Критична філософія» І. Канта - раздел Философия, Тема 1. Філософія: коло проблем та роль у суспільстві Іммануїл Кант (1724-1804) Був Родоначальником Німецької Класичної Філософії. ...
Іммануїл Кант (1724-1804) був родоначальником німецької класичної філософії. У його творчості виділяють два періоди: “докритичний”, коли І. Кант виступав в основному як натураліст, і “критичний”, коли сформувалася специфічна кантівська філософія. Розроблена їм концепція походження Сонячної системи з гігантської газової, туманності дотепер є однією з фундаментальних наукових ідей в астрономії. Своїми природничонауковими роботами Кант пробив перший пролом в метафізичному поясненні природи: він зробив спробу прикласти принципи сучасного йому природознавства не тільки до будови Всесвіту, але й до історії його виникнення і розвитку. Він висунув ідею розподілу тварин, по порядку їх можливого походження, а також ідею про природне походження людських рас.
Як філософ він постає у другий період творчості – період публікації трьох «Критик» - «Критики чистого розуму» (1781), «Критики практичного розуму» (1788), «Критики здатності судження» (1790). Він здійснив корінний переворот у постановці й вирішенні центральної проблеми теорії пізнання - взаємодії суб'єкта та об'єкта. Докантівська філософія акцентувала увагу на аналізі об'єкта пізнання, а суб'єктивний чинник розглядала як перешкоду на шляху до достовірного знання, як те, що спотворює і затемнює справжній стан речей (ідоли Ф. Бекона). Кант же робить предметом філософського осмислення пізнавальні здібності суб’єкта. У Канта виникає нове завдання: встановити різницю між суб'єктивними й об'єктивними елементами знання в мислительній діяльності суб'єкта. У суб'єкті Кант розрізняє два рівні: емпіричний (досвідний) і трансцендентальний (той, що знаходиться за межами досвіду - апріорний). До емпіричного рівня він відносить індивідуально-психологічні особливості людини, до трансцендентального – надіндивидуальну основу в людині, знання людини як представника людства загалом.
Однією з головних проблем критицизму Канта є вирішення питання: як можливе достовірне наукове знання? Він вважав, що достовірне знання - це об'єктивне знання. Об'єктивність же в нього ототожнюється із загальністю й необхідністю. Отже, для того, щоб знання мало достовірний характер, воно повинно мати риси загальності і необхідності. У структурі людського мислення Кант виділив три здатності: чуттєвість – це вроджена здатність людини, яка має дві форми – простір і час. Простір і час у нього – це не форми буття самих речей, а, навпаки, це суб’єктивні форми сприйняття людини, споконвічно властиві їй як представнику людства. Причому простір є зовнішньою формою чуттєвості, а час – внутрішньо.
Розсудок - це мислення, що оперує поняттями та категоріями. Розсудок підводить різноманітний чуттєвий матеріал під загальні поняття і категорії. Не предмет є джерелом знань про нього у вигляді понять та категорій, а поняття і категорії, які конструюють предмет. Розсудок може пізнати тільки те, що сам сконструював, вважав Кант. Поняття та категорії є незалежними від індивідуальної свідомості, а тому знання, яке грунтується на них, має об'єктивний характер.
Кант виділяє “речі у собі” і “речі для нас”. Речі, як вони існують у свідомості суб'єкта, Кант називав явищами, “речами для нас”. Людина може пізнати тільки явища. Сутність же речей самих по собі людина не знає і знати не може. Тому ці речі для людини залишаються непізнаними, тобто «речами в собі». Усе, що перебуває за межами людського досвіду, може бути доступним тільки розуму. Розум - це вища здатність суб'єкта, що керує діяльністю розсудку і ставить перед людиною цілі. Розум оперує ідеями. У Канта ідеї - це уявлення про мету, до якої прагне наше пізнання, про задачі, які воно ставить перед собою. Ідеї розуму виконують регулюючу роль у пізнанні, спонукаючи розум до діяльності. Розсудок, що спрямовується розумом, прагне до абсолютного знання. Він прагне вийти за межі чуттєвого досвіду (тобто за межі своєї компетенції) і заплутується в суперечностях. Кант називає ці суперечності антиноміями (антиномія – суперечність між протилежними твердженнями, кожне з яких однаковою мірою можна обґрунтувати як істинне). Антиномії мають місце там, де за допомогою людського розсудку намагаються робити висновки не про світ досвіду, а про світ «речей у собі». Розум за своєю природою є суперечливим. Спроба розуму дати відповідь на питання про те, що таке світ як ціле, приводить до суперечливих відповідей. Ці протиріччя виникають у розумі неминуче.
Особливе місце у філософії Канта займає вчення про людину. Людина є жителем двох світів: світу природи і світу свободи. Свобода, за Кантом, - це незалежність від визначальних причин природного світу. Світ «речей у собі» закритий як для чуттєвості, так і для теоретичного розуму, науки. Однак, це ще не означає, що цей світ недоступний людині. У сфері свободи діє не теоретичний, а практичний розум. Останній керує вчинками людини. Рушійною силою практичного розуму є не мислення, а воля (готовність до певних дій). Закони практичного розуму - це моральні закони, які визначають вимоги до моральної поведінки людини. Головною вимогою є: поводься з іншими так, як ти хотів би, щоб вони поводилися з тобою; своїми вчинками ти формуєш спосіб дії інших і створюєш форму, характер взаємних відносин. Цю вимогу Кант назвав категоричним імперативом.
Відсутність у людини можливостей теоретичних доказів буття Бога та безсмертя душі заповнюється вірою та надією, що дозволяє спасти свободу особистості. Моральність і свобода є основою людської особистості. Як було показано у першій темі, І. Кант сформулював три питання як головні для філософії: “що я можу знати?”, “що повинен робити?”, “на що я можу сподіватися?”, які розкривають різні види діяльності людини: 1) пізнавальну, 2) моральну, 3) релігійну.
Все темы данного раздела:
Основні терміни
Духовність – філософська категорія, що відображає процес самотворення людини, тобто вибудовування нею свого “внутрішнього світу”, формування власної життєвої по
Горацій
Мета даної теми полягає у виявленні особливостей та основних закономірностей розвитку античної філософії, визначенні загальних рис провідних філософських напрямів і шкіл цьог
Основні терміни
Апейрон (грецьк. apeiron – безмежне)– поняття, введене в філософію Анаксімандром для визначення безмежної, невизначеної, без’якісної першооснови. що перебуває у вічному русі. Ч
Августин Аврелій
Мета теми – розкриття особливостей проблематики середньовічної філософії, розгляд основних етапів її становлення, місця у розвитку європейської філософії та культури.
Основні терміни
Догмат — положення, яке не підлягає критиці і є обов'язковим для всіх віруючих.
Екзегетика (від лат. ехеgеsis — тлумачення) — мистец
Основна
ВВЕДЕНИЕ в философию: Учеб. для вузов / Авт. кол. И. Т. Фролов и др. — М.: Республика, 2004. — С. 58—71.
ИСТОРИЯ философии в кратком изложении. — М.: Мьісль, 1991. — С. 196—240.
І
Ф. Енгельс
Мета зазначеної теми – показати оригінальність та глибокий переворот у всіх сферах людського життя, який відбувається в епоху Відродження, коли виникають і формуються нові, історично прогрес
Основні терміни
Гуманізм – ( від лат. humanus – людський, людяний) – система світоглядних орієнтацій, центром котрих є людина, її самість, високе призначення та право на вільну самореалізацію.
Ф.Бекон
Мета даної теми полягає у виявленні особливостей та основних закономірностей розвитку філософії Нового часу і Просвітництва, визначенні загальних рис їх провідних філософських напрямів, а
Основні ідеї представників емпіризму
Поклав початок філософії Нового часу англійський мислитель Френсіс Бекон (1561 — 1626 рр.). Він брав активну участь у політичному житті своєї країни і займав відповідальні адмініст
Основні терміни
Дедукція – метод пізнання, що полягає в переході від більш загального знання до менш загального. На цьому методі засновується один з основних видів логічних умовидів.
Система і метод Г. Гегеля
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) створив на об'єктивно-ідеалістичній основі систематичну теорію діалектики як учення про розвиток і мислення. Діалектичний аспект мислення складається в ум
Основні терміни
Абсолютна ідея - надприродне, нічим не зумовлене духовне начало, «божественна думка», безособовий розум, які нібито породжують реальний матеріальний світ.
Антр
Основна
ВВЕДЕНИЕ В ФИЛОСОФИЮ: Учебное пособие для вузов. / авт кол. Фролов И.Т и др. – М.: Республика, 2004.– С. 78 – 92.
ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ: Навчально-методичний посібник / Під ред. Г.І. Волинки.
Першоджерела
АНТОЛОГИЯ мировой философии. В 4-х томах, 5 кн. – М.: Мысль, 1969-1972. – Т. 3. – С. 89-394.
КАНТ И. Критика чистого разума. Предисловие кл 2-му изд. Введение / О различии чистого и
Психоаналіз З.Фрейда та неофрейдизм
Однією з найвпливовіших ідейних теч початку ХХ століття став психоаналіз. Засновником психоаналізу був австрійський психолог, невропатолог, психіатр Зігмунд Фрейд (1856-1939). Його теоретичн
Філософська антропологія
Філософська антропологія ХХ століття почала свій розвиток у Німеччині і пов’язана з розробкою концепції людини таких видатних філософів як Макс Шелер, Гельмут Плеснер, Ернст Кассірер та інших.
Екзистенціалізм та його основні напрями
Екзистенціалізм стає однією з провідних течій філософії Західної Європи саме на початку ХХ ст. - епохи втрати традиційних релігійних цінностей, моральних орієнтирів, епохи самотності людини в по
Позитивізм, його сутність та історичні форми
Незвичайність новітніх наукових відкриттів наприкінці ХІХ століття гостро поставила питання про природу наукових понять, співвідношення чуттєвого і раціонального моментів пізнання, емпіричного і те
Релігійна філософія ХХ століття
Сучасна західна релігійна філософія має багато напрямків та концепцій щодо осмислення буття людини. Ця філософія склалася в різних варіантах – в залежності від особливостей того чи іншого напряму х
Комунікативна філософія
На початку ХХ століття найбільш відомим представником цієї течії став релігійний філософ М.Бубер (1878-1965). Він вважається засновником «діалогічний персоналізму» який став своєрід
Основні терміни
Ірраціоналізм– вчення, згідно з яким основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання – інтуїція, почуття.
„Філософія життя” –
Додаткова
ГОЛОВКО Б.А. Філософська антропологія: Навч. посібник – К.: ІЗММ, 1997, с.3-9, 158-192.
ЛЕЙБИН В.М. Фрейд, психоанализ и современная западная философия. М.: Политиздат, 1990.- с.212-233. 3
Г. Сковорода
Мета теми вивченення розвитку філософської думки українського народу як цілісної національної філософії, невід’ємної складової частини української культури в
Основні терміни
Українське бароко – ( від італ.barocco – вибагливий, химерний) – творчо синтетичний напрям європейської культури, що виник між епохами Ренесансу та Просвітництва. Розвиток баро
Г. Гегель
Мета теми – засвоєння студентами загальних положень діалектики як теорії розвитку через з’ясування того, що таке діалектика, які її історичні форми та принципи; у чому поляга
Основні терміни
Детермінізм – філософська концепція, що стверджує об’єктивну закономірність і причинну зумовленість усіх явищ природи, суспільства і мислення.
Буття” як філософська категорія. Єдність і структурність буття
Усе, що оточує людину, й сама вона існують у нерозривній єдності, яка характеризується категорією “світ”. З раннього дитинства люди мають справу з його конкретними п
Протагор
Метою даної теми є: ввести студентів у провідну проблему філософії – проблему людського буття, показати, як розвивались уявлення про людину, розуміння унікальності її положен
Основні терміни
Воля – властивість свідомості, що регулює і мотивує поведінку людей; цілеспрямованність на виконання тих або інших дій з свідомим здійсненням вибору і прийняттям рішень.
Основні терміни
Свідомість – специфічний прояв духовної життєдіяльності людини, пов’язаний із пізнанням, яке робить відомим (свідомим), знаним зміст реальності, що набуває предметно-мовної
Основна
ФІЛОСОФІЯ: Підручник /І.В. Бичко, І.В. Бойченко, ін. - К., 2001. – С. 143-161.
ФІЛОСОФІЯ: Посібник для студентів вищих навчальних закладів /Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Че
Аристотель
Метою теми є з’ясування студентами того, що таке пізнання, які його рушійні сили, в чому полягає сутність істини та які існують методи її пошуку.
Ключові поняття
Основні терміни
Агностицизм – філософська установка, згідно з якою неможливо довести відповідність наших знань дійсності, якщо вони виходять за межі відчуттів.
Гносеологія
Першоджерела
ГАДАМЕР Г.-Г. О круге понимания // Актуальность прекрасного. – М.: Искусство, 1991. –С. 72-91.
ГЕГЕЛЬ Г. Феноменология духа. – М.: Наука, 2000. – С. 19-24, 29-36, 46-48.
ГЕ
А. Бергсон
Метою даної теми є: ввести студентів у предмет соціальної філософії та встановити специфіку цієї галузі філософського знання. Досягненню мети сприятиме пояснення основоположних катего
Основні терміни
Основні сфери суспільства – це основні підрозділи суспільства як соціального організму. До них належать матеріальна, соціально-політична, духовна та культурно-побутова с
Поняття культури у філософії. Культура як символічний світ людського буття
Існує більше ніж півтисячі визначень феномену культури. Першим термін “культура” запровадив у філософію Цицерон у значенні "мистецтво вдосконалення своєї душі, розуму", протиставивши його
Основні терміни
Виробничі відносини – суспільні відносини між людьми, що виникають в процесі виробництва, обміну, розподілу матеріальних та духовних благ. Зумовлюються п
К. Ясперс
Мета теми полягає у філософському осмисленні студентами сутності політики, політичної системи суспільства, держави як основного політичного інституту та її походження, з’ясуванні ролі соц
Г.-В. Гегель
Метою даної теми є ввести студентів у предмет філософії історії; встановити основні відмінності процесів людської історії від процесів природи; дослідити проблематику філософії, основні підх
Основні терміни
Філософія історії – розділ філософії,що займається проблемами смислу історії, її закономірностями, головними напрямами розвитку людства та історичним пізнанням.
П.Козловськи
Метою вивчення теми є знайомство студентів із різними філософськими підходами до визначення перспектив суспільного розвитку. Впродовж свого життя люди не лише цікавляться сво
Основні терміни
Модерн – історичний період у розвитку західноєвропейської цивілізації, який охоплює час від початку XVI ст. до середини ХХ ст.
Постмодерн
Новости и инфо для студентов