Тема 1.4. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС

 

Спочатку треба розкрити саме поняття ризику, яке використовується для оцінки небезпеки. Ризик, як фактор потенційної небезпеки. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище. Індивідуальний та груповий ризик.

Звільнити людину від небезпеки повністю неможливо, але зменшити її негативний вплив до певного рівня – так. Виходячи з цього сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і прийшов до концепції прийнятного (допустимого) ризику, сутність якої у прагненні до такої безпеки, яку приймає суспільство у даний період часу.

Прийнятний ризик поєднує у собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і являє собою певний компроміс між рівнем безпеки та можливостями її досягнення. Передусім потрібно мати на увазі, що економічні можливості підвищення безпеки технічних систем не безмежні. Якщо витрачаються надмірні кошти на підвищення безпеки, то можна завдати шкоди соціальній сфері, наприклад, погіршиться за браком коштів медична допомога.

При збільшенні витрат технічний ризик зменшується, але росте соціальний. Сумарний ризик має мінімум за певного співвідношення між інвестиціями у технічну та соціальну сфери. Цю обставину і потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки змушене миритися.

Сумарний ризик має мінімум при певному співвідношенні інвес­тицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно врахо­вувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

У деяких країнах, наприклад у Голландії, прийнятні ризики встановлені у законодавчому порядку. Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі звичайно вважається 10^-6 на рік. Малим ризиком, яким можна знехтувати, вважається індивідуальний ризик загибелі 10^-8 на рік.

Максимально прийнятним ризиком для екологічних систем вважається такий, при якому може постраждати 5 % видів біогеоценозу.

Деякі спеціалісти піддають критиці концепцію прийнятного ризику, тому що бачать у ній антигуманний підхід до проблеми. Насправді, прийнятні ризики на 2 ¾ 3 порядки «суворіші» фактичних. Отже, введення прийнятних ризиків є акцією, прямо спрямованого на захист людини.

Розподіл підприємств. установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від НС здійснюється на підставі постанови КМУ № 1324 від 14.листопада 2007 р

Відповідно до цієї постанови розподіл суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища щодо пожежної безпеки здійснюється за такими критеріями: порогова маса небезпечних речовин, категорії та групи небезпечних речовин; атегорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою будинку та приміщення; важливість для національної безпеки країни та забезпечення життєдіяльності населення; кількість людей, що постійно або тимчасово можуть перебувати одночасно на об'єкті; поверховість або висота будівель; розташування споруд під землею; наявність культурних, історичних, духовних та інформаційних цінностей; рівень складності ліквідації можливої пожежі та її наслідків; кількісна міра пожежної небезпеки, що враховує ймовірність настання негативних соціальних, екологічних та матеріальних наслідків від провадження господарської діяльності та можливий розмір втрат від виникнення ймовірної пожежі; дотримання ліцензійних умов провадження діяльності, пов'язаної з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення.Категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки визначаються згідно з НАПБ Б.03.002-2007, порогова маса небезпечних речовин, категорії та групи небезпечних речовин згідно з постановою КМУ від 11 липня 2002 р. N 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки", потенційно небезпечні об'єкти - згідно з постановою КМУ від 29 серпня 2002 р. N 1288 "Про затвердження Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних Відповідно до встановлених критеріїв суб'єкти господарювання незалежно від форми власності а видів господарської діяльності з урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності щодо пожежної безпеки належать до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним. об'єктів".До суб'єктів господарювання з високим ступенем прийнятного ризику належать суб'єкти, у сфері управління (власності, володінні, користуванні) яких перебувають: потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки;
промислові та складські будівлі (споруди), які належать до категорій "А" або "Б" за вибухопожежною небезпекою незалежно від площі, та промислові і складські будівлі, які належать до категорії В" за пожежною небезпекою площею 500 кв. метрів та більше; підприємства, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, перелік яких затверджений постановою КМУ від 23 грудня 2004 р. N 1734; об'єкти з масовим перебуванням людей, зокрема аеропорти, морські, річкові,залізничні та автомобільні вокзали республіканського та обласного значення, станції метрополітенів; висотні будинки (з умовною висотою понад 47 метрів); підземні споруди різного призначення; пам'ятки архітектури та історії, музеї, картинні галереї, бібліотеки, архіви, підприємства зв'язку, телерадіоцентри, банківські установи державного та обласного значення; тваринницькі або птахівницькі комплекси з утриманням більш як 1000 голів тварин або більш як 100 тис. голів птиці;об'єкти нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, перепланування, розширення і технічного переоснащення; об'єкти, на яких виконуються роботи із збирання та/або заготівлі ранніх зернових і озимих культур. До суб'єктів господарювання з високим ступенем прийнятного ризику належать також суб'єкти, що надають послуги і виконують роботи протипожежного призначення. Під час проведення планової перевірки зазначених суб'єктів органи державного пожежного нагляду вибірково перевіряють якість наданих ними послуг (виконаних робіт) на об'єктах.

Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методи визначення та оцінки ризику. Статистичний метод. Метод аналогій. Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків. Управління ризиком. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком.

Перехід до ризику відкриває принципово нові можливості підвищення безпеки технічної сфери. До технічних, організаційних, адміністративних додаються економічні методи керування ризиком. До останніх відноситься: страхування, грошова компенсація ушкод­ження, платежі за ризик тощо. Спеціалісти вважають доцільним у законодавчому порядку запровадити квоти на ризик.

Для розрахунку ризику необхідні обгрунтовані дані. Гостра потреба в даних у нинішній час визнана у всьому світі на національному та міжнародному рівні.

Необхідна чітко аргументована розробка бази і банків даних та їх реалізація в умовах підприємства, регіону.

В основі керування ризиком лежить методика порівняння видатків та вигод, які отримують від зменшення ризику.

Послідовність вивчення небезпек.

Стадія І. Попередній аналіз небезпеки.

Крок 1. Виявити джерела небезпеки.

Крок 2. Визначити частини системи, які можуть викликати ці небезпеки.

Крок 3. Ввести обмеження на аналіз, тобто виключити небезпеки, які не будуть вивчатися.

Стадія ІІ. Виявлення послідовності небезпечних ситуацій, побудова дерева подій та небезпек.

Стадія ІІІ. Аналіз наслідків.

 

Література: 1-9, 12, 13, 15-19, 21, 23, 24.