Базування авіаційних підрозділів і частин

Організація базування авіаційних підрозділів, частин і з’єднань є основою високої бойової готовності і визначається рішенням старшого начальника в залежності від характеру виконання завдань, задумки майбутніх дій, наявності аеродромів та їх ємності, льотно-технічних даних літаків та умов обстановки. Базування авіації має забезпечити при любих обставинах організовано, в установлені терміни приведення авіаційних частин в готовність до ведення бойових дій та успішне виконання покладених на них бойових завдань вдень та вночі в будь-яких погодних умовах.

Крім того, базування авіаційних частин організується з врахуванням реалізації бойових можливостей авіаційних комплексів, мінімального часу польоту до цілі, здійснення швидкого аеродромного маневру, а також забезпечити високу живучість авіаційних частин й техніки при нанесенні противником ударів по аеродрому.

7.1.1. Основні поняття про аеродроми і аеродромні вузли.
Класифікація аеродромів

Базування авіації - це розміщення авіаційних частин і з’єднань на аеродромах і аеродромних вузлах, що забезпечує необхідні умови для підтримання постійної бойової готовності і ведення бойових дій.

Аеродром - це комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруджень та обладнання, що забезпечують зліт, посадку, руління, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів та інших ЛА і базування авіаційних частин та підрозділів.

Авіаційному з‘єднанню призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми авіаційних частин та хибні аеродроми.

В залежності від роду авіації, злітно-посадкових характеристик ЛА, які знаходяться на озброєнні цих родів, умов ведення бойових дій аеродроми класифікуються за наступними ознаками:

1. За їх бойовим призначенням:

- основні – аеродроми, призначені для постійної дислокації ав. частин в мирних умовах і ведення з них бойових дій в військовий час;

- оперативні – аеродроми, які виділяються для створення авіаційних угруповань за задумом проведення перших операцій;

- розосередження – аеродроми, які закріплені за авіаційними частинами для їх розосередження в особливий період з метою зниження уразливості від ударів противника з повітря;

- запасні – аеродроми, які виділяються авіаційній частині (підрозділу, екіпажу) на випадок неможливості використання основних;

- маневру – аеродроми, призначені для короткочасного базування авіачастин для забезпечення виконання покладених завдань;

- взаємодії – аеродроми, призначені для використання різними авіаційними частинами (підрозділами) при виконанні єдиного завдання;

- підскоку – аеродроми, розташовані поблизу лінії бойового зіткнення з противником, які використовуються для проміжної посадки при польоті до цілі або поверненні з бойового завдання, якщо радіус дії ЛА не дозволяє виконати завдання з основного аеродрому;

- засади – аеродроми, які розташовані в безпосередній близькості від лінії бойового зіткнення з противником і використовуються для здійснення найбільш раптових бойових дій;

- передові – для тимчасового базування для збільшення глибини дії на об’єкти противника;

- тилові – для формування, переформування авіаційних частин, додаткової підготовки льотних екіпажів, ремонту АТ у військовий час;

- дозаправки – для заправки ЛА ПММ, а також для відпочинку льотного складу при виконанні дальніх перельотів;

- завантаження (розвантаження) військ, бойової техніки або матеріальних засобів для ВТА.

2. За відомчою належності:

- військові – аеродроми авіації ПС, ВМС та МВС;

- цивільні – аеродроми цивільних відомств;

- спільного базування – аеродроми військового і цивільного відомств.

3. За специфікою використання:

- навчальні – для проведення навчальних польотів в льотних ВНЗ;

- випробувальні – для забезпечення випробувальних польотів ЛА;

- трасові – для забезпечення перельотів по повітряних трасах;

- хибні – для введення противника в оману відносно дійсного базування авіації.

4. За ступенем обладнаності:

- постійні – ті, що мають ЗПС, РД і МС з штучним покриттям, капітальне спорудження і стаціонарне (пересувне) устаткування;

- польові – ті, що мають ЗПС, РД і МС ґрунтові або з штучним покриттям збірно-розбірного й перехідного типу, мінімум споруджень і пересувного устаткування.

5. За технічними характеристиками: Технічними характеристиками є довжина ЗПС та нормативне одноколісне навантаження, під якими розуміється допустиме навантаження на покриття ЗПС від однієї одноколісної опори ЛА з тиском в пневмошині не більше 10 кгс/кв.м для аеродромів І і ІІ кл. і 8 кгс/кв.м для аеродромів ІІІ класу. В залежності від цих характеристик аеродроми розділяються на:

- позакласові;

- І, ІІ, ІІІ класів;

- посадкові майданчики.

Класифікаційні показники аеродромів.

 

	Клас аеродрому
Посадкові показники	Позаклас.	І	ІІ	ІІІ	Посад. майданчики
Нормативна довжина робочої площини льотної смуги (довжина ЗПС), м	Більше 2500				300-800
Нормативне одноколісне навантаження	25 і більше				-

Крім характеристик ЗПС, аеродроми характеризуються радіосвітлотехнічними системами та обладнання для забезпечення зльоту, посадки літальних апаратів та керування ними в районі аеродрому, злітним і посадковим мінімумом за типами літальних апаратів вдень і вночі в важких метеорологічних умовах.

6. За типом покриття ЗПС:

- ґрунтові;

- зі штучним покриттям (бетонними, металевими, асфальтно-бетонними та ін.).

Знання класифікації аеродромів необхідно, як для бойової підготовки авіації ПС в мирний час, так і в ході підготовки до бойових дій і виконання бойових завдань.

Для кожної авіаційної частини один і той же аеродром може класифікуватися по різному. Так військовий аеродром першого класу з бетонним покриттям для авіаційної частини на якій вона базується є основним. В той же час, для інших авіаційних частин різних родів авіації він може бути оперативним, розосередження, маневру, запасним, взаємодії, передовим або тиловим, дозаправки, завантаження або розвантаження військ.

Класифікація і всі необхідні дані про аеродроми занесені в збірники та переліки аеродромів. Ці книги є одним з основних довідників штурманської служби та знаходяться в кожній частині авіації Повітряних Сил.

 

7.1.2. Вимоги до базування авіаційних підрозділів і частин на аеродромах

 

Базування авіації - це розміщення авіаційних частин на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.

Базування бригади(ескадрильї) на цих аеродромах має забезпечити:

- швидке приведення їх в бойову готовність;

- розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке вирулювання їх для зльоту (підльоту);

- можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;

- укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління, запасів пального та боєприпасів;

- зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;

- гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.

Таким чином, базування авіаційних частин, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого - забезпечувати живучість і боєздатність авіаційних частин в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.

Авіаційна бригада в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За авбр закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються авіаційними частинами за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.

Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.

У воєнний час авіаційній бригаді виділяється один-два основних аеродроми.

У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для військ транспортної та армійської авіації також завантаження (розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів.

Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.

При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертольотній бригаді виділяється основний і запасний райони базування, вертольотній ескадрильї - майданчик базування.

Вертолітні бригади в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій загальновійськового з’єднання.

Крім того, поблизу лінії бойового зіткнення з противником можуть створюватися майданчики підскоку і організовуватися засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.

Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко від противника, а в наступальних операціях вони наближаються до лінії бойового зімкнення з противником. Так, в обороні аеродрому і майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації 50-80 км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків 100-150 км.; розвідникам не менше 150 км.; бомбардувальникам - не менше 100 км. від лінії бойового зіткнення.

Частини військово-транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії противника. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.

Для базування авіаційних з’єднань призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і хибні аеродроми, зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.

В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній авіаційній частині може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.

В теперішній час всі авіаційні частини базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.

Загальний порядок використання цих аеродромів визначається Керівництвом по експлуатації аеродромів ЗС України Та Інструкцією з виконання польотів у районі аеродрому.

Відповідальність за утримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності за організацію охорони, оборони, перепускного режиму, переміщення транспорту і особового складу на аеродромі несе командир авіаційної частини.

Він повинен забезпечити охорону літаків, обслуговування екіпажів (відпочинок, харчування), підготовку і випуск в подальший політ заявлений час, відповідно польотному завданню, з урахуванням підготовки екіпажів та мете умов.

При базуванні на аеродромі авіаційних частин Повітряних Сил спільно з авіаційними частинами (підрозділами, групами) інших видів ЗС порядок їх взаємодії з авіаційною частиною додатково визначається спеціальним наказом командира цієї частини та командира частини, що базується. Крім того, складається план спільного використання аеродрому.

 

 

7.1.3. Основні елементи аеродрому.

 

На кожному аеродромі мають бути наступні елементи:

1. Льотне поле;

2. Службово-технічна забудова;

3. Казармове та житлове містечко;

4. Під’їзні шляхи.

Льотним полем називається частина площі аеродрому, на якому розміщуються:

1. Злітно-посадкові смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки;

2. Рульові доріжки, які розподіляються на магістральні, з’єднувальні, допоміжні та вивідні:

- магістральні РД з’єднують кінці ЗПС;

- з’єднувальні РД зв’язують МРД з ЗПС в місцях передбаченого закінчення пробігу літаків;

- допоміжні РД з’єднують окремі групи місць стоянки літаків (МС) та спорудження службово-технічної забудови, спеціальні майданчики з МРД або з ЗПС;

- вивідні РД з’єднують індивідуальні МС з допоміжними або МРД.

3. Місця стоянки літаків (вертольотів), які являють собою ділянки (майданчики) для розміщення та обслуговування літаків (вертольотів). Вони можуть бути індивідуальними (на один літак або вертоліт) та групові (на декілька літаків або вертольотів);

4. Майданчики для посадки вертольотів (літаків) вертикального зльоту та посадки;

5. Технічні позиції та майданчики для підготовки літаків (вертольотів) до вильоту:

- технічна позиція №1 для огляду та розрядки зброї;

- технічна позиція №2 для підготовки до повторного вильоту (ЦЗ);

- технічна позиція №3 для технічного огляду літаків (вертольотів) перед вирулюванням на ЗПС;

- майданчики для розміщення наземних засобів забезпечення польотів;

- майданчики для стоянки чергових та літаків, які перелітають, і вертольотів.

6. Майданчики для розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів, які знаходяться в межах льотного поля (РСП, курсових та глісадних радіомаяків).

Службово - технічною забудовою (СТЗ) називається комплекс споруджень та обладнання, які призначені для забезпечення:

1. Управління польотами, розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів;

2. Передпольотної підготовки та відпочинку особового складу;

3. Технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки;

4. Стоянки, технічного обслуговування та ремонту наземної техніки;

5. Зберігання авіаційного та іншого палива, мастил, озброєння, боєприпасів, авіаційно - технічного майна та ін.;

6. Експлуатаційного утримування та ремонту льотного поля та аеродромних споруджень;

7. Захисту о.с. та техніки;

8. Охорони та оборони аеродрому.

Для рішення цих завдань основними спорудженнями та і обладнанням СТЗ є:

1. Командний пункт бригади (КП авбр), який має бути розміщений в місці, що забезпечує необхідні умови маскування та захисту від різних засобів ураження, на відстані 3-5 км. від центру ЗПС, як правило, поза зон розосередження.

Біля КП авбр розміщуються :

- метеостанція;

- засоби зв’язку;

- пост радіаційного та хімічного спостереження;

- КП підрозділів забезпечення (бато, бзРТЗ).

2. Командно-диспетчерський пункт (стартовий командний пункт) розміщується на аеродромі, як правило, по центру відносно до ЗПС на відстані 250-300 м. від кордонів льотно поля та 100-150 м. від МРД і групової МС з урахуванням забезпечення гарного огляду льотного поля та ЗПС;

3. Споруди засобів зв’язку, РТЗ і метеозабезпечення;

4. Будівлі висотного спорядження, які мають розташовуватися в районі КДП та технічної позиції підготовки літаків;

5. Службово споруда з навчальними класами та споруда тренажерів;

6. Споруди ТЕЧ авбр - розміщується поблизу РД в районі однієї із зон розосередження;

7. Спорудження технічної позиції підготовки ракет знаходяться в районі однієї із зон розосередження ескадрильї та складу авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів;

8. Авіаційний тир для пристрілки озброєння ЛА;

9. ПУ ІАЗ і бато розміщуються в районі технічної позиції підготовки літаків;

10. Споруди автопарків батз, бз РТЗ;

11. Споруди охорони та оборони аеродрому (збірні кулеметні споруди (ЗКС), окопи, ходи сполучення, вишки для чатових та інше);

12. Склади (АТМ, авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів, авіаційного та автомобільного пального);

13. Споруди в зонах розосередження літаків, метою яких є розосередження АТ та запасів матеріальних засобів на військових аеродромах.

Зона розосередження являє собою частину аеродрому, на якій розміщуються індивідуальні МС літаків (сховища) і група споруд службово - технічної забудови.

За сучасними вимогами зони розосередження мають розташовуватися на відстані не менше 1,5-2 км. від кінців ЗПС. Така відстань виключає істотне знищення літаків при вибуху ядерного боєприпасу в районі центру ЗПС.

В районах розосередження літаки розташовуються в простих сховищах або в спеціальних (залізобетонних укриттях).

Крім сховищ в зоні розосередження літаків мають бути наступні основні будівлі і спорудження:

1. Ескадрильно-технічна будівля (ЕТБ);

2. Захищений склад авіапалива;

3. Захищене сховище 1-БК з майданчиком для підготовки АЗУ;

4. Сховище для зйомного обладнання літаків;

5. Сховище для о.с.;

6. Сховище для наземної техніки;

7. КП ае, який має знаходитися на віддаленні 150-200 м від МС, або в одному з ЗБУ;

8. Майданчики для випробування двигунів (на відстані від МС літаків не менше 100 м);

9. Майданчик для спецобробки АТ;

10. Місткість для збору відстою палива та відпрацьованого мастила.

Казармені та житлові містечка призначаються для розквартирування частин та підрозділів, які дислокуються на аеродромах, розміщення штабів та служб, а також для розміщення установ комунально-побутового та культурного обслуговування о.с.

Казармені та житлові містечка можуть бути трьох типів:

1. казармені;

2. житлові;

3. казармено-житлові (комплексні).

Казармені містечка розташовуються на відстані 2-3 км від центру льотного поля. В них розміщуються :

1. штаби;

2. службові та навчальні споруди;

3. казарми;

4. їдальні;

5. клуб;

6. медичний пункт з лазаретом;

7. вартове приміщення;

8. об’єкти побутового призначення (солдатські чайні, магазин, майстерня побутового обслуговування, баня, пральня та інше);

9. спортивні майданчики;

10. склади (продовольчого, речового та інших видів майна);

11. пожежне депо.

Житлові містечка розташовуються відокремлено на відстані до 6 км. від льотного поля або в найближчих населених пунктах. В житловому містечку розташовані житлові будинки, гуртожитки, готелі, школи, дошкільні дитячі заклади, мед. заклади, офіцерський клуб (будинок офіцерів), підприємства торгівлі та громадського харчування, спортивні споруди.

Об’єкти, які знаходяться на льотному полі, службово-технічній забудові та в казарменому і житловому містечках сполучаються між собою автомобільними дорогами.

Крім того, автомобільні дороги з’єднують аеродром з державною або місцевою сіткою автомобільних доріг.

При незначному віддаленні аеродрому від державних з.д., постійні аеродроми зв’язуються під’їзними залізничними шляхами з їх сіткою.

Для кожного аеродрому встановлюється район аеродрому - повітряний простір над аеродромом та прилегла до нього місцевість.

У цей повітряний простір входять наступні зони:

1. пілотажу (повітряного бою);

2. польотів на малій та гранично-малій висоті (ГМВ - до 200 м, МВ - вище 200 м до 1000 м);

3. польотів на дозвуковій швидкості;

4. для набору стелі;

5. очікування;

6. польотів по приладам під шторкою та в хмарах;

7. групових польотів;

8. вимушеного покидання літака;

9. скидання ПТБ, викидання вантажів та інше.

Район аеродрому, кількість аеродромних зон, їх розміри, розташування і призначення визначають в залежності від завдань, які вирішує розташована на аеродромі авіачастина.

Польоту в районі аеродрому виконуються відповідно до Інструкції по виконанню польотів в районі аеродрому, яка розробляється під керівництвом командира авіаційної частини з залученням фахівців авіаційних частин, що базуються на аеродромі.

Для кожного аеродрому і аеродромного вузла розроблюється інструкція по проведенню польотів в районі аеродрому і аеродромного вузла.

Військовий аеродром має знаходитися в постійній готовності до експлуатації, що є основним завданням тилу авіаційної бригади та батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Таким чином, розташування авіаційних частин на аеродромі, з одного боку, має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другої - забезпеченню життєздатності об’єктів в умовах нанесення противником ударів по аеродрому.