Розглянемо бюджетні відносини на місцевому рівні.

Близько 40—60 % доходів регіональних бюджетів — штатів та територіальних одиниць — формуються за рахунок трансфертів. Найбільш залежні від федеральної допомоги міста Анкоридж (Аляс­ка) — на 71,3 %, Вашингтон — 40,8 %, а найменш — Йонкерс (штат Нью-Йорк) — на 1,7 %.

Нині спостерігається тенденція до збільшення місцевих податко­вих надходжень. Частка податкових надходжень у доходах місце­вих органів становить 60 %. Окремі податки мають регулюючу функцію, поповнюючи бюдже­ти різного рівня. Розглянемо окремі напрями бюджетного фінансування.

1.Міжнародні програми. У федеральному бюджеті щорічно перед­бачаються кошти на розвиток нових держав, підтримання демокра­тичних процесів у цих країнах, забезпечення миру та стабільності в окремих регіонах. У 1999/2000 бюджетному році було заплановано
використати на ці цілі 20,2 млрд дол., у тому числі кілька десятків мільйонів для України. Найбільша сума — 5,3 млрд дол. — була призна­чена для підтримки мирних процесів на Близькому Сході, 925 млн дол.

— на підтримку економічного розвитку нових держав, 465 млн дол.

— на економічне сприяння країнам Східної Європи та Балтії.

2. Військові витрати. У 1999/2000 бюджетному році на ці цілі було передбачено 253,9 млрд дол. Ця сума значно менша, ніж була в 1998/1999 р. Передбачалось скорочення військових кораблів до 314 одиниць, тоді як у 1998 р. їх було 546. Стратегічні ядерні сили вклю­чали 550 міжконтинентальних балістичних ракет з 2 тис. боєголо­вок, 18 ядерних підводних човнів, де було розташовано 432 балі­стичні ракети з 3456 боєголовками, 89 стратегічних бомбардуваль­
ників. 963 млн дол. було передбачено на фінансування робіт за си­стемою протиракетної оборони. Значна сума в 48,7 млрд дол. була передбачена на програму щодо модернізації озброєнь.

3. Освіта. Американці приділяють дуже важливу увагу освіті — як середній, так і вищій. Державні кошти слугують основним дже­релом фінансування. Кошти на середню освіту виділяються в основ­ному з бюджетів штатів та органів місцевого самоврядування
(на 93 %). Урядам штатів і органам місцевого самоврядування на­дано право вибору джерела фінансування. Тому в усіх 50 штатах діє велика кількість схем щодо джерел фінансування, застосовуються різні підходи до вирішення цього питання. У межах одного й того самого штату також можливі різні підходи. Прихильність до прин­ципів ефективності та демократії знайшла своє відображення у ви­сокому ступені децентралізації систем фінансування освіти, через що бюджетні доходи на одного учня коливаються від 9447 дол. у штаті Нью-Джерсі до 3341 дол. у штаті Юта в розрахунку на рік. Частка витрат, які фінансуються урядами штатів, коливається від 91,3 % на Гаваях до 7,5 % у Нью-Гемпширі. Частка витрат, які фінансують місцеві органи управління, коливається від 89,8 % у Нью-Гемпширі до 0,1 % на Гаваях. Частка витрат, які фінансуються федеральним урядом, коливається від 16,6 % у штаті Міссісіпі до 2,7 % у Нью-Гемпширі.

4. Фінансування може здійснюватися трьома шляхами:

— перший — за рахунок загальних бюджетних надходжень;

— другий — цільові податки;

— третій — проведення лотерей.

Найбільш поширена практика — за рахунок загальних бюджет­них надходжень, але в 1988 р. у 28 штатах існував цільовий податок, а в 12 — проводили лотереї.

У СПІА існують два типи шкільних округів — "незалежні" і "залеж­ні". У "незалежних" шкільних округах самі школи мають право зби­рати ними ж установлені податки. У "залежних" шкільних округах школи таким правом не володіють і залежать в питаннях фінансуван­ня від органів влади вищого рівня. Більшість шкільних округів нале­жать до типу "незалежних", і в 1990 р. у 41 штаті з незалежною систе­мою 97,4 % надходжень від місцевих податків для підтримки системи шкільної освіти становили надходження від податку на власність.

Що стосується вищої освіти, то на початку 90-х років XX ст. 42,5 % загальних витрат вищих навчальних закладів покривалось за рахунок бюджетних коштів, у тому числі 12,4 % — за рахунок федерального бюджету, 27,5 % — бюджетів штатів, 2,6 % — місце­вих бюджетів.

Податки.Характерною особливістю справляння податків є те, що один і той самий податок може стягуватись до різних рівнів бюджету, як це відбувається з податком із продажу, прибутковим податком.

Федеральні податки. До них належать: податок на доходи фізич­них осіб, відрахування до фондів соціального страхування, податок на прибуток корпорацій, акцизи, податки на подарунки і спадок, дер­жавне мито.

1. Податок на доходи населення. За рахунок цього податку поповнюється близько 45—48 % доходів федерального бюджету. Оподатковується або окрема особа або сім'я за спеціальною шкалою Обчислюється податок так.

Підсумовуються всі доходи: заробітна плата, доходи від комерцій­ної діяльності, пенсії, допомоги, доходи від цінних паперів тощо.

З отриманого таким чином доходу вираховуються: витрати, пов'я­зані з підприємницькою діяльністю, витрати на придбання капіталь­них активів — землі, будинку, обладнання, витрати на спецодяг, транс­портні витрати при переїзді в іншу місцевість або пов'язані з про­фесійною діяльністю. Повністю або частково виключаються з дохо­ду проценти за облігаціями державної позики, окремі виплати зі спеціальних соціальних фондів, 50 % доходів від реалізації довгостро­кових капітальних активів. Крім того, з отриманого чистого доходу вираховується неоподатковуваний мінімум, який на початку 90-х років дорівнював 3 тис. дол. для одинаків і 5 тис. дол. для подруж­жя, внески в благодійні фонди, податки, сплачені в бюджет штату або в місцеві бюджети, вся сума аліментів, витрати на медичне обслуго­вування в межах, що не перевищують 15 % оподатковуваної суми.

Заповнення річної податкової декларації — доволі складний про­цес, тому інколи платники податків користуються послугами фахівців, які можуть бути платними при зверненні до приватних фахівців.

2. Відрахування у фонди соціального страхування. У США діють дві системи соціального страхування — федеральна пенсійна система і федерально-штатна система щодо безробіття. Внески мають обо­в'язковий характер і сплачуються в однакових частках як праців­ником, так і роботодавцем. На початку 90-х років ставка була 15,3 % фонду заробітної плати, але обкладались лише перші 50,1 тис. дол. у розрахунку на кожного працюючого.

3. Податок на прибуток корпорацій. Вноситься за певною шкалою: за перші 50 тис. дол. — 15 %, за подальші 25 тис. дол. — 25 %, і лише на суму, що перевищує 75 тис. дол. становить 34 %. Цей вид податку має ту особливість, що із загальної суми податку вирахову­ються суми податку на прибуток, вже внесені в бюджети штату і місцеві бюджети. Крім того, суми, які витрачені з прибутку на інве­стиції, науково-технічні розробки, оподатковуються за зниженими
ставками. Якщо підприємство використовує сонячну енергію або енергію иітру у виробничому процесі, підприємству надається подат­ковий кредит у розмірі 50 % вартості цього обладнання.

4. Податок на спадок і подарунки. Цей вид податку має неопо­датковуваний мінімум в 10 тис. дол. Більш дорогий подарунок або спадок оподатковується за шкалою від 18 до 50 %. Найбільш висока ставка застосовується, коли вартість перевищує 2,5 млн дол., але при
цьому враховується ступінь спорідненості.