Правопис складних слів

Частини напів- і пів- у значенні "напів" завжди пишуться разом: напівтемрява, напівсон, півфабрикат, півовал.

Частина пів- у значенні "половина" також звичайно пишеться разом: піввідра, півроку, півлітра, піввіковий, півкроку, півхлібини.

Але якщо частина пів- має значення "половина", а наступна частина (у родовому відмінку) починається з букви, що позначає голосний або є власною буквою, то між ними становиться дефіс: пів-абрикоса, пів-обличчя, пів-оберта, пів-Києва.

Калькування елементів близькоспоріднених мов. Переклад термінів.

Калькування як мовне явище існує стільки, скільки існують мовні контакти, і немає в світі такої мови, в якій не було б кальок. Чимало кальок у старослов’янській мові. В результаті перекладів з грецької мови і прагнення досягти якнайбільшої точності, виник цілий ряд слів кальок. Наприклад: благодетель, благоволити, богослов, богородиця, маловер, малодушиє, православний та ін.

Кальку у перекладознавстві сприймали як результат буквалізму. Цей лінгвістичний термін прижився і закріпився в багатьох мовах.

Однак вузлові питання цієї проблеми залишилися нерозв’язаними. До цього часу немає єдності у поглядах на саму природу калькування, не визначено місце кальок у словниковому складі мови, у системі мовознавчих дисциплін. Слушно зауважує Л.П.Єфремов, що “калькування саме по собі становить значний інтерес для мовознавства і заслуговує на спеціальне, а не окремо побіжне вивчення, і його не можна приєднати навіть до такого актуального і складного питання, як запозичення”.

Думки вчених у дослідженні кальок розходяться. Одна частина вважає кальки різновидом запозичень, інша – ототожнює їх з буквальним перекладом. Обидва напрями беруть витоки з роботи Ш.Баллі, названої вище. Аналізуючи спільні риси запозичення і калькування, Ш.Баллі зауважував: “Було помилкою чітко розмежовувати запозичення і кальки, вони викликані до життя однією і тією ж причиною і відіграють однакову роль у положенні словника”.

Друга група мовознавців ототожнює калькування з перекладом.

Кожний дослідник вносить щось своє у загальну проблему калькування, у кожного є раціональне зерно. Використавши відомі спостереження і узагальнивши їх, можна зробити такий висновок: 1) калькування є недоліком мовної інтерференції; 2) калькування – двобічне явище (об’єкт і результат); 3) в основі калькування лежить принцип мотивованості.

Так, залежно від того, що калькується – слово чи словосполучення, він поділяє кальки на лексичні і фразеологічні. Лексичні кальки, в свою чергу,- на словотворчі і семантичні. Отже, традиційно у навчальних посібниках виділяють три основних типи кальок: 1) словотворчі, 2) семантичні, 3) фразеологічні.

Якщо розглядати кальки з близькоспоріднених мов ( в українській з російської як мови міжнародного спілкування ), де маємо цілий ряд спільних дериваційно-мотивуючих одиниць, то є всі підстави розглядати лексичне калькування як один з різновидів лексичної деривації. До лексичного калькування повністю підходить загальна теорія словотворення з її терміносистемою та деякими уточненнями. Характерно, що калькування викликане власне білінгвізмом: кожний елемент плану змісту обов’язково повинен мати два способи вираження ( для першої і для другої мов ). Тобто для двомовних осіб слово складається з трьох елементів: значення і двох звукових уявлень. Специфіка калькування як способу словотворення полягає в тому, що формальні і смислові відносини між дериватами еквівалентні. Починається калькування з аналізу, тобто розщеплення слова на складові елементи, але паралельно з цим зразу ж відбувається і синтез дериваційно-мотивуючих одиниць у новій єдності, у новій мовній тканині. Синтез нерозривно пов’язаний з аналізом. Синтез і аналіз – фундаментальні процеси, до яких зрештою зводяться всі види розумової діяльності. Своєрідне розшифрування слова і його відтворення як діалектичної єдності аналізу і синтезу – два протилежних, але невіддільних моменти процесу калькування. Слід пам’ятати, що правила калькування, як і багато інших правил, діють не механічно, а вибірково, що калькування має творчий характер.

Говорячи про переклад термінів з точки зору теорії, можна наголошувати на тому, що термін – однозначний; термін не має конотативних значень; він позбавлений синонімів; незалежно від тексту термін перекладається терміном – повним та абсолютним еквівалентом. Переклад терміна далеко не завжди є простою заміною слова мови оригіналу словом в мові перекладу.

Термінознавство налічує багато різних класифікацій термінів: за діапазоном застосування, за ознакою, за структурою за будовою тощо.

Труднощі перекладу термінології заключаються в: неоднозначності термінів, відсутності перекладацьких відповідників у випадку неологізмів, національній варіативності термінів

Переклад термінів налічує низку проблем. Слід пам’ятати, що з однієї мови на іншу терміни не перекладаються як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: “поняття – український термін”, а не “іншомовний термін – український термін”, з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття.

Переклад термінології здійснюється різними прийомами, а саме за допомогою таких міжмовних трансформацій як: лексичих, лексико-семантичнх та лексико-граматичних. Задача перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб якнайточніше передати значення будь-якого терміна.

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування – це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу.

Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу.

Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках.

Також можна перекладати терміни, скориставшись прийомом експлікації. Експлікація – коли лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення.

Форми і види перекладу. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською.

Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми.

Процес перекладання - це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи:

1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту; 2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою;

3) відтворення змісту рідною мовою.

Види перекладу: