Основні принципи ведення бойових дій авіаційними підрозділами і частинами

2.1.1. Основні принципи ведення бойових дій авіаційними підрозділами і частинами

Принципи - це основоположні правила, якими необхідно керуватися при ведення бойових дій.

Вивчення досвіду бойових дій авіації в війнах і військових конфліктах показало, що основними принципами ведення бойових дій авіаційними підрозділами, частинами і з'єднаннями є:

1. Постійна висока бойова готовність до ведення бойових дій.

2. Зосередження основних зусиль авіації на найважливіших напрямках у вирішальний момент для виконання головних завдань.

3. Активність, рішучість і раптовість дій.

4. Безперервність бойових дій.

5. Економія сил і засобів.

6. Своєчасний маневр авіаційними підрозділами, частинами і з'єднаннями.

7. Завчасне створення резервів, їхнє вміле використання і своєчасне відновлення.

8. Тісна взаємодія між родами авіації, а також з об'єднаннями, з'єднаннями інших видів ЗС і родів військ.

9. Всебічне забезпечення бойових дій.

10. Централізоване управління авіацією з широким застосуванням автоматизованих систем управління (АСУ) військами і зброєю.

11. Облік і повне використання морально-психологічних факторів в інтересах виконання поставлених завдань.

Постійна висока боєготовність до ведення бойових дій дозволяє в будь-яких умовах обстановки організовано, в встановлені терміни привести апчз в готовність до ведення бойових дій і успішно виконувати поставлені бойові завдання.

Зосередження основних зусиль авіації на найважливіших напрямках в вирішальний момент для виконання основних завдань (принципи цілеспрямованості та масованості) дозволяє досягати переваги над супротивником, ставити його в невигідні умови, успішно виконувати поставлені завдань.

При виконанні бойових завдань авіація повинна діяти з граничною активністю, рішучістю і раптовістю для супротивника. Активність і рішучість дій авіації (принцип наступальності) досягається:

- постійним прагненням командирів і усього льотного складу захопити і утримати ініціативу в повітрі в будь-яких умовах обстановки, нав'язати супротивнику свою волю, діяти зухвало, сміло, енергійно з граничною наполегливістю і завзяттям;

- упередженням супротивника, в застосуванні зброї і нанесенні ударів, готовністю до кінця виконати бойове завдання в будь-яких умовах обстановки.

Нерішучість і пасивність ведуть до поразки.

Раптовість дій (принцип раптовості) полягає в нанесенні авіаційних ударів в той момент і в тому місці, коли, і де супротивник їх не очікує або не встигає прийняти заходи для їхнього відбиття і захисту своїх військ.

До раптовості буде прагнути і супротивник, тому необхідні висока пильність, постійна готовність до зриву і відбиттю його раптових дій.

Безперервність бойових дій означає готовність авіації вести бойові дії удень і вночі, в будь-який час року та доби і в будь-яких метеоумовах.

Економія сил і засобів авіації (принцип економії) полягає в витрачанні їх суворо у відповідності до потреб для вирішення бойових завдань з заданими результатами.

Маневр авіаційними підрозділами, частинами і з'єднаннями (принцип маневреності) здійснюється з метою створення необхідного угруповання авіації, виводу її з-під ударів супротивника доцільного використання при виконанні поставлених завдань або тих які знову виникли.

Маневр виконується перебазуванням апчз на інші напрямки (в нові райони) з використанням аеродромів маневру.

Успішне досягнення мети бойових дій можливо лише спільними зусиллями всіх родів авіації і родів військ (сил) інших видів Збройних Сил.

Тісна взаємодія між з'єднаннями і частинами організовується командирами всіх ступенів і підтримується під час усього бою (операції).

Всебічне забезпечення бойових дій апчз має метою створити їм сприятливі умови для виконання бойових завдань з високою ефективністю і мінімальними втратами.

Централізоване управління (принцип єдності управління) полягає в зосередженні управління підлеглими частинами і підрозділами в руках одного командира з'єднання (частини).

Так, наприклад, в роки ВВВ створення однорідних авіаційних з'єднань дозволило жорстоко централізувати управління авіацією в масштабі фронту.

Всебічний облік і використання морально-психологічного фактору - важливі умова успішних бойових дій авіації. Вони досягаються:

- глибоким знанням морально-психологічного стану особистого складу;

- вихованням у льотного складу високого бойового духу;

- постійним вивченням морально-психологічних якостей супротивника, передусім льотного складу, виявленням його сильних і слабких сторін.

Аналіз основних принципів ведення бойових дій апчз показує, що грамотне використання дозволяє виконувати поставлені бойові завдання з високою ефективністю і мінімальними втратами.

2.1.2. Основні форми бойового застосування авіації Повітряних Сил

 

Форми застосування авіації Повітряних Сил зумовлюються необхідністю ефективного виконання покладених на них завдань та їх специфікою.

В залежності від масштабу бойових дій, особливостей родів авіації, які в них застосовуються, а також характеру завдань, що виконуються, основними формами бойового застосування авіації Повітряних Сил є:

- авіаційні удари;

- повітряні бої;

- спеціальні бойові польоти;

- бойові дії.

Авіаційний удар – організований вплив авіації на противника для ураження його наземних (морських) об’єктів із застосуванням авіаційних засобів ураження (АЗУ).

В залежності від складу сил, які залучаються для виконання авіаційного удару, він може бути поодиноким, груповим і масованим.

Поодинокий авіаційний удар завдається окремим ЛА, який атакує ціль з одного або декількох заходів. Він закінчується виходом від цілі після виконання останньої атаки.

Груповий авіаційний удар завдає авіаційне з’єднання, частина (підрозділ) для ураження одного або кількох об’єктів противника в обмеженому районі в короткий термін.

Масований авіаційний удар завдається угрупованням авіації Повітряних Сил звичайно по кількох об’єктах, а іноді і по одному важливому об’єкту у визначеному районі.

Кожна з частин (підрозділів), які приймають участь в авіаційному ударі, може прямувати до цілі по одному або відмінним маршрутам і здійснювати удар з різних напрямків і висот.

Авіаційні удари застосовують апчз БА, ША, а також ВА, РА, ВТА, АА при діях по наземним (морським) цілям.

Повітряний бій - збройне протиборство в повітрі поодиноких літаків (вертольотів), підрозділів і частин авіації з метою знищення повітряного противника, відбиття його атак, примушення до відмови від виконання поставленого завдання.

Повітряні бої у залежності від умов проведення поділяються:

- за складом сил, які приймають в них участь (поодинокий – ведеться поодиноким літаком, вертольотом з поодиноким літаком або групою літаків (вертольотів); груповий – ведеться групою літаків (вертольотів) з поодиноким літаком або групою літаків (вертольотів) противника);

- за висотами, на яких вони ведуться (на малих, середніх, великих або у стратосфері);

- за часом доби (денні, нічні);

- за умовами погоди (у ПМУ, СМУ).

Повітряні бої, крім того, можуть бути наступальними та оборонними.

Спеціальний бойовий політ – це дії авіації щодо виконання бойових завдань, непов’язаних із застосуванням засобів ураження. Спеціальний бойовий виконується для ведення повітряної розвідки, десантування, перевезення військ і вантажів, виконання завдань управління, встановлення радіоелектронних перешкод, виконання пошуково-рятувальних робіт і для інших завдань. Спеціальні бойові польоти можуть бути грубими й поодинокими.

Основною формою застосування авіації Повітряних Сил є бойові дії.

Бойові дії – це форма оперативного (бойового) застосування авіаційних з’єднань і частин у межах операцій угруповання військ (сил) або самостійно, а також між операціями для виконання оперативних і тактичних завдань.

У бойових діях авіаційні частини (підрозділи) виконують поставлені завдання веденням повітряних боїв, завданням авіаційних ударів і проведенням спеціальних бойових польотів.

Операція – являє собою сукупність погоджених за метою, завданнями, місцем і часом авіаційних ударів, повітряних боїв і спеціальних бойових польотів, які проводяться об’єднаннями Повітряних Сил (з’єднаннями, військовими частинами Повітряних командувань) у взаємодії з об’єднаннями, з’єднаннями та частинами інших видів Збройних Сил і родів військ або самостійно по єдиному задуму і плану, для виконання одного або декількох завдань у визначеному районі.

2.1.3. Способи бойових дій і бойові порядки авіаційних частин та підрозділів

Авіаційні підрозділи, частини і з'єднання при виконанні бойових завдань застосовують різноманітні способи бойових дій.

Спосіб бойових дій - це порядок застосування сил та засобів при виконанні бойового завдання.

Способи бойових дій які застосовують авіаційні підрозділи і частини визначають порядок введення їх в дію або заняття ними положення перед нанесенням удару, що забезпечує своєчасну і найбільш ефективне ураження наземної (морської) або повітряної цілі.

Кожний спосіб бойових дій залежить від:

- умов обстановки;

- бойових можливостей апчз;

- характеру дій супротивника.

- Кожному способу притаманні свої особливості організації і виконання бойових завдань.

Спосіб бойових дій містить один або декілька основних прийомів дій. До них відносяться:

- в залежності від направлення (місця) прикладення зусиль:

- зосереджені дії;

- розосередженні дії (розосередженні польоти) за часом і в просторі.

Наприклад: удари по одному або декільком об'єктам;

- в залежності від розподілу зусиль за часом:

- одночасні дії, одночасне введення в бій‚ одночасні спеціальні бойові польоти;

- послідовні дії, послідовне введення в бій, послідовні спеціальні бойові польоти;

- в залежності від повноти інформації про об'єкти дій:

- дії по заздалегідь заданим об'єктам;

- дії по виявленим в ході бойових дій об'єктам;

- дії по самостійно знайденим об'єктам;

- в залежності від терміновості дій:

- дії за планом (в встановлений час);

- дії за викликом;

- дії негайно по готовності;

- в залежності від вихідного положення сил:

- дії з положення чергування на землі (аеродромі, майданчику);

- дії з положення чергування в повітрі;

- дії з засад на землі і в повітрі;

- в залежності від кількості сил‚ що беруть участь:

- дії всім складом;

- дії частиною сил.

Так‚ наприклад‚ основним способом бойових дій підрозділів і частин бомбардувальників Су-24 є наступний: одночасний удар всім складом або більшою частиною сил по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам у встановлений час.

Досвід бойових дій авіації в Республіці Афганістан показав‚ що велику питому вагу займали послідовні удари підрозділів штурмовиків по знов виявленим наземним цілям та за викликом в інтересах авіаційної підтримки військ на полі бою.

Застосовуючи той чи інший спосіб бойових дій екіпажі, підрозділи і частини шикуються в повітрі в певний бойовий порядок.

Бойовий порядок - це взаємне розташування частин‚ підрозділів‚ літаків /вертольотів/ в повітрі для спільного виконання бойового польоту.

Бойовий політ - це політ на виконання бойового завдання.

Бойовий порядок визначається командиром.

Частини і підрозділи різноманітних родів авіації при спільному виконанні бойового польоту діють в загальному бойовому порядку.

Бойовий порядок повинен відповідати задуму дій, які мають відбутися і забезпечувати:

- повне використання бойових можливостей окремих літаків і апчз;

- тактичну (вогневу) взаємодію;

- успішне подолання ППО супротивника;

- найкращі умови для пошуку цілі, виходу на майданчики приземлення, спостереження за повітряним простором;

- свободу маневру;

- зручність та безперервність управління;

- безпеку літаків (вертольотів) від зіткнення в повітрі з наземними перешкодами‚ а також від ураження своїми боєприпасами.

Бойовий порядок апчз може включати групи різноманітного тактичного призначення.

До них відносяться:

- основна /ударна, десантна, транспортна або інші/група;

- групи забезпечення,

- резерв.

Кількість‚ склад і місце цих груп в бойовому порядку визначається в залежності від бойового завдання і умов його виконання‚ а також етапу бойового польоту.

Основна група призначена для виконання головного завдання. Вона складає основу бойового порядку.

Групи забезпечення призначені для створення сприятливих умов дій основної групи. До них відносяться групи:

- дорозвідки;

- радіоелектронної боротьби;

- знищення наземних засобів ППО;

- прикриття від атак винищувачів (бойових вертольотів) супротивника;

- демонстративні та відволікаючі;

- пошуку та позначення (освітлення) цілей;

- наведення ударних (десантних‚транспортних) груп;

- та інші.

Резерв призначений для вирішення завдань, які раптово виникають або для нарощування зусиль основної групи.

Так, наприклад, в ході бойових дій авіації в Республіці Афганістан при нанесенні ударів по цілям з заданими координатами‚ як правило, виділялися такі групи тактичного призначення:

- дорозвідки і позначення цілей (2 Ми-8 МТ, 2 Су-17 М3Р);

- придушення засобів ППО (2-4 Су-17 МЗР, МиГ-27);

- ударна (4-6 Су-25);

- контролю результатів удару (2 Су-17 М3Р, 2 Ми-8МТ);

- пошуково-рятувального забезпечення (2 Ми-8 МТ).

Бойовий порядок міг включати також демонстративну (відволікаючу) групу та групу нарощування зусиль (резерв).

В окремих випадках група придушенняППО не виділялася тоді її завдання вирішували спеціально призначені екіпажі ударної групи.

Група дорозвідки і позначення цілі по характерним орієнтирам і демаскуючим ознакам (русла річок, пішохідні тропи, опорні пункти з ходами сполучення, позиції вогневих засобів та ін.) виявляла і розпізнавала ціль. Пошук цілі здійснювався на висотах 600-800 м.

По досвіду дій на позначення і розпізнавання цілі витрачалося 3-5 хв. Найбільш ефективними для позначення цілі були бомби САБ-100 і САБ-250, дим і смолоскип яких було видно з дальності 10-15 км з середніх висот і з 4-6 км - з малих, час горіння САБ складає 6-9 хв.

Через 1-2 хв., після позначення цілі по виявленим вогневим позиціям і районам де передбачувалося розміщення засобів ППО, завдавала удару група придушення ППО. Атака, як правило‚ виконувалася з ходу з пікірування поодинокими літаками або парами з різноманітних напрямків. Дистанція між літаками (парами) - 2-3 км‚ що дозволяло підтримувати зоровий зв'язок‚ здійснювати взаємне вогневе прикриття. Всі екіпажі вели розвідку на предмет розкриття нових вогневих позицій засобів ППО і передавали дані по радіо командиру ударної групи. В залежності від обставин група придушення ППО виконувала повторну атаку з протилежного напрямку або набирала висоту 4-5 км над ціллю і знаходилась в готовності до придушенню знов виявлених засобів ППО.

Ударна група виходила в район цілі через 1-2 хв., після відходу попередньої групи. Атака цілі виконувалася з ходу зі скиданням бомб на виводі з пікірування. По можливості атака виконувалась з різних напрямків поодинокими літаками або парами. Екіпажі ударної групи завдавали послідовні удари на дистанціях, які виключали можливість потрапляння літака в зону розльоту осколків від бомб‚ ракет та снарядів літаків ,що летять попереду (3-6 км в залежності від типу боєприпасів).

Основними параметрами бойового порядку є: інтервал, дистанція, перевищення або пониження.

Інтервал-це відстань між літаками або групами літаків по фронту.

Дистанція-це відстань між літаками або групами літаків в глибину.

Перевищення або пониження-це відстань між літаками по вертикалі (табл.).

Таблиця

 

Бойовий порядок груп тактичного призначення в залежності від дистанцій‚ інтервалів та перевищень (понижень) між літаками (вертольотами) підрозділами і частинами‚ які в них входять може бути наступних видів:

- зімкнутий;

- розімкнутий;

- розосереджений.

В зімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) і підрозділи слідують один відносно іншого на мінімальних за умовам безпеки польоту дистанціях‚ інтервалах‚ перевищеннях або пониженнях.

В розімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) підрозділи та частини слідують один відносно одного на збільшених дистанціях і інтервалах на візуальній або приладовій видимості.

В розосередженому бойовому порядку літаки (вертольоти)‚підрозділи, частини слідують один відносно одного поза візуальною або приладовою видимістю.

При польоті в зімкнутому бойовому порядку досягається висока щільність удару‚ скорочується час атаки цілі, забезпечується управління особистим прикладом командира але ускладнюється маневр та пілотування літака (вертольота) і збільшується небезпека одночасного ураження декількох літаків (груп) однією ракетою зі звичайним зарядом.

При польоті в розімкнутому бойовому порядку полегшується пілотування, маневр, спостереження за повітряним супротивником та пошук цілі‚ забезпечується одночасна атака цілі з індивідуальним прицілюванням кожного льотчика‚ виключається можливість одночасного ураження сусідніх літаків (підрозділів) однією зенітною ракетою.

Формами бойових порядків можуть бути “колона”, ”клин”, ”пеленг”, ”фронт”, ”змійка” та ін.

Вид і форма бойового порядку можуть бути змінені командиром в польоті в залежності від обставин. Можливі зміни бойового порядку повинні передбачатися‚ як правило‚ до вильоту.

Таким чином, правильно вибраний спосіб бойових дій і правильно застосований при цьому способі бойовий порядок дозволяють успішно виконувати поставлені бойові завдання з високою ефективністю і мінімальними втратами.

 

2.1.4. Поняття про бойову могутність авіаційних підрозділів і частин

При прийняті рішення на бойові дії виникає необхідність порівняти можливості своєї частини з можливостями противника, або визначити їх бойові можливості. Тому треба знати такі поняття , як : бойова могутність та показники бойових можливостей.

Знання бойової могутності та показників бойових можливостей дозволяють прогнозувати можливий результат виконання бойового завдання в часі і просторі, а також допомагає командирам обґрунтовано ставити завдання на кожний виліт і тим самим підвищувати ефективність бойових дії.

Бойова могутність апч –це категорія, що виражає їх стан і потенційну здатність виконувати поставлені перед ними бойові завдання під час ведення бойових дій. Головні складові бойової могутності:

- кількісний і якісний стан особового складу, авіаційної техніки і озброєння;

- морально – психологічний стан особового складу;

- ступінь бойової готовності апч.

Бойова могутність апч складається з можливостей окремих бойових одиниць. Під бойовою одиницею розуміється авіаційний комплекс: екіпаж–літак–озброєння–обладнання. Кожна бойова одиниця має багато різних можливостей: вогневих, маневрених, десантних і т.п. Тому при плануванні бойових дій та оцінці співвідношення сил по авіації необхідно об’єктивно виразити і порівняти різного роду якісні та кількісні характеристики бойових одиниць через будь-який один показник, зручний для математичних розрахунків і застосування на ПЕОМ. Тоді суб’єктивні поняття “краще” та “гірше” будуть замінені об’єктивною характеристикою, що дозволяє виконувати оперативно – тактичні розрахунки та вибирати на їх підставі оптимальний варіант дій.

Такою універсальною кількісною мірою можливостей будь-яких бойових одиниць є бойовий потенціал кожної одиниці.

Бойовий потенціал авіаційного комплексу характеризує можливості однієї бойової одиниці в ході бойового польоту досягати максимального результату у визначених умовах.

Основні компоненти бойового потенціалу:

- професійні та морально-бойові якості екіпажу;

- ЛТД та вогневі (розвідні, десантні, завадові) характеристики літаків;

- бойовий цикл і норма бойового напруження;

- якість забезпечення бойових дій;

- якість управління.

Під час розрахунків частіше, ніж сам бойовий потенціал, застосовується його вираження у загальному вигляді, тобто коефіцієнт бойового потенціалу.

Коефіцієнт бойового потенціалу – це число, що показує у скільки разів більше(менше) вражається об’єктів, що приходяться на одну нашу втрату, конкретним типом літака в порівнянні з еталоном.

Кбп = БП1 / БПет,

де БП1- бойовий потенціал досліджуваного авіакомплексу;

БПет- бойовий потенціал еталонного авіакомплексу.

Якщо за еталон прийняти авіакомплекс МіГ-23 то коефіцієнт бойового потенціалу буде складати:

 

Тип літака	Харіер	Ягуар	МіГ-21біс	F-4Е F-18	МіГ-23	МіГ-29	F-15А	Су-27
Кбп	0.2	0.35	0.7	0.95		1.8	2.4	2.7

 

Варто мати на увазі, що той самий авіакомплекс при виконанні різних завдань має різни коефіцієнти бойового потенціалу. Так Кбп літака F-15А, при діях по повітряним цілям складає - 2.4, а по наземним – 1.4.

Знання коефіцієнту бойового потенціалу (Кбп) дозволяє визначити бойову могутність апч, що мають N бойових одиниць.