Методологічні аспекти курсу „Рекреаційні ресурси та рекреологія”. - раздел Образование, Канд. економ. наук, професор Андросова Т.В За Останні Роки Розвитку Екологічних Наук Свого Поширення Набуває Нова Дисцип...
За останні роки розвитку екологічних наук свого поширення набуває нова дисципліна - рекреаційна географія. Її виникнення пов'язане перш за все із все зростаючою потребою суспільства у повноцінному відновленні своїх сил. Галопуючий розвиток технологій, науково-технічний прогрес вимагають від людей великих затрат енергії, причому дедалі більше відчувається не тільки фізична втома, але і моральний тиск.
Психологічний стан людини повноцінно можна відновити тільки на лоні природи. Ніщо так не заспокоює, як ніжне забарвлення трави і листя, приємне дзюрчання струмка чи споглядання за неповторними створіннями природи. Але важливою умовою для відпочинку є виділення так званих природних рекреаційних систем, тобто таких, що за рядом своїх властивостей придатні для використання з метою відпочинку. Тому, по-перше, постає необхідність виділення територій, придатних для організації дозвілля населення.
Друга проблема, яка вирішується рекреаційною географією, збереження цілісності і чистоти цієї території. Якщо поряд з будинком відпочинку будуть розміщені промислові об'єкти, то певний рекреаційний комплекс втратить свою привабливість.
По-третє, як і будь-яке використання території, рекреаційна діяльність людей також має свої позитивні і негативні сторони. З одного боку, відпочинок людей на лоні природи сприяє підтриманню і зміцненню їх здоров'я. Фітонциди, які виділяються багатьма видами дерев, сприяють покращенню здоров'я хворих людей. Прогулянки лісом, спілкування з природою викликають у людини позитивні емоції. З іншого боку, при рекреаційному використанні природного середовища виникають деякі несприятливі для неї зміни, які при великій кількості рекреантів на певній території можуть бути небезпечними для продовження природного розвитку природних компонентів даної території. Отже, використання природних рекреаційних ресурсів повинно бути помірним, раціональним, плановим. Завданням дослідників стає визначення величини допустимих навантажень на той чи інший комплекс з метою збереження природи.
Нікого не здивуєш також фактом, що ресурси природи мають здатність лікувати. Тому з цією метою особливо важливого значення набуває раціональне використання і збереження природних ресурсів з метою профілактики і лікування деяких захворювань.
Відпочинок, як і праця, є невід'ємними складовими життєдіяльності людини. Але, якщо трудова діяльність та її суспільні результати давно досліджуються багатьма науками (економікою, соціологією, географією та ін.), то теоретичне осмислення процесу і методів відновлення психофізіологічних сил людини стали об'єктом спеціального вивчення лише у другій половині XX століття. Таке осмислення здійснюється, зокрема, в межах рекреалогії.
Про рекреалогію як самостійну галузь наукового пізнання почали говорити в 90-х роках XX століття. Це було значною мірою обумовлено тим, що численні проблеми рекреації вже не могли бути розв'язані в межах географії, соціології, медицини чи валеології, оскільки рекреаційна діяльність набула значення міждисциплінарного об'єкта.
Становлення рекреалогії відбувалося принаймні у двох напрямах. Один із них представлений теоретико-методологічними розробками в різних галузях природничих і суспільних наук, а другий полягає в осмисленні рекреації як специфічної сфери суспільної діяльності, пов'язаної з відновленням здоров'я людини. Акумулювавши в собі ці підходи, рекреалогія виступає сьогодні як міждисциплінарна галузь знання, що досліджує теоретичні проблеми, пов'язані з відновленням життєвих сил людини; як практика його організації; як важлива галузь господарства держави.
В. Сидоров пропонує розмежовувати широке і вузьке трактування рекреалогії [10, с 14-15]. Так, у широкому розумінні це — система суспільно-природничих наук, яка вивчає відтворення здоров'я людей шляхом відновлення їх сутнісних сил; умови, причини, особливості, механізми і рушійні сили процесу відновлення на різних етапах; закони і закономірності функціонування і розвитку рекреаційних систем, їх зв'язки з іншими сферами суспільного життя і виробництва. У вузькому розумінні рекреалогія є теоретичною дисципліною, що вивчає закони і закономірності функціонування і розвитку сфери відтворення здоров'я, механізми, які є основою соціальної політики і стратегії вдосконалення суспільної практики формування і відтворення здоров'я людини, та їх прояви і взаємодію.
В географії найбільш вживаним є визначення рекреалогії(від лат. гесгео — відновлюю та грец. logos — вчення) як галузі знань про причини та способи здійснення рекреаційної діяльності як невід'ємної складової життя кожної людини та суспільства, соціально-культурні, економічні, антропо-екологічні механізми організації цієї діяльності та її наслідки [4, с122].
Організація рекреаційної діяльності здійснюється на основі комплексного підходу, тому рекреалогія виступає не як «чиста» наука, а як міждисциплінарна наукова дисципліна, що вивчає процеси і методи відновлення здоров'я людини.
„Рекреаційні ресурси та рекреологія” - наука про закономірності територіальноїорганізації суспільного виробництва, просторових процесів та форм розміщення рекреаційних ресурсів у конкретних регіонах та країнах.
Об’єкт дослідження – регіональне господарство, населення регіонів світу та вітчизни, територіальні соціальні структури, господарські зв’язки країн світу, природні та історико-культурні цінності.
Предмет дослідження – особливості та закономірності просторової організації суспільства і його складових на рівні регіонів світу та регіонів України.
„Рекреаційні ресурси та рекреологія” за своєю суттю, генезисом, характером міждисциплінарних зв’язків це наука прикладна, націлена на осмислення досягнень багатьох суміжних дисциплін, формування інтегративних підходів та узагальнень, становлення адекватних уявлень про економіко-географічну дійсність.
Рекреологіяяк економічна галузь господарювання, має всі підстави зайняти в перспективі одне з провідних місць у структурі регіонального господарського комплексу. Тому сьогодні надзвичайно актуальним є питання вибору оптимальної стратегії розвитку рекреаційної індустрії і здійснення ефективної політики її практичної реалізації. Для рекреології характерні такі проблемні питання:
· дослідити економічні передумови розвитку рекреаційної індустрії;
· розкрити комплексну оцінку рекреаційних територій регіону;
· обгрунтувати основи формування політики рекреаційного освоєння регіону;
· запропонувати шляхи та напрямки, териториальні перспективні моделі рекреаційної індустрії в регіоні.
Рекреалогія — це комплексна суспільно-природнича наука про передумови, способи здійснення, наслідки та закономірності процесів відтворення прихофізіологічного здоров'я людини.
Первинне накопичення матеріалу про рекреаційні ресурси, територіальну організацію рекреаційної діяльності та її суспільні наслідки; а також формування понятійно-термінологічного апарату і системи методів дослідження відбувалося в рамках багатьох наук, але найбільш значний розвиток ця проблематика здобула в межах географії (рекреаційна географія), економіки (рекреаційна економіка), антропоекології і медицини (рекреаційна медицина).
Рекреаційна географія— галузь географічної науки, що вивчає закономірності формування, функціонування, динаміки та розміщення територіальних рекреаційних систем усіх типів і рангів [3, с 51].
Рекреаційна географія є новітньою галуззю знання, що сформувалася після введення в 1974 році в навчальні плани Таврійського (м. Сімферополь) і Московського державних університетів курсу «Рекреаційна географія». Однак до середини 80-х років можна говорити лише про допредметний етап розвитку рекреаційної географії, що була, за висловом Б. Родомана, «наукою навколо ... та біля відпочинку» [9].
Сучасна рекреалогія значною мірою спирається на теоретичну базу (перш за все у сфері обґрунтування рекреаційних систем), напрацьовану географами радянського періоду — Ю.О. Вєдєніним, М.С. Мироненком, О.О. Мінцем, 1.1. Пірожніком, І.Д. Родічкіним, B.C. Преображенським, І.Т. Твєрдохлєбовим, П.Г. Царфісом та ін. Серед українських науковців значний внесок у її розвиток зробили Л.О. Багрова, О.О. Бейдик, М.І. Долішній, В.К. Євдокименко, М.П. Крачило, В.І. Мацола, Т.Ф. Панченко, Н.В. Фоменко та ін. Найбільш цитованими у вітчизняних працях зарубіжними дослідниками туристсько-рекреаційного комплексу є А. Александрова, І. Зорін, В. Квартальнов, М. Клаусон, Й. Майєр, П. Марріотт, К. Міллз, Д. Ніколаєнко, К. Рупперт, В. Скотт-Вілльямс, Дж. Р. Уокер, В. Фостер та ін.
На основі детального аналізу робіт географів, присвячених рекреаційній проблематиці, О.О. Бейдик у своїй монографії [2] зазначає, що: найбільш дослідженими в радянській і сучасній українській рекреаційній географії є питання, пов'язані з інфраструктурними, природними та архітектурно-історичними рекреаційними ресурсами; а також рекреаційно-туристським природокористуванням і оцінкою рекреаційних ресурсів.
Саме рекреаційній географії рекреалогія завдячує своїм інтенсивним розвитком, «географічністю», оскільки, рекреаційна діяльність чітко диференціюється територіально і безпосередньо пов'язана з природними властивостями території. Однак якщо рекреаційна географія є суспільно-географічною наукою, то рекреалогія — міждисциплінарна наука.
Саме міждисциплінарний характер вивчення рекреаційних проблем в умовах наукової інтеграції обумовив визначення предметної суті нової науки на основі специфічного об'єкта дослідження, властивого даній галузі знання.
Обє'ктом рекреалогії виступає рекреаційна система (М. Мироненко ототожнює поняття «рекреаційна система» та «рекреаційний район») як об'єктивне і соціальне утворення, яка охоплює рекреантів, природні комплекси, технічну інфраструктуру, сферу обслуговування, виробничу сферу, трудові ресурси, систему розселення. Таким чином, рекреаційна система — це комплексна геосистема, що поєднує в собі соціальні, техногенні та природні комплекси і має своєю метою відтворення психофізіологічних сил людини. Окремі дослідники вважають об'єктом рекреалогії відпочинок як різноманітну діяльність, спрямовану на відновлення здоров'я.
Рекреаційна система одночасно може розглядатись як складова суспільної системи, суспільного життя, суспільного виробництва, певної сфери людської діяльності. Інтеграція різних напрямів рекреаційної діяльності в єдину систему відновлення здоров'я обумовлена рівнем суспільних відносин.
Виокремлення об'єкта рекреалогії є результатом рекреаційного природокористуванняяк форми взаємодії суспільства і природного середовища, яка реалізовується через систему заходів з освоєння, використання, перетворення та охорони природних комплексів. Воно має регіональну локалізацію і може розглядатися як складова регіональної економічної та соціальної політики.
Предметом рекреалогіїє різноманітні аспекти і об'єктивні закономірності становлення, функціонування і перспективного розвитку рекреаційних систем загалом та їх підсистем, зокрема, включаючи основні поняття рекреалогії (відпочинок, рекреація, вільний час, рекреаційна діяльність, рекреаційні ресурси, рекреаційний потенціал тощо).
Дещо відособленим видається трактування об'єкта і предмета рекреаційної географії Д. Ніколаєнком: «Об'єктом дослідження ... є об'єкти та суб'єкти рекреації в різних соціокультурних утвореннях» [7, с 20]. Під об'єктом рекреації автор розуміє певний фон рекреаційної діяльності (матеріальні предмети, системи, процеси і явища тощо), що активізується під впливом певних факторів, але не має самостійного значення. Суб'єктами рекреації є люди, що провадять рекреаційну діяльність у відповідності із стандартами, що діють у межах певного соціокультурного утворення.
Предмет рекреалогії змінюється в залежності від зміни об'єкта в різних соціокультурних системах. З кінця 90-х років предметом дослідження рекреаційної географії стало вивчення просторових закономірностей розміщення рекреаційних об'єктів і особливостей поведінки людей у процесі рекреаційної діяльності.
Даний підхід заслуговує на увагу принаймні з таких причин:
> він декларує відмову від вузької орієнтації на територіальну рекреаційну систему (ТРС) як предмет рекреаційної географії;
> ставить визначення об'єкта і предмета рекреалогії в залежність від зміни соціокультурних систем у певному географічному просторі;
> наголошує на системному дослідженні рекреації в її агрокультурній різноманітності;
> відкриває простір для дискусії в рамках науки.
На відміну від багатьох інших наук, у рекреалогії має місце також суб'єкт,яким виступає людина як носій рекреаційних потреб.
Все темы данного раздела:
Основні поняття рекреології
Рекреаційний потенціал— це сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.
Р
Поняття про рекреаційний комплекс.
Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, - рекреаційною діяль
Основні напрямки світової рекреації та її регіональні аспекти.
Основні напрямки світової рекреації:
1.В останні роки в країнах світу відбувається розширення площ земель, що відводяться під рекреацію. При цьому особлив
Регіональні аспекти світової рекреації.
Найбільш розвинена рекреаційна індустрія в країнах ЄС, тому що ознайомлення та відвідування рекреантів передумовлює їх вільне переміщення до любої країни, що входить до складу ЄС.
На друго
Передумови винекнення та розвитку рекреології.
За останні роки розвитку екологічних наук свого поширення набуває нова дисципліна - рекреаційна географія. Її виникнення пов'язане перш за все із все зростаючою потребою суспільства у повноцінному
Фактори формування рекреаційних потреб
Формування системи рекреаційного природокористування є об'єктивним наслідком зростаючих потреб суспільства в рекреації. При розгляді рекреаційного природокористування необхідно перш за все визначит
Основні функції рекреології.
Узагальнюючи все вищесказане, можна поділити функції рекреології на 3 основні групи: 1) медико-біологічну, 2) соціально-культурну, 3) економічну.
Медико-біологічна функція полягає в
Напрямки та основні завдання рекреаційних досліджень.
В рекреалогії можна виділитичотири основні рівні дослідження, що забезпечують розв'язання певних науково-практичних завдань:
> теоретичний — виявлення закономірностей ф
Базові вчення дисципліни, як структурні елементи в ієрархії наукових знань.
Провідними структурними елементами загальної ієрархії наукових знань є вчення, що охоплюють широкі галузі знання та виходять далеко за межі регіоналістики та рекреації, але пов’язані з ними. До них
Вчення про економіко-географічне положення (ЕГП).
Економіко-географічне положення властиве усім економіко-географічним об’єктам: містам, районам, країнам, субрегіонам, регіонам, континентам.
Економіко-географічне положення -
Вчення про міжнародний географічний поділ праці(МГПП).
Засновником вважають Миколу Баранського, який визначив сутність географічного (територіального) поділу праці як просторову форму її суспільного поділу. Він виділив міжрайонний та міжнародний поділ
Наукові теорії географічного детермінізму, регіоналізму та економічного районування.
Теорії є окремою формою наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності та істотні взаємозв’язки, основні ідеї у будь-якій галузі знань. “Рекреаційні ресурси та регіоналістика” в теоре
Методи дослідження дисципліни.
Міждисциплінарний характер рекреалогії обумовлює використання нею як загальнонаукових, так міждисциплінарних методів дослідження. До першої групи методів належать історичний, к
Західна Європа та Європейський союз.
Коротка довідка.
Площа:10, 8 млн. км2
Населення:726,344 млн. осіб
Середня густота населення:72 особи/км2
Вропейський Союз – ЄС (European Union – EU).
Веде свою історію з 1957 р., коли на базі Європейського об’єднання вугілля і сталі та Євроатому було створено Європейське Економічне співробітництво (ЄЕС). Договір був підписаний у Римі й набув чин
Загальні відомості про регіон Західна Європа.
Країни Західної Європи межують з чотирма іншими регіонами Європи: Північною, Південною, Східною та Південно-Східною Європою. Регіон охоплює 11 країн: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Ірландія, Лі
Північна Європа.
До регіону Північна Європа належать 5 країн (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція), а також автономні території Данії – Фарерські Острови та острів Гренландія.
Північна Європа має
Південна Європа.
До Південної Європи належать 8 країн (Андора, Ватикан, Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія, Сан-Марино) і 1 залежна територія – Гібралтар (володіння Великої Британії).Особливістю регіону є
Східна ( Центральна) Європа.
Країни Східної (Ценральної) Європи як соціально-політичну й економічну цілістність почали виокремлювати у 90-ті роки 20 ст. Пов’язано це з ропадом колишнього СРСР і соціалістичної системи, утворенн
Південно – Східна Європа.
Південно-Східна Європа охоплює 9 країн колишнього соціалістичного табору, які не увійшли до регіону Східної (Центральної) Європи: Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Молдова, Румуні
Економіко-географічна характеристика Азії. Основні соціально-економічні моделі розвитку азіатських країн.
Коротка довідка.
Площа:44, 4 млн. км2
Населення:3669,763 млн. осіб
Середня густота населення:83 особи/км2
Північна та Центральна Азія.
Північна та Центральна Азія сформувалася у самостійний регіон в 90-х роках 20століття внаслідок розпаду СРСР. Регіон охоплює 6 країн: Казахстан, Киргизстан, Росія (азіатська частина), Таджикистан,
Південно-Західна Азія.
До складу регіону входять 19 країн: Азербайджан, Афганістан, Бахрейн, Вірменія, Грузія, Ємен, Ізраїль, Ірак, Іран, Йорданія, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччи
Рекреація.
Регіон багатий на рекреаційні ресурси, які через економічну відсталість деяких країн використовуються недостатньо. Базою для розвитку туристичної галузі є унікальні й мальовничі екваториальні ландш
Вигідність географічного положення регіону. Природно-ресурсний потенціал регіону та його вплив на господарство США і Канади.
Коротка довідка.
Площа:24, 25 млн. км2
Населення:482,762 млн. осіб
Середня густота населення:20 осіб/км2
Галузева структура промисловості. Роль регіону у світогосподарських зв’язках.
Сша і Канада належать до найрозвинітуших країн світу і є членами „Великої сімки”.
Як безсумнівний лідер континенту і визначний центр світового господарства, США мають у своєму розпорядженн
Рекреаційні ресурси та рівень розвитку туризму в США і Канаді.
За показниками розвитку туризму регіон є другим у світі після Європи. На нього припадає 16% обсягу міжнародного туризму. Як і в Європі, основними є внутріконтинентальні потоки туристів – між США і
Відмінності економіко-географічного положення країн регіону Латинська Америка та їх соціально-економічні умови розвитку.
Коротка довідка.
Площа:17, 83 млн. км2
Населення:345,660 млн. осіб
Середня густота населення:19 осіб/км2
Різноманіття природно-ресурсного потенціалу.
Різноманітність природних умов зумовлена розмірами території, її великою протяжністю, розташуванням більшості країн у тропіках, висотною поясністю у горах. У рельєфі регіону виділяються: гірська си
Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства.
Всі країни Латинської Америки належать до категорії тих, що розвиваються, суттєво відрізняючись між собою за рівнем соціально-економічного розвитку. На аргентину, Бразилію й Мексику припадає 75 % п
Культурно-історичні умови та перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери регіону.
Латинська Америка має сприятливі природні та культурно-історичні умови для розвитку туризму й відпочинку. Серед визначних природних пам’яток – водоспади Ігуасу, Анхель, ландшафти Анд, високогірне о
Економіко-географічна характеристика Африки.
Коротка довідка.
Площа:30, 32 млн. км2
Населення:796,212 млн. осіб
Середня густота населення:26 осіб/км2
Північна Африка.
Північна Африка займає 1/3 території, де проживає кожен четвертий житель материка. Регіон має прямий вихід до Середземного моря, що веде в Атлантику і через Суецький канал у Червоне море до Індійсь
Західна Африка.
Західна Африка – найнаселеніший регіон маткрика, на 1/6 території якого проживає третина всіх африканців. До регіону належать 15 держав.
Межує вона з Північною та Центральною Африкою, омив
Центральна Африка.
За площею, яка охоплює майже ¼ території материка, регіон поступається тільки Північній Африці. Однак проживає тут лише 1/7 її населення. До складу регіону входять 9 держав: Ангола, Габон, Д
Східна Африка.
Східна Африка займає 1/7 території континенту, тут проживає 1/5 його населення. Межує вона з трьома регіонами материка: Північною, Центральною та Південною Африкою. До складу регіону входять 11 дер
Південна Африка.
За площею й населенням Південна Африка є значно меншою від інших регіонів континенту. До її складу входять 11 держав і залежні території, які утворюють дві групи: материкову і мало пов'язану з нею
Природні умови.
Береги Атлантичного та Індійського океанів прямолінійні, порізані слабко. Довжина берегової смуги - 10 828 км (додаток 1). У нечисленних бухтах давно діють морські порти. Біля берегів Південної Афр
Природні ресурси.
Мінеральні ресурси регіону - одні з найбагатших у світі. Тут знаходяться величезні запаси вугілля (за ними ПАР посідає 1-ше місце в Африці - 129,1 млрд. т), руд чорних металів, деяких кольор
Рекреація і туризм
Регіон має сприятливі природні й культурно-історичні ресурси для розвитку рекреації. Туристів приваблюють піщані пляжі на Сейшельських і Коморських Островах, Маврикії, у Мозамбіку, ПАР, гірські мас
Характеристика складу субрегіонів та країн регіону.
Коротка довідка.
Площа:8, 52 млн. км2
Населення:30,8 млн. осіб
Середня густота населення:4 особи/км2
Австралійський союз.
Австралійський Союз охоплює весь материк Австралія, о. Тасманію і дрібні острови у Тихому та Індійському океанах навколо материка: Кінг, Кенгуру, Фліндерс, Барроу, Грут-Айленд. Під управлінням Авст
Океанія.
Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів у центральній і південно-західній частинах Тихого океану. Без Нової Гвінеї та Нової Зеландії Океанія складається із 7000 островів загаль
Рекреація і туризм регіону „Австралія та Океанія”.
Туризм в регіоні є не тільки одним із джерел іноземної валюти, а й важливою галуззю економіки. Австралія, Фіджі, Тонга, Нова Каледонія, Вануату, Західне Самоа, Острови Кука отримують від нього 20-З
Лекція №10. Природно-ресурсний потенціал України та його економічна оцінка.
1. Сутність природно-ресурсного потенціалу. Основні групи ресурсів.
2. Класифікація природних ресурсів.
3. Економічна оцінка природних ресурсів.
4. Природно-ресурсний пот
Економічна оцінка природних ресурсів.
Всі природні ресурси, виходячи з господарського застосування, також діляться на чотири групи: паливно-енергетичні, металорудні ресурси, хімічні й нерудні.
Енергетичні ресурси
Природно-ресурсний потенціал України.
За сучасних умов розвиток народного господарства України залежить від розміщення природних ресурсів, а ефективність його окремих галузей — від територіального поєднання природних ресурсів. Під тер
Наукові засади раціонального природокористування
Наслідком створення величезної штучної індустріальної цивілізації стало те, що під загрозою опинилися системи, які підтримують життя людини. Тому сучасний світ став надзвичайно складним, а людств
Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення
На сучасному етапі розвитку економіки України зростання виробництва находиться в тісному зв'язку з великою ймовірністю техногенних катастроф. Техногенні чинники визначаються кількістю великих міст
Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
Перехід до раціонального природокористування становить перед суспільством завдання виявлення причин, які сприяли б поліпшенню екологічної ситуації. Важлива роль у розв'язанні цієї проблеми відводит
Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
Економічний механізм природокористування і охорони навколишнього середовища — це система організаційних заходів спрямованих на раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів.
Економічне районування України і просторова організація.
Важливе місце у знаннях про регіональну економіку належить визначенню її териториальної структури, тобто визначенню системи регіонів та їх субпідрядності. Вирізнення териториальних одиниць є одним
Соціально-економічні передумови розвитку рекреаційної індустрії України та основні екологічні проблеми регіонів.
Розвиток України пов’язаний з вирішенням багатьох соціально-економічних та екологічних проблем. Так, териториальна структура господарського комплексу суттєвих змін не зазнає. Базові галузі енергети
Умови формування рекреаційного комплексу України.
Україна має всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. У країні є лікувально - оздоровчі, спортивні ( туристичні), пізнавальні системи комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів:
Кліматичні ресурси України в розвитку рекреаційної діяльності.
Україні притаманний помірно континентальний клімат і тільки на півдні Кримського півострова - середземноморський. Існує класифікація кліматів з погляду рекреаційної діяльності: найкращій - сприятли
Територіальна структура рекреаційного комплексу України.
Територіальна структура рекреаційного комплексу України складається з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо ро
Пляжні, кліматичні ресурси Південного берега Криму й Одеси.
Ресурси Південного берега дуже різноманітні. Клімат приморських рівнинних та передгірних районів степової частини Криму - помірно континентальний здуже теплим літом і м'якою зимою.
Клімато- грязеві курорти Азовського моря.
На березі Азовського моря є два клімато-грязевих курорти - Бердянськ та Кирилівка. Грязьовий та кліматичний приморський рівнинний курорт степової зони Бердянськ знаходиться на північному березі Азо
Рекреаційні ресурси Карпат.
Природа Карпат завжди вабила людей, проте це не єдина причина створення тут курортного господарства. Напрочуд корисні вуглекислі води верхів'їв Чорного Черемошу та інші мінеральні води. Є родовища
Економіка та рекреація Донецького економічного району.
Донецький економічний район – потужний міжрегіональний териториально-виробничий комплекс, що включає до свого складу Донецьку і Луганську області, розташований на південному сході України поруч з п
Економіка та рекреація Придніпровського економічного району.
Придніпровський економічний район займає частину центральної та південно-східної території України. До його складу входять Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області. Район має вигідне ек
Особливості економічного та рекреаційного розвитку Східного району.
Східний економічний район – це промислово-аграрний регіон, спеціалізацією якого в загальнодержавному поділі праці є галузі машинобудування і металопереробки, хімічна промисловість.
До скла
Характеристика Центрального економічного району.
До складу Центрального економічного району входять Київська область (утворена в 1932 р.), місто Київ (отримав статус столиці колишньої УРСР у 1934 р.), Черкаська область (утворена в 1954 р.). Його
Місце і роль Поліського економічного району в економіці України.
Полісся є економічним районом України, який утворює міжобласний териториально-господарський комплекс. Останній включає в себе 4 області: Волинську, Житомирську, Рівненську та Чернігівську. Територі
Проблеми та перспективи розвитку Подільського економічного району.
Подільський економічний район включає Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області. Він має зручне економіко-географічне положення (кордони з відносно розвиненими Центральним і Карпатським еконо
Економіка Карпатського економічного району.
Карпатський економічний район включає 4 області: Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську і Чернівецьку. Він розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Ру
Специфіка економічного розвитку Причорноморського економічного району.
Причорноморський економічний район займає південну частину України, омивається Чорним і Азовським морями. До його складу входять Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаєвська і Херсонська адміні
Загальні відомості про стан рекреаційних територій та курортних зон України.
В Україні наприкінці 90-х років XX ст. функціонувало 10 189 оздоровчих закладів, у тому числі 729 санаторіїв, 164 будинки відпочинку, 2585 баз відпочинку, 246 пансіонатів, 33 кемпінги, 114 турбаз,
Екологічний стан Чорного і Азовського морів
До 2000 р. стан навколишнього середовища Чорного і Азовського морів дещо покращився і має тенденцію до стабілізації. За даними моніторингу, за останні роки вміст у воді біогенних речовин знаходитьс
Стічні води України.
В окремих промислових районах (Донбас, Приазов'я, Придніпров'я) в річки постійно скидаються промислові, сільськогосподарські та комунальні стоки, використані шахтно-рудничні високомінералізовані в
Екологічний стан басейну Дніпра
Водні ресурси Дніпра становлять близько 80 % водних ресурсів України. Вони забезпечують водою 35 млн жителів та 2/3 господарського потенціалу. Проблема поліпшення екологічного стану басейну Дніпр
Біосферні заповідники, природні заповідники України
Назва
Рік
Загальна
Площа
Кількість видів
Стан та розташування природних заповідників України.
Україна належить до країн із високою інтенсивністю використання природних ресурсів. Важливу роль у розвитку туристичної й рекреаційної діяльності відіграють об'єкти природно-заповідного фонду — міс
Український степовий природний заповідник
В Українському степовому природному заповіднику є 4 відділи: Хомутівський степ (с. Хомутове Новоазовського району Донецької області), Кам'яні могили (с. Назарівка Володарського району Донецької обл
Кримський природний заповідник
Кримський природний заповідник проводить широку природоохоронну та освітню роботу. У музеї природи та дендрозоопарку експонуються найтиповіші представники рослинного і тваринного світу Криму. Екск
Канівський природний заповідник
Канівський природний заповідник один із найдавніших в Україні, де протягом тисячоліть органічно поєднувалися історія природи та народу. Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник розташований у південно-західній частині Криму і має площу 14 230 га. Його територія простягається вздовж Чорного моря із заходу на схід від Фороса д
Великий каньйон Криму
Великий каньйон Криму — найбільший каньйон України, одне з природних чудес півострова, ландшафтна пам'ятка. Він знаходиться в глибині північного схилу Ай-Петринського масиву, у 5 км від села Сокол
Карадазький природний заповідник
Карадазький природний заповідник — один із найпримітніших та мальовничих куточків Криму. Відомий дослідник Тавриди К. І. Габліц, а потім академік П. С. Паллас першими звернули увагу на своєрідну, е
Поліський природний заповідник
Поліський природний заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Він є типовим і разом з тим унікальним куточком мальовничої поліської прир
Біосферний заповідник Асканія-Нова
Асканія-Нова — всесвітньо відомий заповідник, єдиний у Європі куточок типчако-ковильного степу. Тут створено зоопарк, де зібрані звіри й птахи майже з усіх країн світу. Дикі тварини утримуються на
Карпатський біосферний заповідник
Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок,
Чорноморський біосферний заповідник
Чорноморський біосферний заповідник розташований на північно-західному узбережжі Чорного моря, між Дніпровським лиманом та Тендрівською косою в межах Голопристанського району Херсонської та Очаків
Дунайський біосферний заповідник
Дунайський біосферний заповідник було створено згідно з Указом Президента України в 1998 р. на базі заповідника «Дунайські плавні». До цього часу це була Дунайська філія Чорноморського заповідника
Шацький національний природний парк
Волинь здавна славиться своїми лісами, чудовими озерами, повноводними річками і різноманітним тваринним світом. Соснові бори й розкішні діброви, загадкові вільшаники та білокорі березняки створюют
Основна література
1. Коваль Я., Антонечко І.Я. Регіональна економіка: Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 272с.
2. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії: Нав
Додаткова література
6. Чужиков В.І. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 308с.
7. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учебник/ Под ред. д-ра экон. наук, проф. В.П. Осьмовой.
Новости и инфо для студентов