексту). Подібні можливості істотно відрізняють програми верстки від програм підготовки текстів. Але, по суті, головні відмінності програм верстки від програм підготовки текстів зовсім інші. У програмі верстки всі об'єкти, створені на вашому комп'ютері в інших програмах, знаходять своє остаточне місце на сторінці. Припустимо, що Ви створюєте, наприклад, брошуру. Ви набрали й відформатували текст у Microsoft Word, створили рисунки в Adobe Illustrator або CorelDraw, переглянули та відретушували фотографії в Adobe Photoshop. Отже, Ви володієте всіма закінченими фрагментами сторінок видання і маєте тепер зібрати їх у єдине ціле. Далі розміщуєте їх у вікно QuarkXPress або PageMaker (або будь-якої іншої програми верстки), у якій Ви можете легко скомпонувати їх у закінчене видання.

Чотирьохкольоровий процес — це термін, який використовується поліграфістами для визначення друкарського процесу, під час якого відбувається чотири послідовних прогони кожного аркуша тиражу через односекційну друкарську машину (по одному для кожного пігменту: блакитного, пурпурового, жовтого і чорного — Cyan, Magenta, Yellow і Black — CMYK) або один прогін через чотири секції машини друку. Точки цих чотирьох кольорів, які нанесені на паперовий відбиток, розташовуються на ньому приблизно так само, як і точки люмінофора на внутрішній поверхні кінескопів телевізорів і комп'ютерних дисплеїв, тільки набагато частіше, відтворюючи на паперовому носієві повне кольорове фото, тобто реалістичне зображення.