Час (кала27), його вплив на людину і на матеріальний світ

Вічний час є однією з форм Верховного Господа. Всесвіт являє собою скупчення різноманітних об'єктів, починаючи з атомів і, кінчаючи самою гігантською планетою, що підвладні Всевишньому в образі вічного часу. Воно відміряє різні терміни існування для різних типів фізичних тіл. Визначеним терміном обмежений час існування атомів, і визначеним терміном обмежений час існування усього всесвіту. У призначений термін руйнується тіло людини, і в призначений термін руйнується тіло всесвіту. Крім того, ріст, розвиток, поява побічних продуктів і старіння також цілком залежать від фактору часу.

Вічний час незмінний і безмежний, він - знаряддя в руках Верховного Господа, що з його допомогою проявляє в матеріальному світі Свої ігри. Будучи знаряддям Всевишнього, без особистий фактор часу відіграє роль осі, навколо якої обертається матеріальна світобудова. Це рука допомоги, що Господь протягує матеріальній природі. Ніхто не знає, де починається час і де він закінчується. Тільки час здатний зберігати інформацію про творіння, підтримку і руйнування матеріального космосу. Фактор часу є причиною творіння і, отже, безпосередньою експансією Бога.

У наші дні існує багато різних представлень про природу фактору часу. У метафізиці розрізняють абсолютний і реальний час. Абсолютний час безупинний і не залежить від протікання матеріальних процесів. Астрономи і математики вимірюють час, погоджуючи його зі швидкістю того чи іншого об'єкту, змінами цього об'єкта чи періодом його існування. Однак, по суті справи, час ніяк не залежить від відносних по своїй природі речей і явищ, навпаки, всі об'єкти цього світу приймають свою форму і піддаються виміру тільки завдяки тому, що існують у часі. Час є шкалою, що лежить в основі діяльності наших почуттів, їм ми вимірюємо минуле, теперішні і майбутнє, хоча насправді час немає ні початку, ні кінця. Час не залежить від суб'єктивного психічного сприйняття, але разом з тим його миті самі по собі не є об'єктивною реальністю - вони пов'язані з нашими відчуттями. Тому фактор часу зв'язаний з діяльністю - діями і протидіями - зовнішньої енергії Бога. Зовнішня енергія, або матеріальна природа, діє під наглядом часу, що є Самим Господом, і тому нам здається, начебто матеріальна природа створює в матеріальному світі безліч дивних речей.

Кала - не виявлений, без особистий аспект Всевишнього - відокремлює матеріальний космос (як матеріальну енергію Всевишнього) від Самого Верховного Господа. Світобудова існує як об'єктивний прояв Бога і знаходиться під владою усе тієї ж матеріальної енергії Бога.

Виявлений світ є не що інше, як Сама Особистість Бога, однак нам здається, начебто він існує незалежно від Нього. Причина цього в тім, що матеріальний світ відділений від Господа калою. Він подібний людському голосу, записаному на магнітну стрічку й існуючому окремо від людини. Подібно тому як звуки закріплюються на магнітній стрічці, весь матеріальний космос спочиває на матеріальній енергії і завдяки калі здається відділеним від Всевишнього. Отже, матеріальний світ - це об'єктивний прояв Верховного Господа і Його без особистий аспект. Матеріальний космос у тім виді, як він існує зараз, був таким у минулому і таким же залишиться в майбутньому.

Вічний час (аканда-кала) є інертною субстанцією, воно все проникаюче і не контактує з трьома якостями (гунами) матеріальної природи. Вічний час сам впливає на три гуни матеріальні природи і при знищенні матеріального світу не руйнується.

Вторинний час (кар'я-кала) проявляється тільки в матеріальному світі і знищується з його руйнуванням. Це інструмент Господа, за допомогою якого Він проводить Свої ігри в матеріальному світі.

Разом з поглядом Всевишнього у матеріальну природу входять час і живі істоти. Потім час, впливаючи на гуни матеріальної природи, виводить їх з рівноваги і з'являються пристрасть і невігластво. Живі істоти, бажаючи одержувати матеріальні насолоди, починають займатися діяльністю, створюючи, таким чином, свою карму.

Час впливає на атоми, частки, планети і на всі живі істоти. Усі тіла, починаючи із Сонця і кінчаючи атомом, знаходяться під впливом кала-чакри - колеса вічного часу, і кожне з них має фіксований період обертання, що називається самватсарою. Різні планети підкоряються різним кала-чакрам, тобто на них діють різні системи відліку вічного часу. На Землі час тече інакше, чим на планетах більш високого рівня. Знаходячись під безпосереднім впливом часу, трьох гун матеріальної природи і карми, жива істота попадає в круговорот народжень, хвороб, старості і смерті (самсари).

Сонце називають оком Всевишнього, що обертається по своїй тимчасовій орбіті. Тому його вважають представником часу або ж диском часу, що визначає пори року і тривалість доби. Сонце підтримує всіх мешканців всесвіту, щедро дарує їм тепло і світло зі своїх невичерпних запасів. З величезною швидкістю рухається воно по небозводу, скорочуючи життя живих істот і рятуючи їх від ілюзорних матеріальних прихильностей. Воля часу (харі-чакра) контролює ефір, повітря, вогонь, воду, землю, життєве повітря і керує вогнем травлення їжі. Хто не вважається з рухом Сонця, той не вважається з волею часу, а це приведе до хвороб і раннього старіння - і це Сам Господь в імперсональному аспекті як сама розплата, щоб покарати неслухняних живих істот.

Ніхто не може в цьому світі бути поза впливом часу – УСЕ ПОТРІБНО РОБИТИ ВЧАСНО - прокидатися, лягати спати, їсти, працювати, вчитися, відпочивати …

Простір і час - це два взаємозалежних поняття. В основу виміру часу покладений простір, що займають атоми. Еталонний час розраховують по руху Сонця. Проміжок часу, за який Сонце проходить простір, зайнятий одним атомом, називають атомним часом. Найбільший проміжок часу охоплює усю недиференційовану сукупність атомів. Рухаючись по своїх орбітах, планети займають у космосі визначений простір, а одиницею виміру простору є розмір атома. Кожна планета рухається по визначеній орбіті, не відхиляючись від неї. Така орбіта є й у Сонця. Час, що проходить з моменту створення всесвіту до його руйнування, визначається числом обертів усіх планетних систем всесвіту навколо своєї осі, що вони роблять за весь період свого існування. Цей час називають вищою калою.