Тема 1. Предмет, мета і завдання курсу

У період розвитку ринкової економіки темпи і значні масштаби зростання виробництва потребують використання величезних потоків інформації. Звичайні засоби обліку і аналізу витрат господарської діяльності підприємств, об'єднань не забезпечують ефективного оперативного управління складною системою.

У цих умовах підвищення якості господарського керівництва за допомогою математичного апарату і ЕОМ по всій системі управління, є важливою частиною технічного прогресу.

У постановах Ради Міністрів України неодноразово вказувалося на необхідність розширення досліджень з теоретичної і прикладної математики і, розвивати наукові роботи, направлені на вдосконалення і ефективне застосування в народному господарстві електронно-обчислювальної техніки.

Математика, як і інші науки, виникла і розвивається з потреб і запитів суспільства, з розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Отже, об'єктом вивчення кожної науки, в тому числі математики, є суспільне виробництво, його матеріально-технічні й соціально-економічні умови.

Специфічною особливістю дослідження виробничо-економічних явищ математичними методами є математичне формулювання взаємозв'язку елементів (чинників) виробництва, переклад інформації на мову математики, що необхідно при плануванні й управлінні підприємством.

Для комплексного дослідження і аналізу роботи підприємств житлово-комунального господарства потрібно, щоб використання економічної інформації відбувалося не тільки по основних процесах і ланках виробництва, але й по допоміжних і обслуговуючих цехах, було перекладено на мову такого математичного апарату, обчислювальний процес якої імітував технологічний процес і цим забезпечувалося математичне формулювання конкретного економічного явища в його якісно-кількісній єдності й визначеності.

Розвиток галузевих економічних наук і проектно-дослідницьких робіт у даний час досяг такого рівня, коли можливо здійснити математичне формулювання економічних явищ окремих ланок і процесів допоміжного виробництва й обслуговуючих цехів. Для застосування математичних методів у плануванні й управлінні міським господарством необхідно визначити:

- зміст виробничо-економічної інформації;

- математичний апарат, здатний імітувати технологічну структуру, що визначає економічні явища;

- можливість обчислювальної техніки;

- рівень механізації допоміжних робіт з обробки й підготовки інформації.

Застосування економіко-математичних методів і ЕОМ в плануванні і управлінні виробництвом в міському господарстві допомагає оперативно визначати:

- ступінь використання потужностей і фундацій, причини відхилення випуску продукції та інших техніко-економічних показників від планового завдання;

- ефективність організаційно-технічних заходів з ліквідації "вузьких місць" виробництва,

- шляхи використання резервів виробництва, що забезпечують підвищення продуктивності праці і зниження собівартості послуг поряд з підвищенням матеріальної зацікавленості в праці.

Для вивчення ролі й властивостей математичного апарату, який використовується при економічних дослідженнях, необхідно розглянути наступні взаємозв'язані питання:

- зміст виробничо-економічної інформації, що перекладається на мову математики;

- значення математичного апарату для формулювання складних виробничо-економічних явищ;

- властивості й область застосування існуючих прийомів і способів математичного апарату для аналізу виробничо-господарської діяльності галузей житлово-комунального господарства.

Інформація про виробництво мусить бути достатньо повною для вирішення управлінських завдань. При її відсутності або отриманні тільки відомостей про результати роботи управління не буде науково обґрунтованим і ефективним, при надлишку інформації витрачається зайвий час і ускладнюються засоби для її збору й обробки, відстає аналіз від процесу виробництва, знижується роль керівництва.

Крім того, вся інформація у формі документації або цінних відомостей про "об'єкт" і "суб'єкт" управління повинна бути чіткою і доведеною до такої точності, щоб можна було її подати в математичній формі.

На сучасному етапі в галузях житлово-комунального господарства має місце наступна інформаційна звітність: статистична офіційна, планово-економічна, бухгалтерська, фінансова, з матеріально-технічного постачання й збуту, зміни технології виробництва, капітального будівництва, руху кадрів, конструкторська, оперативного обліку по цехах і робочих місцях (неофіційна звітність), різні відомості довідкового характеру.

Вказані види звітності, за винятком оперативної, забезпечують управління відомостями про розвиток підприємства в загальному вигляді за минулий період. Неофіційний оперативний облік первинних відомостей про зміну не тільки показників, але й умов виробництва по робочих місцях, бригадах і устаткуванню є тією інформацією, яка необхідна для оперативного управління виробництвом.

У практиці управління умови виробництва і нормативну базу називають первинною інформацією, а показники роботи вторинною. Такий розподіл інформації дозволяє конкретизувати зміст і обсяг даних, необхідних для оперативного техніко-економічного аналізу за процесами в часі (години зміни, доби, тижня і т.д.), і визначати показники результативної (вторинної) інформації.

Основні принципи, яким належить слідувати при проведенні кількісного аналізу, полягають у прийнятті якісного розуміння сторін економічних явищ, категорій і законів, забезпеченні однорідності об'єктів і достовірності початкових даних, що вивчаються, визначенні реальних меж дії отриманих математичних зв'язків.

Від об'єктивного, наукового встановлення основних обставин, чинників виробництва, при складанні кореляційних рівнянь, формулюванні тих або інших змін техніко-економічних показників роботи підприємства залежить об'єктивність аналізу, реальність висновків і рекомендації.

Звідси випливає, що необхідно не тільки глибоке знання властивостей і змісту математичних методів, головним чином теорії вірогідності і кореляції, але і правильне і осмислене їх застосування (методів) при аналізі явищ.

При дослідженні економічних явищ самими трудомісткими і відповідальними є встановлення чинників і критерію, отримання (збір) відповідної інформації про чинники і показники, побудова математичної моделі, що описує зміст задачі в кількісних термінах. Безумовно, що ніяка математична модель не може повністю відобразити всі реальні умови, а тільки суттєві.

У даний час до математичних методів відносять: математичну статистику, головним чином теорію кореляції; теорію вірогідності; метод статистичних випробувань; статистичну теорію ухвалення рішень. Всі ці математичні методи аналізу і досліджень ставлять завдання визначення ступеня зв'язку між чинниками виробництва і економічними показниками роботи галузей міського господарства. Тому вони покликані не тільки визначити зміну показників, але і встановити величину зв'язки між ними.

Метод кореляційного аналізу є найпоширенішим при дослідженнях, ним визначається ступінь зв'язку ряду чинників з економічними показниками досліджуваної сукупності. Цей метод виходить із звітно-статистичних відомостей, що інформують тільки про деякі обставини виробництва і лише в середньому по підприємствах за декілька років (місяців). Він застосовується, коли є кількісно однорідна статистична сукупність великого обсягу, що включає зміну економічних показників і основних обставин матеріально-технічних і соціально-економічних умовах виробництва.

Мета курсу "Економетрія" - викласти властивості математичних методів, їх практичне застосування за допомогою ЕОМ при плануванні й управлінні виробництвом (наданням послуг) в галузях житлово-комунального господарства, для здійснення і прискорення аналізу інформації і підвищення ефективності оперативного керівництва складною динамічною системою.

Безпосереднім способом дослідження і аналізу виробничо-економічних явищ за допомогою математики і обчислювальної техніки є математичне формулювання інформації, що складається з таких етапів:

- збір (отримання) виробничо-економічних відомостей по процесах і ланках виробництва:

- обробка і формулювання інформації по процесах, ланках і обслуговуючих цехах.

- перевірка на практиці впливу встановлених причин виробництва на показники роботи або експериментування за допомогою ЕОМ впливу матеріально-технічних умов на економічні показники виробництва (послуги).