Ефективність добору на крупність насіння жита - раздел Культура, СПЕЦІАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР Експериментальні Роботи Вивчення Крупності Зерна Озимого Жита Започатковані В...
Експериментальні роботи вивчення крупності зерна озимого жита започатковані в лабораторії селекції Українського науково-дослідного інституту землеробства в 1970 де проводилися по 1973 рр. і продовжуються до цього часу на Носівській селекційній дослідній станції. Ефективність добору по крупнисті зерна жита вивчали на високорослих сортах, що були в районуванні в той період у Поліссі України - Веселоподолянське, Харківське 60, Деснянка 2 і Житомирське. Маса 1000 зерен у вказаних сортів становила 27 – 33 г, або 100 зерен – 2,7 – 3,3 г, відповідно.
Перші добори за крупністю зерна проводили з насіння супереліти на решетах з прямокутними отворами 3 х 20 мм (В.В. Скорик, 1974, 1975). Для визначення коефіцієнтів успадкування крупнисті зерна і ефективності добору крупне насіння озимого жита висівалося на просторово ізольованих селекційних ділянках де аналізувалася маса 100 зерен з кожної рослини. За результатами аналізів добиралися рослини з найбільш крупним насінням і паралельно виключалися гірші серед можливих запилювачів за методом педігрі (Ф.Бріггс, П. Ноулз, 1972). Чисельність вихідних форм у селекційних розсадниках забезпечувала достатню гетерогенність зформованих субпопуляцій і тому, небажаних наслідків інбредної депресії в дослідженнях не спостерігалося.
В теорії селекції рслин і тварин існують методи, на основі яких можна кількісно прогнозувати ефективність добору. Для з’ясування ефективності селекції за конкретною ознакою виникає необхідність передбачити, який ефект буде одержаний у нащадків, якщо відносно батьківських форм застосований той чи інший рівень добору і використана та чи інша частка відібраних особин для наступного розмноження. В селекції надзвичайно важливо встановити хоча б приблизний прогноз, який результат можна одержати добором, яке число рослин з популяції необхідно залучати для відтворення популяції без шкідливих наслідків інбридингу, а головне, якого можна очікувати збільшення продуктивності в нащадків відібраної групи рослин. Необхідно також передбачити і дати орієнтовний прогноз, скільки поколінь необхідно для доведення продуктивності до бажаного рівня з прийнятою інтенсивністю і чисельністю відібраних елітних рослин для покращення ознаки.
Для вирішення цих питань при проведенні селекції в популяції необхідно мати дані про величину коефіцієнта успадкування маси 100 зерен з рослини. Коефіцієнт успадкування використовується в селекції для прогнозування ефективності добору. Під ефективністю добору розуміють зрушення генетичної середньої ознаки, що відбувається в популяції від одного покоління до іншого.
Нащадки найбільш крупного насіння жита, яке було відібране на решетах, аналізувалися за масою 100 зерен з рослини. Найбільш крупнозерні рослини добиралися для наступного циклу селекції. Аналізувалися всі нащадки елітної рослини відібраної в минулому році і визначався коефіцієнт кореляції між батьками і нащадками за масою 100 зерен з рослини. Ефективність добору в усіх залучених до експерименту сортів жита виявилася достатньо високою, завдяки високій інтенсивності добору. Коефіцієнти успадкування визначалися як подвоєний коефіцієнт кореляції маси 100 зерен з рослини між батьками і нащадками (h2 = 2rop).
Найвищий коефіцієнт успадкування (h2 = 0,58) встановлений при доборі найбільш крупнозерних рослин у сорті Веселоподолянське. Теоретично очікувана реакція на добір при інтенсивності селекції крупнозерних рослин на рівні 10% добре узгоджувалася з фактичною величиною ефективності добору і становила 7 г за одне покоління.
У другому циклі добору крупнозерних рослин з сотів Харківське 60 і Деснянка 2 величина коефіцієнта успадкування відповідно дорівнювала 0,42 і 0,45. Тобто, 42 – 45% мінливості маси 100 зерен з рослини в цих сортів обумовлювалося генами з адитивним ефектом, які передаються безпосередньо від батьків до нащадків. Теоретично очікувана величина ефективності добору крупнозерних рослин у цих сортів становила 3,01 – 3,23 г на 100 зерен, а емпірична всього – 2,2 – 2,4 г.
Коефіцієнт успадкування маси 100 зерен у сорта Житомирське становив 0,31. Але пропорція добору крупнозерних рослин з цього сорту становила лише 50% від усіх проаналізованих рослин. Тому емпірична реакція на добір при цьому становила всього 1,5 г проти очікуваної – 2,29 г.
В наступних поколіннях інтенсивність добору зросла до 1,8 – 3,6% від загальної кількості проаналізованих рослин. Інтенсивність добору в іменованих величинах становила 13,5 – 16,2 г. У четвертому циклі в сорті Веселоподолянське після трьох доборів маса 100 зерен з рослини збільшилася до 4,26 г. У четвертому циклі 46,6% сімей виявилися з масою 100 зерен з рослини вище середньої арифметичної покращеної популяції. Але при зниженні інтенсивності добору концентрація генотипів з дрібнішим зерном помітно зростала. Це свідчить про те, що висока інтенсивність добору утримує рівновагу в субпопуляції і не дозволяє їй повернутися до вихідного стану за масою 100 зерен. Вже після чотирьохразового добору за крупністю зерна відбулося істотне генетичне зрушення в популяції в напрямку збільшення частки крупнозерних форм. Разом з тим встановлена істотно більша вираженість частоти появи крупнозерних форм у створеній популяції. Генетична мінливість маси 100 зерен з рослини у зформованій субпопуляції свідчила про можливість проведення подальшого селекційного зрушення крупнисті зерна в усіх чотирьох сортах озимого жита.
Вплив рекурентного добору на кількісні ознаки вивчалася в різних панміктичних популяціях. Найбільш наочним прикладом у генетико-селекційній літературі є добір кукурудзи на вміст олії і білку, який проводится вже 110 років у штаті Іллінойс (США). Його розпочато в 1896 р. з вивчення 163 качанів у вільнорозмножуваній популяції (С. Бороєвич, 1984), з якої на основі хімічного аналізу було відібрано 24 качана з високим вмістом білка і 12 – з низьким, а також 24 качана з високим вмістом олії і 12 – з низьким. Тобто, започатковано класичний приклад дивергентного добору за вмістом олії і білку в зерні кукурудзи.
Вихідна популяція кукурудзи в середньому мала вміст, 4,68% олії і 10% білка. Добір вели окремо на високий вміст олії в зерні, так і нанизький її вміст. У кожному наступному поколінні в групі високоолійних проводили добір на високий, а в групі низькоолійних – на низький вміст олії. Позитивних результатів добору досягали повільно, вони виявилися залежними від умов року, але після 76 поколінь доборів група високоолійних мала вміст 18,2% олії, а група низько олійних – 0,75%.
Майже ідентичну реакцію популяції спостерігали при доборі на підвищення вмісту білка в зерні. Добір на високу білковість призвів до того, що після 76 поколінь показник в середньому становив більше 26%, а добір на низьку білковість викликав зниження цього показника відбулося до 4%. Коефіцієнти успадкування вмісту олії і білка свідчать, що генетична мінливість ще достатньо висока і проведення доборів і в наступному можуть бути успішними.
Аналізуючи частоту корисних генів, які відповідальні за обидві ознаки, J.W. Dudley (1977) встановив, що в вихідної популяції частота виявлення генів, контролюючих вміст білка і олії, становила менше 0,37 і менше 0,25, відповідно. За даними кількісних підрахунків генів, мова йде не менше як про 54 локуса, що обумовлюють різноманітність високо- і низько олійністі, а також 122 локуса, що диференціюють високо- і низько білковість. J.W. Dudley (1977) доходить висновку, що не слід остерігатися втрати генетичної мінливості врожайності зерна, оскільки частота генів 0,25 і 0,50 тільки для 50 – 200 локусів дає можливість одержувати генетичну мінливість до 20 стандартних відхилень. Автор робить висновок, що проблема полягає не стільки в одержанні якомога більшої генетичної мінливості, а в тому, яким чином ефективніше всього зосередити бажані корисні алелі в одному генотипі.
Подібні висновки зробив D.S. Falconer (1960) при доборі на число вентральних щетинок у дрозофіли. Успіх рекурентної селекції в тютюну описали D.F. Matzinger et al., (1968, 1972). За чотири цикла рекурентної масової селекції на збільшення врожаю дало зрушення 4,29% за генерацію, тоді як передбачалося 3,25% за генерацію. Очікувані кореляційні зрушення різних складових урожаю узгоджувалися з очікуваним від 5 до 50%. Швидке збільшення вмісту нікотину не змінювало генетичну мінливість інших ознак.
Генетична мінливість залишалася значною при застосуванні рекурентної селекції за масою 100 зерен у вівса, як це повідомляли F.H. Khadr et al., (1965). Генетичний успіх спрямованої селекції за крупністю зерна виявився високим у пшениці за повідомленням J. Smocek (1975). Реакція популяції на проведення дивергентної селекції за крупністю зерна виявилася вищою в позитивному напрямку, ніж у негативному. A. Singh et al., (1979) встановили високий генетичний успіх добору за масою 100 зерен у рису, що визначався дією незалежних генів.
За повідомленням C.F. Genter (1976), за десять циклів добору на крупність зерна кукурудзи збільшилася на 171%. Найбільш високий успіх рекурентної селекції спостерігався в перших циклах добору (19 – 24%). Зрушення крупності зерна в інтеркросній популяції кукурудзи виявилося лінійним, але відносне збільшення між циклами поступово знижувалося, оскільки популяція ставала все більше адаптованою, продуктивною і гомозиготною за цією ознакою. Автор дійшов висновку, що позитивний добір за крупністю зерна завжди зменшує частоту малопродуктивних індивідів і збільшує врожай популяції. Популяція мала значний потенціал генетичного покращення складових урожаю, який можна використовувати кумулятивним добором.
S.M. Sadagt et al., (1973), вивчаючи сорти твердої ярої пшениці в Пакистані, дійшли висновку, що маса 100 зерен виявила високе успадкування і була найкращою ознакою для добору на збільшення врожайності. A.S. Sangha (1973) одержав найбільше генетичне зрушення маси 100 зерен при визначенні ефективності добору кількісних ознак структури врожаю в арахіса. Високі генетичні зрушення крупнисті зерна одержали A.F. Ibrahim et al., (1974) у ячменю, S. Sivasubramaniam et al., (1973) у рису, J.M. Yohe et al., (1975) у вігни, T.P. Yadava (1973) у коромої капусти.
Починаючи з 1970 р. під впливом дії спрямованого добору найкрупнозерніших рослин у популяції сорту Веселоподолянське відбувалося поступове позитивне генетичне зрушення маси 100 зерен з рослини. Зрушення середньої арифметичної популяції в напрямку спрямованого добору відбувалося за рахунок появи раніше не існуючих класів крупнозерних рослин, зменшення і зникнення частки тих класів, які були масовими у вихідної популяції. Варіювання маси 100 зерен з рослини відбувалося згідно закону нормального розподілу. Разом із збільшенням величини середніх показників крупності зерна зменшувалися фенотипічні коефіцієнти мінливості маси 100 зерен з рослини, особливо істотно в перших чотирьох генераціях добору (з VP = 41,19% до VP = 13,32%).
Кореляція між середньою масою 100 зерен з рослини і відносним показником фенотипічної мінливості ознаки – негативна (rG= -0,7289***). Тобто, при генетичному збільшенні абсолютного значення маси 100 зерен з рослитни знижується її фенотипічна мінливість. Генетичний коефіцієнт варіювання (VG) виявився в два-три рази меншим від фенотипічного (VP), що свідчить про значний маскуючий вплив умов зовнішнього середовища на прояв крупнисті зерна в елітних рослин. Встановлений паралелізм мінливості коефіцієнтів фенотипічної і генетичної варіабельності маси 100 зерен з рослини (rG = 0,5973**). Тобто, фенотипічна мінливість всього на 36% обумовлена генетичними чинниками варіювання маси 100 зерен з рослини.
Кореляційним аналізом генетичних параметрів при доборі на збільшення маси 100 зерен протягом 36 поколінь встановлено, що фенотипічна мінливість взаємопов’язана з стандартизованим селекційним диференціалом (і) у попередньому поколінні (rG= 0,5149**), з реалізованим коефіцієнтом успадкування (h2R = 0,5683**), а також з фактичним результатом добору (RF= 0,4865**). Висока загальна мінливість маси 100 зерен з рослини і великий об’єм популяції давали можливість проводити інтенсивний добір, що обумовлювало істотний ефект навіть при порівняно низьких коефіцієнтах успадкування. Тому найвища кореляція реалізованої ефективності добору встановлена з іменованим Sd і стандартизованим (і) селекційним диференціалом (r = 0,6301** і r = 0,6264**), відповідно.
Фактичний ефект добору (RF) за масою 100 зерен з рослини виявив залежність від величини коефіцієнта успадкування (h2 = bOP), обчисленого методом регресії нащадок-мати (r = 0,5424**), а також від успадкування (h2 = 2rOP) за подвоєною кореляцією мати-нащадок (r = 0,4380*) і методом детермінації (h2 = d; r = 0,4341*).
Між теоретично обчисленим за подвоєним коефіцієнтом кореляції мати-нащадок (h2) і реалізованим успадкуванням (h2R) встановлено високий істотний коефіцієнт кореляції (r = 0,8512***). Це свідчить про те, що в 72% випадках обчислений коефіцієнт успадкування показує реальні генетичні взаємини між батьками і нащадками по масі 100 зерен у озимого жита. Виходячи з багаторічних досліджень з повним переконанням можна стверджуватия, що найбільш точну інформацію про успадкування можна отримати використанням подвоєного коефіцієнта кореляції між батьківським поколінням і нащадками.
В результаті тиску безперервного штучного інтенсивного добору протягом 36 генерацій маса 100 зерен з рослини збільшилася з 2,94 до 7,12 г, тобто у 2,42 рази. При цьому спостерігалося зменшення і повне зникнення рослин з дрібним зерном і навпаки, збільшення і поява рослин з більш крупним зерном, яких не було у вихідній популяції. Створено новий донор крупнозернисті ВПК HL.
При схрещуванні з дрібнозерними зразками донора крупнисті зерна ВПКHL, в F1 встановлено проміжний характер спадкування цієї ознаки. В F2 розщеплення відбувалося в співвідношенні 9 дрібнозерних до 7 крупнозерних. Це можна визначити як комплементарну взаємодію або подвійний епістаз двох неалельних генів.
Встановлена диференціація крупно-дрібнозерності озимого жита по 28-42 локусах. Гібридизацією і спрямованим рекурентним добором за масою 100 зерен з рослини можна ефективно зосередити бажані корисні алелі крупнисті зерна в популяції. Успіх селекції озимого жита з генами домінантної короткостеблості на крупність зерна залежить від коректного застосування генетичних законів спадкування цих ознак і об’єму селекційного матеріалу.
Селекція озимого жита на підвищену фотосинтетичну активність листя. Фотосинтетична активність листя – найважливіший елемент потенціалу врожайності, який має реальні передумови для подальшого генетичного вдосконалення і його оцінки повинні знайти чільне місце в довгострокових селекційних програмах створення сортів озимого жита. На сучасному етапі для генетичних досліджень посильні лише ті компоненти потенціалу продуктивності, які стосуються фотосинтетичних характеристик листя (Н. Авратощукова, 1980). З іншого боку, сукупність накопичених фізіологами даних, свідчать про те, що можливості підвищення продуктивності сортів за рахунок збільшення розмірів асиміляційного апарату вже переважно вичерпані. (В.А. Кумаков, 1980).
Порівняльним вивченням листової поверхні звичайного і короткостеблого жита на врожайний потенціал займалися М.В. Трусов (1976), С.А. Кунакбаєв та ін., (1977), А.Ф. Тромпель (1980). Встановлено, що жито з домінантною короткостеблістю формує листовий апарат, який не поступається звичайним високорослим сортам, а в період наливу зерна зберігає навіть більшу площу зеленої листової поверхні, що сприяє подовженню фотосинтетичної активності (М.В. Трусов, 1979). Листя короткостеблих сортів жита товщі, коротші, але ширші, відносно високорослих сортів. У короткостеблих рослин жита в колос потрапляє значно більша кількість асимілятів, ніж у довгостебельних, за рахунок того, що довжина шляху між асимілюючим і споживаючим органом менша.
Жито з домінантною короткостеблістю помітно відстає в рості від звичайного, а тому зона розміщення стебел у вузлі кущення освітлюється краще. Це сприяє розвитку в короткостеблого жита більшого числа колосоносних стебел. За даними F.S. Lupton et al., (1969), навіть роль безплідних стебел не можна недооцінювати оскільки продукти фотосинтезу передаються продуктивним стеблам, забезпечуючи їх поживними речовинами. Короткостеблі сорти озимого жита порівняно з довгостеблими за рахунок структури і особливостей роботи фотосинтетичного апарату мають великі селекційні можливості формування високого врожаю зерна (І.Т. Тарчевський та ін., 1977).
Роль листа на рослині різна в залежності від того, де він розміщений – зверху чи знизу на стеблі. Листя впливають на формування врожайності зерна жита від сходів до воскової стиглості (Ф.М. Куперман та ін., 1955). В листках освітлених з одного боку, з горизонтально орієнтованою, або слабо похилою листовою пластинкою освітленість хлоропластів сильно знижується з протилежного боку листа (В.А. Кумаков, 1971, 1976). Число, розмір, форма, просторове розміщення листових пластинок можуть виявитися важливими для використання в селекції жита (Н.І. Макарова та ін., 1977; Е.І. Бессонова, 1978). Селекція на зменшення кута відходження листової пластинки від стебла забезпечує добру освітленість рослин і сприяє активній участі в накопиченні органічних речовин листя всіх ярусів (В.І. Бабенко і ін., 1977; С.М. Синіцина та ін., 1979).
У 1978 р. проведено гібридизацію високоврожайних сортів західноєвропейського походження з донором домінантної короткостеблості (HlHl) і імунітету до борошнистої роси (ErEr) Імунер 76. В F1 навесні під час виходу рослин в трубку помічена чітка диференціація рослин за формою і будовою куща і різним кутом відродження листової пластинки від стебла (мал.. фото). Рослини з еректофільною і розеточною будовою куща були розділені і пересаджені на окремі просторово ізольовані ділянки. Таким чином було започатковано формування двох однакових за генетичним походженням популяцій жита, материнською основою яких використані п’ять західноєвропейськиї комерційних сортів (за схемою інтеркроса), а батьківською Імунер 76. Інтеркросні субпопуляції з еректофільною і розеточною будовою форми куща проходили повний цикл селекційного покращення негативними браковками по стійкості до снігової плісняви, борошнистої роси, бурої та стеблової іржі, високостебельності. Відібрані методом послідовних виключень по дванадцяти ознаках рослини проходили перевірку на загальну комбінаційну здатність (ЗКЗ) шляхом полікросу з використанням резерву насіння. Протягом двадцяти трьох поколінь проводиться жорстока браковка до початку цвітіння рослин і сімей з найменшим відхиленням від першочергово заданої еректофільної чи навпаки розеточної будови куща і кута відродження листа від стебла, тобто проводиться спрямоване формування двох селекційних популяцій з єдиною альтернативною ознакою еректофільності-розеточності куща.
Через десять циклів дивергентних доборів було проведено рципрокне схрещування рослин озимого жита з альтернативними ознаками між собою. В F1 встановлено проміжнє спадкування форми будови куща і кута відродження листа. В F2 розщеплення відбувалося по типу неповного домінування – 1 : 2 : 1 (хі-квадрат = 1,35; Р = 0,25) розет очної форми куща. Спадкування ознаки розеточності куща визначається одним геном з неповним домінуванням.
Урожай зерна синтетичних популяцій виявився істотно вищим у популяції F22 (п’ять сортів інтеркроса) х Імунер 76, яка формувалася за ознакою еректофільності куща і листової пластинки. Ознака еректофільності сприяє підвищенню врожайного потенціалу короткостеблого, імунного до борошнистої роси озимого жита.
Селекція на зимостійкість. Незважаючи на те, що озиме жито найбільш зимостійка зернова культура, підвищення цієї особливості залишається надзвичайно важливим завданням. Оскільки зимостійкість є комплексною ознакою і включає морозостійкість, стійкість до випрівання, яка скоріш за все пов’язана з стійкістю до снігової плісняви, а також стійкістю до льодяної кірки, вимокання і випрівання, то ця проблема має зональні особливості і часто може бути підвищена застосуванням агротехнічних міроприємств. Зокрема, своєчасного і високоякісного обробітку грунту перед посівом, вибором попередника, своєчасного посіву – істотно впливають на зимостійкість посівів озимого жита. Але в реальному виробництві в переважній більшості випадків елементарних основ агротехніки при вирощуванні жита, на жаль, не дотримуються. Під жито виділяються найгірші грунти, не витримуються строки посіву, посів проводиться з значно завищеною нормою висіву, тому високий урожайний потенціал жита в виробництві не реалізується.
Морозостійкі рослини відрізняються за морфобіологічними ознаками. У морозостійких рослин вузькі і короткі розеточні листки, дрібноклітинна структура і розложиста форма куща, більш товста зовнішня стінка епідерміса, короткий мезокотіль, і відповідно більш глибоке залягання вузла кущення. Для таких рослин характерні уповільнений ріст в осінній період, відносно більш висока концентрація сухих речовин у клітинному соку і більш економна їх витрата на ростові процеси і дихання.
Найбільш морозостійкі сорти жита створені в Російській Федерації – В’ятка і В’ятка 2. В селекції озимого жита на морозостійкість використовують штучне проморожування в холодильних камерах або в ящиках з землею за методом В.Я. Юр’єва. В несприятливі по морозостійкості роки слід проводити добори окремих рослин, які вижили на фоні морозної зими, безпосередньо в полі.
Селекція на якість зерна. Селекційна робота, спрямована на підвищення харчових і технологічних особливостей зерна жита, не отримала ще належного розвитку, це залишається одним з основних завдань селекції. Вирішення проблеми якості зерна жита, спрямоване на підвищення харчової цінності і покращення його технологічних особливостей, - одне з основних завдань сучасної селекції.
Вміст білка і незамінних амінокислот у зерні є основним показником його харчової цінності. Інколи селекціонери зернових культур як непрямий показник високого вмісту білка в зерні використовували скловидність зерна, однак у жита не встановлено зв’язку між скловидністю зерна і вмістом білка. Забарвлення зерна також не впливає на його якість. Біохімічні аналізи білозерних і зеленозерних сортів, або зерен що різняться за забарвленням у межах однієї рослини, проведені в біохімічній лабораторії ВІР. Не виявили ніяких відмінностей за вмістом білка і незамінних амінокислот.
Відомо, що вміст білка і незамінних амінокислот у зерні жита в значній мірі може змінюватися під впливом умов вирощування. Коливання вмісту білка в межах одного сорта диплоїдного жита, вирощеного в різних географічних зонах становить біля 30%. Збільшення кількості білка в зерні жита спостерігається при просуванні посівів з заходу на схід і з півночі на південь. Високий вміст білка в зерні жита зазвичай корелює з великою континентальністю клімату. Особливо сильно коливається в залежності від географічних умов маса 1000 зерен. Мінливість цієї ознаки пов’язана в основному з зміною величини і виповненості зерна і може досягати 50%. Крупність зерна зменшується при просуванні посівів жита з північного заходу на південний схід.
Вміст білка в зерні диплоїдного жита також зберігає тенденцію до зміни в зв’язку з зміною крупності зерна. Переважно чим менша маса 1000 зерен, тим більше білку в зерні жита. Вміст лізину в зерні диплоїдного жита менше залежить від географічної мінливості, ніж маса 1000 зерен і вміст білка. Встановлена висока позитивна кореляція між вмістом білка і лізину в зерні жита (r = 0,7230***), а також між крупністю зерна і вмістом лізину в білку (r = 0,5085***). Географічна мінливість диплоїдного жита по вмісту лізину в білку досягає 30%. Збільшення маси 1000 зерен сприяє зниженню кількості білка і лізину в зерні, але призводить до збільшення вмісту лізину в білку. Позитивна залежність вмісту білка і лізина в зерні жита дає змогу проводити одночасну селекцію на ці ознаки.
В результаті багаторічного повторного вичення вмісту білка в зерні з країн Європи і Північної Америки, а також внесених в Державний реєстр сортів рослин України виявлені такі висобілкові сорти озимого жита (табл. ).
Високобілкові сорти озимого жита
|
Сорт
|
Походження
| Маса 1000 зерен, г
| Вміст білку (N х 5,7),%
| Вміст амінокислот, % до білку
|
| лізин
| триптофан
|
| Маничська
| Росія
| 33,1
| 14,7
| 3,09
| 0,87
|
| Місцева (К-9514)
| Сербія
| 29,3
| 14,5
| 3,69
| 0,90
|
| Balbo
| США
| 21,6
| 14,4
| 3,47
| 0,97
|
| Explorer
| Канада
| 27,2
| 14,4
| 3,45
| 0,93
|
| Tiszakozi Feher
| Угорщина
| 36,6
| 14,4
| 3,55
| 0,83
|
| Dregerovo
| Чехія
| 35,3
| 14,4
| 2,81
| 0,92
|
| Камалінська 13
| Росія
| 23,3
| 14,2
| 3,03
| 0,89
|
| Камалінська 4
| Росія
| 24,2
| 14,7
| 2,16
| 1,01
|
| Ситніковська
| Росія
| 19,9
| 14,0
| 3,18
| 0,93
|
| Омка
| Росія
| 23,3
| 14,0
| 2,80
| 0,95
|
| Місцева (К-10030)
| Болгарія
| 34,5
| 13,9
| 3,23
| 0,90
|
| Місцева (К-6412)
| Росія
| 26,6
| 13,9
| 3,55
| -
|
| Hienfelder
| Австрія
| 27,5
| 13,9
| 3,75
| 0,90
|
| Софія 59
| Болгарія
| 34,7
| 13,6
| 3,00
| 0,91
|
| Саратовське 1
| Росія
| 28,5
| 13,4
| 3,15
| 0,95
|
| Rietselhofer
| Австрія
| 25,9
| 13,4
| 3,40
| 0,90
|
| Pulawskie
| Польща
| 28,9
| 13,3
| 3,48
| 0,88
|
Horton Канада 29,1 13,2 3,65 1,04
В’ятка 2 (стандарт) Росія 33,4 11,6 3,83 1,04
Боротьба Україна 44,2 14,4 3,09 0,97
Арфа Україна 42,8 14,7 3,48 0,97
Кобра Україна 36,6 14,6 3,69 0,97
При створенні селекційного вихідного матеріалу з генаими домінантної короткостеблості для виизначення вмісту білка в зерні окремих рослин використовували ядерно-фізичний метод, який опрацьований в Інституті ядерних досліджень АН України. Суть цього методу полягає в тому, що зерно спрямовано опромінюється швидкими нейтронами, які „вибивають” атоми азоту. Число атомів азоту реєструється лічильником і фіксується комп’ютером. Оскільки органічний азот міститься тільки в білку його, таким чином, легко визначити. Ядерно-фізичний метод швидкий, інформативний і зручний для селекції оскільки дає змогу визначати вміст білку навіть в одному зерні, зберігаючи його в живому стані. Єдиним недоліком цього методу є висока вартість аналізу.
З кожної елітної рослини до посіву в полі відбиралося по 50 зерен для аналізу вмісту білка, решта насіння висівалося за звичайною схемою селекції. Елітні рослини і їхні сім’ї аналізувалися по 10 кількісних ознаках, тому ми мали можливість визначати фенотипічні і генетичні коефіцієнти кореляції вмісту білка в прямих нащадків. Рослин і прямих нащадків проаналізовано понад 20000, тому ймовірність генетичних кореляцій сумнівів не викликає. Коефіцієнт успадкування визначався, як h2 = 2rOP.
Коефіцієнт успадкування в вузькому розумінні становив h2= 0,3728***, а успадкування в широкому розумінні виявилося на рівні H2 = 0, 4684***. Це свідчить про те, що основний генетичний вклад у білковість зерна озимого жита належить генам адитивниї дії, а біля 10% вносять домінантні і епістатичні гени. Тобто, найбільш дієвим методом підвищення білковості зерна в озимого жита з використанням домінантних донорів короткостебості буде прямий добір з перевіркою по нащадках, як це проводилося в кукурудзи, що описано вище.
Генетичні кореляції високого вмісту білка в зерні з крупністю зерна (масою 100 зерен з рослини) виявилися позитивними (rG = 0,4368***) Тому, є всі підстави вважати, що при використанні домінантних донорів короткостеблості, використовуючи добір за масою 100 зерен з рослини, можна опосередковано підвищувати білковість зерна в озимого жита. Прикладом тому можна назвати сорти синтетики Боротьба і Арфа та донор імунітету до бурої і стеблової іржі - Кобра.
Між висотою батьківських рослин і вмістом білка в зерні визначена середньої величини негативна генетична кореляція (rG = - 0,5456***). Така генетична кореляція є надзвичайно сприятливою, тому що при доборах короткостебліших рослин непрямо проводиться генетичне зрушення в напрямку підвищення білковості зерна (d = 29,98%). Коефіцієнт детермінації між короткостеблістю і високим вмістом білка в зерні вказує на те, що кожна третя низька рослина має більш високий вміст білка в зерні.
Серед високобілкових сортів деякі характеризуються відносно крупним (маса 1000 зерен 42 – 44 г) зерном: Боротьба і Арфа. Вказані сорти є найбільш стійкими до проростання зерна на пні. Високий вміст білку і незамінних амінокислот дає змогу випікати з цих сортів відмінної якості житній хліб. Як вже вказувалося вище, Боротьба і Арфа є домінантно короткостеблими сортами і здатні утворювати урожай більше 9 т/га.
Не використаним до теперішнього часу джерелом для селекції високобілкових сортів є смітньо-польове жито, що засмічує посіви пшениці і ячменю на Кавказі, у Закавказзі і гірських районах Середньої Азії. При вивченні більше ніж 500 зразків смітньо-польового жита з Азербайджану, Вірменії, Грузії Дагестану, Таджикистану, Афганістану, Туреччини виявлено 32 зразка з високим (16,5 – 19,5%) вмістом білка в зерні. Деякі з них мають підвищений ваміст лізину в зерні (0,616 – 0,660 г/100 г зерна) і білку (3,8 – 3,9%).
Істотні сортові відмінності за вмістом білка в зерні жита вказують на те, що ця ознака спадкова і може бути використана селекцією. Великим резервом підвищення білковості сортів може виявитися внутрішньосортовий добір. Рослини популяційних сортів неоднорідні за вмістом білка в зерні. За даними А.М. Ракітіної (1969), сорт В’ятка 2 включає генотипи, які містять від 7 до 15% білка, при середньому його вмісту в зерні сорта 11 – 13%.
Білок диплоїдних сортів жита порівняно з пшеничним багатший лізином на 30 – 40%. Середній вміст лізину в білку жита при вирощуванні в Україні становить 3,7%, що значно вище, ніж у інших зернових культур. За рахунок жита потреба в лізині задовольняється на 58%, а за рахунок пшениці лише на 37%.
Проведені в ВІР схрещування високобілкових сортів з низькобілковими в більшості випадків проявили проміжнє спадкування кількості білка. При цьому встановлено реципрокний ефект. Більш високобілкові гібриди утворюються, як правило, в тому випадку, коли материнські сорти мають більш високий вміст білка. У зворотніх схрещуваннях кількість білка в зерні гібридів у середньому на 15% менше. Не всі високобілкові сорти в однаковій мірі передають ці якості зерна при гібридизації. Особливу цінність як донор високого вмісту білка представляє сорт Арфа, який в усіх схрещуваннях стійко передає цю ознаку гібридним нащадкам.
Все темы данного раздела:
СПЕЦІАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР
курс лекцій для підготовки бакалаврів з спеціальності
„Селекція і генетика ”
Передмова.Сорт, гібрид – в умовах розвиненого сектору аграрної економіки став найбіль
ПШЕНИЦЯ
Пшениця відіграє провідну роль у світовому землеробстві, вона займає перше місце за площами посіву і валових зборах зерна. Пшеницю вирощують головним чином для виробництва муки, з я
Систематика і походження
Рід пшениці Triticum L., відноситься до сімейства м’ятликових – Роасеае Ваrnhart, або злакові - Gramineae Juss. Цей рід входить у трібу пшеницевидних Triticeae Dum. разо
Морфобіологічні особливості
Морфологія рослини пшениці типова для злака.Корінь мичкуватий. Відрізняють зародкові корені, колеоптильні і вузлові. Зародкові корені з’являються при проростанні насінини, к
Генетика
Дослідників цікавила головним чином генетика пшениці м’якої і твердої – найбільш важливих у господарському відношенні видів. Однак ці види, як вже вказувалося, мають складний геном, який скл
Спадкування морфологічних ознак пшениці
Ознака
Прояв ознаки
Особливості
домінантне
рецесивне
Завдання і напрямки селекції
Створення сорту пшениці з максимально можливим рівнем урожайності є кінцевою метою роботи кожного селекціонера. Ця ознака є головним критерієм ефективності будь-якої найбільш витонченої селекційної
Моделі сортів
Моделі (плани) сортів створюються в усіх селекційних установах у вигляді комплексу ознак і особливостей, якими б їх хотіли бачити селекціонери. Рівень урожайності залежить від чисельності ро
Вихідний матеріал
Світова колекція лише в ВІР нараховує біля 40 тис. зразків пшениці. В Україні і за кордоном створені сорти з високим потенціалом урожайності, які використовують для селекції на збільшення цієї особ
Мунітет
Стійкість до грибкових захворювань. Найбільшої шкоди зерновому господарству України наносять бура іржа, борошниста роса, кореневі гнилі, пилова і тверда сажка. Враження
Методика і техніка селекційного процесу
Штучне схрещування включає три основних операції: підготовку суцвіття до схрещування, кастрацію і запилення.
Кастрація – це видалення пиляків з квіток материнської рослини, а
Систематика і походження
Жито відноситься до сімейства Poaceae, тріби Triticeae, роду Secale L.
До цього часу у ботаніків немає єдиної думки відносно видового складу, філогенетичних зв’язків і походження жита. У 1
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Жито, як і всі зернові культури, має мичкувату кореневу систему, яка складається з трьох-шести зародкових (первинних) корінців, які утворюються при проростанні насінини,
Генетика
Успішна селекційна робота з житом в останні десятиліття виявилася можливою завдяки розширенню робіт з генетики і цитогенетики цієї культури, які проводяться в Російській Федерації,
Генетична мінливість жита за морфологічними ознаками
Оцінюючи мінливість за морфологічними, структурними ознаками, слід перш за все звернути увагу на зміни типу рослин, які зачіпляють цілий комплекс ознак. Такими є карликові форми
Селекція на потужність кореневої системи
Селекція досягнула видатних успіхів вдосконалення надземних частин рослини жита, але добір за потужністю кореневої системи лише починається. Розвиток кореневої системи залежить від структури
Селекція на імунітет до бурої і стеблової іржі
Захворювання бурою іржею зустрічається майже в усіх районах вирощування жита. Бура іржа вражає сходи і дорослі рослини з утворенням на листках і піхвах багато чисельних, безладно розміщених опуклих
Створення і характеристика донора імунітету до бурої і стеблової іржі - Кобра
Поглиблений пошук нових донорів імунітету до бурої і стеблової іржі, стійких до місцевих рас патогенна обумовив проведення ретельного генетичного аналізу на провокаційно-інфекційному фоні рослин з
Селекція на крупніcть зерна
Найбільш поширеним засобом штучного добору в злакових культур залишається сортування насіння за масою і об’ємом. Такий добір був основним у створенні місцевих сортів культурних рослин. У розвитку с
Вміст 5-алкілрезорцинолів у зерні жита
Зерно жита містить низку речовин, які пригнічують засвоюваність деяких складових частин білка, що знижує його поживні цінності. Зокрема, C.W.Wieringa (1967) в досліді з раціоном, який складався на
Хлібопекарські якості і вихідний матеріал для селекції
Головною ознакою, яка обумовлює технологічні особливості зерна жита, є ступінь його стійкості до проростання в колосі „на пні”. Дозрівання жита і його збирання інколи проходять в умовах підвищеної
Селекція
Добір з місцевих сортів і колекційного матеріалу. Добір залишається основним методом селекції. Багаторазовим масовим і сімейним доборами і різноманітними їх модифікаціями і комбінаціями ство
Завдання селекції гібридного жита
Селекція гібридного жита включає два етапа: визначення компонентів схрещування, що дають високий гетерозисний ефект по врожаю зерна; створення генетичної системи ЦЧС (стерильна материнська форма –
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка гібридизації.Селекційну роботу з житом значно утруднює необхідність ізоляції селектованого матеріалу, щоб запобігти запилення чужим пилком. Для повної гарантії від перезапи
Досягнення селекції
Після введення жита в культуру тривалий час вирощувалися місцеві сорти, які були продуктом народної селекції. Перший відомий сорт Муравйовка (Зюнгорка) був створений масовим добором з місцевого сем
Питання для самоконтролю
1. Яке походження культурного жита, які види жита виділені за сучасною систематикою ВІР?
2. Які особливості біології цвітіння жита?
3. Які чинники обумовлюють череззерницю?
Систематика і походження
Культурний ячмінь відноситься до виду ячмінь посівний – Hordeum sativum Jessen. Рід ячмінь - Hordeum L. належить до сімейства Poaceae. Крім культурного ячменю, відомо 26 – 34 (
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Морфологія рослини ячменю, разом з будовою квітки, типова для колосових злаків. Переважно висота рослини менша, ніж у пшениці, але стебло менш міцне, схильне д
Генетика
Диплоїдне число хромосом у ячменю дорівнює 14. Завдяки простому каріотипу, строгому самозапиленню і великому числу генів з явним фенотипічним проявом генетика ячименю добре вивчена. Більша частина
Завдання і напрямки селекції
Можна виділити загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією культурою, і завдання, пов’язані з різн
Вихідний матеріал
Колекція ВІР налічує біля 18 тис зразків ячменю. При селекції на високу врожайність широко використовуються кращі вітчизняні і іноземні сорти. Українські сорти ячменю часто сполучають високу врожай
Методи і деякі специфічні напрямки селекції
Переважаючим методом створення популяцій для добору в селекції ячменю залишається внутрішньовидова гібридизація. Сучасні сорти ячменю мають достатньо складні родовідні, оскільки до схрещувань залуч
Методика і техніка селекційного процесу
Селекційний процес у ячменю не має істотних особливостей порівняно з іншими культурними злаками-самозапилювачами.
Техніка гібридизації. Подібна до техніки гібридизації пше
Досягнення селекції
В Україні селекцію ярого і озимого ячменю інтенсивно проводять у Селекційно-генетичному інституті (Одеса), Інституті рослинництва (Харків), Донецькому інституті агропромислового вир
Систематика і походження
Рід овес – Avena L. відноситься до сімейства Poaceae. Він об’єднує біля 70 видів, які складають поліплоїдний ряд: 2n = 14, 28 і 42.
Види вівса утворюють дві секції: Euaven
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Коренева система мичкувата, добре розвинена. Стебло – соломина з двома-чотирма вузолами і порожніми міжвузолами; за формою округле, неопушене,
Генетика
Овес відноситься до числа сільськогосподарських культур, які недостатньо вивчені генетично. Лише на початку 20-х років минулого століття були проведені роботи по визначенню чисел хр
Позначення геномів видів секції Euavena
Геном Латинська назва вида
Ср Ср A. clauda Dur., A. pilosa M.B.
CvCv A. ven
Завдання і напрямки селекції
В селекції вівса розрізнюють чотири основних напрямки: кормове зернове, харчове зернове, кормове укісне і на випас. У зв’язку з цим завдання селекції багатогранні. Загальні вимоги до сортів, що вир
Вихідний матеріал
Основне джерело вихідного матеріалу для селекції вівса – світова колекція ВІР (м. Санкт-Петербург) і ЦГРР (м. Харків), які включають величезне різноманіття культурних, смітньо-польових і диких зраз
Методи створення вихідного матеріалу дляселекції
В селекції вівса низка сучасних методів ще не одержала широкого застосування в Україні. Рідко використовуються складні схеми схрещувань, мутагенез, віддалена гібридизація. Практично
Методика і техніка селекційного процесу
Селекція вівса проводиться за схемою, що застосовується для рослин-самозапилювачів. З метою прискорення селекційного процесу використовують теплиці, особливо для вирощування гібридів ранніх поколін
КУКУРУДЗА
Кукурудза широко використовується на кормові, харчові цілі і як сировина для низки галузей промисловості. Зріле зерно кукурудзи містить 65 – 70% вуглеводів, 9 – 12% білку, 3 – 5% ол
Систематика і походження
Кукурудза – Zea mays L. відноситься до сімейства Poaceae, підтріби Tripsacіne C. Presl. (раніше Maydeae).
Підтріба Tripsacine включає віс
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Коренева система мичкувата. Встановлені сортові відмінності за її потужністю.
Стебло прямостояче, висота його може варіювати у різних ф
Генетика
Кукурудза - дуже зручний об’єкт для генетичних досліджень, оскільки має порівняно невелике число хромосом (n = 10), добре розрізнюваних за довжиною, положенню центромери, наявності пуфів і т.д. Слі
Завдання і напрямки селекції
Селекція кукурудзи проводиться по багатьох напрямках з урахуванням конкретних умов вирощування і способів використання (на зерно, силос, зелений корм). Необхідно створювати гібриди, які різняться я
Вихідний матеріал
Колекція кукурудзи ВІР і ГЦРРУ, в якому зоосереджено світове різноманіття даної культури, нараховує більше 13 тис. зразків.
Цінним вихідним матеріалом для селекції кукурудзи є місцеві і се
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
До кінця Х1Х ст. головним методом селекційної роботи з кукурудзою був масовий добір. Основний його зміст полягав у доборі кращих рослин за ознаками початка, об’єднання насіння від них і посів від н
Методика і техніка селекційного процесу
Типи гібридів. При перекомбінації самозапилених ліній кукурудзи одержують різні типи гібридів. У схрещування включають інколи і сорти. Якщо позначити лінії літерами А, В, С і т.д.,
На фертильній основі
1-й рік - джерело фертильності В х А
2-й рік - (В х А) х А
3-й рік - (В х А2) х А
На третій рік роботи рослини гібрида (В х А2) х А перевіряють на з
На стерільній основі
1-й рік - Джерело ЦЧС (МС) х відновлювач фертильності В
2-й рік - (МС х В) х А
3-й рік - [(МС х В) х А] х А
4-й рік - [(МС х В) х А2] х А
5-й рік - [(
Досягнення селекції
В Україні селекцією кукурудзи займаються ? науково-дослідних установ, в тому числі Інститут кукурудзи (м. Дніпропетровськ), Селекційно-генетичний інститут (м. Одеса), Інститут рослинництва (м. Харк
Систематика і походження
Сорго відноситься до роду Sorghum Moench. Сімейства Poaceae і відрізняється великою різноманітністю форм.
Не існує єдиного погляду на класифікацію сорго. Найбільш розповсюджена класифікаці
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Коренева система мичкувата і проникає глибоко в грунт Стебло висотою від 75 до 250 см і більше, різної товщини (1 – 25 см), з сухою, напівсухою і соковитою серц
Генетика
Всі культурні види сорго, включаючи і суданську траву, містять у соматичних клітинах 20 хромосом. Таким чином, види сорго утворюють поліплоїдний ряд з основним числом 5, що включают
F2SmsMs : 2SMsms : Smsms
Таким чином, співвідношення фертильних і стерильних рослин 3 : 1. Такі ж результати одержані при схрещуванні майло х гаолян.
Важливе значення доя селекції має вивчення закономірностей спад
Завдання і напрямки селекції
Основний напрямок селекції сорго – створення сортів і гібридів з високими і стабільними врожаями зерна (5 – 6 т/га) і зеленої маси на силос (25 – 50 т/га), а також з комплексом госп
Вихідний матеріал
У світовій колекції ВІР нараховується більше 11 тис. зразків – цінного вихідного матеріалу для селекції соргових культур за багатьома ознаками і особливостями. Виділені зразки скоро
Методи селекції
На початкових етапах селекції сорго використовували добір з колекційних і місцевих зразків. Так, методами індивідуального, індивідуально-сімейного і сімейно-групового добору була ст
Систематика і походженя
Гречка відноситься до сімейства гречаних – Polygonaceae Juss., до роду Fagopyrum Gaertn., який включає однорічні і багаторічні види. У виробництві основне значення має один вид – гречка культурна (
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Корінь стрижневий, гілчастий. Основна частина коріння міститься на глибині до 35 – 40 cм, але можливе їх проникнення і до 1 м. Гречка здатна утворювати стеблов
Генетика
Диплоїдні види гречки культурної і татарської мають 2n = 16. Тетраплоїдні сорти, одержані на основі F. esculentum, мають 4х = 32.
Незважаючи на однаковий набір хромосом (2n = 16), між дипл
Ознаки гречки з моногенним спадкуванням
Символи позначення генів
Генотип
Фенотип рослин
d(від determinant)
dd- гомозиготний р
Завдання і напрямки селекції
Виробництву потрібні сорти гречки скоростиглі і середньостиглі для весняного посіву, пізнього посіву (поукісні і пожнивні) і для зрошення. Застосування інтенсивних технологій диктує необхідність ст
Вихідний матеріал
Колекція гречки ГЦРР і ВІР з місцевих і селекційних сортів і зразків налічує більше 2000. Внутрішньовидове різноманіття гречки культурної налічує два підвида (vulgare і multifolium) і чотирьох екот
Методи селекції
На ранніх етапах селекції гречки використовували масовий добір, однак у теперішній час у роботі з цією культурою для створення вихідного матеріалу широко застосовують гібридизацію,
Досягнення селекції
Перші селекційні сорти Богородицька рання і Більшовик створив І.А. Пульман, який розпочав селекію гречки в кінці Х1Х сторіччя в Курській губернії. На бувшій Шатилівській дослідній станції з 1899 –
Систематика і походження
Просо – Panicum miliaceum L. відноситься до сімейства Poaceae, трібі просяних (Paniceae R. Br.), у якій нараховується біля 80 родів. Найбільшого поширення і розповсюдження набув рід Panicum L., яки
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Просо – однорічна рослина, Коренева система мичкувата, В глибину коріння може розповсюджуватися до 150 см, в бік – на 100 – 120 см. Основна маса коріння утворю
Генетика
Види рода Panicum L. представлені поліплоїдними рядами з основними числами 7, 9, 10. P. miliaceum L. відноситься до найбільш багаточисельного ряду з основним числом 9 (2n = 18, 36, 54 і 72) і є при
Завдання і напрямки селекції
Основний напрямок у селекції проса – створення сортів для виробництва крупи, які повинні мати високу врожайність – 4 – 5,5 т/га, мати вирівняне і крупне зерно з масою 1000 зерен 8 – 9 г і плівчасті
Вихідний матеріал
Світова колекція проса ГЦРР України і ВІР Росії включає біля 10000 зразків, що зібрані в, усіх районах земної кулі, де вирощується ця культура.
Колекція проса є основним дж
Методи створенн вихідного матеріалу для селекції
Основний метод створення вихідного матеріалу для селекції – індивідуальний добір. У зв’язку з тим, що в зонах вирощування цієї культури були розповсюджені місцеві сорти в популяції, які відр
Досягнення селекції
Селекцією проса в Україні займаються чотири науково-дослідних установи, серед них Інститут землеробства (Чабани, Киево-Св’ятошинського району. Київської області), Інститут рослинництва (м.Харків),
Систематика і походження
Горох (рід Pisum L.) відноситься до сімейства бобові - Fabaceae Lindl. (Leguminosae Juss.), коліну вікові - Vicieae Bron. і нараховує за класифікацією, що запропонована Р.Х. Макашевою, всього два в
Морфобіологічні особливості
Корінь стрижневий, проникає в грунт до 1,5 м, бокові корені розміщені в основному в орному шарі грунту. На коренях в сімбіозі живуть азотфіксуючі бактерії з родини Rhisobium.
Стебло перева
Генетика
Горох посівний – один з найбільш улюблених генетичних об’єктів. Вивчення генетики цієї культури має давню історію і пов’язане ще з прівищем Т. Найта. Але фундаментальні роботи з генетики гороха бул
Завдання і напрямки селекції
У використанні гороха як польової культури розрізнюють три основних напрямки: продовольче, зернофуражне і укісне. В відповідності з цим виділяють і три самостійних напрямки селекції. З урахуванням
Вихідний матеріал
Успіх селекційної роботи в більшості визначається тим вихідним матеріалом, з яким працює селекціонер. Для більшої ефективності селекції необхідно в максимальній мірі використовувати
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Гібридизація. В минулому в селекції гороху для створення вихідного матеріалу широко застосовували аналітичні методи, тобто добори з місцевих популяцій і сортів народної селекції. В
Методика і техніка селекційного процесу
Гібридизацію гороху проводять наступним чином. Для кастрації вибирають добре розвинуту рослину з нерозкритими бутонами. В такого бутона відгинають парус і крильця, захоплюють пінцетом киль за спинк
Шкала оцінки ураження гороха темно- і блідо-плямистим аскохітозом
Ураження
Оцінка за шестибальною шкалою
Імунологічна
характеристика
сорта
бал
листки, стебла,% розвитку
Досягнення селекції
В Україні свідома селекція гороха почала розвиватися значно пізніше, ніж у Західній Європі. У теперішній час селекцію гороха проводять в Луганському інституті агропромислового вироб
КВАСОЛЯ
Квасоля належить до сімейства Fabaceae, роду Phaseolus L., який включає 200 видів, з яких біля 20 вирощуються, решта дикорослі. Дикі види цього роду ростуть в тропічному поясі, а культурні форми мо
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Квасоля звичайна – трав’яниста рослина, Більшість вирощуваних форм - однорічні кущові, зустрічаються дво- і навіть багаторічні виткі або сланкі
Генетика
Всі форми квасолі звичайної диплоїдні (2n = 22). Генетика цієї культури вивчена вкарай слабо. Нема ймовірної інформації про закономірності спадкування як якісних, так і кількісних ознак. Лише в окр
Завдання і напрямки селекції. Вихідний матеріал
Основні напрямки селекції квасолі – створення сортів з підвищеною симбіотичною активністю і насіневою продуктивністю, з коротким вегетаційним періодом (70 – 90 днів), з стійкістю до понижених темпе
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Найбільше значення в селекції квасолі мають індивідуальний і масовий добір з популяцій, які одержані в результаті спонтанної гібридизації, внутрішньовидової і віддаленої гібридизаці
Досягнення селекції
Селекцією квасолі займалися в різних наукових установах. Створено багато цінних сортів зернового і овочевого спрямування. В останні роки селекційна робота з квасолею істотно ослаблена.
В У
СОЧЕВИЦЯ
Сочевиця відноситься до сімейства Fabaceae. Рід сочевиця Lens (Tourn.) Adans включає п’ять видів, з яких лише один культурний – L. esculenta Moench. Диких родичів в природі в нього
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Сочевиця – однорічна трав’яниста рослина. Корінь стрижневий, довжиною до 1 м, з великою кількістюбокових коренів. Клубеньки розгалуджені, розмі
Генетика
Форми і сорти сочевиці L. esculenta не розрізняються ні за числом хромосом, ні за морфологією. Всі вони мають 14 (2n) одноманітних хромосом. У диких видів їх стільки ж. Схрещування
Завдання і напрямки селекції
Головний недолік усіх сортів сочевиці - зміни забарвлення зерна в процесі збеігання і при варінні від типового для даного сорту до буро-коричневого.
На Петрівській селекцій
Вихідний матеріал
Селекційна робота проводилася в зоні вирощування експортної тарілочної сочевиці. Вихідним матеріалом використовували природні популяції і місцеві сорти. На першому етапі застосовува
Методи створення вихідного матеріалку для селекції
Гібридизація. Внутрішньовидова гібридизація – головний метод створення вихідного матеріалу для селекції сочевиці. В залежності від поставленого завдання застосовують парні і складн
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка схрещування. Схрещувати сочевицю технічно досить важко, оскільки вона низькоросла і має дуже дрібні і ніжні бутони, які чутливі до механічних ушкоджень.
Систематика і походження
Рід Lupinus (Tourn.) L. належить до сімейства Fabaceae і включає декілька сотень однорічних, зимуючих і багаторічних видів, які представлені травами, напівкущами і кущами. Виділяють
Види Східної півкулі 2n Види Західної півкулі 2n
L. angustifolius (вузьколистий) 40 L. subcarnosus Hook. (гілчастий) 36
L. opsiantus Atab. Et Maiss. L. poluphyllus Lindl.
(пізньоквітуючий) 40 (багаторічний) 48
L. albus
Морфобіологічні особливості
Люпин білий. Трав’яниста одлнорічна рослина. Стебло висотою до1,5 м, міцне, з переважним гілкуванням у верхній частині. Листя крупне, з сімома-дев’ятьома листочками видожено-опукло
Генетика
Незважаючи на значне число робіт, які присв’ячені вивчення характеру спадкування окремих ознак, створені види люпину ще відносно мало вивчені з генетичної точки зору. Особливо це ст
Завдання і напрямки селекції
Селекційна робота з люпином проводилася менш інтенсивно, ніж з іншими культурами. В зв’язку з цим перед селекціонерами стоїть низка специфічних завдань, які визначаються як іологічними особливостям
Вихідний матеріал
Люпин (особливо жовтий і вузьколистий) – порівняно молода культурна рослина. Багато її сортів були створені на основі природніх і штучних мутацій. Їх роль істотна до цього часу. В зв’язку з цим з м
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Способи створення популяцій.В селекції люпину застосовують різноманітні методи створення вихідного матеріалу для селекції. Найбільш високі можливості при створенні популяцій для до
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка гібридизації. Використання природньої гібридизації при внутрішньовидових схрещуваннях можливо в селекції видів, які схильні до перехресного запилення (наприклад, люпину жов
Досягнення селекції
Перші кормові сорти люпину жовтого (Зенгбуш штамм 8 і Зенгбуш штамм 80), вузьколистого (Зенгбуш штам 411) були створені на початку 30-х років у Німеччині селекціонером Р. Зенгбушем. Їх основу склад
Систематика і походження
Соя відноситьс до сімейства Fabacea, роду соя –Glycine L., виду соя звичайна – G. soja (L.) Sieb. Et Zucc. ( G. hispida Max.).
Рід Glycine поділяється, за Н.І. Корсаковим, на три підрода у
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Соя – трав’яниста рослина, всі вирощувані форми однорічні кущові. Коренева система стрижнева. У верхній частині її в шарі грунту 0 – 10 см і в радіусі 6 – 10 с
Генетика
Всі форми і підвидів sp. Glycine soja диплоїдні (2n = 40). Однак для роду Glycine основним числом хромосом можливо вважати 10, оскільки у sp. G. javanica (соя яванська) subgen. Glycine 2n = 20.
Спадкування ознак сої
Ознака
домінантне
рецесивне
Маркерні ознаки
Волоть
Багатоквіткова
Малоквіткова
Завдання і напрямки селекції
Традиційні напрямки селекції сої: на врожайність, скоростиглість, стійкість до вилягання, хвороб, шкідників, вмістом олії і білку в зерні. В останні роки визначився новий напрямок – на підвищену аз
Вихідний матеріал
Більшість селекційних сортів сої в Україні відноситься до маньчжурському підвиду. Їм притаманна слабка або середня реакція на зміну довжини дня, порівняно високе прикріполення нижніх бобів, стійкіс
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Нові форми сої створюють з використанням внутрішньовидової і віддаленої гібридизації, гетерозису, мутагенезу і поліплоїдії.
Внутрішньовидова гібридизація. Це основний мето
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка схрещування. Квітка сої дуже дрібна і ніжна, запилення відбувається при повністю закритому віночку, тому гібридизація її технічно досить важка. Схрещування краще проводити
Досягнення селекції
Селекція сої в Україні започаткована в 19 р. Кращі сорти створені А.К Лещенко, Січкарем , В.Г. Михайловим, відповідно, на Кіровоградській дослідній станції, Селекційно-генетичному Інституті, Інстит
КОРМОВІ БОБИ
Кормові боби вирощують як харчову і кормову культуру. Зерно бобів містить 26 – 35% білка і до 1,5% олії. За перетравністю білка тваринами (87%) боби займають друге місце після сої. Сума десяти неза
Систематика і походження
Кормові боби відносяться до сімейства Fabaceae, роду Faba Medik., який представлений двома видами6 боби Плінія (F. pliniana Trabut.) і боби кінські (F. bona Medik.). Боби Плінія не мають практичног
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Кормові боби – однорічна трав’яниста рослина. Коренева система добре розвинута, окремі корені проникають на глибину до 1,5 м. Тому боби погано ростуть на грунта
Генетика
Всі форми виду Faba bona диплоїдні (2n = 14). Генетично боби кормові вивчені недостатньо в зв’язку з тим, що число зерен на рослині невелике в вивести числові співвідношення при розщепленні через н
Завдання і напрямки селекції
Комерційні сорти кормових бобів не повністю задовольняють висунуті до них вимоги по врожайності, скоростиглості, якості продукції. Тому завдання селекції полягає в створенні нових зернофуражних сор
Вихідний матеріал
Результати селекційної роботи в значній мірі залежать від наявності вихідного матеріалу. В цьому відношенні безумовну цінність представляють вже створені сорти, а також місцеві сорти-популяції. Всі
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Методика селекційної роботивизначається біологічними особливостями кормових бобів. Оскільки боби – факультативний перехресник (ступінь перехресного запилення в залежності від умов
СОНЯШНИК
Соняшник – основна олійна культура в Україні: в загальному виробництві рослинних олій на нього доводиться біля 75%. Високобілкові відходи (жом, шрот, подрібнені кошики) використовуються як корм. Це
Систематика і походження
Cоняшник відноситься до сімейства айстрових - Asteraceae L. (складноквіткові - Compositae L.), поліморфного роду Heliantus. У різних класифікаціях до цього роду відносили від 50 до 264 видів.
Морфобіологічні особливості
Вирощувані польові форми соняшнику представлені однорічними рослинами.
Морфологічні ознаки. Коренева система стрижнева, проникає в грунт на глибину до 3 м і більше, що обу
Генетика
Рід Heliantus представлений поліплоїдним рядом з основним числом хромосом х = 17. Існують диплоїдні (2n = 34), тетраплоїдні (2n = 68) і гексаплоїдні (2n = 102) види. Деякі підвиди соняшнику
Завдання і напрямки селекції
Селекцію соняшника проводять більш ніж за 30 ознаками. В залежності від зони вирощування, вимоги до сорту або гібриду, можуть уточнюватися, але виділено низку ознак і особливостей, які необхідні дл
Вихідний матеріал
В селкції соняшника використовують місцеві, старі і сучасні селекційні сорти; зразки, сорти лінії і гібриди закордонної селекції; дикі види. В залежності від завдань і методів створення вихідного м
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Внутрішньовидова гібридизація. Завезені в Російську імперію популяції культурного соняшнику зформувалися в місцеві сорти-популяції в різних грунтово-кліматичних умовах під впливом
Досягнення селекції
Видатні успіхи селекціонерів (В.С Пустовойта, Л.А. Жданова, В.І. Щербини, К.І. Прохорова, Г.В. Пустовойт і ін.), які створили високоолійні сорти-популяції, перебудували няшника. Ці сорти-популяції
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. В тропічних країнах рицина – багаторічна рослина (кущ або дерево висотою до 10 м, яке живе 8 – 15 років), у помірному кліматі – однорічна, яка гине осінню від
Генетика
Багато дослідників вважають, що за походженням рицина (2n = 20) є вторинним збалансованим автополіплоїдом, оскільки у багатьох форм у метафазі другого поділу мейозу спостерігається вторинна кон’юга
Завдання і нпрямки селекції
Головний напрямок в селекції рицини – створення високоврожайних сортів з високим вмістом технічної олії в зерні. Необхідні сорти з коробочками, які не розтріскуються, придатні до однофазного комбай
Вихідний матеріал
В колекції ВІР нараховується більше 1200 зразків рицини. Найбільшого значення для селекції набули звичайний, персидський і китайський підвиди. Звичайний підвид відрізняється крупнозерністю, нерозтр
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Рицина – роздільностатева перехреснозапилювана рослина. Тому основним методом створення вихідного матеріалу для селекції був багаторазовий сімейно-груповий, індивідуально-сі
Досягнення селекції
Перший сорт рицини з розтрікуваними коробочками Ташкентська 351 був створений на Середньоазіатській дослідній станції ВІР сумісно з Ташкентським державним університетом у 1926 р. Для умов Північног
ЛЬОН-ДОВГУНЕЦЬ
Льон-довгунець – прядильна культура. З його волокна в чистому вигляді або в сполученні з синтетичним виготовляють різноманітні тканини – від грубого брезента до найтоншого батіста. Льняне волокно м
Морфобіологічні особливості
Льон-довгунець – однорічна рослина висотою 70 – 125 см. Корінь стрижневий, глибиною до 1 м, з великим числом дрібних розгалуджень у верхніх шарах грунту. Стебло тонке, циліндричне, в густому посіві
Генетика
Льон культурний у диплоїдному наборі має 30 хромосом. Вважається, що це природній тетраплоїд, оскільки хромосоми льону дуже дрібні, каріотип його вивчений мало.
Найбільш помітна маркерна о
Завдання селекції
Селекцію льону-довгунця проводять на врожайність волокна і його якість. Але ці інтегральні показники пов’язані з багатьома іншими, які їх визначають і краще піддаються визначенню. До числа показник
Вихідний матеріал
Колекція ВІР нараховує понад 5000 зразків льону. Серед них понад 1500 форм довгунця.
Селекція льону-довгунця починалася з доборів серед сортів народної селекції – кряжів. Кращі їхні особли
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Гібридизація. Основний метод створення вихідного матеріалу для селекції льону-довгунця – внутрішньовидова гібридизація з наступним індивідуальним добором з гібридних поколінь. Вико
Методика і техніка селекційного процесу
Селекційні посіви. Схема селекційного процесу, техніка посіву розсадників і сортовипробувань у льону-довгунця передбачає такі особливості цієї культури, як малий коефіцієнт розмнож
КОНОПЛІ
Коноплі – переважно прядильна культура. Конопляне волокно – пенька завдяки міцності і стійкості до гноїння використовується сировиною для виробництва канатів, шнурів, шпагату, верьовок, риболовецьк
Систематика і походження
Коноплі належать до виду Cannabis sativa L. сімейства конопляні – Cannabaceae Endi. Деякі систематики виділяють також вид C. indica Lam. C. sativa має дві різновидності: культурну (var. culta) і ди
Морфобіологічні особливості
Конопля – однорічна дводомна рослина (відома однодомна конопля і конопля з двостатевими квітками). Жіночі рослини називаються матерка, чоловічі – плоскінь (мал. 41, стор. 391). В густому посіві рос
Генетика
Диплоїдний набір хромосом коноплі дорівнює 20: дев’ять пар - аутосоми, одна – статеві хромосоми. У жіночих особин (матерки) статеві хромосоми представлені двома Х-хромосомами, які дещо крупніші аут
Завдання селекції
Крім вимог, які висуваються до сортів будь-якої сільськогосподарської культури (висока і достатньо стабільна врожайність, технологічність, висока якість продукції), в селекції конопель висуваються
Вихідний матеріал
Цінним вихідним матеріалом коноплі, з якого розпочалася свідома селекційна робота, використані сорти селянської селекції з традиційних районів вирощування. Вони одержали, за аналогією з льоном, наз
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Аналітична селекція і акліматизація. Ці методи використання вихідного матеріалу до цього часу мають велике значення в селкції коноплі. Вихідним матеріалом використано кряжі (сорти
Методика і техніка селекційного процесу
Розсадники. Селекційний процес має особливості, які пов’язані з перехресним запиленням і дводомністю її рослин. Вирощування нащадків елітних рослин в селекційних розсадниках першог
КАРТОПЛЯ
Картопля – надзвичайно важлива продовольча, технічна і кормова культура. Завдяки гарним смаковим якостям і високій поживній якості вона стала другим після хліба продуктом харчування в багатьох краї
Систематика і походження
Картопля відноситься до сімейства пасльнові – Solanaceae L., роду Solanum L., входить у секцію Tuberarium (Dun.) Buk., яка характеризується утворенням клубенів.
Батьківщина картоплі – Півд
Генетика
Види картоплі утворюють безперервний поліплоїдний ряд, основне число якого (х) дорівнює 12. Поліплоїдний ряд клубненосних видів картоплі вперше був встановлений у 1929 р. В.А. Рибіним; включ
Завдання і напрямки селекції
Існуючі сорти картоплі не повністю задовольняють вимоги, що до них висуваються. Особливу турботу викликають нестабільність урожайності і її зниження під впливом несприятливих зовнішніх умов, а тако
Вихідний матеріал
Сорти української і іноземної селекції, створені на основі виду S. tuberosum, мають низку позитивних ознак (висока врожайність і крохмальність, гарні смакові якості), але вони нестійкі до небезпечн
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Це основний метод створення вихідного матеріалу картоплі. На ранніх етапах селекційного процесу проводять негативний добір сіянців (F1), на більш пізніх – позитивний фндивід
Технологія селекційного процесу
Техніка схрещування і одержання насіння. Найбільший відсоток утворення насіння дають схрещування при рясній кількості пилку, який необхідно по можливості заготувати перед запилення
Методи оцінки селекційного матеріалу
Велике значення для селекції картоплі має оцінка стійкості гібридного матеріалу до хвороб, шкідників, екстремальних умов середовища, а також якості її клубенів.
Оцінка стійкості до
ЦУКРОВИЙ І КОРМОВИЙ БУРЯК
Цукровий буряк має велике народногосподарське значення. Ця культура в Україні і країнах помірного поясу, переважно Північної півкулі, - основне джерело цукру, який відіграє важливу роль у харчуванн
Систематика і походження
Цукровий і кормовий буряк відносяться до сімейства мареві – Chenopodiaceae Less. Рід Beta L. представлений багаторічними, дворічними і однорічними видами.
Грунтуючись на досл
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки і біологічні особливості. Буряк у звичайних уовах характеризується двохрічним циклом розвитку. Протягом першого року життя буряк розвиває корнеплід (потовщений
Завдання і напрямки селекції
Основне завдання селекції цукрового буряка – створення одноросткових сортів і гібридів, які забезпечують найбільший вихід цукру з одиниці площі при високій якості сировини і найменших витратах прац
Вихідний матеріал
Використання сучасного потенціала культурних форм. Історія селекції цукрового буряка нараховує біля 200 років. Зразки багаторосткового буряка, особливо перших дослідно-селекційних
Способи створення популяцій
Гібридизація. В Україні з 1936-37 рр. для створення вихідного матеріалу почали широко застосовувати міжсортову гібридизацію. Для цього використовують сорти переважно різного еколог
Методи добору
Масовий добір. У минулому мав надзвичайно важливе значення, тривалий час був основним методом селекції даної культури. Масовим добором створений сучасний цукровий буряк. У теперішн
Селекція на гетерозис
Виконання програм селекції буряка на гетерозис відбувається на диплоїдному, триплоїдному і тетраплоїдному рівнях. Переконливих доказів переваг будь якого одного шляху поки що не отримано, тому селе
Добір за специфічними ознаками
Одноростковість. Необхідність вирощування буряка без витрат ручної праці обумовила обов’язкове введення ознаки одноростковості в усі сорти і гібриди. В Україні вихідним матеріалом
Методика і техніка селекційного процесу
Дворічний цикл розвитку буряка визначає специфіку схеми селекції цієї культури, збільшуючи вдвічі строк створення сорту і гібриду. Характерна особливість селекції буряка – її безперервність. Гетеро
Особливості селекції кормового буряка
Незважаючи на більш раннє становлення кормового буряка як культурної рослини, порівняно з цукровим буряком його селекційне вдосконалення проводиться менше. Виділення згідно наведеній вище системати
Досягнення селекції
Селекцію цукрового буряка в Україні проводять в Інституті цукрового буряка, який має широку мережу дослідно-селекційних станцій. Створена низка високоврожайних сортів і гібридів.
Видатним
Систематика і походження
Рід Vicia L. Відноситься до сімейства Fabaceae Lindl., підсімейства метеликових – Papilionatae Taub. У природі відомо біля 150 видів цього поліморфного роду, але в культурі вик
Морфологічні особливості
Морфологічні ознаки. Вика яра – однорічна трав’яниста рослина з тонким, в різній мірі полеглим стеблом. Висота його змінюється від 60 – 70 до 150 – 200 см в залежності від сортових
Генетика
В диплоїдному наборі вики ярої 12 хромосом. Каріотип цього виду достатньо вивчений І.Н. Свєшніковою. Нею ж зроблена спроба генетичного аналізу забарвлення квіток і малюнка зерен, а також успадкуван
Завдвння і напрямки селекції
Незважаючи на досягнуті успіхи в селкції вики ярої, вирощувані сорти характеризуються низкою істотних недоліків: відносно низькою продуктивністю (особливо насіневою), пізньостиглістю, слабкою стійк
Вихідний матеріал
Основні джерела вихідного матеріалу для селекції вики ярої – це місцеві популяції і сорти, що створені з них, і, безумовно, колекція ВІР і ГЦРР, які містять більше 1500 сортозразків даної культури.
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір з місцевих і селекційних зразків. Величезне популяційне різноманіття місцевих форм ярої вики в Україні надовго визначило цей метод як основний при селекції нових сортів. Біль
Методика і техніка селекційного процесу
Для гібридизації використовують нижні бутони, чашелистики яких на 1 – 2 мм вище віночка. Техніка видалення пиляків полягає в наступному. Складні пелюстки паруса відгинають пінцетом і зажимають вели
Досягнення селекції
В Європі селекція віки ярої розпочата порівняно недавно. На початку ХХ ст.у Швеції були створені перші селекційні сорти: Сфальофська солодка і Сфальофська сіронасінева.
В Україні селекція
Генетика
Для порівняльної характеристики каріотипа деяких видів роду Brassica використоували пахітенний аналіз. На основі числа і розміщення вузлитків у хромосомі можна зробити висновок про історію в
Завдання і напрямки селекції
Селекцію ріпаку проводять по трьох основних напрямках: створення високоолійних сортів харчового використання, технічного використання, на зелений корм. Низка ознак, за якими проводять добір, загаль
Вихідний матеріал
Найбільш важливе джерело вихідного матеріалу для селекції ріпаку – світова колекція ВІР і ЦГРР України, в яких знаходиться понад 500 зразків ріпаку і 220 – сурепиці. При селекції на урожайність слі
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір з місцевих і закордонних зразків і популяцій. Такий метод використання вихідного матеріалу для селекції рапса був переважаючим в Україні до 1975 р. Найбіль часто застосовують
БАГАТОРІЧНІ КОРМОВІ ТРАВИ
Багаторічні кормові трави, що включають в основному види сімейства бобові (конюшина, люцерна, лядвенець, буркун, еспарцет і ін.) і м’ятликові (тимофіївка, костриця, житняк), ростуть на природніх сі
Систематика і походження
Люцерна (Medicago L.) – рід з порядку бобово-квіткових – Leguminales, або Fabales, сімейства Fabaceae. Відноситься до триби конюшинових – Trifoliaceae Bronn.
Завдання і напрямки селекції
Загальне завдання для всіх зон вирощування люцерни – створення сортів інтенсивного типу, які характеризуються високою чутливістю до зрошення і добрив, стійких до несприятливих кліматичних умов, хво
Систематика і ботанічний опис
Конюшина (Trifolium L.) – рід з сімейства Fabaceae. Включає більше 300 видів, що розповсюджені в дикорослому стані на чотирьох континентах (крім Австралії). На території України росту
Завдання і напрямки селекції
Загальне завдання селекції конюшини в усіх зонах - створення високоврожайних сортів інтенсивного типу з підвищеною зимостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників, пристосованих до специфічних умов
Загальні відомості
Багаторічні трави сімейства м’ятликових мають дуже важливе значення в кормовиробництві, оскільки вони використовуються в чистому вигляді і в суміші з бобовими травами на великих площах для покращен
Завдання і напрямки селекції
В залежностиі від виду трав, району вирощування і напрямку використання завдання селекції можуть бути різними. Але існують і загальні, до числа яких входять урожайність і більш рівномірний розподіл
Вихідний матеріал для селекції бобових і злакових трав
Основним вихідним матеріалом для селекції багаторічних трав використовуються селекційні і місцеві сорти, а також дикорослі популяції. Оскільки місцеві сорти трав зформувалися під впливом тривалого
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Штучний добір з природніх популяцій тривалий час був основним методом створення сортів багаторічних трав. Поряд з цим він і тепер залишається необхідним прийомом при створен
Оцінка селекційного матеріалу
Специфіка оцінки селекційного матеріалу і сортів багаторічних трав порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами полягає в тому, що вона проводиться при двох способах посіву: при індивідуаль
Досягнення селекції
В Україні в польвому, лучному і пасовищному травосіянні на кормові цілі вирощується більше 70 різноманітних культур; з них більше 30 злакових і більше 20 бобових культур.
У Державному реєс
Новости и инфо для студентов