СЕГМЕНТАРНА БАРОТЕРАПІЯ

Сегментарна баротерапія (пневмокомпресійний масаж, пресотерапія, імпульсна баротерапія) - лікувальний вплив стиснутим або розрідженим повітрям на різні оьласті тканин хворого.

Апарати. Для проведення процедур використовують еластичні мішки-камери, з'єднані з повітропроводами апаратами ТОМА-902, Алодек, Lympha-mat, Press Net G2, Fisiopress, Major, Vasoflow, Pulstar 2, Endovac, які створюють змінне тиск в камерах:

· мінімальне - 21,3 кПа,

· максимальна - 120 кПа.

Методика проведення процедур. При використанні манжет в них попередньо поміщають випрямлені кінцівки, а потім герметизують камеру шляхом нагнітання повітря в манжету (не перетискаючи поверхневі судини). Після цього вмикають компресор і встановлюють спочатку мінімальний тиск, а потім - максимальний, шляхом нагнітання повітря по черзі послідовно з'єднані камери манжети.

Приклад пропису призначення. Сегментарна баротерапія обох кінцівок. Тиск 50 кПа, змінний режим - 1-4-100% в обидві сторони, по 10 хв на одну кінцівку, щодня, №10.

Техніка виконання процедур. Прийняті три схеми проведення локальної баротерапии:

• основна - з 1 по 14 день тиск повітря зменшують на 4-13,3 кПа (30-100 мм рт.ст.) і підвищують на 2,7-4 кПа (20-30 мм рт.ст.);
• експрес - з 1 по 11 день тиск повітря зменшують на 5,3-16 кПа (40-120 мм рт.ст.) і підвищують на 4-5,3 кПа (30-40 мм рт.ст);
• уповільнена з 1 по 16 день тиск повітря зменшують на 2,7-10,7 кПа (20-80 мм рт.ст.) і підвищують на 1,3-2,7 кПа (10-20 мм рт.ст.).

Загальна тривалість проводяться щодня або через день процедур становить 5-30 хв, курс 20-30 впливів. При необхідності повторний курс локальної баротерапии проводять через 5-6 міс.

НОРМОБАРИЧНА ГІПОКСІТЕРАПІЯ

Нормобарична гіпоксітерапія - лікувальне застосування гіпоксичної газової суміші, що чергується з диханням атмосферним повітрям (реоксигенация тканин організму).

Апарати. Для лікування використовують апарати трьох типів: пересувні гипоксикаторы Еверест, ГЯКР-01, Е-03, Е-04, Е-05, ММ, HYP 10-1000-0, дихальні системи, а також портативний гипоксикатор КШАТ.

Методика виконання процедур. Процедуру виконують пацієнту в положенні сидячи на стільці або в кріслі. Гипоксическую суміш від апарату подають через маску в дихальні шляхи хворого. Під час дихання газовому сумішшю її обсяг в мішку може зменшуватися. При зниженні об'єму дихального мішка більш ніж на третину слід заповнити мішок сумішшю, вдихаючи атмосферного повітря (знявши маску на короткий час) і видихаючи його в систему апарату. В перерві між циклами звільняють мішок від решти ГГС шляхом натискання на нього рукою. Перед початком наступного циклу слід знову наповнити дихальний мішок повітрям, що видихається, як і на початку процедури. Склад гіпоксичної суміші регулюють числом відкритих (без заслінок) отворів для припливу в систему апарату атмосферного повітря.

Порядок призначення процедур. У картці вказують назву процедури, склад газової суміші, тривалість дихання, кількість циклів, кратність проведення процедур і їх кількість.

Приклад пропису призначення. Інтервальна гіпоксітерапія. Суміш з 15%О2 протягом 5 хв, атмосферне повітря - 5 хв, 3 циклу, щодня, №10.

Техніка виконання процедури. Перед курсом лікування проводять медичне обстеження пацієнта та виконують гипоксический тест (дихання гіпоксичної сумішшю з вмістом 11% кисню протягом 10 хв з реєстрацією ЧСС, АТ, ЕКГ, насичення крові киснем, вмісту гемоглобіну та еритроцитів крові). Процедури призначають при відсутності після (або під час) гіпоксичної проби суб'єктивно вираженого почуття нестачі повітря, запаморочення, головного болю, зменшення ЧСС на 10%, підвищення ЧСС більш субмаксимального рівня, появи або збільшення кількості екстрасистол, порушень серцевої провідності, депресії сегмента ST більш ніж на 1 мм (за даними ЕКГ), зниження сатурації кисню до 68%, наростання частоти дихання більше 40 хв-1. За результатами проби лікар підбирає вид і курс лікування. Техніка проведення процедур дихальних системах розрізняється системою регулювання швидкості подачі азоту в дихальний контур, яка в різних моделях здійснюється вручну або автоматично.

ОКСИГЕНОБАРОТЕРАПИЯ
Оксигенобаротерапия - лікувальне застосування газових сумішей з підвищеним парціальним тиском кисню.

Апарати. Лікування хворих здійснюють в одномісних і багатомісних барокамерах. До одномісного камер відносять Іртиш-МТ (максимальний тиск кисню 0,22 МПа), БЛ-3, ОКА-МТ (0,22 МПа), Єнісей-3, БЛКС-301 і 301М (0,3 МПа), НКТ-1200 (0,4МПа), дитяча камера Мана-2(0,3 МПа), HYOX (0,3 МПа), HTK 1200 (0,4 МПа).

Методика проведення процедури. Перед процедурою хворі в положенні лежачи розташовуються в барокамері. Після її герметизації включають кондиціонер і вентилюють її з метою заміни повітря на кисень. В подальшому підвищують тиск у барокамері, нагнітаючи кисень з певною швидкістю. По досягненні певного тиску, контрольованого по манометру пульта управління, подачу кисню припиняють. В ілюмінатор барокамери спостерігають за станом пацієнтів. У разі погіршення при підвищенні тиску подачу кисню припиняють і поступово знижують тиск у барокамері. Оксигенобаротерапию поєднують з локальної баротерапією, карбогенотерапией і аэрозольтерапией.
Порядок призначення процедур. У картці вказують назву процедури, величину атмосферного тиску кисню, тривалість процедури, їх кратність, кількість на курс лікування.

Приклад пропису призначення. Оксигенобаротерапия. Атмосферний тиск 0,2 МПа, 60 хв., щодня, №15.