Економічне районування України і просторова організація. - раздел Образование, Канд. економ. наук, професор Андросова Т.В Важливе Місце У Знаннях Про Регіональну Економіку Належить Визначенню Її Тери...
Важливе місце у знаннях про регіональну економіку належить визначенню її териториальної структури, тобто визначенню системи регіонів та їх субпідрядності. Вирізнення териториальних одиниць є одним з важливих способів регіоналізації території.
Найбільш поширеними регіонами, які охоплюють економічну діяльність, соціальні процеси, управління, є адміністративно-териториальні одиниці у складі автономної республіки, областей, районів, міст, селищ міського типу та сел.
Зазначений поділ території України на регіони проведено відповідно до поставлених цілей адміністративного управління.
Другою важливою групою териториальних частин (таксонів) в Україні є інтегральні економічні райони. Їх на Україні виділено 8: Донецький, Придніпровський, Східний, Центральний, Поліський, Подільський, Карпатський, Причорноморський. Вони виділені на основі особливостей економічного розвитку різних частин території України і є об’єктами економічного аналізу, прогнозування і частково державного регулювання. Сучасна мережа економічних районів України, запропонована Кабінетом міністрів, має такий склад областей:
- Донецький (Донецька і Луганська області),
- Придніпровський (Дніпропетровська, Запоріжська, Кіровоградська),
- Східний (Полтавська, Сумська, Харківська),
- Центральний (Київська, Черкаська, м. Київ),
- Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська),
- Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька),
- Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька),
- Причорноморський (АР Крим, м. Севастополь, Миколаївська, Одеська, Херсонська).
Донедавна економічне районування в Україні ґрунтувалося на інтересах колишнього Союзу. Тоді територія нашої держави була поділена на три економічних райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний. На основі цього поділу складали п’ятирічні плани, які мали другорядне значення і використовувалися численними міністерствами і відомствами для задоволення своїх інтересів. Тепер виникла потреба формувати внутрішньодержавний поділ праці, поглиблювати вироблення економічних аспектів ТВК, формувати зони вільного економічного підприємництва, ринкових структур та ін.
Колишнє економічне районування втратило своє практичне і наукове значення. У ньому не враховувалася своєрідність доісторичного минулого України, не надавалося ніякого значення побуту населення та його трудовим навичкам тощо. Проте райони все-таки розвивалися у певному напрямі господарювання, зберегли спільні риси розвитку і розміщення промисловості та сільського господарства. В Україні можна виділити три економічні зони: Західну, Східну та Південну із своїми характерними ознаками і напрямами економіки (табл.2.1). Це, власне кажучи, макрорайонування нашої держави.
Таблиця 2.1. Економічне районування України
| Зони, райони
| Площа, тис. км
| Кількість населення, тис. чол.
| Міста
| Селеща міського типу
| Села
| Густота населення, чол. /км2
| Густота
сільського населення,
чол. /км2
|
| Економічні зони
| |
| Східна
| 220,9
| 21827,3
|
|
|
| 98,8
|
|
| Західна
| 269,4
| 22364,8
|
|
|
|
| 35,6
|
| Південна
| 113,4
| 7922,3
|
|
|
| 69,9
| 23,7
|
| Економічні райони
| |
| Донецький
| 53,2
| 8198,6
|
|
|
| 154,1
| 16,8
|
| Придніпровський
| 59,1
| 6033,9
|
|
|
| 102,1
| 19,2
|
| Північно-Східний
|
| 6348,5
|
|
|
| 75,6
| 22,9
|
| Столичний
| 90,7
| 7471,8
|
|
|
| 82,4
| 25,5
|
| Причорноморський
| 113,4
| 7922,3
|
|
|
| 69,9
| 23,7
|
| Карпатський
| 56,6
| 6477,4
|
|
|
| 114,4
| 56,8
|
| Подільський
| 60,9
| 4610,6
|
|
|
| 75,7
|
|
| Центрально-український
| 45,5
| 2776,3
|
|
|
|
| 25,9
|
| Волинський
| 40,3
|
|
|
|
| 56,5
| 28,5
|
Разом з тим для потреб господарського планування і пізнавальної мети слід виділити мезорайонування. Тому вже в 60-х роках О. Т. Діброва опрацював своєрідне економічне районування території республіки, виділивши 7 районів: Донбас, Промислове Подніпровя, Степне Причорномор'я, Лівобережний Лісостеп, Правобережний Лісостеп, Полісся, Західні області (до них віднесено 8 областей).
Плідно працювали в галузі економічного районування такі українські вчені, як К. Г. Воблий, М. М. Паламарчук, Ф. Д. Заставний, М. Д Пістун, О. І. Шаблій, А. Т. Ващенко, І. А. Горленко, Л. М. Корецький, С. С. Мохначук, В. А. Поповкін та ін.
Останнім часом з оригінальною думкою про регіоналізацію (районування) виступив О. І. Шаблій. Він виділив на території України шість соціально-економічних районів. Під соціально-економічним районом він розуміє великий регіон України, територія якого тісно повязана з найбільшим розташованим на ній населеним пунктом — демографічним, урбаністичним, соціальним, культурним та економічним ядром, що визначає його основні зовнішні функції і геопросторову організацію. Його райони тісно пов'язані з містами-мільйонерами, спеціалізуються на загальноукраїнському поділі та інтеграції праці тощо. Він виділив такі соціально-економічні райони, як Західний, Центральний, Центрально-Східний, Північно-Східний, Південний та Східний. В. А. Поповкін пропонує таке макроекономічне районування України:
1. Центральноукраїнський район (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська та Кіровоградська області, або Київське Полісся і Середнє Подніпров'я).
2. Донбас і Нижнє Подніпров'я (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області).
3. Слобідська Україна (Харківська, Сумська і Полтавська області).
4 Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим, або Північне Причорноморя та Крим).
5. Західно-Український (Рівненська, Волинська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області, або Волинське Полісся, Поділля та Українські Карпати).
Це макрорайонування території України можна використати для регулювання основних економічних пропорцій, формування раціонального територіального поділу праці, а також для науково-аналітичних прогностичних цілей. Такий поділ ґрунтується на історичних, економічних і соціальних факторах, спільності перспективних інтересів і напрямів розвитку економіки. Водночас у сільськогосподарському виробництві виділяють такі зони і райони спеціалізації: Полісся, Лісостеп, Північний і Центральний Степ, Південний Степ, Передгірські й Гірські райони Криму, Передгірські й Гірські райони Карпат, зони великих міст і промислових центрів.
В Україні здійснюється так зване генеральне районування території для прогнозування, вироблення і реалізації комплексних програм, опрацювання територіально-виробничих програм окремих територій.
Виділяються своїм оригінальним підходом і особливим аналізом мережі економічних районів, розроблені такими вченими, як М. Д. Пістун і Ф. Д. Заставний. Запропоноване ними економічне районування має невеликі розбіжності щодо Волинського та Чорноморського економічних районів. Це так зване мезорайонування України. Слід зазначити, що нами прийнято районування згідно з мережею економічних районів В. А. Поповкіна.
Проблеми економічного районування у перспективі в зв'язку з переходом до ринкових відносин, проголошенням суверенітету нашої країни значною мірою загостряться і розвиватимуться іншим шляхом. Наприклад, уже тепер у Східній економічній зоні виникає проблема зміни структури народного господарства, значного розвантаження цих економічних районів від галузей важкої та хімічної промисловості; будуть ліквідовані нерентабельні підприємства, виникнуть нові галузі і, можливо, навіть цілі галузі спеціалізації у зв'язку з розвитком кооперації, вільних зон торгівлі. Не менш складні проблеми виникнуть у західних економічних районах, де є надлишок трудових ресурсів, особливо жіночих. Тому набудуть розвитку окремі галузі легкої та харчової промисловості, народні промисли. Водночас необхідно взагалі враховувати певні перспективи подальшого розвитку і розміщення економіки. Тому перегляд мережі економічних районів у період переходу до ринку потребуватиме формування не тільки наявних, а й перспективних економічних районів. До того ж зміниться фактично сама концепція виділення мережі економічних районів.
Третьою групою териториальних таксонів можуть бути регіони різних типів, які виникли в останній період. Серед них такі, як єврорегіони „Буг” та „Карпатський”, прикордонні регіони з Росією, які активно залучаються до процесу формування економічних транснаціональних відноси. Крім того, виділяють регіони, що мають статус вільних економічних зон, зон пріоритетного розвитку чи особливого фінансування, проблемних територій (Чорнобильстка зона, депресивні території, тощо).
Серед просторових форм організації господарства існують різні типи териториально-виробничих комплексів, які за своєю суттю є териториально-виробничими частинами господарства країни. До них належать промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район (зона). Елементарним об”єктом виробничо-териториального поділу території єпромисловий пункт, який формується на базі певного виробництва і розміщенного біля нього населення. Так сформувались промислові пункти населення (наприклад, шахтарські поселення).
Більш складними просторовими формами організації господарства є промисловий центр і промисловий вузел. Якщо в промисловому центрі може поєднуватися кілька промислових підприємств однієї або різних галузей, то до промислового вузла можуть входити кілька населених пунктів зі спільними об”єктами інфраструктури. Їх компактне розіщення на невеликій території утворює териториально-виробничий комплекс як спецефічну регіональну економічну частину гоподарства. Ще більшими за площею та потужнішими за виробничим потенціалом є промислові агломерації і промислові райони, до складу яких входять териториально- виробничі комплекси нижчого рангу. Ці териториальні форми є результатом високої териториальної концетрації господарства і населення, виробничих і невиробничих видів діяльності та різноманітних функцій.
Наявність на території країни різних типів териториально-виробничих комплексів ведуть до формування просторової структури господарства. За особливостями териториальної концентрації виробництва формуються агломераційні регіони, що характерно для Добасу і Придніпров”я; регіони з рівномірним розміщенням промислових вузлів як ядер регіонального розвитку. Це характерно для Північного Сходу, Поділля. Формуються регіони розрідженного розміщення промислових центрів, наприклад, у межах Полісся.
Таким чином, на території України сформувалась складна система регіонально-економічної будови, яка характеризується як просторово-горизонтальними відносинами, так і просторово-вертикальною субпідрядністю, яка притаманна для адміністративно-териториальних таксонів.
Все темы данного раздела:
Методологічні аспекти курсу „Рекреаційні ресурси та рекреологія”.
За останні роки розвитку екологічних наук свого поширення набуває нова дисципліна - рекреаційна географія. Її виникнення пов'язане перш за все із все зростаючою потребою суспільства у повноцінному
Основні поняття рекреології
Рекреаційний потенціал— це сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.
Р
Поняття про рекреаційний комплекс.
Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, - рекреаційною діяль
Основні напрямки світової рекреації та її регіональні аспекти.
Основні напрямки світової рекреації:
1.В останні роки в країнах світу відбувається розширення площ земель, що відводяться під рекреацію. При цьому особлив
Регіональні аспекти світової рекреації.
Найбільш розвинена рекреаційна індустрія в країнах ЄС, тому що ознайомлення та відвідування рекреантів передумовлює їх вільне переміщення до любої країни, що входить до складу ЄС.
На друго
Передумови винекнення та розвитку рекреології.
За останні роки розвитку екологічних наук свого поширення набуває нова дисципліна - рекреаційна географія. Її виникнення пов'язане перш за все із все зростаючою потребою суспільства у повноцінному
Фактори формування рекреаційних потреб
Формування системи рекреаційного природокористування є об'єктивним наслідком зростаючих потреб суспільства в рекреації. При розгляді рекреаційного природокористування необхідно перш за все визначит
Основні функції рекреології.
Узагальнюючи все вищесказане, можна поділити функції рекреології на 3 основні групи: 1) медико-біологічну, 2) соціально-культурну, 3) економічну.
Медико-біологічна функція полягає в
Напрямки та основні завдання рекреаційних досліджень.
В рекреалогії можна виділитичотири основні рівні дослідження, що забезпечують розв'язання певних науково-практичних завдань:
> теоретичний — виявлення закономірностей ф
Базові вчення дисципліни, як структурні елементи в ієрархії наукових знань.
Провідними структурними елементами загальної ієрархії наукових знань є вчення, що охоплюють широкі галузі знання та виходять далеко за межі регіоналістики та рекреації, але пов’язані з ними. До них
Вчення про економіко-географічне положення (ЕГП).
Економіко-географічне положення властиве усім економіко-географічним об’єктам: містам, районам, країнам, субрегіонам, регіонам, континентам.
Економіко-географічне положення -
Вчення про міжнародний географічний поділ праці(МГПП).
Засновником вважають Миколу Баранського, який визначив сутність географічного (територіального) поділу праці як просторову форму її суспільного поділу. Він виділив міжрайонний та міжнародний поділ
Наукові теорії географічного детермінізму, регіоналізму та економічного районування.
Теорії є окремою формою наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності та істотні взаємозв’язки, основні ідеї у будь-якій галузі знань. “Рекреаційні ресурси та регіоналістика” в теоре
Методи дослідження дисципліни.
Міждисциплінарний характер рекреалогії обумовлює використання нею як загальнонаукових, так міждисциплінарних методів дослідження. До першої групи методів належать історичний, к
Західна Європа та Європейський союз.
Коротка довідка.
Площа:10, 8 млн. км2
Населення:726,344 млн. осіб
Середня густота населення:72 особи/км2
Вропейський Союз – ЄС (European Union – EU).
Веде свою історію з 1957 р., коли на базі Європейського об’єднання вугілля і сталі та Євроатому було створено Європейське Економічне співробітництво (ЄЕС). Договір був підписаний у Римі й набув чин
Загальні відомості про регіон Західна Європа.
Країни Західної Європи межують з чотирма іншими регіонами Європи: Північною, Південною, Східною та Південно-Східною Європою. Регіон охоплює 11 країн: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Ірландія, Лі
Північна Європа.
До регіону Північна Європа належать 5 країн (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція), а також автономні території Данії – Фарерські Острови та острів Гренландія.
Північна Європа має
Південна Європа.
До Південної Європи належать 8 країн (Андора, Ватикан, Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія, Сан-Марино) і 1 залежна територія – Гібралтар (володіння Великої Британії).Особливістю регіону є
Східна ( Центральна) Європа.
Країни Східної (Ценральної) Європи як соціально-політичну й економічну цілістність почали виокремлювати у 90-ті роки 20 ст. Пов’язано це з ропадом колишнього СРСР і соціалістичної системи, утворенн
Південно – Східна Європа.
Південно-Східна Європа охоплює 9 країн колишнього соціалістичного табору, які не увійшли до регіону Східної (Центральної) Європи: Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Молдова, Румуні
Економіко-географічна характеристика Азії. Основні соціально-економічні моделі розвитку азіатських країн.
Коротка довідка.
Площа:44, 4 млн. км2
Населення:3669,763 млн. осіб
Середня густота населення:83 особи/км2
Північна та Центральна Азія.
Північна та Центральна Азія сформувалася у самостійний регіон в 90-х роках 20століття внаслідок розпаду СРСР. Регіон охоплює 6 країн: Казахстан, Киргизстан, Росія (азіатська частина), Таджикистан,
Південно-Західна Азія.
До складу регіону входять 19 країн: Азербайджан, Афганістан, Бахрейн, Вірменія, Грузія, Ємен, Ізраїль, Ірак, Іран, Йорданія, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччи
Рекреація.
Регіон багатий на рекреаційні ресурси, які через економічну відсталість деяких країн використовуються недостатньо. Базою для розвитку туристичної галузі є унікальні й мальовничі екваториальні ландш
Вигідність географічного положення регіону. Природно-ресурсний потенціал регіону та його вплив на господарство США і Канади.
Коротка довідка.
Площа:24, 25 млн. км2
Населення:482,762 млн. осіб
Середня густота населення:20 осіб/км2
Галузева структура промисловості. Роль регіону у світогосподарських зв’язках.
Сша і Канада належать до найрозвинітуших країн світу і є членами „Великої сімки”.
Як безсумнівний лідер континенту і визначний центр світового господарства, США мають у своєму розпорядженн
Рекреаційні ресурси та рівень розвитку туризму в США і Канаді.
За показниками розвитку туризму регіон є другим у світі після Європи. На нього припадає 16% обсягу міжнародного туризму. Як і в Європі, основними є внутріконтинентальні потоки туристів – між США і
Відмінності економіко-географічного положення країн регіону Латинська Америка та їх соціально-економічні умови розвитку.
Коротка довідка.
Площа:17, 83 млн. км2
Населення:345,660 млн. осіб
Середня густота населення:19 осіб/км2
Різноманіття природно-ресурсного потенціалу.
Різноманітність природних умов зумовлена розмірами території, її великою протяжністю, розташуванням більшості країн у тропіках, висотною поясністю у горах. У рельєфі регіону виділяються: гірська си
Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства.
Всі країни Латинської Америки належать до категорії тих, що розвиваються, суттєво відрізняючись між собою за рівнем соціально-економічного розвитку. На аргентину, Бразилію й Мексику припадає 75 % п
Культурно-історичні умови та перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери регіону.
Латинська Америка має сприятливі природні та культурно-історичні умови для розвитку туризму й відпочинку. Серед визначних природних пам’яток – водоспади Ігуасу, Анхель, ландшафти Анд, високогірне о
Економіко-географічна характеристика Африки.
Коротка довідка.
Площа:30, 32 млн. км2
Населення:796,212 млн. осіб
Середня густота населення:26 осіб/км2
Північна Африка.
Північна Африка займає 1/3 території, де проживає кожен четвертий житель материка. Регіон має прямий вихід до Середземного моря, що веде в Атлантику і через Суецький канал у Червоне море до Індійсь
Західна Африка.
Західна Африка – найнаселеніший регіон маткрика, на 1/6 території якого проживає третина всіх африканців. До регіону належать 15 держав.
Межує вона з Північною та Центральною Африкою, омив
Центральна Африка.
За площею, яка охоплює майже ¼ території материка, регіон поступається тільки Північній Африці. Однак проживає тут лише 1/7 її населення. До складу регіону входять 9 держав: Ангола, Габон, Д
Східна Африка.
Східна Африка займає 1/7 території континенту, тут проживає 1/5 його населення. Межує вона з трьома регіонами материка: Північною, Центральною та Південною Африкою. До складу регіону входять 11 дер
Південна Африка.
За площею й населенням Південна Африка є значно меншою від інших регіонів континенту. До її складу входять 11 держав і залежні території, які утворюють дві групи: материкову і мало пов'язану з нею
Природні умови.
Береги Атлантичного та Індійського океанів прямолінійні, порізані слабко. Довжина берегової смуги - 10 828 км (додаток 1). У нечисленних бухтах давно діють морські порти. Біля берегів Південної Афр
Природні ресурси.
Мінеральні ресурси регіону - одні з найбагатших у світі. Тут знаходяться величезні запаси вугілля (за ними ПАР посідає 1-ше місце в Африці - 129,1 млрд. т), руд чорних металів, деяких кольор
Рекреація і туризм
Регіон має сприятливі природні й культурно-історичні ресурси для розвитку рекреації. Туристів приваблюють піщані пляжі на Сейшельських і Коморських Островах, Маврикії, у Мозамбіку, ПАР, гірські мас
Характеристика складу субрегіонів та країн регіону.
Коротка довідка.
Площа:8, 52 млн. км2
Населення:30,8 млн. осіб
Середня густота населення:4 особи/км2
Австралійський союз.
Австралійський Союз охоплює весь материк Австралія, о. Тасманію і дрібні острови у Тихому та Індійському океанах навколо материка: Кінг, Кенгуру, Фліндерс, Барроу, Грут-Айленд. Під управлінням Авст
Океанія.
Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів у центральній і південно-західній частинах Тихого океану. Без Нової Гвінеї та Нової Зеландії Океанія складається із 7000 островів загаль
Рекреація і туризм регіону „Австралія та Океанія”.
Туризм в регіоні є не тільки одним із джерел іноземної валюти, а й важливою галуззю економіки. Австралія, Фіджі, Тонга, Нова Каледонія, Вануату, Західне Самоа, Острови Кука отримують від нього 20-З
Лекція №10. Природно-ресурсний потенціал України та його економічна оцінка.
1. Сутність природно-ресурсного потенціалу. Основні групи ресурсів.
2. Класифікація природних ресурсів.
3. Економічна оцінка природних ресурсів.
4. Природно-ресурсний пот
Економічна оцінка природних ресурсів.
Всі природні ресурси, виходячи з господарського застосування, також діляться на чотири групи: паливно-енергетичні, металорудні ресурси, хімічні й нерудні.
Енергетичні ресурси
Природно-ресурсний потенціал України.
За сучасних умов розвиток народного господарства України залежить від розміщення природних ресурсів, а ефективність його окремих галузей — від територіального поєднання природних ресурсів. Під тер
Наукові засади раціонального природокористування
Наслідком створення величезної штучної індустріальної цивілізації стало те, що під загрозою опинилися системи, які підтримують життя людини. Тому сучасний світ став надзвичайно складним, а людств
Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення
На сучасному етапі розвитку економіки України зростання виробництва находиться в тісному зв'язку з великою ймовірністю техногенних катастроф. Техногенні чинники визначаються кількістю великих міст
Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
Перехід до раціонального природокористування становить перед суспільством завдання виявлення причин, які сприяли б поліпшенню екологічної ситуації. Важлива роль у розв'язанні цієї проблеми відводит
Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
Економічний механізм природокористування і охорони навколишнього середовища — це система організаційних заходів спрямованих на раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів.
Соціально-економічні передумови розвитку рекреаційної індустрії України та основні екологічні проблеми регіонів.
Розвиток України пов’язаний з вирішенням багатьох соціально-економічних та екологічних проблем. Так, териториальна структура господарського комплексу суттєвих змін не зазнає. Базові галузі енергети
Умови формування рекреаційного комплексу України.
Україна має всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. У країні є лікувально - оздоровчі, спортивні ( туристичні), пізнавальні системи комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів:
Кліматичні ресурси України в розвитку рекреаційної діяльності.
Україні притаманний помірно континентальний клімат і тільки на півдні Кримського півострова - середземноморський. Існує класифікація кліматів з погляду рекреаційної діяльності: найкращій - сприятли
Територіальна структура рекреаційного комплексу України.
Територіальна структура рекреаційного комплексу України складається з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо ро
Пляжні, кліматичні ресурси Південного берега Криму й Одеси.
Ресурси Південного берега дуже різноманітні. Клімат приморських рівнинних та передгірних районів степової частини Криму - помірно континентальний здуже теплим літом і м'якою зимою.
Клімато- грязеві курорти Азовського моря.
На березі Азовського моря є два клімато-грязевих курорти - Бердянськ та Кирилівка. Грязьовий та кліматичний приморський рівнинний курорт степової зони Бердянськ знаходиться на північному березі Азо
Рекреаційні ресурси Карпат.
Природа Карпат завжди вабила людей, проте це не єдина причина створення тут курортного господарства. Напрочуд корисні вуглекислі води верхів'їв Чорного Черемошу та інші мінеральні води. Є родовища
Економіка та рекреація Донецького економічного району.
Донецький економічний район – потужний міжрегіональний териториально-виробничий комплекс, що включає до свого складу Донецьку і Луганську області, розташований на південному сході України поруч з п
Економіка та рекреація Придніпровського економічного району.
Придніпровський економічний район займає частину центральної та південно-східної території України. До його складу входять Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області. Район має вигідне ек
Особливості економічного та рекреаційного розвитку Східного району.
Східний економічний район – це промислово-аграрний регіон, спеціалізацією якого в загальнодержавному поділі праці є галузі машинобудування і металопереробки, хімічна промисловість.
До скла
Характеристика Центрального економічного району.
До складу Центрального економічного району входять Київська область (утворена в 1932 р.), місто Київ (отримав статус столиці колишньої УРСР у 1934 р.), Черкаська область (утворена в 1954 р.). Його
Місце і роль Поліського економічного району в економіці України.
Полісся є економічним районом України, який утворює міжобласний териториально-господарський комплекс. Останній включає в себе 4 області: Волинську, Житомирську, Рівненську та Чернігівську. Територі
Проблеми та перспективи розвитку Подільського економічного району.
Подільський економічний район включає Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області. Він має зручне економіко-географічне положення (кордони з відносно розвиненими Центральним і Карпатським еконо
Економіка Карпатського економічного району.
Карпатський економічний район включає 4 області: Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську і Чернівецьку. Він розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Ру
Специфіка економічного розвитку Причорноморського економічного району.
Причорноморський економічний район займає південну частину України, омивається Чорним і Азовським морями. До його складу входять Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаєвська і Херсонська адміні
Загальні відомості про стан рекреаційних територій та курортних зон України.
В Україні наприкінці 90-х років XX ст. функціонувало 10 189 оздоровчих закладів, у тому числі 729 санаторіїв, 164 будинки відпочинку, 2585 баз відпочинку, 246 пансіонатів, 33 кемпінги, 114 турбаз,
Екологічний стан Чорного і Азовського морів
До 2000 р. стан навколишнього середовища Чорного і Азовського морів дещо покращився і має тенденцію до стабілізації. За даними моніторингу, за останні роки вміст у воді біогенних речовин знаходитьс
Стічні води України.
В окремих промислових районах (Донбас, Приазов'я, Придніпров'я) в річки постійно скидаються промислові, сільськогосподарські та комунальні стоки, використані шахтно-рудничні високомінералізовані в
Екологічний стан басейну Дніпра
Водні ресурси Дніпра становлять близько 80 % водних ресурсів України. Вони забезпечують водою 35 млн жителів та 2/3 господарського потенціалу. Проблема поліпшення екологічного стану басейну Дніпр
Біосферні заповідники, природні заповідники України
Назва
Рік
Загальна
Площа
Кількість видів
Стан та розташування природних заповідників України.
Україна належить до країн із високою інтенсивністю використання природних ресурсів. Важливу роль у розвитку туристичної й рекреаційної діяльності відіграють об'єкти природно-заповідного фонду — міс
Український степовий природний заповідник
В Українському степовому природному заповіднику є 4 відділи: Хомутівський степ (с. Хомутове Новоазовського району Донецької області), Кам'яні могили (с. Назарівка Володарського району Донецької обл
Кримський природний заповідник
Кримський природний заповідник проводить широку природоохоронну та освітню роботу. У музеї природи та дендрозоопарку експонуються найтиповіші представники рослинного і тваринного світу Криму. Екск
Канівський природний заповідник
Канівський природний заповідник один із найдавніших в Україні, де протягом тисячоліть органічно поєднувалися історія природи та народу. Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник розташований у південно-західній частині Криму і має площу 14 230 га. Його територія простягається вздовж Чорного моря із заходу на схід від Фороса д
Великий каньйон Криму
Великий каньйон Криму — найбільший каньйон України, одне з природних чудес півострова, ландшафтна пам'ятка. Він знаходиться в глибині північного схилу Ай-Петринського масиву, у 5 км від села Сокол
Карадазький природний заповідник
Карадазький природний заповідник — один із найпримітніших та мальовничих куточків Криму. Відомий дослідник Тавриди К. І. Габліц, а потім академік П. С. Паллас першими звернули увагу на своєрідну, е
Поліський природний заповідник
Поліський природний заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Він є типовим і разом з тим унікальним куточком мальовничої поліської прир
Біосферний заповідник Асканія-Нова
Асканія-Нова — всесвітньо відомий заповідник, єдиний у Європі куточок типчако-ковильного степу. Тут створено зоопарк, де зібрані звіри й птахи майже з усіх країн світу. Дикі тварини утримуються на
Карпатський біосферний заповідник
Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок,
Чорноморський біосферний заповідник
Чорноморський біосферний заповідник розташований на північно-західному узбережжі Чорного моря, між Дніпровським лиманом та Тендрівською косою в межах Голопристанського району Херсонської та Очаків
Дунайський біосферний заповідник
Дунайський біосферний заповідник було створено згідно з Указом Президента України в 1998 р. на базі заповідника «Дунайські плавні». До цього часу це була Дунайська філія Чорноморського заповідника
Шацький національний природний парк
Волинь здавна славиться своїми лісами, чудовими озерами, повноводними річками і різноманітним тваринним світом. Соснові бори й розкішні діброви, загадкові вільшаники та білокорі березняки створюют
Основна література
1. Коваль Я., Антонечко І.Я. Регіональна економіка: Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 272с.
2. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії: Нав
Додаткова література
6. Чужиков В.І. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 308с.
7. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учебник/ Под ред. д-ра экон. наук, проф. В.П. Осьмовой.
Новости и инфо для студентов