Основні соціально-економічні показники

(Дані подаються за 1995 р.)¹

Бюджетні відносини. До бюджетних відносин причетні прем'єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як го­ловний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну економічну стратегію. Йому підпорядковуються Управлін­ня внутрішніх доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспектора в Лондоні, а також близько 700 контор по всій країні.

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня і закін­чується 31 березня.

При розробленні проекту бюджету кабінет ураховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися. До основних положень належать: зростання валового національного продукту, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціни на основні продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок.

Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і ви­датків здійснюється згідно з національними рахунками на основі Європейської системи рахунків 1995 p. (ESA 95).

Уперше за 1999/2000 бюджетний рік бюджет був зведений з профі-цитом у 3,5 млрд ф. ст., тоді як 1998/1999 бюджетний рік завер­шився з дефіцитом у 3 млрд ф. ст.

Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується зали­шок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п'ятиріч­ний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням (табл. 1).

Таблиця 1. Планові доходи і видатки державного бюджету Великобританії на 2000/2001—2004/2005 бюджетні роки (млрд ф. ст.)

За такий досить тривалий період часу — п'ять років — можливі помилки в прогнозних розрахунках, але за останні п'ять років се­редня абсолютна помилка не перевищувала 1 % від валового націо­нального продукту або плюс чи мінус 9 млрд ф. ст.

Податки.Великобританія є батьківщиною науки про оподаткуван­ня. І сьогодні залишаються актуальними праці А. Сміта та Д. Рікардо. Сучасна система оподаткування формувалася ще в XIX ст., але суттєвих змін зазнала в 1965, 1973 pp. та в середині 90-х років. Податки в унітарній державі поділяються на загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні податки становлять близько 90 % усіх податкових надходжень. Місцевий податок практично один — муні­ципальний, але місцеві органи влади можуть вводити додаткові збо­ри на конкретні місцеві потреби. Розглянемо основні з них.

1. Податок на доходи. Уперше був застосований у 1799 р. як тимчасовий захід з метою фінансування військових потреб у війні проти Наполеона, а з 1842 р. закріпився на постійній основі. У Вели­кобританії застосовується шедулярна форма стягування податку, яка передбачає розмежування доходу на частини (шедули) залежно від походження доходу. Таких шедул шість, і кожна з них має особли­вий механізм оподаткування.

· Доходи від майна: від власності на землю, від будівель і споруд, квартирна плата від здавання в найм квартир.

· Доходи від лісових масивів, які використовуються у комерцій­
них цілях.

· Доходи від державних цінних паперів.

· Доходи від комерційної діяльності:

o доходи від ділових операцій, наприклад прибуток власника
магазину;

o доходи від приватної професійної діяльності — лікаря чи ад­
воката;

o отримані відсотки й аліменти, які підлягають оподаткуванню;

o доходи від цінних паперів, які розміщені за кордоном і які не
ввійшли в шедулу Е;

o доходи від майна, розташованого за кордоном;

o усі інші доходи, наприклад, гонорар.

· Заробітна плата, пенсії, допомоги, інші трудові доходи.

· Дивіденди та інші виплати, які здійснюють компанії Великобританії на користь працівників.

Справляння податку здійснюється за місцезнаходженням джере­ла доходу, тому якщо працівник отримує дохід в одному місці роботи, він податкову декларацію не заповнює.

Для всіх платників податків діє особова знижка і додаткова сімейна знижка. Розміри особової і сімейної знижки переглядаються щорічно з урахуванням інфляції. У 1997 р. особова знижка становила 3445 ф. ст.

Діють три категорії податку на доходи, які застосовуються після особової та сімейної знижки: 20 % — після 2,5 тис. ф. ст., 25 — від 2,5 до 23,7 тис, 40 % — після 23,7 тис. ф. ст. доходу в розрахунку на рік.

2.Податок на додану вартість. Цей вид податку посідає друге місце в податкових надходженнях і становить 17—19 % від усіх податкових надходжень. Базою оподаткування є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товару, або різниця між ви­ ручкою і вартістю закупівель у постачальників. Основна ставка — 17,5 %. Не підлягають обкладанню такі види товарів, які є основни­ ми для забезпечення нормального існування людини — продовольчі, книги, ліки, імпортні й експортні товари, основні види палива й енергії для домашнього вжитку, будівництво нових будинків, транспортні послуги, дитячий одяг, поштові і фінансові послуги, страхування, ри­туальні послуги.

3. Податок на прибуток підприємств. Основна ставка — 33 %. При визначенні прибутку з валових витрат вираховуються представ­ницькі витрати, витрати на розважальні заходи для співробітників компанії, витрати на юридичні послуги, якими скористалася компа нія, збитки, витрати на науково-дослідні роботи. Малий бізнес, обо­рот якого не перевищує 250 тис. ф. ст. на рік, оподатковується за ставкою 25 %.

4. Податок на приріст капіталу. Застосовується при реалізації певних видів активів, що приносять прибуток — приватні автомобілі, житло, національні ощадні сертифікати та облігації тощо. Мета цього податку — обмежити розміри і спекулятивність угод. Доходи визна­чаються як різниця між ринковою вартістю капіталу і вартістю при­дбання. Податок сплачується за найвищою ставкою прибуткового по­датку, якщо платником є фізична особа, і за основною ставкою подат­ку на прибуток, якщо платник — юридична особа.

5. Податок на спадок. При отриманні спадку не оподаткову­ються перші 150 тис. ф. ст., потім застосовується ставка в 40 %, але існує ціла система знижок і пільг, які можуть становити від 20 до 80 %.

6. Муніципальний податок. Це основний вид місцевого податку. Він залежить від ринкової вартості майна і кількості дорослих членів сім'ї. Класифікація майна передбачає вісім оцінних категорій. Існує система знижок для окремих категорій громадян.