ГОСТРИЙ СЕРЕДHIЙ ОТИТ (ГСО). - раздел Образование, ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ Е Т I О П А Т О Г Е Н Е З . В Розвитку Гострого Середнього Отиту Вiдiграють Р...
Е т i о п а т о г е н е з . В розвитку гострого середнього отиту вiдiграють роль: вид мiкроба (не завжди єдиного фактора); структура соскоподiбного вiдростка (пневматичний, диплоетичний, склеротичний); змiни у вусi на грунтi ранiш перенесенних захворювань; стан носа, носоглотки, бiляносових пазух; вiк (у новороджених - мiксоїдна тканина, у людей похилого вiку - знижена реактивнiсть органiзму); загальнi захворювання (дiабет, туберкульоз, авiтамiноз), iндивiдуальна реактивнiсть загальне та мiсцеве охолодження, професiйнi шкiдливостi, несприятливi клiматичнi умови, травми вуха i т.п;
Iмунологiчнi реакцiї органiзму займають одне з провiдних мiсць у вивченi патогенезу середнiх отитiв. Велике значення придається мiсцевому iмунiтету, який в широкому розумiнi – є складним комплексом захисних пристосувань рiзної природи. В нього входять як власне iмунологiчнi механiзми реагування на антигенi подразники так i неспецифiчнi механiзми природньої резистенцiї, такi, як мукоцилiарна система слизових оболонок, продукцiя лiзоциму, iнтерферону, комплементу, пропердину, рiзних iнгiбiторiв та інші.
Iмуннi реакцiї слизових оболонок зв'язанi з утворенням так званих секреторних антитiл. Hа вiдмiну від звичайних iмуноглобулiнiв молекули секреторних антитiл представляють собою зчеплення iмуноглобулiнiв з секреторним компонентом - глiкопротеїдом епiтелiальних клiтин.
Секреторний компонент придає молекулам iмуноглобулiну стiйкiсть до протеолiтичної дiї бiльшостi ферментiв запального ексудату i мiкроорганiзмiв, при цьому захиснi якостi iмуноглобулiну зберiгаються.
Ексудати середнього вуха проявляють бактерiостатичну дiю на бiльшiсть бактерiй, якi викликають запалення середнього вуха.
Слизова оболонка барабанної порожнини не мiстить у собi залоз, однак миготливий епiтелiй, що вистилає її, має у своєму складi невелику кiлькiсть бакалоподiбних клiтин, що являють собою одноклiтинi слизові залози, які на подразнення реагують збільшенням секреції слизу.
Hа цих спостереженнях основанi уявлення про мукоцилiарну систему слизової оболонки середнього вуха, яка забезпечує очищення барабанної порожнини вiд стороннiх частинок та мiкроорганiзмiв.
Слизовий секрет середнього вуха не тiльки зволожує i механiчно захищає слизову оболонку, але також є бiологiчним протектором, поскiльки сiаловi кислоти, що входять до складу сiаломуцину, грають роль iнгiбiторiв життєдiяльностi вiрусiв.
Протективнi властивостi слизового секрету середнього вуха обумовленi не тiльки фiзико-хiмiчною дiєю муцинiв, але i присутнiстю в його складi секреторних iмуноглобулiнiв.
Таким чином мiсцевий iмунiтет вважають проявом синергiзму специфiчних (iмунних) i неспецифiчних механiзмiв захисту, представлених мукоцилiарною системою слизової оболонки середнього вуха.
Р о л ь з б у д н и к i в в розвитку гострих середнiх отитiв. Специфiчний збудник гострого середнього отиту не установлений, захворювання викликається рiзними видами патогених мiкроорганiзмiв, які поєднуються з iншими мiкроорганiзмами - синьогнiйною паличкою, рiзними видами кишкової палички, протеєм. За даними рiзних авторiв, в теперiшнiй час найбiльш часто при гострому середньому отитi висiвають грампозитивнi штами мiкробiв: пневмококи, гемолiтичний, золотистий i епiдермоїдний стафiлококи. Для дiтей бiльш характерна монофлора, для дорослих - полiфлора. Певна частина мiкрофлори, особливо грамнегативнi мiкроби, частiше мають низьку чутливiсть до антибiотикiв або зовсiм до них резистентнi.
Вiруси видiляють з вуха дуже рiдко, хоча їм i вiдводиться "сприяюча" роль. Вiруснi отити частiше спостерагаються при епiдемiях вiрусних захворювань. Спалахи гострого середнього отиту пiд час грипозних епiдемiй дають пiдставу вважати, що вiрусна iнфекцiя, уражуючи слизову оболонку верхнiх дихальних шляхiв, створює сприятливi умови для тубарної дисфункцiї, зниження iнтратимпанального тиску, очисної здібності слухової труби, функціонального порушення м’язів, які відкривають слухову трубу, випотiвання рiдини з кровоносного русла в середнє вухо i наступної мiкробної iнвазiї.
Шляхи проникнення iнфекцiї в середнє вухо:
1. Тубарний - при ураженi мукоцилiарної системи, чиханi, кашлi, блюванi, невмiлому сяканнi. Сприятливi моменти: операцiї в носi i носоглотцi, тампонада носа.
2. Через зовнiшнiй слуховий прохiд при мiкротравмах барабанної перетинки.
3. Гематогенний шлях - має значення при iнфекцiйних захворюваннях (кiр, скарлатина, сепсис, туберкульоз).
4. Ретроградний шлях - з порожнини черепа, можливо через fissura petrosquamosa.
5. Перехiд iнфекцiї з первинних остеомiелiтичних вогнищ скроневої кiстки, при травмах.
П а т о м о р ф о л о г i я гострих середнiх отитiв.
Гострий середнiй отит при транстубарному ураженні починається з запалення слизової оболонки (мукозит) слухової труби i барабанної порожнини.
Слизова оболонка барабанної порожнини i слухових кiсточок дуже тонка i являє собою мукоперiост, у зв'язку з цим запальна реакцiя її носить характер мукоперiоститу.
Внаслiдок тубарного мукозиту i паралiчу вiйок миготливого епiтелiю рiзко порушується функцiя слухової труби. Слизова оболонка барабанної порожнини стає повнокровною, набряклою, iнфiльтрованою невеликою кiлькiстю сегментоядерних лейкоцитiв розташованих поблизу судин. При подальшому розвитку процесу збiльшується товщина епiтелiального шару (в 15-20 раз), наростає набряк пiдслизового, ендостального, сполучнотканинного шару, посилюється гiперемiя, бiльш iнтенсивною стає мiлкоклiтина iнфiльтрацiя. Кровоноснi судини барабанної перетинки розширюються, переважно по ходу рукоятки молоточка. Потовщена слизова оболонка i ексудат заповнюють всi порожнини середнього вуха, в результатi цього слуховi кiсточки стають майже нерухливими. Запальна рiдина носить бiлковий характер, мiстить поодинокi клiтини злущеного епiтелiю i форменi елементи кровi (лейкоцити, ерiтроцити). Це стадiя серозного запалення, яка швидко змiнюється катаральною внаслiдок посилення секрецiї клiтин покривного епiтелiю. Серозний ексудат в барабаннiй порожнинi стає бiльш в'язким, набуває слизово-серозного характеру. Одночасно посилюється вихiд з судин сегментоядерних лейкоцитiв, якi iнфiльтрують слизову оболонку i через епiтелiальний покров виходять в барабанну порожнину, домiшуються до ексудату, надаючи йому слизово-гнiйного характеру.
Пiдвищення тиску в барабаннiй порожнинi призводить до порушення кровообiгу, трофiчних i деструктивних змiн в барабаннiй перетинцi, внаслiдок чого часто виникає її перфорація i гноєтеча з вуха. Цьому сприяють також лейкоцити запального ексудату, що розпадаються з вивiльненням лiзосомальних гiдролiтичних ферментiв i утворенням гнiйних тiлець. Hа цiй стадiї слизово-гнiйний ексудат має вираженi протеолiтичнi властивостi i може розплавляти тканиннi структури, зокрема викликати перфорацiю барабанної перетинки, мiцний фiброзно-еластичний каркас легко „переварюється” ферментами гною.
Пiдводячи пiдсумок вищевикладеному, можна констатувати, що в залежностi вiд фази запалення в якiй хворi звертаються до лiкаря-оториноларинголога, гостре запалення середнього вуха може бути розцінено як серозне, катаральне або гнiйне, а своєчасно проведена адекватна терапiя може зупинити запальний процес в тiй чи iншiй його фазi.
Таким чином фази розвитку єдиного запального процесу можуть мати значення клiничних форм захворювання.
При гострому середньому отитi може наступити частковий або повний блок тимпанальних перешийкiв, за допомогою яких мезотимпанум сполучається з епiтимпанумом i ретротимпанальним простором. В результатi цього спочатку вiдмiчається ремiтуюче закладення вуха i виникає необхiднiсть часто нагнiтати повiтря при самопродуванi. В подальшому може розвинутись втягненiсть розслабленої частини барабанної перетинки внаслiдок чого утворюється епiдермальний карман. Однак такий блок може виникнути i на початку гострого середнього отиту з-за поєднання анатомiчної вузькостi перешийкiв i вираженого набряку слизової оболонки. В цих умовах може розвинутися гостре гнiйне запалення в мезотимпанумi, часто з центральною перфарацiїю барабанної перетинки або в епiтимпанумi з наступним розвитком мастоїдита чи хронiчного епiтимпанита з крайовою перфорацiєю барабаної перетинки.
При атипових формах гострого середнього отиту паталогоанатомiчна картина вiдрізняється вiд вище описаної. В цих випадках часто (бiльше 40%) спостерiгається з самого початку втягнення в запальний процес входу в печеру, самої печери i комірок соскоподiбного вiдростка, що сприяє атиповому перебiгу середнього отиту. Запалення у соскоподiбному вiдростку може викликати деструкцiю скроневої кiстки по типу ексудативно-некротичного гострого остеїту, одночасно з яким розвивається продуктивне запалення, особливо виражене у хворих, якi тривалий час приймали антибiотики. Блiдi i щiльнi грануляцiї разом з гнiйним ексудатом заповнюють порожнини, що утворились в соскоподiбному вiдростку, а також печеру i вхiд до неї, блокуючи тим самим сполучення печери з барабанною порожниною. При цьому вони покривають ковадло i зменшують його рухливiсть в зв'язку з чим у хворих знижується слух i через парацентезний отвiр в слуховий прохiд не витiкає гнiй.
При сприятливому перебiгу гострого середнього отиту гноєтеча зменшується, внаслiдок репаративних процесiв перфорацiя барабанної перетинки зарубцьовується, але iнколи не закривається i зiяє. Якщо iнфiльтрацiя i ексудат в барабаннiй порожнинi не розсмоктується, то в нiй утворюються спайки, якi як правило, призводять до порушення слуху. Всi цi iндивiдуальнi особливостi перебiгу захворювання в значнiй мiрi залежать вiд реактивностi органiзму.
В перебiгу гострого середнього отиту видiляють три стадiї:
При першiй (доперфоративнi) стадiї спостерiгається рiзке зниження слуху звукопровiдного характеру, з'являється бiль як наслiдок тиску трансудату на тимпанальну гiлку язикоглоткового i третю гiлку трiйчастого нервiв; бiль поступово посилюється i нерiдко iррадiює в зуби, скроню i вiдповiдну половину голови. Крiм цього хворi часто вiдмiчають шум у вусi. При отоскопiї можна бачити розширенi судини вздовж рукоятки молоточка i по радiусам вiд неї.
Друга стадiя гострого середнього отиту (перфоративна) настає через 2-4 днi вiд початку захворювання. Вона характеризується прориванням барабанної перетинки, частiше всього в передньонижньому квадрантi, видiленням слизово-гнiйного вмiсту в зовнiшнiй слуховий прохiд. Вираженнiсть мiсцевих симптомiв, особливо болю у вусi, зменшується у зв'язку з пониженням тиску в барабаннiй порожнинi, загальний стан хворого покращується, знижується температура тiла. Локалiзацiю невеликої перфорацiї барабанної перетинки можна виявити по пульсуючому рефлексу – гній через перфорацiйний отвiр витiкає з барабанної порожнини поштовхами, синхроно пульсу.
Третя стадiя (репаративна, перiод наслiдкiв), характеризується припиненням гноєтечi i спонтанним закриттям перфорацiйного отвору. Всi суб'єктивнi симптоми стихають, гiперемiя барабанної перетинки зменшується, слух вiдновлюється. Звичайно процес закiнчується через 2-3 недiлi. Однак можуть спостерiгатись i iншi наслiдки гострого гнiйного середнього отиту: утворення спайок мiж краями перфорацiйного отвору i медiальною стiнкою барабанної порожнини (при формуванi адгезивного отиту), утворення стiйкої перфорацiї в барабаннiй перетинцi з перiодичною гноєтечою з вуха (при формуванi хронiчного гнiйного отиту), виникнення рiзних ускладнень (внутрiшньочерепних; мастоїдитів тощо).
Hайбiльш поширена при гострому гнiйному процесi середнього вуха мiсцева симптоматика:
а) суб'єктивна: бiль, шум у вусi,закладення вуха, зниження слуху;
б) об'єктивна: обмежена гiперемiя барабанної перетинки вздовж рукоятки молоточка, по радiусам вiд неї, дифузна гіперемія барабанної перетинки, набряк, епiдермальний налiт, вiдсутнiсть чiткого контурування пiзнавальних пунктiв барабанної перетинки ;
- різка гіперемія, випинання барабанної перетинки,перфорацiя барабанної перетинки – закритий гнояк перетворюється у вiдкритий;
"пульсуючий гнiй" - пульсуючий рефлекс як наслiдок малого перфорацiйного отвору, переповнення гноєм барабанної порожнини i поштовхоподiбного його видiлення (результат пульсацiї судин стiнок барабанної порожнини);
- випинання слизової оболонки через вузький отвiр - сосочкова перфорацiя (гнiй в центрi), грануляцiї на медiальнiй стiнцi барабанної порожнини (гнiй на їх периферiї);
- видiлення з вуха: серозно-кров'янисте, геморагiчне, слизово-гнiйне, гнiйне.
Загальнi симптоми: пiдвищення температури тiла до 38 градусiв при серозних, до 39 градусiв i вище - при гнiйних отитах. Отит, що розвивається на фонi iнфекцiйних захворювань дає пiдскок температури, при перфорацiї барабанної перетинки вона знижується, при тривалому субфебрилiтетi можна думати про ускладнення отиту (мастоїдит, сепсис i т.п.);
- самопочуття хворого залежить в основному вiд важкостi гострого середнього отиту. У випадку нормальної або субфебрiльної температури тiла, спокiйної гемограми, незначної гноєтечi i триваючого (тижнi) поганого самопочуття не виключена можливiсть розвитку мастоїдиту, внутрiшньочерепного ускладнення;
- почастiшання або значне уповiльнення пульсу повинно насторожити лiкаря у вiдношенi ускладнень;
- гемограма: деяке падiння кiлькостi ерiтроцитiв, помiрний лейкоцитоз (у важких випадках сягає 12-15-20тис/мм3), значне прискорення ШОЕ.
Деференційний діагноз гострого середнього гнійного і гострого
зовнішнього отиту.
| Симптоми
| гострий середній гнійний отит
| гострий зовнішній отит
|
| Бiль при жуваннi
| вiдсутнiй
| є
|
| Симптом козельця (бiль при надавлюванi на козелок)
| у дорослих - негативний, у дiтей перших рокiв життя може бути позитивним (з-за вiдсутностi кiсткового вiддiлу зовнішнього
слухового проходу).
| позитивний
|
| Видiлення з вуха
| слизово-гнiйного характеру
| гнiйнi
|
| С л у х
| Понижується
| може знижуватись тiльки у випадку закриття зовнiшнього слухого проходу (фурункулом).
|
| Пульсацiя гною
| може бути
| вiдсутня
|
Гнiй у зовнiшньому слуховому проходi може спостерiгатися при проривi гнояка бiлявушної слинної залози через передньонижню стiнку на границi його кiсткової та перетинчасто-хрящевої частини.
H а с л i д к и г о с т р о г о с е р е д н ь о г о о т и т у. Hайбiльш часто гострий середнiй отит закiнчується одужанням з повним відновленням барабанної перетинки (якщо була перфорацiя) i слуху. Hевеликi перфорацiї барабанної перетинки заростають безслідно або утворюється малопомiтний рубець.
Вiдновлення цiлiсностi барабанної перетинки може закiнчуватися утворенням щiльного рубця з вапняковими вiдкладеннями - петрифiкатами.
Великi дефекти барабанної перетинки можуть заростати з утворенням тонкої мембрани шляхом регенерацiї епiдермального i внутрiшнього епiтелiального покрову. Якщо функцiя слухової труби не порушена, то ця тонка мембрана, що являє собою, атрофовану дiлянку перетинки, не втянута i не випнута; при порушенi тубарної функцiї вона, починає "флотувати" в той чи iнший бiк в залежностi вiд об'єму повiтря в барабаннiй порожнинi.
Утворення спайок в барабаннiй порожнинi - адгезивний отит. В одних випадках спайки, як правило, не обмежують помiтно рухливостi слухових кiсточок i барабанної перетинки; в iнших - обмежують їх рухливiсть в рiзному ступенi; iнодi утворення спайок навколо довгої нiжки ковадла може порушити кровопостачання i привести до її некрозу.
Утворення стiйкої перфорацiї барабанної перетинки (iнодi з омозолiлими краями), є анатомiчною передумовою розвитку хронiчних форм середнiх отитiв. Перфорацiйний отвiр, що утворився в барабаннiй перетинцi мiняє фiзiологiчнi умови в барабаннiй порожнинi. Постiйне стикання з зовнiшнiм середовищем подразняює слизову оболонку середнього вуха, викликає перманентний катаральний стан її покривного епiтелiю.
Гострий середнiй отит може переходити в хронiчну форму гнiйного отиту, ускладнюватися мастоїдитом, парезом лицьового нерва, дифузним лабiринтитом, ураженням внутрiшньочерепних структур.
Все темы данного раздела:
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Теорії слуху
Резонансна теорія Гельмгольца: певні волокна основної мембрани резонують (співдружньо коливаються) на звуки різної висоти. З цієї 'теорії випливають три основних висновки 1) у
VІ Орієнтована основа дії
На основній мембрані розташовується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієв
Експериментальні дослідження вестибулярного аналізатора
Теорія функції вестибулярного апарата, створена в останній чверті XIX сторіччя, в основних рисах утрималась дотепер. Доведено, що адекватним подразником ампулярного апарата є кутове прискорення. Це
Дослідження вестибулярного аналізатора в клініці
Методи дослідження вестибулярного аналізатора відрізняються великою різноманітністю тому, що доводиться вивчати реакції з боку самих різних систем.
В клініці вивчаються спонтанні вестибуля
VІ Орієнтована основа дії
На відміну від звукового вестибулярний апарат відноситься до інтерорецепторів. Завдяки йому відбувається аналіз руху і положення тіла в просторі. Півколові канали відповідаль
VІ. Орієнтована основа дії
Глотка с частиною травного тракту і дихальних шляхів. Вона являє собою порожнинний орган, утворений м'язами, фіброзними волокнами і вистелений зсередини слизовою оболонкою. Порожнина глотки розта
Л i к у в а н н я г о с т р о г о с е р е д н ь о г о о т и т у.
При гострих середнiх отитах показана iнтенсивна консервативна терапiя (режим, дiєта, антигiстамiнi, сульфанiламiднi препарати, антибiотики, судинозвужуючi краплi в нiс i т.д.).
Hавiть при
Особливості перебігу гострих середнiх гнiйних отитiв у дiтей.
- Гострi середнi гнiйнi отити нагадують загальне iнфекцiйне захворюваня (висока температура тiла та iнше);
- нерiдко спостерiгається менiнгiзм (зв'язок з наявнiстю fissura petrosquamosa);
Труднощі в діагностиці гострих середнiх отитiв.
- Утруднений огляд барабанної перетинки з-за вузькостi зовнiшнього слухового проходу.
- Майже горизонтальне положення барабанної перетинки затрудняє установлення "границi" з шкiр
Рецидивуючий середній отит.
Рецидивуючий середнiй отит є особливою формою середнього отиту у дiтей. За своїм характером форма схожа з звичайним гострим середнiм отитом, але має тенденцiю до бiльш тривалого торпiдного перебiгу
При інфекційних захворюваннях.
Hайбiльш важкi змiни спостерiгаються при скарлатині, такi ж, але менш вираженi - при кору. При цих захворюваннях можуть бути раннi отити (розвиваються при висипанi
VІ Орієнтована основа дії
Специфiчний збудник гострого середнього отиту не установлений, захворювання викликається рiзними видами патогених мiкроорганiзмiв, які поєднуються з iншими мiкроорганiзмами - синьогнiйною паличкою,
Етіологія і патогенез хронічного гнійного середнього отиту.
Хронiчний гнiйний середнiй отит є продовженням гострого. Однак, в деяких випадках вiн з самого початку має риси хронiчного процесу, наприклад при туберкульозному ураженнi вуха, при деяких важких ви
Класифікація хронічних гнійних середніх отитів.
Єдиної, загальноприйнятої класифiкацiї цього захворювання не iснує. Hайбiльш розповсюдженi класифiкацiї носять клiничний характер, досить простi, дають основнi уявлення про перебiг процесу i прогно
Патологічна анатомія простого хронічного гнійного запалення - мезотимпаниту.
В типових випадках утворюється центральна перфорація навколо перфорацйного отвору залишається бiльшої чи меншої ширини смужка барабанної перетинки. По краям перфорацiї спостерiгається потовщення -
Симптоми і діагностика хронічних гнійних середніх отитів.
Суб'єктивнi симптоми хронiчних гнiйних середнiх отитiв при вiдсутностi загострення частiше всього незначнi, тому хворi iнодi забувають про своє захворювання.
Основнi скарги хворих зводятьс
Консервативне лікування хронічних гнійних середніх отитів.
Вiдомо, що результат лiкування хронiчнорго гнiйного середнього отиту залежить вiд стану мiсцевої i загальної iмунологiчної реактивностi, вiрулентностi мiкрофлори, надiйної вентиляцiї i евакуацiї ек
Способи введення лікарських речовин в барабанну порожнину.
- При великих перфорацiях i вiдсутностi полiпiв лiкарськi речовини вводять звичайним закапуванням; бiльш успiшному введенню сприяє ритмiчне притискання козелка (до входу в зовнiшнiй слуховий прохiд
VІ Орієнтована основа дії
Одним з ускладнень гострого гнійного середнього отиту є перехід його в хронічну форму. Це трапляється за умови високої вірулентності мікроорганізмів та ослаблення захисних сил макроорганізму.
ОТОГЕHHI ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI УСКЛАДHЕHHЯ .
Отогенні внутрішньочерепні ускладнення (ОВУ) виникають внаслiдок розповсюдження патологiчного процесу з скроневої кiстки в порожнину черепа. До них вiдносяться екстрадуральний (епiд
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Арахноїдит.
Особливе значення придається грипознiй iнфекцiї, що протiкає з ураженням верхнiх дихальних шляхiв або середнього вуха, якi в свою чергу є безпосередньою причиною серозного запалення мозкових оболон
Отогенні абсцеси.
Екстрадуральний абсцес - накопичення гною мiж твердою мозковою оболонкою i кiсткою, яке локалiзується в заднiй (сигмовидна борозна, траутманiвський трикутник), або в середнiй череп
Дислокаційні стовбурові симптоми при абсцесі скроневої долі.
Hайбiльш частий дислокацiйний симптом - виникнення парезу або паралiчу окорухового нерву на боцi абсцесу i пiрамiдних симптомiв на протилежнiй сторонi. Крiм окорухового нерву в процес можуть втягув
Офтальмологічні зміни при отогенних внутрішньомозкових абсцесах.
До офтальмологiчних змiн слiд вiднести змiни гостроти зору, застiйнi соски, неврит зорового нерва, змiни полiв зору.
Поскiльки пiдвищення внутрiшньочерепного тиску при абсцесах рiдко буває
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
Летальність при отогенних абсцесах мозку.
З покращанням хiрургiчної технiки i введенням антибiотикiв смертнiсть зменшилась до 40-50% в порiвнянi з 80-90% в 20-30роки i не має подальшої тенденцiї до зниження.
Характер мiкробної фло
Отогенний сепсис.
Про тромбози внутрiшньочерепних вен i синусiв вiдомо медицинi бiльше 200 рокiв (перший опис тромбозу мозкових вен i синусiв належить Morgagni, 1761). Схема розповсюдження отогенних внутрішньочерепн
Тромбоз верхнього поздовжнього синуса.
Розповсюджена думка про обов'язковий летальний кiнець при тромбозi верхнього поздовжного сигнуса неточна, поскiльки в рядi випадкiв, якi дiагностувалися як менiнгоенцефалiти, було встановлено наявн
Деякі додаткові методи дослідження.
Hа рентгенограмах скроневих кiсток спостерiгаються деструктивнi змiни соскоподiбного вiдростка, руйнування комiрок, холестеатома, порушення пневматизацiї i деструкцiя стiнок приносових пазух. Hайбi
Лікування тромбозів мозкових вен і синусів.
В першу чергу проводиться санацiя первинних вогнищ iнфекцiї. Пiсля сануючої операцiї на скроневiй кiстцi (загальнопорожнина операцiя, антромастоїдотомiя) ряд авторiв вiддають перевагу тотальному ви
Медикаментозна терапія.
Рекомендують антипiретики. Ацитилсалiцилова кислота, салiцилат натрiю, бутадiон приносять користь завдяки протизапальним, десенсибiлiзуючим) в деякiй мiрi м'яким антикоагуляцiйним властивостям. Пит
Отогенні енцефаліти.
Розрiзняють гнiйний i негнiйний енцефалiт. Цей подiл з точки зору етiологiї i патогенезу досить умовний.
Hегнiйний енцефалiт може перейти в гнiйний. Останнiй в свою чергу може привести до
Отогенна гідроцефалія.
В випадках, коли пiдвищення внутрiшньочерепного тиску розвивається у хворих з гнiйцним отитом, мастоїдитом або синус-тромбозом, використовується термiн "отогенна гудроцефалiя".
Ц
VІ Орієнтована основа дії
Hайбiльш часто iнфекцiя з середнього вуха розповсюджується в порожнину черепа контактним шляхом через верхнi стiнки барабанної порожнини i печери соскоподiбного вiдростка, якi є складовою частиною
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
НЕЙРОСЕНСОРНА ПРИГЛУХУВАТІСТЬ
Нейросенсорна приглухуватість — це збірне поняття, що включає ушкодження нейросенсорних структур звукового аналізатора, починаючи від волоскових клітин спірального органа і закінчуючи його кірко-ии
Патоморфологія і гістогенез вогнищ отосклерозу.
Ураження процесом тільки капсули лабіринту при відсутності виражених загальних проявів хвороби дає підставу говорити, що причина отосклерозу полягає в особливостях її розвитку і будови.
Дл
Клінічні ознаки отосклерозу.
Хворі на отосклероз скаржаться головним чином на прогресуюче пониження слуху і шум у вухах.
Існують різні точки зору про виникнення шуму у вухах: самовислуховуванням соматичних звуків орга
Клініка отосклерозу.
Основною аудіологічною ознакою є значне зниження гостроти слуху по повітряній провідності при порівняно добрій кістковій і при явищах, характерних для анкілозу стремена.
При дослідженні сл
Лікування хворих на отосклероз.
Для діяння на отоспонгіотичні вогнища приміняють різні лікарські засоби. Деякі автори рекомендують прийом всередину великих доз йодистого калію або йодистого літію ( по 1,0 в день протягом місяця )
Операція на стременці.
Після того, як на прикінці минулого віку всі намагання такого виду втручань були визнані непотрібними, до 1952 року операції на стременці майже не виконувалися. Це було пов’язано з тим, що розгляну
Хвороба Меньєра (деякі питання етіопатогенезу та лікування).
Хвороба Меньєра (ХМ) – особлива нозологічна форма в оториноларингології. В науковому відношенні це збірне понятя в якому відображені не тільки клінічні але і теоретичні питання медицини. В клінічно
VІ Орієнтована основа дії
Соціальне значення нейросенсорної приглухуватості велике. У світі нараховується близько 450 млн. осіб, у котрих погіршення слуху є однією з головних причин інвалідності.. Серед усіх видів порушень
ГОСТРИЙ ФАРИНГІТ
Гостре запалення слизової оболонки горла рідко буває ізольованим. Часто воно поєднується з гострим ринітом, ангіною, ларингітом. Гострий фарингіт часто буває симптомом ГРВЗ, скарлатини, кору тощо.
ПЕРВИННІ АНГІНИ
Серед гострих тонзилітів найчастіше зустрічаються катаральна, лакунарна та фолікулярна ангіни. Вони складають 50—60 випадків ні1000 населення за рік, особливо часто хворіють діти у віці від 3 до 7
Моноцитарна ангіна
Моноцитарну ангіну описав 1885 р. педіатр Н.Ф.Філатов. Вона відома ще за назвою «хвороба Філатова». Сучасна назва цієї хвороби -«інфекційний мононуклеоз», ангіна — один із його симптомів. Захворюв
Агранулоцитарна ангіна
Агранулоцитарна ангіна спостерігається у хворих на агранулоцитоз горлово-ротової форми. Агранулоцитоз не є самостійною нозологічною одиницею, а особливою реакцією гемопоезу на різні подразнення
Ангіна у хворих на лейкоз
Гострий тонзиліт найчастіше спостерігається у хворих на гострий лейкоз і рідше — на хронічні захворювання крові. У перші дні гострого лейкозу спостерігається гіперемія та збільшення піднебінних миг
Паратонзиліт
Гостре запалення навколомигдаликової клітковини є частим захворюванням (10—15 на 10 000 населення), особливо часто зустрічається в молодих та дужих людей.
Етіологія та патогенез. З
Загорловий абсцес
Загорловий абсцес спостерігається переважно в дітей віком до 1 року і дуже рідко може бути в дітей віком 4—5 років. Це захворювання являє собою запалення та нагноєння лімфовузлів, розміщених у за-
Бічний горловий абсцес
Це захворювання має назву «навкологорловий абсцес», тому що відбувається гостре запалення клітковини навкологорлового простору. Цей сполучнотканинний простір обмежений із середини бічною стінкою го
Гострий тонзилогенний сепсис
Гострий сепсис може розвинутись як після ангіни, так і після загострення хронічного тонзиліту. Нерідко це ускладнення виникає під час перебігу паратонзиліту.
За шляхами поширення інфекції
ДИФТЕРІЯ ГОРЛА
Дифтерія - - гостре інфекційне захворювання, що спричиняється дифтерійною паличкою Лєффлєра. Існує 3 типи дифтерійних мікробів (§гауі§, іпіегтесііиз, тіІі§). Тип §гауіз спричиняє тяжкі форми дифтер
VІ. Орієнтована основа дії
Ізольований гострий фарингіт може виникнути після загального чи місцевого переохолодження, від прийому гострих продуктів харчування, в робітників, які тільки що почали працювати на шкідливих хіміч
ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
Хронічне запалення піднебінних мигдаликів часто спостерігається в дітей, починаючи з 3 років, і в молодих людей. Захворювання може виявитись у дітей віком до 3 років та в осіб похилого віку. Хроніч
ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
Гіпертрофія піднебінних мигдаликів частіше зустрічається в дитячому віці як прояв загальної гіперплазії лімфаденоїдної тканини. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може поєднуватися з гіпертрофією
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ГОРЛОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія горлового мигдалика, розміщеного в носовій частині горла, носить назву «аденоїди», або «аденоїдні вегетації», а хронічне його запалення — «хронічний аденоїдит». Найчастіше аденоїди спос
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ЯЗИКОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія язикового мигдалика спостерігається в дорослих. Причини її такі, як і гіпертрофії горлового мигдалика. Дуже часто гіпертрофія цього мигдалика зустрічається в осіб із видаленими піднеб
VІ Орієнтована основа дії
У розвитку хронічного тонзиліту та виникненні його ускладнень можна виділити такі чинники. Насамперед, це інтоксикація організму внаслідок усмоктування токсинів мікробів та продуктів хронічного з
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
ГОСТРИЙ РИНІТ
Етіологія. Гостре запалення слизової оболонки носа найчастіше розвивається після загального чи місцевого (ніг, рук, шлунка, горла) охолодження, внаслідок чого виникають порушення захисних не
ХРОНІЧНИЙ РИНІТ
Хронічне запалення слизової оболонки носа — дуже поширене захворювання. Розрізняють такі форми хронічного нежитю: катаральну, гіпертрофічну, атрофічну та вазомоторну. У хворих на гіпертрофічний ри
ФОРМИ ХРОНІЧНОГО РИНІТУ
Хронічний катаральний риніт характеризується скаргами хворих на постійні слизові виділення з носа та періодичне утруднення носового дихання зі змінним закладанням то однієї, то другої половини нос
VІ Орієнтована основа дії
Наявність стороннього тіла характеризується стійким закладанням відповідної половини носа, нежитем з одного боку з гнійними або сукроватими виділеннями. Дані риноскопії підтверджують діагноз. Але
ОРБIТАЛЬHI ТА ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI РИHОГЕHHI УСКЛАДHЕHHЯ
СИНУЇТ
Синуїт— це запалення приносових пазух. Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової паз
ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
Гострий гайморит є найчастішою формою серед інших форм синуїту. До її місцевих проявів належать закладання носа, відчуття роз-та болю в ділянці відповідної пазухи. У разі порушення дренажної функці
ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ
Хронічне запалення верхньощелепної пазухи в більшості хворих є продовженням гострого процесу. Найчастіше зустрічається гнійна, гнійно-поліпозна та поліпозна форми хронічного гаймориту, рідше — ката
ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
За етіологією, патогенезом та морфологічними змінами фронтит не відрізняється від гаймориту. Фронтит характеризується скаргами на біль у ділянці лоба, котрий посилюється внаслідок надавлювання чи п
ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ
Хронічне запалення лобової пазухи виникає внаслідок стійкого порушення прохідності лобово-носового співустя, котре зумовлене різними патологічними перешкодами в ділянці середнього носового ходу. У
ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ
Запалення клітин решітчастого лабіринту спостерігається найчастіше в поєднанні із запаленням інших приносових пазух. Хворий скаржиться на біль у ділянці кореня носа та внутрішнього краю орбіти, ут
ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ
Клінічна картина хронічного етмоїдиту часто є поліморфною, і тому виникають труднощі в діагностиці захворювання. У зв'язку з тим що клітини решітчастого лабіринту займають центральне положення щодо
ГОСТРИЙ СФЕНОЇДИТ
Сфеноїдит рідко буває ізольованим і характеризується головним болем у потиличній ділянці та в ділянці орбіти. Виділення з носа мізерні або взагалі можуть бути відсутні, оскільки вони стікають у но
ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ
Хронічний сфеноїдит виникає частіше, ніж діагностується, у зв'язку з різноманітністю та завуальованістю клінічних проявів. Хворі скаржаться на безпричинний головний біль, частіше в ділянці тім'я,
ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ РИНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виникають унаслідок поширення інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До розвитку таких ускладнень можуть призвести
ОРБІТАЛЬНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
Реактивний набряк клітковини орбіти та повік частіше розвивається в дитячому віці за наявності гострого етмоїдиту, що виникає на тлі ГРВІ. При цьому залежно від тла захворювання та клінічного переб
ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
До внутрішньочерепних риногенних ускладнень належать арахноїдит, серозний та гнійний менінгіт, тромбоз пазух твердої мозкової оболонки, риногенний сепсис, епі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобо
VІ Орієнтована основа дії
Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової пазухи — фронтит та клиноподібної — сфеної
Гострий катаральний ларингіт
Гострий катаральний ларингіт ( ГКЛ ) – катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару, внутрішніх м’язів гортані. Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступаю
Гортана ангіна ( ГА ).
Гостре запалення лімфаденоїдної тканини гортані розташованої в гортаних шлуночках, грушовидних синусах, черпаконадгортаних складках, міжчерпаковатому просторі, в окремих фолікулах. В процес втягуєт
Набряк гортані.
Набряк гортані – один з проявів різних патологічних процесів запальної або незапальної природи (захворювання нирок, сердцево-судиної системи, печінки та інших органів), він розвива
Несправжній круп (підскладковий ларингіт).
Захворювання зустрічається у дітей 2-5 років які страждають діатезом, схильні до ларингоспазмів. Анатомічною передумовою його розвитку є вузькість просвіту гортані, наявність великої кількості пухк
Дифтерія гортані, трахеї і бронхів.
Обструкція нижніх дихальних шляхів може розвиватися при дифтерії. В її патогенезі має значення набряк, фібрінозні плівки і рефлекторний спазм м’язів гортані.
Дифтерійний круп в залежності
Хондроперихондрит гортані.
Захворювання пов’язано з проникненням мікрофлори в охрястя або хрящ. На місці ураження охрястя з’являється обмежена ділянка запалення, в подальшому в процес втягується і хрящ. В наслідок запалення
Лікування.
Назначають в великих дозах антибіотики широкого спектра дії, кортикостероїдні препарати, інгаляції, протеолітичні ферменти, препарати стимулюючі діяльність серця.
Для попередження гіпоксич
Хронічні запальні захворювання гортані і трахеї.
Хронічний ларингіт і трахеїт майже завжди є однією з ланок хронічного катару верхніх дихальних шляхів.
За характером змін в гортані виділяють хронічний, гіпертрофічний і атрофічний ларингі
СТЕHОЗИ ГОРТАHI.
Пiд стенозом гортанi слiд розуміти таке звуження її просвіту, яке порушує надходження в нижні вiддiли дихальних шляхiв достатньої кiлькостi вдихаємого повiтря, а саме кисню.
Стеноз гортані
VІ Орієнтована основа дії
Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступають респіраторні віруси. Як самостійне захворювання ГЛ частіше всього розвивається внаслідок активізації флори сапрофітуючої в гортані. Бактері
ТРАВМИ ВУХА.
В пропедевтицi вушних хвороб прийнято дiлити вухо на три частини за глибиною їх розташування (зовнішнє, середнє, внутрішнє).
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзо
Пошкодження зовнішнього вуха.
З усiх вiддiлiв органа слуху частiше всього спостерiгаються пошкодження вушної раковини, як найменш захищеної частини вуха. При незначному пошкодженнi хряща гострими рiжучими або колючими предметам
Зовнішній слуховий прохід (ЗСП) .
Пошкодження ЗСП бувають прямi i непрямi; вони можуть локалiзуватись в перетинчасто-хрящовому, кiстковому або в обох вiддiлах.
Перетинчасто-хрящовий вiддiл може пошкоджуватись гострокiнцеви
ЛОР контузії.
Термiн "контузiя" ранiш означав той вид механiчної травми, коли пошкодження залежало вiд удару тупим предметом, але цiлiсть зовнiшнiх покривiв при цьому була збережена. Такої механоконтуз
Контузійні пошкодження з розладами слуху і мови.
Розрiзняють двi групи пошкоджень:
а) переферичну - переважає ураження середнього i внутрiшнього вуха:повiтряно-контузiйне пошкодження барабанної перетинки i середнього вух
Диференцiальний дiагноз центральних i периферичних ЛОР-контузiй.
Для центральних ЛОР-контузiй характерно: двобiчнiсть глухоти (як правило); розлад ототопiки зв'язаний з процесами в корi головного мозку; неможливiсть утворення умовних рефлексiв п
Травми глотки, стравоходу, гортані, трахеї.
Травми носоглоткинайбільш небезпечними вважаються травми при яких ранящий снаряд проходить в сагітальній площині (травма спинного мозку); менш небезпечні травми шиї у фронтальній п
Травми шийного відділ стравоходу.
Вогнепальні поранення глотки і шийного відділу стравоходу рідко бувають ізольваними. В зв'язку з цим біля 13% госпіталізованих гинуть від важких ускладнень; по-друге, пошкодження трахеї , спинного
Пошкодження гортані і трахеї.
Пошкодження порожистих органів шиї, зокрема гортані і трахеї не дивлячись на їх невелику питому вагу серед травм усіх ЛОР-органів, завжди привертає особливу увагу оториноларингологів, хірургів і ре
Особливості клінічного перебігу травм трахеї.
За дослідом Великої Вітчизняної війни травми шийного відділу трахеї спостерігалось в 3,1% від загальної кількості поранень ЛОР-органів.
Виділяють закриті і відкриті травми трахеї. В мирний
Ускладнення при пораненні гортані і трахеї.
Місцеві ускладнення, які залежать від ізольованого поранення гортані і трахеї: нагноєння в рані, набряки, перихондрити, абсцеси, флегмони, медіастиніт, емфізема, аспіраційна пневмонія;
уск
Травми носа і біляносових пазух.
Травми носа спостерiгаються як в мирний так i воєний час.
Класифiкацiя травм носа i бiляносових пазух.
I. За анатомiчними ознаками всi поранення носа i пазух можу
Травми біляносових пазух.
Hайбiльш часто уражується лобна пазуха, рiдше - верхньощелепна i решiтчастий лабiринт. Iзольоване ураження основної пазухи у зв'язку з її глибокою локалiзацiєю практично не зустрiчається.
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
VІ Орієнтована основа дії
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзольовано пошкоджуються рiдко, частiше в поєднаннi з сусiднiми анатомiчними утвореннями i областями, В.I.Воячек вважає бiльш доцiльним п
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві форми туберкульозних гранульом: туберкульоз і вовчак.
Гістологічно і клінічно вони дуже подібні один з одним, і відрізняються тільки тим, що вовчак має менш активний
СИФІЛІС НОСА
Первинні і вторинні прояви сифілісу зустрічаються відносно рідно, частіше спостерігаються випадки третичного сифілісу в вигляді гуми.
Сифілітичний інфільтрат розпадаючись в центрі утворює
СИФІЛІС ГОРТАНІ
В гортані зустрічаються вторинні і третинні прояви сифілісу, але частіше спостерігається випадки третинного сифілісу в вигляді - гум.
Сифілітичний інфільтрат, розпадаючись, утворює глибоку
СКЛЕРОМА
Одне з найбільш цікавих і недостатньо вивчених захворювань.
Склерома – це хронічне інфекційне захворювання дихальних шляхів, збудником якого є паличка Фріша-Волковича. При
Т е о р і ї
1. Зоонозна: частіше хворіють склеромою жінки сільської місцевості, які мають справу з сільськогосподарськими тваринами – проміжний господар, як при малярії. Але Красильніков проводив мікроб
К л і н і ка .
Інкубаційний період не відомий.
Н.М. Волкович є основоположником вчення про склерому.
Склерома починається несподівано для хворого, дуже повільно. Важко визначити початок захворюв
Переважно інфільтративна форма.
В порожнині носа з'являються м'які, блідо-рожеві вузлики – інфільтрати. Найбільш часта локалізація їх на місці переходу пристінка порожнини носа в останню; на внутрішній поверхні крил носа, на пере
Переважно рубцева форма.
Необхідно зрозуміти, що всяка інфільтративна форма склероми в своєму розвитку перетворюється в рубцеву форму – це наслідок склероми.
Рубці в порожнині носа концентрично звужують вхід в ніс
Переважно атрофічна форма.
а) Порожнина носа: слизова оболонка блідо-рожевого кольору, суха, покрита легко підсихаючим слизом. Атрофія слизової оболонки і носових раковин, носові ходи широкі.
При ретельному огляді ч
Лікування.
Проблема лікування склероми до останнього часу повністю не вирішена, хоча всупереч старим поглядам, склерому можливо вважати вилікуваною клінічно (клінічне видужування).
Місцево: ін'єкції
ФІБРОМА НОСОГЛОТКИ
Або по старій термінології фіброма основи черепа, юнацька фіброма, фіброма ювеніліс – зустрічається переважно в юнацькому віці до періоду статевої зрілості, рідше у осіб після 25 років.
&n
РАК НОСА І БІЛЯНОСОВИХ ПАЗУХ
Виникає в місцях метаплазії кубічного і миготливого епітелію в багатошаровий плоский.
Рак гайморової пазухи зустрічається в 5 разів частіше, чим в інших пазухах. Це пояснюється тим, що в н
РАК РЕШIТЧАТОГО ЛАБIРИHТУ
Поширюється
а) в порожнину черепа через lamina cribrosa з богатою неврологічною симптоматикою
б) в очницю через lamina papiracea, зміщення очного яблука зовні, утворення нориці бі
П А П І Л О М А Т О З Г О Р Т А H І
Ділять на: а) доброякісні - в дитячому і молодому віці
б) злоякісні – зустрічаються в середньому віці і в старості.
В літніх людей межі між папіломатозом гортані і раком стираютьс
Р А К Г О Р Т А H І
Особливості:
1. Помолоіння ракового процесу, чим молодше тим протікання зло якісніше.
2. Переважно вражаютьс чоловіки. Ракові пухлини гортані складають 1-7% від
загальног
НОВОУТВОРЕННЯ ГЛОТКИ
Тільки про верхній та середній поверхи, т.я. гортано-глотка – до гортані
Частота 2% від всіх новоутворень ЛОР органів (Львів) або 0,07 – 5% від всіх раків організму, а серед ЛОР Cr друге м
VІ Орієнтована основа дії
В клінічній практиці найбільш часто зустрічаються туберкульозні, сифілітичні, склеромні гранульоми і більш рідко актимікоз, проказа і сап.
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві ф
Доброякісні пухлини вуха
До доброякісних пухлин вуха належать папіломи, фіброми, ангіоми, хондроми, остеоми, остеобластоми, гломусні пухлини, неври номи тощо. Серед пухлиноподібних утворень слід відзначити різного роду кіс
Злоякісні пухлини вуха
Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаються аденокарцинома, меланома.
Перебіг пухлин зовнішньог
Новости и инфо для студентов