Рархія економічних районів, їх основні типи - раздел Педагогика, ТЕМА 1 Предмет, метод і завдання дисципліни Об’єкт та предмет дослідження регіональної економіки Методологія регіональної економіки Наукова І Практична Необхідність Диференційованого Підходу До Вивчення Терито...
Наукова і практична необхідність диференційованого підходу до вивчення територіально-господарських відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних економічних районів.
Науково обґрунтованим є об'єктивне існування двох типів економічних районів – галузевих і загальних або багатогалузевих (інтегральних).
Галузеве (спеціальне) економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов'язаних з ними обслуговуючих виробництв, їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природних передумов (грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача продукції, сприятливих транспортних зв'язків тощо.
Так, наприклад, у сільському господарстві виділяються райони виробництва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості – райони вугільної, металургійної, хімічної, легкої та інших галузей індустрії.
Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову обґрунтованість визначення території загальних економічних районів.
Загальне (інтегральне) економічне районування базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.
За цим районуванням виділяється три підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрорайони), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони).
Великі (інтегральні) економічні райони –це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують кілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою, або адміністративні краї з автономними областями. Головною метою визначення цих районів є виявлення і розмежування великих існуючих чи тих, які ще тільки формуються, територіально-виробничих комплексів для визначення напрямів їх раціонального розвитку і більш ефективного використання їхнього ресурсного потенціалу. Ці райони використовуються для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил, формування загальнодержавних баз промислового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області.
У великих економічних районах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі виробництва з метою більш повного використання місцевих ресурсів і зменшення обсягів довізної продукції з інших районів.
Виникнення і розвиток великих економічних районів може відбуватися в країнах з територією не менше 300–500 тис. км2. В країнах з меншою територією формуються тільки мезо- і мікрорайони, тобто райони другого і третього порядку (підтипи міжгалузевих районів).
Середні (інтегральні) економічні райони, як правило, є підрайонами великих економічних районів. Це територія однієї невеликої країни чи адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці економічного районування. Об'єктивною основою цього районування виступає територіальний поділ праці як в масштабах країни, так і в межах великих (інтегральних) економічних районів.
На території цих районів знаходяться ядра крупнорайонних ТВК або їх складові частини. У даному підтипі економічних районів основну районоутворюючу роль відіграють великі багатофункціональні міста, які разом з тим є і найбільшими промисловими і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами районів, які пов'язують їх периферію в єдине ціле.
Середні економічні райони об'єднуються у великий економічний район зоною районоформуючого впливу великих регіональних центрів з системою спеціалізації і кооперування їхніх підприємств. З метою більш повного використання свого ресурсного потенціалу спеціалізація виробництва в цих районах здійснюється не тільки на основних галузях, а й на виробництві другорядної продукції, потрібної для кожного великого економічного району. Ці райони використовуються як для прогнозування рівня розвитку виробництва і невиробничої сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, так і для управління господарською діяльністю.
Малі райони (мікрорайони) – це найнижчий ступінь інтегральних економічних районів. Вони органічно пов'язані з низовим адміністративно-господарським районуванням, їх територія відповідає території внутріобласних адміністративних районів.
Все темы данного раздела:
Об’єкт та предмет дослідження регіональної економіки
Основними характеристиками будь-якої науки є об´єкт дослідження, предмет дослідження та об´єкт пізнання. Об´єкт дослідження -це фрагмент дійсності, на який спрямов
Сторія розвитку регіональної економіки
Першим напрямом розвитку регіональної економіки була “камеральна статистика”, яку розвивали в своїх працях Г.Ахенваль (1749) і А.-Ф.Бюшинг (1754). Основним методом цієї науки було н
Методологія регіональної економіки
Методологія наукового пізнання - це сукупність засобів дослідження, що застосовують в науці, й ваодночас - учення про методи і засоби пізнання та перетворення дійсності. Основними з
Основні завдання регіональної економіки як науки
Головним завданням регіональної економіки є обгрунтування оптимального розміщення продуктивних сил на території регіону. При цьому необхідно враховувати велику кількість факторів і,
Проблеми функціонування регіональної економіки в Україні
У сучасний період, незважаючи на високий природно-ресурсний потенціал, наявність значних виробничих потужностей, висококваліфікованих кадрів у всіх галузях народного господарства, У
Закономірності розміщення продуктивних сил.
Життєдіяльність людей триває у просторі, що називається географічним середовищем. Географічне середовище — це та частина географічної оболонки, що найбільш загосподарена людиною і залучена до суспі
Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил. За
цією закономірністю відношення між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об'єкта.
Закономірність т
Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил
полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній для регіону) рівень життя та ефективність виробництва. Перевага таких місць може зум
Принципи розміщення продуктивних сил.
До принципів розміщення продуктивних сил, як вже згадувалося, належить свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Зупинімось на найважливіших пр
Фактори і критерії розміщення продуктивних сил і формування економіки регіону.
Закономірності і принципи втілюються в практику розміщення продуктивних сил через врахування конкретних факторів, що впливають як на розміщення окремих об’єктів, так і на формування територіально–в
Поняття та форми територіальної організації продуктивних сил.
Проблема територіальної організації продуктивних сил для будь-якої країни є визначальною, бо вона лежить в основі господарського управління територією. Кожна держава, перш ніж розробити концепцію р
Територіальний поділ праці та його вплив на структуру господарства.
Територіальний поділ праці (ТПП) – процес виробничої спеціалізації території, зумовлений посиленням міжрегіональної кооперації, обміном спеціалізованою продукцією та послугами. Це просторовий вияв
Концепція енерговиробничих циклів.
Перше наукове визначення енерговиробничого циклу (ЕВЦ) належить М. Колосовському. Аналізуючи зв’язки виробництва усередині ТВК «за вертикаллю» й «за горизонталлю», він виснував, що для господарюван
Поняття і форми територіально-виробничих комплексів.
З удосконаленням територіальної організації продуктивних сил, збільшенням масштабів виробництва і концентрації його на території зростає кількість великих міжгалузевих і міжрегіональних проблем, ро
Форми територіальної організації продуктивних сил
Форми розміщення продуктивних сил – це стійкі територіально-економічні утворення, що характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю й взаємо розміщенням структурних елементів. Ці
Основні районоутворюючі фактори
На формування економічних районів впливають різні фактори: природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні.
Головним районоутворюючим фактором у кожній країні є
Поняття економічного району, регіону та регіональної економіки
Великі економічні райони – це територіальні спеціалізовані частини народного господарства країни, взаємопов'язані між собою постійним обміном виробленої в них продукції та іншими економічними відно
Мережа економічних районів України
Економічне районування України на державній організаційній основі, по суті, розпочалося з 1921 р. комісією Держплану Росії під керівництвом І. Г. Олександрова.
Перша спроба виділення еконо
Зміст та завдання державної регіональної політики.
Регіональна політика — це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті. Регіональна політика характеризується такими напрямами:
Методи проведення держаної регіональної соціально-економічної політики
Адміністративні методи охоплюють регулюючі засоби, пов'язані із забезпеченням правового поля економічної діяльності. Їх завдання – створення оптимальних і обґрунтованих правових рамкових умов. Функ
Нструменти і форми регіональної державної економічної політики
Інструменти державної регіональної соціально-економічної політики можуть бути такими:
- заборони, дозволи, квоти, ліцензії, стандарти, гарантії (адміністративні методи);
- трансфе
Програми соціально-економічного розвитку регіону
Розглянемо конкретніше поняття такого інструменту державного регулювання розвитку регіональної економіки, як регіональна програма.
В умовах транзитивної економіки окремі регіони розробляют
Природно-ресурсний потенціал як економічна категорія.
Під категорією розуміють таку форму мислення, котра відображає певну частину закономірної цілісності світу, укладає комплекс емпіричних знань в систему, стаючи, таким чином, законом логічного синте
Основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.
Застосування діалектичного підходу до вивчення природно-ресурсного потенціалу дає змогу виявити найбільш істотні закономірності процесу його розвитку, пов’язавши їх з конкретними етапами історії і
Природні умови, їх вплив на формування територіальної структури суспільного виробництва.
Поняття природних умов необхідно розглядати у взаємозв’язку із тим чи іншим видом людської діяльності.. Природні умови - це тіла і сили природи, які на даному етапі розвитку продуктивних сил істотн
Природні ресурси як частина продуктивних сил.
Природні ресурси - тіла та сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб у формі безпосередньої участі в матеріальній діяль
Типологія природно-ресурсного потенціалу та природно-ресурсні комплекси.
У філософії типологізацію розглядають як метод наукового пізнання в основі якого лежить вирізнення систем об’єктів та їх групування за допомогою узагальненої ідеалізованої моделі чи типу, і , як ре
Функції і показники економічної оцінки природних ресурсів та умов
Під економічною оцінкою природно–ресурсного потенціалу слід розуміти кількісну і якісну характеристику природних ресурсів та умов, як чинників економіки регіону, що відображають суспільну цінність
Економічна оцінка природних умов та ресурсів.
Однією із найбільш розвинутих теорій оцінки природно-ресурсного потенціалу стала витратна теорія, засновником якої є академік С.Г. Струмілін. Грошову оцінку природних ресурсі
Трудоресурсний потенціал як економічна категорія.
Населення - це сукупність людей, що живуть на певній території. Якість населення характеризують три взаємопов’язані та взаємозумовлені аспекти:
- відтворювальний потенціал населення, який
Природний рух населення та регіональна різниця в розміщенні та динаміці трудових ресурсів.
Найважливішою ознакою, властивою населенню взагалі, вважають його постійне відновлення через безперервну зміну поколінь, яку називають природним рухом населення.
Характер та напрями цього
Ринок праці: структура і динаміка.
Ринок праці – це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів; особливий, властивий розвиненим товарно-грошовим відносинам спосіб залучення робочої сили до економічної системи. Він характеризу
Взаємозв’язок розміщення трудових ресурсів та розміщення виробництва. Розселення населення.
Під розселенням розуміють розміщення населення на території й форми його територіальної організації у вигляді системи населених місць із їхніми взаємовідносинами. Розселення виражає як процес розпо
Методи регіональної економіки.
Методи, застосовувані до обґрунтування розміщення виробництва, створені на межі економічних, географічних і математичних наук. До найбільш часто вживаних методів у сфері регіональної економіки нале
Теорії просторової економіки
Засновники теорії просторової економіки (у США її називають «регіональною наукою») розглядали економічний простір як ідеально рійну поверхню з рівномірно розташованими об’єктами народного господарс
Картографічне моделювання природно-ресурсного потенціалу
Картографічне моделювання є дуже зручним у дослідженнях природно-ресурсного потенціалу. Застосування даного методу дає змогу:
- дати загальну характеристику природно-ресурсного потенціалу;
Територіальні схеми розміщення окремих галузей народного господарства.
Територіальний аналіз робиться на рівні усієї країни або на рівні окремих регіонів за галузевим чи, власне, територіальним принципом. Відповідно до цього спеціальні урядові органи, науково-дослідні
Показники, що узагальнюють розвиток і розміщення виробництва.
Для характеристики рівня розвитку економіки регіонів та його ефективності використовуються узагальнюючі показники розміщення продуктивних сил, що мають синтетичний характер. Вони визначають ступінь
Територіальний баланс: зміст та види.
Одним із найбільш важливих методів управління та регулювання територіального розвитку є балансовий метод. Даний метод дає змогу визначити рівень розвитку галузі суспільного виробництва, наслідки її
Функціональна і галузева структура суспільного виробництва.
Функціональну структуру суспільного виробництва обумовлює співвідношення галузей відповідно до їх системоутворюючої спроможності. Вирізняють галузі спеціалізації і обслуговуючі галузі.
Гал
Система оптимізацій них моделей.
При прогнозуванні та корекції розвитку території, як правило, користуються двома способами розгляду проблем її господарства. З одного боку, територію регіону розглядають як частину господарчого ком
Призначення та застосування районно-галузевих моделей.
Одне із найважливіших завдань обґрунтування територіальної спеціалізації вирішується за допомогою використання районно-галузевих рядів. Цей метод базується на використанні системи приведених витрат
Новости и инфо для студентов