Селекція на потужність кореневої системи - раздел Культура, СПЕЦІАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР Селекція Досягнула Видатних Успіхів Вдосконалення Надземних Частин Рослини Жи...
Селекція досягнула видатних успіхів вдосконалення надземних частин рослини жита, але добір за потужністю кореневої системи лише починається. Розвиток кореневої системи залежить від структури грунту, його вологості, поживності, наявності мінеральних добрив, але між сортами існує різниця особливостей росту коріння. За даними J.Mac Key (1979), рослини з крупними надземними частинами утворюють більш розвинуту кореневу систему. Доктриною селекції озимого жита передбачається істотне скорочення висоти стебла і, тому збільшення потужності кореневої системи набуває великої актуальності (А.Ф. Тромпель, 1980).
Найважливішою функцією коріння є поглинання води і розчинних у ній мінеральних речовин, постачання їх у стебло, листя і генеративні органи. Від потужності кореневої системи залежить закріплення рослин у грунті і утримання їх у вертикальному стані. Кореневій системі належить визначальне значення збільшення продуктивності рослин.
Морфологічні і біологічні ознаки кореневої системи важко досліджувати. Вегетуючі рослини при дослідженні гинуть або пригнічуються, що перешкоджає проведенню польових доборів за потужністю розвитку кореневої системи.
Можливість добору рослин, починаючи з появи зародкових корінців, приваблива для селекціонерів (В.А. Кумаков, 1969). Число зародкових корінців (ЧЗК) – зручна кількісна ознака для генетичного аналізу. ЧЗК порівняно легко визначається при застосуванні специфічної методики, потребує мінімум коштів, праці і часу, до того ж між сортами існує істотна фенотипічна різноманітність за цією ознакою. Мінливість ЧЗК є підставою для генетичного покращення ознаки, вивчення взаємозв’язків їх з компонентами проуктивності при доборах на врожайний потенціал. Розмах мінливості коливається від 1 до 10 зародкових корінців у насінин короткостеблого озимого жита, який, переважно, вкладається в три стандартних відхилення від середньої в плюс напрямку.
У науковій літературі даних про успадкування ЧЗК у короткостеблих зразків жита немає. В наших експериментах (В.В. Скорик, 1994) успадкування числа зародкових корінців становило h2 = 0,6220 – 0,8964***, що визначене за генетичними коефіцієнтами кореляції між батьками і нащадками. Виходячи з цих показників, передбачалося, що ефективність прямого добору за ЧЗК у домінантно короткостеблих популяцій озимого жита буде високою. Подальше поглиблене селекційне вдосконалення популяцій жита від насичуючих і складних ступінчастих схрещувань переконливо довели, що на заключних етапах селекції необхідно проводити добори на потужність первинної кореневої системи. З застосуванням добору на ЧЗК в популяціях F10ВПК5 х [F2Kustro x (F2к-10028 х Саратовське 4)] створено і передано на сортовипробування і внесено в Реєстр сорт Воля; з популяції F10 (інтеркрос п’яти сортів) х Імунер 76 з еректофільною орієнтацією листа, яка в кожному поколінні проходила добір на ЧЗК і випробування на загальну комбінаційну здатність (ЗКЗ) запатентований синтетик Арфа.
Питання генетичної кореляції стають надзвичайно актуальними при виборі селекційної стратегії вдосконалення культури, оскільки комплексний підхід до вивчення природи потребує розгляду явища в безперервній мінливості і взаємозв’язку. Дві (або декілька) ознак можуть бути між собою пов’язані спадковими чинниками у вигляді плейотропного або зчепленого спадкування. Як правило, зчеплене спадкування в результаті кросинговеру в наступному поколінні розпадається, як це, переважно, трапляється в F2. Плейотропний ефект спадкування набагато стійкіше передається від батьків до нащадків, і розрив між корелюючими ознаками в цьому випадку істотно менш вірогідний, тому що на відповідній ділянці хромосоми кросинговер трапляється як рідкісне явище. В разі плейотропного спадкування бажаної і небажаної ознак для селекційного розриву між ними, необхідно збільшити об’єм досліджуваної популяції, з метою виділення бажаних кросоверних генотипів.
Найбільший інтерес для селекції жита являють генетичні кореляції, які одержують при визначенні з’язку між ознаками батьків і їх прямих нащадків. Генетична спорідненість ЧЗК з іншими ознаками в домінантно короткостеблих популяцій озимого жита повідомляється вперше.
Між ЧЗК і висотою рослин фенотипічна спорідненість варіювання помірна позитивна. Але генетичні кореляції ЧЗК батьків і висоти рослин у нащадків навпаки – негативні і чітко виражені (rG = -0,3373 - -0,5170***). Така генетично обумовлена кореляція надзвичайно сприятлива і співпадає з стратегією селекційного одночасного вдосконалення озимого жита на стійкість до вилягання і збільшення врожайності. Рослини, які утворюють більш потужну первинну кореневу систему, мають понижене стебло, а разом ці дві ознаки визначають характер стійкості короткостеблого жита до стеблового і кореневого вилягання.
Навпаки, висота рослин батьківської популяції з ЧЗК їх прямих нащадків виявила позитивний, хоча значно менший за величиною, взаємозв’язок. Тому споріднений добір низькостебельних форм не супроводжуватиметься істотним збільшенням ЧЗК в їх прямих нащадків. Крім того, виникають технічні утруднення при різноспрямованій селекції на зменшення висоти і збільшення ЧЗК, через позитивні фенотипічні кореляції між ними. Фенотипічна кореляція свідчить про те, що ЧЗК і висота рослин однаково спрямовано реагують на покращення або погіршення умов вирощування. Селекція на збільшення ЧЗК не заважає створенню короткостеблих сортів жита, а навпаки, в 5 – 27% випадків, сприяє зниженню висоти рослин. Збільшення величини селекційного диференціалу в батьківській генерації всього на один зародковий корінь сприяє зниженню середньої висоти рослин нащадків від 1,86 до 10,03 см у різних за походженням короткостеблих популяцій озимого жита.
Селекційне збільшення ЧЗК сприятиме спорідненому збільшенню продуктивної кущистості і навпаки. Непрямий добір на збільшення ЧЗК технічно безперечно легше і ефективніше проводити за продуктивною кущистістю. Помічено, що зразки озимого жита з домінантними генами короткостеблості мають підвищену продуктивну кущистість. Таке явище пояснюється негативною генетичною асоціацією висоти стебла з ЧЗК, які в свою чергу позитивно взаємозв’язані з продуктивною кущистістю.
Більш складний характер генетичної асоціації ЧЗК з ознакми колоса. Фенотипічні кореляції ЧЗК у різноманітних генетично короткостеблих зразків озимого жита з довжиною, числом квіток, зерен і озерненістю колоса за величиною різні, але всі позитивні. А от генетичні кореляції між вищезгаданими ознаками завжди істотні і позитивні (rG = 0,2369 – 0,6973***).
При наявності генів крупнозернисті у рекурентної материнської форми генетичні кореляції ЧЗК з довжиною, числом квіток, зерен і озерненістю колоса виявилися негативними (rG = -03866 - -0,4019***). Подібне явище пояснюють (Н.Б. Белько, 1981) різним генотипічним середовищем у якому функціонують гени домінантної короткостеблості і імунітету до борошнистої роси.
Ймовірний генетичний вплив виявляє ЧЗК на продуктивність колоса. Фенотипічні кореляції цих двох ознак у всіх випадках позитивні. Генетичний взаємозв’язок ЧЗК рослин і маси зерна з колоса в усіх нащадків виявилися стійкими і високо істотними (rG = 0,3370 – 0,5606***). Прямий добір за ЧЗК рослин короткостеблих популяцій жита сприяє збільшенню маси зерна з колоса потомства. Навпаки, добір за масою зерна з колоса не призведе до істотного збільшення ЧЗК, оскільки генетичного зв’язку мати-нащадок у зразків з домінантною короткостеблістю не встановлено.
Фенотипічнеі і генетичні коефіцієнти кореляції ЧЗК і маси зерна з рослини виявили не високі, переважно, позитивні, асоціації. Прямого збільшення продуктивності рослин спорідненою селекцією за потужністю зародкової кореневої системи досягнути важко. Напевно легше цього досягнути з використанням більш простих складових ознак.
Високі і стабільні позитивні фенотипічні (rP =0,4896 – 0,5780***) і генетичні (rG = 0,4344 – 0,5094***) кореляції одержані між ЧЗК і крупністю зерна (масою 100 зерен). Доведено, що в короткостеблих селекційних зразках добір по ЧЗК батьківської генерації призведить до збільшення крупнисті зерна їх прямих нащадків і навпаки – збільшення маси 100 зерен з рослини сприяє збільшенню потужності первинної кореневої системи.
Таким чином, домінантно короткостеблі селекційні зразки виявили високі коефіцієнти успадкування ЧЗК, що свідчить про переважну адитивну дію генів і, як наслідок, високий ефект добору. Показники фенотипічної кореляції не відображають дійсну генетичну спорідненість між ЧЗК і ознаками продуктивності і можуть використовуватися в селекції дуже обмежено. В перспективних селекційних прогамах необхідно використовувати генетичні кореляції з застосування генетичного аналізу для розчленування їх взаємодії на плейотропний і зчеплений ефект спорідненого спадкування. Створення і внесення в Державний Реєстр сортів синтетиків Боротьба, Богуславка, Воля, Арфа, Дозор, Синтетик 38 переконливо доводить виправданість використання прийомів кількісної генетики в практичну селекцію короткостеблих сортів озимого жита.
Селекція на стійкість до хвороб.Необхідність створення сортів сільськогосподарських рослин стійких до хвороб особливо загострилася вже в другій половині ХІХ сторіччя, коли в виробництві поширилися генетично одноманітні сорти. Сільськогосподарські культури вражаються приблизно 50 тис. видами грибів, які викликають 1500 різних хвороб (А.А. Жученко, 1980). Хвороби і шкідники щорічно знищують до 40% потенційної сільськогосподарської продукції, вартість світових утрат якої оцінюється спеціалістами сумою від 12 до 25 млрд. доларів (E.F. Darley et al., 1966; S.H. Wittwer, 1970).
Вже перші дослідження встановили величезну різноманітність видів патогенів рослин (E.C. Stakman et. al., 1917,1922). Було виявлено величезну диференціацію видів, форм, рас патогенів, вивчення яких стримувалося лише ентузіазмом дослідників (H.H. Flor, 1947, 1956, 1970, 1971).
Врахування генетичної диференціації патогенів набуло виключного значення при дослідженні стійкості рослин до захворювань, створення і освоєння в виробництві стійких сортів (A. Hooker, 1967; J.E. Van der Plank, 1968, 1969; R.A. Robinson, 1969). Питання, яку вірулентність здатна вкласти природа в збудників хвороб і яку стійкість може придати культурним рослинам людина, набули надзвичайно великого значення для сільського господарства в усьому світі (Е. Стекман, Дж. Харар, 1967).
У більшості аграрно розвинених країн ведеться інтенсивний пошук біологічних, хімічних, а також інтегрованих методів боротьби з хворобами. Створення і освоєння в реальному виробництві стійких до хвороб сортів є найбільш ефективним, дешевим і цивілізованим методом боротьби з захворюванням рослин (М.П. Лісовий, 1981). За даними Ф. Бріггса і П. Ноулза (1972), сільське господарство США за рахунок використання стійких сортів щорічно одержує прибуток, що дорівнює приблизно 20% від загальної вартості продукції. Крім того, створення стійких сортів дає можливість уникати необхідності використання фунгіцидів, що набуває величезного значення в умовах екологічної кризи в Україні.
Проблему стійкості озимого жита до вилягання шляхом створення домінантно короткостеблих сортів необхідно вирішувати одночасно з питаннями імунітету рослин до грибкових захворювань.
Оскільки зменшення висоти рослин жита обумовлено зменшенням довжини міжвузолів, а кількість листків залишається такою ж, як у високорослих рослин, то скорочується відстань між ярусами листків і всі листки наближаються до рівня поверхні грунту. Така зміна архітектоніки рослин сприяє більшому затіненню грунту, меншій аерації посівів, підвищенню затіненності, вологості і, як наслідок, посиленому розвитку грибкових захворювань. Крім того, у короткостеблих рослин частка фотосинтезуючої поверхні стебла знижується майже на 40% порівняно з довгостебельними, і тому навіть при однаковому ураженні листової поверхні грибковими захворюваннями у рослин жита з скороченим стеблом знижується продуктивність
Всі органи рослин приймають відповідну участь у формуванні врожаю загальної біомаси, в тому числі і зерна, тому зміна архітектоніки рослини селекцією на короткостеблість призвела до зміни співвідношення величин фотосинтетичної поверхні її частин. Це в свою чергу призвело до генетико-фізіологічної зміни співвідношення рослин з умовами зовнішнього середовища.
Створення провокаційно-інфекційного фона для селекції на стійкість до грибкових хвороб. Без добре опрацьованих методів оцінки стійкості жита до хвороб неможливо виявити стійкі сорти і рослини (В.Г. Смирнов та ін., 1979; Г.С. Фадеєва, 1979). Через те, що сприятливі для розвитку хвороби умови в полі бувають не кожного року, опрацювання надійних методів вивчення стійкості жита до хвороб є надзвичайно важливою ланкою в практичній селекційній роботі. Тому, для селекції виникає потреба створення провокаційних фонів для щорічної надійної оцінки вихідного матеріалу.
Створення умов сприятливих для розвитку відповідного патогена або їх комплексу одержало в селекції назву провокаційного фона. Для максимального зараження рослин жита грбковими захворюваннями – сніговою пляснявою (Fusarium nivale Ces.), стебловою гниллю (Fusarium culmorum, F. avenaceum, F. oxisporum, і ін.), бурою іржею (Puccinia dispersa Eriks et Henn.), стебловою іржею (Puccinia graminis Pers. secalis Eriks et Henn.), борошнистою росою (Erysiphe graminis D.S.) створювався провокаційний фон. На ділянку площею 0,6 га, оточену з трьох сторін, окрім сонячної, лісосмугами, вноситься через кожні три роки по 180 т/га свіжого гною. Для накопчекння інфекції застосовувується беззмінний посів жита по житу. Щорічно хворі рослини, які вибраковуються до початку цвітіння, подрібнюються і разом з пожнивними рештками заорюються в грунт.
Таким чином, високі дози гною сприяють потужному розвитку рослин, а накопичення в грунті решток з хворих рослин дає можливість заражувати рослини на 100% усіма видами грибкових захворювань, які накопичуються в грунті.
Для зараження рослин борошнистою росою, бурою і стебловою іржею , проводиться нанесення суспензії уредоспор і телейтоспор ранцевим обприскувачем в сприятливий для розвитку патогенна період. Перед нанесенням суспензії спор ділянка штучно рясно зволожується протягом дня. Після заходу сонця ввечері безпосередньо на рослини в період їх виходу в трубку наносяться спори відповідної інфекції. Протягом семи днів відбувається інвазія рослин, після чого їх можна оцінювати за ступенем ураження.
Спостереження за динамікою прояву грибкових захворювань вихідного і гібридного селекційного матеріалу озимого жита проводиться протягом усього вегетаційного періоду. Рослини, які виявляють стійкість до захворювання хворобами, для повної впевненості заражаються повторно свіжим інокулюмом. Зараження борошнистою росою, бурою і стебловою іржею проводиться нанесенням на виявлені рослини уредоспор з ураженого листя. Рослини, які попередньо визнані стійкими, „пригладжуються” спеціальною рукавичкою з наждачного паперу.
Простий у застосуванні, але ефективний для використання в практичній селекційній роботі метод дає змогу одержувати максимальне захворювання рослин озимого жита борошнистою росою, бурою і стебловою іржею.
Для прискореної оцінки селекційного матеріалу використовується метод зараження борошнистою росою на проростках. В період масового ураження Еrysipha graminis збирається листя з клейстоціями, і зберігається в холодильнику при температурі -1-30С в нещільно закритому скляному посуді. Перед зараженням проростків інфекційний матеріал змочується водою і поміщається в термостат при температурі 20 – 220С для визрівання спор. Після цього готують суспензію спор і пульвелізатором наносять на листки проростків з концентрацією 60 – 70 тис. в 1 мл. розчину. В фазі 1 – 2 листочків рослини поміщаються в вологу камеру на 10 – 12 год (Л.А. Корольова, 1977).
Оптимальними умовами для зараження рослин борошнистою росою вважається - вологість повітря 90 – 100%, температура + 22 – 250С. При 10 – 12 годинному освітленні лампами денного світла. Через сім-вісім днів оцінюється ступінь зараженості рослин. Стійкі рослини пересаджуються на провокаціно-інфекційну ділянку, де їх за потребою клонують, додатково для впевненості заражують свіжим інокулюмом і проводять поглиблені селекційні маніпуляції.
Поряд з іншими хворобами жита борошниста роса (Erysipha graminis) скрізь розповсюджена. Серед світового генофонду жита не знайдено стійких до захворювання борошнистою росою сортів і диких зразків. Перші дослідження (B. Zwatz, 1972; G. Effland, 1972; H. Frauenstein, 1973; J. Kochling et. al., 1975; H. Muller, 1983; V. Lind, 1985) за шкодочинністю від борошнистої роси виявили втрати врожаю зерна від 12 до 42%. При епіфітотіях борошнистої роси менше втрат зазнають високорослі сорти тому, що основну фотосинтетичну функцію при захворюванні листя беруть на себе стебла. Створення короткостеблих сортів надзвичайно загострило проблему генетичного вдосконалення озимого жита на стійкість до грибкових захворювань і зокрема борошнистої роси.
В.Д. Кобилянським (1982) створено новий донор стійкості до борошнистої роси – Імеріг 1. Спадковість стійкості до борошнистої роси в цього донора домінує при схрещуванні над схильністю до захворювання в розщеплюється в F2 за простою моно генною схемою – 3 : 1. Захворювання борошнистою росою обумовлює зменшення висоти рослин, числа колосків і зерен у колосі, крупності зерна і викликає значне зменшення продуктивності рослини. Чітко встановлено зменшення показників продуктивності рослини і врожаю зерна з одиниці площі по мірі збільшення ступеня враження борошнистою росою.
Особливо великої шкоди завдає борошниста роса озерненості колоса озимого жита. Від захворювання борошнистою росою втрачається 20 – 30% потенційних зерен. Істотно зменшується маса 1000 зерен по мірі враженості рослин борошнистою росою. В епіфітотійні роки від борошнистої роси втрачається 40 – 60% урожаю зерна.
Створення нового донора імунітету до борошнистої роси і використання його в селекції. Створені в ВІР (м. Пушкін, Санкт-Петербург) донори борошнистої роси в умовах Носівської селекційної станції (Чернігівська область) на жорсткому провокаційно-інфекційному фоні на 100% вражалися цією хворобою. Вирішення проблеми генетичної стійкості до борошнистої роси було покладено в основу селекційної програми домінантно короткостеблих сортів озимого жита виключно на власних донорах імунітету.
На створеному жорстокому провокаційно-інфекційному фоні в популяції F3 Харківське 60 х к-10028 виявили 17 імунних до борошнистої роси рослин. Після повторного їх заражування свіжим інокулюмом і остаточної впевненості їх імунності, рослини перед початком цвітіння були розклоновані на дві частини кожна. Одну частину клонів імунних рослин пересаджено і ізольовано під груповими бязевими каркасними будиночками, а другу частину – використано для проведення індикаторного схрещування з сприйнятливими до борошнистої роси сортами Кустро (ФРН) і Домінант (Нідерланди). Створеній імунній до борошнистої роси популяції жита було дано назву - Імунер 76 (В.В. Скорик, В.І. Москалець, 1981).
В таблиці наведені результати генетичного аналізу другого покоління реципрокних і зворотніх гібридів від схрещування донора Імунер 76 з сприйнятливими високорослими сортами Кустро і Домінант.
Таблиця
Генетичний аналіз F2 і зворотніх гібридів від схрещування донора Імунер 76 з сортами
Кустро і Домінант (1978 р.)
|
Комбінації
Схрещувань
| Число рослин, шт
|
χ2
|
Р
| Співвідношення імунних до сприйнятливих
|
| фактичне
| теоретичне
|
| імунних
| сприйнят-ливих
| імунних
| сприйнят-ливих
|
|
| F2 Кустро х
х Імунер 76 454 156 457,5 152,5 0,11 0,75 2,91 : 1
|
| F2 Імунер 76 х
х Кустро 407 141 411 137 0,16 0,75 2,89 : 1
|
| F1 Кустро х
(F1Кустро х
х Імунер 76) 143 125 134 134 1,20 0,25 1,14 : 1
|
| F2 Домінант х
х Імунер 76 365 107 354 118 1,36 0,25 3,41 : 1
|
| F2 Імунер 76 х
х Домінант 368 118 364,5 121,5 0,13 0,75 3,12 : 1
|
| F1 Домінант х
х (F1 Домінант х
х Імунер 76) 130 112 121 121 1,34 0,25 1,16 : 1
|
| | | | | | | | |
У популяції F2 Кустро х Імунер 76 виявлено і вибракувано з коренем перед цвітінням 156 уражених борошнистою россою рослин. Решта, 454 рослини, виявилися імунними. Генетичним аналізом 548 рослин популяції F2 Імунер 76 х Кустро встановлено 407 імунних рослин, 141 – сприйнятливих до борошнистої роси. Серед 268 рослин аналізуючого схрещування F1 Кустро х (F1 Кустро х імунер 76) виявилося 143 імунних і 125 – сприйнятливих рослин.Аналогічне розщеплення виявилося при схрещуванні жита Імунер 76 з сортом Домінант. Згідно критеріїв хі-квадрат відношення імунних до сприйнятливих рослин F2 відповідало класичному 3 : 1, а при аналізуючих схрещуваннях – 1 : 1. Це свідчить, що імунітет до борошнистої роси донора Імунер 76 визначається одним домінантним геном.
Ген, який контролює імунітет жита до борошнистої роси позначений символом Er(В.Д. Кобилянський, 1977). Генетичний аналіз свідчить про те, що імунітет контролюється одним домінантним геном у гомозиготному стані (ErEr). Гетерозиготний стан гена (Erer) обумовлює стійкість рослин у період від сходів до колосіння. Добір гомозиготних (ErEr) повністю імунних рослин доцільно проводити перед початком цвітіння рослин при вирощуванні їх на провокаційно-інфекційному фоні. При цьому вибракувані рослини необхідно негайно подрібнити, щоб уникнути можливого перезапилення ними здорових рослин. Вибракувані з коренем рослини жита здатні викидати пилок навіть при наявності мізерної кількості вологи на поверхні грунту. Скошені рослини тим більше спроможні швидко відростати і утворювати колос на підгонах і також створюють загрозу небажаного перезапилення.
Все темы данного раздела:
СПЕЦІАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР
курс лекцій для підготовки бакалаврів з спеціальності
„Селекція і генетика ”
Передмова.Сорт, гібрид – в умовах розвиненого сектору аграрної економіки став найбіль
ПШЕНИЦЯ
Пшениця відіграє провідну роль у світовому землеробстві, вона займає перше місце за площами посіву і валових зборах зерна. Пшеницю вирощують головним чином для виробництва муки, з я
Систематика і походження
Рід пшениці Triticum L., відноситься до сімейства м’ятликових – Роасеае Ваrnhart, або злакові - Gramineae Juss. Цей рід входить у трібу пшеницевидних Triticeae Dum. разо
Морфобіологічні особливості
Морфологія рослини пшениці типова для злака.Корінь мичкуватий. Відрізняють зародкові корені, колеоптильні і вузлові. Зародкові корені з’являються при проростанні насінини, к
Генетика
Дослідників цікавила головним чином генетика пшениці м’якої і твердої – найбільш важливих у господарському відношенні видів. Однак ці види, як вже вказувалося, мають складний геном, який скл
Спадкування морфологічних ознак пшениці
Ознака
Прояв ознаки
Особливості
домінантне
рецесивне
Завдання і напрямки селекції
Створення сорту пшениці з максимально можливим рівнем урожайності є кінцевою метою роботи кожного селекціонера. Ця ознака є головним критерієм ефективності будь-якої найбільш витонченої селекційної
Моделі сортів
Моделі (плани) сортів створюються в усіх селекційних установах у вигляді комплексу ознак і особливостей, якими б їх хотіли бачити селекціонери. Рівень урожайності залежить від чисельності ро
Вихідний матеріал
Світова колекція лише в ВІР нараховує біля 40 тис. зразків пшениці. В Україні і за кордоном створені сорти з високим потенціалом урожайності, які використовують для селекції на збільшення цієї особ
Мунітет
Стійкість до грибкових захворювань. Найбільшої шкоди зерновому господарству України наносять бура іржа, борошниста роса, кореневі гнилі, пилова і тверда сажка. Враження
Методика і техніка селекційного процесу
Штучне схрещування включає три основних операції: підготовку суцвіття до схрещування, кастрацію і запилення.
Кастрація – це видалення пиляків з квіток материнської рослини, а
Систематика і походження
Жито відноситься до сімейства Poaceae, тріби Triticeae, роду Secale L.
До цього часу у ботаніків немає єдиної думки відносно видового складу, філогенетичних зв’язків і походження жита. У 1
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Жито, як і всі зернові культури, має мичкувату кореневу систему, яка складається з трьох-шести зародкових (первинних) корінців, які утворюються при проростанні насінини,
Генетика
Успішна селекційна робота з житом в останні десятиліття виявилася можливою завдяки розширенню робіт з генетики і цитогенетики цієї культури, які проводяться в Російській Федерації,
Генетична мінливість жита за морфологічними ознаками
Оцінюючи мінливість за морфологічними, структурними ознаками, слід перш за все звернути увагу на зміни типу рослин, які зачіпляють цілий комплекс ознак. Такими є карликові форми
Селекція на імунітет до бурої і стеблової іржі
Захворювання бурою іржею зустрічається майже в усіх районах вирощування жита. Бура іржа вражає сходи і дорослі рослини з утворенням на листках і піхвах багато чисельних, безладно розміщених опуклих
Створення і характеристика донора імунітету до бурої і стеблової іржі - Кобра
Поглиблений пошук нових донорів імунітету до бурої і стеблової іржі, стійких до місцевих рас патогенна обумовив проведення ретельного генетичного аналізу на провокаційно-інфекційному фоні рослин з
Селекція на крупніcть зерна
Найбільш поширеним засобом штучного добору в злакових культур залишається сортування насіння за масою і об’ємом. Такий добір був основним у створенні місцевих сортів культурних рослин. У розвитку с
Ефективність добору на крупність насіння жита
Експериментальні роботи вивчення крупності зерна озимого жита започатковані в лабораторії селекції Українського науково-дослідного інституту землеробства в 1970 де проводилися по 1973 рр. і продовж
Вміст 5-алкілрезорцинолів у зерні жита
Зерно жита містить низку речовин, які пригнічують засвоюваність деяких складових частин білка, що знижує його поживні цінності. Зокрема, C.W.Wieringa (1967) в досліді з раціоном, який складався на
Хлібопекарські якості і вихідний матеріал для селекції
Головною ознакою, яка обумовлює технологічні особливості зерна жита, є ступінь його стійкості до проростання в колосі „на пні”. Дозрівання жита і його збирання інколи проходять в умовах підвищеної
Селекція
Добір з місцевих сортів і колекційного матеріалу. Добір залишається основним методом селекції. Багаторазовим масовим і сімейним доборами і різноманітними їх модифікаціями і комбінаціями ство
Завдання селекції гібридного жита
Селекція гібридного жита включає два етапа: визначення компонентів схрещування, що дають високий гетерозисний ефект по врожаю зерна; створення генетичної системи ЦЧС (стерильна материнська форма –
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка гібридизації.Селекційну роботу з житом значно утруднює необхідність ізоляції селектованого матеріалу, щоб запобігти запилення чужим пилком. Для повної гарантії від перезапи
Досягнення селекції
Після введення жита в культуру тривалий час вирощувалися місцеві сорти, які були продуктом народної селекції. Перший відомий сорт Муравйовка (Зюнгорка) був створений масовим добором з місцевого сем
Питання для самоконтролю
1. Яке походження культурного жита, які види жита виділені за сучасною систематикою ВІР?
2. Які особливості біології цвітіння жита?
3. Які чинники обумовлюють череззерницю?
Систематика і походження
Культурний ячмінь відноситься до виду ячмінь посівний – Hordeum sativum Jessen. Рід ячмінь - Hordeum L. належить до сімейства Poaceae. Крім культурного ячменю, відомо 26 – 34 (
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Морфологія рослини ячменю, разом з будовою квітки, типова для колосових злаків. Переважно висота рослини менша, ніж у пшениці, але стебло менш міцне, схильне д
Генетика
Диплоїдне число хромосом у ячменю дорівнює 14. Завдяки простому каріотипу, строгому самозапиленню і великому числу генів з явним фенотипічним проявом генетика ячименю добре вивчена. Більша частина
Завдання і напрямки селекції
Можна виділити загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією культурою, і завдання, пов’язані з різн
Вихідний матеріал
Колекція ВІР налічує біля 18 тис зразків ячменю. При селекції на високу врожайність широко використовуються кращі вітчизняні і іноземні сорти. Українські сорти ячменю часто сполучають високу врожай
Методи і деякі специфічні напрямки селекції
Переважаючим методом створення популяцій для добору в селекції ячменю залишається внутрішньовидова гібридизація. Сучасні сорти ячменю мають достатньо складні родовідні, оскільки до схрещувань залуч
Методика і техніка селекційного процесу
Селекційний процес у ячменю не має істотних особливостей порівняно з іншими культурними злаками-самозапилювачами.
Техніка гібридизації. Подібна до техніки гібридизації пше
Досягнення селекції
В Україні селекцію ярого і озимого ячменю інтенсивно проводять у Селекційно-генетичному інституті (Одеса), Інституті рослинництва (Харків), Донецькому інституті агропромислового вир
Систематика і походження
Рід овес – Avena L. відноситься до сімейства Poaceae. Він об’єднує біля 70 видів, які складають поліплоїдний ряд: 2n = 14, 28 і 42.
Види вівса утворюють дві секції: Euaven
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Коренева система мичкувата, добре розвинена. Стебло – соломина з двома-чотирма вузолами і порожніми міжвузолами; за формою округле, неопушене,
Генетика
Овес відноситься до числа сільськогосподарських культур, які недостатньо вивчені генетично. Лише на початку 20-х років минулого століття були проведені роботи по визначенню чисел хр
Позначення геномів видів секції Euavena
Геном Латинська назва вида
Ср Ср A. clauda Dur., A. pilosa M.B.
CvCv A. ven
Завдання і напрямки селекції
В селекції вівса розрізнюють чотири основних напрямки: кормове зернове, харчове зернове, кормове укісне і на випас. У зв’язку з цим завдання селекції багатогранні. Загальні вимоги до сортів, що вир
Вихідний матеріал
Основне джерело вихідного матеріалу для селекції вівса – світова колекція ВІР (м. Санкт-Петербург) і ЦГРР (м. Харків), які включають величезне різноманіття культурних, смітньо-польових і диких зраз
Методи створення вихідного матеріалу дляселекції
В селекції вівса низка сучасних методів ще не одержала широкого застосування в Україні. Рідко використовуються складні схеми схрещувань, мутагенез, віддалена гібридизація. Практично
Методика і техніка селекційного процесу
Селекція вівса проводиться за схемою, що застосовується для рослин-самозапилювачів. З метою прискорення селекційного процесу використовують теплиці, особливо для вирощування гібридів ранніх поколін
КУКУРУДЗА
Кукурудза широко використовується на кормові, харчові цілі і як сировина для низки галузей промисловості. Зріле зерно кукурудзи містить 65 – 70% вуглеводів, 9 – 12% білку, 3 – 5% ол
Систематика і походження
Кукурудза – Zea mays L. відноситься до сімейства Poaceae, підтріби Tripsacіne C. Presl. (раніше Maydeae).
Підтріба Tripsacine включає віс
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Коренева система мичкувата. Встановлені сортові відмінності за її потужністю.
Стебло прямостояче, висота його може варіювати у різних ф
Генетика
Кукурудза - дуже зручний об’єкт для генетичних досліджень, оскільки має порівняно невелике число хромосом (n = 10), добре розрізнюваних за довжиною, положенню центромери, наявності пуфів і т.д. Слі
Завдання і напрямки селекції
Селекція кукурудзи проводиться по багатьох напрямках з урахуванням конкретних умов вирощування і способів використання (на зерно, силос, зелений корм). Необхідно створювати гібриди, які різняться я
Вихідний матеріал
Колекція кукурудзи ВІР і ГЦРРУ, в якому зоосереджено світове різноманіття даної культури, нараховує більше 13 тис. зразків.
Цінним вихідним матеріалом для селекції кукурудзи є місцеві і се
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
До кінця Х1Х ст. головним методом селекційної роботи з кукурудзою був масовий добір. Основний його зміст полягав у доборі кращих рослин за ознаками початка, об’єднання насіння від них і посів від н
Методика і техніка селекційного процесу
Типи гібридів. При перекомбінації самозапилених ліній кукурудзи одержують різні типи гібридів. У схрещування включають інколи і сорти. Якщо позначити лінії літерами А, В, С і т.д.,
На фертильній основі
1-й рік - джерело фертильності В х А
2-й рік - (В х А) х А
3-й рік - (В х А2) х А
На третій рік роботи рослини гібрида (В х А2) х А перевіряють на з
На стерільній основі
1-й рік - Джерело ЦЧС (МС) х відновлювач фертильності В
2-й рік - (МС х В) х А
3-й рік - [(МС х В) х А] х А
4-й рік - [(МС х В) х А2] х А
5-й рік - [(
Досягнення селекції
В Україні селекцією кукурудзи займаються ? науково-дослідних установ, в тому числі Інститут кукурудзи (м. Дніпропетровськ), Селекційно-генетичний інститут (м. Одеса), Інститут рослинництва (м. Харк
Систематика і походження
Сорго відноситься до роду Sorghum Moench. Сімейства Poaceae і відрізняється великою різноманітністю форм.
Не існує єдиного погляду на класифікацію сорго. Найбільш розповсюджена класифікаці
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Коренева система мичкувата і проникає глибоко в грунт Стебло висотою від 75 до 250 см і більше, різної товщини (1 – 25 см), з сухою, напівсухою і соковитою серц
Генетика
Всі культурні види сорго, включаючи і суданську траву, містять у соматичних клітинах 20 хромосом. Таким чином, види сорго утворюють поліплоїдний ряд з основним числом 5, що включают
F2SmsMs : 2SMsms : Smsms
Таким чином, співвідношення фертильних і стерильних рослин 3 : 1. Такі ж результати одержані при схрещуванні майло х гаолян.
Важливе значення доя селекції має вивчення закономірностей спад
Завдання і напрямки селекції
Основний напрямок селекції сорго – створення сортів і гібридів з високими і стабільними врожаями зерна (5 – 6 т/га) і зеленої маси на силос (25 – 50 т/га), а також з комплексом госп
Вихідний матеріал
У світовій колекції ВІР нараховується більше 11 тис. зразків – цінного вихідного матеріалу для селекції соргових культур за багатьома ознаками і особливостями. Виділені зразки скоро
Методи селекції
На початкових етапах селекції сорго використовували добір з колекційних і місцевих зразків. Так, методами індивідуального, індивідуально-сімейного і сімейно-групового добору була ст
Систематика і походженя
Гречка відноситься до сімейства гречаних – Polygonaceae Juss., до роду Fagopyrum Gaertn., який включає однорічні і багаторічні види. У виробництві основне значення має один вид – гречка культурна (
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Корінь стрижневий, гілчастий. Основна частина коріння міститься на глибині до 35 – 40 cм, але можливе їх проникнення і до 1 м. Гречка здатна утворювати стеблов
Генетика
Диплоїдні види гречки культурної і татарської мають 2n = 16. Тетраплоїдні сорти, одержані на основі F. esculentum, мають 4х = 32.
Незважаючи на однаковий набір хромосом (2n = 16), між дипл
Ознаки гречки з моногенним спадкуванням
Символи позначення генів
Генотип
Фенотип рослин
d(від determinant)
dd- гомозиготний р
Завдання і напрямки селекції
Виробництву потрібні сорти гречки скоростиглі і середньостиглі для весняного посіву, пізнього посіву (поукісні і пожнивні) і для зрошення. Застосування інтенсивних технологій диктує необхідність ст
Вихідний матеріал
Колекція гречки ГЦРР і ВІР з місцевих і селекційних сортів і зразків налічує більше 2000. Внутрішньовидове різноманіття гречки культурної налічує два підвида (vulgare і multifolium) і чотирьох екот
Методи селекції
На ранніх етапах селекції гречки використовували масовий добір, однак у теперішній час у роботі з цією культурою для створення вихідного матеріалу широко застосовують гібридизацію,
Досягнення селекції
Перші селекційні сорти Богородицька рання і Більшовик створив І.А. Пульман, який розпочав селекію гречки в кінці Х1Х сторіччя в Курській губернії. На бувшій Шатилівській дослідній станції з 1899 –
Систематика і походження
Просо – Panicum miliaceum L. відноситься до сімейства Poaceae, трібі просяних (Paniceae R. Br.), у якій нараховується біля 80 родів. Найбільшого поширення і розповсюдження набув рід Panicum L., яки
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Просо – однорічна рослина, Коренева система мичкувата, В глибину коріння може розповсюджуватися до 150 см, в бік – на 100 – 120 см. Основна маса коріння утворю
Генетика
Види рода Panicum L. представлені поліплоїдними рядами з основними числами 7, 9, 10. P. miliaceum L. відноситься до найбільш багаточисельного ряду з основним числом 9 (2n = 18, 36, 54 і 72) і є при
Завдання і напрямки селекції
Основний напрямок у селекції проса – створення сортів для виробництва крупи, які повинні мати високу врожайність – 4 – 5,5 т/га, мати вирівняне і крупне зерно з масою 1000 зерен 8 – 9 г і плівчасті
Вихідний матеріал
Світова колекція проса ГЦРР України і ВІР Росії включає біля 10000 зразків, що зібрані в, усіх районах земної кулі, де вирощується ця культура.
Колекція проса є основним дж
Методи створенн вихідного матеріалу для селекції
Основний метод створення вихідного матеріалу для селекції – індивідуальний добір. У зв’язку з тим, що в зонах вирощування цієї культури були розповсюджені місцеві сорти в популяції, які відр
Досягнення селекції
Селекцією проса в Україні займаються чотири науково-дослідних установи, серед них Інститут землеробства (Чабани, Киево-Св’ятошинського району. Київської області), Інститут рослинництва (м.Харків),
Систематика і походження
Горох (рід Pisum L.) відноситься до сімейства бобові - Fabaceae Lindl. (Leguminosae Juss.), коліну вікові - Vicieae Bron. і нараховує за класифікацією, що запропонована Р.Х. Макашевою, всього два в
Морфобіологічні особливості
Корінь стрижневий, проникає в грунт до 1,5 м, бокові корені розміщені в основному в орному шарі грунту. На коренях в сімбіозі живуть азотфіксуючі бактерії з родини Rhisobium.
Стебло перева
Генетика
Горох посівний – один з найбільш улюблених генетичних об’єктів. Вивчення генетики цієї культури має давню історію і пов’язане ще з прівищем Т. Найта. Але фундаментальні роботи з генетики гороха бул
Завдання і напрямки селекції
У використанні гороха як польової культури розрізнюють три основних напрямки: продовольче, зернофуражне і укісне. В відповідності з цим виділяють і три самостійних напрямки селекції. З урахуванням
Вихідний матеріал
Успіх селекційної роботи в більшості визначається тим вихідним матеріалом, з яким працює селекціонер. Для більшої ефективності селекції необхідно в максимальній мірі використовувати
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Гібридизація. В минулому в селекції гороху для створення вихідного матеріалу широко застосовували аналітичні методи, тобто добори з місцевих популяцій і сортів народної селекції. В
Методика і техніка селекційного процесу
Гібридизацію гороху проводять наступним чином. Для кастрації вибирають добре розвинуту рослину з нерозкритими бутонами. В такого бутона відгинають парус і крильця, захоплюють пінцетом киль за спинк
Шкала оцінки ураження гороха темно- і блідо-плямистим аскохітозом
Ураження
Оцінка за шестибальною шкалою
Імунологічна
характеристика
сорта
бал
листки, стебла,% розвитку
Досягнення селекції
В Україні свідома селекція гороха почала розвиватися значно пізніше, ніж у Західній Європі. У теперішній час селекцію гороха проводять в Луганському інституті агропромислового вироб
КВАСОЛЯ
Квасоля належить до сімейства Fabaceae, роду Phaseolus L., який включає 200 видів, з яких біля 20 вирощуються, решта дикорослі. Дикі види цього роду ростуть в тропічному поясі, а культурні форми мо
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Квасоля звичайна – трав’яниста рослина, Більшість вирощуваних форм - однорічні кущові, зустрічаються дво- і навіть багаторічні виткі або сланкі
Генетика
Всі форми квасолі звичайної диплоїдні (2n = 22). Генетика цієї культури вивчена вкарай слабо. Нема ймовірної інформації про закономірності спадкування як якісних, так і кількісних ознак. Лише в окр
Завдання і напрямки селекції. Вихідний матеріал
Основні напрямки селекції квасолі – створення сортів з підвищеною симбіотичною активністю і насіневою продуктивністю, з коротким вегетаційним періодом (70 – 90 днів), з стійкістю до понижених темпе
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Найбільше значення в селекції квасолі мають індивідуальний і масовий добір з популяцій, які одержані в результаті спонтанної гібридизації, внутрішньовидової і віддаленої гібридизаці
Досягнення селекції
Селекцією квасолі займалися в різних наукових установах. Створено багато цінних сортів зернового і овочевого спрямування. В останні роки селекційна робота з квасолею істотно ослаблена.
В У
СОЧЕВИЦЯ
Сочевиця відноситься до сімейства Fabaceae. Рід сочевиця Lens (Tourn.) Adans включає п’ять видів, з яких лише один культурний – L. esculenta Moench. Диких родичів в природі в нього
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Сочевиця – однорічна трав’яниста рослина. Корінь стрижневий, довжиною до 1 м, з великою кількістюбокових коренів. Клубеньки розгалуджені, розмі
Генетика
Форми і сорти сочевиці L. esculenta не розрізняються ні за числом хромосом, ні за морфологією. Всі вони мають 14 (2n) одноманітних хромосом. У диких видів їх стільки ж. Схрещування
Завдання і напрямки селекції
Головний недолік усіх сортів сочевиці - зміни забарвлення зерна в процесі збеігання і при варінні від типового для даного сорту до буро-коричневого.
На Петрівській селекцій
Вихідний матеріал
Селекційна робота проводилася в зоні вирощування експортної тарілочної сочевиці. Вихідним матеріалом використовували природні популяції і місцеві сорти. На першому етапі застосовува
Методи створення вихідного матеріалку для селекції
Гібридизація. Внутрішньовидова гібридизація – головний метод створення вихідного матеріалу для селекції сочевиці. В залежності від поставленого завдання застосовують парні і складн
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка схрещування. Схрещувати сочевицю технічно досить важко, оскільки вона низькоросла і має дуже дрібні і ніжні бутони, які чутливі до механічних ушкоджень.
Систематика і походження
Рід Lupinus (Tourn.) L. належить до сімейства Fabaceae і включає декілька сотень однорічних, зимуючих і багаторічних видів, які представлені травами, напівкущами і кущами. Виділяють
Види Східної півкулі 2n Види Західної півкулі 2n
L. angustifolius (вузьколистий) 40 L. subcarnosus Hook. (гілчастий) 36
L. opsiantus Atab. Et Maiss. L. poluphyllus Lindl.
(пізньоквітуючий) 40 (багаторічний) 48
L. albus
Морфобіологічні особливості
Люпин білий. Трав’яниста одлнорічна рослина. Стебло висотою до1,5 м, міцне, з переважним гілкуванням у верхній частині. Листя крупне, з сімома-дев’ятьома листочками видожено-опукло
Генетика
Незважаючи на значне число робіт, які присв’ячені вивчення характеру спадкування окремих ознак, створені види люпину ще відносно мало вивчені з генетичної точки зору. Особливо це ст
Завдання і напрямки селекції
Селекційна робота з люпином проводилася менш інтенсивно, ніж з іншими культурами. В зв’язку з цим перед селекціонерами стоїть низка специфічних завдань, які визначаються як іологічними особливостям
Вихідний матеріал
Люпин (особливо жовтий і вузьколистий) – порівняно молода культурна рослина. Багато її сортів були створені на основі природніх і штучних мутацій. Їх роль істотна до цього часу. В зв’язку з цим з м
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Способи створення популяцій.В селекції люпину застосовують різноманітні методи створення вихідного матеріалу для селекції. Найбільш високі можливості при створенні популяцій для до
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка гібридизації. Використання природньої гібридизації при внутрішньовидових схрещуваннях можливо в селекції видів, які схильні до перехресного запилення (наприклад, люпину жов
Досягнення селекції
Перші кормові сорти люпину жовтого (Зенгбуш штамм 8 і Зенгбуш штамм 80), вузьколистого (Зенгбуш штам 411) були створені на початку 30-х років у Німеччині селекціонером Р. Зенгбушем. Їх основу склад
Систематика і походження
Соя відноситьс до сімейства Fabacea, роду соя –Glycine L., виду соя звичайна – G. soja (L.) Sieb. Et Zucc. ( G. hispida Max.).
Рід Glycine поділяється, за Н.І. Корсаковим, на три підрода у
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. Соя – трав’яниста рослина, всі вирощувані форми однорічні кущові. Коренева система стрижнева. У верхній частині її в шарі грунту 0 – 10 см і в радіусі 6 – 10 с
Генетика
Всі форми і підвидів sp. Glycine soja диплоїдні (2n = 40). Однак для роду Glycine основним числом хромосом можливо вважати 10, оскільки у sp. G. javanica (соя яванська) subgen. Glycine 2n = 20.
Спадкування ознак сої
Ознака
домінантне
рецесивне
Маркерні ознаки
Волоть
Багатоквіткова
Малоквіткова
Завдання і напрямки селекції
Традиційні напрямки селекції сої: на врожайність, скоростиглість, стійкість до вилягання, хвороб, шкідників, вмістом олії і білку в зерні. В останні роки визначився новий напрямок – на підвищену аз
Вихідний матеріал
Більшість селекційних сортів сої в Україні відноситься до маньчжурському підвиду. Їм притаманна слабка або середня реакція на зміну довжини дня, порівняно високе прикріполення нижніх бобів, стійкіс
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Нові форми сої створюють з використанням внутрішньовидової і віддаленої гібридизації, гетерозису, мутагенезу і поліплоїдії.
Внутрішньовидова гібридизація. Це основний мето
Методика і техніка селекційного процесу
Техніка схрещування. Квітка сої дуже дрібна і ніжна, запилення відбувається при повністю закритому віночку, тому гібридизація її технічно досить важка. Схрещування краще проводити
Досягнення селекції
Селекція сої в Україні започаткована в 19 р. Кращі сорти створені А.К Лещенко, Січкарем , В.Г. Михайловим, відповідно, на Кіровоградській дослідній станції, Селекційно-генетичному Інституті, Інстит
КОРМОВІ БОБИ
Кормові боби вирощують як харчову і кормову культуру. Зерно бобів містить 26 – 35% білка і до 1,5% олії. За перетравністю білка тваринами (87%) боби займають друге місце після сої. Сума десяти неза
Систематика і походження
Кормові боби відносяться до сімейства Fabaceae, роду Faba Medik., який представлений двома видами6 боби Плінія (F. pliniana Trabut.) і боби кінські (F. bona Medik.). Боби Плінія не мають практичног
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки.Кормові боби – однорічна трав’яниста рослина. Коренева система добре розвинута, окремі корені проникають на глибину до 1,5 м. Тому боби погано ростуть на грунта
Генетика
Всі форми виду Faba bona диплоїдні (2n = 14). Генетично боби кормові вивчені недостатньо в зв’язку з тим, що число зерен на рослині невелике в вивести числові співвідношення при розщепленні через н
Завдання і напрямки селекції
Комерційні сорти кормових бобів не повністю задовольняють висунуті до них вимоги по врожайності, скоростиглості, якості продукції. Тому завдання селекції полягає в створенні нових зернофуражних сор
Вихідний матеріал
Результати селекційної роботи в значній мірі залежать від наявності вихідного матеріалу. В цьому відношенні безумовну цінність представляють вже створені сорти, а також місцеві сорти-популяції. Всі
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Методика селекційної роботивизначається біологічними особливостями кормових бобів. Оскільки боби – факультативний перехресник (ступінь перехресного запилення в залежності від умов
СОНЯШНИК
Соняшник – основна олійна культура в Україні: в загальному виробництві рослинних олій на нього доводиться біля 75%. Високобілкові відходи (жом, шрот, подрібнені кошики) використовуються як корм. Це
Систематика і походження
Cоняшник відноситься до сімейства айстрових - Asteraceae L. (складноквіткові - Compositae L.), поліморфного роду Heliantus. У різних класифікаціях до цього роду відносили від 50 до 264 видів.
Морфобіологічні особливості
Вирощувані польові форми соняшнику представлені однорічними рослинами.
Морфологічні ознаки. Коренева система стрижнева, проникає в грунт на глибину до 3 м і більше, що обу
Генетика
Рід Heliantus представлений поліплоїдним рядом з основним числом хромосом х = 17. Існують диплоїдні (2n = 34), тетраплоїдні (2n = 68) і гексаплоїдні (2n = 102) види. Деякі підвиди соняшнику
Завдання і напрямки селекції
Селекцію соняшника проводять більш ніж за 30 ознаками. В залежності від зони вирощування, вимоги до сорту або гібриду, можуть уточнюватися, але виділено низку ознак і особливостей, які необхідні дл
Вихідний матеріал
В селкції соняшника використовують місцеві, старі і сучасні селекційні сорти; зразки, сорти лінії і гібриди закордонної селекції; дикі види. В залежності від завдань і методів створення вихідного м
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Внутрішньовидова гібридизація. Завезені в Російську імперію популяції культурного соняшнику зформувалися в місцеві сорти-популяції в різних грунтово-кліматичних умовах під впливом
Досягнення селекції
Видатні успіхи селекціонерів (В.С Пустовойта, Л.А. Жданова, В.І. Щербини, К.І. Прохорова, Г.В. Пустовойт і ін.), які створили високоолійні сорти-популяції, перебудували няшника. Ці сорти-популяції
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки. В тропічних країнах рицина – багаторічна рослина (кущ або дерево висотою до 10 м, яке живе 8 – 15 років), у помірному кліматі – однорічна, яка гине осінню від
Генетика
Багато дослідників вважають, що за походженням рицина (2n = 20) є вторинним збалансованим автополіплоїдом, оскільки у багатьох форм у метафазі другого поділу мейозу спостерігається вторинна кон’юга
Завдання і нпрямки селекції
Головний напрямок в селекції рицини – створення високоврожайних сортів з високим вмістом технічної олії в зерні. Необхідні сорти з коробочками, які не розтріскуються, придатні до однофазного комбай
Вихідний матеріал
В колекції ВІР нараховується більше 1200 зразків рицини. Найбільшого значення для селекції набули звичайний, персидський і китайський підвиди. Звичайний підвид відрізняється крупнозерністю, нерозтр
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Рицина – роздільностатева перехреснозапилювана рослина. Тому основним методом створення вихідного матеріалу для селекції був багаторазовий сімейно-груповий, індивідуально-сі
Досягнення селекції
Перший сорт рицини з розтрікуваними коробочками Ташкентська 351 був створений на Середньоазіатській дослідній станції ВІР сумісно з Ташкентським державним університетом у 1926 р. Для умов Північног
ЛЬОН-ДОВГУНЕЦЬ
Льон-довгунець – прядильна культура. З його волокна в чистому вигляді або в сполученні з синтетичним виготовляють різноманітні тканини – від грубого брезента до найтоншого батіста. Льняне волокно м
Морфобіологічні особливості
Льон-довгунець – однорічна рослина висотою 70 – 125 см. Корінь стрижневий, глибиною до 1 м, з великим числом дрібних розгалуджень у верхніх шарах грунту. Стебло тонке, циліндричне, в густому посіві
Генетика
Льон культурний у диплоїдному наборі має 30 хромосом. Вважається, що це природній тетраплоїд, оскільки хромосоми льону дуже дрібні, каріотип його вивчений мало.
Найбільш помітна маркерна о
Завдання селекції
Селекцію льону-довгунця проводять на врожайність волокна і його якість. Але ці інтегральні показники пов’язані з багатьома іншими, які їх визначають і краще піддаються визначенню. До числа показник
Вихідний матеріал
Колекція ВІР нараховує понад 5000 зразків льону. Серед них понад 1500 форм довгунця.
Селекція льону-довгунця починалася з доборів серед сортів народної селекції – кряжів. Кращі їхні особли
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Гібридизація. Основний метод створення вихідного матеріалу для селекції льону-довгунця – внутрішньовидова гібридизація з наступним індивідуальним добором з гібридних поколінь. Вико
Методика і техніка селекційного процесу
Селекційні посіви. Схема селекційного процесу, техніка посіву розсадників і сортовипробувань у льону-довгунця передбачає такі особливості цієї культури, як малий коефіцієнт розмнож
КОНОПЛІ
Коноплі – переважно прядильна культура. Конопляне волокно – пенька завдяки міцності і стійкості до гноїння використовується сировиною для виробництва канатів, шнурів, шпагату, верьовок, риболовецьк
Систематика і походження
Коноплі належать до виду Cannabis sativa L. сімейства конопляні – Cannabaceae Endi. Деякі систематики виділяють також вид C. indica Lam. C. sativa має дві різновидності: культурну (var. culta) і ди
Морфобіологічні особливості
Конопля – однорічна дводомна рослина (відома однодомна конопля і конопля з двостатевими квітками). Жіночі рослини називаються матерка, чоловічі – плоскінь (мал. 41, стор. 391). В густому посіві рос
Генетика
Диплоїдний набір хромосом коноплі дорівнює 20: дев’ять пар - аутосоми, одна – статеві хромосоми. У жіночих особин (матерки) статеві хромосоми представлені двома Х-хромосомами, які дещо крупніші аут
Завдання селекції
Крім вимог, які висуваються до сортів будь-якої сільськогосподарської культури (висока і достатньо стабільна врожайність, технологічність, висока якість продукції), в селекції конопель висуваються
Вихідний матеріал
Цінним вихідним матеріалом коноплі, з якого розпочалася свідома селекційна робота, використані сорти селянської селекції з традиційних районів вирощування. Вони одержали, за аналогією з льоном, наз
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Аналітична селекція і акліматизація. Ці методи використання вихідного матеріалу до цього часу мають велике значення в селкції коноплі. Вихідним матеріалом використано кряжі (сорти
Методика і техніка селекційного процесу
Розсадники. Селекційний процес має особливості, які пов’язані з перехресним запиленням і дводомністю її рослин. Вирощування нащадків елітних рослин в селекційних розсадниках першог
КАРТОПЛЯ
Картопля – надзвичайно важлива продовольча, технічна і кормова культура. Завдяки гарним смаковим якостям і високій поживній якості вона стала другим після хліба продуктом харчування в багатьох краї
Систематика і походження
Картопля відноситься до сімейства пасльнові – Solanaceae L., роду Solanum L., входить у секцію Tuberarium (Dun.) Buk., яка характеризується утворенням клубенів.
Батьківщина картоплі – Півд
Генетика
Види картоплі утворюють безперервний поліплоїдний ряд, основне число якого (х) дорівнює 12. Поліплоїдний ряд клубненосних видів картоплі вперше був встановлений у 1929 р. В.А. Рибіним; включ
Завдання і напрямки селекції
Існуючі сорти картоплі не повністю задовольняють вимоги, що до них висуваються. Особливу турботу викликають нестабільність урожайності і її зниження під впливом несприятливих зовнішніх умов, а тако
Вихідний матеріал
Сорти української і іноземної селекції, створені на основі виду S. tuberosum, мають низку позитивних ознак (висока врожайність і крохмальність, гарні смакові якості), але вони нестійкі до небезпечн
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Це основний метод створення вихідного матеріалу картоплі. На ранніх етапах селекційного процесу проводять негативний добір сіянців (F1), на більш пізніх – позитивний фндивід
Технологія селекційного процесу
Техніка схрещування і одержання насіння. Найбільший відсоток утворення насіння дають схрещування при рясній кількості пилку, який необхідно по можливості заготувати перед запилення
Методи оцінки селекційного матеріалу
Велике значення для селекції картоплі має оцінка стійкості гібридного матеріалу до хвороб, шкідників, екстремальних умов середовища, а також якості її клубенів.
Оцінка стійкості до
ЦУКРОВИЙ І КОРМОВИЙ БУРЯК
Цукровий буряк має велике народногосподарське значення. Ця культура в Україні і країнах помірного поясу, переважно Північної півкулі, - основне джерело цукру, який відіграє важливу роль у харчуванн
Систематика і походження
Цукровий і кормовий буряк відносяться до сімейства мареві – Chenopodiaceae Less. Рід Beta L. представлений багаторічними, дворічними і однорічними видами.
Грунтуючись на досл
Морфобіологічні особливості
Морфологічні ознаки і біологічні особливості. Буряк у звичайних уовах характеризується двохрічним циклом розвитку. Протягом першого року життя буряк розвиває корнеплід (потовщений
Завдання і напрямки селекції
Основне завдання селекції цукрового буряка – створення одноросткових сортів і гібридів, які забезпечують найбільший вихід цукру з одиниці площі при високій якості сировини і найменших витратах прац
Вихідний матеріал
Використання сучасного потенціала культурних форм. Історія селекції цукрового буряка нараховує біля 200 років. Зразки багаторосткового буряка, особливо перших дослідно-селекційних
Способи створення популяцій
Гібридизація. В Україні з 1936-37 рр. для створення вихідного матеріалу почали широко застосовувати міжсортову гібридизацію. Для цього використовують сорти переважно різного еколог
Методи добору
Масовий добір. У минулому мав надзвичайно важливе значення, тривалий час був основним методом селекції даної культури. Масовим добором створений сучасний цукровий буряк. У теперішн
Селекція на гетерозис
Виконання програм селекції буряка на гетерозис відбувається на диплоїдному, триплоїдному і тетраплоїдному рівнях. Переконливих доказів переваг будь якого одного шляху поки що не отримано, тому селе
Добір за специфічними ознаками
Одноростковість. Необхідність вирощування буряка без витрат ручної праці обумовила обов’язкове введення ознаки одноростковості в усі сорти і гібриди. В Україні вихідним матеріалом
Методика і техніка селекційного процесу
Дворічний цикл розвитку буряка визначає специфіку схеми селекції цієї культури, збільшуючи вдвічі строк створення сорту і гібриду. Характерна особливість селекції буряка – її безперервність. Гетеро
Особливості селекції кормового буряка
Незважаючи на більш раннє становлення кормового буряка як культурної рослини, порівняно з цукровим буряком його селекційне вдосконалення проводиться менше. Виділення згідно наведеній вище системати
Досягнення селекції
Селекцію цукрового буряка в Україні проводять в Інституті цукрового буряка, який має широку мережу дослідно-селекційних станцій. Створена низка високоврожайних сортів і гібридів.
Видатним
Систематика і походження
Рід Vicia L. Відноситься до сімейства Fabaceae Lindl., підсімейства метеликових – Papilionatae Taub. У природі відомо біля 150 видів цього поліморфного роду, але в культурі вик
Морфологічні особливості
Морфологічні ознаки. Вика яра – однорічна трав’яниста рослина з тонким, в різній мірі полеглим стеблом. Висота його змінюється від 60 – 70 до 150 – 200 см в залежності від сортових
Генетика
В диплоїдному наборі вики ярої 12 хромосом. Каріотип цього виду достатньо вивчений І.Н. Свєшніковою. Нею ж зроблена спроба генетичного аналізу забарвлення квіток і малюнка зерен, а також успадкуван
Завдвння і напрямки селекції
Незважаючи на досягнуті успіхи в селкції вики ярої, вирощувані сорти характеризуються низкою істотних недоліків: відносно низькою продуктивністю (особливо насіневою), пізньостиглістю, слабкою стійк
Вихідний матеріал
Основні джерела вихідного матеріалу для селекції вики ярої – це місцеві популяції і сорти, що створені з них, і, безумовно, колекція ВІР і ГЦРР, які містять більше 1500 сортозразків даної культури.
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір з місцевих і селекційних зразків. Величезне популяційне різноманіття місцевих форм ярої вики в Україні надовго визначило цей метод як основний при селекції нових сортів. Біль
Методика і техніка селекційного процесу
Для гібридизації використовують нижні бутони, чашелистики яких на 1 – 2 мм вище віночка. Техніка видалення пиляків полягає в наступному. Складні пелюстки паруса відгинають пінцетом і зажимають вели
Досягнення селекції
В Європі селекція віки ярої розпочата порівняно недавно. На початку ХХ ст.у Швеції були створені перші селекційні сорти: Сфальофська солодка і Сфальофська сіронасінева.
В Україні селекція
Генетика
Для порівняльної характеристики каріотипа деяких видів роду Brassica використоували пахітенний аналіз. На основі числа і розміщення вузлитків у хромосомі можна зробити висновок про історію в
Завдання і напрямки селекції
Селекцію ріпаку проводять по трьох основних напрямках: створення високоолійних сортів харчового використання, технічного використання, на зелений корм. Низка ознак, за якими проводять добір, загаль
Вихідний матеріал
Найбільш важливе джерело вихідного матеріалу для селекції ріпаку – світова колекція ВІР і ЦГРР України, в яких знаходиться понад 500 зразків ріпаку і 220 – сурепиці. При селекції на урожайність слі
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір з місцевих і закордонних зразків і популяцій. Такий метод використання вихідного матеріалу для селекції рапса був переважаючим в Україні до 1975 р. Найбіль часто застосовують
БАГАТОРІЧНІ КОРМОВІ ТРАВИ
Багаторічні кормові трави, що включають в основному види сімейства бобові (конюшина, люцерна, лядвенець, буркун, еспарцет і ін.) і м’ятликові (тимофіївка, костриця, житняк), ростуть на природніх сі
Систематика і походження
Люцерна (Medicago L.) – рід з порядку бобово-квіткових – Leguminales, або Fabales, сімейства Fabaceae. Відноситься до триби конюшинових – Trifoliaceae Bronn.
Завдання і напрямки селекції
Загальне завдання для всіх зон вирощування люцерни – створення сортів інтенсивного типу, які характеризуються високою чутливістю до зрошення і добрив, стійких до несприятливих кліматичних умов, хво
Систематика і ботанічний опис
Конюшина (Trifolium L.) – рід з сімейства Fabaceae. Включає більше 300 видів, що розповсюджені в дикорослому стані на чотирьох континентах (крім Австралії). На території України росту
Завдання і напрямки селекції
Загальне завдання селекції конюшини в усіх зонах - створення високоврожайних сортів інтенсивного типу з підвищеною зимостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників, пристосованих до специфічних умов
Загальні відомості
Багаторічні трави сімейства м’ятликових мають дуже важливе значення в кормовиробництві, оскільки вони використовуються в чистому вигляді і в суміші з бобовими травами на великих площах для покращен
Завдання і напрямки селекції
В залежностиі від виду трав, району вирощування і напрямку використання завдання селекції можуть бути різними. Але існують і загальні, до числа яких входять урожайність і більш рівномірний розподіл
Вихідний матеріал для селекції бобових і злакових трав
Основним вихідним матеріалом для селекції багаторічних трав використовуються селекційні і місцеві сорти, а також дикорослі популяції. Оскільки місцеві сорти трав зформувалися під впливом тривалого
Методи створення вихідного матеріалу для селекції
Добір. Штучний добір з природніх популяцій тривалий час був основним методом створення сортів багаторічних трав. Поряд з цим він і тепер залишається необхідним прийомом при створен
Оцінка селекційного матеріалу
Специфіка оцінки селекційного матеріалу і сортів багаторічних трав порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами полягає в тому, що вона проводиться при двох способах посіву: при індивідуаль
Досягнення селекції
В Україні в польвому, лучному і пасовищному травосіянні на кормові цілі вирощується більше 70 різноманітних культур; з них більше 30 злакових і більше 20 бобових культур.
У Державному реєс
Новости и инфо для студентов