РОЗЧИНИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ В ОЗДОБЛЮВАЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

 

В оздоблювальному виробництві для обробки тканини застосовують істинні та колоїдні розчини. Істинні розчини застосовують головним чином для відварювання, вибілювання та кислування тканини. Колоїдні розчини використовують у фарбуванні і вибиванні, а також у заключній обробці (апретури). Технологу важливо знати, як правильно розрахувати, приготувати, зберігати той чи інший розчин і як його застосовувати.

Розчином називається однорідна система, що складається з двох чи декількох речовин; одна речовина рівномірна розподілене в іншій речовині - розчиннику.

Як розчинник найчастіше використовують воду, лише в невеликій кількості - спирт, оцтову кислоту й ін.

Приготовлені розчини мають спеціальні виробничі назви.

Концентрований (матковий) розчин містить у розчиннику велику кількість хімічної речовини чи барвників, з нього готують живильний розчин.

На практиці ці розчини готують з твердих чи рідких хімічних матеріалів шляхом розчинення їх у воді. У деяких випадках концентровані розчини надходять у цистернах безпосередньо з хімічних заводів. Концентровані розчини готують у тих випадках, коли витрати хімічного матеріалу чи барвника на обробку тканини досить великі та коли зручніше готувати живильні розчини не із сухих хімічних матеріалів, а з концентрованих розчинів.

Готуючи маточні і живильні розчини, необхідно враховувати хімічну природу застосовуваного матеріалу, тому що багато речовин від дії атмосферних умов, твердості води й інших факторів змінюють стан і властивості. Приготовлені розчини контролюють працівники хімічної лабораторії, після цього розчини застосовують для приготування живильних розчинів.

Живильний розчин має відносно невелику концентрацію хімічної речовини чи барвника. Їм живлять машини чи апарати під час їхньої роботи. Ці розчини готують з маткових шляхом розведення їх водою. Концентрація живильного розчину визначається технологічними вимогами і вологістю що надходить та виноситься тканиною. Обсяг розчину визначається кількістю оброблюваної тканини.

Робочий розчин - це розчин, що знаходиться у ванні апарату чи машини, наприклад у матеріальній машині, у фарбувальній коробці, у ванні плюсовки і т.д. Концентрація робочого розчину у ванні завжди буває нижче концентрації живильного розчину, тому що він розбавляється водою, що міститься в тканині, що проходить апарат, крім того, тканина сорбує хімікати.

При обробці тканини у ванні апарату необхідно підтримувати постійний обсяг робочого розчину. Це досягається правильною подачею живильного розчину з баку і регулюванням рівня розчину у ванні.

Робочі розчини після їх кількаразового чи багаторазового вживання зливають у запасні баки і використовують для інших технологічних чи операцій підкріплюють свіжим більш концентрованим розчином і знову використовують для тих же, що й у перший раз, цілей. Такі розчини називаються відпрацьованими.

Відпрацьовані розчини називають розчинами першої (чи другий) утилізації. Це значить, що розчини один чи два рази вже застосовували в обробці тканини. Наприклад, після відварювання тканини в котлі залишається відпрацьований варильний розчин із вмістом їдкого натру 2- 4 г/л. Розчин може бути використаний для технологічних цілей (наприклад, для розшліхтовування тканини) чи після відповідного підкріплення - для приготування живильного розчину при відварюванні тканини. Розчини їдкого натру, одержувані при промиванні мерсеризованої тканини, можуть бути використані для відварювання тканини, у фарбувальному цеху для приготування азотоляту натрію, як добавку при фарбуванні сірчистими барвниками і т.д. Характерною рисою відпрацьованих розчинів є відносно мала концентрація хімічної речовини, що міститься в них. Використання відпрацьованих розчинів варто вважати раціональним.

Іноді відпрацьовані розчини недоцільно використовувати через малу концентрацію хімікатів, що містяться в них, чи через сильне забруднення розчинів. Такі розчини спускають у каналізацію, відтіля вони надходять на очисну станцію.

У фарбувальному цеху для фарбування пряжі і бавовни на апаратух періодичної дії використовують фарбувальні розчини зі специфічними назвами.

Заправний розчин, чи заправна ванна - це розчин, застосовуваний для фарбування першої партії на апараті періодичної дії (наприклад, при фарбуванні бавовни на центрифугальному апараті).

Проміжний розчин, чи проміжна ванна - розчин, застосовуваний для фарбування другої партії на апараті періодичної дії. Готуючи цей розчин, барвник та інші хімічні речовини розчиняють не у воді, а в розчині фарбування, що залишився. У цьому випадку кількість барвників, що додаються, і інших хімікатів на 15 - 25% менше, ніж було узято для заправної ванни. Одночасно у ванну додають відсутню кількість води. Фарбування волокнистого матеріалу проводять за тим же режимом що при заправній ванні. Проміжних ванн може бути одна чи дві.

Ходовий розчин, чи ходова ванна - розчин, застосовуваний після проміжної ванни. Кількість хімічних матеріалів і барвників додаються в проміжну ванну, що залишилася після фарбування, на 30 - 50% менше, ніж було узято для заправної ванни. Даний розчин з однією і тією ж концентрацією барвника і хімічних матеріалів застосовують для обробки великої кількості партій. При фарбуванні бавовни на центрифугальному апараті сірчистими барвниками ходова ванна може бути використана до 100 - 120 разів. При прямому фарбуванні вона може бути використана до 30 - 40 разів.

У цеху вибивання приготовлені розчини також мають свої назви.

Цільна фарба для вибивання - фарба для вибивання з максимальним вмістом барвника, що дає в процесі друкування на тканині найбільш насичений колір і тон. Для одержання більш світлого кольору цільну фарбу для вибивання розбавляють загусткою. Цей процес називається купюруванням фарби для вибивання. Фарба для вибивання - колоїдний розчин, що складається з барвника, загустки й інших допоміжних речовин. Застосовують її при прямому способі вибивання.

Витравна маса біль - колоїдний розчин з великим вмістом речовини що витравляє (знебарвлює барвник), наприклад ронгаліту. Розчин застосовують по пофарбованій тканині для знебарвлення фарбування, а спосіб вибивання називається витравним.

Витравна маса кольорова - розчин, застосовуваний для вибивання по пофарбованій тканині. Містить три основних компоненти: розчин барвника, речовини що витравляє і загустку. Такий розчин застосовують при способі вибивання, який називають кольоровою витравкою.

Резервна маса біль (резерв білий) - колоїдний розчин, що містить у складі хімічні речовини (резервуючі), що будуть перешкоджати утворенню барвників у процесі фарбування тканини. Даним розчином вибивають по вибіленій чи азотольованій тканині. Його застосовують при способі вибивання, який називають резервним.

Резервна маса кольорова (кольоровий резерв) - розчин, що містить, крім речовини, що резервує, і загустки, барвник. Спосіб вибивання, коли застосовують цей розчин, називається кольоровим резервом.

В оздоблювальному виробництві можна зустріти й інші технічні назви розчинів.

 

 

Приготування розчинів хімічних матеріалів і текстильно-допоміжних речовин.

 

На підприємствах функціонують хімічні станції з різним ступенем механізації й автоматизації. Хімічні станції звичайно розділяють на окремі приміщення: одне - для розчинення текстильно-допоміжних речовин і хімічних матеріалів і інше - для розварювання (розчинення) барвників. Приміщення для розчинення текстильно-допоміжних речовин і хімічних матеріалів обладнають реакторами і бакуми з нержавіючої сталі, до яких підводять воду і пару. Зливальний отвір у дні баку закривають сіткою для проціджування розчину. Перемішування розчину в баці здійснюють циркуляцією за допомогою насосу. До стелі уздовж фронту баків підвішують монорейку для руху електротельферу, за допомогою якого завантажують у бак речовини, що розчиняються.

Централізовано розчиняють ті хімікати, що витрачають у великих кількостях. У залежності від місцевих умов і властивостей матеріалів або готують розчини кожної речовини окремо і для використання у виробництві змішують ці вихідні розчини, або змішують за рецептом нерозчинені речовини і розчиняють суміш.

На хімічній станції готують звичайно концентровані розчини. Концентрація розчинів залежить від їхнього призначення, розчинності матеріалів, наявних ємностей, зручності дозування і т.д. При цьому доцільно розчиняти затарований хімікат з відомою вагою (нетто) цілком без дроблення на окремі порції, регулюючи концентрацію кількістю води, узятої для розчинення.

Розчини змочувачів і миючих речовин можна готувати концентрації 200 - 100 г/л, кальцинованої соди - 35 г/л, оцтової кислоти - 30%-ні, кам"яної солі - 250 г/л, глауберової солі - 250 г/л і т д.

Розчиняють хімічні матеріали в такий спосіб.

Пастоподібні речовини в бочках, що не виділяють шкідливих газів, завантажують у бак разом з тарою. Заготовник обмиває і розкриває бочку, переносить її електротельфером і укладає в бак. Потім наповняє бак водою відповідно завантаженій вазі нетто (з урахуванням води, що утвориться від гострої пари) і пускає пару для нагрівання до температури, оптимальної для розчинення даної речовини. Далі робітник включає насос для перемішування розчину циркуляцією. По розчиненні речовини він витягає з баку порожню бочку.

Сипучі речовини в залежності від їхнього стану засипають у бак чи завантажують разом з тарою.

Сплавлені маси і пастоподібні речовини, що виділяють шкідливі гази, розчиняють у спеціальному обладнанні способом вимивання з тари струменем води. Барабан розкривають з однієї сторони і встановлюють у бак з водою так, щоб відкритий торець знаходився над форсункою. Закривають бак, пускають пару для підігріву води і включають насос. Вода через форсунку подається в барабан, речовина вимивається й одночасно розчиняється. Бак має вентиляційну трубу.

Для подачі до робочих місць розчин перекачують відцентровим насосом у видатковий напірний бак, відкіля він самопливом надходить по трубопроводу до машин. На станції чи в машинах установлюють дозатори.

Рідкі речовини завантажують у бак перекачуванням з тари насосом. Для розігріву застиглих хімікатів перед їх завантаженням станцію обладнують спеціальної термокамерою, що обігрівається паровими трубами чи плитами.

Хімічні матеріали, що мають різкий запахзберігають у закритих резервуарах. Оцтову кислоту звичайно змішують з водою до 30%-ної концентрації, що зручна для використання у фарбуванні з наступним невеликим розведенням. Нашатирний спирт, що надходить на підприємство в цистернах, зливають самопливом у закритий резервуар, що повинен бути оснащений витяжною трубою для виходу аміаку що накопичується. З цього резервуара нашатирний спирт перекачують без розведення чи з розведенням водою в іншу закриту ємність, з якої він самопливом надходить до робочих місць. Розчин сірчаної кислоти доцільно готувати в закритому реакторі, обладнаному пристроєм для охолодження суміші.

При відділі приготування проектується склад хімічних матеріалів і барвників. Від усіх хімічних матеріалів, що надходять на склад, відбирають проби і направляють у хімічну лабораторію на аналіз. На продукти, що задовольняють вимогам стандарту, видають паспорти з указівкою якості. На матеріали і барвники, не задовольняючі вимогам стандарту чи технічних умов, складають рекламації і відсилають заводу-постачальнику.

Відділ приготування розчинів застосовує, як правило, тільки стандартні по якості матеріали. Матеріали, що не задовольняють вимогам стандарту, можуть бути використані тільки з особливого дозволу.

Хімічна станція повинна безперебійно постачати живильними розчинами апарати, машини і бути розташована по можливості ближче до устаткування, що споживає розчини.

Приготовлені розчини перед їх уживанням повинні бути перемішані і піддані хімічному аналізу, після чого їх можна подавати до апаратів.