рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Правові та технічні засоби захисту комп’ютерних програм.

Правові та технічні засоби захисту комп’ютерних програм. - раздел Право, Право інтелектуальної власності Високий Рівень Злочинності Проти Права Інтелектуальної Власності Призводить Д...

Високий рівень злочинності проти права інтелектуальної власності призводить до заподіяння істотної шкоди вітчизняним і зарубіжним суб’єктам авторського права і суміжних прав, ускладнює зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні стосунки України, перешкоджає вступу нашої держави до Світової організації торгівлі.
Відповідно до проведених міжнародною асоціацією Business Software Alliance досліджень рівень комп’ютерного піратства у нашій країні є найвищим серед держав Європи і в 2003 р. становив 91% від загальної вартості програмного забезпечення, яке використовується вітчизняними споживачами. Як наслідок — суб’єкти авторського права на комп’ютерні програми втратили 92 млн. доларів США.

Найбільш небезпечними видами злочинів у сфері авторського права і суміжних прав сьогодні визнано піратство щодо комп’ютерних програм, аудіовізуальних творів, баз даних, книг і доменів. Значна кількість вказаних злочинів скоюється з використанням різного роду технічних пристроїв і технологічних розробок для обходу засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав.

Саме тому, дипломатична конференція Всесвітньої організації інтелектуальної власності (надалі ВОІВ) 20 грудня 1996 року прийняла Договори про авторське право (далі ДАП) та про виконання і фонограми (далі ДВФ). Відповідно до ст. 11 ДАП та ст. 18 ДВФ держави-сторони цих угод зобов’язались передбачити відповідну правову охорону та ефективні засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів, якими користуються автори, виконавці чи виробники фонограм у зв’язку із здійсненням своїх прав відповідно до цих договорів, які обмежують дії щодо їх творів, виконань або фонограм, що не дозволені авторами, виконавцями або виробниками фонограм або не допускаються законом. Верховна Рада України 20 вересня 2001 р. прийняла Закони № 2732-ІІІ та 2733-ІІІ про приєднання нашої держави до вказаних Договорів. Керівні органи Європейського Союзу в своїй діяльності також надають важливе значення питанням удосконалення правової охорони авторського права і суміжних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Директиви Ради Європи від 14 травня 1991 р. щодо правової охорони комп’ютерних програм (далі Директива 91/250/СЕЕ) держави — члени Європейського Союзу зобов’язались вживати відповідних заходів щодо осіб, які з корисливою метою випускають в обіг або володіють засобами, які полегшують недозволений обхід або нейтралізацію технічних засобів захисту комп’ютерних програм. Держави — члени Європейського Союзу, згідно ч. 3 ст. 7 Директиви 91/250/СЕЕ, прийняли зобов’язання законодавчо встановити конфіскацію вказаних засобів.

Європарламент та Рада Європи 22 червня 2001 р. прийняли спільну Директиву про гармонізацію певних аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві (далі Директива 2001/29/СЕ), яка містить главу ІІІ «Охорона технологічних засобів та інформації для захисту прав». Згідно з п. 1 ст. 6 Директиви 2001/29/СЕ держави — члени Європейського Союзу зобов’язались встановити відповідний юридичний захист від дій щодо обходу будь-яких технологічних засобів, скоєних умисно або за наявності мотивованих підстав вважати, що особа, яка вчинила подібні дії, мала на меті досягнути такого обходу.

Ця норма вимагає запровадити правову охорону від виготовлення, ввезення, розповсюдження, продажу, прокату, реклами з метою продажу чи прокату, володіння з комерційною метою будь-якими засобами, продуктами, їх компонентами чи надання послуг щодо цих засобів, предметів, їх складових частин, якщо ці дії вчиняються для обходу технологічних засобів захисту об’єктів авторського права і суміжних прав.
Здавалось би, що Україна виконала рекомендації європейських інституцій щодо встановлення адекватної відповідальності за скоєння зазначених діянь, адже відповідно до п. «е» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції Закону від 11 липня 2001 р.) порушенням авторського права і суміжних прав є будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу.

Однак, законодавець не встановив відповідальність за скоєння вказаних дій. Незважаючи на актуальність теми, яка досліджується, рівень її наукової розробки не відповідає вимогам сьогодення.

У ст. 2 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що технічними засобами захисту є технічні пристрої і (або) технологічні розробки, призначені для створення технологічної перешкоди порушенню авторського права і (або) суміжних прав при сприйнятті і (або) копіюванні захищених (закодованих) записів у фонограмах (відеограмах) і передачах організацій мовлення чи для контролю доступу до використання об’єктів авторського права і суміжних прав.

Аналіз змісту ст. 512, 1646-1649 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які, у тій чи іншій мірі, передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, свідчить, що дії для обходу засобів технічного захисту авторського права і суміжних прав не є адміністративними правопорушеннями.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» лише у разі використання творів і об’єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть звернутись до суду з метою цивільно-правового захисту порушених прав. Цією ж нормою передбачено, що особи, чиї майнові права порушені, можуть:
o вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
o вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження.

Цивільно-правові способи захисту становлять собою передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів авторів об’єктів інтелектуальної власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності — не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.

Очевидно, що вжиття цивільно-правових заходів до правопорушників не є адекватним заходом впливу відповідно до змісту «Інтернет-Договорів» ВОІВ, Директив 91/250/СЕЕ та 2001/29/СЕ.

Чи можна вважати кримінально-караними за ст. 176 Кримінального кодексу (КК) України дії, пов’язані з випуском в обіг засобів обходу технічних пристроїв і технологічних розробок, призначених для захисту об’єктів авторського права і суміжних прав?

Законом України від 22 травня 2003 р. № 850-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності» змінено диспозицію ч. 1 ст. 176 КК України. Зі змісту диспозиції даної норми, яка має бланкетний характер, випливає, що кримінально-караними є будь-які порушення авторського права і суміжних прав, якщо ними завдано матеріальної шкоди у великому розмірі. Як уже зазначалось вище, дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав (виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу) законодавцем визнані порушенням авторського права і суміжних прав.

Вказані дії, у випадку їх вчинення однією й тією ж особою (групою осіб) з наступним скоєнням незаконного відтворення, розповсюдження, оприлюднення об’єктів авторського права і суміжних прав чи іншого порушення майнових прав авторів, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, є складовою частиною об’єктивної сторони діяння, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України.

У разі припинення злочинної діяльності особи, яка мала умисел на скоєння незаконного відтворення, розповсюдження, опублікування об’єктів авторського права і суміжних прав чи іншого порушення майнових прав авторів, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, на стадії виготовлення, придбання, ввезення на митну територію України засобів обходу технічного захисту авторського права і суміжних прав, вказані дії можуть бути кваліфіковані як готування до злочину, передбаченого ст. 176 КК України.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 176 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а тому, згідно ч. 2 ст. 14 КК України, готування до скоєння такого делікту не тягне кримінальної відповідальності.
Водночас, незаконне відтворення, розповсюдження, опублікування об’єктів авторського права і суміжних прав, інші порушення майнових прав авторів, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або якщо метою скоєння цих діянь є заподіяння матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (ч. 2 ст. 176 КК України) є злочином середньої тяжкості. Тому, готування до скоєння цього суспільно-небезпечного діяння є кримінально-караним.

Як співучасть у формі пособництва у вчиненні злочину, передбаченого ст. 176 КК України, мають кваліфікуватись дії особи, що на замовлення виконавця цього злочину, усвідомлюючи майнові права яких суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав будуть порушені, умисно виготовила, надала, імпортувала засоби для обходу технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних прав.

Проте спробуємо вирішити питання, чи є злочином дії особи, яка виготовляє засоби, призначені для обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, ввозить, розповсюджує їх, не маючи мети надалі особисто чи за попередньою змовою з іншою особою за допомогою цих засобів скоювати незаконне відтворення, розповсюдження, опублікування творів, фонограм, відеограм, програм мовлення. Тобто, чи підлягає кримінальній відповідальності за ст. 176 КК України особа, яка умисно виготовляє значну кількість технічних або технологічних пристроїв спеціально призначених для зламування комп’ютерних програм, продає їх, але навіть гадки не має майнові права яких суб’єктів авторського права або суміжних прав будуть надалі порушені, особами, що придбали дані пристрої?

Вітчизняні науковці не визнають вказане порушення, передбачене п. «е» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» кримінально-караним відповідно до змісту ст. 176 КК України. На жаль, вказана позиція не пояснюється, тому спробую її обґрунтувати.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є завдання суб’єктам авторського права або суміжних прав матеріальної шкоди у великому або особливо великому розмірах. Важливою, у даному випадку, є та обставина, що шкода незаконним діянням має бути заподіяна визначеним суб’єктам авторського права або суміжних прав на певні об’єкти права інтелектуальної власності. Зрозуміло, що виготовлення особою засобу для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок, призначених для захисту об’єктів авторського права і суміжних прав, не може заподіяти матеріальну шкоду суб’єктам цих прав, оскільки така шкода завдається особами, які безпосередньо порушують майнові права авторів, виконавців, виробників фонограм або відеограм, організацій мовлення.

Отже, за своєю природою дії по випуску в обіг засобів для обходу чи нейтралізації засобів захисту авторського права і суміжних прав лише створюють загрозу порушення майнових прав невизначеного кола авторів, виконавців, виробників фонограм чи відеограм, організаціям мовлення, однак не заподіюють суб’єктам вказаних прав інтелектуальної власності матеріальної шкоди в розумінні ст. 176 КК України.

Таким чином, умисні дії з випуску в обіг засобів обходу технічних пристроїв і технологічних розробок, призначених для захисту об’єктів авторського права або суміжних прав, законодавчо не визнані ні як злочин, ні як адміністративне правопорушення. Тому, постає цілком логічне запитання: чи є необхідність у криміналізації вказаних дій?

Для вирішення цього питання корисним є вивчення законотворчості країн Європейського Союзу, які мають значний досвід кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав.

Кримінальне законодавство більшості європейських країн передбачає окрему кримінальну відповідальність за скоєння незаконних дій, пов’язаних з обігом засобів, які полегшують незаконний обхід або нейтралізацію технічних засобів захисту об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Законодавчі органи країн, які впродовж останніх років проголосили курс на вступ до Європейського Союзу, встановили кримінальну відповідальність за скоєння вказаних вище діянь.

Законодавець Республіки Польща доповнив Закон про авторське право і суміжні права (саме цей нормативний акт передбачає кримінальну відповідальність за скоєння злочинів у сфері авторського права і суміжних прав) ст. 1181, ч. 1 якої передбачає кримінальну відповідальність за скоєння наступних діянь:
o виробництво або випуск в обіг предметів, призначених для самовільного усунення або обходу технічних засобів, які захищають твір від розкриття, перегляду або відтворення;
o виробництво або випуск в обіг предметів, які служать для незаконного прийому програм мовлення, призначених для обмеженого кола одержувачів, що мають доступ до вказаних програм після сплати винагороди особі, яка надає послуги по трансляції програм мовлення.
Цілком зрозуміло, що даний склад злочину є формальним, отже вважається закінченим з моменту скоєння описаних вище дій, без настання будь-яких наслідків.

Особа, яка вчинила вказані дії, підлягає покаранню у вигляді штрафу, обмеження чи позбавлення волі на строк до 3 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 1182 Закону Республіки Польща про авторське право і суміжні права володіння, переховування чи використання перелічених вище предметів карається штрафом, обмеженням або позбавленням волі на строк до 1 року.

Вчинення даного злочину створює загрозу порушення майнових прав виробників комп’ютерних програм, організацій кодованого телебачення, а також авторів творів, які захищені технічними засобами від їх незаконного використання. Та обставина, що права таких суб’єктів суміжних прав, як виконавці, виробники фонограм і відеограм вказаною вище нормою не захищаються, піддається критиці з боку окремих вчених.

Предметами, які можуть здійснювати самовільне усунення, обхід технічних засобів захисту твору, а також служать для незаконного прийому програм мовлення, можуть бути різного роду «зламувачі» засобів технічного захисту або декодери, які спеціально призначені для таких цілей.
Слушною видається думка про доцільність заміни терміну «предмети» на «засоби», оскільки у багатьох випадках для незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту об’єктів авторського права чи суміжних прав використовуються комп’ютерні програми, які не можуть вважатися «предметами», а є за своєю природою технологічними засобами. Також критичним є ставлення до криміналізації володіння предметами, призначеними для обходу чи усунення технічних засобів захисту об’єктів авторського права і суміжних прав.

Польські науковці вважають, що даний злочин може бути скоєний з прямим умислом у випадку виготовлення зазначених предметів, у всіх інших — з непрямим.
Закон Республіки Хорватія про авторські та суміжні права 2003 р. (п. 1 ст. 188) передбачає кримінальну відповідальність за незаконне (без дозволу законних поширювачів кодованого супутникового сигналу) виробництво, ввезення, розповсюдження, прокат, інший випуск в обіг, надання послуг з інсталяції матеріальних або нематеріальних пристроїв чи систем для декодування таких сигналів, якщо особа, яка скоїла дані діяння, усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати, що вказаний пристрій або система призначені, в першу чергу, для декодування кодованого супутникового сигналу. Очевидно, що дана норма охороняє лише майнові права організацій мовлення.

Більш ґрунтовно підійшли до імплементації міжнародно-правових норм у національне кримінальне законодавство в Естонії. Стаття 225 КК Естонії передбачає відповідальність за виготовлення, придбання, зберігання, використання, транспортування, продаж або передачу технічних засобів або установок, призначених для усунення засобів захисту від незаконного відтворення твору, а також від незаконного прийому сигналу, який передається за допомогою супутника чи кабелю. Зазначені дії караються штрафом або позбавлення волі на строк до двох років.

Законом Італії від 18 серпня 2000 р. «Нові норми захисту авторського права» внесено зміни до Закону від 22 квітня 1944 р. «Про охорону авторського права і суміжних прав». Вказаний закон доповнено ст. 1713, п. «f», якої передбачає кримінальну відповідальність за виготовлення, ввезення, розповсюдження, продаж, прокат, передачу під будь-якою назвою, рекламу з метою продажу чи прокату, володіння з комерційною метою обладнанням, продукцією або компонентами систем, призначених для обходу, декодування або зміни ступеню захисту авторського права і суміжних прав.

Інший підхід до вирішення проблеми встановлення кримінальної відповідальності за скоєння дій, пов’язаних з випуском в обіг пристроїв для обходу технічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, продемонстрував законодавець Королівства Іспанії. КК цієї країни 1995 р. (ч. 3 ст. 270) встановив кримінальну відповідальність лише за виробництво, випуск в обіг або володіння будь-яким засобом, спеціально призначеним для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту комп’ютерних програм.

Основною причиною криміналізації даного діяння стало, насамперед, виконання положень Директиви Ради Європи 91/250 щодо посилення правового захисту майнових прав виробників комп’ютерних програм. Однак, позиція законодавця, яка ґрунтується на пріоритеті кримінально-правової охорони майнових прав лише авторів комп’ютерних програм, піддавалася суттєвій критиці в науковій доктрині іспанського кримінального права.

Противники виключної охорони прав одного з суб’єктів авторського права вважали, що подібний підхід ламає намагання створити єдину модель власника прав інтелектуальної власності та принижує важливість захисту прав решти суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Саме тому, Законом від 25 листопада 2003 р. до ч. 3 ст. 270 КК Іспанії внесено зміни, якими встановлено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, ввезення, випуск в обіг або володіння будь-яким засобом, спеціально призначеним для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту усіх засобів захисту усіх об’єктів авторського права чи суміжних прав.
В іспанській науці кримінального права існує дві точки зору щодо природи вказаного злочину. Частина вчених визнає діяння, передбачені ч. 3 ст. 270 КК Іспанії готуванням до скоєння власне порушень майнових прав авторів комп’ютерних програм, тобто злочинів, передбачених ч. 1 цієї статті, інші вважають зазначений делікт самостійним злочином з формальним складом.

Оскільки виробництво, випуск в обіг або володіння засобом, спеціально призначеним для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту комп’ютерних програм вчиняються до початку скоєння інших злочинів проти авторського права і суміжних прав, передбачених ч. 1 ст. 270 КК Іспанії, вважається, що дані діяння не можуть заподіяти безпосередню економічну шкоду. Криміналізація даних діянь зумовлена також необхідністю збільшення межі захисту авторського права.

Необхідно зазначити, що наукові доктрини зарубіжного кримінального права не вважають дії по випуску в обіг засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних права одним з порушень особистих немайнових або майнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності, проте визнають дане діяння таким, що створює загрозу порушення вказаних прав.

Досвід законотворчості іноземних держав дозволяє зробити висновок, що законодавство країн Європейського Союзу містить норми, які безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за вчинення умисних дій з випуску в обіг засобів для обходу або нейтралізації засобів, призначених для технологічного захисту об’єктів авторського права і суміжних прав.

Коротко оглянувши зарубіжне законодавство та наукову доктрину, повернемось до вирішення питання про необхідність і можливість криміналізації умисних дій з випуску в обіг засобів для обходу технічних пристроїв або технологічних розробок, призначених для захисту об’єктів авторського права і суміжних прав. Слід відзначити, що законодавець уже криміналізував ряд деліктів, які за своїм змістом є готуванням до вчинення кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав.

Зокрема, такими діяннями є порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 2031 КК України), незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів (ст. 216 КК України).

На нашу думку, умисні дії з випуску в обіг засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок, призначених для захисту авторського права і суміжних прав, є не менш суспільно-небезпечними ніж правопорушення, передбачені ст. 2031 та 216 КК України.

Зважаючи на істотну суспільну небезпеку вказаних дій, основними підставами криміналізації діянь з випуску в обіг засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок, призначених для захисту авторського права і суміжних прав є необхідність:
o встановлення відповідальності за скоєння даних дій;
o виконання зобов’язань України за міжнародними Договорами про авторське право та про виконання і фонограми від 20 грудня 1996 р.;
o гармонізації кримінального законодавства України щодо правової охорони авторського права і суміжних прав з Директивами 91/250/СЕЕ та 2001/29/СЕ;
o удосконалення правових механізмів захисту авторського права і суміжних прав.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Право інтелектуальної власності

Зміст права інтелектуальної власності зумовлюється видом її об єктів Відповідно до Конституції ст суб єкт права інтелектуальної власності.. Право володіти об єктом інтелектуальної власності означає що Даний об єкт.. Всі суб єктивні права інтелектуальної власності ЦК поділяє па дві основні групи..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Правові та технічні засоби захисту комп’ютерних програм.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Право інтелектуальної власності
  1. Історичні етапи становлення та розвитку права інтелектуальної власності. Історію розвитку науки, літератури, мистецтва, техніки щодо їх охорони можна по

Джерела права інтелектуальної власності в Україні
Джерелами права інтелектуальної власності є способи або форми вираження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом. Ними є національні нормативно-правові акти та міжнародно-п

Законодавство України в сфері інтелектуальної власності
1) Документи загального визначення:Конституція України (ст. 41 і 54), 28.06.1996., Кодекс законів про працю України (ст. 42, 91, 126), 1.06.1971., Кодекс України про адмініс

Міжнародні акти в сфері охорони прав інтелектуальної власності.
Міжнародне законодавство, що регулює питання інтелектуальної власності складається з таких нормативних актів: Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелекту

Загальна характеристика об’єктів прав інтелектуальної власності.
Всі об'єкти права інтелектуальної власності поділяються на дві основні групи: 1) твори літератури, науки і мистецтва, виконання, фоно- і відеограми та програми мовлення, що охороняються ав

Спадкування прав інтелектуальної власності Правонаступники.
Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності переходить згідно із законом чи договором, держава.

Підстави набуття державою прав інтелектуальної власності.
Суб'єктом права інтелектуальної власності може стати держава та її відповідні органи. Держава може стати суб'єктом цього права у випадках, коли сплив строк правової охорони того чи іншого об'єкта і

Правове положення патентознавців. Вимоги щодо патентних повірених. Повноваження повірених у справах інтелектуальної власності.
Кабінет Міністрів України затвердив спеціальне Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). У Постанові Кабінету Міністрів України зазначається, в

Права патентного повіреного
Патентний повірений є незалежним під час виконання професійних обов'язків і керується у своїй діяльності законодавством та цим Положенням. Патентний повірений має право згідно із законодав

Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного
Атестацію та реєстрацію патентних повірених здійснює Держпатент. Для проведення цієї роботи голова Держпатенту утворює атестаційну та апеляційну комісії. Атестаційна комісія затверджує пор

Заявники як суб’єкти права інтелектуальної власності.
Суб'єктами права інтелектуальної власності безперечно є заявники. У переважній більшості заявники стають суб'єктами власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності, який ними заявляється

Поняття суміжних прав та сфера їх дії. Види суміжнихправ.
Суміжні права - це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, ві

Поняття патенту. Строки дії патенту. Визнання патенту недійсним.Припинення дії патенту.
Патент — документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку. Патент видається державним патентним відомством винахіднику або

Порядок подання заявки. Пріоритет заявки та його визначення.
Пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заяв

Порядок отримання патенту на винахід.
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі — Закон) винаходом є результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології (абзац 4 ст. 1 у ред

Експертиза посуті. Порядок,підстави проведенняекспертизи по суті. Права заявника при проведенніекспертизи.
Згідно п.18 ч.1 ст.1 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 N 3687-XII Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) - експертиза, що встановлю

Поняття, ознаки винаходу, строк правової охорони.
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі — Закон)винаходом є результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології

Об’єкти, що не визнаються винаходом.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону правова охорона згідно зцим Законом не поширюється на такі об’єкти технології: —сорти рослин і породи тварин; —біологічні у своїй основ

Новизна винаходу.
Винахід визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Відповідно до Закону при визначенні рівня техніки до уваги беруть усі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання з

Поняття та ознаки корисної моделі, строк правової охорони.
Словник-довідник, підготовлений Постійним комітетом інформації у сфері промислової власності Всесвітньої організації інтелектуальної власності, так тлумачить поняття корисної моделі (Utility Model)

Формула винаходу та її правове значення
Формула винаходу є словесним та описовим відображенням технічної сутності винаходу, за допомогою якого фахівці мають змогу одержати у короткій формі інформацію про технічне рішення задачі у певній

Поняття промислового зразка та умови його патентоспроможності, строк правової охорони.
Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Таким чином, об'єкт промислового зразка являє собою зовнішній вигляд, дизайн певного предмета. Промислови

Правові наслідки припинення чинності виключних майнових прав на винахід та корисну модель
Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідн

Патентування об’єкта промислової власності за кордоном.
Однією із форм реалізації своїх прав інтелектуальної власності є патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах. Згадаємо, що твори науки, літератури і мистецтва не патентуються н

Припинення дії патенту на промисловий зразок. Визнання патентуна промисловий зразок недійсним.
Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в о

Дії, які не визнаються порушенням прав на винахід, промисловий зразок, корисну модель.
Будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технол

Поняття раціоналізаторської пропозиції та її правові ознаки.
Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ст. 481 ЦК України).

Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію.
Раціоналізаторські пропозиції дістають правову охорону у формі посвідчення на раціоналізаторську пропозицію на підприємстві, в установі чи організації (далі - підприємство), які визнали пропозицію

Припинення права на комерційне найменування.
Норма ст. 491 ЦКУ вказує про припинення майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом. Враховуючи

Поняття торгівельної марки і умови їх правової охорони. Строкправової охорони.
ст.492 ЦК визначає поняття торгівельної марки як позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (

Процедури патентування торговельної марки.
Процедура визначена в розділі 3 «Порядок одержання свідоцтва» ЗУ « Право на одержання свідоцтва може мати будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформл

Права, що випливають із свідоцтва на торговельну марку. Обме­ження прав володільця торговельної марки.
Згідно ст.16 Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право викор

Вичерпання прав на торговельну марку.
Суть терміна «вичерпання прав» Борис Сніжко формулює таким чином: правовласник втрачає винятко­ве право забороняти використання знаку після того, як товари з нанесеним знаком були правомірно введен

Порушення прав на торговельну марку. Захист прав на торговельну марку.
Згідно ст.20 Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готуван

Підстави припинення дії свідоцтва на торгівельну марку.
Дане питання урегульоване Розділом 5 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Згідно ст.18 Закону власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або част

Умови визнання позначення добре відомою маркою.
Особливості визнання марки добре відомою визначені у ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яка зазначає, що охорона прав на добре відомий знак для товарі

Географічне зазначення, його визначення. Види географічних за­значень.
Бувають ситуації, коли товар має особливі властивості, певні якості, репутацію чи інші характеристики, які зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чи людським фактор

Реєстрація географічного зазначення та порядок її здійснення. Правові наслідки реєстрації географічного зазначення.
Дану процедуру визначено розділом 3 ЗУ «Про охорону прав на зазначення походження товарів» Згідно з ч.1ст.9 Закону право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мають:

Визнання реєстрації географічного зазначення недійсним.
Певну специфіку має припинення охорони прав на зазначення походження товарів відповідно до Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” (ст. 19). Зазначений Закон визнає недій

Сорт визнається патентоспроможним і на нього видається патент, якщо він є новим та відповідає умовам новизни, однорідності і стабільності.
Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для

Суб’єкти права на сорти рослин.
Відповідно до ст. 486 ЦК України суб’єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин є: 1) автор сорту рослин, породи тварин; 2) інші особи, які набули майнових прав інт

Стаття 11. Критерії придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності на нього
Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. Сорт вважається придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, я

Стаття 13. Назва сорту
Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду. Назва сор

Стаття 14. Придатність сорту для поширення в Україні
Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав з

Заявка на сорт
Заявка на сорт подається до Установи особою, яка має на це право, повинна стосуватися тільки одного сорту. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про визнання прав н

Видача патенту на сорт рослин. Визнання патенту на сорт рослин недійсним. Припинення дії патенту на сорт рослин.
Згідно ст.35 Закону уповноваженим органом в місячний строк від дати державної реєстрації прав на сорт авторові (авторам) видається свідоцтво про авторство на сорт рослин, а заявникові - патент на с

Компонування інтегральної мікросхеми: поняття, умови патентоспроможності, строк правової охорони.
Інтегральна мікросхема (ІМС) — це мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'

Порядок реєстрації компонування інтегральної мікросхеми.
Держава здійснює правову охорону компонування ІМС шляхом його реєстрації в установі. Порядок реєстрації компонування ІМС визначають статті 9-13 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегр

Порядок реєстрації компонування інтегральної мікросхеми.
Держава здійснює правову охорону компонування ІМС шляхом його реєстрації в установі. Порядок реєстрації компонування ІМС визначають статті 9-13 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегр

Визнання реєстрації компонування інтегральної мікросхеми недійсною.
Реєстрація топографії ІМС може бути визнана у судовому порядку недійсною у разі: а) невідповідності зареєстрованої топографії ІМС умовам охороноздатності, визначеним статтею 5 цього Закону

Поняття та ознаки комерційної таємниці. Строк правової охорони.
Комерційна таємниця — це інформація, яка має дійсну або потенційну комерційну цінність в силу її невідомості третім особам, до якої нема вільного доступу на законних підставах і стосовно якої волод

Суб’єкти прав на комерційну таємницю.
У юридичній науці пануючою є точка зору, що суб'єктами права на комерційну таємницю є суб'єкти підприємницької діяльності. Положення ст. 36 Господарського кодексу України також визначають, що комер

Неправомірні способи одержання комерційної таємниці.
Згідно з ч.2 ст.32 Господарського кодексу України недобросовісною конкуренцією є, зокрема, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Відповідно до Закону України

Охорона комерційної таємниці органами державної влади.
Згідно ст.507 ЦК органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка

Договірні зобов’язання стосовно прав інтелектуальної власності та їх види.
Договірні зобов’язання, об’єктом яких є майнові права інтелектуальної власності, належать до особливого виду зобов’язань. Їх специфіка зумовлена юридичною природою зазначених прав, що відрізняються

Ліцензійні угоди: поняття та ознаки. Види ліцензійних угод.
Ліцензійні договори значно відрізняються від інших комерційних контрактів, зокрема від найбільш розповсюджених на міжнародному ринку експортно-імпортних угод, а на внутрішньому ринку — від договорі

Виключна ліцензія. Невиключна ліцензія і обмеження прав на них.
Виключна ліцензія передбачає максимальне обмеження прав ліцензіара. По суті, він втрачає можливість самостійно чи опосередковано використовувати об'єкт інтелектуальної власності у межах, визначених

Примусові ліцензії та порядок їх надання.
Відповідно до Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, ліцензія - це дозвіл власника патенту (ліцензіара), що видається іншій особі (ліцензіату), на використання винаходу (ко

Договір комерційної концесії: поняття, характеристика та особли­вості.
Легальне визначення договору комерційної концесії закріплене у ст. 366 ГК України. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користуваче

Передання майнових прав на секрети виробництва
Договір про передачу ноу-хау - це договір, за яким правовласник передає заінтересованим особам право на використання повністю або частково конфіденційних знань, що включають відомості технічного, в

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелекту­альної власності.
Відповідно до ст. 431 ЦК, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цьо­го права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелекту­альної власності.
Законодавство України передбачає вирішення в адміністративному порядку широкого кола питань захисту прав інтелектуальної власності. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає в разі,

Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
Кримінально-правові способи захисту авторського права і суміжних прав встановлюються національним законодавством поряд із засобами цивільно-правового захисту авторських і суміжних прав. Зг

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги