Реферат Курсовая Конспект
ПЕРЕДМОВА - раздел Образование, АУДИТ: Навчальний посібник Світова Економічна Наука Та Практика Створили Універсальне Джерело Інформації...
|
Світова економічна наука та практика створили універсальне джерело інформації щодо фінансового стану підприємства — фінансову (бухгалтерську) звітність, яка складається на основі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність є важливим інструментом та засобом взаємодії підприємства з ринковим зовнішнім середовищем.
Протилежність інтересів користувачів фінансової звітності привели до виникнення та розвитку аудиторського контролю фінансової звітності, завданням якого є підтвердження ступеня відповідності фінансової інформації встановленим критеріям. Сьогодні аудит є одним з основних елементів ринкової інфраструктури країн з розвинутою ринковою економікою. Його широке поширення зумовлено взаємною зацікавленістю підприємства (його власників), держави (податкові органи) та аудитора в отриманні об'єктивної інформації щодо достовірності фінансової звітності підприємства.
Ступінь довіри користувачів до фінансової інформації зростає, коли достовірність звітних даних підтверджена компетентним, незалежним аудитором. Крім того, проведення аудиту є моральним стимулом для чесної роботи підприємств. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незацікавленою особою, примушує працівників акуратно й чітко проводити облік і складати звіти про фінансово-господарську діяльність підприємства. Отже, аудиторська перевірка має здійснюватися на підприємстві не тільки з метою підвищення ступеня довіри користувачів до фінансової звітності підприємства, а й попередження помилок і підвищення ефективності роботи системи управління підприємством, а це позитивно впливає на чіткість обліку і достовірність звітних даних.
Роль аудиту можна по-різному характеризувати на макро- та мікроекономічних рівнях. На макроекономічному рівні аудит є однією з організаційних форм контролю та вирішує стратегічні завдання. На мікроекономічному рівні результати діяльності ау-
Передмова
диторів (аудиторських фірм) складають невід'ємну частину інформаційного забезпечення управління суб'єктами господарської діяльності.
Переживши злети і падіння, аудит поступово завойовує власну нішу в сфері фінансового контролю сучасного підприємства в досить жорсткій конкуренції з фіскальним контролем в усіх його виявах. З урахуванням світової інтеграції та глобалізації, третє тисячоліття висуває перед українським аудитом конкретні завдання, на виріпіенні яких слід зосередитись професійним аудиторам.
Основні вимоги до якості та надійності аудиту, забезпечення відповідного рівня гарантій обґрунтованості результатів аудиторської перевірки формують стандарти аудиту, що є підґрунтям для вирішення спірних питань та встановлення ступеня відповідальності аудитора. Розробка методології та методики аудиту ставить декілька цілей. Найважливішими з них є підвищення якості та надійності аудиту, вдосконалення його стандартів відповідно до змін економічного середовища, використання стандартів аудиту для оцінки якості аудиту та міри відповідальності аудиторів.
Метою вивчення дисципліни "Аудит" є формування у студентів теоретичних знань щодо основ аудиторської діяльності, планування та послідовності проведення перевірки фінансової звітності підприємств і надання інших видів аудиторських послуг. Така цільова спрямованість зумовила постановку та вирішення завдань цього навчального посібника:
• викласти принципи організації та побудови фінансово-господарського контролю в країнах ринкової економіки та етапів розвитку методології і методики проведення аудиту у світовій практиці;
• розглянути методологічні принципи організації аудиторської діяльності та перспективи розвитку аудиту в Україні;
• забезпечити набуття студентами необхідних теоретичних навичок з питань планування та розробки стратегії аудиторської перевірки в умовах вибіркового обстеження, стосовно методики визначення рівня аудиторського ризику шляхом оцінювання ефективності функціонування систем внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту і бухгалтерського обліку на підприємстві, що перевіряється.
Опанування дисципліни дасть студентам можливість засвоїти теоретичні основи організації та методології аудиту у світовій практиці та адаптувати їх до конкретних особливостей розвитку економіки України.
Розділ 1
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ І АУДИТ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
1.1. Фінансово-економічний контроль і його місце в системі управління
Економічний стан будь-якого окремого підприємства (фірми) та економіки в цілому визначають три основні чинники:
• рівень техніки і технології;
• якість робочої сили і ступінь мотивації до праці;
• організація та управління виробництвом.
Останній чинник є визначальною умовою виробництва і безпосередньо впливає на два інших. Управління, як особлива сфера діяльності, властива економіці з давніх часів, але саме ринок перетворив цю сферу в основну, визначальну для виробництва. Процес управління формують декілька функціонально-логічних стадій (рис. 1.1).
Отже, контроль є однією з необхідних, самостійних функцій управління. Будь-який вид управління неможливий без контролю та перевірки виконання прийнятих рішень, встановлених вимог.
Контроль як функція управління підлеглий вирішенню завдань системи управління. Тому організація та форми контролю на кожному конкретному етапі розвитку мають відповідати цілям управління, які, у свою чергу, визначаються економіч-
Рис. 1.1. Функціонально-логічні стадії управління
ними і політичними закономірностями розвитку конкретної формації. Функції економічного контролю зумовлюються дією основного економічного закону формації і завданнями суспільства, інтереси якого він забезпечує.
Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин вимагає постійного удосконалення функцій управління процесом виробництва, у тому числі контролю економіки. Нерєгульованої економіки немає. Держава, виконуючи свої функції, завжди певною мірою втручається в економічні процеси. Масштаби впливу держави на економіку країни на різних етапах політичного і економічного розвитку суспільства відрізняються. Якщо в епоху вільної конкуренції державне втручання в економіку мало в основному епізодичний характер, то на початку XX ст. масштаби цього втручання розширилися, а з 40-х років стали безмежними. Держава перетворилася на одного з визначальних суб'єктів економічного життя практично в усіх індустріально розвинених країнах. До цього слід додати і той факт, що ступінь втручання дернсави в економічне життя країни завжди безпосередньо залежав від форми політичного управління держави.
В умовах адміністративно-командної системи управління ступінь впливу дернсави на політичні та економічні процеси розвитку суспільства був практично необмеженим.
Фінансово-економічний контроль і аудит у ринковій економіці
У сучасних умовах державному впливу піддаються всі аспекти господарського життя. Без держави, яка бере на себе організацію грошового обігу і задоволення частини колективних потреб та відповідає за компенсацію, ліквідацію негативних ефектів ринкової економіки або запобігання їм, суб'єкти ринкової економіки не могли б функціонувати взагалі. До того ж, ринкова економіка в розвинених країнах виявляє себе по-різному. Немає ринкової економіки, побудованої за одним зразком. Універсальними залишаються тільки елементи конструкції, а інше залежить від національних особливостей конкретної країни.
У світовій практиці посилюється роль держави в економічному житті суспільства. Це виявляється в розробці системи нормативних економічних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту населення. Проте визначальним моментом впливу держави на економічне життя суспільства завжди було здійснення контролюючих функцій.
Однією з форм економічного контролю є фінансовий контроль. Принципи і форми його організації в різних країнах різні і залежать від наявної політичної організації держави, економічних відносин, типів підприємств і форм власності. У державах з ринковою економікою, як правило, використовується схема побудови і організації органів фінансового контролю (рис. 1.2), яка передбачає організацію контролю як на рівні державного бюджету, так і окремих підприємств незалежно від форми власності. Така організаційна побудова має два позитивні моменти (рис. 1.3).
У розвинених країнах з ринковою економікою система державного фінансового контролю організована з урахуванням специфіки державного устрою та національних традицій, але ґрунтується на загальних принципах, накопичених багаторічним міжнародним досвідом. Як правило, в усіх країнах є спеціальні інститути парламентського контролю за витрачанням державних коштів (табл. 1.1).
Паралельно з інститутами парламентського контролю в більшості країн діють державні або урядові контрольно-ревізійні системи, які функціонують одночасно і паралельно, у тісному взаємозв'язку між собою. Але безумовним правилом є верховенство парламентського контролю над урядовим.
Розділ 1
Фінансово-економічний контроль і аудит у ринковій економіці
Таблиця 1.1. Інститути парламентського контролю за витрачанням державних коштів у різних країнах
Країна | Орган контролю |
СІЛА | Головне контрольне управління Конгресу |
Велика Британія | Національна ревізійна рада |
Канада | Генеральний контролер |
Фінляндія | П'ять державних ревізорів |
ФРН | Рахункова палата |
Франція | Рахункова палата |
Угорщина | Рахункова палата |
В Україні з переходом до ринкової економіки поетапно була створена аналогічна схема побудови фінансового контролю. Вищим органом державного фінансового контролю в країні є Рахункова палата, яка підпорядковується Верховній Раді України.
Рахункова палата створена відповідно до Конституції України і є постійно діючим органом державного фінансово-економічного контролю. Свою діяльність Рахункова палата здійснює самостійно, незалежно від інших органів держави (рис. 1.4).
Державна податкова адміністрація України підпорядковується уряду або Міністерству фінансів України. її органи контролюють дотримання податкового законодавства, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету суб'єктами економічної діяльності обов'язкових податків і платежів. Іншими словами, на податкове відомство покладений контроль прибуткової частини державного бюджету (рис. 1.5).
На рівні окремих підприємств контроль побудований залежно від форми власності таких підприємств.
Державна контрольно-ревізійна служба здійснює фінансовий контроль роботи підприємств і організацій, що повністю або частково фінансуються з бюджету. Ревізори перебувають на службі держави і перевіряють (за дорученням власника — держави) роботу державних підприємств. Контрольно-ревізійна служба функціонує при Міністерстві фінансів України у складі Головного контрольно-ревізійного управління. Основним її завданням є здійснення державного контролю законності господарської діяльності підприємств, правильності і
Розділ 1 |
доцільності витрачання грошових, матеріальних і трудових ресурсів працівниками державних підприємств. Функції Державної контрольно-ревізійної служби полягають у проведенні ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, достовірності обліку і звітності, а також правильності використання коштів, що виділяються державою.
Рис. 1.5. Функції Державної податкової адміністрації України
Контрольно-ревізійні органи зарубіжних країн контролюють здебільшого використання державного майна і витрачання державних засобів міністерствами, відомствами та іншими органами управління, перевіряють фінансово-господарську діяльність державних підприємств, а також недержавних підприємств з питань виконання державних замовлень.
На підприємствах недержавної форми власності застосовується незалежний аудиторський фінансовий контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності даних фінансової звітності економічних суб'єктів, законність здійснених господарських операцій та надає консультаційні по-
Розділ 1
слуги у сфері обліку та фінансів підприємствам і організаціям недержавного сектору економіки.
Аудиторська діяльність — один з основних елементів ринкової інфраструктури країн з розвиненою ринковою економікою, її поширення зумовлене взаємною зацікавленістю підприємства (в особі його власників), держави (в особі податкових органів) та користувачів фінансової звітності в отриманні об'єктивної інформації про достовірність фінансової звітності підприємства. В розвинених країнах аудит є основною формою фінансового контролю діяльності підприємств недержавної форми власності. Поява і розвиток аудиту в системі фінансово-господарського контролю пов'язані з різноманітністю форм власності капіталу в різних суспільно-економічних формаціях і необхідністю його раціонального використання.
У своїй діяльності аудитор керується законодавством і власними інтересами. В умовах конкуренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє підвищенню рівня проведення перевірок. У свою чергу підприємство має нагоду вибору кваліфікованого партнера, незалежного від будь-яких відомств, а держава отримує можливість забезпечити контроль достовірності фінансової звітності недержавних підприємств і, як наслідок, правильності ведення ними податкового обліку, не витрачаючи на це коштів державного бюджету.
Лудит в сучасному розумінні є вже багато років. Існує думка про те, що аудит необхідний тільки для великих підприємств або компаній, де акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте це не так. Власник підприємства має бути зацікавлений у проведенні аудиту, оскільки це дає йому впевненість у законності проведених ним господарських операцій, правильності відображення їх в обліку і формування фінансових результатів.
Аудит — це незалежний контроль, що здійснюється аудиторськими організаціями за договорами з суб'єктами господарювання. Аудит сьогодні економічно вигідний чотирьом зацікавленим сторонам (рис. 1.6).
Аудит, як частина системи фінансово-економічного контролю, в сучасному його розумінні належить до особливого роду інтелектуальної діяльності. Вона передбачає дослідження всіх
Рис. 1.6. Економічна зацікавленість сторін у проведенні аудиту
аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства, що перевіряється, і висловлювання професійної думки аудитора стосовно достовірності та якості складання фінансової звітності. Під час своєї діяльності аудитор керується законодавством і власними госпрозрахунковими інтересами.
Розділ 1
1.2. Виникнення та розвиток аудиту у світовій практиці та в Україні
Історія розвитку суспільства свідчить про те, що людство завжди було зацікавлене як у питаннях управління економічними процесами, так і організації контролю за здійсненням таких економічних процесів і ролі контролю в управлінні.
Історія розвитку обліку і звітності налічує більше 6 тис. років. З одного боку виникнення і розвиток обліку були наслідком розвитку суспільства і його потреб, а з іншого — використання результатів обліку в управлінні господарством було одним з чинників його розвитку і вдосконалення. Вдосконалення управління господарством неможливе без упевненості у достовірності початкової інформації, що використовується в управлінні. Отже, можна говорити про практично одночасне виникнення обліку і контролю як економічних явищ, що відображали потреби господарського життя людей.
Основними засобами контролю спочатку були інвентаризації, які давали змогу отримати достовірні відомості про реальний стан справ у кожному окремому господарстві. Наявні історичні свідчення повністю підтверджують цей факт. Ще у Стародавньому Єгипті у III ст. до н. є. проводилися інвентаризації рухомого і нерухомого майна. Метою було перевірити достовірність розподілу хліба та інших продуктів харчування.
Важливість і необхідність аудиту вперше були усвідомлені ще у стародавньому світі, як тільки функції володіння та управління власністю були розподілені між основними суб'єктами господарювання того періоду — державою і рабовласницьким маєтком. Зокрема джерела, що дійшли до нас, свідчать, що облік, як правило, вели одночасно і незалежно одна ьід одної дві спеціально призначені особи. Така організація облікового процесу насамперед була спрямована на запобігання розкраданню державної казни або господарства окремого рабовласника. Одночасно вона слугувала меті підтвердження точності звітності. Крім цього, для перевірки правильності облікових записів використовувався метод інвентаризації. Але і
Фінансово-економічний контроль і аудит у ринковій економіці
тоді повністю не покладалися на перераховані вище методи контролю.
За тих часів була так звана практика прослуховування бухгалтерів. Вважають, що фактично ще в Стародавньому Єгипті (майже 2600 р. до н. є.) були урядовці, які суміщали функції обліку, управління і контролю. На приватному рівні власники призначали контролерів, обов'язком яких було вислуховувати звіти осіб, що перевіряються. Таким чином власники прагнули забезпечення керівниками отримання якомога більшого прибутку. На державному рівні, наприклад, при канцеляріях створювалися спеціальні органи (рахункові управління), які контролювали збір податків, державні витрати.
У Римській імперії (1—26 pp. н.е.) контрольні функції здійснювалися спеціальними службовцями (куратори, прокуратори, квестори). Після падіння Римської імперії аудит набув великого поширення в Італії.
Можна вважати, що період розквіту італійських міст-держав є наступним етапом у розвитку аудиту. В цей час збереглася і продовжила свій подальший розвиток тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях. Так, купці Венеції, Генуї та Флоренції користувалися послугами аудиторів під час перевірки звітів капітанів судів, що поверталися з Нового світу з вантажами, які призначалися для них. Аудит мав строго цільовий напрям — запобігання помилкам.
Батьківщина сучасного аудиту — Англія. Ще в IX ст. був даний поштовх до "рахунку і міри" в британському господарському житті, коли бухгалтерські прийоми римлян, що збереглися, стали застосовувати до обліку економічних явищ. Одним з відомих найповніших джерел англомовних країн, які містять облікові документи і згадки про аудиторів, вчені вважають архів Казначейства Англії і Шотландії, датований ИЗО р., який свідчить, що лондонське Сіті піддавалося аудиту ще в 1020 р.
Вже за тих часів із загального поняття бухгалтер виокремлюється суміжне поняття аудитор. За першим зберігаються функції особи, яка організує і веде рахунки, а на другого покладаються самостійні незалежні функції контролера, що пе-
Розділ 1
ревіряє правильність ведення таких рахунків. Прийоми аудиту утворювалися переважно з детальної перевірки кожної операції.
Практика "прослуховування звітів" проіснувала до XVII ст. Термін аудит походить від латинського слова, яке означає "слухання".
З іншого боку, до наших днів збереглися записи про аудит у місті Піза 1394 р. Він був організований з метою перевірки ведення рахунків державними слуя^бовцями на предмет виявлення можливої розтрати і розкрадань з їх боку.
Можливо, перший у світі законодавчий акт, який регулював діяльність аудиторів, видав англійський король Едвард І, коли у 1255 р. був скликаний перший парламент, на якому порушувалося питання про ефективність витрачання коштів казни. Це було передумовою появи інституту аудиторів, які мали гарантувати правильність звітності. Відповідно до указу від 1324 р. було призначено трьох державних аудиторів, яким від імені держави надавались певні привілеї. Суть роботи полягала в тому, що вони мали слухати і розпитувати тих, кого перевіряли, брати всі рахунки і стежити, як витрачаються грошові кошти.
Ці перші обов'язкові за законом перевірки мали кінцевою метою незалежний розгляд бухгалтерських записів і звітів, а робота осіб, які проводили їх, частково могла бути прирівняна до фінансового аудиту в нинішньому його розумінні.
Вибіркова перевірка, як основа сучасного аудиту, тоді не була ще відома. У той час не можна було говорити про державні гарантії незалежності аудиторів, не існувало і принципів як проведення самої перевірки, так і поведінки аудитора під час неї. Незалежність аудитора того часу досягалася за допомогою його призначення власником і запобіганням контактам між аудитором і тими, хто перевіряється.
В історії розвитку аудиту можна виокремити декілька періодів.
Перший період (до 1500 p.). Ця дата визначена довільно, але вона найбільш точно відображає стан "перелому" в загальній економічній ситуації у світі. Однією з причин цього було відкриття Америки, і, як наслідок, збільшення обсягу товарів,
Фінансово-економічний контроль і аудит у ринковій економіці
капіталу, робочої сили в загальносвітовому масштабі. Інша причина — 1494 р. — по праву вважається датою заснування Лукою Пачоллі вчення про подвійний запис.
Другий період (1500—1830 (1860) pp.). Цілі та прийоми аудиту в цей період не були змінені і полягали у виявленні помилок і перевірці чесності осіб, що відповідали за податкові платежі. Істотно підвищилося значення аудиту. Причиною цього стало розподілення інтересів між власниками підприємств і управлінськими працівниками.
З появою акціонерних товариств роль аудиторського контролю значно зросла. Аудитор став, по суті, суспільним контролером зовнішньої звітності правління компанії, який відстоює інтереси акціонерів, зацікавлених в об'єктивних даних про фінансове становища підприємства. Акціонерам була потрібна гарантія не тільки збереження капіталу, а й отримання дивідендів. Тільки аудитор міг зробити висновок щодо достовірності та об'єктивності перевіреної фінансової звітності і підтвердити припущення про безперервність діяльності суб'єкта, що перевіряється, в майбутньому (найближчим часом).
Велика Британія є, по суті, першою країною, в якій законодавчо була введена обов'язкова аудиторська перевірка бухгалтерської звітності. З 1844 р. виходить серія законів про компанії, відповідно до яких їхні керівники були зобов'язані один раз на рік надавати акціонерам підписаний ними балансовий звіт підприємства та запрошувати незалежного бухгалтера для перевірки і підтвердження достовірності фінансової звітності перед акціонерами. Це було зумовлено потребою в об'єктивній оцінці звітності акціонерного товариства, щоб мати достовірні дані про справжнє фінансове становище підприємства і результати його господарської діяльності за конкретний період. Якщо покладатися тільки на законопокірність і сумлінність працівників управлінського персоналу компанії, то це зумовлювало б певний ризик, оскільки вже були випадки банкрутства підприємств, яке спричинювало втрати капіталів як акціонерами, так і кредиторами.
Результатом такої "недовіри" стала поява бухгалтерів-аудиторів, які могли дати кваліфіковану оцінку не тільки достовірності бухгалтерської звітності підприємства, а й, що було
Розділ 1
більш важливим, його фінансового стану, фінансової стійкості та платоспроможності.
Отже, саме незалежні аудитори (аудиторські фірми) стали своєрідним гарантом сумлінності і надійності перевіреного підприємства перед зацікавленими особами. Приклад виявився "заразливим", і дуже швидко аналогічні закони було прийнято у Франції (1867 р.) і США (1887 p.).
У світі різко зростає попит на бухгалтерів, спеціально підготовлених на професійному рівні для проведення незалежної аудиторської перевірки. Практично одразу з'являються і бухгалтерські фірми, що надають послуги з підготовки фінансових звітів, оцінки об'єктів під час їх продажу, ліквідації, розрахунку сум податків і т. ін. Це ще раз свідчить про розумність і доцільність введення обов'язкової аудиторської перевірки: управлінський персонал і бухгалтери вже не ризикують працювати без упевненості в законності і правильності ведення господарської діяльності та відображення її результатів в обліку та звітності. Для аудиту це означало початок практики проведення так званих супутніх аудиту робіт або надання консультаційних послуг.
Офіційною датою появи зовнішнього незалежного аудиту в його сучасному значенні визнано 23 жовтня 1854 p., коли Союзу бухгалтерів Единбурга був наданий статус королівського, а його члени удостоїлися назви привілейованих бухгалтерів. До початку XX ст. у світі було створено 12 організацій професійних бухгалтерів (табл.1.2).
Таблиця 1.2. Професійні організації бухгалтерів наприкінці XIX ст.
Рік | Назва організації професійних бухгалтерів |
Союз бухгалтерів Единбурга | |
Інститут бухгалтерів і експертів Глазго | |
Союз бухгалтерів Абердина | |
Інститут привілейованих бухгалтерів Англії та Уельсу | |
Інститут привілейованих бухгалтерів Канади | |
Інститут привілейованих бухгалтерів Австралії | |
Союз бухгалтерів Австралії |
Закінчення табл. 1.2
Рік | Назва організації професійних бухгалтерів |
Американський інститут дипломованих суспільних бухгалтерів | |
Інститут привілейованих бухгалтерів Ірландії | |
Привілейована асоціація дипломованих бухгалтерів Англії | |
Союз бухгалтерів Нової Зеландії | |
Інститут реєстрованих бухгалтерів Голландії |
Проте стрімкий розвиток аудиторської діяльності пов'язують сьогодні саме з США, де в 1896 р. у Нью-Йорку був прийнятий законопроект, що мав регулювати аудиторську діяльність. Враховуючи, що аудит у США запозичений у англійських аудиторів, які захищали інтереси англійських інвесторів у США, він довгий час розвивався за англійським варіантом, що передбачав докладну перевірку даних обліку та звітності. Не випадково першими загальновизнаними теоретиками аудиту вважаються Л.Р. Діксі (Велика Британія) і Р.Х. Монтгомері (США).
Л.Р. Діксі (1892 p.) дає визначення аудиту, окреслює його цілі і завдання, які полягають у виявленні обманів, випадкових помилок, недоліків в організації обліку з метою підтвердження правильності й об'єктивності складання бухгалтерської звітності. Розвиваючи положення Л.Р. Діксі, Р.Х. Монтгомері започатковує основи проведення сучасного "тестового аудиту": його практики і аудиторських процедур.
Таким чином, аудиторська діяльність розвивалася швидкими темпами і вже до кінця XIX ст. можна говорити про формування аудиту як самостійної області практичної діяльності. Цьому сприяв подальший розвиток ринкових відносин, розвиток виробництва і збільшення обсягів капітальних вкладень.
Історично основним центром розвитку аудиту були Велика Британія і США. Але вже на початку XX ст. американський аудит розвивався незалежно, оскільки підприємці США визнали неможливість використання цілей та підходів англійського аудиту до особливостей їх бізнесу.
Розділ 1
Причини виникнення і розвитку аудиторської діяльності безпосередньо пов'язані з особливостями ринкової економіки. Прийняття будь-якого управлінського рішення має ґрунтуватися на економічній інформації, яка формується переважно на основі даних бухгалтерського обліку. Отже, для прийняття зваженого рішення щодо іншого підприємства необхідно мати певні гарантії достовірності і реальності його бухгалтерської інформації. Головною метою аудиторської перевірки є перевірка правильності, законності, повноти і достовірності даних бухгалтерської звітності підприємства. Це зумовлює потребу аудиту в ринковій економіці (рис. 1.7).
Фінансово-економічний контроль і аудиту ринковій економіці
Це робить незалежний аудиторський контроль не тільки важливим, а й невід'ємним елементом ринкової економіки. Саме тому проголошення Україною переходу до ринкової форми розвитку економіки зумовило введення в практику аудиту як незалежного контролю роботи підприємств недержавної форми власності. Слід зазначити, що моменти фактичного та юридичного виникнення в країні аудиту не збігаються за часом. Потреба в аудиторських послугах була усвідомлена суб'єктами підприємницької діяльності ще до законодавчого оформлення статусу аудиту як атрибуту економіки країни.
Офіційною датою виникнення аудиту в Україні вважається прийняття 22 квітня 1993 р. Закону України "Про аудиторську діяльність"1, відповідно до якого "аудит — це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності підприємства, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність з метою визначення її достовірності, що проводиться на договірній платній основі".
На жаль, введена Законом вимога проведення всіма підприємствами обов'язкового аудиту річної бухгалтерської звітності діяла недовго. Обов'язковий аудит в Україні був проведений тільки за періоди роботи всіх суб'єктів господарювання в 1994—1995 pp. Проте в березні 1996 р. для більшості суб'єктів підприємницької діяльності вимога про проведення обов'язкового аудиту була скасована, але для підприємств, які приватизуються за експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, а також підприємств, що працюють із залученими грошовими коштами юридичних і фізичних осіб (страхові компанії, біржі, акціонерні товариства, спільні підприємства, комерційні банки, різні іноземні фірми), залишилася.
Проте дотепер не тільки відбувається накопичення певного досвіду проведення аудиторських перевірок у вітчизняних аудиторів, а й усвідомлюються суб'єктами господарювання необхідність та економічна користь від проведення аудиту.
1 Про аудиторську діяльність : Закон України від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХП-ВР (зі змін, та доповн.).
Розділ 1
Нині можна говорити про певний накопичений досвід аудиторської діяльності в країні. Природно, що основи вітчизняної методики проведення аудиту ґрунтуються переважно на світовому практичному досвіді аудиторської діяльності з її адаптацією відповідно до особливостей українського менталітету і розвитку національної економіки.
1.3. Етапи розвитку аудиту у світовій практиці
Відповідно до змін цілей та методики здійснення аудиту в світовій практиці сьогодні виокремлюються три етапи його розвитку (рис. 1.8).
Найтривалішим у розвитку аудиту був етап підтверджу-вального аудиту. Він передбачав достатньо повну перевірку обліку і звітності підприємства, звичайна послідовність якої — "знизу — вверх". Тобто перевірка починалася з вивчення всіх первинних документів і бухгалтерських регістрів підприємства і завершувалася перевіркою показників бухгалтерської звітності. Вона не тільки вимагала від аудитора великих затрат часу, а й достатньо дорого коштувала замовнику. Збільшення розмірів підприємств, розширення напрямів і обсягів їх діяль-
Фінансово-економічний контроль і аудит у ринковій економіці
ності зробили таку перевірку не тільки дуже дорогою, а й недоцільною. Тобто в більшості випадків витрати на проведення аудиту не скуповувалися тими помилками і неточностями, які могли бути виявлені під час підтверджувального аудиту.
Якщо перші роботи з американського аудиту характеризують його цілі як виявлення ненавмисних помилок і запобігання їм, то пізніше цілями аудиту стали:
• оцінка фінансового стану і прибутковості підприємства;
• запобігання ненавмисним помилкам і зловживанням (другорядна мета).
Зміна цілей вимагала значних змін у методиці та прийомах проведення аудиту. Спостерігається перехід від детальної перевірки документів до їхнього вибіркового тестування. З'ясувалося, щоб отримати фактичні суми, які перевіряються в процесі аудиту, немає необхідності проводити детальну перевірку кожної проводки за період, що вивчається. Йдеться про можливість використання в практиці аудиту вибіркового обстеження. Одним з документальних підтверджень цього є промова судді у справі 1895 р. "Лондон і Загальний банк".
Використання вибіркового обстеження під час проведення незалежного аудиту в США того часу підтверджується змістом одного з екзаменаційних питань на отримання сертифіката дипломованого суспільного бухгалтера Нью-Йорка 1900 р. Причина переходу від детальної перевірки до тестування (вибіркової перевірки) була проста: збільшення розмірів підприємств і обсягів їх господарської діяльності привело до того, що аудитори вже фізично не могли перевірити кожну господарську операцію клієнта.
Можливість використання вибіркового обстеження докорінно змінила не тільки методику проведення аудиту та вимоги до нього, а й вимоги до організації роботи підприємств, що перевіряються. До практики роботи більшості підприємств належить поняття внутрішнього контролю як системи такої організаційної побудови роботи підприємства, яка давала б змогу насамперед попереджати або своєчасно виявляти припущені працівниками підприємства помилки. Йдеться не тільки про помилки облікових працівників. Система внутрішнього контролю покликана запобігти організаційним помилкам і помил-
Розділ 1
кам в результаті прийняття неправильних управлінських рішень.
В опублікованих у 1909 р. "Програмах аудиту" визначено, що першим ступенем аудиту має бути "встановлення надійності системи внутрішнього контролю".
Проте слід зазначити, що чітке розуміння можливостей докорінної зміни методики проведення аудиту шляхом використання логічного взаємозв'язку між системою внутрішнього контролю і вибіркового обстеження, прийшло в аудиторську діяльність не одразу. Спочатку використання під час перевірки вибіркового обстеження змінило тільки техніку проведення аудиту, певною мірою скоротило час його проведення, але аудит так і залишився підтверджувальним. Його головним завданням було підтвердження достовірності даних обліку і звітності шляхом вибіркової (раніше — суцільної) перевірки первинних документів і бухгалтерських регістрів.
Перехід до системно орієнтованого аудиту став наслідком розвитку і вдосконалення системи внутрішнього контролю. У цілях попередження помилок основний акцент робився на підвищення ефективності системи управління підприємством і насамперед системи його внутрішнього контролю, що не могло не відобразитися на точності обліку і на достовірності звітних даних. Отже, чим надійніше організована на підприємстві система внутрішнього контролю, тим менша вірогідність наявності в його обліку і звітності випадкових помилок. Ця залежність стає визначальною під час проведення аудиту. Основою аудиторської перевірки стає оцінка надійності функціонування систем роботи підприємства, визначення ступеня довіри до системи внутрішнього контролю і, залежно від результатів такої оцінки, визначення обсягу, напрямів і деталізації перевірки на завершальній стадії аудиту. Така можливість зумовлена реальним впливом результатами дії ефективно функціональної системи внутрішнього контролю на кількість аудиторських процедур (рис. 1.9).
Таким чином, використання системного підходу в проведенні аудиту підготувало підґрунтя для підвищення якості аудиту, так би мовити, ще на далеких підступах. Цей підхід знайшов відображення в тому, що аудиторські фірми почали біль-
ше приділяти уваги консультаційній діяльності, ніж безпосереднім аудиторським перевіркам. Крім того, за системного підходу здійснюється формалізація аудиторських процедур, що дає можливість істотно оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготовчих робіт і завершуючи формуванням аудиторського висновку.
Ще одним наслідком визнання аудиторами можливості використання при перевірці оцінювання системи внутрішнього контролю стало виникнення служби внутрішніх аудиторів. Метою їх діяльності став поточний контроль за роботою всіх підрозділів підприємства, включаючи роботу бухгалтерії. Обов'язки і повноваження внутрішніх аудиторів стали настільки широкими, що за належного виконання посадових обов'язків вони мали нагоду істотно впливати не тільки на своє-
Розділ 1
часність виявлення помилок в обліку і звітності, а й значною мірою запобігати їм.
Третій період (кінець 60-х років).Перехід до аудиту цього етапу — аудиту, що ґрунтується на ризику, привів до істотної зміни як цілей, так і методики проведення аудиту. Серйозніша увага приділяється стадії планування аудиту, а оцінка систем роботи підприємства стала включати й оцінку надійності роботи внутрішніх аудиторів. Зовнішні аудитори більшою мірою покладалися на результати роботи внутріїлніх аудиторів, їх письмові звіти за результатами перевірок. Це дало можливість значно скоротити час і обсяг перевірок зовнішніх аудиторів, але, разом з тим, збільшило їх ризик неправильного оцінювання фінансової звітності підприємства, що перевіряється, і таким чином перекручувати думку користувачів.
Особливе значення ризику аудитора пояснюється можливістю втратити не тільки репутацію аудитора чи аудиторської фірми, що стоїть за ним, а й клієнта. У світовій практиці стали звичайним явищем позови клієнтів або користувачів до аудиторських фірм зі звинуваченнями у неякісному аудиті. Аудиторські фірми платять великі грошові штрафи, які обчислюються сотнями тисяч доларів, у тих випадках, коли через несумлінність або неправильний висновок аудитора клієнту або користувачу завдано матеріального збитку.
Сформулюємо мету та методику проведення аудиту на різних етапах його розвитку (табл. 1.3).
Період із 70-х років, по суті, був відправною точкою нового етапу в розвитку аудиту. Відбувається його гармонізація й інтернаціоналізація на міжнародному рівні. Цей процес координується діяльністю великих регіональних бухгалтерських організацій США, Азії, Європи. Федерація європейських бухгалтерів, створена у 1986 p., включає 21 європейську країну, у тому числі й Україну.
Початок процесу гармонізації аудиту пов'язують зі створенням у 1977 році Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC) зі штаб-квартирою в Нью-Йорку. Метою її створення була потреба у розробці Міжнародних стандартів аудиту, положень про організацію обліку, положень професійної етики аудиторів
Таблиця 1.3. Цілі та методика аудиту на різних етапах розвитку
Етапи розвитку аудиту | Мета аудиту | Метод аудиту | Методика перевірки |
1. Підтверджувальний аудит | Попередження та виявлення випадкових та навмисних помилок в обліку та фінансовій звітності підприємства | Суцільна перевірка | "Знизу — угору", послідовна перевірка, починаючи з первинних документів та закінчуючи фінансовою звітністю |
2. Системно орієнтований аудит | 1) Оцінка фінансової стійкості, платоспроможності підприємства; 2) виявлення випадкових і навмисних помилок в обліку та фінансовій звітності підприємства | Вибіркова перевірка | 1) Оцінка надійності систем внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку; 2) детальна перевірка операцій та залишків на рахунках бухгал терського обліку |
3. Аудит, що ґрунтується на ризику | 1) Оцінка фінансової стійкості, платоспромож ності підприємства; 2) виявлення випадкових і навмисних помилок в обліку та фінансовій звітності підприємства | Вибіркова перевірка | 1) Стадія планування: — оцінка надійності систем внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку; — оцінка рівня суттєвості можливих помилок; — розробка плану та програми аудиту; 2) заключна стадія: детальна перевірка операцій та рахунків |
Розділ 1
і т. ін. Ці документи мали стати основою для розробки країнами нормативних документів з аудиту, які враховували б як міжнародні вимоги, так і особливості національного та економічного розвитку.
1.4. Сутність, цілі і завдання аудиту
Аудит як частина системи фінансово-економічного контролю в сучасному його розумінні належить до особливого роду інтелектуальної діяльності, яка передбачає дослідження всіх ланок фінансово-господарської діяльності підприємства, що перевіряється, і висловлення професійної думки аудитора про достовірність і якість складання фінансової звітності. Це достатньо загальне визначення аудиту. Проблема полягає в тому, що і сьогодні у світі немає єдиного, визнаного всіма країнами визначення сутності аудиту. Проблема не лише в тому, що аудит є динамічним, постійно змінюється та удосконалюється. За схожості основних тенденцій розвитку економіки в різних країнах завжди мають місце специфічні та національні особливості, які визначають основні вимоги до змісту і завдань аудиту в кожній окремій країні.
Так, у Великій Британії, за визначенням Британського комітету з аудиторської практики, аудит є "незалежним вивченням бухгалтерської звітності підприємства з метою висловлення про неї професійної думки спеціально призначеним аудитором за дотримання правил, встановлених чинним законодавством".
Відповідно до Міжнародних стандартів аудиту (МСА) "аудит — це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує та оцінює свідоцтва про інформацію, що піддається кількісній оцінці і належить до специфічної господарської системи, щоб визначити і висловити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям". Цей термін прийнято в США, Австралії, Німеччині, Франції, Іспанії та інших країнах.
Фінансово-єкономічний контроль і аудиту ринковій економіці
Сьогодні найбільшої популярності серед зарубіжних економістів набуває визначення аудиту як "процесу зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансової звітності".
У Законі України "Про аудиторську діяльність" визначення аудиту таке: "Аудит — це перевірка даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності суб'єкту господарювання з метою висловлювання незалежної думки аудитора щодо її достовірності в усіх істотних аспектах і відповідності вимогам законів України, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно до вимог користувачів". Це визначення передбачає не тільки більш розширені цілі аудиторської перевірки, а й, як наслідок, орієнтацію аудиторів на проведення підтверджувального аудиту. Проте воно не враховує особливостей аудиту, пов'язаних з виокремленням у системі обліку управлінського та фінансового обліку. Саме це передбачає поділ аудиту на фінансовий і управлінський (операційний), прийняті в усьому світі. Проте це стає зрозумілим, якщо врахувати, що Закон прийнято у 1993 р. до введення національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Відмінність у тлумаченнях аудиту визначається різними підходами (зумовленими як специфікою розвитку окремих країн, так очікуваннями користувачів інформації фінансової звітності) до того, що вважається об'єктами, метою і завданнями аудиту. Аудит у його сьогоднішній практиці настільки різноманітний, що просто неможливо дати повне і водночас коротке його визначення.
Суспільна потреба в послугах аудиторів як посередників, що встановлюють достовірність фінансової звітності підприємства, зумовлена багатьма обставинами (рис. 1.10). Саме це робить необхідними послуги аудиторів як фахівців, що мають необхідні підготовку, кваліфікацію та досвід для перевірки фінансової звітності. Є й ще одна обставина. Аудиторська діяльність — підприємницька діяльність зі здійснення незалежних позавідомчих перевірок фінансової звітності. Отже, їй властиві (крім власне аудиторських) всі ризики підприємницької ді-
Розділ 1
яльності, аудитори також несуть відповідальність перед користувачами за неякісно виконану роботу. Це означає, що користувач аудиторської інформації має нагоду (за достатніх на те обставин) частину своєї відповідальності за неправильно прийняте управлінське рішення, що ґрунтується на аудиторському висновку, перекласти на аудиторську фірму і отримати певне відшкодування своїх матеріальних втрат.
В умовах ринку підприємства, банки, інвестиційні і страхові компанії вступають у різні договірні та партнерські взаємовідносини (відносини з використання майна, грошових коштів, інших оборотних і необоротних активів, нематеріальних активів), які не можуть будуватися тільки на довірі до чесності й
Фінансово-економічний контроль і аудит у ринковій економіці
сумлінності партнера. Необхідна впевненість у стійкості фінансового становища підприємства, його платоспроможності, а таку інформацію можна отримати тільки шляхом аналізу його фінансової звітності. Втім такий аналіз і підтвердження достовірності звітності можуть зробити професійні аудитори.
Розмежування функцій володіння і управління приводить до того, що у власників (акціонерів) підприємств має бути упевненість у сумлінності роботи найманого персоналу, відсутності зловживань, повному відображенні доходів і витрат та правильності формування фінансового результату. Таку впевненість також може дати незалежна і компетентна аудиторська перевірка.
Керівництво великих акціонерних товариств, корпорацій не в змозі ефективно контролювати діяльність підвідомчих підприємств, менеджерів. З цією метою створюється система внутрішніх аудиторів. В умовах жорсткої конкуренції внутрішні аудитори забезпечують адекватність управління і політики підприємства на всіх його рівнях, високу конкурентоспроможність і прибутковість, достовірність і точність обліку, а також полегшують проведення зовнішнього аудиту.
Відповідно до викладеного, можна визначити загальні цілі і завдання, що вирішуються аудиторами під час здійснення різних видів аудиту:
1) контроль за дотриманням законодавства, нормативних і інструктивних документів, які регулюють правила ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, а також принципів оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу;
2) аналіз установчих документів, юридичних взаємовідносин і зобов'язань замовника;
3) достовірність даних балансу:
• повнота відображення в балансі майна замовника, правильність його оцінки;
• відповідність даних синтетичного й аналітичного обліку про залишки матеріальних активів, правильність їх оцінки;
• достовірність даних про наявність необоротних і нематеріальних активів, їх належність підприємству і правильність оцінки;
Розділ 1
• повнота і правильність оцінки в балансі дебіторської та
кредиторської заборгованості;
4) достовірність даних звіту про фінансові результати та ви
користання прибутку:
• правильність, повнота і точність відображення в обліку та звітності витрат і доходів підприємства;
• дотримання принципів формування доходів та витрат в обліку і звітності підприємства;
• точність визначення фінансового результату роботи підприємства;
5) достовірність даних про чистий прибуток підприємства,
його розподіл і використання.
Користувачі інформації аудиторського висновку цікавляться також питаннями фінансового стану підприємства, як за минулий звітний період, так і прогнозів на майбутнє. Тому аудитор має провести аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, що перевіряється.
1.5. Види аудиту. Аудиторські послуги
Перехід до системно орієнтованого аудиту не тільки змінив і удосконалив методику аудиту, а й переосмислив цілі, завдання і напрями роботи аудиторів, що знайшло відображення у значному розширенні обсягів та видів аудиторської діяльності. Аудиторські фірми почали приділяти більше уваги консультаційній діяльності, не обмежуючись безпосередньо аудиторськими перевірками. Можливо, саме це було причиною того, що сьогодні немає єдиного, визнаного всіма фахівцями, визначення аудиту.
Нині немає загальновизнаної науково обґрунтованої класифікації видів аудиту, хоча в усьому світі під поняттям аудит уже розуміють не тільки аудиторську перевірку достовірності фінансової звітності підприємства. Можна вирізнити такі ознаки класифікації видів аудиту, що частіше використовуються і визнаються більшістю учених та економістів (табл. 1.4).
Таблиця 1.4. Класифікація видів аудиту
Кваліфікаційна ознака | Види аудиту |
За формою здійснення | — зовнішній; — внутрішній |
Залежно від об'єкта контролю | — первинний; — узгоджений |
Залежно від обов'язковості проведення | — обов'язковий; — ініціативний |
Залежно від видів аудиту | — спеціальний; — управлінський; — фінансовий; — екологічний; — на відповідність |
Діяльність аудиторських фірм у всьому світі сьогодні достатньо різнопланова йохоплює значне коло питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Це визнано всіма. Розбіжності викликають тільки визначення і класифікація різних видів діяльності аудиторських фірм, що використовуються в різних країнах.
Аудит стосовно вимог, встановлених державними актами, проводиться ревізорами, що працюють у відповідному державному контролюючому органі.
У багатьох випадках головною метою аудиту є перевірка фінансового стану підприємства, підтвердження достовірності показників звітності йінших показників відповідно до вимог законодавства. У процесі такого аудиту аудитори мають керуватися положеннями законів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про банкрутство", іншими актами, а також процедурами і правилами, встановленими для персоналу підприємства адміністрацією або вищестоящим керівництвом.
Загальні мета та завдання аудиту подані на рис. 1.11.
Зовнішній аудит проводиться незалежним аудитором або аудиторською фірмою. Незалежність аудитора від замовника (відсутність у аудитора особистих або майнових інтересів на підприємстві, що перевіряється) є головною відмінною ознакою незалежного аудиту. Результатом проведення зовнішньо-
Фінансово-економічний контроль і аудиту ринковій економіці
го аудиту є аудиторський висновок, що містить думку аудитора з питань, що перевіряються.
Зовнішній аудитор звітує перед замовником, і результати його роботи (аудиторський висновок) є загальнодоступними для широкого кола користувачів (податкові органи, партнери по бізнесу, комерційні банки, потенційні партнери та інвестори і т. ін.).
Внутрішній аудит є невід'ємним елементом і складовою системи внутрішнього контролю на підприємстві. Він здійснюється спеціальним структурним підрозділом підприємства, працівники якого підпорядковуються безпосередньо керівнику підприємства (таким чином забезпечується об'єктивність і незалежність висновків внутрішніх аудиторів за наслідками перевірок).
Наявність служби внутрішніх аудиторів характерна для великих підприємств, де для керівництва стає неможливим особистий повсякденний контроль діяльності не тільки самих підрозділів підприємства, а й його середньої управлінської ланки. У багатьох країнах внутрішніх аудиторів розглядають як консультантів керівництва з економічних питань.
Внутрішній і зовнішній аудит доповнюють один одного, взаємно використовують у своїй роботі результати іншого аудитора, але водночас між ними є істотні відмінності.
Фінансовий аудит є перевіркою фінансової звітності підприємства з метою визначення її достовірності та відповідності встановленим критеріям і прийнятим положенням ведення бухгалтерського обліку.
Спеціальний аудит — перевірка конкретних питань у діяльності суб'єкта господарювання. Метою його проведення є перевірка дотримання певних процедур, норм і правил для підтвердження законності та ефективності діяльності як підприємства в цілому, так і його структурних підрозділів, а також окремих питань фінансової і виробничої діяльності. Результатом спеціального аудиту є розроблення рекомендацій із вдосконалення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Розрізняють такі види спеціального аудиту (рис. 1.12):
• аудит економічної ефективності діяльності підприємства, який передбачає незалежну експертизу і аналіз можли-
вих недоліків у роботі підприємства, що є наслідком неправильних управлінських рішень;
• аудит виробничої діяльності, який передбачає оцінку та зіставлення фактичних витрат підприємства і отриманих кінцевих фінансових результатів. Його мета — сприяти збільшенню випуску продукції за одночасного зниження її собівартості. Результатом аудиту є певні пропозиції аудитора стосовно зниження собівартості та підвищення рентабельності підприємства;
• аудит порушень економічної дисципліни достатньо трудомісткий, адже передбачає вивчення основних напрямів фінансово-економічного розвитку підприємства або галузі. У результаті оцінювання аудитор схвалює або не схвалює їх, прогнозує можливі фінансові наслідки прийнятих управлінських рішень за напрямами розвитку підприємства або галузі.
Спеціальний аудит називають ще управлінським або операційним.
У світовій практиці операційний аудит може здійснюватися як внутрішніми, так і зовнішніми аудиторами. Але якість його проведення і рівень рекомендацій за наслідками перевірок, звичайно, вищі за умови залучення зовнішніх аудиторів. Це пов'язано не тільки з вищим рівнем їх професіоналізму (у більшості випадків), а й значною мірою зумовлено наявністю
Фінансово-економічний контроль і аудит у ринковій економіці
більш різносторонньої і обширної інформації (доступу до неї) отриманої зовнішніми аудиторами в результаті перевірок інших аналогічних підприємств.
Управлінському аудиту в зарубіжній економічній літературі приділяється достатньо велика увага, але авторами пропонуються різні тлумачення цього поняття. Так, відомий американський вчений Дж.К. Робертсон не розрізняє терміни управлінський аудит і операційний аудит. При цьому мається на увазі "вивчення аудиторами операцій компанії з метою розробки рекомендацій з питань економного та ефективного використання їх ресурсів, прийняття управлінських рішень відповідно до цілей і напрямів діяльності підприємства".
Інші автори віддають перевагу термінові "управлінський аудит", або "аудит господарської діяльності". Український вчений В. Рудницький1 обґрунтовує перевагу використання терміна "управлінський аудит", спираючись на такі причини:
• аудиторський контроль є невід'ємною функцією управління;
• користувачами інформації є тільки працівники управління конкретного підприємства;
• функцією управлінського аудиту є не тільки поточний контроль за господарськими операціями, а й прогнозування, аналіз інших функцій управління господарською діяльністю.
З урахуванням цього автор дає таке визначення мети і функцій управлінського аудиту: "це процес вивчення та оцінки господарських явищ і фактів з метою надання рекомендацій управлінській ланці суб'єкта господарювання з питань економного й ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнення кінцевого результату і програмних цілей".
У практичній діяльності зарубіжних країн управлінський аудит здійснюють, як правило, внутрішні аудитори. Послугами зовнішніх аудиторів для виконання управлінського аудиту користуються тільки у тому випадку, коли на підприємстві немає власної служби внутрішніх аудиторів.
1 Рудницький B.C. Методологія і організація аудиту / B.C. Рудницький. — Т. : Екон. думка, 1998. — 192 с
Розділ 1
Екологічний аудит став окремим видом аудиту недавно (порівняно з іншими видами аудиту). Причиною його появи була потреба у вжитті заходів (на рівні як окремих підприємств, так і держав у цілому), що сприяли б розумному використанню природних ресурсів, запобіганню екологічному неблагополуччю у світі.
Складність сучасних екологічних проблем викликає необхідність використання саме аудиторського підходу до їх дослідження.
По-перше, за таких умов забезпечується високий рівень проведення системних досліджень під час оцінювання екологічних проблем. Аудитори можуть не розуміти тих чи інших технологічних тонкощів, але аудиторська фірма має право запросити потрібних фахівців у вузькій сфері та координувати роботу експертів різних профілів.
По-друге, в аудиторському підході пріоритет надається критеріям незалежності та об'єктивності при проведенні досліджень і формуванні думок та висновків.
Одним з основних напрямів екологічної роботи аудиторів є аналіз відповідності діяльності економічного суб'єкта чинним нормативним вимогам з екологічної безпеки виробництва. До них належать: нормативи прямої або непрямої дії на навколишнє середовище, гранично допустимих концентрацій забруднювальних речовин і рівнів шуму, випромінювання, вібрації тощо.
Варто також зауважити, що в цьому випадку результатом роботи аудиторів буде не стільки констатація нинішнього стану напрямів екологічної безпеки на досліджуваному підприємстві, скільки прогнозна інформація розвитку бізнесу підприємства та його подальшої відповідності нормативно-правовим актам.
Аудит на відповідність полягає в аналізі певної інформації про стан фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою визначення її відповідності чинним нормативно-правовим актам або іншим документам. Якщо такі умови (наприклад, правила внутрішнього контролю) встановлені адміністрацією підприємства, то цей вид аудиту здійснюється працівниками підрозділу внутрішніх аудиторів.
Фінансово-єкономічний контроль і аудиту ринковій економіці
Певні вимоги або умови можуть містити різні господарські договори підприємства з партнерами по бізнесу, комерційними банками, страховими компаніями. У цьому випадку від повноти, своєчасності та сумлінності виконання умов контрактів однією стороною можуть серйозно залежати дії іншої сторони. Наприклад, це може стосуватися умов кредитування підприємства комерційним банком (цільове використання наданого кредиту, вимога підтримки певного співвідношення між обіговим капіталом і короткостроковими зобов'язаннями, вимога наявності на підприємстві певної величини товарних запасів і т. ін.). У цьому випадку такий вид аудиту може проводитися разом з аудитом фінансових результатів або за наполяганням зацікавленої сторони.
Обов'язковий аудит проводиться у випадках, встановлених чинним законодавством. Цікаво, що класифікацію аудиту за принципом обов'язковості розглядають у літературі переважно українські вчені. Зарубіжні автори не надають значення такій класифікації, враховуючи, що в більшості країн світу аудит фінансової звітності є обов'язковим для всіх економічних суб'єктів.
Обсяг і порядок проведення обов'язкового аудиту регламентуються законодавчими нормами. Той факт, що необхідність аудиту в деяких випадках встановлена актами законодавства, а не бажанням керівників економічних суб'єктів, має як свої причини, так і певні наслідки і для аудиторів, які проводять обов'язковий аудит, і для економічних суб'єктів.
Причини проведення обов'язкового аудиту такі:
• робота суб'єктів зі значними грошовими коштами юридичних і фізичних осіб (комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, відкриті акціонерні товариства);
• приватизація економічного суб'єкта;
• заходи щодо визнання економічного суб'єкта банкрутом;
• за дорученням державних і правоохоронних органів.
Ініціативний (добровільний) аудит здійснюється за рішенням економічного суб'єкта на основі договорів з аудитором або аудиторською фірмою. Умови проведення такого аудиту
Розділ 1
(строки, цілі, характер, обсяг, оплата) визначаються за погодженням сторін (аудитор і замовник).
Первинний аудит проводиться аудиторською фірмою (аудитором) вперше для певного клієнта. Це істотно збільшує ризик і трудомісткість аудиту, оскільки аудитори не мають потрібної інформації про особливості діяльності клієнта, наявність та ефективність функціонування систем роботи і контролю підприємства.
Узгоджений (повторний) аудит здійснюється аудиторською фірмою (аудитором) повторно або регулярно і ґрунтується на знаннях специфіки діяльності клієнта, його позитивних і негативних сторін в організації систем бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. Практика зарубіжного аудиту віддає перевагу проведенню узгодженого аудиту. Така співпраця зручна й аудиторам, які мають нагоду детально вивчити особливості діяльності клієнта, і клієнту, що отримує висококваліфіковану, всебічну допомогу й оцінку на основі багаторічної співпраці.
Проте події (банкрутство енергетичного гіганта американської корпорації "Енрон", а потім корпорації "Велдком" — одного з найбільших операторів телефонної телекомунікації), що відбулися в 2002 p., серйозно підірвали впевненість світової спільноти в розумності і доцільності проведення злагодженого аудиту.
Як з'ясувалося, в корпораціях практикувалися приписки, результатом яких було значне завищення їх фактичних доходів. Викривлені цифри вимірювалися мільярдами доларів. Насправді реальні борги корпорацій майже на порядок перевищували наявний прибуток. Все це стало можливим не без участі аудиторських фірм, які в змові з керівництвом фірм багато років підтверджували "липові" дані фінансової звітності.
Тому сьогодні з метою посилення різних механізмів контролю за якістю і достовірністю обліково-фінансової інформації на Заході обговорюються серйозні зміни в організації і методиці аудиторської діяльності. Пропонуються:
• повне відокремлення аудиторського бізнесу від надання консультаційних послуг;
Фінансово-скономічний контроль і аудит у ринковій економіці
• введення принципу обов'язкової ротації аудиторських
фірм (неможливість перевірки одного і того самого клієнта од
нією аудиторською фірмою двічі поспіль) для корпорацій і на
віть дрібніших підприємств.
Такі пропозиції мають позитивні і негативні наслідки. До негативних наслідків введення ротації аудиторських фірм належать такі:
• можливий певний відплив клієнтів аудиторських фірм особливо стосовно кіл
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
А Баранова I В Янчева... А I Кашперська... АУДИТ Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ПЕРЕДМОВА
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов