ТЕОРЯ ВИРОБНИЧО ФУНКЦ

ТЕОРЯ ВИРОБНИЧО ФУНКЦ. Для бльш повного вивчення механзму економчного зростання необхдно розглянути теорю виробничо функц. Класична виробнича функця вдобража зв язок мж ресурсами факторами виробництва та реальним продуктом, тобто сукупною пропозицю. Вона ма такий вигляд Yr Yr L, l, K, T, Де Yr реальний ВНП, L праця, l земля, K каптал, T технологчний прогрес.

Таким чином, реальний продукт функцю клькох макроекономчних змнних прац, земл, капталу, що використовуються з застосуванням певних технологй. Класична виробнича функця ма властивсть взамозамнност факторв. Це означа, що один той же обсяг кнцевого продукту може вироблятися за рзного поднання факторв виробництва. Ця ж властивсть проявляться в тому, що для збльшення обсягв продукту достатньо збльшити обсяг одного з факторв виробництва, або разом усх графк 3.1 Графк 3.1. Класична виробнича функця.

На графку 3.1. зображено дв лн. Лня АА це геометричне мсце точок, як рзними комбнацями капталу прац на графку вдмчено дв точки С, D дв комбнац L0K0 та L1K1, що забезпечують створення певного обсягу продукц. Нехай цей обсяг дорвню 10 одиницям. Лня ВВ передбача нш комбнац капталу прац у нас це L3K2 та L2K1 вдповдн м точки Е F, що дають можливсть створити бльш обсяги продукту, наприклад, 15 одиниць. Продукт обсягом 10 одиниць може бути створений як комбнацю факторв L0K0, так ншою комбнацю L1K1, яка у порвнянн з попередньою означа зменшення прац вд L0 до L1 збльшення капталу вд K0 до K1. Тобто, ми одержумо той же продукт, але за ншого поднання факторв.

Перехд до бльших обсягв продукту вд АА до ВВ можливий, як показано на графку, або шляхом зростання залучено прац вд L1 до L2, коли ми мамо комбнацю факторв L2K1, або шляхом збльшення обох факторв, коли мамо х комбнацю L3K2. Взамозамннсть факторв властива, наприклад, функцям виду Yr 0,6 L 0,2 K Yr Для першо функц характер взамозамни факторв такий, що будь-яке зменшення L на одиницю передбача збльшення К на 3 одиниц.

Для друго функц величина замни залежить вд обсягв продукту обсягу фактора, який ми хочемо замнити ншим. Наприклад, при обсягов продукту в 10 одиниць, для того, щоб не змнити розмр продукту у раз переходу вд двох одиниць L до одн, необхдно збльшити К на 50 одиниць з 50 до 100. А при переход вд п яти одиниць L до чотирьох потреба у збльшенн К лише на 5 одиниць вд 20 до 25. Але, яким чином взамозамннсть факторв пов язана з проблемою рвноваги Для проблеми рвноваги актуальним питання як забезпечуться збльшення обсягв продукту за рахунок кльксного зростання одного з факторв виробництва.

Класична модель рунтуться на визнанн закону спадно гранично продуктивност, або вддач факторв. Зазначений закон може бути сформульований у такий спосб в умовах певно технолог виробництва збльшення якогось з факторв при незмнност нших, починаючи з х певно комбнац, передбача зменшення прироств виробництва.

Зрозумло, що д цього закону пдпорядковуться виробнича функця Yr Yr L, l, K, T, Традицйно прийматься, що для короткотермнового пероду лише фактор прац змнним, вс нш земля, каптал, технолог постйн. Тому ринок ресурсв у класичнй модел зводиться до ринку прац, а продукт розглядаться як функця ресурсу прац. Класична модель починаться з ринку ресурсв, точнше з ринку прац. Той макроекономчний оптимум, який поясню ця модель, рунтуться передусм на рвноваз ринку прац виробничо функц.

Остання визнача пропозицю на ринку товарв. За класичною моделлю, вдповдь на питання скльки товарв може бути запропоновано на ринку слд шукати у взамод ринку прац виробничо функц. Наведена модель да досить реалстичне, але водночас досить грубе пояснення дйсност 4, стор. 196. Реалстичне тому, що в модел вдображено вплив збльшення двох головних ресурсв прац та капталу на зростання обсягв виробництва. Обрубленою ж модель тому, що чинники економчного зростання не обмежуються цими двома фзичними елементами.

Зокрема, в результат дослдження, здйсненого Джоном фендриком на основ аналзу даних майже за 90 рокв з 1869 по 1957 р. доведено, що менш нж половину приросту загального обсягу виробництва можна пояснити дянням таких чинникв, як земля, праця каптал. Бльше половини залежить вд нших чинникв. 4.