Співпраця у сфері охорони здоров’я

Агентство США з міжнародного розвитку реалізує в Україні проекти, спрямовані на протидію розповсюдженню ВІЛ; догляд за людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД; попередження передачі ВІЛ/СНІД від матері до дитини, та догляд за ВІЛ-інфікованими дітьми; удосконалення політики, стратегічного планування, менеджменту, моніторингу та оцінки ситуації щодо ВІЛ/СНІД;

 

176. Співробітництво України з країнами Близького Сходу

Протягом кінця 2009 – початку 2010 рр. відносини України з країнами Близького Сходу характеризуються високим рівнем політичного та торговельно-економічного співробітництва.

у галузі енергетики: - обмін технічною та інженерною інформацією (нафтова, газова та нафтопереробна промисловості);

- співробітництво у сфері конструкторських і виробничих технологій малих і середніх гідроелектростанцій та у виробництві конструкцій для потреб енергетики;

- реконструкція та модернізація електростанцій, ліній електропередач, газопроводів та інших енергетичних об'єктів;

- участь в реалізації проектів розвитку теплових електростанцій;

- інженерне проектування електростанцій та використання внутрішніх виробничих потужностей при виконанні проектів;

Нині успішно реалізується проект за участю НАК «Нафтогаз України» з видобутку вуглеводної сировини з країнами арабського Сходу, передусім з такими країнами, як Єгипет, ОАЕ, також у 2010 р. актуалізується співпраця з Іраком, Катаром, Лівією, Алжирому

у транспортній сфері: - проектування залізничних магістралей, ремонт локомотивів тощо; - електрифікація залізниць;

- надання технічних та інженерних послуг для проектування та виконання проектів доріг і залізниць; - підготовка арабських фахівців у галузі залізничного транспорту;

у галузі промисловості: - співпраця в галузі видобування корисних копалин .

-.передача технологій для модернізації об’єктів металургійної то гірничодобувної промисловості

- співробітництво у сфері виробництва феросплавів.

у військово-технічній сфері: нині, східний вектор став найбільш перспективним щодо торгівлі машинами і зброєю. У 2009 р. Україна підписала з Іраком найбільшу у своїй історії угоду про продаж військової техніки (далі контракт) на суму понад 550 млн.дол.США. Контракт передбачає постачання Іраку у продовж 3-3,5 років майже 400 одиниць бронетанкової техніки, а також послуги на ремонт і модернізацію військової техніки на загальну суму понад 2,4 млрд.дол.США. Даний контракт є одним із перших етапів у рамках реалізації найбільшого проекту[1] в історії українського ВТС на Близькому Сході.

у галузях агропромислового комплексу (АПК): Структури АПК України і країн регіону є взаємодоповнюючими – сільськогосподарська техніка, добрива, зерно.

 

177. Співробітництво України з країнами Південної та Південно-Східної Азії

Співпраця між Україною та країнами Східної Азії останнім часов розвивається динамічно.

Для співробітництва в галузі ліквідації ядерної зброї між Японією та Україною було засновано спеціальний Комітет співробітництва. Для реалізації цього проекту японська сторона виділила Україні 16 млн дол . В цілому, угода створила базу для надання Україні Японією допомоги у сфері ядерної безпеки близько 100 млн дол.

Україна вже отримала від Японії близько 120 млн дол. як допомогу, які пішли на розбудову української державності.

Україна зацікавлена у підтримці Японією проектів у екологічній сфері,

у співробітництві в рамках Кіотського протоколу,в активізації співпраці з кредитування, інвестування.

Слід відзначити і взаємодію України та Республіки Корея з питань виборів до органів міжнародних організацій,зокрема на виборах до Ради Міжнародної організації цивільної авіації; до складу членів Комісії з питань

розмежування континентального шельфу; до складу Виконавчого комітету ЮНЕСКО.

Участь капіталів Китаю і Японії у розвитку української економіки є невеликою у порівнянні з їх ролю економічних гігантів у світі. Отже, потребує розширення економічне співробітництво України з країнами Східної Азії. Для цього Україні необхідно досягти внутрішньої політичної та економічної стабільності, просувати у регіоні позитивний імідж надійного партнера, розвивати політичний діалог.

Україна і країни Східної Азії координують свою політику в ООН.

 

178. Глобальні проблеми сучасного розвитку та міжнародна економічна діяльність України

МЕД - Міжнародна економічна діяльність — це цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, поділу праці та факторного розміщення.

Глобальні проблеми поділяються на 3 сфери:

До першої сфери належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження природного навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором.

До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: відносин між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні регіональні та міжнародні кризи тощо.

Третя сфера – розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює передусім проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, що змінюються під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями (серцево-судинними, онкологічними, СНІДом).

Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством – це збереження миру.

Виникнення екологічної проблеми, як і виникнення інших глобальних проблем у сфері взаємовідносин суспільства з природою, пов’язане з прискоренням НТР, який створює можливості для посилення людського впливу на навколишній світ.

Як і раніше, гостро стоїть проблема забезпечення людства сировиною і енергією.

Останнім часом набула глобальності проблема освоєння Світового океану. Світовий океан надає людству біоресурси та мінеральну сировину.

Проблема економічного відставання країн, що розвиваються, виявляється також у кризі заборгованості. Вона належить до групи глобальних проблем, пов’язаних із взаємовідносинами між державами.

 

179. Продовольчий потенціал: українські реалії в світлі міжнародних проблем

Продовольчий потенціал – це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві, виживання і розвиток нації, особи, сім'ї, стійкий екон розвиток.

Необхідність забезпечення продов безпеки Укр вимагає підтримання відповідного рівня продов самозабезпечення, що передбачає використ державної підтримки вітчизняних виробників с\г продукції та вжиття заходів імпортного контролю з метою захисту власних виробників від іноземної конкуренції. Надійність забезпечення продовольчого потенціалу полягає як у достатньому самозабезпеченні продуктами харчування, так і в наявності коштів для їх імпорту в необхідних обсягах за умов мінімальної потенційної вразливості продовольчого забезпечення населення в разі виникнення ускладнень з імпортом продовольства (відсутність валюти, зростання цін, ембарго тощо).

Від стану АПК безпосередньо залежить рівень продовольчого потенціалу Укр. Нині в АПК зосереджено більше половини виробничих фондів, виробляється близько 50 % ВВП, дві третини товарів народного споживання, працює майже 40 % населення.

На тлі руйнації агропромислового комплексу та його ресурсного потенціалу відбувається зниження рівня продовольчої безпеки. Низька віддача природно-ресурсного потенціалу, який використовується у сільському господарстві пояснюється насамперед відсутністю ефективного власника, безгосподарним ставленням до землі, недосконалими технологіями виробництва, недотриманням науково-обгрунтованих норм ведення землеробства, хибною практикою максимального залучення земель до обробітку, недостатнім внесенням мінеральних добрив, необгрунтованою ціновою політикою, відсутністю достатньої кількості сільськогосподарської техніки та її низькою якістю, невиконанням природоохоронних заходів.

Внаслідок фінансової кризи внесення органічних добрив на гектар посівної площі зменшилося. Умовне поголів'я худоби по всіх категоріях господарств зменшилося протягом 2008-2010 рр. За останні три роки виробництво валової продукції с\г зменшилось, а виробництво продукції харчової промисловості скоротилось удвічі.

Виробництво продовольчих товарів знизилося практично в усіх областях.. Аналіз причин зменшення випуску продовольчих товарів показує, що понад 50 % загальних обсягів спаду зумовлено скороченням обсягів надходження с\г продукції на промислову переробку. Майже 70 % худоби, птиці та молока реалізується без промислової переробки.

Неефективно використовуються в с\г країни трудові ресурси, які є найбільш продуктивною складовою частиною всього аграрного виробничого потенціалу. Внаслідок цього знижується продуктивність праці.

Обвальне падіння власного виробництва сільськогосподарської продукції спричинило збільшення завезення в Україну товарів іноземного виробництва.

Надзвичайно важливе значення для здоров'я нації має забезпечення населення якісною питною водою. Значна частина населення в Укр використовує для своїх повсякденних потреб неякісну воду. Жителі багатьох сіл користуються привізною питною водою. Слід зазначити, що поверхневі води Укр є дуже забрудненими.

 

180. Оптимізація моделі ресурсоспоживання України в системі міжнародних економічних пріоритетів

Як і в усьому світі, в Україні гостро стоять проблеми щодо раціонального використання, збереження, а по можливості — примноження й відновлення компонентів природно-ресурсного потенціалу.

На сучасному етапі освоєння природно-ресурсного потенціалу в Україні парадигмою ресурсокористування є ресурсозбереження, як прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів через докорінне поліпшення організації та техніко-технологічної підготовки виробництва.

Основні стратегічні напрями ресурсозбереження містяться у комплексному використанні невідновлюваних видів ресурсів (у першу чергу — мінеральних), впровадженні ресурсозберігаючої техніки і технологій, використанні ресурсів вторинного ресурсного потенціалу, підвищенні енергозбереження. В цілому збалансований та пропорційний розвиток усіх напрямів ресурсоз-береження дозволить сформувати нову ідеологію господарювання, яка базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.

Для відновлюваних ресурсів правилом користування має стати кількісне та якісне ресурсовідновлення, яке повинно випереджати за темпами ресурсовикористання. Необхідним елементом цієї стратегії має бути всебічне узгодження відновлюючих та охоронних заходів по всіх компонентах ресурсів з метою одержання комплексного ефекту від природокористування.

 

181. Особливості національного енергоспоживання в контексті глобальних тенденцій розвитку

Україна в порівнянні з іншими державами не достатньо забезпечена енерг. рес-ми. 96% обладнання ТЕС вже виробили свій ресурс, а ГЕС не мають достатньої потужності для покриття навантажень.

Розвідані запаси традиц-х енергоносіїв, особливо вугілля, в Україні досить значні, щоб можна було вирішити проблему енергозаб-ня належним чином, навіть без тих великих за оцінками покладів нафти та природного газу, запаси яких ще не підтверджені геологічною розвідкою.

Інфраструктура видобування, переробки і використання енергоносіїв в Україні розвинута непогано. Однак в цій сфері кількість переважає якість, внаслідок чого на сьогодні значна більшість промислових підприємств ПЕК завантажені на 50 % і менше. Особливо це стосується нафтопереробних заводів. Вугільна галузь не має достатніх фін ресурсів для проведення модернізації та закупівлі нового обладнання. Тому закупівля здійснюється в Польщі.

Нафта поставлялася в основному з Казахстану, а після відкриття каспійських нафтових родовищ плануються поставки з Азербайджану. Розрив госп.зв’язків з респ-ми колиш.СРСР, який в осн-му і призвів до енерг.кризи в Укр., посилює негатив. вплив на забез-ня країни пал-енерг.рес-ми. В основному вся потреба в нафті і газі забезп-ся за рах. постачань з Росії і Туркменістану. Разом з тим відсутність вал.коштів на закупівлю необх.кіл-ті цих видів рес-в лише погіршує стан в ек-ці. Еф-ть та інтенс-ть сусп. вир-ва значною мірою залежить від його енергозабез-ті. Енергобаланс і еволюція його стр-ри хар-зує не лише певний рівень викор-ня тих чи ін.енергоносіїв, а й наук.-техн., соц., орг-ні та вироб. зрушення в народнму господарстві.

Завдання щодо вдосконалення стр-ри енерг.балансу є скорочення енергоспож-ня, його оптимізація. За деякими данними зараз втрачається понад 1/2 видобутого палива і виробленої енергії, що свідчить про значні рез-ви економії. Найбільш енергомісткими сферами народного господарства є пром-ть і трансп-т. Укр. пром-ть спож-є понад 60% усіх пал-енерг.рес-в. На її частку припадає 80% можливої економії, яка може бути досягнута шляхом реалізації певних заходів, включаючи модернізацію вир-ва і зміни в рівні спож-ня енергії. Програма стратег. розвитку держави до 2010 р. передбач-ся здійснити докорінне вдоск-ня стр-ри енергоспож-ня за рах.економії палива і енергії в усіх сферах народного господарства; перебудови стр-ри ек-ки; заміни рідкого і газоподіб-го палива – вугіллям; збіл-ня видів енергії,які вироб-ся на базі ядерної енерг-ки і викор-ня вугілля; розшир-ня викор-ня вторинних та нетрад-них відновлювальних джерел енергії.

182. Екологічні пріоритети розвитку відкритої економічної системи України.

Всі проблеми навколишнього середовища мають глобальний та локальний рівні. До першого відносять зміну клімату, зникнення біорізноманіття, захист міжн.вод. Локальний рівень: забруд-ня повітря в містах, забруд-ня води, вирубка лісів, засолення грунтів, деградація земель.

Значні зміни в сфері взаємозв’язків економіки і прир.факторів її розвитку мали місце в останній третині ХХ ст. Спеціальні дослідження підтвердили гіпотезу про невідповідність темпів і характеру екоросту його рес.потенціалу. Сучасне розуміння екон-ї динаміки об’єднує в цілісну систему принципи екон-ї еф-ті, соц. захищеності й еколог-ї безпеки. В цій єдності реалізується системний принцип стабільного розвитку, що і відрізняє його від попередніх стратегій розвитку. Вирішальне значення в формуванні концепції стабільного розвитку мав Глобальний Саміт (Конфер-я ООН по навкол.сер-щу і розвитку), що проходив в 1992р. в Ріо-де-Жанейро. Декларація Конфер-ї включає в себе 27 рекомендацій і принципів, які розкривають сутність і цілі реалізації концепції стабільного розвитку. Сьогодні активно ведеться робота по розробці “Хартії Землі”, основні положення якої взяті з Декларації Ріо. Ген.Асамблея ООН приймає спец. рішення з метою перетворення документу Конференції Ріо “Порядок денний на ХХІ” в нац.політику і програму по вирішенню еколог. проблем. Головна перепона на шляху стабільного розвитку – ринкова орг-я ек.процесів і неринкова мотивація дій по захисту навколишнього середовища. Подолання цього протиріччя вимагає великого обсягу фін. рес-в. Велику роль по реалізації проектів по охороні навколишнього середовища, особливо в країнах, що роз-ся, відіграють кредити міжн.фін. орг-й, зокрема, МБРР і ЄБРР. Певні надії покладаються на динамічний розвиток екобізнес, який включає вир-во обладнання для змен-ня еколог.навантаження, послуги по захисту навколишнього середовища тощо. Міжн.співроб-во в галузі захисту навколишнього середовища передбачає такі ринкові форми, як продаж та купівля прав на викид “вуглекислого газу” для скорочення масштабів парникового ефекту.