Захист проти поступового розгортання нападу.

При здійсненні командних дій даного виду ті, що обороняються, відходять на свою половину поля без активної боротьби. Гравці оборони концентруються в напрямку атаки чи розосередження нападаючих по фронту й активно беруть участь у боротьбі за м'яч з неодмінною організацією страховки.

Командні дії в обороні підрозділяються на персональ­ний, зонний і комбінований захист.

Персональний захист — це така організація оборони, коли кожен гравець особисто відповідає за дорученого йому суперника. При такому захисті розташовуються від супер­ника на відстані, яка дає можливість перехопити адресова­ні йому м'ячі, атакувати його в момент прийому м'яча.

При зонному захисті — гравці захисної лінії контролюють певну ділянку поля і вступають у єдиноборство з будь-яким суперником у межах зони. Необхідним елементом оборон­них дій є "передача" суперників один одному.

Комбінований захист — найбільш поширений у сучасному футболі. Він гармонійно і раціонально поєднує принципи персонального і зонного захисту; одні гравці можуть, за за­вданням, тільки опікувати своїх суперників, а інші — грати переважно в зоні.

2.2.6. Тактична підготовка футболіста.

Тактична підготовка здійснюється в процесі теоретичних і практичних навчаль­но-тренувальних занять.

Під теоретичною підготовкою футболістів слід розумі­ти навчання системи знань, необхідних для ведення гри.

Вона повинна бути направлена на використання отри­маних знань на практиці.

При підготовці до проведення теоретичних занять з юни­ми футболістами вчителю рекомендується:

а) визначити мелодичну форму проведення теоретичного заняття (бесі­да, опитування, розбір гри чи настанови);

б) визначити кіль­кість часу для даної теми;

в) підготуватися до проведення заняття, склавши короткий конспект.

Усні повідомлення вчителя підкріплюються наочни­ми посібниками — малюнками з різними тактичними комбінаціями, макетом футбольного поля, класною дош­кою.

Учням пояснюють окремі компоненти гри (дій футболіс­та в атаці, обороні, взаємодії в різних ситуаціях).

Особливе місце в теоретичних заняттях з тактики займа­ють настанови щодо майбутньої гри і розбір минулої. Учи­тель висвітлює учням загальний план гри з урахуванням сильних і слабких сторін супротивної команди й окремих суперників. Визначається як тактика всієї команди, так і завдання кожному гравцеві, обговорюються варіанти взає­модій, комбінації при стандартних положеннях.

У процесі розбору гри, що відбулася, вчитель аналізує й
оцінює вдалі і невдалі дії всієї команди, її ланок і окремих
футболістів по виконанню наміченого плану. При цьому слід
активізувати і розвивати самостійне тактичне мислення
юних футболістів, заохочувати їх, залучати до обміну дум­ками.

Основний метод навчання тактики й удосконалювання в ній - багаторазове повторення ігрових і спеціальних, вправ на освоєння індивідуальних і трупових тактичних дій у конкретній обстановці.

Використовуються різноманітні тренувальні вправи.

2.3. Вправи для навчання тактичних дій

1. Для удосконалювання індивідуальних тактичних умінь
футболісти вправляються в передачах м'яча: довгих, серед­ніх, коротких; по землі, повітрю; на партнера, у зону, недо­даних; у веденні м'яча й обведенні; у "відкриванні" на швидкість, за допомогою фінтів; у переміщеннях з м'ячем і без
нього; у "закриванні" гравців команди супротивника і зони;
у виходах на перехоплення м'яча; у виборі місця для відби­рання м'яча під час прийому чи контролю його іншими грав­цями; у страховці і взаємній страховці.

Всі індивідуальні дії футболіст повинен уміти виконува­ти в тісному взаємозв'язку з партнерами по команді.

2. Ігрові вправи 2x1; 2 х 3; 3 х 2; 3 х 3; 4 х 2; 5 х 5; 6 х 6; з
одним нейтральним; 7 х 7; 8 х 8 — на удосконалювання вміння у виборі місця, у відбиранні м'яча, організації оборони й
атаки. Ці вправи виконуються на обмежених ділянках поля,
без обмеження торкань м'яча, у три, два й одне торкання з
цільовими завданнями (персональна опіка). Розміри май­данчика збільшуються залежно від кількості тих, хто бере
участь у вправі.

3. Передачі м'яча в "трійках". Гравець А передає м'яч
гравцю Б і одержує м'яч назад. Гравець Б, повернувшись до
гравця В, одержує від нього м'яч і повергає назад і т.д. Варіанти: передачі головою; гравець Б з одним партнером грає
головою, з іншим — ногою; вправи виконуються в одне торкання.

4. Передачі м'яча в "четвірках". Гравці А і Б передають м'яч по діагоналі, В і Г — виконують подовжні пере­дачі.

5. Гравець А робить передачу партнеру Б і відкриваєть­ся вздовж бокової лінії. Гравець Б здійснює зворотну пере­дачу А і робить ривок у напрямку воріт. А робить передачу
Б (мал. 38).

6. Уздовж середньої лінії гравці А і Б ведуть м'ячі назу­стріч один, одному і, не доходячи до середнього кола, роб­лять передачі до різних воріт. Гравець А передає м'яч на
вихід гравцю Б, а Б — А.

7. Ведення м'яча з обведенням стійок з подальшим уда­ром по воротах. Варіанти: після обведення останньої стій­ки зіграти в "стінку".

8. Гравець А веде м'яч і робить передачу гравцю Б. Гра­вець Б робить передачу гравцю В. Гравець А виконує ри­вок для прийому м'яча (мал. 39). Зміна гравців Б і В через 5хв.

9. Гравець А передає м'яч гравцю Б, оббігає стійки. Гра­вець Б повертає м'яз А, а сам біжить у напрямку воріт. Гра­вець А робить передачу на хід Б з подальшим ударом по воротах (мал. 40).

10. Гравець А робить передачу Б₁, Б₂, на перехопленні одержує
м'яч і віддає його гравцю А, котрий рухається після переда­чі, він веде м'яч і б'є по воротах (мал. 41). Варіанти: гравець Б₂, грає головою; вправа виконується одночасно з двох сторін; Гравець Б₂ віддавши м'яч» виступає в ролі захисни­ка, а Б₁, і А атакують ворота.

11. Гравці А і Г починають рух уперед. Б і В роблять пе­редачі на хід. А і Г, одержавши м'яч, обводять стійки і роб­лять передачі на хід Б і В, які здійснюють удар по воротах. Зміна: В переходить у колону Б, В — у колону Г, і навпаки, Б переходить у колону А, Г — у колону В (мал. 42).

12. Гравці А і Б здійснюють «схрещування» після цього
роблять не менше трьох передач. Гравець Б виконує удар по
поворотах.

13. Гравці А і Б ведуть м'яч назустріч один одному і роб­лять взаємні передачі. Обмінявшись м'ячем, А і Б роблять передачі верхом на хід Г і В, які б'ють по воротах. Зміна: А в колону В, Б — у колону Г, В — у колону А, Г – в колону Б.

14. Гравець з колони Б веде м’яч, робить довгу пере­дачу на гравця колони А, продовжує біг до протилеж­них воріт, одержує передачу від тренера і б'є по воротах. Гравець А робить те ж саме. Гравець, що пробив по воротах, переходить в іншу команду.

15. Гравець А рухається вперед, одержує передачу від Б, веде м’яч і посилає його на хід В. Гравець В, «обробив­ши» м’яч, робить передачу на хід Б, який після ведення ви­конує прострільну передачу. А і В виходять на неї і б'ють по воротах.

16. Двостороння навчальна гра. На своїй половині пере­дачі в 2 — 3 торкання на половині поля суперника кіль­кість торкань не обмежена. При взятті воріт гол зараховується тільки в тому випадку, якщо гравці атакуючої коман­ди у повному складі знаходилися на половині поля суперника.

17. Ігрова вправа по всьому футбольному полю. Три групи гравців А, Б і В по п'ять гравців у кожній розташовують­ся так; А і В — на лініях штрафного майданчика, Б — біля середньої лінії. Гравці Б з м'ячем просуваються до гравців В; веденням і передачами намагаються обіграти їх і забити м'яч у ворота. Потім гравці Б займають місце гравців В. Вправу починають виконувати гравці .В.

18. Команда Б — захисники, команда А — атакуючі. Воротар грає у воротах команди Б. У команди А на середній лінії доля двоє переносних воріт (2 х 2). Завдання атакую­чих — забити м'яч у ворота, які захищаються воротарем. Завдання захисників — забити м'яч в одні з воріт команди А

Література

1. Вихров К.Л. Футбол в школе. К.: Радянська школа, 1990 – 192 с.

2. Демчишин А.П., Артюр В.М., Демчишин В.А., Фалес Й.Г. Рухливі і спортивні ігри в школі. К.: 1992, - 175 с.

3. Івойлов А.В., Титар В.А. Спортивні ігри. Н.: Основа,1993 - 216 с.

4. Ковалев В.Д., Голомазов В.А., Керамис С.А. Спортивные игры.

М.: Просвещение, 1988, - 304 с.

5. Махов В.Я. Теорія і методика навчання рухливих і спортивних ігор. К.: ІЗМН, 1996, - 160 с.

6. Портных Ю.И. Спортивные игры и методика преподавания. М.: Физкультура и спорт, 1986,- 256 с.

7. Попов А.В., Хапко В.А. Спортивные игры в коллективе физкультуры. К.: Здоровье, 1989, – 122 с.

8. Тимошенко О.В., Мішаровський Р.М.. Махов В.Я. Основи теорії та методики викладання спортивних і рухливих ігор. К.: Освіта, 2006,- 212 с.

9. Цирик Б.Я., Лукашин Ю.С. Футбол. М.: ФиС, 1975,- 192 с.