Техніка і тактика

 

Методичний посібник

 

Техніка і тактика

гри у футболі

 

Красноград

 

Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

Красноградський коледж

Харківського національного педагогічного університету

імені Г. С. Сковороди

 

Затверджую

Директор коледжу

__________ С. І. Рябокінь

__січня 2010 року

 

 

Методичний посібник

 

Техніка і тактика

гри у футболі

 

Красноград

2010

Укладач: Івахненко Вячеслав Олександрович,

викладач фізичного виховання, спеціаліст І категорії

Рецензенти:Прохватило Галина Миколаївна,

голова циклової комісії викладачів фізичного виховання, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист

Красноградського коледжу ХНПУ ім. Г. С. Сковороди.

Богатирьова Любов Василівна,

викладач фізичного виховання, спеціаліст вищої

категорії, викладач-методист

Красноградського коледжу ХНПУ ім. Г. С. Сковороди.

Денисенко Анатолій Петрович,

викладач фізичного виховання, спеціаліст вищої категорії, старший викладач

Красноградського коледжу ХНПУ ім. Г. С. Сковороди.

 

У посібнику розглянуті питання техніки і тактики гри у футбол. Особливість навчання техніко-тактичних прийомів, шляхи удосконалення підготовленості для гри у футбол.

Для вчителів фізичної культури, тренерів, студентів.

 

 

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії

викладачів фізичного виховання

Протокол №__ від__

Голова циклової комісії

______ Г. М. Прохватило

 

Схвалено на засіданні методичної ради

Красноградського коледжу

ХНПУ ім. Г. С. Сковороди

Протокол №__ від ____

Голова методичної ради

_______ О. В. Монастирська

ЗМІСТ

Вступ
І Розділ. Техніка гри
1.1. Техніка польового гравця
	1.1.1. Удари по м’ячу
	1.1.2. Зупинки
	1.1.3. Ведення м’яча
	1.1.4. Відволікаючі дії (фінти)
	1.1.5. Відбирання м’яча
	1.1.6. Вкидання м’яча через бокову лінію
1.2. Техніка гри воротаря
	1.2.1. Ловлення м’яч
	1.2.2. Відбивання м’яча
	1.2.3. Переведення м’яча
	1.2.4. Кидки м’яча
1.3. Вправи на розучування технічних прийомів
	1.3.1. Вправи на розучування техніки пересування
	1.3.2. Вправи на розучування ударів по м’ячу
	Удари ногами
	Удари головою
	1.3.3. Вправи на розучування зупинки м’яча
	Зупинка ногами
	Зупинка грудьми
	Зупинка головою
	1.3.4. Вправи на розучування ведення м’яча
	1.3.5. Вправи на розучування відволікаючих дій
	1.3.6. Вправи на розучування відбирання м’яча
	1.3.7. Вправи на розучування вкидання м’яча
	1.3.8. Вправи для розучування техніки гри воротаря
ІІ Розділ. Тактика гри
2.1. Тактика нападу
	2.1.1. Індивідуальна тактика
	Дії без м’яча
	Дії з м’ячем
	2.1.2. Групова тактика
	2.1.3. Комбінації в парах
	2.1.4. Командна тактика
	2.1.5. Основні принципи організації нападу
2.2. Тактика захисту
	2.1.1. Індивідуальна
	2.1.2. Групова тактика
	2.1.3. Командна тактика
	2.1.4. Захист проти швидкого розгортання нападу
	2.1.5. Захист проти поступового розгортання нападу
	2.1.6. Тактична підготовка футболістів
2.3. Вправи для навчання тактичних дій
Література

ВСТУП

Активна рухова діяльність школярів у процесі занять фізичною культурою і спортом сприяє запобіганню переван­тажень і перевтоми. Доцільність і ефективність рухової дія­льності, як і будь-якої іншої, залежить від системи її реалі­зації, глибини наукового обґрунтування. Важливо, зокрема, знати характер і ступінь впливу на організм тих чи інших вправ, правильно варіювати навантаження. Усе сказа­не стосується й одного з найбільш популярних, масових і улюблених школярами видів спорту — футболу.

Футбол розвиває силу, швидкість, витривалість, сприт­ність, сміливість, рішучість, наполегливість, силу волі, по­чуття товариськості. Кожен футболіст має можливість ви­ховувати в собі ініціативність, самостійність і творчу акти­вність, але він не повинен забувати про інтереси колективу і про взаємодію з партнерами по команді. Опанувати техні­кою і тактикою гри у футболі школярі можуть на уроках і в секціях, фізичної культури, футбол розвивається швидкими темпами характер гри постійно змінюється у бік інтенсифі­кації діяльності усіх футболістів під час матчу.

І Розділ. ТЕХНІКА ГРИ

 

У ході матчу футболістам доводиться зупиняти м'яч, ве­сти його, передавати один одному, бити по воротах і т.д. Якщо гравець виконує ці дії недостатньо швидко і неточно, то і команда в цілому затрачає зайві зусилля, що є серйоз­ною перешкодою до досягнення перемоги. Від того, наскі­льки уміло володіє футболіст усією різноманітністю техніч­них засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій.

Освоюючи техніку, футболісти спочатку вчаться вико­нувати окремі прийоми і їх поєднання. Велике значення має особисте прагнення того, хто тренується, його наполегли­вість у роботі.

За характером ігрової діяльності в техніці виділяються два розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря. Кожний із розділів складається з конкретних прийомів, що виконуються різними способами.

1.1. Техніка польового гравця

Техніка пересувань включає в себе біг, стрибки, зупинки, повороти. Оптимальне застосування прийомів пересуван­ня дозволяє успішно вирішувати тактичні завдання в атаці й обороні — відкривання для одержання м'яча, вибір пози­ції, закривання гравця, підстраховка і т.д.

Ходьба футболіста дещо відрізняється від звичайної хо­дьби, оскільки він пересувається по футбольному полю, зле­гка зігнувши ноги в колінах. Цим забезпечується зручне вихідне положення для зміни ритму і швидкості пересуван­ня. Ходьба чергується з бігом.

Біг — основний спосіб пересування у футболі — застосо­вується в основному для виходу на вільне місце, пересліду­вання суперника, зайняття певної позиції в обороні.

Біг спиною вперед, приставними кроками, перехресни­ми кроками — специфічні способи пересування, які вико­ристовуються, як правило, у поєднанні зі звичайним бігом.

Футбол багатий різноманітними стрибками, котрі вико­ристовують при ударах по м'ячу в безопорному положенні, зупинках м'яча й у деяких відволікаючих діях. Застосову­ються стрибки вгору, вбік, уперед. Виконуються поштовхом однієї чи обох ніг.

Ефективний спосіб — зміна напрямку руху. Залежно від місцезнаходження суперника після раптової зупинки здійснюються ривки в різних напрямках, відходи з м'ячем і без нього. Звичайно застосовуються два способи зупинки: ви­падом і стрибком.

1.1.1. Удари по м’ячу

Удари по м'ячу — це основний спосіб ведення гри. їх ви­конують ногою і головою, і вони вимагають точного вико­нання.

Удари по м'ячу ногою, незалежно від способу виконан­ня, можна розділити на два види: прямі (мал. 1) і різані (мал. 2, 3).

При прямому ударі м'яч летить в напрямку заподіюва­ного удару. Якщо ж напрямок удару здійснюється в якій-небудь стороні від центру Мал.1 ваги м'яча, то це різаний удар. Такий удар не можна називати неточним: ним потрібно ко­ристуватися так само, як і іншими, траєкторію польоту ви­бирати (передбачати) особливо ретельно.

Точне і своєчасне виконання удару по м'ячу дозволяє заощаджувати сили, швидко і планомірно розвивати Мал. 2 ата­ки, змушувати польових гравців і воротаря суперників час­тіше помилятися. Адже гра складається з великої кількості ударів і передач на різні відстані. По тому, наскільки успіш­ні ці дії, судять і про видовищну красу футбольного дво­бою.

Удари по м'ячу ногою виконують такими способами: внутрішньою стороною стопи; внутрішньою, середньою і зовнішньою частинами підйому; носком; п'ятою. Удари здійснюються по нерухомому м'ячу, по м'ячу, що котиться чи летить з місця, у русі, у стрибку, з Мал. 3 поворотом, у па­дінні і т.д. Можна виділити основні фази рухів, котрі є за­гальними для багатьох спо­собів.

Попередня фаза — розбіг. Його довжину і швидкість визначають залежно від інди­відуальних особливостей футболістів і фактичних завдань. Розбіг варто розраховувати так, щоб удар по м'ячу був виконаний заздалегідь наміченою ногою; розбіг сприяє попередньому нарощуванню швидкості ударних ланок.

Підготовча фаза - постановка опорної ноги (опорну ногу, злегка зігнуту в колінному суглобі, ставлять збоку від м'яча), замах ударною ногою. Замах виконують під час останнього бігового кроку. Відбувається значне, часто бли­зьке до максимального, розгинання в тазостегновому суг­лобі і згинання в колінному, у результаті чого збільшується шлях стопи і попередньо розтягуються м'язи передньої по­верхні стегна, що дозволяє зробити удар необхідної сили. Правильному й ефективному виконанню фази істотно спри­яє подовжений на 35 — 50 % останній крок розбігу.

Робоча фаза — ударний рух і проводка. Ударний рух починається з активного згинання в тазостегновому сугло­бі в момент постановки опорної ноги, причому кут, утво­рений стегном і гомілкою, зберігається. Перед ударом спо­стерігається "гальмування" стегна. Різким захльостуючим рухом гомілки і стопи б'ють по м'ячу. У момент удару нога сильно напружена в гомілкостопному і колінному сугло­бах, що дозволяє збільшити масу вдаряючої ланки. Час зітк­нення м'яча і стопи варто зберегти якомога довше, оскіль­ки швидкість польоту м'яча залежить від прикладеної сили і часу її дії. Проводка багато в чому визначає напрямок м'яча.

Удар внутрішньою стороною стопи застосовується в ос­новному при коротких і середніх передачах, а також при ударах із близької відстані (мал. 4). Ударний рух почина­ється з одночасного згинання стегна і повороту назовні удар - ноги. У момент удару і проводки стопа знаходиться стро­го під прямим кутом до напрямку польоту м'яча.

 

 

Мал. 4 Удар по м’ячу внутрішньою стороною стопи

 

Правильний удар внутрішньою частиною підйому може бути дуже сильним і точним. Застосовується при середніх і довгих передачах, "прострілах" уздовж воріт і ударах по цілі з усіх дистанцій (мал. 33). Розбіг під кутом у 30—60° віднос­но м'яча і цілі. Замах близький до максимального. Опорну ногу ставлять на

Мал. 5 Удар по м’ячу внутрішньою частиною підйому

зовнішній звід підошви. Тулуб трохи на­хилений у бік опорної ноги. У момент удару носок відтяг­нутий донизу.

Удар середньою частиною підйому роблять з розбігу, місце початку якого знаходиться приблизно на одній лінії з м'ячем і ціллю (мал. 6). Замах і ударний рух виконують в одній площині. Носок ударної ноги максимально відтягну­тий донизу. Умовна вісь, яка ніби з'єднує м'яч і колінний суглоб, у момент удару і проводки строго вертикальна.

Мал. 6 Удар по м’ячу середньою частиною підйому

 

Удар зовнішньою частиною підйому найчастіше засто­совується для виконання різаних ударів. Структура рухів при ударах середньої і зовнішньої частин підйому подібна. Від­мінності полягають у тому, що під час ударного руху гоміл­ка і стопа повертаються всередину (мал. 7).

Мал. 7 Удар по м’ячу зовнішньою частиною підйому

Удар носком (мал. 8) використовують, коли треба зне­нацька, без підготовки вдарити по цілі. Місце початку роз­бігу, м'яч і ціль — на одній лінії. Останній крок розбігу — замах, У момент удару носок трохи піднятий.

 

Мал. 8 Удар по м’ячу носком

 

Удар п'ятою через складність виконання застосовується рідше; він незначний за силою і точністю, Перевага його — у несподіванці для суперників (мал. 9).

Мал. 9 Удар по м’ячу п’ятою

Опорна нога на рівні м'яча. Для замаху ударна нога про­носиться над м'ячем уперед. Удар виконують різким рухом ноги назад. Стопа паралельна до землі.

Удари по м'ячу, що котиться, в основному не відрізня­ються від ударів по нерухомому м'ячу. Головне завдання - скоординувати швидкість відповідного руху з напрямком і швидкістю польоту м'яча. При ударі по м'ячу, який котиться від гравця, опорну ногу ставлять збоку — за м'яч. При ударі по м'ячу, що ко­титься назустріч, вона не доходить до м'яча. Якщо м'яч ко­титься збоку, то раціонально виконати удар ногою, котра ближча до м'яча. В усіх випадках відстань від місця поста­новки опорної ноги до м'яча залежить від швидкості його руху. Ударний рух виконується, коли м'яч наблизиться до опорної ноги.

Удари по м'ячу, котрий летить. Швидкість м'ячів, котрі летять, звичайно вища, ніж тих, що котяться, тому головна трудність полягає в тому, щоб визначити місце зустрічі з м'ячем, котрий летить. Удари по м'ячах, що опускаються і низько летять, подібні структурою руху до ударів по м'ячах, які котяться (мал. 10). Удари з поворотом і з напівльоту мають деякі осо­бливості.

Мал. 10 Удар по м’ячу з поворотом

Удар з поворотом вико­ристовується для зміни на­прямку польоту м'яча і ви­конується середньою час­тиною підйому (мал. 11). Опорну ногу розвертають у напрямку удару. Тулуб відхиляється у бік опорної ноги. З поворотом тулуба почи­нається ударний рух у горизонтальній площині.

Мал. 11 Удар по м’ячу, котрий летить

Удар з напівльоту виконується середньою чи зовнішньою частиною підйому відразу ж після відскоку м'яча від землі (мал. 12). Опорна нога ставиться ближче до місця його приземлення. Гомілка в момент удару і проводки вертикальна, носок відтягнутий.

 

Мал. 12 Удар по м’ячу з напівльоту

Удари по м'ячу головою — ефективний спосіб ведення гри. Вони використовуються як завершальні і для передач парт­неру. Виконують їх без стрибка й у стрибку. Найчастіше за­стосовуються удари середньою і боковою частиною лоба.

Удар серединою лоба. Вихідне положення при ударі без стрибка — стійка з розташуванням Мал. 13 Удар по м’ячу

ніг у невеликому кроці (мал. 13). головою без стрибка

Роблячи замах, тулуб відхиляють назад, нога, що стоїть позаду, трохи згинається, і маса тіла переноситься на неї. Руки злегка зігнуті. Ударний рух починається з розги­нання ніг, випрямлення тулуба і закінчується різким рухом голови вперед. Маса тіла перено

ситься на ногу, що стоїть попереду.

При ударі в стрибку роблять поштовх угору двома чи однією ногами (мал. 42). Після відштовхування тулуб від­хиляється назад. Удар по м'ячу здійснюють у найвищій точці стрибка.

Мал.14 Удар по м’ячу

головою в стрибку

По важкодосяжному м'ячу, котрий летить (3—4 м від гравця), удар головою виконується в падінні.

Удар боковою частиною лоба використовують, коли м'яч летить збоку від гравця (мал. 15). Вихідним положен­ням є стійка "ноги нарізно" (30—50 см). Якщо м'яч набли­жається ліворуч, то для замаху тулуб нахиляють вправо. Ударний рух починається з розгинання ніг і випрямлення тулуба. Маса тіла переноситься на ліву ногу. Мал. 15 Удар по м’ячу

боковою частиною лоба

Зупинки

Робоча фаза — поступливий (амортизуючий) рух зупи­няючою ногою, котра трохи розслаблена. У момент стикан­ня з м'ячем (чи трохи раніш) починається… Завершальна фаза — зайняття необхідного положення для наступних дій. Загальний… Зупинка м'яча внутрішньою стороною стопи (мал. 16). Щоб зупинити м'яч, який котиться, ногу виносять назустріч йому.…

Удари ногами.

2. У парах. Два футболісти за 3—4 м один від одного і по черзі низом роблять передачі після зупинки м'яча. 3. З розбігу. Учні після двох-трьох кроків бігу в повіль­ному темпі б'ють по… 4. 3 подачі партнера. Учень стає збоку від партнера і внут­рішньою стороною стопи низом спрямовує до нього м'яч.…

Удари головою.

2. Гравець підкидає м'яч руками над собою і вдаряє по ньому вгору, намагаючись зробити якнайбільше ударів.   3. Один гравець, ударяючи руками м'яч об підлогу, на­правляє його іншому. Після відскоку м'яча другий гравець б'є по…

Зупинка ногами

2. За 3—4 м від стінки учні направляють у неї м'яч ни­зом, а коли він відскакує, зупиняють заданим способом. 3. Два гравці, відстань між якими 5—6 м, по черзі низом передають його… 4. Гравець підкидає м'яч ледь вище голови так, щоб він опускався поруч із плечем з боку зупиняючої ноги, і зупи­няє…

Зупинка грудьми

1. Гравець зупиняє м'яч грудьми після кидка партнера.

2. Два гравці по черзі накидають один одному м'яч по різних траєкторіях і зупиняють його грудьми.

3. Гравці по черзі з напівльоту направляють м'яч споча­тку рукою, а потім ногою один одному і зупиняють його грудьми з поворотом на 45 — 90 °.

Зупинка головою

2. Двоє гравців, відстань між якими 2—3 м, по черзі на­кидають один одному м'яч руками ледь вище голови і зупи­няють його. 3. Гравець з напівльоту посилає м'яч по невисокій траєк­торії партнеру,… 1.3.4. Вправи для розучування ведення м'яча

Тактика нападу.

2.1.1. Індивідуальна тактика. Індивідуальна тактика нападу — це система індивідуальних цілеспрямованих дій… Дії без м'яча.

Групова тактика.

Комбінації при стандартних положеннях дозволяють заздалегідь розташувати гравців у найбільш небезпечних для суперника зонах. Мета комбінацій при вкиданні м'яча з-за бокової лінії — зберегти м'яч у своєї… Комбінації при кутових ударах мають два основних ва­ріанти. У першому виконується подача м'яча у штрафний майданчик (в…

Командна тактика.

При швидкому нападі дії футболістів гранично насичені елементами раптовості. Маневрування на високих швидко­стях повинне в найкоротший час і за… При поступовому розгортанні нараду здійснюється три­валий контроль за м'ячем з… · застосування точних пере­дач і активне маневрування по всій ширині поля;

Тактика захисту.

2.2.1. Індивідуальна тактика. Ефективність захисту багато в чому залежить від індивідуального уміння кожного… Закривання — переміщення з метою перешкодити супернику одержати м'яч. Той; що обороняється, розташовується між…

Групова тактика.

Щоб безпосередньо допомогти партнеру, котрий програв єдиноборству використовують страховку. Протидія комбінації "гра в стінку" обумовлюється міс­цем виконання.… При протидії комбінації «схрещування» ті, що обороняються, повинні особливо уважно контролювати дії гравця у якого…

Командна тактика.

Командна тактика в захисті зводиться до організації колективної взаємодії, котра дозво­ляє успішно відбивати атаки суперника і після цього пе­реходити в наступ. На оборонному етапі цих дій необ­хідно швидко сконцентрувати сили в небезпечній зоні, перегрупуватися і забезпечити взаємну страховку захис­них ліній.

Захист проти швидкого розгортання нападу.

При втраті м'яча слід рішуче атакувати суперника, котрий оволодів м'ячем, намагаючись перешкодити першій передачі і зму­шуючи його помилитися чи зробити малорезультативні пе­редачі найближчим партнерам.

Якщо суперник починає активне маневрування, потріб­но щільно "закрити" своїх підопічних або протидіяти роз­витку атаки в зонах.

При атаці по центру гравці захисних ліній щільніше кон­центруються в районі штрафного майданчика. Якщо ж на­пад ведеться по флангу, вони переміщуються у бік напрям­ку атаки. У першому випадку головну роль в обороні грає задній центральний захисник, у другому — у страховці бере участь і крайній захисник протилежного флангу, який займає позицію позаду лінії оборони.

Захист проти поступового розгортання нападу.

Командні дії в обороні підрозділяються на персональ­ний, зонний і комбінований захист. Персональний захист — це така організація оборони, коли кожен гравець особисто… При зонному захисті — гравці захисної лінії контролюють певну ділянку поля і вступають у єдиноборство з будь-яким…