Значення та завдання фінансового аналізу, його інформаційне забезпечення та інструментарій

Розвиток економіки України сприяє активізації фінансової діяльності підприємств, пошуку додаткових джерел фінансування з обґрунтуванням розміру та структури залучених коштів. Водночас фінансовий стан багатьох підприємств нестабільний, виникають проблеми щодо невпевненості у ділових партнерах, у законодавчій базі, фінансово-економічній політиці держави, а, отже, і у перспективах діяльності суб’єкта господарювання.

Під фінансовим аналізом будемо розуміти сукупність аналітичних процедур, які базуються, як правило, на загальнодоступній інформації фінансового характеру та призначені для оцінки стану та ефективності використання економічного потенціалу підприємства, а також прийняття рішень щодо оптимізації його діяльності або участі в ньому.

Фінансовий і техніко-економічний аналіз мають однакові методичні прийоми, одночасно використовуються при обґрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їх реалізацією, в системі маркетингу, в цілому в системі управління. Але між фінансовим аналізом і техніко-економічним існує принципова різниця, яка полягає у їх завданнях. Фінансовий аналіз направлений на оцінку майнового та фінансового стану підприємства та змін в результатах його діяльності.

Фінансовий аналіз може здійснюватися як управлінським персоналом підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки такий аналіз базується на загальнодоступній інформації. Відповідно виділяють два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній.

Зовнішній фінансовий аналіз проводиться зовнішніми аналітиками – сторонніми особами до підприємства, які не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази. Цільовою спрямованістю фінансового аналізу є оцінка прогнозування привабливості суб’єкта, ступеня ризику взаємовідносин та доходності вкладення інвестицій.

Виділяють наступні особливості зовнішнього фінансового аналізу:

ð різноманітність суб’єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;

ð здійснення виключно на базі загальнодоступної інформації, відповідно обмеження завдань аналізу;

ð різноманітність завдань та інтересів суб’єктів аналізу;

ð максимальна відкритість результатів аналізу для будь-яких користувачів інформації про діяльність підприємства;

ð превалювання грошового вимірника в системі критеріїв.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база для його проведення ширша, порівняно із зовнішнім фінансовим аналізом і включає усі, в тому числі внутрішні дані підприємства. Відповідно, ширші й можливості аналізу. Внутрішній аналіз необхідний для задоволення власних потреб підприємства. Його цільовим спрямуванням є забезпечення оптимальної фінансової моделі підприємства, зростання економічного потенціалу. Зокрема, надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансової діяльності підприємства.

Внутрішній фінансовий аналіз здійснюється з урахуванням запитів управлінського персоналу, тому може бути доповнений аспектами, які мають значення для оптимізації управління, наприклад, такими, як аналіз стану запасів, аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованостей тощо. Тобто, внутрішній фінансовий аналіз дає можливість здійснювати комплексну оцінку діяльності підприємства.

Особливостями внутрішнього аналізу є:

ð орієнтація результатів аналізу на завдання та інтереси менеджменту підприємства;

ð використання для аналізу всіх джерел інформації;

ð комплексність аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства;

ð інтеграція обліку, аналізу, планування та прийняття рішень;

ð максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.

Внутрішній фінансовий аналіз є інструментом дослідження результатів діяльності підприємства. За його допомогою проводиться аналітичне відстеження руху всіх наявних ресурсів підприємства.

Залежно від строків проведення (див. тему 2) виділяють ретроспективний, оперативний та перспективний (прогнозний) фінансовий аналіз. Найдетальнішою та найбільш розробленою є методика ретроспективного фінансового аналізу. На сьогодні цей вид аналізу, як правило, доповнюється прогнозним, що сприяє забезпеченню оптимізації фінансової моделі підприємства.

Фінансовий аналіз підприємства здійснюють різні економічні суб’єкти, зацікавлені в отриманні найбільш повної інформації про його діяльність.

Суб’єктами фінансового аналізу є аналітики, які зацікавлені в оцінці діяльності підприємства з будь-яких причин:

- власники та уповноважені ними органи;

- персонал та функціональні служби підприємства;

- зовнішні учасники, що забезпечують і спрямовують діяльність підприємства;

спеціальні інформаційні служби.

Результати аналізу дозволяють зацікавленим особам, як фізичним, так і юридичним, приймати управлінські рішення на підставі оцінки поточного фінансового стану, діяльності підприємства за минулі періоди і прогнозних даних.

Кожна група користувачів інформації переслідує власні цілі при проведенні фінансового аналізу. Для керівництва підприємства цей аналіз є вихідною точкою при формуванні фінансової та комерційної стратегій, що впливає на розвиток подій у майбутньому.

Усе це свідчить про те, що фінансовий аналіз є елементом управління, інструментом оцінки надійності будь-якого потенційного партнера (покупця, постачальника чи позичальника). Зміст фінансового аналізу залежить від потреби зовнішніх і внутрішніх користувачів у його результатах, які повинні давати можливість оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти, формувати прибуток, а також порівнювати інформацію за різні періоди часу, задля прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

У ринкових умовах фінансова звітність суб’єктів господарювання є основним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Будь-яке підприємство вимушене шукати такі управлінські рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі та необхідні фінансові результати. Показники фінансової звітності дозволяють в загальному оцінити рівень розвитку суб’єкта господарювання.

Фінансова звітністьє сукупністю форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність надає інформацію як про фінансовий стан підприємства на конкретну дату, так і про основні напрями його діяльності за певний період. Дані фінансової звітності є не лише основою фінансового аналізу звітного періоду, а й підставою для здійснення прогнозування.

При використанні фінансової звітності, проводячи аналіз, необхідно знати та розуміти:

ð економічну природу статей звітності та загальних принципів їх формування. Неможливо здійснити аналіз звітності, не знаючи економічного змісту її статей. При цьому потрібно враховувати, що змістовне наповнення окремих статей є зрозумілим виходячи з їх назви (основні засоби, виробничі запаси тощо). Разом з тим, є комплексні статті, які включають достатньо різні специфічні об’єкти (інші необоротні активи, інші оборотні активи);

ð зміст основних аналітичних взаємозв’язків показників фінансової звітності. Звітність є комплексом взаємопов’язаних показників. Звітним формам притаманний як логічний, так й інформаційний взаємозв’язок. Сутність логічного взаємозв’язку полягає у взаємному доповненні звітних форм, їх розділів і статей, а саме: 1) фінансова звітність розкриває як статичну характеристику економічного потенціалу підприємства, так і його розвиток у часі та ефективність використання; 2) окремі статті звітності можна коригувати, використовуючи дані різних форм. Наприклад, грошові кошти та їх еквіваленти (ф. № 1 – ф. № 3), власний капітал (ф. № 1 та ф. № 4) тощо. Інформаційні взаємозв’язки виражаються в прямих (означає, що один і той самий показник приведений одночасно у декількох звітних формах) і непрямих (означає, що декілька показників ряду звітних форм пов’язані між собою нескладними арифметичними розрахунками) контрольних співвідношеннях між показниками звітності;

ð обмеження та взаємозв’язки, притаманні балансу. Розглянемо основні притаманні балансу обмеження, які необхідно врахувати при проведенні аналізу:

Зі зміною типу економіки країни відбуваються зміни і на рівні підприємств. Таким чином, зазнають трансформації джерела інформації фінансового аналізу. У результаті інструментарій фінансового аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і способів, які дають змогу урахувати особливості нових умов господарювання. Основні методичні прийоми фінансового аналізу (сукупність усіх методичних прийомів розглянуто в темах 4-5):

ð абсолютні показники – оцінка найважливіших результативних статей звітності (доходів, чистого прибутку, суми активів, величини власного капіталу, зобов’язань тощо); дозволяє оцінити статті звітності в статиці та динаміці;

ð відносні показники (коефіцієнти) – розрахунок співвідношень між окремими статтями звітності, визначення взаємозв’язку між показниками. Надає можливість провести порівняння з: аналогічними даними за попередні періоди для вивчення тенденцій змін; аналогічними даними інших підприємств для виявлення можливостей підприємства та негативних моментів діяльності; теоретично обґрунтованими або одержаними в результаті експертного опитування величинами, які характеризують оптимальні або критичні значення відносних показників тощо;

ð горизонтальний аналіз – передбачає побудову однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження); надає можливість виявити тенденції зміни окремих статей (груп статей) звітності в динаміці;

ð вертикальний аналіз – розрахунок структури підсумкових і проміжних статей звітності та складання динамічних рядів; дозволяє визначати та прогнозувати структурні зрушення у складі майна та капіталу, доходів і витрат тощо.