ЗАНЕПАД КИВА

ЗАНЕПАД КИВА. Полтична роздробленсть. Не виклика подиву те, що через порвняно короткий перод створене першими кивськими правителями обднання земель почало розпадатися.

Аналогчна доля спткала нш середньовчн мпер вропи, зокрема державу Карла Великого.

Цим величезним, хоч примтивним, полтичним утворенням просто бракувало вдповдних технчних засобв та органзацйних структур для того щоб утримувати обширн територ протягом тривалого часу. На Рус Рюрикович через членв сво розгалужено династ забезпечували принаймн позрну днсть земель. Хоч це тривало рвно стльки, скльки мж князями була згода щодо того, хто серед них найстарший, отже, мав право на верховну владу. З порушенням тако одностайност рзко слабшали родов та особист узи мж рзними князвствами.

Проте снував ще один аспект проблеми полтично роздробленост. З перемогою принципу спадкового престолонаслдування вотчини над системою старшинства або ротац Ярослава Мудрого княж роди все глибше пускали корння у свох батьквських землях, для них дедал очевидншим ставав той факт, що хн майбутн повязане з удльними володннями, а не з Кивом, за який точилася безперервна боротьба. Протягом XII ст. виникло вд 10 до 15 таких удльних князвств, найбльшими з яких були Галицько-Волинське, Володимиро-Суздальське, Новгородське, Чернгвське та Смоленське.

Кожне мало незалежний полтичний, економчний навть культурний статус. Унаслдок цього Кивська Русь поступово перетворилася на цле з багатьма центрами, повязаними спльними релгйними та культурними традицями, династичними узами. Проте центри ц були значною мрою самостйними й часто ворогували мж собою. З вдокремленням нових нових князвств багатства, населення та земл Кива зменшилися до тако мри, що перед ним мало чим поступалися нш князвства. Власне тод мсто Кив з прилеглими територями стало називатися Руською землею у вузькому розумнн слова.

Та незважаючи н на що, Кив залишався великою принадою. Той, хто завойовував його, не тльки пишався престижем правителя матер мст руських, а й мг претендувати на верховенство в династ Рюриковичв. Оскльки в Кив жив митрополит знаходилися головн храми й монастир, вн лишався незаперечним культурним релгйним, якщо не полтичним, центром ус Рус. Навть з зменшенням свого населення й територй Кив з довколишнми землями залишався одним з найбльш розвинених густозаселених князвств на всй Укран. Проте переваги Кива були водночас його нещастями.

Продовжувалися невщухаюч чвари мж князями за мсто. Укранський сторик Стефан Томашвський пдрахував, що мж 1146 1246 рр. 24 княз 47 разв правили в Кив. З них один см разв займав престол, пять князв правили по три рази кожен, а всм по два рази. Характерно, що 35 князювань тривали менше року кожне. Один князь посвому пдйшов до проблеми Кива. Побоюючись втратити владу над завойованим Кивом, а також намагаючись не допустити, щоб мсто затьмарювало його власн зростаюч володння на пвнчному сход, володимиро-суздальський князь Андрй Боголюбський, цей попередник московських князв, у 1169 р. напав на Кив по-дикунському пограбував його. Мсто так нколи вже не досягло колишньо велич.

Економчний застй. Поряд з полтичними проблемами снували й господарськ. Як ми вже пересвдчилися, розташування Кива на великому торговому шляху з варягв у греки вдгравало важливу роль у його пднесенн.

З кнця XI ст. значення цього шляху почало зменшуватися. Це мало згубн наслдки для економки Кива. Заповзятлив талйськ купц, обминаючи Кив, установили прям звязки мж Взантю, Малою Азю та Близьким Сходом, з одного боку, та Захдною вропою з ншого. Крм того, руським князям, що воювали мж собою, важко було захистити шлях по Днпру вд наскокв кочовикв. У 1204 р. торговельн звязки Кива зазнали нового удару, коли пд час хрестового походу було пограбовано Константинополь.

Водночас вступив у перод стрмкого занепаду квтучий колись Аббасидський халфат з столицею в Багдад. Внаслдок цього Кив утратив двох найзначнших партнерв у торгвл. Ц економчн лиха загострили й без того напружен стосунки мж оагатим бдним населенням мста, часто призводячи до соцальних вибухв. З усю очевиднстю велична колись столиця Рус полтичне, економчно та соцальне занепадала. Монголо-татари. Справжньою Немезидою для Кива були його давн вороги кочовики.

Проте найтяжчого удару завдали Киву не половц, оскльки по десятилттях затято та виснажливо для обох суперникв боротьби руськ князвства встановили з цими племенами постйн стосунки, а деяк руськ княз навть вступали у шлюбн звязки з представниками половецько знат. Нищвного удару завдали Киву монголо-татари. Хоча походження монголо-татар ще не встановлено остаточно, вдомо, що у XII ст. вони кочували у прикордонних землях Китаю. Майже всю свою силу й енергю вони витрачали на мжплемнн та родов конфлкти за убог пасовиська.

В останн десятилття XII ст. серед них зявляться надзвичайно обдарований вождь на мя Темучин у 1206 р. вн прибрав соб високий титул Чингзхана, тобто хана над ханами, який досягнув нечуваного вдаючися до сили й полтичних нтриг, вн обднав ворогуюч племена, змусивши х визнати свою абсолютну владу. Наступним його кроком стало спрямування величезно вйськово сили та агресивност цих племен проти сусднх некочових цивлзацй. Монголо-татарськ вйська, що нколи не були багаточисельними найбльше вд 120 до 140 тис. вонв, зате надзвичайно рухливими, добре органзованими й блискуче керованими, спочатку пдкорили Китай, Середню Азю та ран. У 1222 р. монголо-татарський загн перейшов Кавказ напав на половцв.

Половецький хан Кобяк звернувся по допомогу до клькох руських князв, що пдтримали його. У 1223 р. обднан русько-половецьк сили зустрлися бля рчки Калки з монголо-татарами й у жорстокй битв зазнали страшно поразки. Але монголи, надто розпорошивши сво сили, виршили не користатися з ц перемоги й повернули назад, додому.

Руськ княз швидко забули цей катастрофчний випадок, знову поринувши у внутршн чвари. Проте у 1237 р. на кордонах Рус зявилося сильне монголо-татарське рйсько на чол з онуком Чингзхана Батим. Вогнем мечем зруйнувало воно мста Рязань, Суздаль Володимир, а у 1240 р. дйшло до Кива. Хоча мсцевий князь Михайло втк, городяни на чол з воводою Дмитром, що його послав Данило Галицький, виршили оборонятися вд нападникв. Облога мста була тривалою й жорстокою, й навть коли монголо-татари подолали мськ мури, бо точилися за кожну вулицю й за кожний будинок.

Нарешт на .початку грудня 1240 р. Кив упав пд ударами монголо-татар. сторики часто длять полтичну сторю Кивсько Рус на три пероди. Перший перод швидкого зростання охоплю майже 100 рокв з 882 р коли на престол у Кив св Олег, до смерт Святослава у 972 р. Базуючись у вигдно розташованому в стратегчному план Кив, варязьк княз пдпорядкували соб найважлившу торговельну артерю по Днпру шлях з варягв у греки, пдкорили схднословянськ племена й знищили свох основних суперникв у цьому регон.

Так було створене величезне господарське й полтичне обднання, здатне й готове кинути виклик могутнй Взантйськй мпер. Другий перод охоплю князювання Володимира Великого 980 1015 та Ярослава Мудрого 1034 1054, що було добою змцнення Кивом свох завоювань досягнення ним вершини полтично могутност й стабльност, економчного та культурного розквту. На противагу територальному зростанню попереднього пероду тут переважа внутршнй розвиток.

Дедал вдчутншим ста законопорядок. Надзвичайно важливим було впровадження християнства, що принесло нову культуру й докорнно змнило свтосприймання та самовираження населення Кивсько Рус. Останнй перод характеризують безупинн руйнвн князвськ чвари, зростаюча загроза нападв кочових племен та економчний застй. Деяк сторики доводять, що вс ц лиха прийшли незабаром псля смерт Ярослава Мудрого у 1054 р. нш схильн вбачати початки занепаду псля князювання останнх вдалих правителв Кива Володимира Мономаха 1113 1125 та його сина Мстислава 1125 1132. Так чи накше, коли князь суздальський Андрй Боголюбський у 1169 р. захопив розорив Кив, а потм виршив залишити його, повернувшись у сво пвнчно-схдн земл, стало очевидним, що полтичне й економчне значення Кива дуже пдупало.

Остаточне зруйнування Кива монголо-татарами у 1240 р. ознаменувало собою трагчний кнець Кивського пероду стор Украни. 5.