рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Рецидивуючий середній отит.

Рецидивуючий середній отит. - раздел Образование, ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ Рецидивуючий Середнiй Отит Є Особливою Формою Середнього Отиту У Дiтей. За Св...

Рецидивуючий середнiй отит є особливою формою середнього отиту у дiтей. За своїм характером форма схожа з звичайним гострим середнiм отитом, але має тенденцiю до бiльш тривалого торпiдного перебiгу, частого рецидування. При рецидивуючому середньому отитi - гострий запальний процес у вусi повторюється не рiдше одного разу на рiк.

При важкому перебiгу рецидивуючий середнiй отит нерiдко переходить в хронiчний гнiйний або хронiчний адгезивний середнiй отит, сприяє розвитку тимпаносклерозу. Ця форма середнього отиту спостерiгається у дiтей з перших мiсяцiв життя до 4-х рiчного вiку. Частота рецидивуючого середнього отиту складає у дiтей 25-30% по вiдношенню до iнших форм гострих середнiх отитiв.

Для дiтей, що страждають рецидивуючим гнiйним середнiм отитом, характернi значнi змiни загальної специфiчної i неспецифiчної реактивностi, пригнiчення фiзiологiчного стану сполучної тканини i зниження функцiї ретикулоендотелiальної системи, порушення взаємовiдношення симпатичного i парасимпатичного вiддiлiв нервової системи.

Пiд час чергового рецидиву захворювання спостерiгається зниження як вiдносних, так i абсолютних показникiв Т- i В-лiмфоцитiв в периферичнiй кровi на фонi зменшення загальної кiлькостi лiмфоцитiв. Встановлено, що iз збiльшенням кiлькостi рецидивiв рiзко знижується рiвень секреторного IgA. При вiдсутностi цього iмуноглобулiна в дiтей у видiленнях з вуха, захворювання має тенденцiю до переходу середнього отита в хронiчну форму.

У дiтей, хворих на рецидивуючий середнiй отит, спостерiгається пiдвищення тонуса блукаючого нерва, що в свою чергу погiршує перебiг запального процесу. В сенсебiлiзованому органiзмi дитини має мiсце i порушення обмiних процесiв, особливо виражений характер вiдмiчається в паказниках водно-сольового обмiну з затримкою води i натрiю, кислотно-основного - в бiк метаболiчного ацидозу, вуглеводного - з тенденцiєю до уповiльнення зосвоєння вуглеводiв, вiтамiнного - з великою втратою вiтамiнiв В, А i С, бiлкового - з пiдвищеним катаболiчним процесом.

Певний вплив на частоту рецидивiв i клiничний перебiг рецидивуючого середнього отиту має стан носоглотки. Майже у 60% дiтей, хворих на рецидивуючий середнiй отит, виявляються аденоїди рiзного ступеню.

Поскiльки рецидивуючий середнiй отит в бiльшостi випадкiв виникає пiсля ГРВI, не виключена можливiсть, що вiрусна iнфекцiя сама викликає запальний процес у вусi, або пiдготовлює сприятливi умови для проявлення бактерiальної флори. В 60-80% опридiляється стафiлокок. Його виявляють як в читкiй культурi, так i в асоциацiї з iншою мiкрофлорою. Часте виявлення стафiлокока при бактерiологiчному дослiдженнi видiлень звуха у хворих рецедивуючим середнiм отитом можна пояснити, тим, що цей вид мiкроба майже постiйно висiвається з слизової оболонки верхнiх дихальних шляхiв, у тому числi i у новонароджених.

Діагностика. В розпалi захворювання тiльки по отоскопiчнiй картинi вiдрiзнити рецидивуючий отит вiд звичайного гострого запалення середнього вуха дуже важко поскiльки характерних проявiв вiн не має. В мiжрецидивний перiод барабанна перетинка макроскопiчно в бiльшостi випадкiв має звичайний вигляд. В частини хворих можна виявити рубцевi змiни, значне втяжiння барабанної перетинки.

Тимпанопункцiя дозволяє опридiлити консистенцiю барабанної перетинки. При рецидивуючому середньому отитi вона м'яка, тiстоподiбного характеру. Крiм того, тимпанопункцiя дає можливiсть одержати стерильно пунктат з барабанної порожнини для бактерiологiчного, мiкологiчного, цитологiчного дослiдження, а також для опридiлення чутливостi мiкрофлори до антибiотикiв.

Рентгенологiчна картина скроневих кiсток в певнiй мiрi залежить вiд кiлькостi рецидивiв. У дiтей, що перенесли не бiльше 6 рецидивiв, виявляється головним чином зниження прозоростi повiтряносних порожнин, потовщення мiжклiтинних перегородок соскоподiбного вiдростка, розширення входу в печеру. У дiтей, якi перенесли бiльш 6 рецедивiв, крiм описанних вище порушень, знаходили карiознi змiни в аттикоантральнiй областi, та руйнування зовнiшньої стiнки аттика.

Проведене за допомогою iгрової i комп'ютерної аудiометрiї дослiдження слуху показало, що при рецидивуючому середньому отитi в бiльшостi випадкiв спостерiгається зниження слуху по кондуктивному типу. Лише в окремих спостереженнях на високих частотах страждає i кiсткова провiднiсть до 25-30дБ. Така аудиологiчна картина спостерiгається у тих дiтей, якi перенесли не меньше 10 рецидивiв i, як правило, на висотi клiничних проявiв. Очевидно це можна пояснити проникнiстю токсинiв через вiкна лабiринту у внутрiшнє вухо.

По клiничному перебiгу розрiзняють катаральну i гнiйну форму рецидивуючого середнього отиту.

При катаральнiй формi рецидивуючого середнього отиту вiдзначається деяке збудження дитини, температура тiла нормальна або субфебрiльна. Hерiдко пiд час сну вона просипається i тягнеться ручкою до хворого вуха. При отоскопiї барабанна перетинка переважно у верхнiй частинi, рожевата, свiтловий рефлекс мутний або зовсiм вiдсутнiй. В кровi незначно пiдвищена ШОЕ. При лiкуваннi вказанi прояви хвороби на протягом 5-7 днiв лiквідуються.

У хворих гнiйною формою рецидивуючого середнього отиту з 2-3 дня захворювання настають ознаки iнтоксикацiї. Апетит знижується, нерiдко з'являється нудота, а iнодi i явища менiнгiзма. Температура тiла коливається вiд 38 до 39 градусiв. Барабанна перетинка потовщена, iнфiльтрована i нерiвномiрно гiперемована. Вона стає менш рухливою, нерiдко вибухає. Вiдмiчається зсув формули кровi влiво i пiдвищення ШОЕ до 25мм/год. Hа висотi цих проявiв настає перфорацiя барабанної перетинки, як правило, в натягнутiй її частинi. Гноєтеча продовжується в середньому 10-14 днiв.

Пiсля зникнення видiлень перфорацiя швидко закривається, iнодi не залишаючи помiтного рубця. Спочатку пiсля закриття перфорацiї барабанна перетинка виглядає втянутою. З вiдновленням прохiдностi слухової труби барабанна перетинка приймає нормальний вигляд. При такому перебiгу рецидивуючого середнього отиту рентгенологiчних змiн в скроневiй кiстцi не знаходять.

В рядi випадкiв рецидивуючий гнiйний середнiй отит переходить у важку форму, яка характеризується загальною слабiстю нездужанням, розладом сну, диспептичними явищами, нудотою, нерiдко повторним блюванням i ознаками менiнгiзма з судорогами. Температура тiла сягає 39-40 градусiв. Hерiдко на висотi клiничних проявiв замiсть збудження з'являється апатiя i сонливiсть.

 

Лікування дiтей, хворих рецидивуючим середнiм отитом, проводять, враховуючи форму i важкiсть перебiгу, характер мiкрофлори i її чутливiсть до антибактерiальних препаратiв. Суттєвим моментом є проведення засобiв по вiдновленню функцiї слухової труби i посиленню захисних сил органiзму. В комплекс лiкувальних засобiв включають також загальноукрiпляючi, фiзiотерапевтичнi методи лiкування, а також санацiю верхнiх дихальних шляхiв в мiжрецидивний перiод. Важливе мiсце в лiкуваннi i профiлактицi рецидивiв займає iмунокоригуюча терапiя.

Hазначають антигiстамiнi препарати, судинозвужуючi розчини не менше 5-6 крапель 3-4 рази на день. Хороший ефект дає 10% розчин сульфомонометоксину 0,25мл на 1кг маси тiла внутрiшньом'язово 1 раз на добу протягом 3-5 днiв. Для мiсцевого застосування 1-2мл 10% розчину сульфомонометоксина змiшують з 1мл емульсiї гiдрокортизону. Hагнiтання у вухо сумiшi проводять один - два рази на день. Hагнiтають також сумiш гiдрокортизну, хiмотрипсину i антибiотика через перфорацiю або шляхом тимпанопункцii.

При кожному черговому рецидивi захворювання антибiотики призначають в поєднаннi з антикандидозними препаратами (нiстатiн, леворiн). При дослiдженi чутливостi до антибiотикiв слiд використовувати не стандартнi диски, а серiйнi розведення.

При наявностi вираженої iнфiльтрацiї барабанної перетинки i її випинання рекомендується парацентез.

Пiсля парацентезу або спонтанного розриву барабанної перетинки проводять 2-3 рази на день промивання порожнии середнього вуха. Для цього використовують розчин антибiотикiв, емульсiю гiдрокортизона або адрезона. Серед антибiотикiв кращий ефект дають напiвсинтетичнi пенiцилiни, особливо ампiцилiн.

При наявностi густих, в'язких видiлень метою попередження рубцьового процесу поряд з антибактерiальними препаратами слiд примiняти ферменти тваринного (лiдаза, трипсин, хiмотрипсин) i рослинного походження (папаїн). З метою пiдвищення загальної iмунологiчної реактивностi органiзму призначають засоби неспецифiчної iмунотерапiї. Проводять переливання кровi або плазми в кiлькостi 30-50мл. Вводять протикоровий або протигрипозний га-

ма-глобулiн кожний день 25-50мг на кг маси хворого. При виявленi патогенного стафiлокока вливають антистафiлококовий гама-глобулiн, антистафiлококову плазму. Курс лiкування антистафiлококовим гама-глобулiном складається з 3-8 iн'єкцiй через 2-3 дня кожна, дiтям до 2-х рокiв вливають по 1,5мл, пiсля 2-х рокiв - до 3мл. Hа початку захворювання, особливо в тих випадках, коли рецидивуючий середнiй отит розвивається внаслiдок гострої респiраторної iнфекцiї, назначають iнтерферон шляхом iнгаляцiї або крапель в нiс.

При рецидивуючому середньому отитi в комплексi лiкувальних та профiлактичних засобiв з успiхом примiняють iмунокоригуючi препарати: левамiзол (посилює функцiональну активнiсть Т-лiмфоцитiв) i Т-активiн.

Левамiзол призначають при наявностi Т-лiмфоцитiв 50% i нижче (меньше 1000 в 1мм3). Препарат призначають 2 днi пiдряд протягом тижня, одноразово ранком пiсля їди з розрахунку 2-2,5мг на 1кг маси тiла дитини. Курс лiкування 3-4 тижнi пiд постiйним контролем формули кровi. Левамiзол дiє пiсля останнього прийому ще 5-7 днiв.

Т-активiн вводиться внутрiшньом'язово 1 раз на день 1-1,5мкг/кг маси тiла протягом 5 днiв. Через 1-1,5 мiсяця для закрiплення результату роблять 3 iн'єкцiї через день у вищеприведенiй дозi.

В рiдких випадках, коли консервативнi засоби лiкування не приводять до одужання, а кiлькiсть рецидивiв захворювання протягом року збiльщується або його перебiг стає бiльш важким, особливо, коли рентгенологiчно опридiляється деструкцiя скроневої кiстки, примiняється антротомiя. Операцiя повина закiнчуватися введенням в печеру тефлонової трубки, через яку кожен день проводять її промивання розчином фурацилiну або дiоксидину з наступним введенням розчину антибiотика i гiдрокортизона. Промивання антрума i введення в нього лiкарських засобiв продовжується до того часу, поки не нормалiзується барабанна перетинка, а промивна рiдина стане прозорою.

У мiжрецидивному перiодi проводиться санацiя верхнiх дихальних шляхiв (аденотомiя, лiкування синуїтiв i т.д.).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ

Організація робочого місця Методика користування лобним рефлектором Після закріплення лобного рефлекторав... Спочаткуоглядають зовнішній ніс і присінок носа піднявши кінчик носа догори... Спочаткуоглядають зовнішній ніс і присінок носа піднявши кінчик носа догори великим пальцем правої руки Потім лівою...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Рецидивуючий середній отит.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог

Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста

Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг

Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк

Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка. Отоскопію

VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з деталь­ного з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хво­роби та життя. Проводи

Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог

Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста

Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг

Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк

Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка. Отоскопію

VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з деталь­ного з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хво­роби та життя. Проводи

Теорії слуху
Резонансна теорія Гельмгольца: певні волокна основної мембрани резонують (співдружньо коливаються) на звуки різної висоти. З цієї 'теорії випливають три основних висновки 1) у

VІ Орієнтована основа дії
На основній мембрані розташо­вується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієв

Експериментальні дослідження вестибулярного аналізатора
Теорія функції вестибулярного апарата, створена в останній чверті XIX сторіччя, в основних рисах утрималась дотепер. Доведено, що адекватним подразником ампулярного апарата є кутове прискорення. Це

Дослідження вестибулярного аналізатора в клініці
Методи дослідження вестибулярного аналізатора відрізняються великою різноманітністю тому, що доводиться вивчати реакції з боку самих різних систем. В клініці вивчаються спонтанні вестибуля

VІ Орієнтована основа дії
  На відміну від звукового вестибулярний апарат відноситься до інтерорецепторів. Завдяки йому відбувається аналіз руху і положення тіла в просторі. Півколові канали відповідаль

VІ. Орієнтована основа дії
Глотка с частиною травного тракту і дихальних шляхів. Вона яв­ляє собою порожнинний орган, утворений м'язами, фіброзними во­локнами і вистелений зсередини слизовою оболонкою. Порожнина глотки розта

ГОСТРИЙ СЕРЕДHIЙ ОТИТ (ГСО).
Е т i о п а т о г е н е з . В розвитку гострого середнього отиту вiдiграють роль: вид мiкроба (не завжди єдиного фактора); структура соскоподiбного вiдростка (пневматичний, диплоетичний, склеротичн

Л i к у в а н н я г о с т р о г о с е р е д н ь о г о о т и т у.
При гострих середнiх отитах показана iнтенсивна консервативна терапiя (режим, дiєта, антигiстамiнi, сульфанiламiднi препарати, антибiотики, судинозвужуючi краплi в нiс i т.д.). Hавiть при

Особливості перебігу гострих середнiх гнiйних отитiв у дiтей.
- Гострi середнi гнiйнi отити нагадують загальне iнфекцiйне захворюваня (висока температура тiла та iнше); - нерiдко спостерiгається менiнгiзм (зв'язок з наявнiстю fissura petrosquamosa);

Труднощі в діагностиці гострих середнiх отитiв.
- Утруднений огляд барабанної перетинки з-за вузькостi зовнiшнього слухового проходу. - Майже горизонтальне положення барабанної перетинки затрудняє установлення "границi" з шкiр

При інфекційних захворюваннях.
Hайбiльш важкi змiни спостерiгаються при скарлатині, такi ж, але менш вираженi - при кору. При цих захворюваннях можуть бути раннi отити (розвиваються при висипанi

VІ Орієнтована основа дії
Специфiчний збудник гострого середнього отиту не установлений, захворювання викликається рiзними видами патогених мiкроорганiзмiв, які поєднуються з iншими мiкроорганiзмами - синьогнiйною паличкою,

Етіологія і патогенез хронічного гнійного середнього отиту.
Хронiчний гнiйний середнiй отит є продовженням гострого. Однак, в деяких випадках вiн з самого початку має риси хронiчного процесу, наприклад при туберкульозному ураженнi вуха, при деяких важких ви

Класифікація хронічних гнійних середніх отитів.
Єдиної, загальноприйнятої класифiкацiї цього захворювання не iснує. Hайбiльш розповсюдженi класифiкацiї носять клiничний характер, досить простi, дають основнi уявлення про перебiг процесу i прогно

Патологічна анатомія простого хронічного гнійного запалення - мезотимпаниту.
В типових випадках утворюється центральна перфорація навколо перфорацйного отвору залишається бiльшої чи меншої ширини смужка барабанної перетинки. По краям перфорацiї спостерiгається потовщення -

Симптоми і діагностика хронічних гнійних середніх отитів.
Суб'єктивнi симптоми хронiчних гнiйних середнiх отитiв при вiдсутностi загострення частiше всього незначнi, тому хворi iнодi забувають про своє захворювання. Основнi скарги хворих зводятьс

Консервативне лікування хронічних гнійних середніх отитів.
Вiдомо, що результат лiкування хронiчнорго гнiйного середнього отиту залежить вiд стану мiсцевої i загальної iмунологiчної реактивностi, вiрулентностi мiкрофлори, надiйної вентиляцiї i евакуацiї ек

Способи введення лікарських речовин в барабанну порожнину.
- При великих перфорацiях i вiдсутностi полiпiв лiкарськi речовини вводять звичайним закапуванням; бiльш успiшному введенню сприяє ритмiчне притискання козелка (до входу в зовнiшнiй слуховий прохiд

VІ Орієнтована основа дії
Одним з ускладнень гострого гнійного середнього отиту є перехід його в хронічну форму. Це трапляється за умови високої вірулентності мікроорганізмів та ослаблення захисних сил макроорганізму.

ОТОГЕHHI ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI УСКЛАДHЕHHЯ .
  Отогенні внутрішньочерепні ускладнення (ОВУ) виникають внаслiдок розповсюдження патологiчного процесу з скроневої кiстки в порожнину черепа. До них вiдносяться екстрадуральний (епiд

Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит

Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит

Арахноїдит.
Особливе значення придається грипознiй iнфекцiї, що протiкає з ураженням верхнiх дихальних шляхiв або середнього вуха, якi в свою чергу є безпосередньою причиною серозного запалення мозкових оболон

Отогенні абсцеси.
Екстрадуральний абсцес - накопичення гною мiж твердою мозковою оболонкою i кiсткою, яке локалiзується в заднiй (сигмовидна борозна, траутманiвський трикутник), або в середнiй череп

Дислокаційні стовбурові симптоми при абсцесі скроневої долі.
Hайбiльш частий дислокацiйний симптом - виникнення парезу або паралiчу окорухового нерву на боцi абсцесу i пiрамiдних симптомiв на протилежнiй сторонi. Крiм окорухового нерву в процес можуть втягув

Офтальмологічні зміни при отогенних внутрішньомозкових абсцесах.
До офтальмологiчних змiн слiд вiднести змiни гостроти зору, застiйнi соски, неврит зорового нерва, змiни полiв зору. Поскiльки пiдвищення внутрiшньочерепного тиску при абсцесах рiдко буває

Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку

Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев

Летальність при отогенних абсцесах мозку.
З покращанням хiрургiчної технiки i введенням антибiотикiв смертнiсть зменшилась до 40-50% в порiвнянi з 80-90% в 20-30роки i не має подальшої тенденцiї до зниження. Характер мiкробної фло

Отогенний сепсис.
Про тромбози внутрiшньочерепних вен i синусiв вiдомо медицинi бiльше 200 рокiв (перший опис тромбозу мозкових вен i синусiв належить Morgagni, 1761). Схема розповсюдження отогенних внутрішньочерепн

Тромбоз верхнього поздовжнього синуса.
Розповсюджена думка про обов'язковий летальний кiнець при тромбозi верхнього поздовжного сигнуса неточна, поскiльки в рядi випадкiв, якi дiагностувалися як менiнгоенцефалiти, було встановлено наявн

Деякі додаткові методи дослідження.
Hа рентгенограмах скроневих кiсток спостерiгаються деструктивнi змiни соскоподiбного вiдростка, руйнування комiрок, холестеатома, порушення пневматизацiї i деструкцiя стiнок приносових пазух. Hайбi

Лікування тромбозів мозкових вен і синусів.
В першу чергу проводиться санацiя первинних вогнищ iнфекцiї. Пiсля сануючої операцiї на скроневiй кiстцi (загальнопорожнина операцiя, антромастоїдотомiя) ряд авторiв вiддають перевагу тотальному ви

Медикаментозна терапія.
Рекомендують антипiретики. Ацитилсалiцилова кислота, салiцилат натрiю, бутадiон приносять користь завдяки протизапальним, десенсибiлiзуючим) в деякiй мiрi м'яким антикоагуляцiйним властивостям. Пит

Отогенні енцефаліти.
Розрiзняють гнiйний i негнiйний енцефалiт. Цей подiл з точки зору етiологiї i патогенезу досить умовний. Hегнiйний енцефалiт може перейти в гнiйний. Останнiй в свою чергу може привести до

Отогенна гідроцефалія.
В випадках, коли пiдвищення внутрiшньочерепного тиску розвивається у хворих з гнiйцним отитом, мастоїдитом або синус-тромбозом, використовується термiн "отогенна гудроцефалiя". Ц

VІ Орієнтована основа дії
Hайбiльш часто iнфекцiя з середнього вуха розповсюджується в порожнину черепа контактним шляхом через верхнi стiнки барабанної порожнини i печери соскоподiбного вiдростка, якi є складовою частиною

Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку

Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев

НЕЙРОСЕНСОРНА ПРИГЛУХУВАТІСТЬ
Нейросенсорна приглухуватість — це збірне поняття, що включає ушкодження нейросенсорних структур звукового аналізатора, починаючи від волоскових клітин спірального органа і закінчуючи його кірко-ии

Патоморфологія і гістогенез вогнищ отосклерозу.
Ураження процесом тільки капсули лабіринту при відсутності виражених загальних проявів хвороби дає підставу говорити, що причина отосклерозу полягає в особливостях її розвитку і будови. Дл

Клінічні ознаки отосклерозу.
Хворі на отосклероз скаржаться головним чином на прогресуюче пониження слуху і шум у вухах. Існують різні точки зору про виникнення шуму у вухах: самовислуховуванням соматичних звуків орга

Клініка отосклерозу.
Основною аудіологічною ознакою є значне зниження гостроти слуху по повітряній провідності при порівняно добрій кістковій і при явищах, характерних для анкілозу стремена. При дослідженні сл

Лікування хворих на отосклероз.
Для діяння на отоспонгіотичні вогнища приміняють різні лікарські засоби. Деякі автори рекомендують прийом всередину великих доз йодистого калію або йодистого літію ( по 1,0 в день протягом місяця )

Операція на стременці.
Після того, як на прикінці минулого віку всі намагання такого виду втручань були визнані непотрібними, до 1952 року операції на стременці майже не виконувалися. Це було пов’язано з тим, що розгляну

Хвороба Меньєра (деякі питання етіопатогенезу та лікування).
Хвороба Меньєра (ХМ) – особлива нозологічна форма в оториноларингології. В науковому відношенні це збірне понятя в якому відображені не тільки клінічні але і теоретичні питання медицини. В клінічно

VІ Орієнтована основа дії
Соціальне значення нейросенсорної приглухуватості велике. У світі нараховується близько 450 млн. осіб, у котрих погіршення слуху є однією з головних причин інвалідності.. Серед усіх видів порушень

ГОСТРИЙ ФАРИНГІТ
Гостре запалення слизової оболонки горла рідко буває ізольова­ним. Часто воно поєднується з гострим ринітом, ангіною, ларингітом. Гострий фарингіт часто буває симптомом ГРВЗ, скарлатини, кору тощо.

ПЕРВИННІ АНГІНИ
Серед гострих тонзилітів найчастіше зустрічаються катаральна, лакунарна та фолікулярна ангіни. Вони складають 50—60 випадків ні1000 населення за рік, особливо часто хворіють діти у віці від 3 до 7

Моноцитарна ангіна
Моноцитарну ангіну описав 1885 р. педіатр Н.Ф.Філатов. Вона відома ще за назвою «хвороба Філатова». Сучасна назва цієї хвороби -«інфекційний мононуклеоз», ангіна — один із його симптомів. Захво­рюв

Агранулоцитарна ангіна
Агранулоцитарна ангіна спостерігається у хворих на агрануло­цитоз горлово-ротової форми. Агранулоцитоз не є самостійною но­зологічною одиницею, а особливою реакцією гемопоезу на різні по­дразнення

Ангіна у хворих на лейкоз
Гострий тонзиліт найчастіше спостерігається у хворих на гострий лейкоз і рідше — на хронічні захворювання крові. У перші дні гострого лейкозу спостерігається гіперемія та збільшення піднебінних миг

Паратонзиліт
Гостре запалення навколомигдаликової клітковини є частим захво­рюванням (10—15 на 10 000 населення), особливо часто зустрічається в молодих та дужих людей. Етіологія та патогенез. З

Загорловий абсцес
Загорловий абсцес спостерігається переважно в дітей віком до 1 року і дуже рідко може бути в дітей віком 4—5 років. Це захворюван­ня являє собою запалення та нагноєння лімфовузлів, розміщених у за-

Бічний горловий абсцес
Це захворювання має назву «навкологорловий абсцес», тому що відбувається гостре запалення клітковини навкологорлового простору. Цей сполучнотканинний простір обмежений із середини бічною стінкою го

Гострий тонзилогенний сепсис
Гострий сепсис може розвинутись як після ангіни, так і після заго­стрення хронічного тонзиліту. Нерідко це ускладнення виникає під час перебігу паратонзиліту. За шляхами поширення інфекції

ДИФТЕРІЯ ГОРЛА
Дифтерія - - гостре інфекційне захворювання, що спричиняється дифтерійною паличкою Лєффлєра. Існує 3 типи дифтерійних мікробів (§гауі§, іпіегтесііиз, тіІі§). Тип §гауіз спричиняє тяжкі форми дифтер

VІ. Орієнтована основа дії
Ізольований гострий фарингіт може виникнути після загального чи місцевого переохолодження, від прийому гострих про­дуктів харчування, в робітників, які тільки що почали працювати на шкідливих хіміч

ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
Хронічне запалення піднебінних мигдаликів часто спостерігається в дітей, починаючи з 3 років, і в молодих людей. Захворювання може виявитись у дітей віком до 3 років та в осіб похилого віку. Хроніч

ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
Гіпертрофія піднебінних мигдаликів частіше зустрічається в ди­тячому віці як прояв загальної гіперплазії лімфаденоїдної тканини. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може поєднуватися з гіпер­трофією

ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ГОРЛОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія горлового мигдалика, розміщеного в носовій частині горла, носить назву «аденоїди», або «аденоїдні вегетації», а хронічне його запалення — «хронічний аденоїдит». Найчастіше аденоїди спос

ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ЯЗИКОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія язикового мигдалика спостерігається в дорослих. При­чини її такі, як і гіпертрофії горлового мигдалика. Дуже часто гіпер­трофія цього мигдалика зустрічається в осіб із видаленими піднеб

VІ Орієнтована основа дії
У розвитку хронічного тонзиліту та виникненні його ускладнень можна виділити такі чинники. Насамперед, це інтокси­кація організму внаслідок усмоктування токсинів мікробів та про­дуктів хронічного з

СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч

ГОСТРИЙ РИНІТ
Етіологія. Гостре запалення слизової оболонки носа найчастіше розвивається після загального чи місцевого (ніг, рук, шлунка, горла) охолодження, внаслідок чого виникають порушення захисних не

ХРОНІЧНИЙ РИНІТ
Хронічне запалення слизової оболонки носа — дуже поширене за­хворювання. Розрізняють такі форми хронічного нежитю: катаральну, гіпертрофічну, атрофічну та вазомоторну. У хворих на гіпертрофічний ри

ФОРМИ ХРОНІЧНОГО РИНІТУ
Хронічний катаральний риніт ха­рактеризується скаргами хворих на постійні слизові виділення з носа та періодичне утруднення носового дихання зі змінним закладанням то однієї, то другої половини нос

VІ Орієнтована основа дії
Наявність стороннього тіла характеризується стійким закладанням відповідної половини носа, нежитем з одного боку з гнійними або сук­роватими виділеннями. Дані риноскопії підтверджують діагноз. Але

ОРБIТАЛЬHI ТА ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI РИHОГЕHHI УСКЛАДHЕHHЯ
СИНУЇТ Синуїт— це запалення приносових пазух. Залежно від ло­калізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової паз

ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
Гострий гайморит є найчастішою формою серед інших форм синуїту. До її місцевих проявів належать закладання носа, відчуття роз-та болю в ділянці відповідної пазухи. У разі порушення дренажної функці

ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ
Хронічне запалення верхньощелепної пазухи в більшості хворих є продовженням гострого процесу. Найчастіше зустрічається гнійна, гнійно-поліпозна та поліпозна форми хронічного гаймориту, рідше — ката

ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
За етіологією, патогенезом та морфологічними змінами фронтит не відрізняється від гаймориту. Фронтит характеризується скаргами на біль у ділянці лоба, котрий посилюється внаслідок надавлювання чи п

ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ
Хронічне запалення лобової пазухи виникає внаслідок стійкого по­рушення прохідності лобово-носового співустя, котре зумовлене різними патологічними перешкодами в ділянці середнього носового ходу. У

ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ
Запалення клітин решітчастого лабіринту спостерігається най­частіше в поєднанні із запаленням інших приносових пазух. Хворий скаржиться на біль у ділянці кореня носа та внутрішнього краю орбіти, ут

ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ
Клінічна картина хронічного етмоїдиту часто є поліморфною, і тому виникають труднощі в діагностиці захворювання. У зв'язку з тим що клітини решітчастого лабіринту займають центральне положення щодо

ГОСТРИЙ СФЕНОЇДИТ
Сфеноїдит рідко буває ізольованим і характеризується головним болем у потиличній ділянці та в ділянці орбіти. Виділення з носа мізерні або взагалі можуть бути відсутні, оскільки вони стікають у но­

ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ
Хронічний сфеноїдит виникає частіше, ніж діагностується, у зв'яз­ку з різноманітністю та завуальованістю клінічних проявів. Хворі скар­жаться на безпричинний головний біль, частіше в ділянці тім'я,

ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ РИНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виника­ють унаслідок поширення інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До розвитку таких ускладнень можуть призвести

ОРБІТАЛЬНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
Реактивний набряк клітковини орбіти та повік частіше розвивається в дитячому віці за наявності гострого етмоїдиту, що виникає на тлі ГРВІ. При цьому залежно від тла захворювання та клінічного переб

ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
До внутрішньочерепних риногенних ускладнень належать арах­ноїдит, серозний та гнійний менінгіт, тромбоз пазух твердої мозкової оболонки, риногенний сепсис, епі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобо

VІ Орієнтована основа дії
  Залежно від ло­калізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової пазухи — фронтит та клиноподібної — сфеної

Гострий катаральний ларингіт
Гострий катаральний ларингіт ( ГКЛ ) – катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару, внутрішніх м’язів гортані. Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступаю

Гортана ангіна ( ГА ).
Гостре запалення лімфаденоїдної тканини гортані розташованої в гортаних шлуночках, грушовидних синусах, черпаконадгортаних складках, міжчерпаковатому просторі, в окремих фолікулах. В процес втягуєт

Набряк гортані.
Набряк гортані – один з проявів різних патологічних процесів запальної або незапальної природи (захворювання нирок, сердцево-судиної системи, печінки та інших органів), він розвива

Несправжній круп (підскладковий ларингіт).
Захворювання зустрічається у дітей 2-5 років які страждають діатезом, схильні до ларингоспазмів. Анатомічною передумовою його розвитку є вузькість просвіту гортані, наявність великої кількості пухк

Дифтерія гортані, трахеї і бронхів.
Обструкція нижніх дихальних шляхів може розвиватися при дифтерії. В її патогенезі має значення набряк, фібрінозні плівки і рефлекторний спазм м’язів гортані. Дифтерійний круп в залежності

Хондроперихондрит гортані.
Захворювання пов’язано з проникненням мікрофлори в охрястя або хрящ. На місці ураження охрястя з’являється обмежена ділянка запалення, в подальшому в процес втягується і хрящ. В наслідок запалення

Лікування.
Назначають в великих дозах антибіотики широкого спектра дії, кортикостероїдні препарати, інгаляції, протеолітичні ферменти, препарати стимулюючі діяльність серця. Для попередження гіпоксич

Хронічні запальні захворювання гортані і трахеї.
Хронічний ларингіт і трахеїт майже завжди є однією з ланок хронічного катару верхніх дихальних шляхів. За характером змін в гортані виділяють хронічний, гіпертрофічний і атрофічний ларингі

СТЕHОЗИ ГОРТАHI.
Пiд стенозом гортанi слiд розуміти таке звуження її просвіту, яке порушує надходження в нижні вiддiли дихальних шляхiв достатньої кiлькостi вдихаємого повiтря, а саме кисню. Стеноз гортані

VІ Орієнтована основа дії
Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступають респіраторні віруси. Як самостійне захворювання ГЛ частіше всього розвивається внаслідок активізації флори сапрофітуючої в гортані. Бактері

ТРАВМИ ВУХА.
В пропедевтицi вушних хвороб прийнято дiлити вухо на три частини за глибиною їх розташування (зовнішнє, середнє, внутрішнє). Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзо

Пошкодження зовнішнього вуха.
З усiх вiддiлiв органа слуху частiше всього спостерiгаються пошкодження вушної раковини, як найменш захищеної частини вуха. При незначному пошкодженнi хряща гострими рiжучими або колючими предметам

Зовнішній слуховий прохід (ЗСП) .
Пошкодження ЗСП бувають прямi i непрямi; вони можуть локалiзуватись в перетинчасто-хрящовому, кiстковому або в обох вiддiлах. Перетинчасто-хрящовий вiддiл може пошкоджуватись гострокiнцеви

ЛОР контузії.
Термiн "контузiя" ранiш означав той вид механiчної травми, коли пошкодження залежало вiд удару тупим предметом, але цiлiсть зовнiшнiх покривiв при цьому була збережена. Такої механоконтуз

Контузійні пошкодження з розладами слуху і мови.
Розрiзняють двi групи пошкоджень: а) переферичну - переважає ураження середнього i внутрiшнього вуха:повiтряно-контузiйне пошкодження барабанної перетинки i середнього вух

Диференцiальний дiагноз центральних i периферичних ЛОР-контузiй.
Для центральних ЛОР-контузiй характерно: двобiчнiсть глухоти (як правило); розлад ототопiки зв'язаний з процесами в корi головного мозку; неможливiсть утворення умовних рефлексiв п

Травми глотки, стравоходу, гортані, трахеї.
Травми носоглоткинайбільш небезпечними вважаються травми при яких ранящий снаряд проходить в сагітальній площині (травма спинного мозку); менш небезпечні травми шиї у фронтальній п

Травми шийного відділ стравоходу.
Вогнепальні поранення глотки і шийного відділу стравоходу рідко бувають ізольваними. В зв'язку з цим біля 13% госпіталізованих гинуть від важких ускладнень; по-друге, пошкодження трахеї , спинного

Пошкодження гортані і трахеї.
Пошкодження порожистих органів шиї, зокрема гортані і трахеї не дивлячись на їх невелику питому вагу серед травм усіх ЛОР-органів, завжди привертає особливу увагу оториноларингологів, хірургів і ре

Особливості клінічного перебігу травм трахеї.
За дослідом Великої Вітчизняної війни травми шийного відділу трахеї спостерігалось в 3,1% від загальної кількості поранень ЛОР-органів. Виділяють закриті і відкриті травми трахеї. В мирний

Ускладнення при пораненні гортані і трахеї.
Місцеві ускладнення, які залежать від ізольованого поранення гортані і трахеї: нагноєння в рані, набряки, перихондрити, абсцеси, флегмони, медіастиніт, емфізема, аспіраційна пневмонія; уск

Травми носа і біляносових пазух.
Травми носа спостерiгаються як в мирний так i воєний час. Класифiкацiя травм носа i бiляносових пазух. I. За анатомiчними ознаками всi поранення носа i пазух можу

Травми біляносових пазух.
Hайбiльш часто уражується лобна пазуха, рiдше - верхньощелепна i решiтчастий лабiринт. Iзольоване ураження основної пазухи у зв'язку з її глибокою локалiзацiєю практично не зустрiчається.

СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч

VІ Орієнтована основа дії
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзольовано пошкоджуються рiдко, частiше в поєднаннi з сусiднiми анатомiчними утвореннями i областями, В.I.Воячек вважає бiльш доцiльним п

Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві форми туберкульозних гранульом: туберкульоз і вовчак. Гістологічно і клінічно вони дуже подібні один з одним, і відрізняються тільки тим, що вовчак має менш активний

СИФІЛІС НОСА
Первинні і вторинні прояви сифілісу зустрічаються відносно рідно, частіше спостерігаються випадки третичного сифілісу в вигляді гуми. Сифілітичний інфільтрат розпадаючись в центрі утворює

СИФІЛІС ГОРТАНІ
В гортані зустрічаються вторинні і третинні прояви сифілісу, але частіше спостерігається випадки третинного сифілісу в вигляді - гум. Сифілітичний інфільтрат, розпадаючись, утворює глибоку

СКЛЕРОМА
Одне з найбільш цікавих і недостатньо вивчених захворювань. Склерома – це хронічне інфекційне захворювання дихальних шляхів, збудником якого є паличка Фріша-Волковича. При

Т е о р і ї
1. Зоонозна: частіше хворіють склеромою жінки сільської місцевості, які мають справу з сільськогосподарськими тваринами – проміжний господар, як при малярії. Але Красильніков проводив мікроб

К л і н і ка .
Інкубаційний період не відомий. Н.М. Волкович є основоположником вчення про склерому. Склерома починається несподівано для хворого, дуже повільно. Важко визначити початок захворюв

Переважно інфільтративна форма.
В порожнині носа з'являються м'які, блідо-рожеві вузлики – інфільтрати. Найбільш часта локалізація їх на місці переходу пристінка порожнини носа в останню; на внутрішній поверхні крил носа, на пере

Переважно рубцева форма.
Необхідно зрозуміти, що всяка інфільтративна форма склероми в своєму розвитку перетворюється в рубцеву форму – це наслідок склероми. Рубці в порожнині носа концентрично звужують вхід в ніс

Переважно атрофічна форма.
а) Порожнина носа: слизова оболонка блідо-рожевого кольору, суха, покрита легко підсихаючим слизом. Атрофія слизової оболонки і носових раковин, носові ходи широкі. При ретельному огляді ч

Лікування.
Проблема лікування склероми до останнього часу повністю не вирішена, хоча всупереч старим поглядам, склерому можливо вважати вилікуваною клінічно (клінічне видужування). Місцево: ін'єкції

ФІБРОМА НОСОГЛОТКИ
Або по старій термінології фіброма основи черепа, юнацька фіброма, фіброма ювеніліс – зустрічається переважно в юнацькому віці до періоду статевої зрілості, рідше у осіб після 25 років. &n

РАК НОСА І БІЛЯНОСОВИХ ПАЗУХ
Виникає в місцях метаплазії кубічного і миготливого епітелію в багатошаровий плоский. Рак гайморової пазухи зустрічається в 5 разів частіше, чим в інших пазухах. Це пояснюється тим, що в н

РАК РЕШIТЧАТОГО ЛАБIРИHТУ
Поширюється а) в порожнину черепа через lamina cribrosa з богатою неврологічною симптоматикою б) в очницю через lamina papiracea, зміщення очного яблука зовні, утворення нориці бі

П А П І Л О М А Т О З Г О Р Т А H І
Ділять на: а) доброякісні - в дитячому і молодому віці б) злоякісні – зустрічаються в середньому віці і в старості. В літніх людей межі між папіломатозом гортані і раком стираютьс

Р А К Г О Р Т А H І
Особливості: 1. Помолоіння ракового процесу, чим молодше тим протікання зло якісніше. 2. Переважно вражаютьс чоловіки. Ракові пухлини гортані складають 1-7% від загальног

НОВОУТВОРЕННЯ ГЛОТКИ
Тільки про верхній та середній поверхи, т.я. гортано-глотка – до гортані Частота 2% від всіх новоутворень ЛОР органів (Львів) або 0,07 – 5% від всіх раків організму, а серед ЛОР Cr друге м

VІ Орієнтована основа дії
В клінічній практиці найбільш часто зустрічаються туберкульозні, сифілітичні, склеромні гранульоми і більш рідко актимікоз, проказа і сап. Т у б е р к у л ь о з. Розрізняють дві ф

Доброякісні пухлини вуха
До доброякісних пухлин вуха належать папіломи, фіброми, ангіоми, хондроми, остеоми, остеобластоми, гломусні пухлини, неври номи тощо. Серед пухлиноподібних утворень слід відзначити різного роду кіс

Злоякісні пухлини вуха
Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаю­ться аденокарцинома, меланома. Перебіг пухлин зовнішньог

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги