Ситуація вчинення злочину та її кримінологічне значення

Антисуспільні властивості особи, які склалися під впливом негативних умов її формування, ведуть до вчинення злочинів за наявності певних обставин, що сприяють такому наслідкові і створюють ситуацію вчинення злочину — криміногенну ситуацію. Для кримінології найбільший інтерес становить поняття конкретної життєвої ситуації як певного збігу обставин життя людини, що безпосередньо впливають на її поведінку. Конкретна життєва ситуація є мовби каналом зв'язку між людиною і зовнішнім світом, завдяки якому відбувається взаємодія особи з навколишнім середовищем, надбання нею певних соціальних якостей. Під конкретною життєвою ситуацією розуміється певне сполучення об'єктивних обставин життя людини, що безпосередньо впливають на його поведінку вданий момент. У кримінологічному змісті – це подія чи стан, що викликає рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що сприяє або перешкоджає йому.

Ситуація здебільшого передує злочину, але може і супроводжувати його вчинення. Обставини життя людини, з яких складається конкретна ситуація, дуже різні. Це може бути, порівняно, тривалий стан (наприклад, важка обстановка в родині), короткочасна подія (наприклад, конфлікт із хуліганом на вулиці), різні вчинки інших людей чи становище, сформоване суспільством. Ситуація може охоплювати величезні території (наприклад, при злочинах проти світу і безпеки людства) або обмежуватися квартирою (наприклад, при побутовій сварці). Тривалість ситуації також різна: від скількох секунд (дорожньо-транспортний злочин) до декількох років (конфлікти на ґрунті чи ревнощів помсти).

Кожна життєва ситуація має об'єктивний зміст (вона визначається подіями, що відбуваються в дійсності, суб'єктивне значення, яке залежить від того, наскільки дана ситуація важлива з огляду інтересів, життєвих планів і мети даної особи). Об'єктивний зміст і суб'єктивне значення ситуації можуть часом значно не співпадати. Наприклад, розходження в поглядах зі співрозмовцем суб'єкт може сприйняти як особисту образу, тимчасові матеріальні труднощі деякі люди розцінюють як життєвий крах тощо. Важливо відзначити, що зазвичай людина чинить не по ситуації в її об'єктивному змісті, а зі своїм уявленням про неї. Тому часто ситуація для нього слугує приводом для вчинення злочину, хоча насправді вона не містить ніяких провокуючих моментів.

Як показує практика, існує досить велика кількість співвідношень між ситуаціями, що передували вчиненню злочину й особистісних особливостей злочинця. При цьому межі цих співвідношень такі: а) сильний вплив конкретної життєвої ситуації при відсутності антигромадської установки; б) глибока і стійка антигромадська установка при відсутності, власне кажучи, будь-якого тиску зовнішньої ситуації. Між цими межами розташована низка перехідних випадків, на які впливають більш-менш розвинуті антигромадські якості особи. Конкретна життєва ситуація може знаходитися в різних ланках механізму злочинної поведінки і відігравати певну роль. По-перше, ситуація може бути джерелом мотивації злочину. Це відчувається головним чином тоді, коли перед суб’єктом виникає важка проблема, яку він може вирішити як законним, так і незаконним способом (так звана проблемна ситуація). По-друге, ситуація може означати створення умов для задоволення мотивів поведінки і досягнення тієї чи іншої мети.

2. Під конкретною життєвою ситуацією розуміється визначене сполучення об'єктивних обставин життя людини, що безпосередньо впливають на її поведінку в певний момент. У кримінологічному розумінні — це подія чи стан, що викликає рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що сприяє чи перешкоджає йому. Ситуація здебільшого передує злочину, але може і супроводжувати його вчинення.

Обставини життя людини, з яких складається конкретна ситуація, дуже різні. Це може бути відносно тривалий стан (наприклад, важка ситуація в родині), короткочасна подія (наприклад, конфлікт з хуліганом на вулиці), різні вчинки інших людей чи становище, сформоване суспільством. Ситуація може охоплювати величезні території (наприклад, при злочинах проти миру і безпеки людства) або обмежуватися квартирою (наприклад, під час побутової сварки). Тривалість ситуації також різна: від декількох секунд (дорожньо-транспортний злочин) до декількох років (конфлікти на ґрунті ревнощів чи помсти).

Кожна життєва ситуація має об'єктивний зміст (вона визначається подіями, що відбуваються в реальності) та суб'єктивне значення, яке залежить від того, наскільки така ситуація важлива з погляду інтересів, життєвих планів і цілей цієї особи). Об'єктивний зміст і суб'єктивне значення ситуації можуть часом не збігатися. Наприклад, розходження у поглядах зі співрозмовником суб'єкт може сприйняти як особисту образу, тимчасові матеріальні труднощі деякі люди розцінюють як життєвий крах і т. ін. Важливо зазначити, що зазвичай людина чинить відповідно не до ситуації в її об'єктивному розумінні, а до свого уявлення про неї. Тому часто саме ситуація є для неї приводом до вчинення злочину, хоча насправді вона не містить ніяких провокуючих моментів.

Реагуючи на сформовану ситуацію, людина діє відповідно до особливостей свого характеру, поглядів, ціннісних орієнтацій. Безпосереднім джерелом вольового акту, а отже, і самого злочину є взаємодія конкретної життєвої ситуації та властивостей особистості злочинця. Саме тут, на думку академіка В.Н. Кудрявцева, знаходиться вузловий пункт механізму злочинної поведінки.

Таким чином, поведінку людини не можна розглядати ізольовано від ситуації, що має велике значення насамперед у профілактичному плані. Не випадково В.К. Звірбуль назвав кримінальну ситуацію “своєрідним “спусковим механізмом” до вчинення злочину”, ймовірність “спрацьовування” якого значною мірою залежить від того, яка група чинників визначає “особу” певної ситуації, переважає в ній”. У випадку негативного “тиску” ситуації виникає необхідність спрямувати профілактичні зусилля на усунення можливого повторення.

Як показує практика, є досить велика кількість співвідношень між ситуаціями, що передували вчиненню злочину, й особистісних факторів злочинця. Межі цих співвідношень такі: а) сильний вплив конкретної життєвої ситуації за відсутності антигромадської установки; б) глибока та стійка антигромадська установка за браку будь-якого тиску зовнішньої ситуації. Між цими межами є ще багато перехідних випадків, на які впливають більш-менш розвинені антигромадські якості особистості.

Конкретна життєва ситуація може бути в різних ланках механізму злочинної поведінки та відігравати різну роль.

По-перше, ситуація може бути джерелом мотивації злочину, що відчувається головним чином тоді, коли перед суб'єктом постає важка проблема, вирішити яку він може як законним, так і незаконним способом (так звана проблемна ситуація).

Проблемна ситуація — це сукупність обставин, що вимагають негайного прийняття рішення. Така ситуація актуалізує, загострює потреби і призводить до появи мотивів, вчинків, водночас і злочинних. Прикладами можуть бути матеріальні труднощі, сімейні чи виробничі негаразди, сварки тощо. Іноді злочинці самі створюють проблемні (конфліктні) ситуації, а потім використовують їх для зведення рахунків із потерпілими.

Різновидом проблемної ситуації є конфлікт. Варто зазначити, що з конфлікту з навколишніми починаються дуже багато насильницьких злочинів. Сварка в родині, що призводить до образ і насильств над особистістю, хуліганство, вбивство з помсти чи на ґрунті ревнощів і т. ін. — усе це приклади різних конфліктів чи дій, ними зумовлених. Багато таких ситуацій виникають задовго до злочину, а особа в ньому лише проявляється в найбільш різкій формі.

За даними дослідників, конфлікт лежить в основі 84 % навмисних убивств, 78 заподіяння тяжких і 86 % менш тяжких ушкоджень здоров'ю, вчинених у родині та побуті, а також 98 % катувань і 73 % випадків хуліганства у квартирах і гуртожитках.

По-друге, ситуація може означати створення можливостей для задоволення мотивів поведінки і досягнення певних цілей. Уявімо собі людину, у якої нормальні матеріальні потреби. Як вона може їх задовольнити? Це залежить від особливостей її особистості (статус, здібності тощо) і конкретної життєвої ситуації, в якій вона перебуває і яка може бути сприятливою для неї чи несприятливою. Вона відкриває для людини законні можливості одержання коштів чи блокує їх. Не виключено, що ситуація підказує їй і незаконний шлях.

Законні можливості можуть бути недоступними людині у зв'язку з об'єктивними причинами (наприклад, економічним становищем у країні в цілому чи в певній галузі господарства, безробіття), адміністративними перепонами, особливостями політичної обстановки і т. ін. Але бувають і перешкоди суб'єктивного характеру: недоліки, що виникли в суб'єкта, його безініціативність, складне сімейне становище тощо. Законних можливостей може і взагалі не бути, наприклад, тому що суб'єкт ставить перед собою мету, яка заборонена законом.

У такій ситуації в нього може виникнути думка щодо використання незаконних можливостей досягнення наміченої мети. Слід зазначити, що такі можливості бувають доступними, обмеженими чи зовсім недоступними. Далеко не кожен може законно стати успішним бізнесменом, але і незаконний шлях до збагачення, особливо у великих розмірах, доступний не кожному. У радянські часи такі шляхи були значною мірою перекриті забороною приватної власності, монополією зовнішньої торгівлі, ускладненим виїздом за кордон тощо. Сьогодні такі можливості є, але швидкому і великому збагаченню перешкоджають конкуренція, розподіл “сфер впливу” між злочинними угрупованнями, поступово налагоджуваний державою фінансовий контроль і т. ін.

Тимчасове використання незаконних можливостей свідчить здебільшого про ситуативний злочин, що може і не повторитися. Систематичне використання вигідних ситуацій здатне перетворитися на спосіб життя, що і відбувається зі злочинцями-професіоналами та з ділками організованої злочинності. Соціальний баланс між ситуаціями, що надають людям законні та незаконні можливості досягнення своїх цілей, залежить від загальної політичної, соціально-економічної, моральної ситуації в країні. У кризовий час поле законних можливостей зазвичай звужується, водночас як незаконне — зростає. Безконтрольність вчинків людей та операцій юридичних осіб, корупція в державному апараті, слабкість правоохоронних органів створюють умови для безперешкодної протиправної діяльності, а це в свою чергу призводить до зростання злочинності та скорочення законних шляхів досягнення суспільно прийнятних цілей.

По-третє, конкретна ситуація може бути приводом для вчинення злочину. Наприклад, сварка вже відбувається і мотив (помста, ревнощі) є, але не вистачає малої деталі, що розпалила б полум'я взаємної ненависті, перетворила її на трагедію. Тут ситуація (вимовлене невдале слово, випадкова образа, навіть необережний погляд) відіграє роль “спускового гачка” зброї, і відбувається вбивство, заподіяння шкоди здоров'ю чи інший злочин.

Приводом може бути версія, вигадана чи спровокована самим злочинцем, що часто зустрічається з боку хуліганів і ґвалтівників. Привід можливий і в корисливих злочинах, якщо річ “погано лежить” і тим “провокує” суб’єкта, який має намір будь-що вкрасти.

Близька до ролі приводу ситуація в необережних злочинах, коли вона дезорієнтує чи навіть підштовхує суб'єкта до необдуманих дій. Такі ситуації бувають на полюванні, за експлуатації технічних чи природних об'єктів.

По-четверте, конкретна ситуація може сприяти чи перешкоджати досягненню злочинного результату. Ситуація сприяє цьому, якщо, наприклад, майно безконтрольне, панує безгосподарність, немає охорони і сигналізації, а перешкоджає тоді, коли його вчинення фізично неможливе чи загрожує злочинцю швидким викриттям.

2. РОЛЬ

Дослідження і вивчення криміногенних ситуацій є необхідною передумовою ефективної профілактичної діяльності органів внутрішніх справ, що здійснюється шляхом запобігання виникненню таких ситуацій або нейтралізацією криміногенних ситуацій, що вже виникли.

У кримінології не існує однозначного погляду щодо значення ситуації в механізмі вчинення злочину. Беззаперечним є тільки те, що в механізмі індивідуальної злочинної поведінки наявна взаємодія зовнішніх (об'єктивних) і внутрішніх (суб'єктивних) факторів. Як свідчить практика, може існувати багато співвідношень між властивостями особи і обставинами (ситуацією), що передували вчиненню злочину. Крайніми точками таких співвідношень можуть бути сильний вплив конкретної життєвої ситуації за відсутності антисуспільної установки і глибока та стійка антисуспільна установка без будь-якого впливу зовнішньої ситуації. Між цими крайніми точками існують перехідні випадки, коли взаємодіють більш-менш напружена ситуація і більш-менш розвинені антисуспільні якості особи.

Отже, ситуація відіграє певну роль як детермінаційний елемент у механізмі злочину й іноді ця роль може стати вирішальною. Однак не може існувати випадків, коли б дія суб'єктивного фактора в механізмі злочину була повністю виключена. Суб'єктивне ставлення як рушійний, спонукальний елемент присутній завжди. Взаємодії ситуації і особи може й не бути, якщо все вирішує особа внаслідок реалізації своїх негативних якостей. Не може бути детермінації злочину тільки за рахунок прояву криміногенної ситуації, оскільки ситуація завжди опосередковується особою. Якщо ж це не так, то немає й вини суб'єкта, бо ситуація не надає йому можливості вибору.