НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

 

Поточний контроль:

Виконується за питаннями кожної з тем на семінарських та практичних заняттях.

 

Проміжний (модульний) контроль:

Виконується до останнього групового заняття кожного з модулів.

Особливості зарахування балів за модульний контроль визначаються положенням про бально-рейтингову систему з дисципліни.

 

Підсумковий контроль:

Виконується особами, які не досягли бажаного для себе результату бально-рейтингового оцінювання.

Особливості зарахування балів за підсумковий контроль визначаються положенням про бально-рейтингову систему з дисципліни.

 

ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ НАВЧАННЯ

До кожного модульного контролю курсанти виконують індивідуальні та групові (на дві особи) завдання:

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО»

 

1.ПРЕДМЕТОМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Є:

 

А суспільні відносини, що складаються у сфері соціального управління;

В суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління;

С суспільні відносини, що складаються у сфері публічного управління.

 

2. НАЗВІТЬ ВІРНУ СИСТЕМУ ЕВОЛЮЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА :

 

А поліцейське законодавство – поліцейське право – право управління – адміністративне право;

В поліцейське право – поліцейське законодавство – право управління – адміністративне право;

С право управління – поліцейське право – поліцейське законодавство – адміністративне право.

 

3.НЕ Є МЕТОДОМ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО ПРАВОВИХ ВІДНОСИН:

 

А метод координації;

В метод субординації;

С метод централізації.

 

4. СИСТЕМУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА СКЛАДАЮТЬ:

 

А загальна, особлива та спеціальна частини;

В загальна і особлива частини;

С загальна частина.

 

5. ДО КОМПОНЕНТІВ УПРАВЛІНСЬКОЇ СИСТЕМИ НЕ ВХОДИТЬ:

 

А керуючий вплив;

В права і обов’язки сторін;

С об’єкт управління.

 

6. ВИДОМ УПРАВЛІННЯ НЕ Є:

 

А соціальне управління;

В техногенне управління;

С біологічне управління.

 

7. ДО СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НАЛЕЖИТЬ:

 

А управління машинами;

В управління тваринами;

С управління людьми.

 

8. ВИДОМ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НЕ Є:

 

А технократичне управління;

В державне управління;

С громадське управління.

 

9. ОЗНАКОЮ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НЕ Є:

 

А виконавчо-розпорядчий характер;

В підзаконність;

С диспозитивність.

 

10. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА :

 

А це система знань про адміністративно-правову галузь, науку і законодавство, що викладені в навчальних програмах, методичних матеріалах і навчальній літературі;

В найчастіше розглядається як сукупність нормативно-правових актів, у яких знаходять зовнішнє вираження адміністративно-правові норми;

С це система юридичних засобів (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб’єктів, способи реалізації норм), якими формуються сфера публічних інтересів суб’єктів суспільства, організується і забезпечується виконавчо-розпорядча діяльність публічної адміністрації відповідно до цих інтересів.

 

11. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО НАЛЕЖИТЬ ДО:

 

А фундаментальних галузей права;

В спеціальних галузей права;

С комплексних галузей права.

 

12. ВІДНОСИНИ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ПРЕДМЕТ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ХАРАКТЕРИЗУЮТЬСЯ ТАКИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ:

 

А їх учасниками є громадяни;

В вони виникають тільки в результаті управлінської (владної) діяльності;

С їх учасником завжди є орган виконавчої влади.

 

13. ПІД МЕТОДОМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЛІД РОЗУМІТИ:

 

А сукупність прийомів (способів та засобів) впливу за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах;

В форми державного управління за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах;

С види діяльності органів виконавчої влади за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах.

 

14. НЕ Є ПРИНЦИПОМ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ:

 

А принцип демократизму;

В принцип гуманізму;

С принцип правової рівності сторін.

 

15. МЕТОД СУБОРДИНАЦІЇ ФОРМУЄ:

 

А імперативне регулювання;

В диспозитивне регулювання;

С автономне регулювання.

 

16. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА НОРМА – ЦЕ ОБОВЯЗКОВЕ ПРАВИЛО ПОВЕДІНКИ, ЯКЕ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ ДЕРЖАВОЮ, МЕТОЮ ЯКОГО Є РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН:

 

А що є механізмом правового регулювання;

В що виникають змінюються і припиняються у сфері публічного управління;

С що здатні посилити регулюючий вплив виконавчої влади.

 

17. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ НОРМИ ЗА ГАЛУЗЕВОЮ НАЛЕЖНІСТЮ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

 

А забороняючи та дозвільні;

В матеріальні та процесуальні;

С постійні та тимчасові.

 

18. ДО ОСОБЛИВОСТЕЙ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН МОЖНА ВІДНЕСТИ:

 

А те, що вони виникають у разі обов’язкової участі відповідного органу публічного управління;

В те, що суперечки між їх суб’єктами вирішуються лише в адміністративному порядку;

С те, що вони регулюються законами України.

 

19. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИКОНУВАНИХ НИМИ ФУНКЦІЙ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

 

А матеріальні та процесуальні;

В регулятивні та правоохоронні;

С вертикальні та горизонтальні.

 

20. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ:

А це сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають у процесі реалізації адміністративних зобов’язань публічної адміністраці;

В це засоби індивідуалізації прав, обов'язків і міри відповідальності;

С це вид правових відносин.

 

21. НЕОБХІДНОЮ УМОВОЮ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ АБО ПРИПИНЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН Є:

 

А правоздатність;

В юридичні факти та правосуб’єктність;

С дієздатність.

 

22. ЗА СТУПЕНЕМ ЗАГАЛЬНОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВУ НОРМУ КЛАСИФІКУЮТЬ:

 

А на загальні, міжгалузеві, галузеві, місцеві;

В рекомендаційні , стимулюючі;

С повноважні, заборонні.

 

23. ДО СПОСОБІВ РЕАЛІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ НОРМ НАЛЕЖИТЬ ДІЇ ЩОДО ПРАВА ГРОМАДЯН НА СВОБОДУ ДУМКИ І СЛОВА:

 

А виконання;

В використання;

С одержання.

 

24. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИМИ НОРМАМИ РЕГУЛЮЄТЬСЯ:

 

А обов’язок підприємства одержати ліцензію на право надання транспортних послуг;

В звернення громадянина до державної нотаріальної контори з приводу відкриття спадщини;

С подання урядом проекту закону „Про державний бюджет України”.

 

25. НЕ Є СПОСОБОМ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА:

 

А дотримання;

В забезпечення;

С виконання.

 

26. НЕ Є ВИМОГОЮ ДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА:

 

А обґрунтованість;

В узгодженість;

С законність.

 

27. ОСНОВНИМ СПОСОБОМ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Є:

 

А інкорпорація;

В кодифікація;

С консолідація.

 

28. СЕРЕД ПІДЗАКОННИХ АКТІВ ВИЩУ ЮРИДИЧНУ СИЛУ МАЮТЬ:

 

А постанови;

В укази;

С накази.

 

29. З НАВЕДЕНИХ НОРМ ДО АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ НЕ ВІДНОСЯТЬСЯ:

 

А ті, що закріплюють: форми управлінської діяльності;

В ті, що закріплюють правила користування документами;

С ті, що закріплюють реєстрацію підприємців.

 

30. АДМІНІСТРАТИВНА ДІЄЗДАТНІСТЬ:

 

А це здатність особи самостійно реалізовувати свої права і обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб виділяють повну, часткову та обмежену дієздатність;

В здатність суб'єкта адміністративних правовідносин мати права і нести юридичні обов'язки у галузі державного управління;

С полягає у здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб — відповідальність адміністративного характеру.

 

31. ЧАСТКОВА ДІЄЗДАТНІСТЬ НАСТУПАЄ:

 

А з 14 років;

В з 16 років;

С з 18 років.

 

32.ПОВНА ДІЄЗДАТНІСТЬ ВИНИКАЄ:

 

А з 14 років;

В з 16 років;

С з 18 років.

 

33. АДМІНІСТРАТИВНА ПРАВОЗДАТНІСТЬ:

 

А здатність суб'єкта адміністративних правовідносин мати права і нести юридичні обов'язки у галузі державного управління;

В полягає у здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб — відповідальність адміністративного характеру;

С це здатність особи самостійно реалізовувати свої права і обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб виділяють повну, часткову та обмежену дієздатність.

 

34. АДМІНІСТРАТИВНА ДЕЛІКТОЗДАТНІСТЬ: А полягає у здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб — відповідальність адміністративного характеру;

В це здатність особи самостійно реалізовувати свої права і обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб виділяють повну, часткову та обмежену дієздатність;

С здатність суб'єкта адміністративних правовідносин мати права і нести юридичні обов'язки у галузі державного управління.

35. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ: А є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів;В є вищим органом у системі органів законодавчої влади, функціонує для вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;С є вищим органом у системі органів судової влади, здійснює судову владу безпосередньо та через уповноважені органи, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.

 

36. ДО СКЛАДУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВХОДЯТЬ: А Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, три віце-прем'єр-міністри та міністри України;В Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, чотири віце-прем'єр-міністри та міністри України;

С Прем'єр-міністр України, два Перших віце-прем'єр-міністра України, два віце-прем'єр-міністри та міністри України.

 

37. МІНІСТЕРСТВА ТА ІНШІ ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ПІДЗВІТНІ ТА ПІДКОНТРОЛЬНІ: А Кабінету Міністрів України;

В Президенту України;

С Верховні Раді України.

 

38. ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІНІСТЕРСТВ У КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ ВІДПОВІДНІ: А міністри;В голови комітетів;С керівники департаментів.

 

39. ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ КЕРІВНИКИ ЯКИХ НЕ ВХОДЯТЬ ДО СКЛАДУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, СПРЯМОВУЄТЬСЯ І КООРДИНУЄТЬСЯ: А міністрами;В працівниками міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;С Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим. 40. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ПЕРЕД: А Верховною Радою України;В Президентом України;С міністерствами.

41. ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА:

А призначає позачергові вибори до Верховної Ради, вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни, приймає у разі необхідності рішення про введення надзвичайного стану, вирішує питання громадянства;

В призначає позачергові вибори до Верховної Ради, вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни;

С немає забезпечувальних повноважень.

 

42. КАДРОВІ ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА:

 

А призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

В вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді , вносить до Верховної Ради подання про призначення Міністра оборони, Міністра закордонних справ, призначає на посаду та звільняє з посади Генерального прокурора України, призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України.

С вірні відповіді А і В.

 

43. КОНТРОЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА:

 

А зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції, скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією;

В зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції;

С немає контрольних повноважень.

 

44. ДО ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ З СПЕЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ НАЛЕЖАТЬ:

 

А Міністерство внутрішніх справ;

В Державний комітет телебачення і радіомовлення України;

С Міністерство юстиції.

 

45. ГОЛОВУ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ НА ПОСАДУ ПРИЗНАЧАЄ:

 

А Президент України за поданням Прем’єр-міністра;

В Верховна рада;

С Прем’єр-міністр.

 

46. ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ВИДАЮТЬ:

 

А накази;

В положення;

С накази і інструкції.

 

47. ЯКІ З ВКАЗАНИХ ОРГАНІВ НАЛЕЖАТЬ ДО МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ:

 

А регіональна митниця;

В обласна державна адміністрація;

С районне управління юстиції.

 

48. МІСЬКІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ УТВОРЮЮТЬСЯ:

 

А у містах Києві й Севастополі;

В у містах Києві й Одесі;

С у містах Києві й Донецьку.

 

49. МІНІСТЕРСТВА, ІНШІ ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УТВОРЮЄ, РЕОРГАНІЗОВУЄ, ЛІКВІДУЄ:

 

А Президент;

В Кабінет Міністрів;

С Верховна Рада.

 

50. ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ СВОЇХ ПОВНОВАЖЕНЬ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВИДАЄ:

 

А постанови і рішення;

В постанови і розпорядження;

С накази і інструкції.

 

51. ВИЗНАЧТЕ ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ НА ПОСАДУ ГОЛІВ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЙ:

 

А Голови місцевих держадміністрацій призначаються Президентом України;

В Голови обласних держадміністрацій призначаються – Президентом України, а голови районних – Кабінетом міністрів України;

- Голови місцевих держадміністрацій обираються безпосередньо населенням відповідної місцевості.

 

52. СТРУКТУРА СЕКРЕТАРІАТУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ СКЛАДАЄТЬСЯ З:

 

А департаментів;

В управлінь;

С служб.

 

53. ПОСАДА МІНІСТРА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВІДНОСИТЬСЯ ДО КАТЕГОРІЇ :

 

А державних службовців першої категорії;

В державних службовців другої категорії;

С до жодної.

 

54. ПУБЛІЧНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ:

 

А діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

В діяльність на різних посадах, що пов’язана з виконанням професійних обов’язків з великим рівнем ризику: військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба тощо;

С діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, консульська служба, дипломатична служба, служба у спеціальних підрозділах та системі ОВС.

55. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ: А це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів;В це професійна діяльність осіб, які займають посади в не державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій та одержують заробітну плату;С це діяльність осіб, за сумісництвом, які займають посади щодо виконання завдань і функцій підприємств і організацій усіх форм власності та одержують заробітну плату. 56. «ПОСАДА» ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ»: А це визначена штатним розписом первинна структурна одиниця органу, на яку покладено встановлене внутрішнім статутом коло службових обов’язків;В це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень;С це визначена структурою посада органу чи його підрозділу, на яку покладено коло функціональних обов’язків. 57. ПРАВО НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ МАЮТЬ: А громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України;В громадяни незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Верховною Радою України;С громадяни незалежно від походження, але з високим рівнем соціального і майнового стану, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Президентом України або Конституційним Судом. 58. НЕ МОЖУТЬ БУТИ ОБРАНИМИ АБО ПРИЗНАЧЕНИМИ НА ПОСАДУ В ДЕРЖАВНОМУ ОРГАНІ ТА ЙОГО АПАРАТІ ОСОБА, ЯКІ: А визнані у встановленому порядку недієздатними або мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину або на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;В у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам;С визнані у встановленому порядку недієздатними або мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину або на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення також у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам, в інших випадках, встановлених законами України.

59. СТАЖУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ» ПРОВОДИТЬСЯ ТЕРМІНОМ:

 

А до 3 місяців;

В до 2 місяців;

С до 6 місяців.

 

60. ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ МОЖЕ ВСТАНОВЛЮВАТИСЯ ВИПРОБУВАННЯ ТЕРМІНОМ:

 

А до 3 місяців;

В до 2 місяців;

С до 6 місяців.

 

61. ГРАНИЧНИЙ ВІК ПЕРЕБУВАННЯ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ СТАНОВИТЬ: А 65 років;В 60 років;С 55 років.

 

62. УСТАНОВЛЮЮТЬСЯ ТАКІ КАТЕГОРІЇ ПОСАД ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ:

 

А 1 -3 категорії, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом;В 1 -5 категорії, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом;

С 1 -7 категорії, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

 

63. ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ ТАКІ РАНГИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: А від першого до п’ятого рангу;В від першого до сьомого рангу;С від першого до п’ятнадцятого рангу.

 

64. ГРОМАДСЬКЕ ОБЄДНАННЯ:

 

А це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів;

В це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи;

С це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

 

65. ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ:

 

А це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи;

В це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи;

С це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

 

66. ГРОМАДСЬКА СПІЛКА:

 

А це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи;

В це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів;

С це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи;

 

67. РЕЄСТРАЦІЯ ГРОМАДСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ:

 

А безоплатно органами виконавчої влади, на які відповідно до законодавства покладені повноваження з питань реєстрації громадських об'єднань, за місцезнаходженням громадського об'єднання;

В платно органами виконавчої влади, на які відповідно до законодавства покладені повноваження з питань реєстрації громадських об'єднань, за місцезнаходженням громадського об'єднання;

С не потребує реєстрації у органах виконавчої влади.

 

68. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ:

 

А за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, шляхом саморозпуску або реорганізації шляхом приєднання до іншого громадського об'єднання такого самого статусу;

В за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання;

С вірні відповіді А і В.

 

69.ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ ВКЛЮЧАЄ:

 

А припинення внутрішньоорганізаційної діяльності громадського об'єднання та припинення громадського об'єднання як юридичної особи.

В припинення громадського об'єднання як юридичної особи;

С реорганізація.

 

70.ІНОЗЕМЦІ ТА ОСОБИ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ НА ЗАКОННИХ ПІДСТАВАХ: А іноземці та особи без громадянства, які в установленомузаконодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;В іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;С іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку. 71.ІНОЗЕМЦІ ТА ОСОБИ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, ЯКІ ТИМЧАСОВО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ: А іноземці та особи без громадянства, які в установленомузаконодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;В іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;С іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

 

 

72.ОСОБА БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА: А особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином;В особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; С іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом. 73. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА: А нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону;В нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, не несуть відповідальності;

С відповідальність за злочини, адміністративні та інші правопорушення несуть лише іноземці.

 

74.ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ: А центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;В Президентом України;С Верховною Радою України.

 

75. РЕЄСТРАЦІЯ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, ЯКІ ВЇЖДЖАЮТЬ В УКРАЇНУ, ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ У: А Міністерстві закордонних справ УкраїниВ пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону;С представництвах Міністерства закордонних справ України.

76. ПІД МЕТОДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ РОЗУМІЮТЬ:

 

А конкретні прийоми і способи організації роботи та безпосереднього функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування;

В діяльності структурних підрозділів, посадових осіб та працівників органів публічної влади з метою їх оптимального функціонування;

С підвищення організованості органів публічної влади, на оптимізацію їх владної діяльності.

 

77. МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ БУВАЮТЬ:

 

А економічні, виховні, владні;

В економічні, виховні, владні, організаційні; методи організації і методи діяльності, методи переконання і методи примусу; методи прямого і побічного впливу; правові й неправові; наукові, емпіричні, експериментальні та випадкові; регулювання, загальне керівництво, безпосереднє управління; загальні й спеціальні; стратегічні й тактичні;

С методи організації і методи діяльності, методи переконання і методи примусу; методи прямого і побічного впливу.

 

78. СЕРЕД ОРГАНІЗАЦІЙНИХ МЕТОДІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ МОЖНА ВИДІЛИТИ:

 

А організацію виконання і контроль за виконанням, роботу з кадрами апарату;

В планування, координацію діяльності,

С планування, координацію діяльності, вироблення рішень, інструктування, інформаційне забезпечення, організацію виконання і контроль за виконанням, роботу з кадрами апарату та ін..

 

79.ПІД ФОРМОЮ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРАТУВАННЯ РОЗУМІЮТЬ:

 

А сукупність способів і засобів впливу на суспільні відносини в сфері державного управління;

В зовнішньо виражену дію суб’єктів публічної адміністрації, що здійснюється в рамках їх компетенції для виконання поставлених перед ними завдань та тягне за собою певні наслідки;

С внутрішньо-організаційні відносини в органах виконавчої влади;

80. Контроль можна класифікувати за такими критеріями:

 

А за органами, які його здійснюють; за сферою діяльності, що підлягає контролю; за формами його проведення; за ступенем втручання в оперативну діяльність підконтрольного органу;

В за сферою діяльності, що підлягає контролю; за формами його проведення; за ступенем втручання в оперативну діяльність підконтрольного органу;

С за органами, які його здійснюють; за сферою діяльності, що підлягає контролю; за формами його проведення.

 

81. ПРИМУС ПОЛЯГАЄ В:

 

А в економічному і моральному стимулюванні, збагаченні самого змісту праці, створення умов для виявлення творчого потенціалу працівників і їх саморозвитку;

В в діяльності, що має на меті активізацію людей, на яких спрямована діяльність органу публічної влади, і спонукання їх до ефективного виконання рішень;

С в адміністративному схиленні суб’єкта до виконання прийнятого рішення незалежно (а то й всупереч) його волі шляхом застосування до нього заходів організаційного, особистого, майнового чи психологічного тиску.

 

82. З ЗАЗНАЧЕНИХ ФОРМ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРАТУВАННЯ ТЯГНУТЬ ЗА СОБОЮ ЮРИДИЧНІ НАСЛІДКИ:

 

А проведення службової наради;

В реєстрація громадської організації;

С виклик свідка.

 

83. ОБОВЯЗКОВІЙ ДЕРЖАВНІЙ РЕЄСТРАЦІЇ ПІДЛЯГАЮТЬ:

А нормативно-правові акти які видані органами виконавчої влади ;

В нормативно-правові акти які мають міжвідомчий характер;

С нормативно-правові акти які є безстроковими.

 

84. ДО ЯКОЇ ФОРМИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРАТУВАННЯ НАЛЕЖИТЬ ПРИЙНЯТТЯ ПРИСЯГИ ДЕРЖАВНИМ СЛУЖБОВЦЕМ:

 

А вчинення організаційних дій;

В реєстраційні дії;

С інші юридично значущі дії.

 

85. ОРГАН ЩО ЗДІЦСНЮЄ ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ МІНІСТЕРСТВ, ІНШИХ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТА МІСЦЕВИХ ОРГАНІ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ:

 

А відділ документального забезпечення органу, який видав акт;

В міністерство юстиції та його підрозділи;

С державні реєстратори в місцевих органах виконавчої влади.

 

86. ДО ЯКОЇ ФОРМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НАЛЕЖИТЬ ВИДАННЯ НАКАЗУ МІНІСТРА ПРО ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ:

 

А видання нормативних актів;

В видання ненормативних актів;

С вчинення організаційних дій.

 

87. ОЗНАКОЮ АДМІНІСТРАТИВНОГО ДОГОВОРУ Є:

 

А добровільність укладення;

В рівність сторін;

С укладення його у сфері публічної влади.

 

88. В ЗАЛАЕЖНОСТІ ВІД НАСЛІДКІВ ЗАСТОСУВАННЯ ФОРМИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРАТУВАННЯ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

 

А правові та не правові;

В матеріальні та процесуальні;

С правомірні та деліктні.

 

89. АКТИ УПРАВЛІННЯ ЩОДО ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ Є:

 

А індивідуальні;

В конклюдентні;

С необмежені.

 

90. СЕРЕД НАЗВАНИХ ВИДІВ ФОРМ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРАТУВАННЯ ВИЗНАЧТЕ ТІ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДА ПРАВОВИХ:

 

А видання правових актів управління;

В здійснення організаційних заходів;

С матеріально-технічні операції.

 

91. ЗАЛЕЖНО ВІД ЗМІСТУ, ХАРАКТЕРУ, ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ, ЮРИДИЧНИХ НАСЛІДКІВ РОЗРІЗНЯЮТЬ ТАКІ СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ:

 

А переконання та примус;

В контроль, нагляд, звернення громадян;

С адміністративні акти та адміністративні договори.

 

92. ДО ЯКОГО ВИДУ КОНТРОЛІВ НАЛЕЖИТЬ КОНТРОЛЬ ЗДІЙСНЮВАНИЙ РАХУНКОВОЮ ПАЛАТОЮ:

 

А до президентського контролю;

В до парламентського контролю;

С урядового контролю.

 

93. В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД УПРАВЛІНСЬКОЇ СТАДІЇ, НА ЯКІЙ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ КОНТРОЛЬ, ВІН ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА ТАКІ ВИДИ:

 

А попереджувальний, поточний, наступний;

В відомчий та надвідомчий;

С загальний та цільовий.

 

94. ЗОВНІШНІЙ КОНТРОЛЬ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ:

 

А Верховною Радою та Президентом України;

В Кабінетом Міністрів України;

С місцевими державними адміністраціями.

 

95. АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД МІЛІЦІЇ ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА:

 

А внутрішній та зовнішній;

В загальний та спеціальний;

С центральний та місцевий.

 

96. АКТОМ РЕАГУВАННЯ ПРОКУРОРА НА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ, ЩО МАЄ ОЧЕВИДНИЙ ХАРАКТЕР І МОЖЕ ЗАВДАТИ ІСТОТНОЇ ШКОДИ ІНТЕРЕСАМ ДЕРЖАВИ Є:

 

А протест;

В подання;

С припис.

 

97. ЗВЕРНЕННЯ В ЯКОМУ МІСТЯТЬСЯ ДАНІ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З БОКУ ДЕПУТАТА МІСЦЕВОЇ РАДИ НАЗИВАЄТЬСЯ:

 

А пропозиція (зауваження);

В заява;

С скарга.

98. ВИЗНАЧТЕ ЯКИЙ ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РЕГУЛЮЄ ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН» ВІД 02.10.96:

 

А позасудовий порядок оскарження;

В тільки судовий порядок оскарження;

С адміністративно-деліктний.

 

99. МАКСИМАЛЬНИЙ СТРОК РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН:

 

А 30 днів;

В 45 днів;

С 60 днів.

 

100. СПЕЦІАЛЬНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД МІЛІЦІЇ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ:

 

А органами внутрішніх справ;

В судом;

С радами.

 

101. МЕТОЮ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Є:

 

А поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі;

В розбудова деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава;

С реформа державної адміністрації.

 

102. ЯКЕ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ Є СИНОНІМОМ ТЕРМІНУ «АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА»:

 

А реформа державного управління;

В реформа адміністративного правопису;

С реформа адміністративно-правових правил.

 

103. ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ МАЮТЬ БУТИ РОЗВ’ЯЗАНІ ТАКІ ЗАВДАННЯ:

 

А запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання державних та громадських послуг;

В реформування системи судів загальної юрисдикції;

С забезпечення правосуддя.

 

104. КОНЦЕПЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ У:

 

А два етапи;

В три етапи;

С чотири етапи.

 

105. ДРУГИЙ ЕТАП АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ ПЕРЕДБАЧАЄ:

 

А удосконалення елементів існуючої системи державного управління;

В запровадження організаційно-правових засад реформування ключових елементів системи державного управління;

С формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів державного управління.

 

106. ПРИЙНЯТТЯ ЯКОГО КОДЕКСУ МАЄ ВРЕГУЛЬОВУВАТИ ПИТАННЯ РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН, ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ:

 

А адміністративно-процесуального;

В адміністративно-процедурного;

С про адміністративні проступки.

 

107. СКІЛЬКИ ІСНУЄ НАПРЯМКІВ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ:

 

А два;

В три;

С п’ять.

 

108. ПОЛІТИЧНИМИ ДІЯЧАМИ ВІДПОВІДНО ДО КОНЦЕПЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ ВИЗНАЮТЬСЯ:

 

А провідні діячі політичних партій, які отримали більшість на виборах;

В особи, які займають окремі керівні посади у сфері виконавчої влади;

С особи, які займають окремі керівні посади у сфері виконавчої влади і обов'язково належать до певної політичної партії.

 

109. НЕ Є ОСОБЛИВІСТЮ СТАТУСУ ПОСАДИ ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА:

 

А порядок призначення на посаду;

Б наявність спеціальних повноважень;

С публічна відповідальності за наслідки діяльності.

 

110. НА ОСНОВІ КЛАСИФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ВИДІЛЯЮТЬ ТАКИЙ ТИП ДЕРЖАВНОЇ ПОСАДИ:

 

А спеціальна;

В патронатна;

С надзвичайна.

 

111. ВНАСЛІДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ КОНЦЕПЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ В КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ БУЛИ УТВОРЕНІ:

 

А координаційні ради;

В урядові комітети;

С державні департаменти.

 

112. ЯКІ З ПЕРЕРАХОВАНИХ МЕТОДІВ І ФОРМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЛЕЖАТЬ В ОСНОВІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ:

 

А утворення вільних економічних зон;

В інвестування економіки;

С заборона ввезення до країни неякісних товарів.

 

113. ЯКИАИ З ПЕРЕРАХОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЩОДО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЕКОНОМІКИ НАДІЛЕНИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ:

 

А призначає на посаду та звільнює з посади Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України;

В розробляє проект закону про Державний бюджет України;

С має право утворювати комісії і ради з економічних питань.

 

114. ДО ЯКИХ СКЛАДОВИХ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НЕ ВХОДИТЬ:

 

А зв’язок;

В охорона природних ресурсів;

С охорона здоров’я.

 

115. ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ СУБЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДІЙСНЮЮТЬ:

 

А місцеві державні адміністрації;

В податкові органи;

С реєстраційні відділи сільських рад.

 

116. СЕРЕД ПЕРЕРАХОВАНИХ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЕКОНОМІКИ ВИЗНАЧТЕ ТІ, ЯКІ МАЮТЬ СТАТУС ЦЕНТРАЛЬНОГО ОРГАНУ ВИКОНАВЧО Ї ВЛАДИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ :

 

А Міністерство інфраструктури України;

В Антимонопольний комітет України;

С Міністерство юстиції.

 

117. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ЗДІЙСНЮЄ:

 

А Міністерство фінансів України;

В Державна податкова адміністрація України;

С Міністерство аграрної політики та продовольства України.

 

118. МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ РЕАЛІЗУЮЧІ СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ В СФЕРІ ЕКОНОМІКИ МАЮТЬ ПРАВО:

 

А вносити за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміну статусу та території цих зон;

В сприяти діяльності суб’єктам підприємницької діяльності;

С приймати закони.

 

119. ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ВІДМОВУ У ВИДАЧІ ЛІЦЕНЗІЇ Є:

 

А недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

В наявність ліцензії на певний вид підприємницької діяльності;

С наявність торгового патенту.

 

120. ПІДСТАВАМИ ДЛЯ ПЕРЕОФОРМЛЕННЯ ЛІЦЕНЗІЇ Є:

 

А зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності;

В збільшення кількості продукції, що виготовляється;

С передача її іншим особам.

 

121. ПІДПРИЄМНИЦТВО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НА ОСНОВІ ТАКИХ ПРИНЦИПІВ:

 

А вільний вибір видів діяльності;

В демократизму;

С гуманізму.

 

122. ПУБЛІЧНА АДМІНІСТРАЦІЯ ВИКОНУЄ ТАКІ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ:

 

А організаційна; контрольна;

В стимулююча; охоронна;

С природна.

 

123. МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ Є:

 

А центральним органом виконавчої влади;

Б обласною державною адміністрацією;

С місцевою держадміністрацією.

 

124. РІШЕННЯ ПРО СТВОРЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЮ АБО ЛІКВІДАЦІЮ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ПРИЙМАЄ:

 

А Президент України;

В Кабінет Міністрів України;

С місцеві ради.

 

125. ДО ФАКТОРІВ САМОВРЯДУВАННЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ВІДНОСЯТЬСЯ:

 

А затвердження структури штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати;

В затвердження умов прийому до закладу;

С підвищення заробітної плати (окладу) для викладачів та стипендії для студентів.

 

126. ДО СТРУКТУРИ ВИЩОЇ ОСВІТИ ВХОДЯТЬ ТАКІ ОСВІТНІ РІВНІ:

 

А повна вища освіта;

В середня освіта;

С професійна освіта.

 

127. МЕДИЧНІ, ФІЗІОЛОГІЧНІ ТА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ЩОДО ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ ЗАТВЕРДЖУЄ:

 

А Президент України;

В Кабінет Міністрів України;

С Міністерство охорони здоров’я України.

 

128. ЧЕРЕЗ МІНІСТРА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СПРЯМОВУЄТЬСЯ І КООРДИНУЄТЬСЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ТАКИХ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ:

 

А Державний комітет архівів України;

В Пенсійний фонд України;

С Вища атестаційна комісія України.

 

129. УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ОСВІТИ ТА НАУКИ ЗДІЙСНЮЄ:

 

А Міністерство внутрішніх справ;

В Державний комітет телебачення та радіомовлення України;

С Міністерство освіти та науки України.

 

130. УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗДІЙСНЮЄ:

 

А Державний департамент України з питань виконання покарань;

В Міністерство охорони здоров’я України;

С Служба охорони здоров’я.

 

131. УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ КУЛЬТУРИ ЗДІЙСНЮЄ:

 

А Міністерство юстиції України;

В Міністерство культури України;

С Головне управління державної служби України.

 

132. СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА СФЕРА ЦЕ:

 

А цілісна підсистема суспільства, відповідальна за виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей.;

В духовна (нематеріальна) сфера, покликана забезпечити естетичне й моральне виховання людини, її навчання, охорону здоров'я, задоволення соціально-культурних потреб;

С політичні процеси, що відбуваються в державі.

 

133. ОСНОВНИМ ПРИНЦИПОМ ОСВІТИ В УКРАЇНІ Є:

 

А пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

В законність;

С бюджетність.

 

134. ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОНИ ДЕРЖАВИ ВІЙСЬКОВО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ ЗАТВЕРДЖУЄ:

 

А Кабінет Міністрів України за поданням Міністра оборони України;

Б Президент України за поданням Генерального штабу Збройних Сил України;

С Президент України за поданням Кабінету Міністрів України.

 

135. РІШЕННЯ ПРО ЗАГАЛЬНУ АБО ЧАСТКОВУ МОБІЛІЗАЦІЮ У РАЗІ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ ПРИЙМАЄ:

 

А Президент України;

В Президент України та подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження;

С Органи цивільної оборони.

 

136. ПОЛОЖЕННЯ ПРО СТАВКУ ВЕРХОВНОГО ГОЛОВНОКОМАНДУЮЧОГО ЗАТВЕРДЖУЄ:

 

А Верховна Рада України за поданням Президента України;

В Президент України за поданням Кабінету Міністрів України;

С Президент України.

 

137. ГОЛОВОЮ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ Є:

 

А Прем'єр-міністр України;

В Голова Служби безпеки України;

С Президент України.

 

 

138. ПІДГОТОВКУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЇ ДЕРЖАВИ ОРГАНІЗОВУЄ ДО ОБОРОНИ:

 

А Президент України;

В Кабінет Міністрів України;

С Органи цивільної оборони.

 

139. РЕАЛІЗАЦІЮ ЗАХОДІВ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ ЗАБЕЗПЕЧУЄ:

 

А Кабінет Міністрів України;

В Міністерство оборони України;

С Президент України.

 

140. СЕКРЕТАР РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ ТА ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ З ПОСАДИ:

 

А Президентом України;

В Прем’єр-міністром України;

С Членами Ради національної безпеки і оборони України таємним голосуванням.

 

141. НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ НАПРАВЛЕННЮ НА АЛЬТЕРНАТИВНУ (НЕВІЙСЬКОВУ) СЛУЖБУ ГРОМАДЯНИ:

 

А звільнені від призову на дійсну строкову військову службу;

В при наявності істинних релігійних переконань, які належать до релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у збройних силах;

С які хворіють.

 

142. СТРОК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ СЛУЖБИ:

 

А не перевищує строк дійсної строкової військової служби;

В перевищує строк дійсної строкової військової служби у два рази;

С менше строку дійсної строкової військової служби у два рази.

 

143. ЗАГАЛЬНЕ КЕРІВИЦТВО МИТНОЮ СПРАВОЮ ЗДІЙСНЮЮТЬ:

 

А Верховна Рада і Кабінет Міністрів України;

В Кабінет Міністрів України;

С регіональна митниця.

 

144. СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНИМ ЦЕНТРАЛЬНИМ ОРГАНОМ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СПРАВАХ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ Є:

 

А Державний комітет у справах охорони державного кордону;

В Державна служба з питань охорони державного кордону;

С Адміністрація Державної прикордонної служби України.

 

145. БЕЗПОСЕРЕДНЄ КЕРІВНИЦТВО ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ У МИРНИЙ ТА ВОЄННИЙ ЧАС ЗДІЙСНЮЄ:

 

А Прем'єр-міністр України;

В Голова Служби безпеки України;

С Головнокомандувач Збройних Сил України.

146. ОБОРОНА УКРАЇНИ ЦЕ: А система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; В здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації;С це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу,

147. РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ КООРДИНУЄ І КОНТРОЛЮЄ ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ:

 

А оборони;

В економіки;

С фінансів.

 

148. ОРГАН ОСНОВНИМ ЗАВДАННЯМ ЯКОГО Є ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ В ДЕРЖАВІ :

 

А Служби безпеки України;

В Головного штабу МВС України;

С Міністерства внутрішніх справ України.

 

149. ОРГАН ОСНОВНИМ ЗАВДАННЯМ ЯКОГО Є ОХОРОНА ТА ОБОРОНА ВАЖЛИВИХ ДЕРЖАВНИХ ОБ’ЄКТІВ , ВИПРАВНО-ТРУДОВИХ І ЛІКУВАЛЬНО-ТРУДОВИХ УСТАНОВ:

 

А Державної прикордонної служби України;

В Державної служби охорони МВС України;

С внутрішніх військ МВС України.

 

150. ОХОРОНА ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ В ПОВІТРЯНОМУ ТА ПІДВОДНОМУ ПРОСТОРІ В МЕЖАХ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО МОРЯ ПОКЛАДАЄТЬСЯ:

 

А на Збройні Сили України;

В на органи місцевого самоврядування;

С на Державну прикордонну службу України.

 

 

Інструкція:

У цьому типі тестових завдань у запропонованих декількох відповідях є правильною лише одна.

 

№	Відповідь	№	Відповідь	№	Відповідь
1.	С	51.	А	101.	А
2.	А	52.	С	102.	А
3.	С	53.	С	103.	А
4.	А	54.	А	104.	В
5.	В	55.	А	105.	В
6.	В	56.	В	106.	В
7.	С	57.	А	107.	С
8.	А	58.	С	108.	В
9.	С	59.	В	109.	В
10.	А	60.	С	110.	В
11.	А		А	111.	В
12.	В	62.	С	112.	С
13.	А	63.	С	113.	С
14.	С	64.	А	114.	С
15.	А	65.	В	115.	А
16.	В	66.	С	116.	В
17.	В	67.	А	117.	С
18.	А	68.	С	118.	А
19.	В	69.	А	119.	А
20.	А	70.	А	120.	А
21.	В	71.	С	121.	А
22.	А	72.	А	122.	А
23.	В	73.	А	123.	А
24.	А	74.	А	124.	А
25.	В	75.	В	125.	А
26.	В	76.	А	126.	А
27.	В	77.	В	127.	С
28.	В	78.	С	128.	В
29.	В	79.	В	129.	С
30.	А	80.	А	130.	В
31.	В	81.	С	131.	В
32.	С	82.	В	132.	В
33.	А	83.	В	133.	А
34.	А	84.	С	134.	С
35.	А	85.	В	135.	В
36.	А	86.	В	136.	С
37.	А	87.	С	137.	С
38.	А	88.	А	138.	В
39.	А	89.	В	139.	В
40.	В	90.	А	140.	А
41.	А	91.	В	141.	В
42.	С	92.	В	142.	В
43.	А	93.	А	143.	В
44.	В	94.	А	144.	С
45.	В	95.	В	145.	С
46.	А	96.	С	146.	А
47.	В	97.	В	147.	А
48.	А	98.	А	148.	С
49.	В	99.	В	149.	С
50.	В	100.	В	150.	А

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Публічне управління.

2. Основні ознаки (риси) публічного управління.

3. Поняття адміністративного права як галузі права.

4. Місце адміністративного права у юридично-галузевій класифікації права.

5. Соціальне призначення адміністративного права. Особливості і мета впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини.

6. Предмет адміністративного права.

7. Публічне адміністрування

8. Методи субординації, координації та реординації в публічному адмініструванні.

9. Адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин (зміст, значення, практичне застосування).

10. Відмежування адміністративного права від інших галузей права.

11. Адміністративне законодавство.

12. Поняття адміністративно-правової норми та її особливості.

13. Класифікація адміністративно-правових норм.

14. Поняття та форми реалізації норм адміністративного права.

15. Поняття та особливості адміністративно-правових відносин.

16. Види адміністративних правовідносин. Вертикальні і горизонтальні адміністративно-правові відносини.

17. Поняття суб'єкта адміністративного права. Адміністративна правосуб'єктність.

18. Класифікація суб’єктів адміністративного права.

19. Публічна адміністрація

20. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади.

21. Інститут представників Президента України. Загальна характеристика.

22. Поняття та види органів виконавчої влади.

23. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України.

24. Адміністративно-правовий статус міністерств.

25. Адміністративно-правовий статус державних служб.

26. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом

27. Адміністративно-правовий статус виконавчих органів місцевого самоврядування.

28. Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади.

29. Публічна служба.

30. Державна служба. Ранги і категорії державних службовців.

31. Державні службовці як суб'єкти адміністративного права.

32. Проходження служби державними службовцями.

33. Особливості відповідальності державних службовців.

34. Підстави припинення державної служби.

35. Відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою.

36. Об’єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.

37. Відповідальність об’єднань громадян.

38. Способи легалізації об’єднань громадян.

39. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративного права.

40. Громадяни України як суб'єкти адміністративного права.

41. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

42. Адміністративно-правовий статус біженців в Україні.

43. Поняття форм публічного адміністрування. Взаємозв'язок форм і методів публічного адміністрування.

44. Види форм публічного адміністрування.

45. Встановлення норм права (адміністративна правотворчість).

46. Застосування норм права (видання ненормативних актів публічного адміністрування).

47. Адміністративні послуги, поняття та види

48. Нормативне забезпечення надання адміністративних послуг.

49. Здійснення реєстраційних та інших юридично значущих дій.

50. Укладення адміністративних договорів.

51. Неправові форми публічного адміністрування.

52. Поняття та види актів публічного адміністрування.

53. Вимоги до правових актів публічного адміністрування.

54. Поняття методів публічного адміністрування. Відокремлення методів публічного адміністрування від методів правового регулювання.

55. Економічні методи публічного адміністрування.

56. Адміністративні методи публічного адміністрування.

57. Співвідношення переконання, заохочення і примусу в публічному адмініструванні.

58. Поняття, особливості і цілі адміністративного примусу.

59. Види адміністративно-примусових заходів.

60. Заходи адміністративного припинення.

61. Заходи відповідальності за порушення нормативних положень.

62. 3аходи адміністративного попередження.

63. Зміст та мета адміністративної реформи в Україні.

64. Завдання і напрямки адміністративної реформи в Україні.

65. Систематизація адміністративного законодавства відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні.

66. Адміністративний процес і предмет адміністративного права

67. Широке і вузьке розуміння адміністративного процесу в сучасному українському адміністративному праві

68. Поняття адміністративного провадження та його структура.

69. Види адміністративних проваджень.

70. Поняття законності і дисципліни у публічному адмініструванні та способи її забезпечення.

71. Гарантії забезпечення законності.

72. Адміністративно-правові режими.

73. Співвідношення законності і дисципліни у публічному адмініструванні.

74. Поняття контролю в публічному адмініструванні та його ознаки.

75. Види контролю в публічному адмініструванні.

76. Парламентський контроль.

77. Президентський контроль.

78. Урядовий контроль.

79. Контроль з боку центральних органів виконавчої влади.

80. Контроль з боку місцевих органів виконавчої влади.

81. Судовий контроль. Адміністративне судочинство.

82. Громадський контроль.

83. Співвідношення контролю і нагляду як способів забезпечення законності.

84. Нагляд прокуратури як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні.

85. Адміністративний нагляд.

86. Адміністративний нагляд міліції

87. 3вернення громадян як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні.

88. Публічне адміністрування в сфері оборони.

89. Публічне адміністрування в соціально-культурній сфері.

90. Зміст і правові основи публічного адміністрування в сфері внутрішніх справ.