Земля як планета

Земля, третя від Сонця планета Сонячної системи, є найбільшою з планет земної групи. Разом із Місяцем Земля утворює подвійну планету.

Місяць віддалений від Землі в середньому на 384,4 тис. км. Земля та Місяць спільно рухаються навколо центра Сонячної системи по орбітах, радіуси яких зворотно пропорційні масам цих тіл.

Земля — це еліпсоїд обертання, який майже не відрізняється від кулі з середнім радіусом 6371,032 км (табл. 2). Екваторіальна та полярна півосі еліпсоїда обертання становлять відповідно 6378,160 та 6356,777 км (різниця між ними — 21,383 км). Стиснення, зумовлене осьовим обертанням, становить 1/298,25 (обчислюється як ексцентриситет меридіонального перетину Землі).

Таблиця 2. Порівняльні параметри Сонця та Землі

Земля має власні гравітаційне, магнітне та теплове поля.

Потенціальне гравітаційне поле зумовлене масою Землі. Максимальне значення гравітаційного потенціалу у вертикальному напрямку спостерігається на глибині понад 1000 км від земної поверхні (рис. 4.3). Від тієї глибини значення потенціалу змінюється нерівномірно догори й униз. На поверхні Землі визначають прискорення сили ваги.

Рис. 3. Залежність гравітаційного поля G від відстані L до центра мас Землі; g – значення гравітаційного поля на поверхні Землі; R – радіус Землі.

Магнітне поле містить кілька складових. Найбільш вираженою є дипольна складова. Вісь магнітного диполя відхиляється від осі обертання на кут близько 11°, а магнітне поле мігрує в західному напрямку (західний дрейф).

Теплове поле спричинене внутрішніми джерелами тепла. Спостерігають підвищення температури в міру заглиблення в надра (геотермічний градієнт у верхній частині земної кори становить у середньому 3°/100 м). Отже, потік тепла спрямований з надр до поверхні. В середньому він становить на земній поверхні (6,3...7,5)х10^-2 Вт/м², проте інтенсивно змінюється просторово.

Вважають, що поблизу центра Землі температура сягає 5000 °С, тиск – 3,6 -10¹¹ Н/м², а щільність – 12,5∙10³ кг/м³.

На відміну від решти планет земної групи більша частина земної поверхні вкрита водою, яка утворює Світовий океан. Це має фундаментальне значення, оскільки зі Світовим океаном пов'язана ціла низка особливостей планети: від форми (бо поверхня Світового океану відповідає гідростатичній рівновазі поверхні геоїда, а суходіл — ні), термодинаміки (вирівнювання термічних контрастів, властивих різним широтам) й до умов життя організмів (які в безводному середовищі якби й існували, то на цілком інших засадах організації життя).

Положення Землі в просторі, фізичні поля, будова поверхні, форма та розміри небесного тіла суттєво впливають на її взаємодію з Космосом. Тому розглянемо лише один аспект цієї взаємодії – вплив Космосу на Землю.