Україна в процесах регіоналізації світу

Сьогодні на даному періоді регіоналізації розвитку продуктивних сил України найактуальнішим завданням стає об’єднання регіонів країни навколо національної ідеї — досягнення добро-буту всіх територій та всіх соціальних груп суспільства через прискорений економічний розвиток, подолання екологічних негараздів, демократичний устрій держави та цивілізовану інтеграцію у світове співтовариство. Це має бути досягнуто за рахунок впровадження заходів державної регіональної еко-номічної політики, спрямованої на збалансування рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, подолання депре-сивних тенденцій територіального розвитку, підвищення рівня життя населення відсталих регіонів, гармонізацію відносин природи і суспільства.

Позитивними наслідками регіоналізації є, у першу чергу, посилення зацікавленості регіонів в господарській діяльності, їх “економічна самоідентифікація”, фор-мування регіонів — лідерів загальнонаціонального масштабу. Основними негативними наслідками стали регіональна дезінтеграція (інколи — з ознаками сепаратизму), її головний прояв — розрив економічних зв’язків, порушення комплексно-го розвитку та невиправдане посилення регіональної дифе-ренціації, що проявилися у різних формах

 

166. Задачі та передумови європейської інтеграції України

Європейський вибір Укр став закономірним наслідком відновлення країною державної незалежності. Він викристалізувався з усієї попередньої історії укр народу і його зв’язків з іншими народами Європи, його культури та глибоких демократичних традицій.

Нинішній розвиток політичного діалогу між Укра та ЄС базується на впровадженні Укр Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами угоди про партнерство й співробітництво та Плану дій у рамках Європ політики сусідства. Належна реалізація плану дій має сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та створити передумови для започаткування з ЄС зони вільної торгівлі. Кінцевою політ метою плану дій має стати укладення нової угоди з ЄС, яка повинна замінити чинну на сьогодні угоду про партнерство й співробітництво, строк дії якої завершується на початку 2008 року.

Пріоритетним для Укр є реалізація Європ напряму моделі відкритої економіки з урахуванням новітньої політики та сучасного етапу розширення ЄС; адаптація зак-ва України до зак-ва ЄС у пріоритетних сферах протягом.; розв’язання проблем, пов’язаних зі вступом Укр. до СОТ; створення зони вільної торгівлі з ЄС, яка б передбачала функц-ня ринкових інструментів, гарантув правових норм у ділов сфері, провадило стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визнач права вл-ті тощо; поступове залучення Укр. До участі у галузевих програмах ЄС; запровадження нових інструментів в сфері технічної допомоги; інтеграція інфраструктурних мереж Укр в європ-кі енергетичні, трансп, та телекомунікаційні мережі; розрахунок та реалізація проектів, розрахованих на стратегічне технічне та техніко-ек-не співр-во на 2008-2012рр.; повне виконання Україною зобов’язань за укладеними між нар угодами до 2015р.

На сьогодні динамічно розвивається торгов-економ співр-во між Україною та ЄС. Стабільно зростає двосторонній зовнішньоторгов обіг та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. Розширений ЄС є найбільшим зовнішньоторг партнером України. Його частка у загальному обсязі зовнішнього товарообігу Укр сягає 29,8 %, тобто близько третини зовнішньоекономічної діяльності Укр орієнтується саме на цей ринок. Для порівняння -частка Росії становить 29,12% загального обсягу товарообігу.

Передумовирозвитку зв'язків України з країнами ЄС:1. Подолання негативно впливаючих зовнішніх факторів, тобто господарської кризи, політичної та соціальної нестабільності. 2. Поліпш якісних хар-к вітчизняних товарів:- нарощув обсягів та перехід в категорію товарів, що класифікуються, - припинення обігу сурогатів та незаконної діяльності. 3. Підвищ ролі держави, для чого потрібно: - створення державної довгострок концепції та політики дій в галузі відновлення зовнішніх зв'язків та його регулювання; - формув узгодженої системи державного регулювання; - прискорене утворення регулятивної інфраструктури та правової бази. 4. Підвищення якості продукції та надання товарн виду. 5. Зниження рівня інфляції в укр економіці.

Переведення політики європейської інтеграції України в якісну практичну

площину передбачає реалізацію нашою державою наступних завдань:

-гармонізація національного законодавства із законодавством ЄС;

• створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі між Укра-

їною та ЄС;

• запровадження безвізового режиму з країнами Євросоюзу.

167. Правові та інституційні засади розвитку співробітництва України з ЄС

На міжнародному рівні базовим правовим документом, який регулює процес європейської інтеграції України, є Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.

Угода встановлює як рамки широкого політичного діалогу між сторонами, так і важливі економічні пріоритети. Важливою метою щодо цього є погоджена перспектива створення між Україною та Європейським Союзом зони вільної торгівлі.

Узагалі цей документ можна вважати одним з найважливіших міжнародних документів, які були коли-небудь підписані Україною. Фактично Угода встановила загальні принципи двостороннього співробітництва у сферах торгівлі, руху капіталів, здійснення взаємних платежів, кооперування в промисловості та агропромисловому секторі, науково-технічному співробітництву. В Угоді декларується підтримка Євросоюзом ринкового реформування української економіки.

Угода визначила порядок застосування режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму для європейських компаній в Україні та вітчизняних у країнах ЄС. Україна отримала квоти на експорт з найбільш захищених від імпорту в ЄС товарних позиціях — текстилю, виробів зі сталі та ін.

У відносинах між Україною і ЄС діє ряд угод, які регламентують різні аспекти двостороннього співробітництва. Це, зокрема, такі акти:

-Угода між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами;

-Угода між Урядом України і Комісією європейських співтовариств про заснування представництва Комісії європейських співтовариств України та про його привілеї й імунітети;

- Угода між Урядом України і Комісією європейських співтовариств про створення Контактної групи щодо вугілля та сталі;

- Угода між Європейським співтовариством з вугілля та сталі й Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами;

- Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським співтовариством з атомної енергії у галузі керованого термоядерного синтезу;

- Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки,а також інші документи, які стосуються сфер науково-технічного співробітництва, мирного використання ядерної енергії, включаючи торгівлю ядерними матеріалами, та ін.

168. Інтеграційні процеси за участю країн регіону Центральної та Східної Європи та їх наслідки для України.

Найсуттєвішим інтеграційним процесов в країнах Центральної та Східної Європи є європейська інтеграція.

Що стосується інституційних рамок європейської інтеграції, то протягом 90-их років країнами Центрально-Східної Європи були підписані і вступили в силу так звані Європейські угоди з ЄС, метою яких було досягнення повного членства в Європейському Союзі, скорочення торгових бар'єрів, співробітництво в економічній, фінансовій, технічній і культурних сферах, а також ведення політичного діалогу.

Існують такі тенденції європейської інтеграції в країнах Центральної та Східної Європи:

Першою тенденцією виокремлює напрям до ринку.

Другою тенденцією є розвиток приватного сектору.

Наступною тенденцією виділяється відтворення макрорівноваги.

Формування конституційної держави - є четвертою тенденцією.

Наступною тенденцією є створення демократичних інститутів.

Ще однією тенденцією є переосмислення поняття національної спільності. Лише після цього може слідувати розвиток наднаціональних структур чи допуск у вже існуючі.

Останньою тенденцією виділяє нерівномірний ріст матеріального благополуччя населення.

Використання досвіду країн Центрально-Східної Європи дає можливість активно поглиблювати процеси ринкових перетворень і сприяти подальшій демократизації суспільств в сусідніх постсоціалістичних країнах.

 

169. Україна в системі прикордонної торгівлі та співробітництва євро регіонів

Під прикордонною торгівлею слід розуміти вид міжнародного товарообміну, що здійснюється торгівельними організаціями і підприємствами прикордонних регіонів з іноземними партнерами сусідніх держав; форма взаємовигідної співпраці, що сприяє зростан­ню товарообігу.

Ми можимо прослідкувати становлення прикодонної торгівлі в Україні, виявити чинники еволюції та умовно поділити її на 4 етапи:

Перший етап— кінець 80-х років. Зародження прикордонної торгівлі в Україні відно­ситься до епохи ліберизації економіки та розвитку міжнародного туризму кінця 80-х років.

Другий етап— початок 90-х років. Економічна криза в 1990-х роках - сильний чинник, який стимулював населення до здійснення прикордонної торгівлі. Прикордонна торгівля в якості стратегії, використовують жителі Європи в постсоціалістичному просторі, як засіб амор­тизаційного потрясіння.

На даному етапі прослідковуєм недосконалість митного законодавства. На товари, які ввозились в державу фізичними особами, довгий час не накладались мита, водночас, аналогічні товари, які ввозили в Україну юридичні особи (імпортери), обкладались досить високими ставками мита;

Третій етап— кінець 90-х років. Здійснені митні реформи, при ввезенні на митну терито­рію України звільняються від оподаткування товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 200 євро;

Грошова реформа введення в обіг національної валюти України гривні, що сприяє прове­денню радикальних ринкових реформ в Україні. Податкові реформи спрощена система опо­даткування - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Четвертий етап—початок 2000-х років. Інтеграція сусідніх країн в ЄС та в Шенгенську зону. Введення в дію правил малого прикордонного руху значно пожвавило прикордонну торгівлю.

Що до обсягу прикордонної торгівлі то її можливо оцінити також шляхом порівняння офіційних експортно/імпортних даних України із сусідніми державами. Динаміка обсягів прикордонної торгівлі зумовлюється ситуацією на ринку - у кризові чи не стабільні роки - обсяги зростають, у інші періоди - утримуються в межах 12-16 % зовніш­ньоторговельного обороту двох країн.

Напрямки прикордонних потоків формуються відповідно з економічною ситуацією у кож­ній державі. Вчора більше українців їздило у Польщу, Румунію, сьогодні ситуація змінилася наслідок значної диференціції цін на ринках європейських держав і України.

Визначаючи прикордонну торгівлю як закупівлю товарів та послуг для власних потреб, або потреб місцевих ринків - отримуємо постійно існуюче явище не залежно від цивілізаційного розвитку держави та кризових ситуацій.

Преференції СОТ стосуються саме такого виду прикордонної торгівлі і регулюють обсяги валюти, які можна вивозити/ввозити для власних потреб, кількості та видів товарів, які можуть перевозитися через кордон без мита, або інші механізми, визначені угодами з прикордонної торгівлі.

 

170. Проблеми та перспективи участі України в СНД

Україна здійснює розвиток співробітництва в рамках СНД з урахуванням обраного державою стратегічного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Свою діяльність у рамках СНД вітчизняна дипломатія здійснює на основі визначених керівництвом держави концептуальних засад участі Укр в СНД.

Виходячи з національних інтересів, Укр не підписала Статут СНД. Таким чином, вона має в СНД юридичний статус асоційованого члена,і не більше. Україна не бере участі в Митному та Платіж­ному союзах.

Сьогодні інтеграційні спроби розгортаються на якісно новому етапі. Якщо раніше країни переживали досить глибоку кризу, то сьогодні можна говорити про економ стабілізацію і навіть ек зростання. Водночас дається взнаки тягар колишніх проблем. Така тяжка спадщина для Укр — нагромаджений зовнішній борг (передусім перед Росією й Туркменістаном).

В умовах посилення конкуренції на світових ринках національні виробники прагнуть зміцнити свої позиції на ринках країн СНД, хоча в цьому разі коректніше говорити про «перезавоювання» цих ринків, зокрема і в конкуренції з виробниками третіх країн. А інструментом такого зміцнення можуть стати й субрегіональні економічні угруповання. Таким чином, на нашу думку, у перспективі на території СНД й далі розвиватиметься процес формування субрегіональних угруповань. Це постійно ставитиме перед Україною проблему відпрацювання своєї позиції, що неможливо без чіткого визначення національних економ інтересів і місця України у світі загалом і Євразійському регіоні зокрема.

Безумовною є тісна співпраця України у сфері ек співр-ва з країнами колишнього СРСР як історично пов’язаними, в минулому географічноцілісними господарськими одиницями. Але при всьому цьому у співроб-ві Укр та СНД спостерігаються наступні проблеми: 1)сировинна, енергетична та збутова залежність У від РФ та кр-н СНД, що блокуються з нею у ек сфері, 2)деформована географ струк-ра Е та І, а ж до монопольної залежності від окремих кр-н СНД, 3)дискремінаційна пол-ка окрем держав СНД щодо У (квотування на укр-ки труби,цукор, велика кіл-ть антидемп-их процесів), 4)низька конкурентоспром-ть укр-ої прод-ії, 5)неплатоспром-ть основних суб-в ЗЕД та велика кіл-ть товарообмінних операцій, 6)недійова сис-ма митного контролю – як наслідок, значні обсяги контробанди, 7)нерозвиненність інфрастр-ри МЕД, в тому числі інформаційної, 8)значна кіл-ть фіктивних інозем-их інвестицій, 9)значна еміграція висококваліфікованих спеціалістів та претік нелегалів (в основному з країн Середньої Азії), 10)значна зарегульованість зовнішньоек операцій з окрем кр-ми СНД, 11)значний зовнішній борг У та його неврегульованість, проблема обслуг-ня і через це- намагання окрем-их російських струк-р зкупити укр-ку власність за борги. Незважаючи на все вище зазначене, кр-ни СНД залишаються пріорітетними ек партнерами У.

 

171. Співробітництво України з Організацією Чорноморського економічного співробітництва

Україна є однією з одинадцяти країн, що 25 червня 1992 р. підписали Стамбульську декларацію про Чорноморське економічне співробітництво /ЧЕС/, в якій були визначені загальні рамки діяльності цього міждержавного об’єднання.

Організація ЧЕС визначає основні напрями співробітництва:

- торгівля та економічний розвиток;

- банківська справа і фінанси;

- зв'язок;

- енергетика;

- транспорт;

- сільське господарство і агропромисловість;

- охорона здоров'я і фармацевтика;

- охорона навколишнього середовища;

- туризм;

- наука і техніка;

- обмін статистичними даними та економічною інформацією;

- співробітництво між митними та іншими прикордонними органами;

- контакти між людьми;

- боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами, з усіма актами тероризму та нелегальною міграцією.

В рамках Організації Україною підписано низку регіональних угод та Меморандумів:

- Угода про співробітництво у боротьбі зі злочинністю, зокрема організованою;

- Угода про співробітництво у галузі запобігання та ліквідації наслідків природних та техногенних катастроф;

- Меморандум з розвитку водних магістралей та Меморандум зі спільного розвитку автомагістралі „Чорноморське кільце”.

- Угода про спрощення візових процедур для підприємців

- Меморандум про взаєморозуміння з розвитку морських магістралей у регіоні ОЧЕС

-Меморандум про скоординований розвиток Чорноморського транспортного кільця швидкісних автомагістралей

- Угода про спрощення візового режиму для водіїв вантажного автотранспорту.

У сферах запобігання надзвичайним ситуаціям та співробітництва правоохоронних органів завершено підготовку до започаткування діяльності мереж офіцерів зв’язку з метою здійснення координації країн-членів на зазначених напрямках.

Україна бере активну участь в діяльності галузевих допоміжних органів ОЧЕС.

172. Сучасні особливості співробітництва України в межах ГУАМ

Основними ознаками економічної співпраці між країнами членами

ГУАМ є:

• повільність динаміки товарної торгівлі та обмеженість

внутрішньоблокової торгівлі, на яку припадає менше 5% загального експорту країн"членів;

• вузькість спеціалізації взаємної торгівлі, що пов’язано із значною різницею у структурі промисловості, сільського господарства, інституційного середовища та споживчих пріоритетах в країнах"учасницях ГУАМ

• низький рівень внутрішньогалузевої торгівлі

• практично відсутня інвестиційна складова економічного співробітництва, особливо з боку України – найпотужнішого економічного партнера.

• низька активність у наданні зовнішньоекономічних

послуг між країнами ГУАМ. Зокрема, у структурі українського експорту послуг на країни ГУАМ припадає менше 2%,а частка імпортованих Україною послуг з країн ГУАМ має стійку тенденцію до зниження. Відсутність значної практики надання послуг підкреслює слабкість напрацьованого потенціалу реалізації транзитних коридорів через країни ГУАМ;

• повільність розв’язання проблем енергетичної незалежності (за винятком Азербайджану) та зниження енергомісткості продукції, висока енерговитратність виробництва якої обмежує конкурентоспроможність продукції і на зовнішніх, і на внутрішніх ринках.

Загалом, низька якість та динаміка зовнішньоекономічного співробітництва значною мірою зумовлюється відсутністю цілеспрямованих економічних стратегій розвитку країн у контексті міжрегіональних інтеграційних процесів. Чому перешкоджають виклики системного, глобального характеру,до яких на сьогодні належать:

• закріплення регіону як об’єкта геополітики США, ЄС та РФ, жорстке протистояння яких обмежує самостійні дії країн-учасниць ГУАМ у реалізації довгострокових стратегій зовнішньої регіональної політики;

• збереження внутрішньополітичної нестабільності в країнах, особливо в Україні, що може закріпити економічну нестабільність і повільність соціально"економічних реформ;

• загострення територіальних проблем, що зберігатиме домінування в зовнішній політиці питань безпеки та цілісності країн, а не потенційні економічні проекти в рамках ГУАМ;

• посилення конкуренції з боку інших країн, особливо РФ та країн Азії, виробники яких витісняють національних виробників ГУАМ і з власних та інших зовнішніх ринків,і з внутрішніх ринків самого блоку.

А тому для посилення економічної складової інтеграції в рамках ГУАМ потрібно розробити й запропонувати концепцію та стратегію економічного співробітництва, в основу якої має бути покладено конкретизовані національні інтереси країн"учасників.

Концептуальним завданням є збалансування стратегічних та локальних сфер співробітництва, що дозволило б сконцентрувати зусилля на відповідних економічних проектах у тих секторах, де країни мають досить сформовану базу –у сільському господарстві та харчовій промисловості, рекреаційній сфері, електроенергетиці та транспорті. А одним із базових індикаторів, що відображатиме реальні зрушення в напрямі поглиблення економічного співробітництва, має слугувати рівень вкладних прямих та портфельних інвестицій. Практичною метою розширення економічного співробітництва на наступні 3–5 років має стати в першу чергу, істотне зростання обсягів спільного інвестування а також нарощування частки внутрішньої торгівлі до рівня 6–8% від загального товарообороту країн ГУАМ.

 

173. Двосторонні відносини в геоекономічній моделі України

Україна як повноцінний і великий геоекономічний суб’єкт євразійського простору має необхідні й достатні підстави для здійснення зворотного впливу на процеси трансформації і формування нових векторів впливу та інтеграції у цьому мегарегіоні.

Ключове геоекономічне положення нашої країни на Євразійському континенті обумовлено рядом факторів:

По-перше, територія України є місцем перетину євразійської геоекономічної системи координат Північ – Південь (меридіан) і Захід – Схід (паралель).

По-друге, Україна володіє одним із найпотужніших на євразійському просторі транзитних потенціалів. Геоекономічний простір України просякнутий різними транспортними системами.

По-третє, Україна є потужною транскордонною державою.

По-четверте, важливими складовими української території є два морських ареали, а саме Чорне та Азовське моря, завдяки яким геоекономічний потенціал України суттєво зростає. Чорне море є євразійською брамою до Середземномор’я, відповідно до країн Північної Африки і далі вглиб цього неймовірно багатого континенту. Окрім того, Чорне море через Грузію виводить нас до країн Південної Азії (Індія, Бангладеш, Пакистан та ін.), які володіють величезними природними ресурсами і місткими внутрішніми ринками з необмеженим потенційним попитом.

Для того щоб Україна змогла найповніше реалізувати свій геоекономічний потенціал у євразійському просторі й набути статус держави – субрегіонального лідера, необхідно підвищити ефективність усіх перелічених вище факторів, а також забезпечити їх комплексний розвиток, що дасть змогу досягти позитивного інтегрального результату та синергетичного ефекту.

Для того щоб стати конкурентною державою у центрі Європи, Україна повинна вибудувати таку геоекономічну модель розвитку, яка б відповідала новітнім викликам, потребам, тенденціям і можливостям розвитку сучасної світогосподарської системи. Для ефективної реалізації геоекономічної моделі України в євразійському просторі необхідно, насамперед, виробити сучасну геоекономічну модель розвитку, найважливішими елементами якої будуть: Балто-Чорноморське економічне партнерство, багаторівнева система транскордонного співробітництва, транскордонна мережа транспортних коридорів, мегасистеми партнерств між регіонами і містами

України та інших країн, розташованих як на осі Захід – Схід, так і на осі Південь – Північ (насамперед, тими, що мають спільний кордон із нашою державою).

174. Сучасні особливості україно-російського співробітництва

Аналіз розвитку українсько-російських відносин протягом останніх п’яти років свідчить про те, що економічна співпраця між Україною і РФ успішно розвивалася, незважаючи на певні проблеми в політичній складовій цих відносин.

Протягом останніх 5 років Росія залишається основним торгівельним партнером України серед країн СНД і далекого зарубіжжя. Для РФ Україна є 5-м за значенням торгівельним партнером.