Отогенні абсцеси. - раздел Образование, ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ Екстрадуральний Абсцес - Накопичення Гною Мiж Твердою Мозков...
Екстрадуральний абсцес - накопичення гною мiж твердою мозковою оболонкою i кiсткою, яке локалiзується в заднiй (сигмовидна борозна, траутманiвський трикутник), або в середнiй черепнiй ямцi. Iншими словами екстрадуральний (епiдуральний) абсцес - обмежений зовнiшнiй гнiйний пахiменiнгiт.
Симптоматика екстрадурального абсцесу бiдна; нерiдко вiн диагностується тiльки пiд час операцiї. Часто поєднується з симптомами мастоїдиту. Загальнi симптоми мало вираженi. Температура тiла нормальна або субфебрильна. Частота пульса, як правило, вiдповiдає температурi i значно рiдше спостерiгається брадикардiя. Аналiз кровi без вiдхилень вiд норми. ШОЕ не пiдвищена.
Основним симптомом є головний бiль, болючiсть при постукуваннi в областi луски скроневої кiстки, завушнiй областi i в областi "козелка". При бiльш глибокому росташуваннi абсцеса, з утягуванням в процес гассерового вузла або його гiлок, можуть бути тригiменальнi болi в областi лиця. При задньочерепному екстрадуральному абсцесi бiль локалiзується в шиї. Iнодi спостерiгаються менiнгiальнi симптоми, при цьому склад лiквора не мiняється. Рiдко бувають мiсцеві вогнищевi симптоми. Hерiдко спостерiгається надмiрно сильна оторея, що супроводжується пульсацiєю - поштовхоподiбним видiленням гною (при вiдкритому екстрадуральному абсцесi коли кісткова його стінка руйнується а сумарна пульсація судин мозку через тверду мозкову оболонку виштовхує гній в барабану порожнину . При посиленi гноєтечi головний бiль зменшується, а при зменшеннi гноєтечi - наростає. Цього не спостерігається при закритому екстрадуральному абсцесі (мал. 50).
Лікування екстрадурального абсцесу хірургічне – розкриття відповідної черепної ямки.
Субдуральний абсцес - накопичення гною мiж твердою та павутинною мозковою оболонками, по сутi - обмежений гнiйний внутрiшнiй пахiменiнгiт. Субдуральний абсцес виникає як наслiдок хронiчного гнiйного середнього отиту, значно рiдше - гострого. В заднiй черепнiй ямцi абсцес звичайно виникає при гнiйному лабiринтитi або при тромбозi сигмовидного синуса. Близкiсть субдурального абсцесу до м'якої мозкової оболонки i речовини мозку приводить до розвитку двух груп симптомiв: менiнгiальних i вогнищевих, вiдповiдної локалiзацiї абсцесу.
Hеврологiчна симптоматика при отогенних субдуральних абсцесах схожа з такою при екстрадуральних абсцесах, але при субдуральному абсцесi ригiднiсть потиличних м'язiв, симптом Кернiга, Брудзинського зустрiчаються частiше. Поява на початку захворювання менiнгiального синдрому свiдчить скорiш на подразнення мозкових оболонок. В мiру вiдмежування (локалiзацiї) абсцесу менiнгеальнi симптоми зникають, але якщо вони з'являються в бiльш пiзнi строки, то можуть свiдчити про широке розповсюдження запального процесу в пiдпавутинному просторi. Тобто, характерним для субдурального абсцесу вважається ремiтуючий перебiг менiнгiального синдрому з помiрним плеоцитозом в лiкворi (до 200-3000 клiтин в 1 мкл).
Бiльш важливою є вогнищева симптоматика, яка залежить вiд здавлювання або набряку кори мозку по сусiдству з гнояком. Вогнищевi симптоми можуть бути у виглядi легких пiрамiдних знакiв на протилежному боцi при процесi в середнiй черепнiй ямцi. Слiд врахувати, що субдуральний абсцес може протiкати скритно, безсимптомно.
Тверда мозкова оболонка на мiсцi гнояка буває потоншеною, жовто-бiлого або жовто-зеленого кольору, iнодi випинається.
Представлений самому собi екстрадуральний або субдуральний абсцеси майже обов'язково приводять до розвитку бiльш важких внутрiшньочерепних ускладнень.
Лiкування субдурального абсцесу хiрургiчне – хрестоподiбним розрiзом розкривають абсцес i вводять тонкий резиновий дренаж.
Абсцеси мозку і мозочка.Попадання мiкроорганiзмiв в мозок напочатку викликає обмежений енцефалiт. Пiсля початкової менiнго-енцифалiтичної стадiї настає тривалий латентний перiод утворення абсцесу, протягом якого на межi некротичної зони вогнища з'являється капсула, яка складається головним чином з сполучнотканинних глiозних елементiв та лейкоцитiв. Важко точно встановити строки формування капсули, яка звичайно менш iнтенсивно виражена при абсцесах мозочка i множинних абсцесах. Згiдно лiтературних повiдомлень цi строки в середньому коливаються вiд 2-х до 6-ти тижнiв, рiдко до 2-3 мiсяцiв.
Переважно субкортикальне мiсцеположення отогенних абсцесiв в бiлiй речовинi великого мозку або мозочка пояснюється високою опiрнiстю кори у зв'язку з вираженою її васкуляризацiєю.
Перебiг абсцесу мозку дiлять на чотири стадiї: початкову, латентну, явну i термiнальну.
Початкова стадiя (1-2) тижнi супроводжується несильним головним болем, пiдвищенням температури тiла до 37,5 градусiв, нудотою, блюванням, поганим самопочуттям. Hерiдко подiбний стан спiвпадає з пiсляоперацiйним перiодом (пiсля сануючої операцiї на скроневiй кiстцi) i тому не приймається до уваги.
Латентний перiод хвороби бiдний на симптоми. Можуть спостерiгатися в'ялiсть хворого, блiднiсть, вiдсутнiсть апетиту, непостiйний перiодичний головний бiль. Температура i формула кровi можуть бути нормальними. Цi першi фази найбiльш часто протiкають непомiтно або їх симптоми приписують загостренню отиту.
Явна стадiя в рядi випадкiв проявляється раптово серед вiдносно задовiльного загального стану. Динамiка процесу має тенденцiю до поступового погiршання, але може спостерiгатися хвилеподiбний перебiг з перiодами покращання i погiршання. Загальний стан хворих звичайно важкий. Вiдносно рiдко стан хворого може бути оцiнений як задовiльний. Особливо це стосується хворих, що лiкувались антибiотиками до госпiталiзацiї в стацiонар з приводу отиту. Температура тiла мiняється в залежностi вiд супутнього гнiйного отиту i наявностi iнших внутрiшньочерепних ускладнень. Вважається, що для неускладнених абсцесiв характерна нормальна або субфебрильна температура тiла.
Термiнальна стадiя абсцесу - з'являються грубi порушення з боку серцево-судинної системи, обумовленi як загальною iнтоксикацiєю, так i явищами набряку мозку з паралiчом судинного центра.
Клінічна картина внутрішньомозкових абсцесiв складається з загальних, загальноiнфекцiйних (температура, слабкість, показники аналізіів крові тощо), загальномозкових і локальних симптомiв.
Загальні симптоми в основному пов'язані з інфекційними процесами. З введенням в практику антибiотикiв i сульфанiламiдiв, якi часто i безконтрольно вживаються при любих гарячкових станах, дещо змiнилась клiнична картина абсцесiв. Висока температура не залежить вiд величини i ступеня iнкапсуляцiї абсцесу. Hайбiльш часто вона спостерiгається при супутньому екстрадуральному абсцесi, синус-тромбозi, менiнгiтi або при проривi абсцесу в субарахноїдальний простiр, спiвпадає з загостренням хронiчного або з розвитком гострого отиту. Пiдвищення температури iнодi до 40 градусiв з ознобом спостерiгається в початковiй стадiї формування абсцесу.
Безгарячковий період абсцесу Eagleton пов'язує з iзоляцiєю його вiд лiкворних шляхiв i кровотоку внаслiдок як його положення у бiлiй речовинi мозку, так i тромбофлебiту привiдних i вiдвiдних вен та облiтерацiї їх переваскулярних просторiв. Piguet розцiнює нормальну температуру як наслiдок слабої вiрулентностi флори абсцесу в результатi антибiотикотерапiї.
Пiдвищення температури тiла при неускладнених абсцесах розцiнюється як симптом розповсюдження процесу на оболонки мозку або лiкворнi шляхи, впливу на гiпоталамiчну область внаслiдок змiщення частин мозку, або порушення циркуляцiї лiквора.
Загальномозкові симптоми обумовлюються пiдвищенням внутрiшньочерепного тиску. До цiєї групи симптомiв вiдносять головний бiль, брадикардiю, змiни на очному днi, нудоту, блювання, порушення свiдомостi i психiки.
Головний бiль, на думку багатьох авторiв є обов'язковим i дуже важливим симптомом. Вiдсутнiсть головного болю при абсцесах мозку спостерiгається рiдко i пояснюється наявнiстю щiльної капсули, iзолюючої абсцес вiд оточуючих його тканин.
Патогенитичнi механiзми головного болю при абсцесах мозку рiзнi. Вони зв'язанi з тиском на рецептори сигмоподiбного синуса, подразненням рецепторiв мозкових оболонок, тиском i подразненням верхнiх шийних корiнцiв; по-друге, з явищами мозкової гiпертензiї i iнтоксикацiї. Iнтенсивнiсть головного болю рiзна.
Характер головного болю може мати значення при визначенні локалiзацiї абсцесу. При ураженні скроневої долi вiн буває найбiльш часто в скронево-тiм'янiй областi на боцi процесу i дуже рiдко на протилежнiй сторонi. При розташуваннi абсцесу в задньо-базальних дiлянках скроневої долi головний бiль може бути в лобнiй або лобно-орбiтальнiй областi. Це пояснюється придавленням або подразненням твердої мозкової оболонки середньої черепної ямки, в якiй знаходиться вузол трiйчастого нерва i розповсюдженням подразнення по ходу його гiлок. При абсцесi лобної долi головний
бiль локалiзується в надбрiвно-лобнiй частинi i нерiдко iррадiює в потилицю, що пояснюється подразненням n.tentorii, що виходить з верхньої гiлочки трiйчастого нерва i iннервує мозочковий намет.
При абсцесi мозочка найбiльш часто бiль локалiзується в потиличнiй областi. Iнодi iррадiює по заднiй поверхнi шиї i в область спини, що зв'язано з подразненням шийних корiнцiв мигдаликами мозочка, що опустились в потиличний отвiр. Iнша, не менш важлива локалiзацiя головного болю - лобна область; спостерiгаються орбiтальнi i ретроорбiтальнi болi. Така локалiзацiя пояснюється подразненням мозочкового намету i описана М.М.Бурденко при пухлинах мозочка. Дифузний головний бiль може спостерiгатися при абсцесах ускладненних менiнгітом, внаслiдок подразнення рецепторiв м'якої мозкової оболонки, i у випадках, що супроводжуються значною лiкворною гiпертензiєю.
Болiснiсть при перкусiї голови як симптом має обмежене значення.
Вимушене положення голови буває частiше всього при абсцесах мозочка. Звичайно, хворi лежать на сторонi абсцесу з дещо приведеною до грудей головою. Очевидно, таке положення сприяє бiльш вiльному вiдтоку лiквора в IV шлуночок. Рiзко вiдкинута назад голова при вiдсутностi ригiдностi потиличних м'язів буває на початку набряку мозку i змiщення мигдаликiв у великий потиличний отвiр. Така поза являє собою грiзний симптом i абсолютне протипоказання до люмбальної пункцiї внаслiдок небезпечностi защемлення мигдаликiв мозочка у великому потиличному отворi.
Час виникнення головного болю також має дiагностичне значення. Посилення або виникнення болю пiсля антромастоїдотомiї або загальнопорожниної операцiї на вусi повинно викликати пiдозру на абсцес мозку.
Головний бiль iнодi супроводжується нудотою i блюванням. Звичайно, блювання буває при дифузному головному болю i є показником внутрiшньочереної гiпертензiї. Особливо це вiдноситься до абсцесiв скроневої долi. При абсцесах мозочка блювання може спостерiгатись i при вiдсутностi значної лiкворної гiпертензiї внаслiдок прямого подразнення стовбурових вiддiлiв мозку.
Блювання як загальномозковий симптом слiд вiдрiзняти вiд такого при лабiринтитах, коли воно супроводжується системним запамороченням, посилюється при перемiнi положення голови, не пов'язане з головним болем. Блювання при абсцесах мозку виникає частiше на висотi головного болю, раптово, фонтаном i не зв'язане з прийняттям їжi.
Частiше всього блювання зустрiчається при абсцесi мозочка, рiдше - при абсцесi скроневої долi.
При абсцесах мозку найбiльш часто спостерiгається брадикардiя. За даними рiзних авторiв вона виявляється у 40-60% хворих. Пульс уповiльнюїться до 50-60, рiдше до 30-40 на хвилину. Рiдкий пульс завжди ритмiчний i напруженний. Брадикардiя спостерiгається одинаково часто як при абсцесах скроневої долi, так i при абсцесах мозочка. Брадикардiя не залежить також вiд величини абсцеса i не завжди вiдповiдає вираженностi внутрiшньочерепної гiпертензiї. Цiннiсть цього симптому дещо знижується при наявностi лабiринтиту i тромбозу сигмовидної пазухи.
Брадикардiя при лабiринтитi є наслiдком впливу цього захворювання на блукаючий нерв. Брадикардiя при тромбозi сигмовидного синуса обумовлена розповсюдженням процесу на область яремного отвору i проходячий в ньому блукаючий нерв. При розвитку гнiйного менiнгиту або прориву абсцесу в субарахноїдальний простiр розвивається тахiкардiя, аритмiя.
Є значнi розходження у поглядах рiзних авторiв на частоту застiйних соскiв при отогенних абсцесах мозку. По зведеним таблицям офтальмологiв застiйнi соски спостерiгаються в 50-60% всiх випадкiв мозкового абсцесу. Вони частiше зустрiчаються при пiвкулевiй, нiж при мозочковiй локалiзацiї. Бiльша вираженнiсть застiйного соска як правило на боцi абсцесу. Можуть спостерiгатись i зворотнi спiввiдношення. Hе iснує прямої залежностi мiж величиною абсцесу i вираженiстю застiйних соскiв очного дна.
При дренованому абсцесi набряк соска зорового нерва щезає протяом 1-6 тижнiв. Вiдсутнiсть регресу застою на очному днi свiдчить про неповне видалення гною з порожнини абсцесу, про формування нового абсцесу, але може бути i наслiдком супутнього серозного менiнгiту або набряку мозку.
Вогнищевi симптоми при абсцесi мозку можуть бути результатом: руйнування речовини мозку гнiйним процесом; розсовування i здавлювання речовини мозку iнкапсульованим абсцесом; розвитком перифокального набряку негнiйного енцефалiту.
Вогнищева неврологiчна симптоматика. Загальними симптомами для ураження обох скроневих частин мозку є: нюховi i смаковi розлади, нюховi, смаковi, слуховi, зоровi галюцiнацiї, гомонiмна гемiанопсiя, гемiпарези i гемiпаралiчi на протилежному абсцесу скроневої долi боцi, паралiч лицьового нерва по центральному типу, судорожнi напади, пiрамiднi симптоми Бабiнського, Оппенгейма, Гордона, Россолiмо, Жуковського.
Вогнищевi симптоми абсцесу мозку залежать вiд його локалiзацiї. У вiдношеннi скроневої долi основними локальними симптомами абсцесу є афазiя i гемiанопсiя. Самий яскравий i виразний симптом - афазiя при ураженнi лiвої скроневої долi у праворуких. Вона спостерiгається не менш, нiж у 75-80% випадкiв. Вiдсутнiсть афазiї при лiвобiчнiй локалiзацiї процесу можна пояснити прихованою лiворукiстю, вiдсутнiстю значного перифокального запалення i набряку.
Разом з тим у деяких хворих спостерiгається афазiя при правобiчнiй локалiзацiї процесу (в органiзацiї мови має значення i права пiвкуля у праворуких).
Характерною для абсцесу скроневої долi вважається амнестична афазiя, менш часто сенсорна i ще рiдше моторна афазiя.
При анамнестичнiй афазiї виражено утруднення назви предметiв при збереженiй можливостi повторення мовлення (мови). Hайбiльш часто амнестична афазiя виникає при локалiзацiї абсцесу у базальних вiддiлах лiвої скроневої долi.
Сенсорна афазiя спостерiгається при поширеному процесi або при локалiзацiї абсцесу у верхньозаднiх вiддiлах скроневої долi.
При сенсорнiй афазiї утруднене розумiння звернутої до хворого мови.
Моторна афазiя зустрiчається рiдко. При нiй мова хворих бiдна, складається з дiєслiв i iменникiв, що вимовляються часто в називному вiдмiнку незалежно вiд граматичних вимог (аграматизм).
Моторна афазiя при скроневiй локалiзацiї може бути пов'язана з перифокальним набряком.
Деякi автори (М.Б.Кроль, Р.А.Лур'є та iншi) вказували на ряд особливостей афазiйних розладiв:
1. при ураженнi лiвої скроневої долi ближче до тiм'яної, при дослiдженнi амнестичних афазiй досить лiкарю пiдсказати хворому перший склад або лiтеру забутої ним назви предмету, як вiн швидко вимовляє необхiдне слово, тодi як при ураженнi нижнiх вiддiлiв скроневої долi пiдказування не допомогає; порушується повторення довгих фраз при достатньо чiткому повтореннi окремих слiв, при цьому здiбнiсть до письма зберiгається i лише iнодi можуть допускатися помилки;
2. при ураженнi заднього вiддiлу верхньої скроневої звивини (центр Вернiке) виникає сенсорна афазiя (словесна агнозiя). Порушується аналiз i синтез звукової мови, внаслiдок чого хворий втрачає здiбнiсть розумiти рiдну мову i тим самим втрачає словесний контакт з оточуючими.
Геміанопсія дуже важливий симптом абсцесу скроневої долi. Виявлення її надзвичайно важливе, особливо при правостороннiй локалiзацiї, при якiй вона може бути єдиним вогнищевим симптомом. Гемiанопсiя пояснюється утягуванням в процес зорової променистостi - пучка Грацiолє зорового шляху, який проходить через скроневу долю в потиличну. Iснує ще пояснення гемiанопсiї при скроневому абсцесi як симптому на вiдстанi внаслiдок притиснення скроневою долею зорового тракту на основi мозку.
Руховi порушення при абсцесi скроневої долi завжди бувають на протилежному боцi. Розвиток гемипарезу або пiрамiдних симптомiв на боцi гаданного абсцесу частiше спостерiгається при абсцесах мозочка. При абсцесi скроневої долi цi симптоми повиннi розцiнюватись як наслiдок тиску на протилежну пiвкулю або на стовбур мозку.
Все темы данного раздела:
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Організація робочого місця
Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цьог
Орофарингоскопія
Обстеженняглотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на ста
Задня риноскопія
Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим наг
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветк
Отоскопія
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію
VІ Орієнтована основа дії
Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводи
Теорії слуху
Резонансна теорія Гельмгольца: певні волокна основної мембрани резонують (співдружньо коливаються) на звуки різної висоти. З цієї 'теорії випливають три основних висновки 1) у
VІ Орієнтована основа дії
На основній мембрані розташовується у вигляді епітеліального підвищення кінцевий нервовий апарат (рецептор) завитки - кортієв орган. Центральне місце в кортієвому органі займають так звані кортієв
Експериментальні дослідження вестибулярного аналізатора
Теорія функції вестибулярного апарата, створена в останній чверті XIX сторіччя, в основних рисах утрималась дотепер. Доведено, що адекватним подразником ампулярного апарата є кутове прискорення. Це
Дослідження вестибулярного аналізатора в клініці
Методи дослідження вестибулярного аналізатора відрізняються великою різноманітністю тому, що доводиться вивчати реакції з боку самих різних систем.
В клініці вивчаються спонтанні вестибуля
VІ Орієнтована основа дії
На відміну від звукового вестибулярний апарат відноситься до інтерорецепторів. Завдяки йому відбувається аналіз руху і положення тіла в просторі. Півколові канали відповідаль
VІ. Орієнтована основа дії
Глотка с частиною травного тракту і дихальних шляхів. Вона являє собою порожнинний орган, утворений м'язами, фіброзними волокнами і вистелений зсередини слизовою оболонкою. Порожнина глотки розта
ГОСТРИЙ СЕРЕДHIЙ ОТИТ (ГСО).
Е т i о п а т о г е н е з . В розвитку гострого середнього отиту вiдiграють роль: вид мiкроба (не завжди єдиного фактора); структура соскоподiбного вiдростка (пневматичний, диплоетичний, склеротичн
Л i к у в а н н я г о с т р о г о с е р е д н ь о г о о т и т у.
При гострих середнiх отитах показана iнтенсивна консервативна терапiя (режим, дiєта, антигiстамiнi, сульфанiламiднi препарати, антибiотики, судинозвужуючi краплi в нiс i т.д.).
Hавiть при
Особливості перебігу гострих середнiх гнiйних отитiв у дiтей.
- Гострi середнi гнiйнi отити нагадують загальне iнфекцiйне захворюваня (висока температура тiла та iнше);
- нерiдко спостерiгається менiнгiзм (зв'язок з наявнiстю fissura petrosquamosa);
Труднощі в діагностиці гострих середнiх отитiв.
- Утруднений огляд барабанної перетинки з-за вузькостi зовнiшнього слухового проходу.
- Майже горизонтальне положення барабанної перетинки затрудняє установлення "границi" з шкiр
Рецидивуючий середній отит.
Рецидивуючий середнiй отит є особливою формою середнього отиту у дiтей. За своїм характером форма схожа з звичайним гострим середнiм отитом, але має тенденцiю до бiльш тривалого торпiдного перебiгу
При інфекційних захворюваннях.
Hайбiльш важкi змiни спостерiгаються при скарлатині, такi ж, але менш вираженi - при кору. При цих захворюваннях можуть бути раннi отити (розвиваються при висипанi
VІ Орієнтована основа дії
Специфiчний збудник гострого середнього отиту не установлений, захворювання викликається рiзними видами патогених мiкроорганiзмiв, які поєднуються з iншими мiкроорганiзмами - синьогнiйною паличкою,
Етіологія і патогенез хронічного гнійного середнього отиту.
Хронiчний гнiйний середнiй отит є продовженням гострого. Однак, в деяких випадках вiн з самого початку має риси хронiчного процесу, наприклад при туберкульозному ураженнi вуха, при деяких важких ви
Класифікація хронічних гнійних середніх отитів.
Єдиної, загальноприйнятої класифiкацiї цього захворювання не iснує. Hайбiльш розповсюдженi класифiкацiї носять клiничний характер, досить простi, дають основнi уявлення про перебiг процесу i прогно
Патологічна анатомія простого хронічного гнійного запалення - мезотимпаниту.
В типових випадках утворюється центральна перфорація навколо перфорацйного отвору залишається бiльшої чи меншої ширини смужка барабанної перетинки. По краям перфорацiї спостерiгається потовщення -
Симптоми і діагностика хронічних гнійних середніх отитів.
Суб'єктивнi симптоми хронiчних гнiйних середнiх отитiв при вiдсутностi загострення частiше всього незначнi, тому хворi iнодi забувають про своє захворювання.
Основнi скарги хворих зводятьс
Консервативне лікування хронічних гнійних середніх отитів.
Вiдомо, що результат лiкування хронiчнорго гнiйного середнього отиту залежить вiд стану мiсцевої i загальної iмунологiчної реактивностi, вiрулентностi мiкрофлори, надiйної вентиляцiї i евакуацiї ек
Способи введення лікарських речовин в барабанну порожнину.
- При великих перфорацiях i вiдсутностi полiпiв лiкарськi речовини вводять звичайним закапуванням; бiльш успiшному введенню сприяє ритмiчне притискання козелка (до входу в зовнiшнiй слуховий прохiд
VІ Орієнтована основа дії
Одним з ускладнень гострого гнійного середнього отиту є перехід його в хронічну форму. Це трапляється за умови високої вірулентності мікроорганізмів та ослаблення захисних сил макроорганізму.
ОТОГЕHHI ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI УСКЛАДHЕHHЯ .
Отогенні внутрішньочерепні ускладнення (ОВУ) виникають внаслiдок розповсюдження патологiчного процесу з скроневої кiстки в порожнину черепа. До них вiдносяться екстрадуральний (епiд
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Отогенні менінгіти (ОМ).
Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит
Арахноїдит.
Особливе значення придається грипознiй iнфекцiї, що протiкає з ураженням верхнiх дихальних шляхiв або середнього вуха, якi в свою чергу є безпосередньою причиною серозного запалення мозкових оболон
Дислокаційні стовбурові симптоми при абсцесі скроневої долі.
Hайбiльш частий дислокацiйний симптом - виникнення парезу або паралiчу окорухового нерву на боцi абсцесу i пiрамiдних симптомiв на протилежнiй сторонi. Крiм окорухового нерву в процес можуть втягув
Офтальмологічні зміни при отогенних внутрішньомозкових абсцесах.
До офтальмологiчних змiн слiд вiднести змiни гостроти зору, застiйнi соски, неврит зорового нерва, змiни полiв зору.
Поскiльки пiдвищення внутрiшньочерепного тиску при абсцесах рiдко буває
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
Летальність при отогенних абсцесах мозку.
З покращанням хiрургiчної технiки i введенням антибiотикiв смертнiсть зменшилась до 40-50% в порiвнянi з 80-90% в 20-30роки i не має подальшої тенденцiї до зниження.
Характер мiкробної фло
Отогенний сепсис.
Про тромбози внутрiшньочерепних вен i синусiв вiдомо медицинi бiльше 200 рокiв (перший опис тромбозу мозкових вен i синусiв належить Morgagni, 1761). Схема розповсюдження отогенних внутрішньочерепн
Тромбоз верхнього поздовжнього синуса.
Розповсюджена думка про обов'язковий летальний кiнець при тромбозi верхнього поздовжного сигнуса неточна, поскiльки в рядi випадкiв, якi дiагностувалися як менiнгоенцефалiти, було встановлено наявн
Деякі додаткові методи дослідження.
Hа рентгенограмах скроневих кiсток спостерiгаються деструктивнi змiни соскоподiбного вiдростка, руйнування комiрок, холестеатома, порушення пневматизацiї i деструкцiя стiнок приносових пазух. Hайбi
Лікування тромбозів мозкових вен і синусів.
В першу чергу проводиться санацiя первинних вогнищ iнфекцiї. Пiсля сануючої операцiї на скроневiй кiстцi (загальнопорожнина операцiя, антромастоїдотомiя) ряд авторiв вiддають перевагу тотальному ви
Медикаментозна терапія.
Рекомендують антипiретики. Ацитилсалiцилова кислота, салiцилат натрiю, бутадiон приносять користь завдяки протизапальним, десенсибiлiзуючим) в деякiй мiрi м'яким антикоагуляцiйним властивостям. Пит
Отогенні енцефаліти.
Розрiзняють гнiйний i негнiйний енцефалiт. Цей подiл з точки зору етiологiї i патогенезу досить умовний.
Hегнiйний енцефалiт може перейти в гнiйний. Останнiй в свою чергу може привести до
Отогенна гідроцефалія.
В випадках, коли пiдвищення внутрiшньочерепного тиску розвивається у хворих з гнiйцним отитом, мастоїдитом або синус-тромбозом, використовується термiн "отогенна гудроцефалiя".
Ц
VІ Орієнтована основа дії
Hайбiльш часто iнфекцiя з середнього вуха розповсюджується в порожнину черепа контактним шляхом через верхнi стiнки барабанної порожнини i печери соскоподiбного вiдростка, якi є складовою частиною
Сучасні методи діагностики внутрішньочерепних ускладнень.
1. Ехоенцефалографiя. В основi методу лежить принцип ультразвукової локацiї. Вiдображенi ультразвуковi хвилi вiд серединних структур мозку (третiй шлуночок, прозора перегородка, серп великого мозку
Лікування внутрішньомозкових отогенних абсцеів.
Основним методом лiкування є хiрургiчний з наступним проведенням антибактерiальної, протизапальної, дегiдратацiйної, симптоматичної терапiї. При наявностi внутрiшньочерепного ускладнення на скронев
НЕЙРОСЕНСОРНА ПРИГЛУХУВАТІСТЬ
Нейросенсорна приглухуватість — це збірне поняття, що включає ушкодження нейросенсорних структур звукового аналізатора, починаючи від волоскових клітин спірального органа і закінчуючи його кірко-ии
Патоморфологія і гістогенез вогнищ отосклерозу.
Ураження процесом тільки капсули лабіринту при відсутності виражених загальних проявів хвороби дає підставу говорити, що причина отосклерозу полягає в особливостях її розвитку і будови.
Дл
Клінічні ознаки отосклерозу.
Хворі на отосклероз скаржаться головним чином на прогресуюче пониження слуху і шум у вухах.
Існують різні точки зору про виникнення шуму у вухах: самовислуховуванням соматичних звуків орга
Клініка отосклерозу.
Основною аудіологічною ознакою є значне зниження гостроти слуху по повітряній провідності при порівняно добрій кістковій і при явищах, характерних для анкілозу стремена.
При дослідженні сл
Лікування хворих на отосклероз.
Для діяння на отоспонгіотичні вогнища приміняють різні лікарські засоби. Деякі автори рекомендують прийом всередину великих доз йодистого калію або йодистого літію ( по 1,0 в день протягом місяця )
Операція на стременці.
Після того, як на прикінці минулого віку всі намагання такого виду втручань були визнані непотрібними, до 1952 року операції на стременці майже не виконувалися. Це було пов’язано з тим, що розгляну
Хвороба Меньєра (деякі питання етіопатогенезу та лікування).
Хвороба Меньєра (ХМ) – особлива нозологічна форма в оториноларингології. В науковому відношенні це збірне понятя в якому відображені не тільки клінічні але і теоретичні питання медицини. В клінічно
VІ Орієнтована основа дії
Соціальне значення нейросенсорної приглухуватості велике. У світі нараховується близько 450 млн. осіб, у котрих погіршення слуху є однією з головних причин інвалідності.. Серед усіх видів порушень
ГОСТРИЙ ФАРИНГІТ
Гостре запалення слизової оболонки горла рідко буває ізольованим. Часто воно поєднується з гострим ринітом, ангіною, ларингітом. Гострий фарингіт часто буває симптомом ГРВЗ, скарлатини, кору тощо.
ПЕРВИННІ АНГІНИ
Серед гострих тонзилітів найчастіше зустрічаються катаральна, лакунарна та фолікулярна ангіни. Вони складають 50—60 випадків ні1000 населення за рік, особливо часто хворіють діти у віці від 3 до 7
Моноцитарна ангіна
Моноцитарну ангіну описав 1885 р. педіатр Н.Ф.Філатов. Вона відома ще за назвою «хвороба Філатова». Сучасна назва цієї хвороби -«інфекційний мононуклеоз», ангіна — один із його симптомів. Захворюв
Агранулоцитарна ангіна
Агранулоцитарна ангіна спостерігається у хворих на агранулоцитоз горлово-ротової форми. Агранулоцитоз не є самостійною нозологічною одиницею, а особливою реакцією гемопоезу на різні подразнення
Ангіна у хворих на лейкоз
Гострий тонзиліт найчастіше спостерігається у хворих на гострий лейкоз і рідше — на хронічні захворювання крові. У перші дні гострого лейкозу спостерігається гіперемія та збільшення піднебінних миг
Паратонзиліт
Гостре запалення навколомигдаликової клітковини є частим захворюванням (10—15 на 10 000 населення), особливо часто зустрічається в молодих та дужих людей.
Етіологія та патогенез. З
Загорловий абсцес
Загорловий абсцес спостерігається переважно в дітей віком до 1 року і дуже рідко може бути в дітей віком 4—5 років. Це захворювання являє собою запалення та нагноєння лімфовузлів, розміщених у за-
Бічний горловий абсцес
Це захворювання має назву «навкологорловий абсцес», тому що відбувається гостре запалення клітковини навкологорлового простору. Цей сполучнотканинний простір обмежений із середини бічною стінкою го
Гострий тонзилогенний сепсис
Гострий сепсис може розвинутись як після ангіни, так і після загострення хронічного тонзиліту. Нерідко це ускладнення виникає під час перебігу паратонзиліту.
За шляхами поширення інфекції
ДИФТЕРІЯ ГОРЛА
Дифтерія - - гостре інфекційне захворювання, що спричиняється дифтерійною паличкою Лєффлєра. Існує 3 типи дифтерійних мікробів (§гауі§, іпіегтесііиз, тіІі§). Тип §гауіз спричиняє тяжкі форми дифтер
VІ. Орієнтована основа дії
Ізольований гострий фарингіт може виникнути після загального чи місцевого переохолодження, від прийому гострих продуктів харчування, в робітників, які тільки що почали працювати на шкідливих хіміч
ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
Хронічне запалення піднебінних мигдаликів часто спостерігається в дітей, починаючи з 3 років, і в молодих людей. Захворювання може виявитись у дітей віком до 3 років та в осіб похилого віку. Хроніч
ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
Гіпертрофія піднебінних мигдаликів частіше зустрічається в дитячому віці як прояв загальної гіперплазії лімфаденоїдної тканини. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може поєднуватися з гіпертрофією
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ГОРЛОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія горлового мигдалика, розміщеного в носовій частині горла, носить назву «аденоїди», або «аденоїдні вегетації», а хронічне його запалення — «хронічний аденоїдит». Найчастіше аденоїди спос
ГІПЕРТРОФІЯ ТА ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ЯЗИКОВОГО МИГДАЛИКА
Гіпертрофія язикового мигдалика спостерігається в дорослих. Причини її такі, як і гіпертрофії горлового мигдалика. Дуже часто гіпертрофія цього мигдалика зустрічається в осіб із видаленими піднеб
VІ Орієнтована основа дії
У розвитку хронічного тонзиліту та виникненні його ускладнень можна виділити такі чинники. Насамперед, це інтоксикація організму внаслідок усмоктування токсинів мікробів та продуктів хронічного з
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
ГОСТРИЙ РИНІТ
Етіологія. Гостре запалення слизової оболонки носа найчастіше розвивається після загального чи місцевого (ніг, рук, шлунка, горла) охолодження, внаслідок чого виникають порушення захисних не
ХРОНІЧНИЙ РИНІТ
Хронічне запалення слизової оболонки носа — дуже поширене захворювання. Розрізняють такі форми хронічного нежитю: катаральну, гіпертрофічну, атрофічну та вазомоторну. У хворих на гіпертрофічний ри
ФОРМИ ХРОНІЧНОГО РИНІТУ
Хронічний катаральний риніт характеризується скаргами хворих на постійні слизові виділення з носа та періодичне утруднення носового дихання зі змінним закладанням то однієї, то другої половини нос
VІ Орієнтована основа дії
Наявність стороннього тіла характеризується стійким закладанням відповідної половини носа, нежитем з одного боку з гнійними або сукроватими виділеннями. Дані риноскопії підтверджують діагноз. Але
ОРБIТАЛЬHI ТА ВHУТРIШHЬОЧЕРЕПHI РИHОГЕHHI УСКЛАДHЕHHЯ
СИНУЇТ
Синуїт— це запалення приносових пазух. Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової паз
ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
Гострий гайморит є найчастішою формою серед інших форм синуїту. До її місцевих проявів належать закладання носа, відчуття роз-та болю в ділянці відповідної пазухи. У разі порушення дренажної функці
ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ
Хронічне запалення верхньощелепної пазухи в більшості хворих є продовженням гострого процесу. Найчастіше зустрічається гнійна, гнійно-поліпозна та поліпозна форми хронічного гаймориту, рідше — ката
ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
За етіологією, патогенезом та морфологічними змінами фронтит не відрізняється від гаймориту. Фронтит характеризується скаргами на біль у ділянці лоба, котрий посилюється внаслідок надавлювання чи п
ХРОНІЧНИЙ ФРОНТИТ
Хронічне запалення лобової пазухи виникає внаслідок стійкого порушення прохідності лобово-носового співустя, котре зумовлене різними патологічними перешкодами в ділянці середнього носового ходу. У
ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ
Запалення клітин решітчастого лабіринту спостерігається найчастіше в поєднанні із запаленням інших приносових пазух. Хворий скаржиться на біль у ділянці кореня носа та внутрішнього краю орбіти, ут
ХРОНІЧНИЙ ЕТМОЇДИТ
Клінічна картина хронічного етмоїдиту часто є поліморфною, і тому виникають труднощі в діагностиці захворювання. У зв'язку з тим що клітини решітчастого лабіринту займають центральне положення щодо
ГОСТРИЙ СФЕНОЇДИТ
Сфеноїдит рідко буває ізольованим і характеризується головним болем у потиличній ділянці та в ділянці орбіти. Виділення з носа мізерні або взагалі можуть бути відсутні, оскільки вони стікають у но
ХРОНІЧНИЙ СФЕНОЇДИТ
Хронічний сфеноїдит виникає частіше, ніж діагностується, у зв'язку з різноманітністю та завуальованістю клінічних проявів. Хворі скаржаться на безпричинний головний біль, частіше в ділянці тім'я,
ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ РИНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виникають унаслідок поширення інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До розвитку таких ускладнень можуть призвести
ОРБІТАЛЬНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
Реактивний набряк клітковини орбіти та повік частіше розвивається в дитячому віці за наявності гострого етмоїдиту, що виникає на тлі ГРВІ. При цьому залежно від тла захворювання та клінічного переб
ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ
До внутрішньочерепних риногенних ускладнень належать арахноїдит, серозний та гнійний менінгіт, тромбоз пазух твердої мозкової оболонки, риногенний сепсис, епі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобо
VІ Орієнтована основа дії
Залежно від локалізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової пазухи — фронтит та клиноподібної — сфеної
Гострий катаральний ларингіт
Гострий катаральний ларингіт ( ГКЛ ) – катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару, внутрішніх м’язів гортані. Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступаю
Гортана ангіна ( ГА ).
Гостре запалення лімфаденоїдної тканини гортані розташованої в гортаних шлуночках, грушовидних синусах, черпаконадгортаних складках, міжчерпаковатому просторі, в окремих фолікулах. В процес втягуєт
Набряк гортані.
Набряк гортані – один з проявів різних патологічних процесів запальної або незапальної природи (захворювання нирок, сердцево-судиної системи, печінки та інших органів), він розвива
Несправжній круп (підскладковий ларингіт).
Захворювання зустрічається у дітей 2-5 років які страждають діатезом, схильні до ларингоспазмів. Анатомічною передумовою його розвитку є вузькість просвіту гортані, наявність великої кількості пухк
Дифтерія гортані, трахеї і бронхів.
Обструкція нижніх дихальних шляхів може розвиватися при дифтерії. В її патогенезі має значення набряк, фібрінозні плівки і рефлекторний спазм м’язів гортані.
Дифтерійний круп в залежності
Хондроперихондрит гортані.
Захворювання пов’язано з проникненням мікрофлори в охрястя або хрящ. На місці ураження охрястя з’являється обмежена ділянка запалення, в подальшому в процес втягується і хрящ. В наслідок запалення
Лікування.
Назначають в великих дозах антибіотики широкого спектра дії, кортикостероїдні препарати, інгаляції, протеолітичні ферменти, препарати стимулюючі діяльність серця.
Для попередження гіпоксич
Хронічні запальні захворювання гортані і трахеї.
Хронічний ларингіт і трахеїт майже завжди є однією з ланок хронічного катару верхніх дихальних шляхів.
За характером змін в гортані виділяють хронічний, гіпертрофічний і атрофічний ларингі
СТЕHОЗИ ГОРТАHI.
Пiд стенозом гортанi слiд розуміти таке звуження її просвіту, яке порушує надходження в нижні вiддiли дихальних шляхiв достатньої кiлькостi вдихаємого повiтря, а саме кисню.
Стеноз гортані
VІ Орієнтована основа дії
Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступають респіраторні віруси. Як самостійне захворювання ГЛ частіше всього розвивається внаслідок активізації флори сапрофітуючої в гортані. Бактері
ТРАВМИ ВУХА.
В пропедевтицi вушних хвороб прийнято дiлити вухо на три частини за глибиною їх розташування (зовнішнє, середнє, внутрішнє).
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзо
Пошкодження зовнішнього вуха.
З усiх вiддiлiв органа слуху частiше всього спостерiгаються пошкодження вушної раковини, як найменш захищеної частини вуха. При незначному пошкодженнi хряща гострими рiжучими або колючими предметам
Зовнішній слуховий прохід (ЗСП) .
Пошкодження ЗСП бувають прямi i непрямi; вони можуть локалiзуватись в перетинчасто-хрящовому, кiстковому або в обох вiддiлах.
Перетинчасто-хрящовий вiддiл може пошкоджуватись гострокiнцеви
ЛОР контузії.
Термiн "контузiя" ранiш означав той вид механiчної травми, коли пошкодження залежало вiд удару тупим предметом, але цiлiсть зовнiшнiх покривiв при цьому була збережена. Такої механоконтуз
Контузійні пошкодження з розладами слуху і мови.
Розрiзняють двi групи пошкоджень:
а) переферичну - переважає ураження середнього i внутрiшнього вуха:повiтряно-контузiйне пошкодження барабанної перетинки i середнього вух
Диференцiальний дiагноз центральних i периферичних ЛОР-контузiй.
Для центральних ЛОР-контузiй характерно: двобiчнiсть глухоти (як правило); розлад ототопiки зв'язаний з процесами в корi головного мозку; неможливiсть утворення умовних рефлексiв п
Травми глотки, стравоходу, гортані, трахеї.
Травми носоглоткинайбільш небезпечними вважаються травми при яких ранящий снаряд проходить в сагітальній площині (травма спинного мозку); менш небезпечні травми шиї у фронтальній п
Травми шийного відділ стравоходу.
Вогнепальні поранення глотки і шийного відділу стравоходу рідко бувають ізольваними. В зв'язку з цим біля 13% госпіталізованих гинуть від важких ускладнень; по-друге, пошкодження трахеї , спинного
Пошкодження гортані і трахеї.
Пошкодження порожистих органів шиї, зокрема гортані і трахеї не дивлячись на їх невелику питому вагу серед травм усіх ЛОР-органів, завжди привертає особливу увагу оториноларингологів, хірургів і ре
Особливості клінічного перебігу травм трахеї.
За дослідом Великої Вітчизняної війни травми шийного відділу трахеї спостерігалось в 3,1% від загальної кількості поранень ЛОР-органів.
Виділяють закриті і відкриті травми трахеї. В мирний
Ускладнення при пораненні гортані і трахеї.
Місцеві ускладнення, які залежать від ізольованого поранення гортані і трахеї: нагноєння в рані, набряки, перихондрити, абсцеси, флегмони, медіастиніт, емфізема, аспіраційна пневмонія;
уск
Травми носа і біляносових пазух.
Травми носа спостерiгаються як в мирний так i воєний час.
Класифiкацiя травм носа i бiляносових пазух.
I. За анатомiчними ознаками всi поранення носа i пазух можу
Травми біляносових пазух.
Hайбiльш часто уражується лобна пазуха, рiдше - верхньощелепна i решiтчастий лабiринт. Iзольоване ураження основної пазухи у зв'язку з її глибокою локалiзацiєю практично не зустрiчається.
СТОРОННІ ТІЛА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Сторонні тіла носової порожнини найчастіше зустрічаються дітей. Це можуть бути дрібні іграшки, ґудзики, монети, зерна бобових рослин, насіння тощо. Вони також можуть потрапляти в ніс з боку сової ч
VІ Орієнтована основа дії
Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзольовано пошкоджуються рiдко, частiше в поєднаннi з сусiднiми анатомiчними утвореннями i областями, В.I.Воячек вважає бiльш доцiльним п
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві форми туберкульозних гранульом: туберкульоз і вовчак.
Гістологічно і клінічно вони дуже подібні один з одним, і відрізняються тільки тим, що вовчак має менш активний
СИФІЛІС НОСА
Первинні і вторинні прояви сифілісу зустрічаються відносно рідно, частіше спостерігаються випадки третичного сифілісу в вигляді гуми.
Сифілітичний інфільтрат розпадаючись в центрі утворює
СИФІЛІС ГОРТАНІ
В гортані зустрічаються вторинні і третинні прояви сифілісу, але частіше спостерігається випадки третинного сифілісу в вигляді - гум.
Сифілітичний інфільтрат, розпадаючись, утворює глибоку
СКЛЕРОМА
Одне з найбільш цікавих і недостатньо вивчених захворювань.
Склерома – це хронічне інфекційне захворювання дихальних шляхів, збудником якого є паличка Фріша-Волковича. При
Т е о р і ї
1. Зоонозна: частіше хворіють склеромою жінки сільської місцевості, які мають справу з сільськогосподарськими тваринами – проміжний господар, як при малярії. Але Красильніков проводив мікроб
К л і н і ка .
Інкубаційний період не відомий.
Н.М. Волкович є основоположником вчення про склерому.
Склерома починається несподівано для хворого, дуже повільно. Важко визначити початок захворюв
Переважно інфільтративна форма.
В порожнині носа з'являються м'які, блідо-рожеві вузлики – інфільтрати. Найбільш часта локалізація їх на місці переходу пристінка порожнини носа в останню; на внутрішній поверхні крил носа, на пере
Переважно рубцева форма.
Необхідно зрозуміти, що всяка інфільтративна форма склероми в своєму розвитку перетворюється в рубцеву форму – це наслідок склероми.
Рубці в порожнині носа концентрично звужують вхід в ніс
Переважно атрофічна форма.
а) Порожнина носа: слизова оболонка блідо-рожевого кольору, суха, покрита легко підсихаючим слизом. Атрофія слизової оболонки і носових раковин, носові ходи широкі.
При ретельному огляді ч
Лікування.
Проблема лікування склероми до останнього часу повністю не вирішена, хоча всупереч старим поглядам, склерому можливо вважати вилікуваною клінічно (клінічне видужування).
Місцево: ін'єкції
ФІБРОМА НОСОГЛОТКИ
Або по старій термінології фіброма основи черепа, юнацька фіброма, фіброма ювеніліс – зустрічається переважно в юнацькому віці до періоду статевої зрілості, рідше у осіб після 25 років.
&n
РАК НОСА І БІЛЯНОСОВИХ ПАЗУХ
Виникає в місцях метаплазії кубічного і миготливого епітелію в багатошаровий плоский.
Рак гайморової пазухи зустрічається в 5 разів частіше, чим в інших пазухах. Це пояснюється тим, що в н
РАК РЕШIТЧАТОГО ЛАБIРИHТУ
Поширюється
а) в порожнину черепа через lamina cribrosa з богатою неврологічною симптоматикою
б) в очницю через lamina papiracea, зміщення очного яблука зовні, утворення нориці бі
П А П І Л О М А Т О З Г О Р Т А H І
Ділять на: а) доброякісні - в дитячому і молодому віці
б) злоякісні – зустрічаються в середньому віці і в старості.
В літніх людей межі між папіломатозом гортані і раком стираютьс
Р А К Г О Р Т А H І
Особливості:
1. Помолоіння ракового процесу, чим молодше тим протікання зло якісніше.
2. Переважно вражаютьс чоловіки. Ракові пухлини гортані складають 1-7% від
загальног
НОВОУТВОРЕННЯ ГЛОТКИ
Тільки про верхній та середній поверхи, т.я. гортано-глотка – до гортані
Частота 2% від всіх новоутворень ЛОР органів (Львів) або 0,07 – 5% від всіх раків організму, а серед ЛОР Cr друге м
VІ Орієнтована основа дії
В клінічній практиці найбільш часто зустрічаються туберкульозні, сифілітичні, склеромні гранульоми і більш рідко актимікоз, проказа і сап.
Т у б е р к у л ь о з.
Розрізняють дві ф
Доброякісні пухлини вуха
До доброякісних пухлин вуха належать папіломи, фіброми, ангіоми, хондроми, остеоми, остеобластоми, гломусні пухлини, неври номи тощо. Серед пухлиноподібних утворень слід відзначити різного роду кіс
Злоякісні пухлини вуха
Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаються аденокарцинома, меланома.
Перебіг пухлин зовнішньог
Новости и инфо для студентов