рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Право інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності - раздел Право, Право Інтелектуальної Власності...

Право інтелектуальної власності

1. Історичні етапи становлення та розвитку права інтелектуальної власності. Історію розвитку науки, літератури, мистецтва, техніки щодо їх охорони можна… Перший етапне має правових форм закріплення результатів творчої діяльності, відомих нам. Водночас є підстави вважати…

Джерела права інтелектуальної власності в Україні

Основними джерелами, якими регулюються питання виникнення (або набуття), реалізація та захист прав інтелектуальної власності є, перш за все,… Систематизувати нормативно-правові акти у сфері права інтелектуальної… За об’єктною ознакою, тобто залежно від того, з приводу якого об’єкта права інтелектуальної власності…

Законодавство України в сфері інтелектуальної власності

3) Право на комерційні позначення (комерційні найменування, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів): Закон України. Про охорону… 4) Право на науково-технічну інформацію (наукові відкриття, раціоналізаторські…  

Міжнародні акти в сфері охорони прав інтелектуальної власності.

Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності; Всесвітня конвенція про авторське право; Паризька конвенція про охорону промислової власності;

Загальна характеристика об’єктів прав інтелектуальної власності.

1) твори літератури, науки і мистецтва, виконання, фоно- і відеограми та програми мовлення, що охороняються авторським правом і суміжними правами; … 2) об'єкти промислової власності, які охороняються право промислової… Кожна з наведених груп поділяється на окремі підгрупи.

Зміст права інтелектуальної власності.

Зміст права інтелектуальної власності зумовлюється видом її об’єктів. Відповідно до Конституції (ст.41) суб'єкт права інтелектуальної власності (первинний і похідний) має право володіти, коригуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом.

Право володіти об'єктом інтелектуальної власності означає, що Даний об'єкт фактично знаходиться в складі майна суб'єкта цього права, і він вважає його своїм на законній підставі.

Всі суб’єктивні права інтелектуальної власності ЦК поділяє па дві основні групи;

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності;

2) майнові права інтелектуальної власності.

Особистими немайновими правами визнаються ті, які визначають правовий статус суб'єкта інтелектуальної власності. За загальним правилом зазначені права невідчужувані, вони невіддільні від творця об’єкта інтелектуальної власності, їх особливістю є й те, що ці права належать тільки творцеві того чи іншого об'єкта права інтелектуальної власності. В окремих випадках особисті немайнові права відповідно до ЦК чи іншого закону можуть належати іншим особам (наприклад, спадкоємцям автора належить право перешкоджати будЬ-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності).

Особисті немайнові права Інтелектуальної власності позбавлені майнового змісту, але вони можуть бути пов'язані і з майновими правами.

ЦК до особистих немайнових прав інтелектуальної власності відносить прав основними з яких є:

1) право про визнання людини творцем (автором, виконавцем,винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності. Творцем може бути тільки людина, і це право визнається за нею. Конституцією громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльностіст.54);

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності. Це право раніше називалось правом На недоторканність твору науки, літератури і мистецтва, а також об'єктів суміжних прав — виконання, фонограмі відеограм, пробам мовлення.

Це право означало й означає, що будь-які зміни, доповнення, скорочення того незалежно від того, чи здатні вони завдати шкоди честі або репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, без дозволу автора твору вноситися до нього не можуть. Закон про авторське право формулює це так: "Вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора" (п.4 ч.і ст-14).

Норми Закону Пр0 авторське право і ЦК про недоторканність твору сформульовані невдало. Вони будь-яке посягання на твір

ставлять у залежність від наявності завданої шкоди честі чи репутації автора. їм їж тим, автор має право не допускати внесення до твору будь-яких змін, доповнень, скорочень, коментарі» тощо незалежна від Того, чи зашкодили вони честі або репутації останнього.

Право на недоторканність твору поширюється тільки на твори науки, літературу і мистецтва, об'єкти суміжних прав. Доцільність поширення права на недоторканність на об'єкти промислової власності дуже сумнівна.

Право на недоторканність належить тільки автору твору. Але цим правом наділені спадкоємці автора, а якщо їх немає, то творчі спілки;

3) інші особисті немайнові права Інтелектуальної власності, встановлені законом. До них слід віднести право на ім'я. Автор твору, винахідник, селекціонер та інші творці мають право своєму творінню давати своє ім'я чи спеціальну назву. Автори мають право оприлюднювати свої твори під своїм власним ім'ям, під псевдонімом або анонімно, а також забороняти згадування свого Імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

Другу групу суб'єктивних прав інтелектуальної власності становлять майнові права інтелектуальної власності. Останні визначають економічний зміст права інтелектуальної власності. Майновими слід визнати права суб'єкта інтелектуальної власності, які дають йому майнову вигоду. До них належать:

1) право на використання об'єкта інтелектуальної власності, що передусім належить тільки суб'єкту права інтелектуальної власності. Якщо таких суб'єктів кілька, то виключне право на використання цього об'єкта належить їм усім спільно. Внутрішні відносини вони визначають угодою між собою. Право на використання об'єкта інтелектуальної власності — найбільш вагоме майнове право суб’єкта. Саме воно забезпечує суб'єкту цього права можливість вилучати з належного йому об'єкта інтелектуальної власності усі можливі корисні якості;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта Інтелектуальної власності іншим особам. Крім випадків, передбачених законом, ніхто інший не має права використовувати об'єкт інтелектуальної власності без дозволу його суб'єкта. Використання зазначеного об'єкта іншими особами може мати місце лише на підставі договору із суб'єктом права на цей об'єкт;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання. ЦК передбачає право суб'єкта інтелектуальної власності не тільки забороняти неправомірне використання належного йому об'єкта, а й перешкоджати такому неправомірному використанню. Перешкоджання може мати місце в тих випадках, коли об'єкт уже використовується неправомірним способом іншими особами без дозволу суб'єкта цього права.

Перешкоджати неправомірному використанню іншими особами об'єкта інтелектуальної власності можна тільки дозволеними способами;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені чинним законодавством. До них чинні закони України про інтелектуальну власність відносять, передусім, право розпорядження об'єктом інтелектуальної власності. Суб'єкт цього права має правовідчужувати даний об'єкт будь-яким цивільно-правовим способом. Об'єкт права інтелектуальної власності проголошено товаром. Отже, він є об'єктом цивільного обігу, його можна продати, обміняти, подарувати, здати в найм, прокат, оренду тощо.

Одним з основних майнових прав інтелектуальної власності є право суб'єкта на винагороду за використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір винагороди, порядок і строки її виплати встановлюються угодою між сторонами. Винагорода виплачується за будь-яке використання об'єкта Інтелектуальної власності. Чинні закони України про інтелектуальну власність передбачають випадки "вільного" використання об'єкта без виплати винагороди.

Водночас чинне законодавство про інтелектуальну власність передбачає випадки, коли використання об'єкта права інтелектуальної власності не визнається порушенням суб'єктивних прав інтелектуальної власності.

Вказані закони ширше регулюють відносини, що складаються між суб'єктом права інтелектуальної власності користувачем у процесі використання об'єкта інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності відповідно до закону можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в Інших цивільних відносинах.

Чинним законодавством про інтелектуальну власність можуть бути встановлені винятки та обмеження у використанні майнових прав. Проте останні не повинні створювати істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних Інтересів суб'єктів цих прав.

 

9.Ознаки охороноспроможності об’єктів права інтелектуальної влас­ності.

 

Спадкування прав інтелектуальної власності Правонаступники.

 

Підстави набуття державою прав інтелектуальної власності.

Також держава виступає як суб'єкт майнових прав інтелектуальної власності у випадку створення об'єктів інтелектуальної власності в процесі виконання… Окремо необхідно зазначити, що від суб'єкта права інтелектуальної власності… До таких суб'єктів слід віднести патентних повірених, Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства…

Правове положення патентознавців. Вимоги щодо патентних повірених. Повноваження повірених у справах інтелектуальної власності.

У Постанові Кабінету Міністрів України зазначається, відповідно до законів України у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності… Патентний повірений надає фізичним та юридичним особам (далі - особи, які він… Патентний повірений повинен бути громадянином України, який:

Права патентного повіреного

Патентний повірений має право згідно із законодавством, у межах доручення особи, яку він представляє, виконувати всі пов'язані з цим дії у… підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів тощо; подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів;

Обов'язки патентного повіреного

Патентний повірений зобов'язаний сумлінно виконувати свої обов'язки і додержуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, яку він представляє.

Патентний повірений зобов'язаний зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов'язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, зміст консультацій, порад, роз'яснень тощо.

Патентний повірений зобов'язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він вже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.

Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного

Атестаційна комісія затверджує порядок проведення кваліфікаційних екзаменів, екзаменаційні завдання, призначає екзаменаторів, приймає рішення про… Апеляційна комісія розглядає скарги кандидатів у патентні повірені на рішення… Атестаційна та апеляційна комісії діють відповідно до положень, які затверджуються головою Держпатенту. Організаційне…

Заявники як суб’єкти права інтелектуальної власності.

Заявником може бути фізична і юридична особа. Заявниками за певних умов можуть бути фізичні особи — громадяни України, громадяни зарубіжних країн і… Державна реєстрація здійснюється Державним департаментом інтелектуальної… Отже, фактично заявником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має намір одержати правову охорону об'єкта…

Співавторство та його види. Визначення авторства. Регулювання відносин між співавторами.

Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними.

Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.

Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.

Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла.

Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації".

 

Права власника щодо результатів створених за службовим зав­данням.

 

Особисті немайнові права авторів

Автору згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» належать немайнові і майнові права, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Всі авторські права можна поділити на дві групи: особисті немайнові і майнові.

До особистих немайнових. прав належить право автора на ім'я. Зміст цього права полягає в тому, що автор може зазначити своє ім'я в творі. Якщо це книга, то ім'я автора зазначається на титульній сторінці. Водночас не у всіх творах є можливість зазначити ім'я автора.. Наприклад, безпосередньо на скульптурі або архітектурній формі. Але в такому випадку автор може отримати свідоцтво про реєстрацію твору із зазначенням свого імені (мається на увазі прізвище, ім'я, по батькові).

Автор не обов'язково повинен зазначати своє ім'я. Він може скористатися правом на псевдонім. Літературна спадщина має чимало випадків, коли автори скористалися правом па псевдонім.

Зокрема, це право, використали Марко Вовчок, Остап Вишня, Жорж Санд та багато інших письменників. До особистих немайнових прав належить також право автора взагалі не вказувати своє прізвище та ініціали. Видавництво, редакція газети може відкрити ім'я автора лише у випадку і порядку, передбачених законом.

Особистим немайновим правом-автора є право на недоторканність твору. Зміст цього права полягає в тому, що автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому посяганню на твір, яке може зашкодити честі і репутації автора. Йдеться про те, що, наприклад, при опублікуванні твору, його, виконанні, використанні іншими особами не можна без згоди автора скорочувати літературний твір, вносити зміни в сюжет, супроводжувати твір ілюстраціями, передмовами, післямовами. Навіть дизайн і колір обкладинки літературного твору слід погоджувати з автором.

Крім автора, цим особистим немайновим правом можуть володіти інші суб'єкти авторського права. Так, правонаступники автора, інші суб'єкти авторського права можуть мати певні особисті немайнові права. Звичайно, вони не мають права авторства на твір, але можуть контролювати, наприклад, недоторканність твору, протидіяти спробам інших осіб внести зміни до сюжету, спотворити зміст твору, присвоїти авторство. Автор має право на оприлюднення твору.

 

Майнові права автора. Майнові права володільця.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.

За винятком випадків, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.

Обмеження майнових прав, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.

 

Поняття авторського права та сфера його дії.

Одним з видів інтелектуальної діяльності є створення об'єктів духовної творчості, які охороняються авторським правом.

Методи, форми духовної творчості можуть бути різноманітними. Але спільним між ними є те, що вони завжди є результатом творчого процесу. До духовної творчості належить діяльність зі створення творів літератури, науки, мистецтва. Результатами такої творчості можуть бути оповідальні і поетичні літературні твори, музика, драматичні та кінематографічні твори, картини, фотографії, комп'ютерні програми тощо. Загальними вимогами до об'єктів авторського права є об'єктивна форма, доступна для сприйняття (запис, візуальне зображення, звукове відтворення, схеми, магнітна чи, фотоплівка тощо), та творчий характер.

Авторське право в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури, мистецтва.

У суб’єктивному розумінні авторське право є сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури, містецтва.

До авторського права належать права на твори літератури, науки, мистецтва. У результаті інформатизації суспільства виникли нові інтелектуальні об’єкти, які раніше не визначалися об’єктами правової охорони, але нагально її потребували. Це перш за все комп’ютерні програми та бази даних, які віднесені до об’єктів авторського права. Створення радіо та телебачення призвело до нового виду людської діяльності, продукти якої потребують постійного додавання творчих зусиль, але які неможливо віднести до звичайних художніх, музикальних та інших творів, що становлять об’єкти авторського права. В силу їх специфіки виникла особлива підгалузь виключних прав – суміжні права, які охоплюють права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

Завдання авторського права – створити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству.

Основним принципом авторського права є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства.

Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих немайнових і майнових прав автора.

Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких, в першу чергу, належать конституційні законодавчі акти, що визначають основні засади, та інші закони.

Серед джерел авторського права передусім варто назвати Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон «Про авторське право і суміжні права», постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» та інші.

Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори.

 

Виникнення та здійснення авторського права.

Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:

латинська літера "c", обведена колом, - ©;

ім'я особи, яка має авторське право;

рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством.

Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому втілено (виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у його реєстрації.

 

Об’єкти що охороняються авторським правом.

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до Закону.

Не є об'єктом авторського права:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах "г" і "д" частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.

 

Правові та технічні засоби захисту комп’ютерних програм.

Найбільш небезпечними видами злочинів у сфері авторського права і суміжних прав сьогодні визнано піратство щодо комп’ютерних програм,… Саме тому, дипломатична конференція Всесвітньої організації інтелектуальної… Відповідно до ч. 1 ст. 7 Директиви Ради Європи від 14 травня 1991 р. щодо правової охорони комп’ютерних програм (далі…

Похідний твір та його правове значення.

Похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).

 

Правомірне використання твору без згоди автора.

Вільне використання твору із зазначенням імені автора (ст..21) Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7)відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22 - 25 цього Закону.

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом.(ст..22) Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

Вільне відтворення примірників твору для навчання. (ст.. 23) Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм.(ст..24) Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму:

1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право;

2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним;

3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право;

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму.

Вільне відтворення творів у особистих цілях. (ст..25) Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім:

а) творів архітектури у формі будівель і споруд;

б) комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24 цього Закону;

в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону;

Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди.

 

Право слідування.

Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті - спадкоємці впродовж встановленого строку (див. пит.25) користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.

 

Строки охорони авторських прав

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації.

Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.

Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

Строк дії авторського права після смерті автора і строки, встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.

Особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

 

Захист авторських прав в мережі Інтернет.

Загальновизнаним фактом є те, що право завжди відстає від суспільних відносин. І це зрозуміло, оскільки право тоді починає регулювати відносини, коли вони починають мати потребу в цьому. І Інтернет став зручним майданчиком для порушення авторських прав, а з розвитком мережі ці порушення набули масового характеру.

Як відзначає Ю.Л. Бошицький, „охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності в глобальній комп’ютерній мережі Інтернет тільки чекає законодавчого врегулювання”.

Авторське право – один з основних видів охорони інтелектуальної власності в Мережі в силу як мінімум двох причин:

- по-перше, більшість матеріалів, які передаються за допомогою мережі, є творами в юридичному сенсі, а тому, на них поширюється авторське право;

- по-друге, оскільки сама природа електронних комунікацій передбачає багаторазове копіювання даних у процесі передачі їх каналами зв’язку, природно, виникає питання дотримання при такому копіюванні авторських прав.

Міжнародними договорами, що забезпечують основу правового регулювання використання об’єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі, є так звані Інтернет – договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 20.12.1996: Договір ВОІВ про авторське право (ДАП, чинний з 06.03.2002) та Договір ВОІВ про виконання і фонограми (ДВФ, чинний з 20.04.2002). Україна приєдналася до них 20.09.2001.

Якщо говорити про захист авторських і суміжних прав у мережі, потрібно усвідомлювати, що це не тільки юридичні, але й технічні питання. За сучасних умов час контролювати використання творів у мережі дуже складно, у зв’язку з чим найбільш вдалі норми законів про авторське право не зможуть працювати в повну силу. Перспективи розвитку законодавства про авторське право стосовно до мережі значною мірою залежать від того, чи будуть створені технічні засоби, що дозволяють обмежувати і відстежувати використання творів у мережі.

Особливості захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет полягають насамперед у контролі правовласників за використанням об’єктів, який полягає у такому:

- Обмежена функціональність. За такого підходу, власник авторського права надає користувачеві примірник твору, який має функціональні обмеження. Такий підхід є одним із шляхів упровадження в життя таких бізнес-моделей, як „спробуй, перед тим, як купити ” та „продавай поліпшені версії ”.

- „Годинникова бомба”. Аналогічно до прийому з функціональними обмеженнями, за цього підходу власник авторських прав розповсюджує функціонально повноцінний об’єкт інтелектуальної власності, але встановлює дату, після якої доступ до нього буде неможливим.

- Захист від копіювання. За цього підходу продавець обмежує кількість разів, коли комп’ютерний файл може бути скопійований.

- Криптографічні конверти. Це програмне забезпечення, яке зашифровує твори так, що доступ до них може бути отриманий лише із застосуванням належного ключа до шифру.

- Контракти. За умови правильного оформлення контракти можуть надати власникам авторського права і суміжних прав ширше повноваження щодо контролю за використанням їхніх творів ніж ті, що надаються їм відповідно до законодавства.

- Запобіжні заходи. Законодавством держав-членів Світової організації торгівлі (СОТ) мають бути передбачені процедури, які передбачають ефективні дії проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, в тому числі термінові заходи, та способи захисту прав, які стримують від подальших порушень. Такі процедури держави-члени СОТ зобов’язує встановити стаття 41(1) Угоди TRIPS, яка є обов’язковою для підписання всіма членами організації.

Одним із шляхів вирішення проблеми додержання авторських прав багато хто бачить так звану „справедливу ціну”, адже, безперечно, що рівень доходів громадян в Україні порівняно, наприклад, з Німеччиною суттєво різниться, а ось ціна, наприклад, „софту” однакова.

Серед інших методів боротьби з плагіатом досить поширеними є різноманітні «дошки ганьби» в Інтернеті: на них «вивішуються» імена осіб, що вчинили плагіат, а також назви сфабрикованих та оригінальних творів.

Отже, захист авторського права i суміжних прав в Інтернеті потребує розроблення принципово нових законодавчих норм не тільки на національному, а й на міжнародному рівнях. Водночас така охорона не повинна призводити до того, щоб здійснюваний контроль за використанням творів ставав перешкодою на шляху до розвитку освіти, науки, культури та інших потреб суспільства

 

Об’єкти та суб’єкти суміжних прав.

Об'єкти суміжних прав

Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:
а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
б) фонограми, відеограми;
в) передачі організацій мовлення.

Суб'єкти суміжних прав

Суб'єктами суміжних прав є:
а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;
б) виробники фонограм, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;
в) виробники відеограм, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;
г) організації мовлення та їх правонаступники.
Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм .

 

Реєстрація авторського права.

Авторське право, як і будь-який інший об'єкт права інтелектуальної власності, має охоронятись як на світовому рівні, так і на рівні конкретної країни. Одним із найважливіших важелів охорони авторського права, що надається державою, є його реєстрація.

Реєстрація авторського права на твірне є обов’язковою і її наявність не впливає на виникнення у автора прав на його твір. Адже авторське право виникає з моменту створення твору і вираження його в матеріальному або на матеріальному носії. Ці положення відображені у національному законодавстві, зокрема, у статті 437 Цивільного кодексу України та пункті другому статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон).

Зазначені підходи стосовно необов’язковості державної реєстрації авторського права на твір для виникнення у автора прав на нього є вихідними для теорії авторського права в цілому. Вони закріплені у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів (п. 2 ст.5).

При тому, що реєструвати авторські права на твір не обов’язково, авторові у багатьох випадках важливо подбати про фіксацію дати створення свого твору. Адже недооцінка цього моменту в майбутньому може ускладнити авторові захист своїх прав на власний твір.Тому одним із засобів фіксації дати створення твору є його реєстрація та депонування.

Державна реєстрація авторського права відповідно до пункту першого Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір (далі – Порядок), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір" від 27 грудня 2001 року № 1756, здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, що знаходиться за адресою: вул. Урицького, 45, Київ-35, МСП, 03680.

Існують наступні види реєстрацій:

· Реєстрація авторського права на твір

· Реєстрація авторського права на службовий твір

· Реєстрація договорів, якi стосуються права автора на твір:

- Реєстрація договору про передачу (відчуження) майнових прав на твір

- Реєстрація договору про передачу виключного права на використання твору

- Реєстрація договору про передачу невиключного права на використання твору

Для реєстрації авторських прав на твір необхідно подати заявку, яка складається з наступних документів:

· заява, викладена українською мовою, що складається за формою затвердженою Державним департаментом;

· примірник твору (у матеріальній формі, визначеній пунктами 3, 15 Порядку);

· документ, що свідчить про факт i дату оприлюднення твору (за наявності);

· документ або копія документа про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права, або копія документа, що підтверджує наявність пільг;

· документ про сплату збору за оформлення i видачу свідоцтва або копія документа, що підтверджує наявність пільг;

· довіреність, оформлена в установленому порядку, якщо заявка подається довіреною особою;

· документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора).

До заяви на реєстрацію авторського права на комп'ютерну програму, крім зазначених документів, додається настанова щодо використання програми. До заяви на реєстрацію авторського права на базу даних, крім зазначених документів, додається настанова щодо використання бази даних і опис структури бази даних. До заяви на реєстрацію авторського права на твори архітектури, містобудування, садово-паркового та монументального мистецтва, крім зазначених документів, додається анотація, яка повинна містити назву твору, його місцезнаходження (адресу), архітектурні характеристики параметри, час і місце створення. Заява підписується автором або особою, яка має авторське право.

До заявки на реєстрацію авторського права на службовий твір, крім зазначених матеріалів, додається й документ, що підтверджує належність майнових прав на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (ст. 429 Цивільного кодексу України).

Для реєстрації договору який стосується авторських прав на твір необхідно подати заявку, яка складається з наступних документів:

· заяву (викладену українською мовою, що складається за встановленою формою);

· примірник твору (у формі, визначеній пунктами 3, 15 Порядку);

· примірник авторського договору, що засвідчує передачу (відчуження) майнового права на твір (відповідно до ст.31 Закону), або примірник авторського договору про передачу права на використання твору (відповідно до ст. 32, 33 Закону);

· документ, що підтверджує наявність майнових прав, що передаються (за необхідності);

· документ або копію документа про сплату збору за підготовку до реєстрації договору;

· довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка подається довіреною особою.

Заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Державною службою усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку.

Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Державної служби правильно оформлених документів заявки.

Під час розгляду заявки Державна служба не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства.

Державна служба може надсилати заявнику запити про надання додаткових документів, потрібних для прийняття відповідного рішення у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, що містять подані документи. У цьому разі відповідне рішення приймається в двотижневий термін від дати надходження додаткових документів, але не пізніше двох місяців від дати одержання заявником запиту.

Якщо заявка відповідає встановленим вимогам, заявнику надсилається відповідне рішення про реєстрацію. В іншому випадку заявнику надсилається обгрунтоване рішення про відмову в реєстрації. При цьому документи, подані заявником на реєстрацію, йому не повертаються.

Заявник має право у тримісячний термін від дати одержання рішення про реєстрацію авторського права на твір подати до Державної служби документ, що підтверджує сплату державного мита за видачу свідоцтва або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва.

Якщо протягом трьох місяців від дати одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір Державна служба не одержала документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва у розмірі та порядку, визначених законодавством, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва, заявка вважається відхиленою і реєстрація авторського права та публікація відомостей про реєстрацію авторського права Державною службою не проводяться.

На підставі рішення про реєстрацію авторського права на твір та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копії документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва, відомості про реєстрацію авторського права на твір заносяться до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір.

На підставі рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, відомості про його реєстрацію заносяться до Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір.

Видача свідоцтва здійснюється Державною службою у місячний строк від дати реєстрації.

 

29. Ліцензійні договори на об’єкти авторського права: поняття, характеристика та види. Сторони ліцензійного договору та їх правове положення.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦК, є нікчемними.

Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори.

Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об'єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно з становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором або законом.

Авторський договір – це договір, згідно якого одна сторона передає іншій стороні повністю або частково авторські майнові права або передає право на використання об’єкта авторського права. Авторський договір, згідно якого одна сторона передає право на використання об’єкта авторського права ще називають ліцензійним договором.

Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

За авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата замовником авторові авансу як частини авторської винагороди.

Умови договору, що обмежують право автора на створення майбутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній галузі, є недійсними.

Усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

 

Поняття суміжних прав та сфера їх дії. Види суміжнихправ.

Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є: - виконання літературних, драматичних, музичних,… Виникнення і здійснення суміжних прав також не потребує виконання будь-яких… На міжнародному рівні суміжні права надаються відповідно до Римської конвенції з охорони інтересів виконавців,…

Поняття патенту. Строки дії патенту. Визнання патенту недійсним.Припинення дії патенту.

Строк дії патенту встановлюється національним законодавством (як правило, 15-20 років). Патент може бути визнано недійсним у судовому порядку на… У широкому розумінні «патент» є комплексом виключних прав на використання… У вузькому розумінні «патент» є охоронним документом, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід …

Поняття та зміст права першокористувача.

 

Порядок подання заявки. Пріоритет заявки та його визначення.

Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до центрального органу виконавчої влади, що… Строки, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, пропущені заявником… За необхідності центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері…

Заявка на отримання патенту, вимоги щодо неї та її зміст. Реквізити заявки.

Для реалізації права па патент особа повинна подати до компетентного державного органу, який здійснює видачу патентів, заявку. В Україні видачу патентів здійснює Державний департамент інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України. Проте заявка безпосередньо подається чи надсилається па адресу Державного підприємства «Український інститут промислової власності» («Укрпатент»), яке здійснює експертизу заявки. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) чи іншу довірену особу.

Заявка — це сукупність документів, необхідних для одержання патенту. Законодавство містить низку вимог, яким має відповідати заявка. Основні вимоги сформульовані у законах України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки». Детальні вимоги до заявки визначені у Правилах складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель та у Правилах складання і подання заявки на промисловий зразок.

Основні вимоги щодо заявки стосуються:

1) мови, якою її складено;

2) складу заявки, а також змісту і оформлення документів, що входять до її складу;

3) дотримання вимоги єдності.

Законодавство України, як і загалом законодавство більшості країн, передбачає, що заявка подається державною мовою. Відповідно до Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Заявка на винахід чи заявка на корисну модель складається з таких документів:

1) заяви про видачу патенту на винахід чи патенту на корисну модель;

2) опису винаходу (корисної моделі);

3) формули винаходу (корисної моделі);

4) креслень (якщо па них є посилання в описі);

5) реферату.

Заява складається на бланку встановленої форми. В ній обов'язково зазначаються відомості про заявника (заявників) і його (їхню) адресу, а також винахідника (винахідників). Опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його міг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Значення опису полягає також в тому, що в межах опису здійснюється тлумачення формули винаходу. Відповідно до п. 6 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель опис починається із зазначення індексу рубрики чинної редакції МПК, до якої належить винахід (корисна модель), назви винаходу та має містити-такі розділи:

1) галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель). У цьому розділі зазначають галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель), а також, за необхідності, галузь застосування винаходу (корисної моделі). Якщо таких галузей декілька, то зазначають ті з них, які мають перевагу;

2) рівень техніки. У цьому розділі описують рівець техніки, який відомий заявнику і який можна вважати корисним для розуміння винаходу .(.корисної моделі) і його (її) зв'язку з відомим рівнем. Зокрема, наводяться відомості про відомі заявнику аналоги винаходу (корисної моделі). Аналог винаходу (корисної моделі) — це засіб того самого призначення, який відомий з джерел, що стали загальнодоступними до дати подання заявки чи дати пріоритету, і характеризується сукупністю ознак, подібних до сукупності суттєвих ознак винаходу (корисної моделі). Якщо аналогів декілька, то останнім описують найближчий аналог — прототип;

3) суть винаходу (корисної моделі), яка виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель). Ознаки належать до суттєвих, якщо вони впливають на технічний результат, якого можна досягти, тобто перебувають в причинно-наслідковому зв'язку із таким результатом. У цьому розділі детально розкривають технічну задачу, на вирішення якої спрямований винахід (корисна модель), та технічний результат, якого можна досягти при здійсненні винаходу (корисної моделі). Технічна задача, як правило, полягає у створенні об'єкта (пристрою, способу тощо). Технічний результат — виявлення нових властивостей чи покращання характеристик відомих властивостей об'єкта винаходу (корисної моделі), що можуть бути одержані при здійсненні винаходу (корисної моделі). Технічний результат може бути виражений, наприклад, у зменшенні чи збільшенні крутиого моменту, зниженні чи підвищенні коефіцієнта тертя, зменшенні чи збільшенні частоти або амплітуди коливань, у зменшенні спотворювань сигналу, поліпшенні контакту робочого органу з середовищем тощо. Технічним результатом може бути одержання технічних засобів певного призначення уперше;

4) перелік фігур креслення (якщо на них є посилання в описі);

5) відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі). У цьому розділі розкривають можливість одержання зазначеного в розділі «Суть винаходу (корисної моделі)» технічного результату при здійсненні винаходу (корисної моделі).

Формула винаходу є словесним та описовим відображенням технічної сутності винаходу, за допомогою якого фахівці мають змогу одержати у короткій формі інформацію про технічне рішення задачі у певній галузі із вказівкою засобів і результату, тобто мети рішення, яка може бути досягнута при використанні винаходу.

Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло. Основна функція формули винаходу (корисної

моделі) — юридична. Вона виявляється-у тому, що саме формула винаходу (корисної моделі) визначає обсяг наданої правової охорони (предметні межі чинності патенту). Саме на основі формули роблять висновок, чи мало місце порушення наданих патентом прав у коленому конкретному випадку, чи ні. Тому з погляду правового значення для охорони прав на винахід (корисну модель) формула є основним документом заявки.

Формула винаходу (корисної моделі) визнається такою, що виражає суть винаходу (корисної моделі), якщо вона містить сукупність його (її) суттєвих ознак, достатню для досягнення зазначеного заявником технічного результату. Слід мати на увазі, що чим більше ознак містить незалежний пункт формули, тим слабшим є патент, і навпаки. Формула винаходу (корисної моделі) характеризується певною структурою. Загалом, виділяють три основних системи побудови патентах формул: європейську, американську та англійську. Європейська патентна формула характеризується тим, що вона складається з двох частин: в першій вказуються ознаки, які наявні в найближчому аналогу, в другій — ознаки, які відрізняють винахід (корисну модель) від найближчого аналога. Тобто європейський тип формули передбачає виділення новизни. Крім цього, європейська патентна формула передбачає можливість виділення в ній незалежного та залежних пунктів. Останні характеризують окремі варіанти (форми) виконання винаходу. В американській патентній формулі ознаки винаходу наводяться у певній послідовності без виділення новизни. Тобто американська система не передбачає виділення ознак, які відрізняють винахід (корисну модель) від найближчого аналога. Англійська система поєднує в собі ознаки європейської та американської систем.

Патентне законодавство України передбачає європейську систему побудови патентної формули. Відповідно до п. 7 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель формула винаходу (корисної моделі) залежно від кількості пунктів може бути одноланковою чи багатоланковою.

Одноланкова формула містить один пункт. Її використовують для характеристики одного винаходу (корисної моделі) сукупністю суттєвих ознак, що не мають розвитку чи уточнення щодо окремих випадків його, виконання чи використання.

Багатоланкова формула складається з кількох пунктів. Такий вид формули використовується у двох випадках:

— для характеристики одного винаходу (корисної моделі) з розвитком і (або) уточненням сукупності його (її) суттєвих ознак щодо деяких випадків виконання і використання винаходу (корисної моделі). При цьому формула складається з одного незалежного пункту і одного чи кількох залежних пунктів. Залежні пункти характеризують окремі випадки виконання чи використання винаходу (корисної моделі);

— для характеристики групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом. У такому випадку формула містить кілька незалежних пунктів, кожен з яких характеризує один з винаходів групи. Крім цього, до формули можуть включатися і залежні пункти, які підпорядковуватимуться відповідним незалежним пунктам.

Незалежним є пункт формули, який не містить посилання на інший (інші) пункти. Залежний пункт завжди підпорядкований незалежному. При цьому розрізняють два типи підпорядкованості залежного пункту незалежному — безпосередню і опосередковану, Безпосередня підпорядкованість має місце тоді, коли для характеристики винаходу (корисної моделі) в окремому випадку його виконання чи використання поряд із ознаками цього пункту необхідні лише ознаки, зазначені в незалежному пункті формули.

У цьому випадку залежний пункт містить посилання на незалежний пункт. Опосередковану підпорядкованість залежного пункту незалежному застосовують, якщо для характеристики, окрім ознак незалежного пункту формули, необхідні ще й ознаки одного чи кількох залежних пунктів. У цьому випадку один залежний пункт формули містить посилання на інший залежний пункт.

Структура пункту формули застосовується до всіх винаходів (корисних моделей), за винятком винаходів (корисних моделей), об'єктами яких є:

— індивідуальна сполука;

— штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин;

— нове застосування відомого продукту чи пронесу.

Також без поділу па обмежувальну та відмітну частини складається формула винаходу (корисної моделі), що не має аналогів.

Реферат складається /піше з інформаційною метою і не може братися для інших цілей (для тлумачення формули, визначення рівня техніки тощо).

Заявка на промисловий зразок має містити:

1) заяву про видачу патенту;

2) комплект зображень виробу (власне виробу чи у вигляді його макета або малюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд;

3) опис промислового зразка;

4) креслення, схему, карту (якщо необхідно).

Детальні вимоги до заявки на промисловий зразок закріплені у Правилах складання і подання заявки на промисловий зразок.

Комплект зображень виробу виконує щодо промислових зразків ту саму функцію, що і формула для винаходів (корисних моделей), визначає обсяг наданої правової охорони (предметні

межі чинності патенту). Зображення виробу надається у вигляді фотографій та (або) інших репродукцій, виконаних будь-якими засобами, зокрема засобами комп'ютерної графіки. Зображення виробу, однією із суттєвих ознак якого є колір, наводяться у кольоровому виконанні. В інших випадках зображення виробу наводяться лише у чорно-білому виконанні.

Комплект зображень виробу - (власне виробу чи у вигляді його макета або малюнка) повинен надавати повиє уявлення про зовнішній вигляд виробу. Зокрема, комплект зображень тривимірного виробу може містити загальний вигляд виробу, вигляді спереду, зліва, справа, ззаду, зверху, знизу та зображення фрагментів виробу тощо. Для двовимірного виробу достатньо,

як правило, навести одне зображення.

Щодо виробу, який може трансформуватися (розчинятися, складатися тощо), такого як холодильник, пилосос, кухонний комбайн тощо, комплект зображень має містити окреме зображення такого виробу у трансформованому вигляді. Комплект зображень набору (комплекту) виробів-має містити зображення загального вигляду набору (комплекту) та зображення потрібних виглядів кожного виробу, що входить до набору (комплекту). Якщо загальний вигляд набору (комплекту) виробів технічно неможливо представити на одному зображенні, комплект зображень набору (комплекту) виробів має містити зображення фрагментів набору (комплекту), сукупність яких дає повне уявлення про загальний вигляд набору (комплекту).

Опис промислового зразка містить такі розділи:

— назву промислового зразка;

— прізвище, ініціали автора промислового зразка;

— призначення та галузь застосування промислового зразка;

— перелік зображень, креслень, схем та карт;

— суть та суттєві ознаки промислового зразка.

Розділ «Суть, і суттєві ознаки промислового зразка» має містити опис усіх суттєвих ознак, які формують зоровий образ заявленого виробу. Суть промислового зразка характеризується сукупністю відображених па зображеннях його суттєвих ознак, які визначають зовнішній вигляд виробу з його естетичними та (або) ергономічними особливостями. Ознака належить до суттєвих, якщо вона впливає на формування зовнішнього вигляду виробу, якому притаманна така ознака.

Важливою вимогою при поданні заявки є дотримання вимоги єдності. У загальному вигляді суть вимоги єдності зводиться до того, що заявка може стосуватися-лише одного об'єкта. Саме так формулюється вимога єдності для корисних моделей та промислових зразків. Заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі, яка може бути охарактеризована з розвитком або уточненням окремих конкретних варіантів її здійснення, ідо не супроводжується зміною чи вилученням окремих ознак, наведених у незалежному пункті формули. Щодо промислових зразків поняттям «один промисловий зразок» охоплюватиметься також і комплект

(набір) виробів, а також промисловий зразок, що має варіанти.

Щодо винаходів вимога єдності сформульована дещо ширше:

заявка на винахід має стосуватися одного винаходу (який може бути охарактеризовано з розвитком або уточненням окремих конкретних варіантів його здійснення, що не супроводжується зміною чи вилученням окремих ознак, наведених у незалежному пункті

формули) або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом. Відповідно до п. 2.6,3 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель вимозі єдності може відповідати група винаходів, якщо заявка стосується:

— винаходів, один з яких призначений для одержання (виготовлення) іншого (наприклад, пристрій або речовина та процес одержання (виготовлення) зазначеного пристрою або речовини

в цілому чи їх частини);

— винаходів, один з яких призначений для здійснення іншого (наприклад, процес і пристрій для здійснення зазначеного процесу в цілому чи однієї з його дій);

— винаходів, один з яких призначений для використання іншого (в іншому) (наприклад, процес або пристрій та його частина; процес і речовина, яка призначена для використання в зазначеному процесі тощо);

— винаходів, які є об'єктами одного виду, однакового призначення і які забезпечують одержання одного і того самого технічного результату (варіанти).

 

Порядок отримання патенту на винахід.

Держава охороняє право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель. Це право засвідчується спеціальним документом — патентом. Патент — це… Особі, яка бажає одержати патент (деклараційний патент) необхідно подати… Заявка повинна складатись українською мовою і містити:

Експертиза посуті. Порядок,підстави проведенняекспертизи по суті. Права заявника при проведенніекспертизи.

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) - експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому… Згідно п.1 ч.16 -18 ст.16 Закону Кваліфікаційна експертиза проводиться після… Заявник може подати зазначені заяву та документ протягом трьох років від дати подання заявки. Інша особа може подати…

Поняття, ознаки винаходу, строк правової охорони.

Відповідно до ч. 1 ст. 459 ЦК України винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до… Відповідно до ч. 2 ст. 459 ЦК України об’єктом винаходу може бути продукт… Продукт як об’єкт технології — це матеріальний об’єкт як результат діяльності людини. Таким продуктом, зокрема, є…

Об’єкти, що не визнаються винаходом.

—сорти рослин і породи тварин; —біологічні у своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не… —топографії інтегральних мікросхем;

Новизна винаходу.

Момент часу, на який визначається новизна винаходу. Згідно із Законом, рівень техніки, а таким чином і новизна винаходу, визначається на дату… Пріоритет — першість у поданні заявки. Джерела інформації, що порочать новизну. До рівня техніки включаються відомості, що стали загальнодоступними до дати…

Винахідницький рівень.

У патентних законах усіх країн і міжнародних угодах у галузі охорони промислової власності є, хоча й під різними назвами (винахідницький рівень, винахідницька діяльність, неочевидність), критерій, за допомогою якого патентоздатний винахід виокремлюється з-поміж звичайних інженерних розробок, до яких не ставиться подібна вимога. Відповідність заявленого винаходу умові «винахідницький рівень» означає, що даний винахід є творчим втіленням ідеї і становить перехід на новий технологічний рівень.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у ч. 5 ст. 7, до уваги не береться.

Промислова придатність.

Умова патентоздатності винаходу «промислова придатність» сформульована у ч. 8 ст. 7 Закону так: винахід є промислово придатним, якщо він може бути використаний у промисловості або у будь-якій іншій сфері діяльності (наприклад, сільському господарстві, медицині тощо). Термін «промисловість» має тут найширше тлумачення. Згідно із значенням цього терміна під промисловістю розуміється будь-яке зусилля людини, що впливає на природу і речовину. У тексті Паризької конвенції також вказується на те, що слово «промисловість» повинно розумітись у найширшому значенні і стосуватися не лише власне промисловості, але й поширюватися на галузі сільськогосподарського виробництва, продукти природного походження тощо.

 

Поняття і обов’язки винахідників службових винаходів

Службовий винахід (корисна модель) - винахід (корисна модель), створений працівником:
у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;
з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця

 

Поняття та ознаки корисної моделі, строк правової охорони.

В Україні охорона корисної моделі вперше була введена Законом «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» ще у 1993 p., але до недавнього часу… У чинній редакції Закону корисна модель визначається як результат… Об’єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Формула винаходу та її правове значення

Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло. Основна… моделі) — юридична. Вона виявляється-у тому, що саме формула винаходу… Формула винаходу (корисної моделі) визнається такою, що виражає суть винаходу (корисної моделі), якщо вона містить…

Тимчасова правова охорона, її значення та зміст.

Опубліковані згідно з частиною шістнадцятою статті 16 цього Закону відомості про заявку на патент на винахід надають заявнику тимчасову правову охорону в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опубліковані.

Заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту.

Дія тимчасової правової охорони припиняється від дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.

Дія тимчасової правової охорони за міжнародною заявкою починається від дати публікації відомостей про неї Установою на умовах, викладених у частині другій цієї статті.

 

50. Права та обов’язки, що виникають з патенту.

Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні винаходу, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу та передавати право власності на нього іншій особі без згоди решти власників патенту.

Використанням винаходу визнається:

― виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг у зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу;

― застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні;

― пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або введення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого способом, що охороняється патентом.

Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номеру патенту на продукті чи пакуванні продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

Патент надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу (за винятком випадків, якщо таке використання не визнається порушенням прав, що надає патент).

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід будь-якій особі, яка стає його правонаступником.

За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання сплачувати ліцензіару обумовлені договором платежі та здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію.

Власник патенту має сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Головним обов’язком власника патенту на винахід є добросовісне користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Будь-яка особа може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу. Підставою для такого звернення є відмова власника патенту від укладання ліцензійного договору. Зазначена заява може бути подана до суду тільки за умови, якщо винахід не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту на цей винахід.

Суд може винести рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, якщо власник патенту не доведе поважних причин фактів його невикористання. В рішенні суду визначаються обсяги використання винаходу, строк дії дозволу, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту.

В деяких випадках власник патенту також зобов’язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу. Такими випадками є можливість порушення прав першого власника при використанні винаходу, призначеного для досягнення іншої мети або який має значні техніко-економічні переваги. Такий дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу власником патенту.

 

Поняття промислового зразка та умови його патентоспроможності, строк правової охорони.

покликаний створити оригінальний, неповторний дизайн того або іншого виробу, чим може істотно підвищити його привабливість для потенційних покупців,… Строк дії правової охорони: 10 років, починаючи від дати подання заявки на… Обсяг виключних прав власника визначається сукупністю його суттєвих ознак, представлених на зображенні (ях). При цьому…

Момент виникнення майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Патентна форма охорони прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, що існує в Україні, передбачає закріплення за володільцем патенту виключних майнових прав на відповідний об'єкт.

Майновим за своєю природою є право винахідника чи автора промислового зразка на винагороду. Таке право виникає у творця службового винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. У цьому випадку роботодавець укладає з винахідником чи автором промислового зразка письмовий договір щодо розміру, та умов виплати йому винагороди відповідно до економічної цінності об'єкта та (або) іншої вигоди, яка могла бути одержана роботодавцем.

 

Правові наслідки припинення чинності виключних майнових прав на винахід та корисну модель

Законом можуть бути встановлені умови тимчасової чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід до набрання ними чинності відповідно до… Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід… Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років від дати…

Патентування об’єкта промислової власності за кордоном.

 

Припинення дії патенту на промисловий зразок. Визнання патентуна промисловий зразок недійсним.

Дія патенту на промисловий зразок припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. Річний збір сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання… Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачено, а документ про його сплату - надійти до Установи…

Дії, які не визнаються порушенням прав на винахід, промисловий зразок, корисну модель.

Право попереднього користування обмежується тим обсягом використання тотожного заявленому винаходу вирішення, яким воно було на дату подання… Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої… Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі):

Поняття раціоналізаторської пропозиції та її правові ознаки.

Раціоналізаторською пропозицією визнається пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, організації, установи,міністерства, відомства, до… До раціоналізаторської пропозиції законодавство встановило три необхідні… 1) пропозиція має стосуватися профілю підприємства, якому вона подана;

Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію.

  62.Поняття й ознаки комерційного (фірмового) найменування. Вимоги до… Комерційне найменування — це передусім будь-яка назва підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної…

Припинення права на комерційне найменування.

До інших підстав припинення чинності прав на комерційне найменування, які не отримали законодавчого закріплення, можна віднести відмову… 1) Добровільна відмова від комерційного найменування. Мотиви такої відмови… 2) Припинення комерційного найменування у зв'язку з реорганізацією чи ліквідацією юридичної особи. При цьому, слід…

Поняття торгівельної марки і умови їх правової охорони. Строкправової охорони.

Згідно ч. 1 ст.494 ЦК набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва… Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві… Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в…

Процедури патентування торговельної марки.

Право на одержання свідоцтва може мати будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів.… Заявка складається українською мовою і повинна стосуватися лише однієї марки.… 1) заяву про реєстрацію марки;

Права, що випливають із свідоцтва на торговельну марку. Обме­ження прав володільця торговельної марки.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку становить десять років з дати наступної за датою подання заявки на… Протягом часу існування суб’єктивних прав на торговельну марку правомочність з… До обмеженням прав правоволодільця торговельної марки відносимо такі інститути, визначені Цивільним кодексом, як право…

Вичерпання прав на торговельну марку.

У законодавстві багатьох країн термін «вичерпання прав» прямо не використовується, оскільки є пере­важно доктринальним, а не законодавчим. Доктрина… Вичерпання прав може бути обмежене територією окремої країни. Тому першим… Разом із цим у законодавстві окремих країн передбачено вичерпання прав на спільній території декількох країн. Так,…

Порушення прав на торговельну марку. Захист прав на торговельну марку.

Закон визначає, що будь-яке порушення спричиняє відповідальність згідно з чинним Захист прав на знаки для товарів і послуг здійснюється на підставі…

Підстави припинення дії свідоцтва на торгівельну марку.

Згідно ст.18 Закону власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи.…

Щодо визнання свідоцтва недійсним

Згідно ст.19 Закону свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

 

Умови визнання позначення добре відомою маркою.

 

Географічне зазначення, його визначення. Види географічних за­значень.

Механізм охорони географічних зазначень істотно відрізняється від інших об’єктів інтелектуальної власності. Пояснюється це, зокрема, тим, що в силу… Сьогодні законодавство України у сфері інтелектуальної власності не приведене… Оскільки на сьогодні ЦК не містить визначення терміну «географічне зазначення», то можна запропонувати таке визначення…

Реєстрація географічного зазначення та порядок її здійснення. Правові наслідки реєстрації географічного зазначення.

Згідно з ч.1ст.9 Закону право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мають: особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар,… асоціації споживачів;

Визнання реєстрації географічного зазначення недійсним.

Поняття сорту рослин та порід тварин. Умови патентоспроможностінових сортів рослин. Об’єкти правової охорони на сорти рослин.

Сорт — це окрема група рослин у рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка незалежно від того, чи задовольняє повністю умови надання правової охорони, може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Категорії сорту — клон, лінія, гібрид, популяція.

Порода тварин як об'єкт селекційних досягнень — це група тварин, яка має генетично зумовлені біологічні та морфологічні властивості і ознаки, причому деякі з них є специфічними Для певної групи і відрізняють її від інших груп тварин. Порода може бути представлена жіночою чи чоловічою статтю тварини або племінним матеріалом. Охоронюваними категоріями є тип та крос ліній.

Сорт визнається патентоспроможним і на нього видається патент, якщо він є новим та відповідає умовам новизни, однорідності і стабільності.

а) на території України — за рік до цієї дати; б) на території іншої держави — щодо деревних та чагарникових культур і… Але слід мати на увазі, що зазначена норма стосовно іноземних громадян і юридичних осіб діє за принципом взаємності.…

Суб’єкти права на сорти рослин.

Під поняттям «автор сорту (селекціонер)» Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» розуміється «людина, яка безпосередньо створила… Роботодавця особи, яка вивела або виявила сорт за його дорученням або у разі… Автор сорту набуває особисті немайнові права від дати державної реєстрації сорту. Особисті немайнові права автора…

Суб’єктами племінної справи у тваринництві є: власники племінних (генетичних) ресурсів; підприємства (об’єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин; підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів; власники не племінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг із племінної справи у тваринництві.

 

 

Патент сорт та його особливості. Строк правової охорони сортів рослин.

Розділ 2 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 № 3116-XII

Стаття 10. Права на сорти

Згідно з цим Законом можуть набуватися такі права на сорти: особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин. Ці права набуваються на сорт, який відповідає критеріям, визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згідно з ним. Про особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин. Про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Реєстру патентів описі сорту. Про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин. Зазначені права на сорт набуваються в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 11. Критерії придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності на нього

Стаття 12. Умови державної реєстрації сорту

Державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмінний, однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він придатний для поширення в Україні.

Стаття 13. Назва сорту

Стаття 14. Придатність сорту для поширення в Україні

Згідно ст.41 Закону чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин обмежується строком, установленим цим Законом, та підтримується… а) тридцять п'ятого календарного року, що відліковується з 1 січня року,… б) тридцятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав,…

Порядок та умови патентування нових сортів рослин. Подача заявки на патентування сортів рослин.

Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до Установи заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав. Установа — урядовий орган державного управління, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства. Набування прав на сорт в іноземних державах здійснюється незалежно від набування таких прав в Україні.

Від імені селекціонерів (авторів сортів), заявників та володільців патентів у відносинах, врегульованих Законом України «Про охорону прав на сорти рослин», можуть виступати їх представники, зокрема представники з питань інтелектуальної власності, зареєстровані відповідно до положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України. В такому разі відносини з представниками вважаються відносинами відповідно з авторами, заявниками та володільцями патентів.

Заявка на сорт

заяву про визнання прав на сорт з позначенням видів прав на сорт, які має намір отримати заявник; ім'я (назву) та адресу місця проживання… Опис сорту повинен розкривати ознаки сорту та його властивості з повнотою,… Для внесення змін до матеріалів надається двомісячний строк від дати одержання заявником повідомлення Установи. Якщо…

Експертиза заявки

Статус: науково-технічна експертиза.

Мета: встановлення відповідності заявки і сорту рослин вимогам закону та підготовка обґрунтованих експертних висновків і рішень за заявкою.

Види: формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) та кваліфікаційна (технічна) експертиза. Права заявника експертизи: має право з власної ініціативи чи на пропозицію Установи особисто або через свого представника брати участь у

встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи; з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення ознак, наведених у технічній анкеті сорту. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Установи після дати одержання заявником рішення за заявкою. За подання заявником клопотання про внесення виправлень і уточнень до заявки після внесення відомостей про неї до Реєстру заявок сплачується збір.

Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення відповідності формальних ознак заявки вимогам, встановленим Законом «Про охорону прав на сорти рослин» і розробленими Установою на його основі правилами складання та подання заявки. Під час проведення формальної експертизи: визначається дата подання заявки відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин»; перевіряється відповідність складу документів заявки вимогам, визначеним законом; заявка порівнюється з наданою заявником копією попередньої заявки, якщо така подавалася до компетентного органу держави-учасника, і встановлюється дата пріоритету відповідно до положень ст. 22 Закону «Про охорону прав на сорти рослин»; встановлюється факт сплати збору за подання заявки; за рішенням Установи перевіряється право заявника на подання заявки.

У разі надходження матеріалів, на підставі яких може бути встановлена дата подання заявки: а) заявнику надсилається повідомлення про прийняття заявки до розгляду з зазначенням її номера та дати подання; б) до Реєстру заявок вносяться відомості, що містять номер та дату подання заявки, а також, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету. Внесені до Реєстру заявок відомості відкриті для загального ознайомлення. У разі надходження матеріалів, на підставі яких дата подання заявки не може бути встановлена, заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається експертний висновок із зазначенням дати надходження цих матеріалів. Якщо формальні ознаки заявки відповідають встановленим вимогам, заявнику надсилається експертний висновок про позитивні результати формальної експертизи і про дату проведення кваліфікаційної експертизи. У випадку невідповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам, заявнику надсилається відповідний експертний висновок.

Заявник зобов'язаний усунути зазначену невідповідність протягом двох місяців від дати одержання ним експертного висновку. Цей строк може бути продовжений на шість місяців за умови сплати відповідного збору. В іншому випадку заявнику надсилається рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт. Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати його закінчення та сплати відповідного збору. Заявник має право звернутися до Установи із заявою про перенесення строку початку кваліфікаційної експертизи. Збір за проведення кваліфікаційної експертизи для сортів, що не проходять експертизу на придатність на поширення в закладах Установи, є меншим від аналогічного збору для сортів, що проходять таку експертизу.

Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього. Кваліфікаційна експертиза проводиться за клопотанням заявника про її проведення і за умови сплати ним відповідного збору. Заявник може подати зазначене клопотання не пізніше трьох років від дати подання заявки. Якщо це клопотання не надійде до Установи у встановлений строк, заявка вважається відкликаною. Збір за проведення кваліфікаційної експертизи для сортів, що не підлягають державному випробуванню, є меншим від аналогічного збору для сортів, що підлягають такому випробуванню.

Під час проведення кваліфікаційної експертизи:

проводиться експертиза запропонованої назви сорту у порядку, визначеному законом; визначається новизна сорту; визначається відповідність сорту критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а Установа визначає переліки родів і видів, сорти яких

проходять експертизу в її закладах;

• розглядаються у порядку, визначеному законом, можливі заперечення третіх осіб проти надання прав на сорт;

• проводиться експертиза на придатність для поширення. При цьому можуть бути враховані результати такої експертизи, проведеної компетентним органом будь-якої держави-учасника;

За результатами кваліфікаційної експертизи формулюється обґрунтований експертний висновок за заявкою і приймається рішення про державну реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення про відмову в реєстрації сорту і видачі патенту.

Експертиза назви сорту проводиться з метою визначення відповідності цієї назви вимогам встановленим ст. 13 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин», а саме — щодо його ідентифікації та відмінності від існуючих видів та сортів.

Уразі виявлення Установою невідповідності запропонованої назви сорту встановленим вимогам заявнику надсилається експертний висновок з вимогою запропонувати іншу назву сорту.

Будь-яка особа може подати до Установи вмотивоване заперечення щодо запропонованої назви сорту протягом трьох місяців від дати опублікування її в офіційному виданні. Компетентний орган будь-якої держави-учасника може подати свої зауваження з цього приводу. Установа надсилає заперечення та зауваження заявнику.

Заявник зобов'язаний повідомити Установу про своє ставлення до зазначеного експертного висновку, заперечення чи зауваження протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати їх та залишити запропоновану назву сорту без змін або запропонувати іншу назву сорту.

Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови сплати відповідного збору. У противному разі заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців від дати його закінчення та сплати відповідного збору.

Запропонована заявником інша назва сорту публікується в офіційному виданні. Про неї інформується компетентний орган кожної держави-учасника. Експертиза нової назви проводиться у тому ж порядку, що і запропонованої раніше назви сорту.

За результатами розгляду заперечення чи зауваження заявнику і (або) особі, яка подала заперечення, надсилається експертний висновок.

Якщо проведеною експертизою не виявлено невідповідності запропонованої назви сорту вимогам, встановленим ст.13 Закону «Про охорону прав на сорти рослин», заявнику надсилається експертний висновок про її ухвалення.

За клопотанням заявника ухвалену Установою назву сорту може бути змінено за умови надходження клопотання до прийняття рішення про виникнення прав на сорт та сплати відповідного збору.

Назва сорту затверджується рішенням про виникнення прав на сорт та реєструється одночасно із внесенням відомостей про сорт до відповідних видань.

Про зареєстровану назву сорту інформується компетентний орган Кожної держави-учасника.

Після затвердження назви сорту рішенням про виникнення прав на сорт її зміна Установою можлива, якщо встановлено, що вона більше не відповідає умовам, викладеним у ст. 13 Закону, або володілець патенту чи будь-яка інша особа вимагає заборонити використання існуючої назви сорту.

Установа надає володільцю патенту можливість запропонувати нову назву сорту.

Про зміну назви сорту інформується компетентний орган кожної Держави-учасника.

Експертиза на придатність на поширення сорту Установа визначає перелік родів і видів, сорти яких проходять експертизу на придатність на поширення в її закладах. По сортах родів і видів, які не увійшли до вищезазначеного переліку, рішення приймається на підставі інформації, що надана заявником.

Експертиза на придатність на поширення сорту проводиться Установою і визначеними нею закладами експертизи за умови попередньої сплати відповідного збору.

Дослідні зразки сортів, які ввозяться в Україну для цілей експертизи на придатність на поширення, не обкладаються ввізним митом і не підлягають квотуванню, ліцензуванню і сертифікації та державній санітарно-гігієнічній експертизі, а карантинний огляд цих зразків здійснюється на безоплатній основі. Митне оформлення їх здійснюється без сертифікатів відповідності на основі документального підтвердження Установи, що ці зразки ввозяться для проведення експертизи на придатність на поширення.

Установа зобов'язана щорічно повідомляти заявника про результати експертизи сорту, а також надавати йому коментарі до результатів експертизи.

Якщо Установа вважає результати експертизи недостатніми для складання експертного висновку за заявкою, вона може після консультацій з заявником провести додаткову експертизу.

Якщо експертиза сорту проводилася за дорученням Установи іншою юридичною особою, її результати повинні передаватися виключно Установі і будь-яке інше використання результатів експертизи можливе лише з дозволу Установи.

Заперечення третіх осіб щодо реєстрації сорту

Будь-яка особа може подати Установі вмотивоване заперечення щодо виникнення прав на сорт на підставі невідповідності його вимогам, встановленим цим Законом, протягом трьох місяців від дати опублікування відомостей про заявку в офіційному виданні.

Установа надсилає копію заперечення заявнику.

Заявник зобов'язаний повідомити Установу про своє ставлення до заперечення протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати заперечення та залишити заявку без змін, внести до неї зміни або відкликати її.

Зазначений строк продовжується на шість місяців за умови сплати відповідного збору. У противному разі заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти місяців з його спливу та сплати відповідного збору.

Відповідь заявника про залишення заявки без змін або внесення до неї змін доводиться до відома подавця заперечення. Останньому

надається місячний строк для повідомлення Установи про те, залишає він заперечення чи знімає його.

У разі надходження повідомлення про залишення заперечення останнє розглядається Установою. Вона має право затребувати від подавця заперечення необхідні для цього матеріали, інформацію, документи, зразки тощо.

Про результати розгляду заперечення повідомляється його подавець і заявник.

Рішення за заявкою

У разі відповідності, за результатами кваліфікаційної експертизи заявленого сорту вимогам закону Установою приймається рішення про виникнення права на сорт. Якщо заявлений сорт не відповідає вимогам закону, приймається рішення про відмову у виникненні права на сорт. Прийняте рішення надсилається заявнику.

1. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт дають заявнику право на тимчасову правову охорону від дати подання заявки.

2. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має право

на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яку заявник повідомив про те, що відомості про заявку внесено до Реєстру заявок. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту.

3. Чинність тимчасової правової охорони припиняється з наступного дня після дати державної реєстрації прав на сорт або з дати внесення до Реєстру заявок відомостей про відкликання заявки чи прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт.

 

Майнові права селекціонерів (володільців).

Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідченими патентом, є:

1) право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для по­ширення в Україні;

2) виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рос­лин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не встановлене договором чи законом.

До виключних майнових прав належать: право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин; виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рос­лин, породи тварин. Майнове право інтелектуальної власності на сорт рослини включає в себе: право використання сорту, право давати дозвіл на використання сорту іншим особам і право забороняти таке використання сорту іншими особами без дозволу власника сорту. Виключне право інтелектуальної власності на використання сорту рослини чи заборону такого використання полягає в тому, що ніхто без дозволу власника сорту не може вчиняти такі дії: виробництво або відтворення (з метою розмноження); доведення до кондиції з метою розмноження; пропозицію до продажу; продаж або інший комерційний обіг; виве­зення за межі території України; ввезення на митну територію України; зберігання для будь-якої з цілей, зазначених вище. Майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослини полягає в ко­мерційному розповсюдженні сорту, занесеного до Реєстру сортів. Ст. 14 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» визначає придатність сорту для поширення в Україні. Відповідно до цієї статті сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відповідає умовам правової охорони, може бути використаним для задоволення потреб суспільства і не є забороненим для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, заподіяння шкоди тваринному і рослинному світу, збереження довкілля.

До інших майнових прав інтелектуальної власності (невиключних) слід віднести пере­дусім право розпорядження сортом рослини, породою тварини, право на винагороду за ви­користання зазначених об'єктів та інші майнові права, що випливають з патенту на сорт рослини, породу тварини. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» майнове право інтелектуальної власності на сорт рослини може бути предметом застави і використовуватися у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи та предметом іншого комерційного обігу. Власник сорту має право передавати своє право інтелектуальної власності на сорт рослини на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Власник сорту має право запо­вісти своє майнове право як спадщину, а також укладати ліцензійні договори на право використання сорту. Відповідно до положень ст. 44 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» до дій, які не визнаються порушеннями майнового права власника сорту, відносяться: а) ви­черпання виключного майнового права інтелектуальної власності на сорт рослини; б) пра­во попереднього користування і право відновленні прав на сорт; в) обмеження дії виключ­ного майнового права інтелектуальної власності на сорт. Право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт полягає в тому, що будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка від іншої особи на реєстрацію права власника сорту вважається поданою, в інтересах свого господарства або ділової практики добросо­вісно використовувала в Україні цей згодом заявлений сорт чи інший сорт, що підпадає під положення ч. З ст. 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготов­ку, має право безоплатно продовжувати таке використання сорту, як це передбачалося вка­заною підготовкою, і після реєстрації прав на цей сорт і видачі патенту. Будь-яка особа, яка в період між втратою прав на сорт заявником або власником сорту та їх відновленням добросовісно почала використовувати сорт заявника або власника чи інший сорт, що підпадає під положення ч. З ст. 39 цього Закону, або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання чи використовувати сорт, як це передбачалося підготовкою, і після відновлення права за­конного власника. Ст. 47 Закону встановлює обмеження виключних прав інтелектуальної власності на сорт у таких випадках: а) дії здійснено як приватні та без комерційної мети; б) дії здійснено в експериментальних цілях; в) дії здійснено з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

 

Обмеження прав авторів нових сортів рослин.

Згідно ст..47 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин»
1. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії будь-якої особи з посадковим матеріалом сорту, що охороняється, передбачені положеннями частини другої статті 39 цього Закону, якщо вони здійснені:

а) як приватні та з некомерційними цілями;
б) в експериментальних цілях;
в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, передбачених положеннями частин третьої та четвертої статті 39 цього Закону.

2. Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, і це не вважається порушенням майнових прав володільця патенту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві вирощуванням сорту, що
охороняється, чи сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього Закону, за умови належності сорту до одного з таких ботанічних родів і видів:
Боби (Vicia faba);
Віка посівна (Vicia sativa L.);
Горох (Pisum sativum L.);
Жито (Secale cereale L.);
Картопля (Solanum tuberosum);
Конюшина олександрійська (Trifolium alexandrinum L.);
Конюшина персидська (Trifolium resupinatum L.);
Люпин жовтий (Lupinus luteus L.);
Люцерна (Medicago sativa);
Льон олійний, включаючи льон-довгунець (Linum usitatissimum L.);
Нут (Cicer arietinum);
Овес (Avena sativa L.);
Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.);
Пшениця м'яка (Triticum aestivum L. Emend. Fiori et Paol.);
Пшениця тверда (Triticum durum Desf.);
Райграс (Lolium multiflorum Lam.);
Ріпак (Brassica napus L.);
Редька (Brassica rapa L.);
Рис (Oriza sativa L.);
Спельта (Triticum spelta L.);
Тритикале (X Triticosecale Wittm.);
Ячмінь (Hordeum vulgare L.).
Умови дотримання законних інтересів володільця патенту щодо зазначених у частині другій цієї статті ботанічних родів і видів визначаються Кабінетом Міністрів України за такими принципами:
а) розміри земельної ділянки не обмежуються;
б) зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій з метою розмноження власником господарства або через надання послуг;
в) власник малого господарства не сплачує винагороду володільцю патенту (під власником малого господарства тут слід розуміти власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тонн зернових);

г) інші власники господарств, що використовують сорт, зобов'язані сплачувати володільцю патенту за взаємним договором винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж
регіоні.
4. Контроль за виконанням цієї статті та виданих відповідно до неї правил здійснює лише володілець патенту, а власники зазначених у цій частині статті господарств та особи, що надають їм послуги, зобов'язані надавати володільцю патенту на його запит
відповідну інформацію щодо використання сорту. Така інформація може надаватися також офіційними особами, якщо вона отримана під час виконання ними своїх обов'язків.

Видача патенту на сорт рослин. Визнання патенту на сорт рослин недійсним. Припинення дії патенту на сорт рослин.

Якщо авторів сорту є більше, ніж один, то свідоцтво про авторство на сорт видається кожному автору. Якщо права на сорт набувають кілька осіб, то… Патент, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про авторство на сорти… Згідно ст.50 Закону чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує це право,…

Компонування інтегральної мікросхеми: поняття, умови патентоспроможності, строк правової охорони.

Існують різні варіанти класифікації ІМС: за видом оброблюваної інформації - цифрові й аналогові, за ступенем інтеграції елементів - малі, середні,… В Угоді ТРІС вжито термін «топографія (компонування»). У Законі України від 5… Компонування ІМС - це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів ІМС та…

Порядок реєстрації компонування інтегральної мікросхеми.

Особа, яка бажає зареєструвати компонування ІМС і має на це право, подає до установи особисто або через патентного повіреного чи іншу довірену особу… Заявку на реєстрацію складають державною мовою, вона повинна містити: • заяву про реєстрацію компонування ІМС;

Права та обов'язки,ідо слідують із реєстрації компонування інте­гральної мікросхеми.

Права, що випливають із реєстрації топографії ІМС, діють від дати внесення відомостей про топографію ІМС до Реєстру. Реєстрація топографії ІМС надає власнику зареєстрованої топографії ІМС… Реєстрація надає власнику зареєстрованої топографії ІМС право:

Визнання реєстрації компонування інтегральної мікросхеми недійсною.

а) невідповідності зареєстрованої топографії ІМС умовам охороноздатності, визначеним статтею 5 цього Закону; б) порушення вимог пункту 2 статті 24 цього Закону - До подання заявки на… в) реєстрації топографії ІМС внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Права авторів відкриттів. Порядок кваліфікації відкриттів.

До особистих немайнових прав автора наукового відкриття (ст.485 ЦК) відноситься право авторства, пріоритет, право на найменування відкриття (автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву).

До майнових прав автора наукового відкриття належить право на винагороду за здійснене відкриття у формі матеріального заохочення, інші права та пільги, встановлені державою за заслуги в розвитку науки.

Документом, що підтверджує право на відкриття, є диплом.

Він видається на ім’я автора і засвідчує визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу науковим відкриттям; пріоритет та авторство на наукове відкриття. Оскільки для наукового відкриття необхідна світова новизна, то законодавче закріплення державної реєстрації наукових відкриттів дає можливість закріпити пріоритет не лише автора наукового відкриття, а й держави в цілому.

За ст. 457 ЦК України може бути кваліфіковане лише те наукове знання, яке володіє наступними ознаками.

Науковим відкриттям за ЦК України розуміється лише результат наукового пізнання. Науковим відкриттям в юридичному розумінні не буде вважатись процес наукового пошуку, не дивлячись на те, що в загальнонауковому розумінні такий процес нерідко позначається саме терміном "відкриття". До того ж, відсутність у здобутого в результаті дослідження нового наукового знання передбачених законом ознак наукового відкриття виключає можливість його юридичної кваліфікації в такій якості, хоча, знову ж таки, в науковому розумінні це наукове знання може іменуватись відкриттям. Тобто, юридичне розуміння поняття відкриття є вужчим від того, яке прийняте в науці.

Відкриттям буде пізнання закономірностей, властивостей та явищ лише матеріального світу. Таке законодавче рішення локалізує сферу застосування правових механізмів наукового відкриття виключно галузями природничих наук. Не може стати відкриттям в юридичному розумінні встановлення тих чи інших наукових даних у сфері суспільних наук. Не в останню чергу таке обмеження сфери дії правового інституту пояснюється неможливістю об'єктивної перевірки тих чи інших нововстановлених даних про життя соціуму.

Наукове відкриття полягає в отриманні нових знань, осмисленні та інтерпретації науково встановлених фактів у їх взаємозв'язку, відкритті істотних, необхідних і повторюваних зв'язків у матеріальному світі. Тобто наукове відкриття стосується лише отримання нових знань. Виявлення нових матеріальних об'єктів не є відкриттям. Відповідно, виявлення дослідниками таких матеріальних об'єктів у сферах географії, археології, палеонтології, відкриття корисних копалин та ін. не отримають охорони засобами правового інституту наукового відкриття.

Охороноздатність та цінність наукового відкриття не пов'язується з можливістю його безпосереднього використання. Дана ознака відрізняє наукове відкриття від винаходу, який завжди має бути прив'язаний до практичної сторони свого втілення, виступати конкретним способом досягнення практичної цілі.

Об'єктами відкриттів можуть бути явище, властивість та закономірність як окремо, так і в сукупності. Всі зазначені категорії є філософськими, а відтак мають загальнонаукове розуміння та тлумачення. Закономірність матеріального світу - це об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами та властивостями матеріального світу. Закономірність не може мати випадкового характеру.

Властивість як об'єкт наукового відкриття являє собою невідому раніше об'єктивно існуючу якісну сторону об'єкта матеріального світу. Властивість виявляється у взаємозв'язку даного об'єкта з іншими об'єктами та явищами і не існує поза відношенням до інших властивостей. Отже, відкриття властивості передбачає пояснення такого взаємозв'язку.

Явище як об'єкт відкриття - це об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи). Дослідження явища дозволяє встановити сутність, виявлену в ньому. Відтак, не може бути визнаний відкриттям-явищем будь-який науково встановлений факт. Дослідник має вивести умови виникнення явища, його прояви та наслідки.

Необхідною ознакою наукового відкриття є його абсолютна новизна у світовому масштабі. Науковим відкриттям може визнаватись лише встановлення тих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які не були відомі раніше. До того ж, наукове відкриття не може зводитись до звичайних, ординарних наукових положень, які хоч і володіють науковою новизною, проте кардинально не позначаються на ступені розвитку відповідної сфери знань. Наукове відкриття має вносити докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Звичайно, ознака щодо внесення докорінних змін у рівень наукового пізнання є оціночною і включає в механізм правової охорони наукових відкриттів суб'єктивний фактор. Разом з тим, існують певні нароблені підходи до кваліфікації ступеня істотності наукового відкриття. Так, внесення докорінних змін у рівень наукового пізнання може виявлятись у появі нових напрямків у розвитку науки чи техніки, в появі принципово нових технологічних рішень, в поясненні раніше загадкових фактів чи експериментальних даних, в докорінній зміні або необхідності перегляду теоретичних положень у відповідній галузі знань тощо.

Перелік необхідних ознак наукового відкриття, за наявності яких відкриття може отримати правову охорону, слід завершити ознакою достовірності. У ст. 457 ЦК України ця ознака виводиться зі словосполучення "об'єктивно існуючий". В міжнародних правових актах, а також в законодавстві окремих іноземних країн ця ознака визначається через доступність заявленого відкриття перевірці. Наукове відкриття має теоретично або експериментально доводитись.

На сьогодні відомий ряд видів (типів) наукових знань, які не отримують правової охорони в якості наукових відкриттів, оскільки не володіють усіма ознаками останніх. Це, зокрема, такі знання або наукові положення, як: а) окремі факти та залежності, а також закономірності, властивості та явища, які не вносять корінних змін в рівень пізнання; б) гіпотези та наукові припущення; в) вирішення математичних задач, доведення теорем; г) положення, які уточнюють вже наявні знання; д) виявлення комет, планет та інших просторових утворень; е) результати, які стосуються предмету можливих заявок на патент чи інші охоронні документи у галузі права інтелектуальної власності та ін.

 

Поняття та ознаки комерційної таємниці. Строк правової охорони.

Характерні ознаки комерційної таємниці такі: 1) комерційна таємниця має фактичну монополію конкретної особи на певну… 2) комерційна таємниця має найбільшу універсальність середІнших об'єктів інтелектуальної власності;

Суб’єкти прав на комерційну таємницю.

Зазначене, однак, не виключає можливість фізичних та юридичних осіб, що не займаються підприємницькою діяльністю, бути суб'єктом права на комерційну… Юридичні особи, що не займаються підприємницькою діяльністю, також можуть бути… Суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю є також правонаступники володільця комерційної…

Неправомірні способи одержання комерційної таємниці.

Охорона комерційної таємниці органами державної влади.

Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом. Зобов'язання владних органів та їх посадових осіб зберігати конфіденційність… Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є…

Договірні зобов’язання стосовно прав інтелектуальної власності та їх види.

Так, відповідно до ст. 1107 ЦК України [7] розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір;

Ліцензійні угоди: поняття та ознаки. Види ліцензійних угод.

Ліцензійний договір ця угода, відповідно до якої власник науково-технічних досягнень, винаходів, ноу-хау, промислових зразків, товарних знаків і… Закони України про захист об’єктів промислової власності передбачують… Порядок реєстрації ліцензійних договорів установлений Правилами розгляду і реєстрації договорів про передачу патенту і…

Виключна ліцензія. Невиключна ліцензія і обмеження прав на них.

Примусові ліцензії та порядок їх надання.

Договір комерційної концесії: поняття, характеристика та особли­вості.

Передання майнових прав на секрети виробництва

Основна відмінність договору про передачу ноу-хау від ліцензійного договору полягає в тому, що для ліцензійного договору достатньо надати дозвіл на… Оскільки предметом договору про передачу ноу-хау є секретні знання, то у… Особливість предмета обумовлює специфіку процесу укладення договору про передачу ноу-хау, оскільки, з одного боку,…

Недобросовісна конкуренція та порушення права на торгівельні марки.

 

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелекту­альної власності.

Дана стаття присвячена наслідкам порушення права інтелектуальної влас­ності — настанню цивільно-правової відповідальності. Тобто, в даному випадку… Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної… Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності вста­новлюється також іншими законами…

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелекту­альної власності.

Норми адміністративного права, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення,… В Україні також діє Закон України "Про захист від недобросовісної… За незаконне використання літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення,…

Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.

Згідно із нормами Кримінального кодексу України (КК України) кримінальним злочином визнається незаконне використання об’єктів авторського права і… Об’єктом цього злочину є майнове право власника авторських і суміжних прав на… Об’єктивний бік зазначеного злочину у сфері авторського права і суміжних прав полягає у вчиненні будь-якої дії,…

– Конец работы –

Используемые теги: право, інтелектуальної, власності0.048

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Право інтелектуальної власності

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Основные черты афинского права. Источники, право собственности, обязательственное право, брачно-семейное право, уголовное и процессуальное право
Это подтвердили и археологические раскопки. Ремесло, достигшее в некоторых отношениях высокого развития, начинает уже отделяться от земледелия,… Каждая семья получала по жребию определенный надел, с которого кормилась и… Базилевс был военным вождем, он осуществлял суд в присутствии народа, выполнял жреческие функции.Главной обязанностью…

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Юридичний факультет... Кафедра цивільного права... Укладачі д ю н проф Кохановська О В...

ЧТО ТАКОЕ ПРАВО. ПРАВООТНОШЕНИЯ. ПРАВО И ЧЕЛОВЕК. ПРАВО И ГОСУДАРСТВО. ЧЕЛОВЕК И ГОСУДАРСТВО. СЕМЬЯ. РОДИТЕЛИ. ДЕТИ
Тема ЧТО ТАКОЕ ПРАВО... Что такое... Формы источники права Система законодательства...

Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки
Правове регулювання вдносин власност одним з найважливших напрямкв нормативно дяльност держави.За допомогою права держава регулю належнсть тих або… Сукупнсть даних правових норм, що регулюють вдносини власност, визначають… Володння закрплення матеральних благ за конкретними власниками ндивдами та колективами, фактичне утримання реч у сфер…

Право власності юридичних осіб
Становлення сучасного права тісно пов’язане з іменем видатного англійського мислителя, теоретика права Джона Локка, який велику увагу в своїх… На думку Джона Локка власність людини отримується шляхом вільно виявленої… Власність утверджується шляхом договору і угоди.

Международное право: понятие и предмет регулирования. Международное право – сложный комплекс юридических норм
Международное право сложный комплекс юридических норм создаваемых государствами и межгосударственными организациями пут м соглашений и... Предмет международного права международные отношения отношения выходящие... между государствами двусторонние и многосторонние отношения...

Право собственности на субъекты частной собственности. Римское право
Это,по их мнению, сформировало такие его черты, как строгость,жесткость правовой регламентации, рационализм и житейская мудрость.Подобные качества… Действительно, римские граждане славились своим законопо- читанием. Но элемент… К таким особенностям справедливо относят то, что римское право было приспособлено к мировому обороту, так как Рим…

Экологическое право. Курс лекций В настоящее время издано немало учебников и учебных пособий по учебной дисциплине Экологическое право
Предисловие... В настоящее время издано немало учебников и учебных пособий по учебной дисциплине Экологическое право обязательной для всех юридических высших...

Право убежища и международное право
Одним из важнейших институтов такой защиты является право убежища. Войны, международные конфликты, многочисленные социальные катаклизмы, которые… В отечественной и зарубежной литературе имеются многочисленные определения… В XX столетии оно стало одним из общепризнанных положений международного права и предусмотрено Всеобщей декларацией…

Право собственности на субъекты частной собственности. Римское право
Это,по их мнению, сформировало такие его черты, как строгость,жесткость правовой регламентации, рационализм и житейская мудрость.Подобные качества… Действительно, римские граждане славились своим законопо- читанием. Но элемент… К таким особенностям справедливо относят то, что римское право было приспособлено к мировому обороту, так как Рим…

0.039
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам